Постанова Шостий апеляційний адміністративний суд № 640/1175/20

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа № 640/1175/20 Суддя (судді) першої інстанції: Аверкова В.В. ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 01 грудня 2021 року м. Київ Шостий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого судді-доповідача Глущенко Я.Б., суддів Пилипенко О.Є., Черпіцької Л.Т., секретаря Строяновської О.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за позовом ОСОБА_1 до Шостої кадрової комісії, Генеральної прокуратури України, Офіса Генерального прокурора про визнання протиправними та скасування рішення та наказа, зобов`язання вчинити дії, за апеляційною скаргою Офіса генерального прокурора на додаткове рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 22 вересня 2021 року, - У С Т А Н О В И В: У січні 2020 року ОСОБА_1 (далі - позивач, ОСОБА_1 ) звернувся у суд з позовом до Офіса Генерального прокурора (далі - відповідач-1, Офіс ГП), Генеральної прокуратури України, Шостої кадрової комісії (далі - відповідач-2, кадрова комісія) про визнання протиправними та скасування рішення Шостої кадрової комісії про неуспішне проходження атестації, наказа про звільнення його з посади, поновлення на посаді та стягнення середнього заробітка за час вимушеного прогула. Рішенням Окружного адміністративного суду міста Києві від 10 серпня 2021 року позов задоволено. Додатковим рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 22 вересня 2021 року стягнуто за рахунок бюджетних асигнувань Офіса Генерального прокурора на користь позивача витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 69000,00 грн. Не погодившись із додатковим рішенням суду, відповідач-1 подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом норм процесуального права, просить його скасувати та ухвалити нове рішення, яким у задоволенні заяви про відшкодування витрат на професійну правничу допомогу відмовити. На обґрунтування вимог апеляційної скарги наводить постанови Верховного Суду, ухвалені за результатами розгляду питань про відшкодування витрат на професійну правничу допомогу. Зазначає, що відсутні докази, що позивачем сплачено кошти на оплату правничої допомоги, відтак витрати відшкодуванню не підлягають. Відзив на апеляційну скаргу не подано. Заслухавши суддю-доповідача, пояснення сторін, дослідивши матеріали справи та доводи скарги, колегія суддів уважає, що апеляційну скаргу потрібно залишити без задоволення, а додаткове рішення - без змін, з таких підстав. Відповідно до пункта 3 частини 1 статті 252 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, що ухвалив судове рішення, може за заявою учасника справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо судом не вирішено питання про судові витрати. Пунктом 1 частини 3 статті 132 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що до витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу. Частинами 1 та 2 статті 134 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката. Згідно з частиною 3 цієї правової норми для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат. Відповідно до частини 4 статті 134 Кодексу адміністративного судочинства України для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги. Розмір витрат на оплату послуг адвоката, виходячи із положень частини 5 статті 134 Кодексу адміністративного судочинства України має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи. Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами (частина 7 статті 134 Кодексу адміністративного судочинства України). Частинами 1, 7 статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа. Розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). При вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, значення справи для сторін, у тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору (у випадках, коли відповідно до закону досудове вирішення спору є обов`язковим) та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись (частина 9 статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України) Аналіз наведених положень законодавства дає підстави для висновку, що судові витрати на правничу допомогу адвоката підлягають компенсації стороні, яка не є суб`єктом владних повноважень та на користь якої ухвалене рішення, за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень. При визначенні суми компенсації витрат, понесених на правничу допомогу, суди досліджують на підставі належних та допустимих доказів обсяг фактично наданих адвокатом послуг і виконаних робіт, кількість витраченого часу, розмір гонорару, співмірність послуг категоріям складності справи, витраченого адвокатом часу, об`єму наданих послуг, ціни позову та (або) значенню справи. Як убачається із матеріалів справи, на підтвердження розміру понесених позивачем витрат на професійну правничу допомогу надано копії наступних документів: - договору про надання правничої допомоги від 23 березня 2020 року, - акту наданих послуг за договором про надання правничої допомоги від 12 серпня 2021 року. Згідно з пунктом 2 акту від 12 серпня 2021 року розмір винагороди адвоката становить 69000,00 грн, з яких 37000,00 грн - розмір винагороди за підготовку документів та 32000,00 грн - розмір винагороди за представництво інтересів у судових засіданнях. За результатами вивчення зазначених документів, колегія суддів погоджується з висновком місцевого суду, що витрати на правничу допомогу підтверджуються належними та допустимими, в розумінні Кодексу адміністративного судочинства України, доказами. Суд звертає увагу на те, що наведені вище положення процесуального законодавства покладають обов`язок доведення неспівмірності понесених витрат на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами. З огляду на це, відповідач як особа, яка заперечує зазначений позивачем розмір витрат на оплату правничої допомоги, зобов`язаний навести обґрунтування/розрахунок та надати відповідні докази на підтвердження його доводів щодо неспівмірності заявлених судових витрат із заявленими позовними вимогами. Колегія суддів звертає увагу на те, що при визначенні суми відшкодування судових витрат суд повинен керуватися критерієм реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерієм розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та суті виконаних послуг. Витрати на правову допомогу мають бути документально підтверджені та доведені договором на правову допомогу, актами приймання-передачі наданих послуг, розрахунком таких витрат. За таких обставин, з огляду на недоведеність відповідачем-1 обставин понесення позивачем витрат на правничу допомогу в меншому розмірі та/або неспівмірності таких витрат, а також відсутність клопотання про зменшення витрат, колегія суддів приходить до висновку, що суд першої інстанції обґрунтовано задовольнив заяву щодо відшкодування судових витрат, які позивач поніс у зв`язку із розглядом справи в розмірі 69000,00 грн за рахунок бюджетних асигнувань відповідача-1. Такі висновки суду узгоджуються з позицією Верховного Суду, викладеною в постановах від 19 вересня 2019 року в справі №826/8890/18 та від 07 листопада 2019 року в справі №826/14299/17. Доводи відповідача про те, що витрати є неспівмірними, є його суб`єктивною оцінкою та спростовуються матеріалами справи, з яких убачається, що представник позивача надав фактичні (реальні) правові послуги. Стосовно можливості стягнення на користь позивача суми судових витрат на професійну правничу допомогу в разі, якщо умовами договору передбачено, що оплата адвокатського гонорару буде здійснено в майбутньому , колегія суддів зазначає наступне. Відповідно до правової позиції Об`єднаної палати Верховного Суду в складі суддів Касаційного господарського суду від 3 жовтня 2019 року в справі № 922/445/19 витрати на надану професійну правничу допомогу підлягають розподілу за результатами розгляду справи незалежно від того, чи їх уже фактично сплачено стороною чи тільки має бути сплачено. Аналогічний підхід щодо застосування положення частини 7 статті 139 КАС України в разі відсутності документа про оплату позивачем витрат на професійну правничу допомогу, за умови погодження сторонами при укладанні договору про надання правничої допомоги оплати таких витрат у майбутньому, застосовано Верховним Судом у постанові від 26 червня 2019 року в справі № 813/481/18, від 2 жовтня 2019 року в справі № 815/1479/18 та від 29 жовтня 2020 року в справі № 686/5064/20. Як убачається зі змісту пункта 4.3 Договору від 23 березня 2020 року, клієнт зобов`язаний сплатити гонорар упродовж 10 (десяти) днів робочих днів з моменту підписання акту про надання правничої допомоги. Колегія суддів зауважує, що метою стягнення витрат на правничу допомогу є не тільки компенсація стороні, на користь якої прийняте рішення понесених збитків, але і спонукання суб`єкта владних повноважень утримуватися від подачі безпідставних заяв, скарг і своєчасно вчиняти дії, необхідні для поновлення порушених прав та інтересів фізичних та юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин. Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 21 серпня 2019 року в справі №520/2915/19. Отже, питання розподілу судових витрат не є вимогою позову, яка направлена на захист порушених суб`єктом владних повноважень прав, свобод або законних інтересів позивача. Розподіл судових витрат має компенсаційний характер і є певною мірою відповідальністю кожної зі сторін за вчинення дій під час розгляду справи. Відповідно до пункта 1 частини 1 статті 315 Кодексу адміністративного судочинства України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін. Приписи статті 316 Кодексу адміністративного судочинства України визначають, що суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Підсумовуючи викладене, колегія суддів дійшла висновку, що судом першої інстанції судове рішення ухвалено з дотриманням норм процесуального права і підстави для його скасування відсутні. Керуючись статтями 33, 34, 243, 310, 316, 321, 322, 325, 328, 329, 331 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,- П О С Т А Н О В И В: Апеляційну скаргу Офіса генерального прокурора залишити без задоволення. Додаткове рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 22 вересня 2021 року залишити без змін. Постанова набирає законної сили з дати її проголошення та може бути оскаржена протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду. Головуючий суддя Я.Б. Глущенко Судді О.Є. Пилипенко Л.Т. Черпіцька (Повний текст постанови складений 01 грудня 2021 року.)