Постанова Київський апеляційний суд № 373/78/21

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД 03680 м. Київ , вул. Солом`янська, 2-а Номер апеляційного провадження: 22-ц/824/11941/2021 ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 03 грудня 2021 року м. Київ Справа № 373/78/21 Київський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: головуючого судді-доповідача Ящук Т.І., суддів Махлай Л.Д., Немировської О.В. розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Акціонерного товариства комерційний банк «Приватбанк», яка подана представником Криловою Оленою Леонідівною, на рішення Переяслав-Хмельницького міськрайонного суду Київської області від 04 березня 2021 року, ухвалене у складі судді Свояк Д.В., у справі за позовом Акціонерного товариства комерційний банк «Приватбанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості, встановив: У січні 2021 року позивач АТ КБ «Приватбанк» звернувся до суду з позовом до ОСОБА_1 , в якому просить стягнути із відповідача заборгованість за кредитним договором № б/н від 14.01.2010 в сумі 10 912,39 грн., а також судовий збір в сумі 2270 грн., сплачений при подачі заяви до суду. Позовні вимоги обґрунтовані тим, що 14.01.2010 року між АТ КБ «Приватбанк» та відповідачем ОСОБА_1 був укладений кредитний договір № б/н. У зв`язку з порушенням відповідачем зобов`язань за кредитним договором та з врахуванням внесених відповідачем коштів на погашення кредиту утворилася заборгованість перед банком, яка станом на 13.12.2020 становить 10 912,39 грн., що складається з тіла кредиту 8678,27 грн., заборгованості за простроченими відсотками - 2234,12 грн. Рішенням Переяслав-Хмельницького міськрайонного суду Київської області від 04 березня 2021 року у задоволенні позову відмовлено. Не погоджуючись з рішенням суду, представник ПАТ КБ «Приватбанк» - Крилова О.Л. звернулась до суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення суду та ухвалити нове, яким позовні вимоги задовольнити повністю, посилаючись його незаконність, необґрунтованість, порушення норм процесуального та матеріального права, невідповідність висновків суду обставинам справи. Вказує, що позивачем надана до суду копія анкети-заяви, у якій зазначено: персональні дані, адреса проживання, та інша додаткова інформація необхідна для отримання картки. Відповідачем вказана інформація про себе заповнена особисто, також з копії анкети-заяви чітко вбачається, що позичальник висловив згоду про укладення договору та особистим підписом про це засвідчив. Тобто, з моменту підписання фізичною особою заяви, між банком та клієнтом був укладений договір в порядку ч. 1 ст. 634 ЦК шляхом приєднання клієнта до запропонованого Банком договору. Після підписання анкети-заяви відповідачу було відкрито картковий рахунок та видано кредитну картку «Універсальна», на яку встановлено початковий кредитний ліміт. Крім того, вказана анкета-заява містить узгоджену сторонами відсоткову ставку за користування кредитом, що безпосередньо зазначено у тексті вказаного документу та засвідчено підписом позичальника. Звертає увагу, що позивач разом з Анкетою-заявою надав до суду першої інстанції також копію довідки про умови кредитування з використанням кредитки «Універсальна», особисто підписану відповідачем, в якій зазначено: базова відсоткова ставка за користування кредитом, розмір щомісячних платежів, строк внесення щомісячних платежів, порядок нарахування пені за невчасне погашення заборгованості, розмір штрафів при порушенні термінів платежів по будь-якому з грошових зобов`язань, передбачених договором, розмір комісії за зняття готівки та особистих коштів, безготівкових платежів тощо. Тобто, сторонами при укладенні кредитного договору були досягнуті усі істотні умови договору. Однак, суд не перевірив розрахунок заборгованості та доводи банку про те, що позичальник користувався грошовими коштами, виконував умови кредитного договору протягом декількох років, частково сплачуючи заборгованість за договором, у тому числі відсотки, пеню та комісії (погашення відображені у розрахунку заборгованості в графі «Сума погашення за наданим кредитом»), а отже визнав свої зобов`язання за угодою та розміри встановлених обов`язкових платежів. Відзиву на апеляційну скаргу позивача відповідач ОСОБА_1 не подавала. Відповідно до ч. 1 ст. 369 ЦПК України, апеляційні скарги на рішення суду у справах з ціною позову менше ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи. Відповідно до ч. 13 ст. 7 ЦПК України розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться. Справу розглянуто апеляційним судом відповідно до ст. 369 ЦПК України в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, без повідомлення учасників справи. Заслухавши доповідь судді-доповідача, з`ясувавши обставини справи, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду в межах доводів та вимог апеляційної скарги, колегія суддів дійшла висновку про те, що апеляційна скарга підлягає задоволенню частково виходячи з наступного. Відмовляючи у задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції посилаючись на правову позицію, викладену у постанові Великої Палати Верховного Суду від 03 липня 2019 року у справі № 342/180/17, виходив з того, доданий до позовної заяви Витяг з умов та правил надання банківських послуг не підтверджує обставин укладення договору між позивачем та відповідачкою 14.01.2010. З розрахунку заборгованості вбачається, що відповідачка здійснювала періодичні погашення кредитної заборгованості різними сумами. З наданих позивачем документів неможливо встановити, на погашення якої саме (за датою отримання) заборгованості сплачувались ці суми. До позову додано копію довідки від 12.01.2010 про умови кредитування з використанням кредитної картки «Універсальна, 55 днів пільгового періоду» (виконана російською мовою). Разом з тим вказана довідка не є належним доказом погодження між сторонами розміру та порядку нарахування процентів та пені на підставі укладеного договору б/н від 14.01.2010, оскільки у довідці не зазначено, до якого договору вона видана, лише міститься № 0600140900133453260. Отже, її не можна розцінювати як частину кредитного договору б/н, укладеного між сторонами 14.01.2010 шляхом підписання анкети-заяви. Отже належних, допустимих та достатніх доказів щодо виникнення між позивачем та відповідачкою зобов`язальних правовідносин на умовах, зазначених позивачем, суду не надано, зокрема щодо відсоткової ставки за користування кредитними коштами, строків їх повернення. З огляду на те, що анкета-заява від 14.01.2010 не містить визначення домовленості сторін про сплату відсотків та пені, а також строку користування позиченими коштами (строк повернення), суми надходжень, які банком були розподілені на погашення складових заборгованостей підлягають зарахуванню саме на погашення виниклої заборгованості за основним зобов`язанням (позичені кошти). Суд посилався на те, що з виписки з рахунку, відкритого позивачем на ім`я відповідачки, вбачається, що відповідачка перед списанням банком страхованого платежу за договором «Страхування кредитного ліміту», пені за прострочення за кредитом та відсотків за використання кредитного ліміту, мала заборгованість на суму 11 324,06 грн., (станом на 15.12.2020), та здійснила після цього поповнення на загальну суму 13 941,88 грн. Отже, відповідачкою сплачено позивачеві на близько 2617,82 грн. більше за суму основного зобов`язання. При цьому, з досліджених доказів не вдалось встановити, як співвідноситься заборгованість «за тілом кредиту», зазначене у позові із іншими складовими заборгованості, із положеннями Умов та правил надання банківських послуг, на які посилається позивач, та нормами ЦК України. Посилаючись на вищевикладене, суд першої інстанції дійшов висновку про недоведеність позивачем обставин наявності у відповідачки перед ним кредитних зобов`язань за договором №б/н від 14.01.2010 на умовах, зазначених позивачем. З такими висновками суду першої інстанції колегія суддів повністю погодитись не може, оскільки вони зроблені за неповного з`ясування обставин, що мають значення для справи, та порушенням норм процесуального права, враховуючи наступне. Звертаючись до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором, представник позивача посилається на те, що відповідач звернулась до АТ КБ «Приватбанк» з метою отримання банківських послуг, у зв`язку з чим підписала Анкету-заяву № б/н від 14.01.2010 року, згідно з якою отримала кредит у розмірі у вигляді встановленого кредитного ліміту на картковий рахунок. З розрахунку заборгованості, наданого позивачем до позовної заяви, вбачається, що позивач вказує на наявність у відповідача станом на 13.12.2020 рокузаборгованості у розмірі 10 912,39 грн., з яких: 8678,27 грн. - заборгованість за тілом кредиту, 2234,12 грн. - заборгованість за простроченими відсотками. За змістом статей 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства. Згідно зі ст. 634 ЦК України договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору. Відповідно до ст. 638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди. Згідно з ст. ст. 526, 530, 610, ч.1 ст. 612 ЦК України зобов`язання повинні виконуватись належним чином, у встановлений термін, відповідно до умов договору та вимог чинного законодавства. Порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання). Договір є обов`язковим для виконання сторонами (ст. 629 ЦК України). Статтею 1048 ЦК України встановлено, що позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюється договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. Таким чином, в разі укладення кредитного договору проценти за користування позиченими коштами поділяються на встановлені законом (розмір та підстави стягнення яких визначаються актами законодавства) та договірні (розмір та підстави стягнення яких визначаються сторонами в самому договорі). Відповідно до ч. 1 ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти (частина перша статті 1048 ЦК України). Обґрунтовуючи свої позовні вимоги, банк подав до суду Анкету-заяву про приєднання до Умов та правил надання банківських послуг у ПАТ КБ «Приватбанк», довідку про умови кредитування, розрахунок заборгованості, виписку за договором №б/н станом на 13.12.2020 року відносно ОСОБА_1 , довідку про видані картки, довідку про зміну умов кредитування та обслуговування кредитної картки, витяг з умов та правил надання банківських послуг у ПАТ КБ «Приватбанк», та копію паспорта громадянина України - відповідача ОСОБА_1 . З матеріалів справи вбачається, що 12 січня 2010 року відповідач ОСОБА_1 , підписала довідку, в якій зазначено, що з умовами надання кредитки «Універсальна, 55 днів пільгового періоду» і прикладами розрахунку суми плати за використання кредитних коштів ознайомлена. Таким чином, ознайомившись з умовами кредитування з використанням кредитної карки в Приватбанку, 14 січня 2010 року відповідач ОСОБА_1 підписала Анкету-заяву про приєднання до Умов та правил надання банківських послуг у Приватбанку. Відповідно до змісту вказаної Анкети-заяви про приєднання до Умов та Правил надання банківських послуг у ПриватБанку від 14 січня 2010 року відповідач ОСОБА_1 підтвердила свою згоду на те, що підписана заява разом з Пам`яткою клієнта, Умовами та правилами надання банківських послуг, а також Тарифами становить між нею та банком договір про надання банківських послуг (а.с.18). Згідно з довідкою про умови кредитування з використанням кредитної картки ОСОБА_1 ознайомлена з фінансовими умовами надання цієї платіжної картки і прикладами розрахунку суми плати за використання кредитних коштів, що підтверджується її особистим підписом. (а.с. 19). З вказаної довідки вбачається, що базова процентна ставка (нараховується на залишок заборгованості виходячи з розрахунку 360 днів в році) становить 2,5 % на місяць (30 % річних). Розмір щомісячних платежів та термін їх внесення (що включають плату за користування кредитних коштів у звітному періоді) становить 7% від заборгованості, але не менше 50 грн. та не більше залишку заборгованості, до 25 числа місяця, наступного за звітним. Також удовідці встановлено відповідальність у вигляді пені за несвоєчасне погашення заборгованості та штрафів за порушення сплати обов`язкових платежів. Відповідно до довідки Банку про видані картки, відповідачу ОСОБА_1 в межах підписаного договору №б/н у вигляді Анкети-заяви від 14.01.2020 року були видані наступні кредитні картки (а.с.17): № НОМЕР_1 , дата відкриття 14.01.2010 року, терміном дії 09/13; № НОМЕР_2 , дата відкриття 28.09.2013 року, терміном дії 09/17; № НОМЕР_3 , дата відкриття 12.04.2016 року, терміном дії 08/19; № НОМЕР_4 , дата відкриття 14.01.2010 року, терміном дії 05/20. Відповідно до довідки банку про зміну умов кредитування та обслуговування кредитної карти, оформленої на відповідача ОСОБА_1 (договір б/н), 14.01.2010 року встановлено кредитний ліміт 500 грн., 18.11.2010 року кредитний ліміт збільшено до 3400 грн., 24.12.2020 року кредитний ліміт збільшено до 4000 грн., 14.02.2011 року кредитний ліміт збільшено до 4800 грн., 08.04.2011 року кредитний ліміт збільшено до 5600 грн., 27.05.2011 року кредитний ліміт збільшено до 6600 грн., та з 08.09.2011 року по 216.05.2020 року кредитний ліміт становив 8600 грн. (а.с.16). З виписки по рахунку за картковими рахунками відповідача вбачається, що позичальник ОСОБА_1 користувалась кредитними коштами, виконувала свої кредитні зобов`язання щодо повернення цих коштів, сплачувала щомісячні платежі, сплачувала страховий платіж за договором «страхування кредитного ліміту», користувалась послугою «Скарбничка», виконувала перекази грошових коштів, знімала кошти в банкоматах, розраховувалась кредитними коштами, здійснювала поповнення рахунку мобільного телефону, та здійснювала інші розрахунки та операції. При цьому, з наданої виписки вбачається, що з 14.01.2010 року по 01.09.2020 року ОСОБА_1 користувалась кредитними картками - НОМЕР_1 , НОМЕР_2 , НОМЕР_3 , НОМЕР_4 , що відповідає довідці про видані картки. Доказами, які підтверджують наявність заборгованості та її розмір є первинні документи, оформлені відповідно до статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність». Згідно із вказаною нормою закону підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це не можливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Відповідно до пунктів 60-62, 65 Положення «Про організацію бухгалтерського обліку, бухгалтерського контролю під час здійснення операційної діяльності в банках України», затвердженого постановою Правління НБУ № 75 від 04.07.2018 року, особові рахунки є регістрами аналітичного обліку, що вміщують записи про операції, здійснені протягом операційного дня. Форма особових рахунків затверджується банком самостійно залежно від можливостей програмного забезпечення. Особові рахунки та виписки з них мають містити такі обов`язкові реквізити: 1) номер особового рахунку; 2) дату здійснення останньої (попередньої) операції; 3) дату здійснення поточної операції; 4) код банку, у якому відкрито рахунок; 5) код валюти; 6) суму вхідного залишку за рахунком; 7) код банку-кореспондента; 8) номер рахунку кореспондента; 9) номер документа; 10) суму операції (відповідно за дебетом або кредитом); 11) суму оборотів за дебетом та кредитом рахунку; 12) суму вихідного залишку. Виписки з особових рахунків клієнтів є підтвердженням виконаних за день операцій і призначаються для видачі або відсилання клієнту. Інформація про стан особових рахунків клієнтів може надаватись їх власникам та органам, які мають право на отримання такої інформації згідно із законодавством України. Таким чином, виписка по особовому рахунку відповідача ОСОБА_1 , що містяться в матеріалах справи, є належним доказом отримання кредитних коштів відповідачем, їх суми та розміру сплачених коштів відповідачем на погашення заборгованості. При порівнянні даних виписки з особового рахунку відповідача та розрахунку заборгованості, доданого позивачем до позовної заяви, вбачається, що суми використаних кредитних коштів, зазначені у виписці, відповідають сумам, зазначеним в розрахунку заборгованості. Відповідно до наявного у матеріалах справи розрахунку заборгованості також вбачається, що заборгованість відповідача ОСОБА_1 погашалась щомісячними платежами, в тому числі, шляхом списання з кредитних карток. Дати та суми списання коштів з зазначеної картки співпадають за датами та сумами, зазначеними у виписці по особовому рахунку. Таким чином, сторони (ОСОБА_1 та ПАТ КБ «Приватбанк») погодили умови, порядок і строк виконання зобов`язання, визначили розмір процентів за користування коштами, відповідальність за невиконання зобов`язання та досягли згоди з усіх істотних умов за вищевказаним договором від 14 січня 2010 року. Отже, підписавши довідку про ознайомлення із умовами кредитування, відповідач погодилась у письмовому вигляді з умовами кредитування, які передбачали сплату процентів за користування кредитними коштами та відповідальність за несвоєчасне невиконання зобов`язання. Інформація про отримання кредитних коштів відповідачем, їх суми та розмір сплачених коштів відповідачем на погашення заборгованості - підтверджується випискою з особового рахунку, відкритого банком на ім`я відповідача ОСОБА_1 . За викладених обставин, висновки суду першої інстанції про відсутність в матеріалах справи належних, допустимих та достатніх доказів щодо виникнення між сторонами зобов`язальних правовідносин на умовах, зазначених позивачем, - не відповідають обставинам справи та спростовуються наявними в матеріалах справи належними та допустимими доказами. Також не відповідає матеріалам справи висновок суду про те, що станом на 15.12.2020 року відповідач мала заборгованість на суму 11 324,06 грн., та здійснила після цього поповнення на загальну суму 13 941,88 грн., оскільки з матеріалів справи вбачається, що кінцевою датою розрахунку заборгованості є 13 грудня 2020 року, а відповідно до виписки з особового рахунку станом на 15 грудня 2020 року, остання операція по рахунку у вигляді списання відсотків була здійснена 01 вересня 2020 року ( а.с. 15,39). Разом з тим, дослідивши та проаналізувавши розрахунок заборгованості, доданий позивачем до позовної заяви, а також виписку з особового рахунку, колегія суддів дійшла висновку, що заборгованість за тілом кредиту - у відповідача відсутня, а також відсутні підстави для стягнення заборгованості за простроченими відсотками, враховуючи наступне. Як вбачається з розрахунку заборгованості, станом на 31 травня 2015 року заборгованість за кредитом становила 8217 грн. 10 коп., заборгованість за процентами - 234 грн. 72 коп., а всього заборгованість складала - 8451 грн. 82 коп. В подальшому, відповідно до наступного розрахунку ( а.с. 10 - 13), виконаного за період з 01 червня 2015 року по 30 червня 2019 року, вбачається, що станом на 01 грудня 2017 року будь-яка заборгованість позичальника по кредиту була відсутня, оскільки у графі «заборгованість за наданим кредитом» значиться «0». При підрахунку сум, зазначених у графі «Витрати клієнтом кредитних коштів», що наведена у розрахунку, встановлено, що загальна сума фактично отриманих відповідачем кредитних коштів за період з 01.06.2015 року по 01.12.2017 року складає 20 621 грн. 02 коп. Разом з тим, розрахунок заборгованості містить графу «Відсотки погашені за рахунок кредиту», відповідно до якої за період з 01 червня 2015 року по 01 грудня 2017 року банком було додатково включено до тіла кредиту 8442 грн. 52 коп. нарахованих відсотків. Таким чином, відповідно до нарахувань, здійснених банком, сплаті підлягали суми: заборгованість на 31 травня 2015 року - 8451 грн. 82 коп., витрати кредитних коштів за період з 01.06.2015 року по 01.12.2017 року - 20 621 грн. 02 коп. та сума нарахованих за цей період відсотків - у розмірі 8442 грн. 52 коп., а всього - 37 515 грн. 36 коп. Разом з тим, як з`ясовано апеляційним судом при підрахунку суми коштів, внесених позичальником на погашення заборгованості, за період з 01 червня 2015 року по 01 грудня 2017 року ОСОБА_1 було сплачено 40 148 грн. 82 коп., тим самим здійснено переплату в розмірі 2633 грн. 46 коп. Проте, як вбачається з розрахунку, зазначена переплата свого відображення не знайшла, оскільки банком здійснено включення відсотків до тіла кредиту (графа «відсотки, погашені за рахунок кредиту»), та нарахування в подальшому відсотків за користування кредитом на суму, яка вже містила раніше нараховані відсотки, тим самим безпідставно збільшено суму нарахованих відсотків. Таким чином, станом на 01 грудня 2017 року заборгованість позичальника по кредиту була відсутня, а існувала переплата в сумі 2633 грн. 46 коп. В подальшому, відповідно до розрахунків заборгованості, за період з 01 грудня 2017 року по 30 червня 2019 року витрачено кредитних коштів - 12983 грн. 92 коп., за період з 01 липня 2019 року по 13 грудня 2020 року витрачено кредитних коштів на суму 1134 грн. 49 коп., а всього - 14 118 грн. 41 коп. Відповідно до графи «сума коштів, внесених позичальником на погашення заборгованості», за період з 01 грудня 2017 року по 13 грудня 2020 року позичальником було внесено 14 261 грн. 47 коп. Також за період з 01 грудня 2017 року по 30 червня 2019 року банком було нараховано відсотки, які додатково включені до тіла кредиту, на загальну суму 5945 грн. 98 коп. та за період з 01 липня 2019 року по 13 грудня 2020 року банком нараховано відсотки, які також включено до тіла кредиту на суму 1824 грн. 17 коп., а всього - 7770 грн. 15 коп. Проте такий розрахунок відсотків та їх включення до тіла кредиту не може бути прийнято до уваги судом, оскільки вказана сума процентів нарахована як на фактичні витрати кредитних коштів, так і на суму нарахованих банком відсотків за попередній період (з 01.12.2017 року по 13.12.2020 року ). Жодних даних про досягнення між сторонами домовленості про включення відсотків до тіла кредиту та нарахування відсотків за користування кредитом на суму, яка включає раніше нараховані відсотки, - матеріали справи не містять. Крім того, зазначені відсотки нараховувались за ставкою 42% річних, а на прострочену, за підрахунками банку, заборгованість - 84% річних, що не було узгоджено сторонами при підписанні анкети-заяви. Відповідно до ч. 3 ст. 1056-1 ЦК України (в редакції, що була чинною на час виникнення спірних правовідносин) фіксована процентна ставка є незмінною протягом усього строку кредитного договору. Встановлений договором розмір фіксованої процентної ставки не може бути збільшено банком в односторонньому порядку. Умова договору щодо права банку змінювати розмір фіксованої процентної ставки в односторонньому порядку є нікчемною. Таким чином, наданий позивачем розрахунок заборгованості по прострочених процентах не відповідає вимогам закону та умовам укладеного між сторонами договору, оскільки банк не мав права в односторонньому порядку здійснювати підвищення відсоткової ставки за кредитом. Отже, доводи представника банку про необхідність стягнення суми заборгованості, колегія суддів вважає необґрунтованими, оскільки відповідач в повному обсязі виконала взяті на себе зобов`язання перед АТ КБ «Приватбанк» за кредитним договором та у повному обсязі здійснила погашення заборгованості по кредиту. Враховуючи викладене, колегія суддів дійшла висновку про наявність підстав для зміни рішення у мотивувальній частині, виклавши її у редакції цієї постанови. В іншій частині оскаржуване рішення слід залишити без змін, оскільки висновок суду першої інстанції про відсутність підстав для задоволення позовних вимог АТ КБ «Приватбанк» з підстав недоведення позивачем наявності кредитної заборгованості у ОСОБА_1 - є правильним. Керуючись ст.ст. 268, 367, 368, 374 - 376, 381-383 ЦПК України, суд постановив: Апеляційну скаргу Акціонерного товариства комерційний банк «Приватбанк» - задовольнити частково. Рішення Переяслав-Хмельницького міськрайонного суду Київської області від 04 березня 2021 року - змінити, виклавши мотивувальну частину рішення в редакції цієї постанови. В іншій частині рішення Переяслав-Хмельницького міськрайонного суду Київської області від 04 березня 2021 року - залишити без змін. Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її прийняття, але може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення постанови шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції. Повний текст постанови складено 03 грудня 2021 року. Суддя - доповідач: Ящук Т.І. Судді: Махлай Л.Д. Немировська О.В.