Постанова Київський апеляційний суд № 372/3517/19

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД 03680 м. Київ , вул. Солом`янська, 2-а Номер апеляційного провадження: 22-ц/824/5452/2020 ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 05 жовтня 2020 року м. Київ Справа № 372/3517/19 Київський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: головуючого судді-доповідача Ящук Т.І., суддів Немировської О.В., Чобіток А.О. розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу ОСОБА_1 , яка подана представником ОСОБА_2 , на рішення Обухівського районного суду Київської області від 14 січня 2020 року, ухвалене у складі судді Тиханського О.Б., у справі за позовом Акціонерного товариства комерційний банк «Приватбанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості, встановив: У вересні 2019 року позивач АТ КБ «Приватбанк» звернувся до суду з позовом до відповідача ОСОБА_1 про стягнення заборгованості. Позовні вимоги обґрунтовано тим, що між АТ КБ «Приватбанк» та ОСОБА_1 укладено договір № б/н від 13.07.2016 року, шляхом підписання заяви на отримання банківських послуг, за умовами якого відповідачем отримано кредит у розмірі 15000,00 гривень зі сплатою відсотків за користування кредитом, у вигляді встановленого кредитного ліміту на картковий рахунок, з кінцевим терміном повернення, що відповідає строку дії картки. Рішенням Обухівського районного суду Київської області від 14 січня 2020 року позов задоволено частково. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь АТ КБ «Приватбанк» заборгованість за кредитним договором №б/н від 13.07.2016 року у розмірі 22 607 грн. 43 коп. Не погоджуючись з рішенням суду, представник ОСОБА_1 - ОСОБА_2 звернувся до суду з апеляційною скаргою, в якій просить рішення суду скасувати та ухвалити нове, яким відмовити у задоволенні позову, посилаючись на порушення норм процесуального та матеріального права, неповне з`ясування судом обставин, що мають значення для справи, невідповідність висновків суду обставинам справи. Вказує, що судом першої інстанції встановлено, що кредитний ліміт становив 15 000 грн., таким чином загальне тіло кредиту не може бути більшим за 15 000 грн. Судом першої інстанції строку виконання зобов`язання встановлено не було, тому простроченого тілу кредиту взагалі існувати не може. Звертає увагу на те, що сам по собі розрахунок не є підтвердженням заборгованості. Зазначає, що позивач надає декілька виписок по різним карткам та не пояснює, яка саме виписка за якою карткою є підтвердженням заборгованості відповідача. Однак, якщо проаналізувати по збігу дати та сум, які зазначені у виписці та розрахунку, вважають, що це виписка, яка стосується картки НОМЕР_1 . Разом з тим, дослідивши зазначену виписку, відповідач вважає, що вона повністю спростовує визначену судом першої інстанції суму тіла кредиту. Згідно з випискою, остання дата, коли користувач використовував карту - 30.09.2017 року. Зафіксовано залишок після операції - 9909,82 грн., а тому це і є загальна сума тіла кредиту, яка була знята користувачем картки. Після цієї дати жодної операції користувачем картки не зроблено. Банк самостійно за рахунок встановленого ліміту (тіла кредиту) списував кошти на відсотки, договірстрахування, пеню, щомісячні платежі. Звертає увагу на те, що позивач не має права ні на відсотки, ні на штрафні санкції, ні на будь-які інші платежі, крім тіла кредиту. Таким чином визначення судом першої інстанції розміру тіла кредиту у сумі - 22 607,43 грн. є хибним, оскільки загальне тіло кредиту має становити 9909 грн. 82 коп. Звертає увагу суду, що позивачем не доведено, що саме відповідач користувався карткою НОМЕР_1 . В матеріалах справи відсутня інформація, яка би підтверджувала передачу картки НОМЕР_1 саме відповідачу. Посилання позивача на фото, на якому зображений відповідач, не є підтвердженням отримання саме картки НОМЕР_1 , оскільки на знімку не можливо встановити номер картки. Анкета підписана 13.07.2016 року, а рух коштів згідно з випискою розпочався 10.03.2017 року. У відзиві на апеляційну скаргу представник АТ КБ «Приватбанк» Стадніков Д.В., вважаючи рішення суду законним та обґрунтованим, просить апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення суду залишити без змін. Відповідно до ч. 1 ст. 369 ЦПК України, апеляційні скарги на рішення суду у справах з ціною позову менше ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи. Відповідно до ч. 13 ст. 7 ЦПК України розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться. Справу розглянуто апеляційним судом відповідно до ст. 369 ЦПК України в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, без повідомлення учасників справи. Заслухавши доповідь судді-доповідача, з`ясувавши обставини справи, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду в межах доводів та вимог апеляційної скарги, колегія суддів дійшла висновку про те, що апеляційна скарга підлягає задоволенню частково виходячи з наступного. Ухвалюючи оскаржуване рішення, виходив з того, що відсутні підстави вважати, що сторони обумовили у письмовому вигляді ціну договору, яка встановлена у формі сплати процентів за користування кредитними коштами, а також відповідальність у вигляді неустойки (пені, штрафів) за порушення термінів виконання договірних зобов`язань. Ураховуючи вищевикладене та відповідно до ст. 549 ЦК України штраф і пеня є одним видом цивільно-правової відповідальності, а тому їх одночасне застосування за одне й те саме порушення - строків виконання грошових зобов`язань за кредитним договором свідчить про недотримання положень, закріплених у статті 61 Конституції України щодо заборони подвійної цивільно-правової відповідальності за одне і те саме порушення. Також укладений між сторонами кредитний договір від 13.07.2016 року у вигляді заяви-анкети, підписаної сторонами, не містить і строку повернення кредиту (користування ним). Однак, враховуючи, що фактично отримані та використані позичальником кошти в добровільному порядку АТ КБ «Приватбанк» не повернуті, а також вимоги частини другої статті 530 ЦК України за змістом якої, якщо строк (термін) виконання боржником обов`язку визначений моментом пред`явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання в будь-який час, що свідчить про порушення його прав, та що він вправі вимагати захисту своїх прав через суд - шляхом зобов`язання виконати боржником обов`язку з повернення фактично отриманої суми кредитних коштів. З огляду на викладене, суд дійшов висновку, що позов підлягає частковому задоволенню та з відповідача на користь АТ КБ «Приватбанк» підлягає стягненню заборгованість в сумі непогашеного тіла кредиту в розмірі 22 607 грн. 43 коп., в задоволенні іншої частини позовних вимог слід відмовити у зв`язку з їх безпідставністю. Відповідно ч. 1 ст. 367 ЦПК України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Рішення суду в частині відмови у задоволенні позовних вимог про стягнення пені та штрафів не оскаржується, а тому відповідно до ч.1 ст. 367 ЦПК України судом апеляційної інстанції в цій частині не переглядається. Виходячи з наявних у матеріалах справи, досліджених судом першої інстанції письмових доказів, колегія суддів вважає, що висновки суду першої інстанції щодо наявності підстав для стягнення заборгованості за тілом кредиту відповідають положенням матеріального закону. Норми матеріального права відповідно до спірних правовідносин застосовані правильно. Разом з тим, з висновками суду першої інстанції щодо розміру стягнутої заборгованості по тілу кредиту колегія суддів повністю погодитись не може, оскільки розмір стягнутої заборгованості по кредиту (тілу кредиту) не відповідає обставинам справи та не підтверджується наданими до суду доказами : розрахунком заборгованості та виписками з карткових рахунків. Звертаючись до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором, представник позивача посилається на те, що 13.07.2016року між сторонами було укладено кредитний договір № б/н, відповідно до умов якого відповідач отримав від позивача кредит у розмірі 15000 грн. у вигляді встановленого кредитного ліміту на картковий рахунок. З розрахунку заборгованості, наданого позивачем до позовної заяви, вбачається, що позивач вказує на наявність у відповідача станом на 15.08.2019 року заборгованості у сумі 33693,99 грн., з яких: 14914,99 грн. - заборгованість за тілом кредиту, 7692,44 грн. - заборгованість за простроченим тілом кредиту, 0,00 грн. - заборгованість за нарахованими відсотками, 8255,89 грн. - нарахована пеня за прострочене зобов`язання, 750 грн. - нараховано пені за несвоєчасність сплати боргу на суму від 100 грн., а також штрафи відповідно до пункту 2.1.1.7.6 Умов та правил надання банківських послуг: 500,00 грн. - штраф (фіксована частина), 1580,67 грн. - штраф (процентна складова). Відповідно до ч. 1, 2 ст. 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами). За змістом статей 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства. Частиною 1 статті 638 ЦК України визначено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди. Згідно з ст. 526 ЦК України, зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Відповідно до ч. 1 ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти (частина перша статті 1048 ЦК України). Частиною 2 статті 1054 ЦК України визначено, що до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору. Обґрунтовуючи свої позовні вимоги, банк подав до суду Анкету-заяву про приєднання до умов та правил надання банківських послуг у ПАТ КБ «ПриватБанк», витяг з тарифів банку, витяг з умов та правил надання банківських послуг, розрахунок заборгованості, копію паспорту громадянина України - відповідача. З наданих документів вбачається, що 13 липня 2016 року відповідач ОСОБА_1 підписав Анкету-заяву про приєднання до Умов та правил надання банківських послуг у Приватбанку (а.с 8). Відповідно до змісту вказаної Анкети-заяви про приєднання до Умов та Правил надання банківських послуг у ПриватБанку від 13 липня 2016 року відповідач ОСОБА_1 підтвердив свою згоду на те, що підписана заява разом з Пам`яткою клієнта, Умовами та правилами надання банківських послуг, а також Тарифами становить між ним та банком договір про надання банківських послуг. Крім того, з матеріалів справи вбачається, що до відповіді на відзив на позовну заяву ОСОБА_1 , ПАТ КБ «Приватбанк» подав до суду виписку по особовому рахунку за кредитними картками № НОМЕР_1 та № НОМЕР_2 , довідку про зміну умов кредитування та обслуговування кредитної картки, оформленої на відповідача, довідку про видачу відповідачу кредитної картки із зазначенням їх номерів та строку дії. Відповідно до довідки Банку відповідачу в межах підписаного договору №б/н були видані такі кредитні картки: НОМЕР_1 , дата відкриття 10.03.2017 року, терміном дії 09/20; НОМЕР_2 , дата відкриття 18.10.2017 року, терміном дії 04/21 (а.с.72). Відповідно до довідки банку про зміну умов кредитування та обслуговування кредитної карти № НОМЕР_1 , оформленої на відповідача (договір б/н), 10.03.2017 року встановлено кредитний ліміт 5 000 грн., з 21.03.2017 року по 21.10.2017 року кредитний ліміт збільшився до 15 000 грн. та 17.04.2019 року став дорівнювати 0 (а.с.73). З вищевказаної виписки по рахунку вбачається, що позичальник користувався кредитними коштами, частково виконував свої кредитні зобов`язання щодо повернення цих коштів, сплачував щомісячні платежі за придбані в розстрочку товари, а саме: «оплата частинами» на суму 916, 47 грн., та «миттєва розстрочка» на суму 1284, 84 грн. та 1336, 23 грн. щомісячно, виконував перекази грошових коштів, знімав кошти в банкоматах, розраховувався кредитними коштами в магазинах та супермаркетах та здійснював інші розрахунки та операції. Доказами, які підтверджують наявність заборгованості та її розмір є первинні документи, оформлені відповідно до статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність». Згідно із вказаною нормою закону підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це не можливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Відповідно до пунктів 60-62, 65 Положення «Про організацію бухгалтерського обліку, бухгалтерського контролю під час здійснення операційної діяльності в банках України», затвердженого постановою Правління НБУ № 75 від 04.07.2018 року, особові рахунки є регістрами аналітичного обліку, що вміщують записи про операції, здійснені протягом операційного дня. Форма особових рахунків затверджується банком самостійно залежно від можливостей програмного забезпечення. Особові рахунки та виписки з них мають містити такі обов`язкові реквізити: 1) номер особового рахунку; 2) дату здійснення останньої (попередньої) операції; 3) дату здійснення поточної операції; 4) код банку, у якому відкрито рахунок; 5) код валюти; 6) суму вхідного залишку за рахунком; 7) код банку-кореспондента; 8) номер рахунку кореспондента; 9) номер документа; 10) суму операції (відповідно за дебетом або кредитом); 11) суму оборотів за дебетом та кредитом рахунку; 12) суму вихідного залишку. Виписки з особових рахунків клієнтів є підтвердженням виконаних за день операцій і призначаються для видачі або відсилання клієнту. Інформація про стан особових рахунків клієнтів може надаватись їх власникам та органам, які мають право на отримання такої інформації згідно із законодавством України. Таким чином, виписки по особовому рахунку відповідача ОСОБА_1 , що містяться в матеріалах справи, є належним доказом отримання кредитних коштів відповідачем, їх суми та розміру сплачених коштів відповідачем на погашення заборгованості. За викладених обставин, доводи апеляційної скарги відповідача про неналежність доказу - виписки з особового рахунку, - колегія суддів вважає безпідставними. При порівнянні даних виписки з особового рахунку відповідача та розрахунку заборгованості, доданого позивачем до позовної заяви, вбачається, що суми використаних кредитних коштів, зазначені у виписці, відповідають сумам, зазначеним в розрахунку заборгованості. Згідно з ч. 3 ст. 12, ч. 1 ст. 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи (ст.76 ЦПК України). Статтею 89 ЦПК України визначено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. З огляду на викладене, матеріали справи свідчать про те, що за договором від 13 липня 2016 року ОСОБА_1 отримав кредит у вигляді встановленого кредитного ліміту на картковий рахунок. Позичальником використовувалися кредитні кошти, проте в добровільному порядку у строки, передбачені договором, АТ КБ «Приватбанк» не повернуті. Таким чином, суд першої інстанції, оцінюючи надані позивачем докази в їх сукупності, дійшов правильних висновків про наявність підстав для задоволення позовних вимог АТ КБ «Приватбанк» до ОСОБА_1 в частині стягнення заборгованості за тілом кредиту, оскільки фактично отримані та використані позичальником кошти в добровільному порядку АТ КБ «Приватбанк» не повернуті. Доводи апеляційної скарги про те, що позивачем не доведено, що відповідач отримав кредитні кошти, користувався карткою № НОМЕР_1 та факт передачі цієї картки відповідачу, є безпідставними та спростовуються поданими позивачем доказами, а саме: заявою ОСОБА_1 , підписаною ним особисто (а.с. 8), розрахунком заборгованості (а.с. 5-8), випискою по особистому рахунку за кредитними картами № НОМЕР_1 та № НОМЕР_2 (а.с. 63-69), яка підтверджує факт користування кредитними коштами, та довідкою про видані картки (а.с 72). Разом з тим, колегія суддів дійшла висновку про обґрунтованість доводів апеляційної скарги в частині невідповідності суми заборгованості, що стягнута з відповідача, дійсній сумі заборгованості по тілу кредиту, виходячи з наступного. В позовній заяві позивач, посилаючись на розрахунок заборгованості, вказує, що заборгованість відповідача за тілом кредиту становить 14 914 грн. 99 коп., заборгованість за простроченим тілом кредиту становить 7692 грн. 44 коп., всього заборгованість за тілом кредиту - 22 607 грн. 43 коп. Як вбачається з розрахунку заборгованості, зміст якого також підтверджується виписками з рахунків відповідача ( а.с. 63-69), 07 березня 2018 року на рахунок відповідача ОСОБА_1 було зараховано 21 024 грн. 23 коп. в рахунок погашення заборгованості (а.с. 6 зворот). Таким чином, станом на 07 березня 2018 року заборгованість за наданим кредитом у розрахунку зазначена - 0, 00 грн., тобто була відсутня. В подальшому у період з 14 березня 2018 року по 12 лютого 2019 року зазначено у розрахунку про витрати позичальником кредитних коштів, які також підтверджуються випискою з особового рахунку позичальника, загальний розмір наданих відповідачу кредитних коштів у вказаний період становить 26 223 грн. 96 коп. Доводи апеляційної скарги відповідача про те, що востаннє він користувався кредитними коштами 30.09.2017 року, колегія суддів вважає необґрунтованими, оскільки відповідно до наданої банківської виписки із карткового рахунку відповідача, ним були здійснені наступні витрати: - 14 березня 2018 року - 9867 грн. 93 коп., 15 березня 2018 року - 5095 грн. 02 коп. (списання з карткового рахунку, поповнення рахунку мобільного телефону, зняття готівкових коштів у банкоматі за адресою АДРЕСА_1 , придбання подарунків, іграшок); - 18 березня 2018 року - 1284 грн. 84 коп. - щомісячний платіж по послузі «миттєва розстрочка»; 29 березня 2018 року, 29 квітня 2018 року та 29 травня 2018 року - платежі по сервісу «Оплата частинами» за купівлю товару в розстрочку - у розмірі по 916 грн. 47 коп. кожен; - 05 квітня 2018 року - 154 грн. 48 коп. та 05 травня 2018 року - 171 грн. 13 коп. - два страхових платежі за договором «страхування кредитного ліміту»; - 18 квітня 2018 року, 18 травня 2018 року, 18 червня 2018 року, 18 липня 2018 року та 18 серпня 2018 року - щомісячні платежі за послугою «миттєва розстрочка» в розмірі по 1336 грн. 23 коп. кожен, а також здійснено 11 платежів по комісії за обслуговування (членські внески) по 20 грн. кожен. Таким чином, загальна сума витрат кредитних коштів за період з 14 березня 2018 року по 12 лютого 2019 року становить 26 223 грн. 96 коп. Також з наданого позивачем розрахунку та виписок з карткових рахунків вбачається, що за вказаний період відповідачем були здійснені 7 платежів для погашення вказаної заборгованості по кредиту (тілу кредиту) на загальну суму 16 349 грн. 91 коп. Отже, не погашеною залишилась сума заборгованості по кредиту - 9874 грн. 05 коп. Однак, як вбачається з наданого позивачем розрахунку, сума тіла кредиту, заявлена до стягнення, зазначена в інших розмірах: за тілом кредиту 14 914 грн. 99 коп. та за простроченим тілом кредиту - 7692 грн. 44 коп., тобто на загальну суму 22 607 грн. 43 коп., що фактично не підтверджується даним розрахунком, оскільки до заборгованості по тілу кредиту банком включені нараховані та несплачені проценти. Такого висновку колегія суддів дійшла, виходячи з наступного: Як вбачається з розрахунку заборгованості, станом на 31 березня 2018 року загальна сума заборгованості по тілу кредиту становила 17 164 грн. 26 коп.; протягом квітня 2018 року позичальником було витрачено кредитних коштів на суму 2427 грн. 18 коп., сплачено - 890 грн., тобто заборгованість по кредиту має становити : 17 164 грн. + 2427 грн. 18 коп. - 890 грн. = 18 701 грн. 44 коп. Однак у розрахунку станом на 30 квітня 2018 року така сума заборгованості зазначена у розмірі 19 013 грн. 86 коп., оскільки банком включено до заборгованості по тілу кредиту нараховані відсотки за цей місяць на суму 312 грн. 42 коп.: 18 701 грн. 44 коп. + 312 грн. 42 коп. = 19 013 грн. 86 коп., про що зазначено безпосередньо у графі «відсотки, погашені за рахунок кредиту». Так само у розрахунку за травень 2018 року: станом на 30 квітня 2018 року заборгованість по тілу кредиту зазначена у сумі 19 013 грн. 86 коп., протягом травня 2018 року здійснено витрат кредитних коштів на загальну суму 2443,83 грн., погашено заборгованості - 1000 грн., тобто заборгованість станом на 31 травня 2018 року має становити 20 457 грн. 69 коп. Проте сума заборгованості за тілом кредиту зазначена у сумі 21 408 грн. 94 коп., оскільки банком включено до заборгованості по тілу кредиту нараховані відсотки за цей місяць на суму 951 грн. 25 коп.: 20 457 грн. 69 коп. + 951 грн. 25 коп. = 21 408 грн. 94 коп., про що також зазначено у графі «відсотки погашені за рахунок кредиту» - 951 грн. 25 коп. Отже, шляхом підрахунку суми відсотків, що нараховані банком за період з 01 квітня 2018 року по 01 квітня 2019 року та зазначені у графі «відсотки, погашені за рахунок кредиту», встановлено, що розмір нарахованих відсотків, які включені до тіла кредиту, складають суму 12 733 грн. 38 коп., без будь-яких посилань на умови укладеного договору. Таким чином, не зважаючи на фактичне зазначення у позовні заяві про те, що заборгованість по нарахованих відсотках становить 0,0 грн., позивачем у розрахунку була включена сума нарахованих відсотків у розмірі 12 733 грн. 38 коп. до заборгованості по тілу кредиту. Однак надана до матеріалів справи анкета-заява від 13 липня 2016 року таких умов не містить, а посилання позивача у позовній заяві на Витяг з Умов та Правил надання банківських послуг у Приватбанку, що містяться у матеріалах справи, визнані судом першої інстанції необґрунтованими. Відмовляючи у задоволенні позовних вимог про стягнення пені за прострочене зобов`язання та штрафів, суд першої інстанції виходив з того, що витяг з Тарифів обслуговування кредитних карт та Витяг з Умов та правил надання банківських послуг в ПриватБанку, які не містять підпису позичальника, не можна розцінювати як частину кредитного договору, укладеного між сторонами шляхом підписання заяви-анкети, яка не містить положень щодо розміру процентів, неустойки. Отже, відсутні підстави вважати, що сторони обумовили у письмовому вигляді ціну договору, яка встановлена у формі сплати процентів за користування кредитними коштами, а також відповідальність у вигляді неустойки (пені, штрафів) за порушення термінів виконання договірних зобов`язань. За таких обставин та без наданих підтверджень про конкретні запропоновані відповідачу Умови та правила банківських послуг, відсутність у анкеті-заяві домовленості сторін про сплату відсотків за користування кредитними коштами, пені та штрафів за несвоєчасне погашення кредиту, надані банком Витяг з Тарифів та Витяг з Умов не можуть розцінюватися як стандартна (типова) форма, що встановлена до укладеного із відповідачем кредитного договору, оскільки достовірно не підтверджують вказаних обставин. Представник позивача рішення суду в частині відмови у задоволенні позовних вимог не оскаржував та погодився з ним у відзиві на апеляційну скаргу ОСОБА_1 , вказавши, що просить рішення Обухівського районного суду Київської області від 14 січня 2020 року залишити без змін. Враховуючи викладене, колегією суддів встановлено, що до загальної суми «тіла кредиту», заявленої позивачем до стягнення з відповідача - 22 607 грн. 43 коп., позивачем безпідставно включено суму нарахованих відсотків у розмірі 12 733 грн. 38 коп. Проте на зазначені обставини суд першої інстанції уваги не звернув, у зв`язку з чим дійшов помилкового висновку про наявність заборгованості по тілу кредиту в сумі 22 607 грн. 43 коп. Таким чином, доводи апеляційної скарги відповідача в цій частині є обґрунтованими, тому рішення суду першої інстанції в частині стягнення суми заборгованості за тілом кредиту підлягає скасуванню з прийняттям постанови про часткове задоволення позовних вимог на суму : 22 607 грн. 43 коп. - 12 733 грн. 38 коп. = 9874 грн. 05 коп. Відповідно до вимог ч.1 ст. 376 ЦПК України, підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є: неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи; недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права. Враховуючи, що відповідач в апеляційній скарзі просив ухвалити судове рішення про відмову АТ КБ «Приватбанк» у позові в повному обсязі, апеляційна скарга ОСОБА_1 підлягає задоволенню частково. Згідно з ч.ч.1, 2 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються:1) у разі задоволення позову - на відповідача; 2) у разі відмови в позові - на позивача; 3) у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Відповідно до ч. 13 ст. 141 ЦПК України якщо суд апеляційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат. Враховуючи зазначені положення ст. 141 ЦК України, у зв`язку з частковим задоволенням позовних вимог, розмір судових витрат, що підлягають відшкодуванню позивачу за рахунок відповідача, становить: 1921 грн. х 29,3% = 562 грн. 85 коп. Крім того, у зв`язку з частковим задоволенням апеляційної скарги відповідача, з АТ КБ «Приватбанк» на його користь підлягають стягненню судові витрати по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги у розмірі : 2881 грн. 50 коп. х 56,3 % = 1622 грн. 28 коп. Керуючись ст.ст. 268, 367, 368, 374 - 376, 381-383 ЦПК України, суд постановив: Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - задовольнити частково. Рішення Обухівського районного суду Київської області від 14 січня 2020 року- скасувати в частині вирішення позовних вимог про стягнення заборгованості по тілу кредиту, стягнення судових витрат та прийняти постанову: Позовні вимоги Акціонерного товариства комерційний банк «Приватбанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості - задовольнити частково. Стягнути з ОСОБА_1 на користь Акціонерного товариства комерційний банк «Приватбанк» заборгованість за кредитом (тілом кредиту) в розмірі 9874 (дев`ять тисяч вісімсот сімдесят чотири) грн. 05 коп. та витрати по сплаті судового збору в сумі 562 грн. 85 коп. Стягнути з Акціонерного товариства комерційний банк «Приватбанк» на користь ОСОБА_1 витрати по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги у розмірі 1622 грн. 28 коп. Відомості щодо учасників справи. Позивач: Акціонерне товариство Комерційний банк «Приватбанк», 49094, м. Дніпро, вул. Набережна Перемоги, 50, код ЄДРПОУ 14360570. Відповідач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_2 , реєстраційний номер облікової картки платника податків: НОМЕР_3 . Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її прийняття, але може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції. Суддя - доповідач: Ящук Т.І. Судді: Немировська О.В. Чобіток А.О.