Постанова 4803 № 206/1796/21

ДНІПРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД Провадження № 22-ц/803/1117/22 Справа № 206/1796/21 Суддя у 1-й інстанції - Кушнірчук Р. О. Суддя у 2-й інстанції - Демченко Е. Л. ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 02 лютого 2022 року колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ Дніпровського апеляційного суду в складі: головуючого - судді Демченко Е.Л. суддів - Куценко Т.Р., Макарова М.О. розглянувши в порядку спрощеного письмового провадження, без повідомлення учасників справи, в м.Дніпро апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Самарського районного суду м.Дніпропетровська від 06 жовтня 2021 року по справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа Новокодацький ВДВС у місті Дніпрі Південно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Дніпро), про зменшення розміру аліментів, - в с т а н о в и л а: У квітні 2021 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_2 про зменшення розміру аліментів, мотивуючи тим, що відповідач є його батьком, на користь якого на підставі рішення Самарського районного суду м.Дніпропетровська від 11 грудня 2015 року з нього стягуються аліменти у розмірі 1/8 частини від усіх його доходів, а також з його брата - ОСОБА_3 в розмірі 200 грн., починаючи з 29 липня 2015 року та довічно. На виконання зазначеного рішення суду 01 березня 2016 року було відкрито виконавче провадження №50362232. Вказує, що під час його трудової діяльності в ТОВ "ІГРЕК", а також перебування у центрі зайнятості, він сплачував на користь батька аліменти приблизно в розмірі 350-500 грн. Зважаючи на те, що наразі він не працює та в центрі зайнятості не перебуває, державним виконавцем стягуються аліменти, виходячи із середньої заробітної плати для відповідної місцевості у розмірі 1 540,25 грн. Вказану суму вважає непомірною, оскільки є одруженим, має на утриманні трьох неповнолітніх дітей та дружину, яка, у зв`язку із народженням дитини, перебувала у відпустці по догляду за дітьми до досягнення ними трирічного віку. Весь цей період він вимушений був самостійно забезпечувати свою родину, неодноразово брати кредити та позики, закладати майно до ломбарду, в той час як відповідач є пенсіонером за віком, має статус "дитини війни" та інвалідом ІІ групи довічно, отже отримує соціальні виплати та пенсію від держави, сукупний розмір вказаних виплат забезпечує йому прожитковий мінімум, встановлений законом, що взагалі є підставою для припинення стягнення аліментів. Крім того, вважає дискримінаційним факт стягнення з його брата - ОСОБА_3 на користь відповідача аліментів в розмірі 200 грн., в той час як з нього стягуються аліменти в розмірі 1/8 частини його заробітку (доходу), що у свою чергу порушує принцип рівності учасників сімейних відносин. Уточнивши 06 жовтня 2021 року свої позовні вимоги, позивач ОСОБА_1 просив суд першої інстанції зменшити розмір стягнутих на підставі рішення Самарського районного суду м.Дніпропетровська від 11 грудня 2015 року аліментів з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 , шляхом зміни способу їх стягнення на тверду грошову суму у розмірі 500 грн. щомісячно, починаючи з 27 квітня 2021 року. Рішенням Самарського районного суду м.Дніпропетровська від 06 жовтня 2021 року позов задоволено, окрім іншого, на підставі визнання відповідачем ОСОБА_2 позову. В апеляційній скарзі ОСОБА_2 , посилаючись на незаконність рішенні суду першої інстанції, просив його скасувати та ухвалити нове про відмову у задоволенні позову. Апеляційна скарга мотивована тим, що позов та уточнений позов подано із порушенням вимог статей 175,177 ЦК України, підготовче засідання проведено із порушенням строків. Вказує, що посилання позивача на його дискримінацію порівняно з братом є безпідставним, оскільки рішення суду першої інстанції, яким визначався розмір аліментів на його утримання, переглядалося судом апеляційної інстанції, який дійшов висновку про його правомірність. Вважає, що факт погіршення його матеріального становища нічим об`єктивно не підтверджений, зважаючи на те, що дружина позивача, перебуваючи у відпустці по догляду за дитиною, отримувала допомогу від держави, наразі дитина досягла трирічного віку, остання не є непрацездатною, в той же час офіційно не працевлаштована, що свідчить про створення штучних умов з метою звернення до суду із дійсним позовом. Вказує, що позивач звільнився з попереднього місця роботи за власним бажанням, звернувшись до центру зайнятості, за рік не знайшов роботи, в той час як останній є водієм, спеціалізація якого користується чималим попитом. Зазначає, що надаючи докази звернення до фінансових установ з метою отримання короткочасних кредитів, позивач вводить суд в оману, враховуючи, що кошти ним отримувалися на придбання транспортного засобу. Вказує, що на його користь неналежним чином та не в повному обсязі відраховувалися аліменти. Зазначає, що позивач неодноразово звертався до суду із позовами як про звільнення від сплати аліментів так і про зменшення їх розміру, в задоволенні яких йому було відмовлено. Посилається на упередженість суду першої інстанції, зважаючи на те, що останнім було проігноровано поданні ним клопотання. Вказує, що заява про визнання ним позову подана у зв`язку із його хвилюванням в залі судового засідання, наявності ряду захворювань та тиском суду. Зазначає, що в судовому засіданні він погодився на суму аліментів в 500 грн. через образу на висловлені слова позивача та бажання щонайскоріше закінчити розгляд справи. Просив суд апеляційної інстанції прийняти до уваги його вік, стан здоров`я, ціни на ліки та продукти харчування, подальшу необхідність проведення хірургічної операції у зв`язку із онкологічним захворюванням, а також факт купівлі позивачем коштовних предметів, таких як кондиціонер та камеру відеонагляду, оплату судового збору та адвокатських послуг, що свідчать про його матеріальну забезпеченість. Правом на надання відзиву на апеляційну скаргу ОСОБА_2 позивач по справі не скористався. Новокодацьким ВДВС у місті Дніпрі Південно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Дніпро) надано відзив, відповідно до якого просив апеляційну скаргу розглянути у відповідності до вимог чинного законодавства та на підставі доказів, наявних в матеріалах справи. Згідно з п.1 ч.1 ст.274 ЦПК України у порядку спрощеного позовного провадження розглядаються малозначні справи. Відповідно до ч.1 ст.368 ЦПК України, справа розглядається судом апеляційної інстанції за правилами встановленими для розгляду справи в порядку спрощеного провадження, з особливостями встановленими цією главою. Згідно з п. 1ч. 4 ст.274 ЦПК України у порядку спрощеного позовного провадження розглядаються справи про стягнення аліментів. Зважаючи на те, що предметом дійсного позову є стягнення аліментів, розгляд апеляційної скарги проводиться в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи та без їх виклику. Розглянувши матеріали справи, законність та обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги та заявлених позовних вимог, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає, виходячи з наступного. Статтями 12,81 ЦПК України визначено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Відповідно до ст.13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Розглядаючи позов, суд має встановити фактичні обставини справи, виходячи з фактичних правовідносин сторін, але в межах заявлених вимог. Судом першої інстанції встановлено та це підтверджується матеріалами справи, що рішенням Самарського районного суду м.Дніпропетровська від 11 грудня 2015 року стягнуто з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 аліменти на його утримання у розмірі 1/8 частини з усіх видів його доходів щомісячно, починаючи з 29 липня 2015 року та довічно; стягнуто з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_2 аліменти на його утримання у розмірі 200 грн. щомісячно, починаючи з 07 липня 2015 року та довічно. В задоволенні позовних вимог про стягнення додаткових витрат - відмовлено (а.с.11-12). Постановою державного виконавця Ленінського відділу державної виконавчої служби Дніпропетровського міського управління юстиції Орлової В.В. відкрито виконавче провадження №50362232 з примусового виконання виконавчого листа №2/206/1035/15, виданого 17 лютого 2016 року Самарським районним судом м.Дніпропетровська, про стягнення з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 аліментів у розмірі 1/8 частини доходів (а.с.13). Як вбачається з копії свідоцтва про шлюб, серія НОМЕР_1 , ОСОБА_1 перебуває у зареєстрованому шлюбі з ОСОБА_4 з 23 червня 2006 року (а.с.14). Від даного шлюбу позивач ОСОБА_1 має трьох малолітніх дітей: ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , та ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , що підтверджується копіями свідоцтв про народження серії НОМЕР_2 , НОМЕР_3 та НОМЕР_4 відповідно (а.с.15-17). Згідно копії трудової книжки серії НОМЕР_5 , оформленої на ім`я ОСОБА_1 , останній з 06 серпня 2013 року по 27 січня 2020 року працював у ТОВ ВКФ «Ігрек» на посаді водія, а з 07 лютого 2020 року по 08 лютого 2021 року позивач перебував на обліку в центрі зайнятості як безробітний та отримував виплату допомоги по безробіттю (а.с.18). Відповідно довідки Дніпровського міського центру зайнятості №273 від 31 березня 2021 року сукупний дохід ОСОБА_1 за період з лютого 2020 року по лютий 2021 року склав 16 001,64 грн., у тому числі утримані аліменти: у травні 2020 року - 645,91 грн., у червні 2020 року - 1 096,51 грн., у липні 2020 року - 1 129,83 грн., у серпні 2020 року - 559,85 грн., у вересні 2020 року - 289,75 грн., у жовтні 2020 року - 289,75 грн., у листопаді 2020 року - 289,75 грн., у грудні 2020 року - 299,38 грн., у січні 2021 року - 299,38 грн., у лютому 2021 року - 64,14 грн. (а.с.19). В матеріалах справи наявні копії звітів Дніпровського міського центру зайнятості та ТОВ ВКФ «Ігрек» про здійснення відрахування та виплати аліментів на користь ОСОБА_2 з доходів ОСОБА_1 на підставі постанови державного виконавця, виданої за виконавчим листом №2/206/1035/15 від 17 лютого 2016 року Самарським районним судом м.Дніпропетровська (а.с. 20-54). Відповідно до висновку ЛКК № 151 від 11 березня 2021 року ОСОБА_2 встановлено діагноз ішемічна хвороба серця, кардіосклероз атеросклеротичний, СН1, гіпертонічна хвороба 2 ст., хронічний холецисто-панкреатит, ремісія, злоякісне новоутворення простати, 2кл.гр. За станом здоров`я потребує постійного амбулаторного та періодичного стаціонарного лікування. Ліки, які приймає хворий, не входять до реєстру «Доступні ліки» (а.с.72). Згідно довідки про доходи №6801808722811848, виданої відділом обслуговування громадян №2 управління обслуговування громадян головного управління пенсійного фонду України в Дніпропетровській області, ОСОБА_2 перебуває на обліку в Лівобережному об`єднаному управлінні ПФУ в м. Дніпрі в Дніпропетровській області і отримує пенсію за віком. Сума пенсії за період з 01 серпня 2020 року по 31 січня 2021 року складає 25369,26 грн. розмір пенсії за період з серпня 2020 року по листопад 2020 року складав 4 224,41 грн., з грудня 2020 по січень 2021 року - 4 235,81 грн. (а.с. 73). Згідно довідки про доходи №1828228003386813 від 13 липня 2021 року, виданої відділом обслуговування громадян №5 управління обслуговування громадян головного управління пенсійного фонду України в Дніпропетровській області, ОСОБА_2 перебуває на обліку в Головному управлінні ПФУ в Дніпропетровській області і отримує пенсію за віком. Сума пенсії за період з 01 січня 2021 року по 30 червня 2021 року складає 26873,70 грн. розмір пенсії за період з січня 2021 року по лютий 2021 року склала 4 235,81 грн., з березня 2021 року по червень 2021 року - 4 600,52 грн. (а.с.225). Згідно листа начальника управління Лівобережного управління соціального захисту населення Дніпровської міської ради вбачається, що ОСОБА_2 на обліку в управлінні не перебуває та будь-які соціальні виплати, державну допомогу, компенсації тощо не отримує (т.2 а.с.46). Відповідно довідки до акта огляду медико-соціальною експертною комісією серії 12 ААБ №222035 від 19 березня 2019 року ОСОБА_2 встановлено ІІ групу інвалідності з 11 березня 2019 року безстроково (а.с.76). З копій матеріалів виконавчого провадження №50362232 вбачається, що за час перебування виконавчого листа про стягнення з позивача на користь відповідача аліментів на примусовому виконанні, із заробітної плати та інших доходів позивача ОСОБА_1 щомісячно утримувались відповідні суми аліментів та станом на 01 липня 2021 заборгованість ОСОБА_1 по сплаті аліментів на користь ОСОБА_2 складає 165,36 грн. (а.с.101-221). Згідно розрахунку заборгованості зі сплати аліментів, складеного Новокодацьким відділом державної виконавчої служби у місті Дніпрі Південно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Дніпро), вбачається, що з лютого 2021 року по червень 2021 року включно виконавцем розмір доходу боржника ОСОБА_1 обраховувався виходячи із середньої заробітної плати працівника для цієї місцевості, зокрема за лютий 2021 року середня заробітна плата склала 12 322 грн., сума аліментів 1 540,25 грн., за березень 2021 року - 13 677 грн., сума аліментів 1 709,63 грн., квітень - червень 2021 року - 13 129 грн., сума аліментів 1 641,13 грн. (а.с. 221). Рішенням Самарського районного суду м.Дніпропетровська від 23 жовтня 2019 року в задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про припинення стягнення аліментів відмовлено (а.с.230-231). Рішенням Самарського районного суду м.Дніпропетровська від 22 березня 2021 року відмовлено у задоволенні позову ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа Новокодацький відділ державної виконавчої служби у місті Дніпрі Південно-Східне міжрегіональне управління Міністерства юстиції (м. Дніпро), про зменшення розміру стягнутих аліментів на утримання батька (а.с.232-234). Також, в матеріалах справи наявні копії результатів медичних обстежень ОСОБА_2 та чеків на придбання ліків (а.с.235-237). Наявними в матеріалах справи копіями платіжних доручень підтверджується фактичне зарахування грошових коштів у якості сплати аліментів від Новокодацького ВДВС м. Дніпра ГТУ на користь ОСОБА_2 за період з травня 2020 року по березень 2021 року (т. 2 а.с.27-37). Згідно заяви відповідача ОСОБА_2 від 06 жовтня 2021 року вбачається, що останній згоден з уточненими позовними вимогами стосовно стягнення аліментів з ОСОБА_1 на його користь у твердій валюті у розмірі 500 грн. щомісячно (а.с.64). Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив із встановлення факту зміни матеріального стану позивача ОСОБА_1 , зокрема народження в нього третьої дитини, відсутності роботи та доходу, перебування протягом року в центрі зайнятості та отримання допомоги по безробіттю. В той же час, суд першої інстанції виходив з того, що сама по собі зміна матеріального стану не звільняє позивача він обов`язку утримувати свого батька - відповідача у справі, який є непрацездатною особою, людиною похилого віку, інвалідом ІІ групи, який потребує лікування у зв`язку наявністю певних хвороб та погіршенням стану здоров`я, проте є підставою для зменшення розміру стягуваних за рішенням суду аліментів, з урахуванням майнового стану сторін та отримання відповідачем аліментів від іншого сина, враховуючи визнання відповідачем уточненого позову та надання згоди на отримання аліментів в розмірі 500 грн. щомісячно, дійшов висновку про задоволення позову. Колегія суддів погоджується з таким висновком суду першої інстанції, виходячи з наступного. Статтею 51 Конституції України передбачено, що повнолітні діти зобов`язані піклуватися про своїх непрацездатних батьків. Згідно з частиною першою статті 202 СК України повнолітні дочка, син зобов`язані утримувати батьків, які є непрацездатними і потребують матеріальної допомоги. У пункті 21 постанови Пленуму Верховного Суду України від 15 травня 2006 року №3 «Про застосування судами окремих норм Сімейного кодексу України при розгляді справ щодо батьківства, материнства та стягнення аліментів» роз`яснено, що обов`язок повнолітніх дочки, сина утримувати своїх непрацездатних батьків, які потребують матеріальної допомоги (стаття 202 СК України), не є абсолютним. У зв`язку з цим суд на вимогу дочки, сина, до яких пред`явлено позов про стягнення аліментів, зобов`язаний перевірити їхні доводи про ухилення батьків від виконання своїх обов`язків щодо них (стаття 204 СК України). Тлумачення статті 202 СК України свідчить, що обов`язок повнолітніх дітей по утриманню своїх батьків виникає на підставі складу юридичних фактів: 1) походження дитини від матері, батька (кровне споріднення) або наявність між ними інших юридично значущих зв`язків (зокрема, усиновлення); 2) непрацездатність матері, батька; 3) потреба матері, батька в матеріальній допомозі. Непрацездатними є особи, визнані установленим законом порядком інвалідами, що встановлюється медико-соціальними експертними комісіями МСЕК. Критерієм призначення аліментів є те, що отримувані батьками пенсія, інший дохід не забезпечують їхніх потреб на харчування, лікування, на придбання одягу, ліків. Непрацездатним вважається той з батьків, хто досяг загального пенсійного віку або є інвалідом I, II чи III групи. Необхідність матеріальної допомоги визначається в кожному конкретному випадку залежно від матеріального становища батьків. До уваги береться отримання батьками пенсії, державних пільг, субсидій, наявність у батьків майна, що може приносити дохід, тощо. Сам факт непрацездатності батьків не зумовлює виникнення у дітей обов`язку надання їм утримання - стан непрацездатності має супроводжуватися необхідністю отримувати сторонню матеріальну допомогу. Зобов`язання повнолітніх дітей по утриманню батьків не виникає у разі відсутності хоча б однієї із вказаних умов. Обов`язок повнолітніх дітей не пов`язується з їх працездатністю і можливістю надавати батькам матеріальну допомогу. Згідно зі статтею 205 СК України суд визначає розмір аліментів на батьків у твердій грошовій сумі і (або) у частці від заробітку (доходу) з урахуванням матеріального та сімейного стану сторін. При визначенні розміру аліментів суд бере до уваги можливість одержання утримання від інших дітей, до яких не пред`явлено позову про стягнення аліментів, дружини, чоловіка та своїх батьків. При встановленні того, чи батьки потребують матеріальної допомоги, повинні враховуватися будь-які обставини, які свідчать про необхідність в матеріальній допомозі. При цьому, отримання матір`ю чи батьком доходів, які є більшими за прожитковий мінімум, автоматично не свідчить, що батько (мати) не потребують матеріальної допомоги. Саме такого висновку дійшла Об`єднана палата Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду у постанові від 05 вересня 2019 року в справі № 212/1055/18-ц (провадження № 61-2386сво19). Як вбачається з оскаржуваного апелянтом рішення суду першої інстанції, останнє мотивоване як погіршенням матеріального стану позивача, як платника аліментів, так і визнання відповідачем уточнених позовних вимог та його згоди на утримання аліментів на рівні 500 грн. щомісяця. Оцінюючи вказані мотиви суду першої інстанції, колегія суддів зауважує, що на час ухвалення рішення Самарського районного суду м.Дніпропетровська від 11 грудня 2015 року про стягнення з ОСОБА_1 аліментів на утримання батька - ОСОБА_2 у розмірі 1/8 частини від усіх його доходів, позивач мав постійне місце роботи та сталий дохід, працював на посаді водія в ТОВ "Ігрек" та систематично сплачував аліменти. В той же час, наразі має труднощі із працевлаштуванням, перебував на обліку в центрі зайнятості. Колегія суддів враховує, що під час роботи на підприємстві з позивача на користь відповідача щомісячно відраховувалися аліменти на користь його батька ОСОБА_2 в розмірі 300-450 грн., в залежності від розміру заробітної плати на відповідний місяць стягнення. З моменту оформлення на облік в центрі зайнятості, розмір стягуваних аліментів пропорційно зменшився, виходячи із розміру відповідних державних виплат. В той же час, відповідач з розміром відповідних виплат був згоден, оскільки з позовом про збільшення розміру призначених аліментів не звертався. Зважаючи, що наразі позивач офіційного місця роботи не має, державним виконавцем розмір стягуваних аліментів обраховується, виходячи із розміру середньої заробітної плати за його спеціальністю по місцевості, що у свою чергу істотно збільшило розмір самих аліментів, зокрема майже в чотири рази, за безпосередньої відсутності відомостей про отримання позивачем доходу, що забезпечує його можливість сплачувати аліментів у відповідному розмірі. Крім того, колегія суддів звертає увагу і на зміну в сімейному стані відповідача, в якого з моменту ухвалення рішення про стягнення аліментів на користь батька у 2015 році, народилася третя дитина, народження якої поклало на нього додатковий обов`язок з її утримання, що у сукупності з наявністю на утриманні позивача інших дітей свідчить про необхідність останнього утримувати трьох дітей та непрацездатного батька. Колегія суддів вважає законним оскаржуване рішення перш за все з підстав визнання ним позову свого сина - ОСОБА_1 та згоду з розміром аліментів в 500 грн. щомісяця, тобто відповідач на власний розсуд розпорядився своїми правами та дійшов висновку про достатність вказаних коштів на його утримання зі сторони позивача. Відповідно до вимог статті 206 ЦПК України вбачається, що позивач може відмовитися від позову, а відповідач - визнати позов на будь-якій стадії провадження у справі, зазначивши про це в заяві по суті справи або в окремій письмовій заяві. До ухвалення судового рішення у зв`язку з відмовою позивача від позову або визнанням позову відповідачем суд роз`яснює сторонам наслідки відповідних процесуальних дій, перевіряє, чи не обмежений представник відповідної сторони у повноваженнях на їх вчинення. У разі визнання відповідачем позову суд за наявності для того законних підстав ухвалює рішення про задоволення позову. Якщо визнання відповідачем позову суперечить закону або порушує права, свободи чи інтереси інших осіб, суд постановляє ухвалу про відмову у прийнятті визнання відповідачем позову і продовжує судовий розгляд. Таким чином, цивільне процесуальне законодавство чітко визначає, що визнання відповідачем позову є підставою для його задоволення. Колегія суддів вважає безпідставними доводи апеляційної скарги щодо написання заяви про визнання позову під тиском суду першої інстанції, власного душевного хвилювання та наявності ряду захворювань, зважаючи на те, що колегією суддів було здійснено безпосереднє дослідження технічного запису судового засідання, на якому відповідачем було визнано позов та подано про це відповідну заяву. Будь-якого факту примусу чи тиску з боку складу суду першої інстанції колегія суддів не знайшла. Посилання апелянта на наявність в нього захворювань, що призвели до подання відповідної заяви, колегія суддів вважає також безпідставними, оскільки доказів того, що наявність таких захворювань, як ішемічна хвороба серця, кардіосклероз, хронічний холецисто-панкреатит, злоякісне новоутворення простати впливають на можливість усвідомлювати та керувати власними діями матеріали справи не містять. Саме по собі хвилювання учасників процесу в судовому засіданні не може бути підставою для подальшого спростування та відмови в подальшому від здійснених ними на власний розсуд процесуальних дій. Колегія суддів також наголошує на тому, що відповідач забезпечений пенсією в розмірі 4 600,52 грн. на місяць, отримує аліменти від іншого сина ОСОБА_8 в розмірі 200 грн., а також аліменти від позивача, які за рішенням суду встановлені на рівні 500 грн. щомісяця, що на думку колегії суддів в достатньому обсязі забезпечуватиме потреби відповідача. При цьому, колегія суддів вважає за необхідне наголосити, що права відповідача вказаним рішенням жодним чином не порушені, оскільки останній не позбавлений права на звернення до суду із позовом про збільшення розміру аліментів, якщо в подальшому вважатиме вказану суму недостатньою для його забезпечення. Крім того, враховуючи посилання на необхідність медичного лікування, проведення хірургічної операції та придбання коштовних ліків, колегія суддів звертає увагу апелянта, що останній не позбавлений можливості звернутися з позовом до своїх дітей про стягнення на свою користь додаткових витрат, викликаних тяжкою хворобою, інвалідністю або немічністю, у відповідності до вимог статті 203, 206 СК України. За таких обставин, колегія суддів вважає, що рішення суду постановлено з дотриманням норм матеріального і процесуального права, тому апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а рішення має бути залишено без змін. Керуючись ст.ст.367,374,376,381-383 ЦПК України, колегія суддів,- п о с т а н о в и л а: Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення. Рішення Самарського районного суду м.Дніпропетровська від 06 жовтня 2021 року залишити без змін. Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена у касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду у випадках, передбачених пунктом 2 частини 3 статті 389 ЦПК України, протягом тридцяти днів. Повний текст постанови складено 02 лютого 2022 року. Головуючий: Демченко Е.Л. Судді: Куценко Т.Р. Макаров М.О.