Постанова П'ятий апеляційний адміністративний суд № 420/5931/21

П`ЯТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ___________________________________________________________________________________ П О С Т А Н О В А І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И 03 грудня 2021 р.м.ОдесаСправа № 420/5931/21 Головуючий в 1 інстанції: Бутенко А.В. Дата і місце ухвалення 08.06.2021 р., м. Одеса П`ятий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: Головуючого судді: Бойка А.В., суддів: Федусика А.Г, Шевчук О.А., розглянувши в порядку письмового провадження в місті Одесі апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області на рішення Одеського окружного адміністративного суду від 08 червня 2021 року по справі за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області про визнання протиправними дії та зобов`язання вчинити певні дії, В С Т А Н О В И В: 12.04.2021 року ОСОБА_1 звернувся до суду першої інстанції з адміністративним позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області, в якому просив: - визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області щодо зменшення відсоткового значення розміру щомісячного довічного утримання судді у відставці з 80 % до 50 % суддівської винагороди судді, який працює на відповідній посаді, при здійсненні перерахунку довічного грошового утримання судді у відставці, починаючи з 19 лютого 2020 року. - зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Одеській області здійснити перерахунок та виплату щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці ОСОБА_1 із розрахунку 80 % суддівської винагороди судді, який працює на відповідній посаді, згідно довідки Одеського окружного адміністративного суду № 03.4.19-7408/20 від 26.02.2020 року про суддівську винагороду для обчислення щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці, з урахуванням фактично виплачених сум, починаючи з 19.02.2020 року. Рішенням Одеського окружного адміністративного суду від 08.06.2021 року позов задоволено. Не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції, Головне управління Пенсійного фонду України подало апеляційну скаргу, в якій посилалось на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи, що призвело до неправильного вирішення справи. В поданій апеляційній скарзі апелянт зазначив, що судом першої інстанції при ухваленні рішення не враховано доводи Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області стосовно того, що при здійсненні перерахунку довічного грошового утримання судді застосуванню підлягає норма законодавства, яка є чинною на момент здійснення такого перерахунку, а не та, яка була чинна на момент призначення довічного грошового утримання судді у відставці. На думку апелянта, ретроспективне застосування при обчисленні довічного грошового утримання судді у відставці ОСОБА_1 положень законодавства, які на дату такого перерахунку втратили чинність, неодмінно призведе до ситуації непрямої дискримінації інших пенсіонерів з числа суддів у відставці та суперечитиме принципу дії законів у часі. Апелянт вказував на те, що згідно ч. 3 ст. 142 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» № 1402-VІІІ щомісячне довічне грошове утримання виплачується судді у відставці саме в розмірі 50 % суддівської винагороди судді, який працює на відповідній посаді і за кожний повний рік роботи на посаді судді понад 20 років розмір щомісячного довічного грошового утримання збільшується на 2 % грошового утримання судді і ця норма є чинною на час звернення позивача за перерахунком. З огляду на все вищевикладене апелянт просив скасувати рішення Одеського окружного адміністративного суду від 08.06.2021 року та прийняти нове судове рішення про відмову у задоволенні позовних вимог у повному обсязі. Справа призначена до розгляду у порядку письмового провадження у відповідності до п. 3 ч. 1 ст. 311 КАС України. Заслухавши суддю-доповідача, переглянувши справу за наявними в ній доказами, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, з наступних підстав. Як встановлено судом першої інстанції та вбачається з матеріалів справи, рішенням Вищої ради правосуддя № 2236/0/15-18 від 10.07.2018 року за заявою ОСОБА_1 від 13.06.2018 року його звільнено у відставку з посади судді Одеського окружного адміністративного суду. Судом також встановлено, що з серпня 2018 року позивач перебуває на обліку в Головному управлінні Пенсійного фонду України в Одеській області та отримує щомісячне довічне грошове утримання судді у відставці у розмірі 80 % суддівської винагороди працюючого на відповідній посаді судді. У зв`язку із зміною розміру складових суддівської винагороди судді, який працює на відповідній посаді, 27.02.2020 року позивач звернувся до ГУ ПФУ в Одеській області із заявою № 1988 про перерахунок довічного грошового утримання судді у відставці, до якої додав довідку вих. № 03.4.19-7408/20 від 26.02.2020 року про суддівську винагороду для обчислення щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці, посилаючись на відсутність порядку проведення перерахунку довічного грошового утримання суддів у відставці після прийняття Конституційним судом України рішення від 18.02.2020 року № 1-15/2018(4086/16). Не погодившись з рішенням ГУ ПФУ в Одеській області про відмову в перерахунку довічного грошового утримання судді у відставці, позивач оскаржив його до Одеського окружного адміністративного суду. Рішенням Одеського окружного адміністративного суду від 31.08.2020 року по справі № 420/6262/20, яке набрало законної сили 01.10.2020 року, позов ОСОБА_1 було задоволено частково. Визнано протиправним та скасовано рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області № 1988 від 02.03.2020 року про відмову у перерахунку довічного грошового утримання судді у відставці відповідно Закону України "Про судоустрій та статус суддів". Зобов`язано Головне управління Пенсійного фонду України в Одеській області здійснити перерахунок та виплату з 19 лютого 2020 року щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці ОСОБА_1 згідно довідки Одеського окружного адміністративного суду № 03.4.19-7408/20 від 26.02.2020 року про суддівську винагороду для обчислення щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці, з урахуванням фактично виплачених сум. В свою чергу, судом було відмовлено у задоволенні позовної вимоги про зобов`язання відповідача здійснити перерахунок та виплату позивачу щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці виходячи з розміру 80% суддівської винагороди працюючого судді на відповідній посаді, з огляду на передчасність таких вимог, оскільки доказів відмови відповідача у перерахунку грошового утримання судді у відставці у такому розмірі позивачем до суду не надано. Через невиконання рішення суду відповідачем, 22.10.2020 року позивач через Вебпортал електронних послуг Пенсійного фонду України направив до Головного управління ПФУ в Одеській області заяву щодо вжиття негайних заходів до виконання рішення Одеського окружного адміністративного суду від 31.08.2020 року по справі № 420/6262/20 та здійснення перерахунку і виплати щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці саме у розмірі 80% від суддівської винагороди в розмірі 110355,00 грн. згідно довідки Одеського окружного адміністративного суду № 03.4.19-7408/20 від 26.02.2020 року про суддівську винагороду для обчислення щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці, з урахуванням фактично виплачених сум, починаючи з 19.02.2020 року. 09.11.2020 року на електронну пошту Позивача надійшов лист-відповідь ГУ ПФУ в Одеській області за № 10425-10229/С-02/8-1500/20 від 04.11.2020 року, яким позивача повідомлено, що на виконання рішення Одеського окружного адміністративного суду від 31.08.2020 року по справі № 420/6262/20 Головним управлінням проведено перерахунок щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці з 19.02.2020 року при страховому стажі 22 роки 3 місяці (в т.ч. суддівський стаж 14 років 6 місяців, що становить 50% посадового окладу), та розмір довічного грошового утримання судді у відставці на 01.11.2020 року становить 55177,50 грн. (110355,00x50%). Зазначений розмір щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці нараховано за листопад поточного року. Сума доплати за період з 19.02.2020 року по 31.10.2020 року включена до реєстру судових рішень. Вважаючи протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України щодо зменшення йому відсоткового значення розміру щомісячного довічного утримання судді у відставці з 80 % до 50 % суддівської винагороди судді, який працює на відповідній посаді, позивач звернувся з даним адміністративним позовом. Вирішуючи справу та частково задовольняючи позов, суд першої інстанції виходив з того, що рішенням Одеського окружного адміністративного суду від 31.08.2020 року по справі № 420/6262/20 підтверджено, що з 28.07.2020 року позивачу було призначено щомісячне довічне грошове утримання судді у відставці, розмір якого становив 80 відсотків суддівської винагороди судді, який працює на відповідній посаді, обчисленої з урахуванням положень п.25 Розділу XII «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про судоустрій і статус суддів» №1402-VIII від 02.06.2016 року. Суд вказав, що на час звернення позивача 27.02.2020 року до відповідача із заявою про перерахунок довічного грошового утримання судді у відставці, виникла лише одна підстава для перерахунку довічного грошового утримання, а саме збільшився розмір суддівської винагороди судді, який працює на відповідній посаді. Інші складові (стаж роботи на посаді судді та відсотковий розмір щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці) залишилися незмінними. На думку суду першої інстанції, змінною величиною і підставою для перерахунку довічного грошового утримання судді у відставці була лише зміна суддівської винагороди працюючого судді. Водночас правила обрахування стажу роботи на посаді судді, які застосовувалися на момент виходу судді у відставку, як і відсотковий розмір вже призначеного довічного грошового утримання є сталими та не можуть змінюватися. З огляду на викладене суд першої інстанції дійшов висновку, що право позивача на отримання щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці в розмірі 80% заробітку працюючого судді, є сталим, а перерахунок від 02.10.2020 року свідчить про неправомірність зменшення на виконання рішення суду від 31.08.2020 року відсоткового значення розміру щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці згідно з довідкою Одеського окружного адміністративного суду про суддівську винагороду для обчислення щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці від 26.02.2020 № 03.4.19-7408/20. Колегія суддів не погоджується з вказаними висновками суду першої інстанції, з огляду на наступне: Частиною другою статті 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Частиною першою статті 126 Конституції України визначено, що незалежність і недоторканість суддів гарантується Конституцією і законами України. Відповідно до статті 130 Конституції України держава забезпечує фінансування та належні умови для функціонування судів і діяльності суддів. У Державному бюджеті України окремо визначаються видатки на утримання судів з урахуванням пропозицій Вищої ради правосуддя. Розмір винагороди судді встановлюється законом про судоустрій. Організацію судової влади та здійснення правосуддя в Україні, що функціонує на засадах верховенства права відповідно до європейських стандартів і забезпечує право кожного на справедливий суд визначає Закон №1402-VIII. Приписами частини першої статті 142 Закону №1402-VІІІ визначено, що суддя, який вийшов у відставку, після досягнення чоловіками віку 62 років, жінками - пенсійного віку, встановленого статтею 26 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», виплачується пенсія на умовах, визначених зазначеним Законом, або за його вибором щомісячне довічне грошове утримання. До досягнення зазначеного віку право на пенсію за віком або щомісячне довічне грошове утримання мають чоловіки 1955 року народження і старші після досягнення ними такого віку: 1) 61 рік - які народилися з 1 січня 1954 року по 31 грудня 1954 року; 2) 61 рік 6 місяців - які народилися з 1 січня 1955 року по 31 грудня 1955 року. Частиною другою статті 142 Закону №1402-VIІІ визначено, що суддя у відставці, який не досяг віку, встановленого частиною першою цієї статті, отримує щомісячне довічне грошове утримання. При досягненні таким суддею віку, встановленого частиною першою цієї статті, за ним зберігається право на отримання щомісячного довічного грошового утримання або, за його вибором, призначається пенсія на умовах, визначених Законом України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування». Досліджуючи поняття щомісячне довічне грошове утримання судді, Конституційний Суд України у мотивувальній частині рішення від 14.12.2011 № 18-рп/2011 вказав, що це утримання є самостійною гарантією незалежності судді та складовою його правового статусу, а правова природа щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці та щомісячного грошового утримання діючого судді однакова, а самі ці поняття однорідні та взаємопов`язані, ідентичні, відрізняються лише за способом фінансування: судді у відставці виплату одержують з Пенсійного фонду України за рахунок Державного бюджету, діючі судді - виключно з Державного бюджету України. У цьому ж рішенні Конституційний суд України також вказав про неможливість звуження змісту та об`єму гарантій незалежності суддів, а відповідно, матеріального та соціального забезпечення. У Рішенні Конституційного Суду України від 03.06.2013 №3-рп/2013 (справа щодо змін умов виплати пенсій і щомісячного довічного грошового утримання суддів у відставці) зазначено, що визначені Конституцією та законами України гарантії незалежності суддів є невід`ємним елементом їх статусу, поширюються на всіх суддів України та є необхідною умовою здійснення правосуддя неупередженим, безстороннім і справедливим судом. Такими гарантіями є надання їм за рахунок держави матеріального забезпечення (суддівська винагорода, пенсія, щомісячне довічне грошове утримання тощо) та надання їм у майбутньому статусу судді у відставці. Право судді у відставці на пенсійне або щомісячне довічне грошове утримання є гарантією належного здійснення правосуддя і незалежності працюючих суддів та дає підстави висувати до суддів високі вимоги, зберігати довіру до їх компетентності і неупередженості. Щомісячне довічне грошове утримання судді спрямоване на забезпечення гідного його статусу життєвого рівня, оскільки суддя обмежений у праві заробляти додаткові матеріальні блага, зокрема, обіймати будь-які інші оплачувані посади, виконувати іншу оплачувану роботу. Конституційний принцип незалежності суддів означає, в тому числі, конституційно обумовлений імператив охорони матеріального забезпечення суддів від його скасування чи зниження досягнутого рівня без відповідної компенсації як гарантію недопущення впливу або втручання у здійснення правосуддя. Окрім цього, зазначений підхід до статусу судді у відставці та питання належного матеріального забезпечення суддів у відставці знайшов своє продовження у Рішенні Конституційного Суду України від 08.06.2016 № 4-рп/2016, у абзаці другому пункту 3 мотивувальної частини якого Суд зазначив, що щомісячне довічне грошове утримання є особливою формою матеріального забезпечення судді, полягає у гарантованій державою щомісячній грошовій виплаті, що слугує забезпеченню належного матеріального утримання судді після звільнення від виконання обов`язків (відставки), а також життєвого рівня, гідного його статусу. Відповідно до частини третьої статті 142 Закону №1402-VIII щомісячне довічне грошове утримання виплачується судді у відставці в розмірі 50 відсотків суддівської винагороди судді, який працює на відповідній посаді. За кожний повний рік роботи на посаді судді понад 20 років розмір щомісячного довічного грошового утримання збільшується на два відсотки грошового утримання судді. Частинами четвертою та п`ятою статті 142 Закону №1402-VIII передбачено, що у разі зміни розміру складових суддівської винагороди судді, який працює на відповідній посаді, здійснюється перерахунок раніше призначеного щомісячного довічного грошового утримання. Пенсія або щомісячне довічне грошове утримання судді виплачується незалежно від заробітку (прибутку), отримуваного суддею після виходу у відставку. Щомісячне довічне грошове утримання суддям виплачується органами Пенсійного фонду України за рахунок коштів Державного бюджету України. Відповідно до частини третьої статті 135 Закону №1402-VIII базовий розмір посадового окладу судді становить: 1) судді місцевого суду - 30 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, розмір якого встановлено на 1 січня календарного року; 2) судді апеляційного суду, вищого спеціалізованого суду - 50 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, розмір якого встановлено на 1 січня календарного року; 3) судді Верховного Суду - 75 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, розмір якого встановлено на 1 січня календарного року. Разом з цим, Прикінцевими та перехідними положеннями Закону №1402-VIII були передбачені певні особливості визначення розміру суддівської винагороди та щомісячного довічного грошового утримання суддів у відставці. Пунктом 22 розділу ХІІ Прикінцевих та перехідних положень Закону № 1402-VIII було визначено, що право на отримання суддівської винагороди у розмірах, визначених цим Законом, мають судді, які за результатами кваліфікаційного оцінювання підтвердили відповідність займаній посаді (здатність здійснювати правосуддя у відповідному суді) або призначені на посаду за результатами конкурсу, проведеного після набрання чинності цим Законом. Судді, які на день набрання чинності цим Законом пройшли кваліфікаційне оцінювання та підтвердили свою здатність здійснювати правосуддя у відповідному суді, до 01.01.2017 отримують суддівську винагороду, визначену відповідно до положень Закону № 2453-VI. Відповідно до пункту 23 розділу ХІІ Прикінцевих та перехідних положень Закону №1402-VIII до проходження кваліфікаційного оцінювання суддя отримує суддівську винагороду, визначену відповідно до положень Закону № 2453-VI . Законом України від 16.10.2019 № 193-ІХ «Про внесення змін до Закону України «Про судоустрій і статус суддів» та деяких законів України щодо діяльності органів суддівського врядування», який набрав чинності 07.11.2019, виключено зазначені вище пункти 22, 23 розділу ХІІ Прикінцевих та перехідних положень Закону № 1402-VIII. Відповідно до пункту 24 розділу ХІІ Прикінцевих та перехідних положень Закону №1402-VIII розмір посадового окладу судді, крім зазначеного у пункті 23 цього розділу, становить з 1 січня 2020 року: а) для судді місцевого суду - 30 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, розмір якого встановлено на 1 січня календарного року; б) для судді апеляційного суду та вищого спеціалізованого суду - 50 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, розмір якого встановлено на 1 січня календарного року. Пунктом 25 розділу ХІІ Прикінцевих та перехідних положень Закону № 1402-VIII встановлено, що право на отримання щомісячного довічного грошового утримання у розмірі, визначеному цим Законом, має суддя, який за результатами кваліфікаційного оцінювання підтвердив відповідність займаній посаді (здатність здійснювати правосуддя у відповідному суді) або призначений на посаду судді за результатами конкурсу, проведеного після набрання чинності цим Законом, та працював на посаді судді щонайменше три роки з дня прийняття щодо нього відповідного рішення за результатами такого кваліфікаційного оцінювання або конкурсу. В інших випадках, коли суддя іде у відставку після набрання чинності цим Законом, розмір щомісячного довічного грошового утримання становить 80 відсотків суддівської винагороди, обчисленої відповідно до положень Закону № 2453-VI. За кожний повний рік роботи на посаді судді понад 20 років розмір щомісячного довічного грошового утримання збільшується на два відсотки грошового утримання судді, але не може бути більшим ніж 90 відсотків суддівської винагороди судді, обчисленої відповідно до зазначеного Закону. Разом з цим, рішенням Конституційного Суду України від 18.02.2020 № 2-р/2020 визнані такими, що не відповідають Конституції України, положення пункту 25 розділу ХІІ Прикінцевих та перехідних положень Закону № 1402-VIII зі змінами. Так, у пунктах 16, 17 вказаного Рішення від 18.02.2020 № 2-р/2020 Конституційний Суд України зазначив, що право судді на відставку є конституційною гарантією незалежності суддів (пункт 4 частини шостої статті 126 Конституції України). Відставка судді є особливою формою звільнення його з посади за власним бажанням та обумовлена наявністю в особи відповідного стажу роботи на посаді судді; наслідком відставки є, зокрема, припинення суддею своїх повноважень з одночасним збереженням за ним звання судді і гарантій недоторканності, а також набуттям прав на виплату вихідної допомоги та отримання пенсії або щомісячного довічного грошового утримання (абзац четвертий підпункту 3.1 пункту 3 мотивувальної частини Рішення Конституційного Суду України від 19.11.2013 № 10-рп/2013). Визначені Конституцією та законами України гарантії незалежності суддів є невід`ємним елементом їх статусу, поширюються на всіх суддів України та є необхідною умовою здійснення правосуддя неупередженим, безстороннім і справедливим судом; такими гарантіями є надання їм за рахунок держави матеріального забезпечення (суддівська винагорода, пенсія, щомісячне довічне грошове утримання тощо) та надання їм у майбутньому статусу судді у відставці; право судді у відставці на пенсійне або щомісячне довічне грошове утримання є гарантією належного здійснення правосуддя і незалежності працюючих суддів та дає підстави висувати до суддів високі вимоги, зберігати довіру до їх компетентності і неупередженості; щомісячне довічне грошове утримання судді спрямоване на забезпечення гідного його статусу життєвого рівня, оскільки суддя обмежений у праві заробляти додаткові матеріальні блага, зокрема обіймати будь-які інші оплачувані посади, виконувати іншу оплачувану роботу; конституційний принцип незалежності суддів означає, в тому числі, конституційно обумовлений імператив охорони матеріального забезпечення суддів від його скасування чи зниження досягнутого рівня без відповідної компенсації як гарантію недопущення впливу або втручання у здійснення правосуддя; конституційний статус судді передбачає достатнє матеріальне забезпечення судді як під час здійснення ним своїх повноважень (суддівська винагорода), так і в майбутньому у зв`язку з досягненням пенсійного віку (пенсія) чи внаслідок припинення повноважень і набуття статусу судді у відставці (щомісячне довічне грошове утримання); статус судді та його елементи, зокрема матеріальне забезпечення судді після припинення його повноважень, є не особистим привілеєм, а засобом забезпечення незалежності працюючих суддів і надається для гарантування верховенства права та в інтересах осіб, які звертаються до суду та очікують неупередженого правосуддя (абзаци п`ятий, шостий підпункту 2.2 пункту 2 мотивувальної частини Рішення Конституційного Суду України від 03.06.2013 № 3-рп/2013). Конституційний Суд дійшов висновку, що судді, які вже перебувають у відставці та досягли шістдесятип`ятирічного віку, з об`єктивних причин не мають можливості пройти кваліфікаційне оцінювання на відповідність займаній посаді і пропрацювати після цього три роки, що є обов`язковою умовою для отримання щомісячного довічного грошового утримання у розмірі, визначеному Законом № 1402-VIII. Крім того, Конституційний Суд України вказав на те, що щомісячне довічне грошове утримання судді у відставці має бути співмірним із суддівською винагородою, яку отримує повноважний суддя. У разі збільшення розміру такої винагороди перерахунок раніше призначеного щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці має здійснюватися автоматично. Встановлення різних підходів до порядку обчислення розміру щомісячного довічного грошового утримання суддів порушує статус суддів та гарантії їх незалежності. Також Конституційний Суд України зазначив, що розмір щомісячного довічного грошового утримання суддів, які не проходили оцінювання за критеріями компетентності, професійної етики або доброчесності та вийшли у відставку, відрізняється від розміру щомісячного довічного грошового утримання суддів, які вийдуть у відставку після успішного проходження такого оцінювання. У зв`язку з викладеним, Конституційний Суд України рішенням від 18.02.2020 у справі № 2-р/2020 визнав неконституційним пункт 25 розділу XII Прикінцевих та перехідних положень Закону № 1402-VIII. Статтею 152 Конституції України передбачено, що закони та інші акти за рішенням Конституційного Суду України визнаються неконституційними повністю чи в окремій частині, якщо вони не відповідають Конституції України або якщо була порушена встановлена Конституцією України процедура їх розгляду, ухвалення або набрання ними чинності. Отже, з дня ухвалення Конституційним Судом України рішення від 18.02.2020 року №2-р/2020 Закон № 1402-VIII не містить норм, які б по-різному визначали порядок обчислення розміру щомісячного довічного грошового утримання суддів у відставці. Колегія суддів наголошує на тому, що Конституційний Суд України визнав неконституційним увесь пункт 25 розділу XII Прикінцевих та перехідних положень Закону № 1402-VIII, у тому числі й щодо можливості обчислення відсоткового розміру щомісячного довічного грошового утримання відповідно до положень Закону № 2453-VI. На час виникнення спірних відносин у цій справі, право на щомісячне довічне грошове утримання судді у відставці, його розмір, а також його перерахунок врегульовано положеннями статті 142 Закону №1402-VIII, частиною четвертою якої передбачено, що у разі зміни розміру складових суддівської винагороди судді, який працює на відповідній посаді, здійснюється перерахунок раніше призначеного щомісячного довічного грошового утримання. Водночас, частиною третьою статті 142 Закону №1402-VIII визначено, що щомісячне довічне грошове утримання виплачується судді у відставці в розмірі 50 відсотків суддівської винагороди судді, який працює на відповідній посаді. За кожний повний рік роботи на посаді судді понад 20 років розмір щомісячного довічного грошового утримання збільшується на два відсотки грошового утримання судді. Зазначена норма неконституційною не визнавалась. Тобто, для перерахунку щомісячного довічного грошового утримання судді за правилами частини четвертої статті 142 Закону №1402- VIII у формулі його обрахунку має застосуватись розмір відсоткового значення суддівської винагороди судді, який працює на відповідній посаді, визначений частиною третьою Закону №1402- VIII. У контексті подібних (схожих) фактичних передумов до такого самого висновку дійшов Верховний Суд у постанові від 24 вересня 2021 року у справі № 620/5437/20. Позивачу щомісячне довічне грошове утримання судді у відставці призначене у розмірі, визначеному Законом № 2453-VI, яким передбачалась інша формула обрахунку грошового утримання, зокрема, розмір суддівської винагороди та відсотків від неї, для нарахування щомісячного грошового утримання. Конституційний Суд України у рішенні від 18.02.2020 у справі № 2-р/2020 вказав, що щомісячне довічне грошове утримання судді у відставці, яке має бути співмірним із суддівською винагородою, яку отримує діючий суддя. Положеннями статті 142 Закону №1402-VIII передбачено, що щомісячне довічне грошове утримання виплачується судді у відставці в розмірі 50 відсотків суддівської винагороди судді, який працює на відповідній посаді. За кожний повний рік роботи на посаді судді понад 20 років розмір щомісячного довічного грошового утримання збільшується на два відсотки грошового утримання судді. Верховний Суд у рішенні від 16.06.2020 по зразковій справі № 620/1116/20 (Пз/9901/5/20) дійшов висновку про наявність у судді у відставці, який отримує щомісячне грошове утримання у розмірі обчисленому згідно положень Закону № 2453-VI, права (підстава) на перерахунок щомісячного довічного грошового утримання судді відповідно до Закону України №1402-VIII. Отже, оскільки чинним Законом № 1402-VIII передбачені інші розміри суддівської винагороди та розмір відсотків від неї для нарахування щомісячного грошового утримання, колегія суддів дійшла висновку про відсутність правових підстав для обрахунку щомісячного грошового утримання одночасно за складовими, які передбачені для різних формул обрахунку грошового утримання (розмір суддівської винагороди за Законом № 1402-VIII; розмір відсотку за Законом № 2453-VI). Ураховуючи викладене, колегія суддів вважає, що в даному випадку відсутні підстави для перерахунку довічного грошового утримання судді у відставці ОСОБА_1 з розміру 80 % В свою чергу, статтею 137 Закону України №1402-VIII передбачено, що до стажу роботи на посаді судді зараховується робота на посаді: 1) судді судів України, арбітра (судді) арбітражних судів України, державного арбітра колишнього Державного арбітражу України, арбітра відомчих арбітражів України, судді Конституційного Суду України; 2) члена Вищої ради правосуддя, Вищої ради юстиції, Вищої кваліфікаційної комісії суддів України; 3) судді в судах та арбітрів у державному і відомчому арбітражах колишнього СРСР та республік, що входили до його складу. Також, до стажу роботи на посаді судді також зараховується стаж (досвід) роботи (професійної діяльності), вимога щодо якого визначена законом та надає право для призначення на посаду судді. Разом із цим, відповідно до абзацу четвертого пункту 34 Розділу XII «Прикінцеві та перехідні положення» Закону №1402-VIII судді, призначені чи обрані на посаду до набрання чинності цим Законом, зберігають визначення стажу роботи на посаді судді відповідно до законодавства, що діяло на день їх призначення (обрання). Обмежень щодо дії цього пункту в часі Законом не встановлено. Так, з матеріалів справи, а саме, з розрахунку стажу судді, який дає право на відставку та отримання щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці від 16.08.2018 року № 03.7.28-21587/18, встановлено, що стаж роботи позивача, який давав йому право на відставку та призначення довічного грошового утримання судді у відставці складає 20 років 6 місяців 28 днів, з них на посаді судді 14 років 6 місяців 7 днів. Колегія суддів звертає увагу на те, що стаж роботи на посаді судді, який дає право на відставку та призначення щомісячного довічного грошового утримання, є єдиним, обраховується та встановлюється (з`ясовується) Вищою радою правосуддя при розгляді заяви про відставку (прийнятті рішення про звільнення) і застосовується, як для прийняття рішення про відставку, так і для встановлення щомісячного довічного грошового утримання та визначення його розміру. Вказана правова позиція неодноразова застосовувалася Верховним Судом, зокрема у постановах від 9 листопада 2018 року справі №243/4794/17, від 11 грудня 2018 року у справі №522/5168/17, від 30 січня 2020 року у справі №592/3694/17, від 23 вересня 2021 року у справі №620/1944/20. Як зазначалось вище, відповідно до частини третьої статті 142 Закону №1402-VIII щомісячне довічне грошове утримання виплачується судді у відставці в розмірі 50 відсотків суддівської винагороди судді, який працює на відповідній посаді. За кожний повний рік роботи на посаді судді понад 20 років розмір щомісячного довічного грошового утримання збільшується на 2 відсотки грошового утримання судді. Таким чином, оскільки стаж роботи позивача на посаді судді становить 20 повних років, то колегія суддів вважає, що відповідачем правомірно здійснено перерахунок щомісячного довічного грошового утримання позивача в розмірі 50 % суддівської винагороди судді, який працює на відповідній посаді, а тому підстави для визнання протиправними дій Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області при перерахунку щомісячного довічного грошового утримання ОСОБА_1 та задоволення його позовних вимог відсутні. Відповідно до ст. 317 КАС України підставою для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є, зокрема, невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи, неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права. Згідно ст. 242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи. В даному випадку рішення суду першої інстанції не відповідає вимогам ст. 242 КАС України, оскільки судом першої інстанції не надано належної правової оцінки обставинам справи, доводам сторін по справі, неправильно застосовано норми матеріального права, що призвело до неправильного вирішення справи. З огляду на зазначене колегія суддів приходить до висновку, що постановлене Одеським окружним адміністративним судом рішення від 08.06.2021 року підлягає скасуванню на підставі ст. 317 КАС України, з ухваленням нового рішення про відмову у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 . Керуючись ст.ст. 240, 241, 243, 250, 308, 311, 315, 317, 321, 322, 325, 328, 329 КАС України, суд, П О С Т А Н О В И В: Апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області задовольнити. Рішення Одеського окружного адміністративного суду від 08 червня 2021 року скасувати. Прийняти нове судове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області про визнання протиправними дії та зобов`язання вчинити певні дії. Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню в касаційному порядку не підлягає, крім випадків, встановлених ч. 5 ст. 328 КАС України. Суддя-доповідач: А.В. Бойко Суддя: А.Г. Федусик Суддя: О.А. Шевчук