Постанова 4854 № 420/5916/19

П`ЯТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ___________________________________________________________________________________ П О С Т А Н О В А І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И 08 вересня 2020 р.м.ОдесаСправа № 420/5916/19 Головуючий в 1 інстанції: Свида Л.І. Дата і місце ухвалення: 24.07.2020р., м. Одеса Колегія суддів П`ятого апеляційного адміністративного суду у складі: головуючого - Ступакової І.Г. суддів - Бітова А.І. - Лук`янчук О.В. розглянувши в порядку письмового провадження в місті Одесі адміністративну справу за апеляційною скаргою Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області на рішення Одеського окружного адміністративного суду від 24 липня 2020 року по справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області про визнання протиправним рішення, зобов`язання вчинити певні дії, - В С Т А Н О В И Л А : В жовтні 2019 року ОСОБА_1 звернувся до Одеського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області, в якому, з урахуванням уточнення позовних вимог, просив суд: - визнати протиправним рішення Центрального об`єднаного управління Пенсійного фонду України в м. Одесі №1547 від 11 квітня 2019 року про відмову у перерахуванні та виплаті позивачу щомісячного довічного грошового утримання судді Одеського апеляційного суду у відставці в залежності від мінімальної заробітної плати, встановленої на 1 січня календарного року; - зобов`язати відповідача перерахувати та сплатити позивачу щомісячне довічне грошове утримання судді у відставці з 4 грудня 2018 року по 31 грудня 2018 року, виходячи з розміру мінімальної заробітної плати за 2018 рік (3723 грн. на місяць) з урахуванням раніше виплачених сум щомісячного грошового утримання судді у відставці, без обмеження граничного розміру щомісячного довічного грошового утримання; - зобов`язати відповідача перерахувати та сплатити позивачу щомісячне довічне грошове утримання судді у відставці з 1 січня 2019 року по 31 грудня 2019 року, виходячи з розміру мінімальної заробітної плати за 2019 рік (4173 75 грн. на місяць) з урахуванням раніше виплачених сум щомісячного грошового утримання судді у відставці, без обмеження граничного розміру щомісячного довічного грошового утримання; - визнати протиправним рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області №2411 від 12.03.2020р. про відмову у перерахунку позивачу довічного грошового утримання судді у відставці відповідно до Закону України «Про судоустрій та статус суддів»; - зобов`язати відповідача перерахувати та сплатити позивачу щомісячне довічне грошове утримання судді у відставці з 1 січня 2020 року виходячи з розміру 236475 грн., який складається з посадового окладу в сумі 131375 грн. та доплати за вислугу років в сумі 105100 грн. (на підставі довідки Одеського апеляційного суду №06-21/257/2020 від 10.03.2020р. про суддівську винагороду для обчислення щомісячного грошового утримання судді у відставці), з урахуванням раніше виплачених сум щомісячного грошового утримання судді у відставці, без обмеження граничного розміру щомісячного довічного грошового утримання; - зобов`язати відповідача автоматично проводити перерахунок та сплату позивачу щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці у разі збільшення суддівської винагороди. В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що він являється суддею Апеляційного суду Одеської області у відставці та з 16.10.2016р. перебуває на обліку в Центральному об`єднаному управлінні Пенсійного фонду України в м. Одесі і отримує щомісячне довічне грошове утримання судді у відставці в розмірі 90% суддівської винагороди, призначеної відповідно до Закону України «Про судоустрій і статус суддів» від 07.07.2010р. №2453-VI. На підставі Рішення КСУ від 04.12.2018р. №11-р/2018 у справі №1-7/2018 щомісячне грошове утримання судді апеляційного суду у відставці підлягає обчисленню виходячи з 15 мінімальних заробітних плат помножених на коефіцієнт судді апеляційного суду. Однак, при зверненні в квітні 2019 року до територіального органу ПФУ із заявою про здійснення перерахунку щомісячного довічного утримання судді у відставці на підставі довідок Апеляційного суду Одеської області про суддівську винагороду ОСОБА_1 було відмовлено у перерахунку довічного грошового утримання. Таку відмову позивач вважає незаконною та зазначає, що рішенням №1547 від 11.04.2019р. порушується конституційний принцип верховенства права. Також, позивач посилався на те, що Головним управлінням ПФУ в Одеській області аналогічно незаконно відмовлено йому у перерахунку щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці на підставі довідки про суддівську винагороду №06-21/257/2020 від 10.03.2020р., виданої Одеським апеляційним судом. Рішенням Одеського окружного адміністративного суду від 24 липня 2020 року позов задоволено частково. Визнано протиправним рішення Центрального об`єднаного управління Пенсійного фонду України в м. Одесі №1547 від 11 квітня 2019 року. Визнано протиправним рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області №2411 від 12 березня 2020 року. Зобов`язано Головне управління Пенсійного фонду України в Одеській області перерахувати та сплатити ОСОБА_1 щомісячне довічне грошове утримання судді у відставці з 5 грудня 2018 року по 31 грудня 2018 року, виходячи з розміру мінімальної заробітної плати за 2018 рік (3723 грн. на місяць) з урахуванням раніше виплачених сум щомісячного грошового утримання судді у відставці. Зобов`язано Головне управління Пенсійного фонду України в Одеській області перерахувати та сплатити ОСОБА_1 щомісячне довічне грошове утримання судді у відставці з 1 січня 2019 року по 31 грудня 2019 року, виходячи з розміру мінімальної заробітної плати за 2019 рік (4173 грн. на місяць) з урахуванням раніше виплачених сум щомісячного грошового утримання судді у відставці. Зобов`язано Головне управління Пенсійного фонду України в Одеській області перерахувати та сплатити ОСОБА_1 щомісячне довічне грошове утримання судді у відставці з 19 лютого 2020 року на підставі довідки Одеського апеляційного суду №06-21/257/2020 від 10.03.2020р. про суддівську винагороду для обчислення щомісячного грошового утримання судді у відставці, з урахуванням раніше виплачених сум щомісячного грошового утримання судді у відставці. В задоволенні решти позовних вимог відмовлено. Не погоджуючись з вказаним рішенням в частині задоволених вимог позову, Головне управління ПФУ в Одеській області подало апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на не правильне застосування судом першої інстанції норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить скасувати рішення від 24.07.2020р. з прийняттям нового судового рішення - про відмову в задоволенні позову ОСОБА_1 . В своїй скарзі апелянт зазначає, що при вирішенні спору судом першої інстанції не надано належної правової оцінки посиланням відповідача на те, що у зв`язку з тим, що позивач не пройшов кваліфікаційне оцінювання та не відпрацював три роки суддею на відповідній посаді, як це передбачено п.22 і п.25 розділу ХІІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про судоустрій і статус суддів» №1402-VIII від 02.06.2016р., відсутні підстави для проведення перерахунку щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці з урахуванням суддівської винагороди судді, який пройшов кваліфікаційне оцінювання. Різниця у правах суддів, які вийшли у відставку до 30.09.2016р. і суддів, які вийдуть у відставку відпрацювавши в нових умовах щонайменше три роки після проходження кваліфікаційного оцінювання, має конституційну основу та випливає з різних вимог, за яких особа набуває (підтверджує) статус судді та в яких здійснюється правосуддя. Апелянт вважає необґрунтованими посилання суду першої інстанції на Рішення Конституційного Суду України від 18.02.2020р. по справі №1-15/2018(4086/16), яким визнано неконституційним п.25 Прикінцевих та перехідних положень Закону №1402-VIII, оскільки підвищення суддівської винагороди судді після 18.02.2020р. не відбулося. Як наслідок, відсутні підстави для перерахунку щомісячного грошового утримання судді у відставці на підставі довідки від 10.03.2020р. №06-21/257/2020 про суддівську винагороду для обчислення щомісячного грошового утримання судді у відставці. Справу розглянуто судом апеляційної інстанції в порядку письмового провадження на підставі п.3 ч.1 ст.311 КАС України. Розглянувши матеріали справи, заслухавши суддю-доповідача, перевіривши законність і обґрунтованість судового рішення в межах позовних вимог і доводів апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, з наступних підстав. Як вбачається з матеріалів справи та правильно встановлено судом першої інстанції, ОСОБА_1 перебуває на обліку в Головному управлінні Пенсійного фонду України в Одеській області та з 16 жовтня 2016 року отримує щомісячне довічне грошове утримання судді у відставці в розмірі 90% суддівської винагороди, призначеної відповідно до Закону України «Про судоустрій і статус суддів» від 07.07.2010р. №2453-VI, в редакції, чинній на час виходу у відставку. Відповідно до листа Державної судової адміністрації України №10-3758/19 від 18.02.2019р. «Про надсилання листа Міністерства соціальної політики від 04.02.2019р. №2230/0/2-19/54» звернуто увагу голів місцевих та апеляційних судів, голів ліквідаційних апеляційних судів, начальників територіальних управлінь Державної судової адміністрації України, що при видачі довідок суддям у відставці для перерахунку щомісячного довічного грошового утримання необхідно керуватись не штатним розписом, а вимогами Законів України від 07.07.2010р. №2453-VІ, від 02.06.2016р. №1402-VІІ «Про судоустрій і статус суддів» та рішенням Конституційного Суду України від 04.12.2018р. №11-р/2018. 20.03.2019р. Апеляційним судом Одеської області видану довідку №99 про суддівську винагороду для обчислення щомісячного грошового утримання судді у відставці ОСОБА_1 , згідно якої станом на 04 грудня 2018 року його суддівська винагорода, яка враховується при призначенні/перерахунку щомісячного довічного грошового утримання суддям у відставці складає 115692,23 грн., з них: посадовий оклад 61429,50 грн., доплата за вислугу років 49143,60 грн., матеріальна допомога на оздоровлення відповідно до ст. 136 Закону України «Про статус суддів» 5119, 13 грн. Того ж дня, Апеляційним судом Одеської області видано довідку №98 про суддівську винагороду для обчислення щомісячного грошового утримання судді у відставці ОСОБА_1 , згідно якої станом на 01 січня 2019 року суддівська винагорода позивача, яка враховується при призначенні/перерахунку щомісячного довічного грошового утримання суддям у відставці складає 129675,98 грн., з них: посадовий оклад 68854,50 грн., доплата за вислугу років 55083,60 грн., матеріальна допомога на оздоровлення відповідно до ст. 136 Закону України «Про статус суддів» 5737,88 грн. У зв`язку з цим, позивач звернувся до Центрального об`єднаного Управління Пенсійного фонду в м. Одесі із заявою про перерахунок щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці на підставі довідок Апеляційного суду Одеської області №98 та №99 від 20.03.2019р. Рішенням Центрального об`єднаного Управління Пенсійного фонду в м. Одесі від 11 квітня 2019 року №1547 позивачу відмовлено у перерахунку довічного грошового утримання судді у відставці, з посиланням на те, що позивач не пройшов кваліфікаційне оцінювання та не відпрацював три роки суддею на відповідній посаді, як це передбачено п.22 і п.25 розділу XІІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про судоустрій і статус суддів» №1402-VIІІ від 02.06.2016р. Судом першої інстанції, також, встановлено, що 10.03.2020р. Одеським апеляційним судом позивачу видано довідку про суддівську винагороду для обчислення щомісячного грошового утримання судді у відставці №06-21/257/2020, згідно якої станом на 01 січня 2020 року його суддівська винагорода, яка враховується при призначенні/перерахунку щомісячного довічного грошового утримання суддям у відставці, складає 236457 грн., з них: посадовий оклад 131375 грн., доплата за вислугу років 105100 грн. ОСОБА_1 звернувся до ГУ ПФУ в Одеській області із заявою про перерахунок щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці на підставі довідки Одеського апеляційного суду №06-21/257/2020 від 10.03.2020р. Рішенням ГУ ПФУ в Одеській області від 12.03.2020р. №2411 позивачу відмовлено у перерахунку довічного грошового утримання судді у відставці відповідно до Закону України «Про судоустрій та статус суддів», з посиланням на те, що згідно абз.1 п.25 Закону №1402-VIІІ право на отримання щомісячного довічного грошового утримання у розмірі, визначеному цим Законом, має суддя, який призначений на посаду судді за результатами конкурсу, проведеного після набрання чинності цим Законом та працював на посаді судді щонайменше три роки з дня прийняття щодо нього відповідного рішення за результатами такого конкурсу. Зазначено, що рішенням Конституційного Суду України від 18.02.2020р. по справі №1-15/2018 (4086/16) вказаний пункт визнано таким, що не відповідає Конституції України (є неконституційним), але на даний час відсутній порядок проведення перерахунку довічного грошового утримання суддів у відставці з врахуванням Рішенням Конституційного Суду України. Не погоджуючись з правомірністю рішень територіального органу ПФУ про відмову у здійсненні перерахунку довічного грошового утримання судді відставці за 2018-2020 роки ОСОБА_1 звернувся з даним позовом до суду. Суд першої інстанції, задовольняючи частково позов, дійшов висновку, що відповідачем неправомірно відмовлено позивачу у здійсненні перерахунку щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці на підставі довідок Апеляційного суду Одеської області від 20.03.2019р. №99 та №98, а також довідки Одеського апеляційного суду від 10.03.2020р. №06-21/257/2020. Колегія суддів суду апеляційної інстанції погоджується з таким висновком суду першої інстанції виходячи з наступного. Статтею 130 Конституції України встановлено, що держава забезпечує фінансування та належні умови для функціонування судів і діяльності суддів. У Державному бюджеті України окремо визначаються видатки на утримання судів з урахуванням пропозицій Вищої ради правосуддя. Розмір винагороди судді встановлюється законом про судоустрій. Визначені Конституцією України та спеціальним законодавчим актом гарантії незалежності суддів є невід`ємним елементом їх статусу, поширюються на всіх суддів України та є необхідною умовою здійснення правосуддя неупередженим, безстороннім і справедливим судом. Серед таких гарантій виділено, зокрема, право судді на відставку, а також окремий порядок фінансування та організаційного забезпечення діяльності судів. Система правового захисту суддів, зокрема їх матеріального забезпечення, встановлена Законом України «Про судоустрій і статус суддів» від 07 липня 2010 року №2453-VI (далі - Закон №2453-VІ), положення якого узгоджуються з вимогами міжнародних правових актів щодо незалежності суддів і спрямовані на забезпечення стабільності досягнутого рівня гарантій незалежності суддів, а також є гарантією поваги до гідності людини, її прав та основоположних свобод. Відповідно до частини третьої статті 129 Закону №2453-VІ, в редакції від 07 липня 2010 року, посадовий оклад судді місцевого суду був встановлений у розмірі 15 мінімальних заробітних плат, визначених законом, що запроваджується поетапно: з 1 січня 2011 року - 6 мінімальних заробітних плат; з 1 січня 2012 року 8 мінімальних заробітних плат; з 1 січня 2013 року - 10 мінімальних заробітних плат; з 1 січня 2014 року - 12 мінімальних заробітних плат; з 1 січня 2015 року - 15 мінімальних заробітних плат. Відповідно до частини третьої статті 129 Закону №2453-VІ, в редакції Закону України «Про внесення зміни до Закону України «Про судоустрій і статус суддів» від 19 грудня 2013 року №716-VII, який набрав чинності з 01 січня 2014 року, посадовий оклад визначених законом, що запроваджується поетапно: з 1 січня 2011 року - 6 мінімальних судді місцевого суду встановлюється у розмірі 15 мінімальних заробітних плат, заробітних плат; з 1 січня 2012 року - 8 мінімальних заробітних плат; з 1 січня 2013 року - 10 мінімальних заробітних плат; з 1 січня 2015 року - 15 мінімальних заробітних плат. Верховна Рада України 12 лютого 2015 року прийняла Закон України «Про забезпечення права на справедливий суд» №192-VIII, в якому, в частині третій статті 133 Закону №2453 - VІ встановила, що посадовий оклад судді місцевого суду встановлюється в розмірі 10 мінімальних заробітних плат. Конституційним Судом України 04 грудня 2018 року прийнято рішення №11-р/2018, яким визнано таким, що не відповідає Конституції України (є неконституційним), положення частини третьої статті 133 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» від 7 липня 2010 року № 2453-VI у редакції Закону України «Про забезпечення права на справедливий суд» від 12 лютого 2015 року № 192-VIII. Зазначено, що це положення підлягає застосуванню у його первинній редакції, а саме: «Посадовий оклад судді місцевого суду встановлюється у розмірі 15 мінімальних заробітних плат, визначених законом, що запроваджується поетапно: з 1 січня 2011 року - 6 мінімальних заробітних плат; з 1 січня 2012 року - 8 мінімальних заробітних плат; з 1 січня 2013 року - 10 мінімальних заробітних плат; з 1 січня 2014 року - 12 мінімальних заробітних плат; з 1 січня 2015 року - 15 мінімальних заробітних плат». У цьому рішенні Конституційний Суд України відзначив про обов`язок держави забезпечити належні умови праці та фінансування для суддів, а, отже, сформувати та законодавчо закріпити таку систему фінансування, в тому числі розмір винагороди суддів, яка гарантуватиме їх незалежність. До того ж, суд апеляційної інстанції звертає увагу, що в спірних правовідносинах є підстави для застосування положень рішення Конституційного Суду України у справі за конституційним поданням Верховного Суду України щодо відповідності Конституції України (конституційності) окремих положень статті 2, абзацу другого пункту 2 розділу ІІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про заходи щодо законодавчого забезпечення реформування пенсійної системи», статті 138 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» (справа щодо змін умов виплати пенсій і щомісячного довічного грошового утримання суддів у відставці) від 3 червня 2013 року №3-рп/2013. Так, у цьому рішенні наголошено, що право судді у відставці на пенсійне або щомісячне довічне грошове утримання є гарантією належного здійснення правосуддя і незалежності працюючих суддів та дає підстави висувати до суддів високі вимоги, зберігати довіру до їх компетентності і неупередженості. Щомісячне довічне грошове утримання судді спрямоване на забезпечення гідного його статусу життєвого рівня, оскільки суддя обмежений у праві заробляти додаткові матеріальні блага, зокрема обіймати будь-які інші оплачувані посади, виконувати іншу оплачувану роботу. Конституційний статус судді передбачає достатнє матеріальне забезпечення судді як під час здійснення ним своїх повноважень (суддівська винагорода), так і в майбутньому у зв`язку з досягненням пенсійного віку (пенсія) чи внаслідок припинення повноважень і набуття статусу судді у відставці (щомісячне довічне грошове утримання). Статус судді та його елементи, зокрема матеріальне забезпечення судді після припинення його повноважень, є не особистим привілеєм, а засобом забезпечення незалежності працюючих суддів і надається для гарантування верховенства права та в інтересах осіб, які звертаються до суду та очікують неупередженого правосуддя. Повертаючись до висновків рішення Конституційного Суду України від 04 грудня 2018 року №11-р/2018, слід зробити висновок, що розмір посадового окладу судді місцевого суду, який не пройшов кваліфікаційне оцінювання має визначатись відповідно до положень Закону №2453-VІ у первинній редакції та становити 15 мінімальних заробітних плат. ГУ ПФУ в Одеській області, не поділяючи позицію суду першої інстанції наполягає на застосуванні до спірних правовідносин положень Закону №1774-VIII, відповідно до яких з 01 січня 2017 року, мінімальна заробітна плата не застосовується як розрахункова величина для визначення посадових окладів та заробітної плати працівників та інших виплат. Водночас аналіз положень даного закону дає підстави для висновку про відсутність в ньому обов`язку застосовувати для визначенні посадового окладу судді розрахункової величини прожиткового мінімуму для працездатних осіб у розмірі 1 762,00 грн. Так, пункт 53 Закону №1774-VІІІ встановлює базовий оклад судді, який він буде отримувати після проходження кваліфікаційного оцінювання. Отже, наведеним Законом не внесено відповідних змін до Закону №2453-VІ, що свідчить про помилковість доводів скаржника. Понад те, при конкуренції законодавчих норм, є, на думку суду апеляційної інстанції, обґрунтованим застосовувати правило пріоритетності норм спеціального Закону, у даному випадку це норми Закону №2453-VІ, а положення Закону №1774-VIII слід вважати загальними нормами. У рішенні Європейського Суду з прав людини по справі «Зубко та інші проти України» від 26 квітня 2006 року Суд констатував, що неспроможність держави вчасно виплачувати суддям їх виплати, є несумісною з потребою їх здатності виконувати свої професійні функції неупереджено, щоб не зазнавати тиску і впливу на поведінку. Неспроможність держави гарантувати адекватну та своєчасну виплату винагороди національним суддям та невизначеність, у якій вони залишаються, порушує справедливий баланс, що має виникнути між потребами державного інтересу та необхідністю захистити права заявників на мирне володіння своїм майном. Досліджуючи правовідносини у цій справі, колегія суддів встановила, що обов`язок держави виплачувати судді у відставці довічне грошове утримання встановлений нормами Закону №2453-VІ. Відсутній інший законодавчий акт, яким були внесені зміни в цій спеціальний закон. З наведеного випливає висновок, що невиконання обов`язку з боку Держави проводити відповідні виплати, які законодавчо встановлені, становить порушення статті 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав і основних свобод людини, а саме: позбавлення майна на умовах, що не встановлені Законом. Що ж до посилань апелянта на те, що є різними умови виплати щомісячного довічного грошового утримання суддів у відставці, які вийшли у відставку до 30.09.2016р. та суддів, які відпрацювали три роки після проходження кваліфікаційного оцінювання, колегія суддів дійшла наступних висновків. Конституційним Судом України 18.02.2020р. ухвалено Рішення у справі за конституційним поданням Верховного Суду України щодо відповідності Конституції України (конституційності) окремих положень пунктів 4, 7, 8, 9, 11, 13, 14, 17, 20, 22,23, 25 розділу XII «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про судоустрій і статус суддів» від 2 червня 2016 року №1402-VІІІ. Зокрема, даним рішенням було визнано, що запровадження згідно із положеннями пункту 25 розділу ХІІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону № 1402-VІІІ різних підходів до порядку обчислення розміру щомісячного довічного грошового утримання суддів, які виходять у відставку, суперечить положенням частини першої статті 126 Основного Закону щодо гарантування незалежності суддів Конституцією і законами України. Приймаючи таке рішення, Конституційний Суд України вважав, що щомісячне довічне грошове утримання судді у відставці має бути співмірним із суддівською винагородою, яку отримує повноважний суддя. У разі збільшення розміру такої винагороди перерахунок раніше призначеного щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці має здійснюватися автоматично. Встановлення різних підходів до порядку обчислення розміру щомісячного довічного грошового утримання суддів порушує статус суддів та гарантії їх незалежності. За таких умов був визнаний таким, що не відповідає Конституції України (є неконституційним), п.25 розділу XII «Прикінцеві та перехідні положення» Закону №1402-VІІІ. Відповідно до частини другої статті 152 Конституції України закони, інші акти або їх окремі положення, що визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України рішення про їх неконституційність, якщо інше не встановлено самим рішенням, але не раніше дня його ухвалення. Аналогічна за змістом норма міститься у статті 91 Закону України «Про Конституційний Суд України» від 13.07.2017р. №2136-VIII. Таким чином, згадані вище положення пункту 25 розділу XII «Прикінцеві та перехідні положення» Закону №1402-VIII втратили чинність з 18.02.2020р., внаслідок чого після 18.02.2020р. на порядок обчислення щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці поширюються положення статті 142 Закону №1402-VIII, в силу приписів частини четвертої якої суддя у відставці має право на перерахунок раніше призначеного щомісячного довічного грошового утримання у разі зміни розміру складових суддівської винагороди судді, який працює на відповідній посаді. Тобто, право на перерахунок щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці позивач набув з 19.02.2020р. Посилання апелянта на те, що на даний час відсутній порядок проведення перерахунку довічного грошового утримання суддів у відставці з урахуванням рішення Конституційного Суду України від 18.02.2020р. №2-р/2020 колегія суддів не приймає до уваги, оскільки підстави та порядок проведення перерахунку щомісячного довічного грошового утримання суддям у відставці визначені статтею 142 Закону №1402-VIII та розділом ІІ Порядку, затвердженого постановою правління Пенсійного фонду України від 25.01.2008р. № 3-1. Як вже зазначалося колегією суддів, 12.03.2020р. позивач звернувся до Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області із заявою про перерахунок довічного грошового утримання судді у відставці, до якої було додано довідку Одеського апеляційного суду від 10.03.2020р. №06-21/257/2020 про суддівську винагороду для обчислення щомісячного грошового утримання судді у відставці, що оформлена у відповідності до згаданого вище Порядку. Вказана довідка з урахуванням чинного нормативно-правового регулювання порядку проведення перерахунку щомісячного довічного грошового утримання суддям у відставці є підставою для здійснення такого перерахунку судді у відставці ОСОБА_1 . Конституційний Суд України у пункті 7 мотивувальної частини Рішення від 11.10.2005р. №8-рп/2005 зазначив, що право судді, який перебуває у відставці, на пенсійне та щомісячне довічне грошове утримання є гарантією незалежності працюючих суддів. Щомісячне довічне грошове утримання - це особлива форма соціального забезпечення суддів, зміст якої полягає у гарантованій державою щомісячній звільненій від сплати податків грошовій виплаті, що слугує забезпеченню їх належного матеріального утримання, в тому числі після звільнення від виконання обов`язків судді. Особливість щомісячного довічного грошового утримання полягає у правовому регулюванні, а також у джерелах його фінансування, які визначені Конституцією України та законом про статус суддів. Зазначений підхід до статусу судді у відставці та питання належного матеріального забезпечення суддів у відставці знайшов своє продовження у Рішенні Конституційного Суду України від 08.06.2016р. за №4-рп/2016, у абзаці другому пункту 3 мотивувальної частини якого Суд зазначив, що щомісячне довічне грошове утримання є особливою формою матеріального забезпечення судді, полягає у гарантованій державою щомісячній грошовій виплаті, що слугує забезпеченню належного матеріального утримання судді після звільнення від виконання обов`язків (відставки), а також життєвого рівня, гідного його статусу. Суд акцентує увагу на тому, що запровадження Законом №1402-VIII правила, згідно з яким зміна складових грошового забезпечення працюючого судді є підставою для перерахунку розміру щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці, покликане забезпечити єдність статусу судді, який здійснює повноваження з відправлення правосуддя, зі статусом судді у відставці. На підставі викладеного у сукупності колегія суддів доходить висновку, що судом першої інстанції правильно встановлено обставини справи та постановлено судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Доводи апеляційної скарги ГУ ПФУ в Одеській області висновків суду не спростовують, а тому підстав для задоволення скарги відповідача та скасування рішення суду першої інстанції від 24.07.2020р. колегія суддів не вбачає. Відповідно до ст.316 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення суду - без змін. Згідно п.2 ч.5 ст.328 КАС України, не підлягають касаційному оскарженню судові рішення у справах незначної складності. Пунктом 3 частини 6 статті 12 КАС України передбачено, що для цілей цього Кодексу справами незначної складності є справи щодо оскарження фізичними особами рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень щодо обчислення, призначення, перерахунку, здійснення, надання, одержання пенсійних виплат, соціальних виплат непрацездатним громадянам, виплат за загальнообов`язковим державним соціальним страхуванням, виплат та пільг дітям війни, інших соціальних виплат, доплат, соціальних послуг, допомоги, захисту, пільг. Враховуючи, що дана справа належить до категорії справ незначної складності та розглядалася судом першої інстанції в порядку спрощеного позовного провадження, тому рішення суду першої інстанції та постанова суду апеляційної інстанції, відповідно до ч.5 ст.328 КАС України, в касаційному порядку оскарженню не підлягають. З огляду на залишення рішення суду першої інстанції без змін, відповідно до приписів статті 139 КАС України, підстави для розподілу судових витрат відсутні. Керуючись ст.ст. 308, 311, п.1 ч.1 ст.315, ст.ст. 316, 321, 322, 325, 328 КАС України, колегія суддів, - П О С Т А Н О В И Л А : Апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області залишити без задоволення, рішення Одеського окружного адміністративного суду від 24 липня 2020 року залишити без змін. Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню в касаційному порядку не підлягає. Повний текст судового рішення виготовлений 08 вересня 2020 року. Головуючий: І.Г. Ступакова Судді: А.І. Бітов О.В. Лук`янчук