Постанова Третій апеляційний адміністративний суд № 280/4370/21

ТРЕТІЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД П О С Т А Н О В А і м е н е м У к р а ї н и 01 грудня 2021 року м. Дніпросправа № 280/4370/21 (суддя Конишева О.В., м. Запоріжжя) Третій апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого - судді Чередниченка В.Є. (доповідач), суддів: Іванова С.М., Панченко О.М., розглянувши у порядку письмового провадження адміністративну справу за апеляційною скаргою Міністерства внутрішніх справ України на рішення Запорізького окружного адміністративного суду від 06 серпня 2021 року у справі №280/4370/21 за позовом ОСОБА_1 до Міністерства внутрішніх справ України про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії,- ВСТАНОВИВ: ОСОБА_1 31 травня 2021 року звернувся до суду з позовом до Міністерства внутрішніх справ України, згідно з яким, просить: визнати протиправними дії Міністерства внутрішніх справ України в Запорізькій області щодо відмови у призначенні та виплаті ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , одноразової грошової допомоги у зв`язку із встановленням II групи інвалідності та 80% втрати професійної працездатності внаслідок захворювання, пов`язаного з виконанням службових обов`язків з ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС, відповідно до Закону України «Про міліцію» та Порядку та умов призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без установлення інвалідності працівника міліції, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 21.10.2015 року № 850, у розмірі 200-кратного прожитковому мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб на день встановлення інвалідності 04.12.2018 року; зобов`язати Міністерство внутрішніх справ України прийняти рішення про призначення та виплату одноразової грошової допомоги ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у зв`язку із встановленням II групи інвалідності та 80% втрати професійної працездатності внаслідок захворювання, пов`язаного з виконанням службових обов`язків з ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС, відповідно до Закону України «Про міліцію» та Порядку та умов призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без установлення інвалідності працівника міліції, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 21.10.2015 року № 850, у розмірі 200-кратного прожитковому мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб на день встановлення інвалідності 04.12.2018 року, з урахуванням проведених виплат. Позов обґрунтовано тим, що відповідач безпідставно відмовив позивачу у виплаті одноразової грошової допомоги, у зв`язку із встановленням йому більшого відсотку втрати працездатності, оскільки відповідно до ст. 23 Закону України «Про міліцію», Порядку та умов призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без установлення інвалідності працівника міліції, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 21.10.2015 року №850 позивач не позбавлений права на виплату такої допомоги. Рішенням Запорізького окружного адміністративного суду від 06 серпня 2021 року позов задоволено повністю. Рішення суду мотивовано тим, що відмова відповідача обгрунтована тим, що з дати первинного огляду МСЕК пройшло більше 2 років не відповідає вимогам чинного законодавства і ґрунтується на неправильному тлумаченні змісту пункту 4 Порядку №

850. Не погодившись з рішенням суду першої інстанції відповідач, зазначаючи про порушення судом першої інстанції норм матеріального права та неповного встановлення обставин, що мають значення для справи, оскаржив його до апеляційного суду. Просить скасувати рішення суду першої інстанції та прийняти нову постанову, якою у задоволення позову відмовити повністю. Апеляційна скарга фактично обґрунтована тим, що у відповідача були відсутні правові підстави для прийняти рішення про призначення та виплату позивачу одноразової грошової допомоги у розмірі 200-кратного прожитковому мінімуму, оскільки з дати первинного огляду МСЕК пройшло більше 2 років. Зазначає про те, що порядок №850 на який послався суд першої інстанції не ругулює спірні відносини, оскільки регулює питання виключно щодо первинного призначення та виплати одноразової грошової допомоги. Згідно з відзивом на апеляційну скаргу, позивач зазначаючи про законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції просить залишити його без змін, а апеляційну скаргу без задоволення. Перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги, обговоривши доводи апеляційної скарги та відзиву на неї, дослідивши матеріали справи, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав. Судом першої інстанції встановлено та знайшло підтвердження під час апеляційного розгляду справи, що 21.06.2012 року позивачу встановлено II групу інвалідності внаслідок захворювання, пов`язаного з виконанням службових обов`язків по охороні громадського порядку (70% втрати професійної працездатності). 30.07.2012 року директором ДФЗБО МВС України було затверджено висновок щодо призначення одноразової грошової допомоги працівнику міліції ОСОБА_1 , у зв`язку з встановленням інвалідності згідно із Законом України від 20.12.1990 року № 656-ХІІ «Про міліцію», на підставі п. 1.2. Порядку та умов виплати одноразової грошової допомоги в разі загибелі (смерті) або інвалідності працівника, затвердженої постановою Кабінету Міністрів України від 12 травня 2007 року у сумі 66768,00 грн. (грошове забезпечення за 1 календарний місяць 1391 грн. х 48 місяців). 04.12.2018 року позивачу встановлено II групу інвалідності, внаслідок захворювання, пов`язаного з виконанням службових обов`язків з ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС (80% втрати професійної працездатності), що підтверджується випискою з акта огляду МСЕК серії АБ № 0034344 від 04.12.2018 року та довідкою МСЕК про результати визначення ступеня втрати професійної працездатності у відсотках серії АБ № 0034344 від 04.12.2018 (а.с.15). Рішенням Запорізького окружного адміністративного суду від 03.06.2020 року у справі №280/2164/20, залишеним без змін постановою Третього апеляційного адміністративного суду від 23.09.2020, зокрема, зобов`язано Ліквідаційну комісію Головного управління Міністерства внутрішніх справ України направити до Міністерства внутрішніх справ України документи та висновок про виплату одноразової грошової допомоги ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у зв`язку із встановленням II групи інвалідності та 80% втрати професійної працездатності внаслідок захворювання, пов`язаного з виконанням службових обов`язків з ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС, відповідно до Закону України «Про міліцію», у розмірі 200-кратного прожитковому мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб на день встановлення інвалідності 04.12.2018 року, з урахуванням проведених виплат (а.с.19-24). 05.03.2021 року позивач звернувся до Міністерства внутрішніх справ України із заявою про надання інформації щодо результатів розгляду документів та висновку про виплату одноразової грошової допомоги ОСОБА_1 (а.с.30). Листом Міністерства внутрішніх справ України від 15.04.2021 року № Є-9465/15 позивача повідомлено про те, що матеріали щодо призначення йому одноразової грошової допомоги надходили від ліквідаційної комісії ГУ МВС України в Запорізькій області до МВС та були розглянуті відповідальними підрозділами апарату Міністерства відповідно до Порядку та умов призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без установлення інвалідності працівника міліції, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 21 жовтня 2015 року № 850 (далі - Порядок № 850). Згідно з зазначеною відповіддю позвача повідомлено про те, що оскільки правом на отримання одноразової грошової допомоги у зв`язку із встановленням другої групи інвалідності позивач скористався у 2012 році, тому підстави для призначення йому одноразової грошової допомоги згідно з довідкою МСЕК від 04.12.2018 року відсутні (а.с.31). Правомірність дій відповідача щодо відмови позивачу у призначенні та виплаті одноразової грошової допомоги у зв`язку із встановленням йому з 04.12.2018 року 80% втрати професійної працездатності замість 70%, що були встановлені 21.06.2012 року є предметом спору переданого на вирішення суду. Колегія суддів, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування судом першої інстанції норм матеріального і процесуального права при ухвалені оскарженого рішення виходить з наступного. Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Абзацом другим пункту 15 розділу ХІ прикінцевих та перехідних положень Закону України «Про Національну поліцію» встановлено, що право на отримання одноразової грошової допомоги, інших виплат, передбачених Законом України «Про міліцію», зберігається і здійснюється в порядку, що діяв до набрання чинності Законом України «Про Національну поліцію». Положеннями статті 23 Закону України «Про міліцію» (в редакції чинній станом на 21.06.2012 року) було передбачено, що у разі поранення (контузії, травми або каліцтва), заподіяного працівнику міліції під час виконання ним службових обов`язків, а також інвалідності, що настала в період проходження служби в органах внутрішніх справ або не пізніше ніж через три місяці після звільнення зі служби чи після закінчення цього строку, але внаслідок захворювання або нещасного випадку, що мали місце в період проходження служби в органах внутрішніх справ, залежно від ступеня втрати працездатності йому виплачується одноразова грошова допомога в розмірі до п`ятирічного грошового забезпечення за останньою посадою в порядку та на умовах, визначених Кабінетом Міністрів України. Визначення ступеня втрати працездатності працівником міліції у період проходження служби в органах внутрішніх справ у кожному випадку ушкодження здоров`я здійснюється в індивідуальному порядку відповідно до законодавства. Так, у зв`зку з встановленням позивачу 21.06.2012 року ІІ групи інвалідності з 70% ступенем втрати працездатності, йому було виплачено одноразову грошову допомогу у розмірі чотирирічного грошового забезпечення у сумі 66768 грн (а.с.18). З 04 грудня 2018 року позивачу встановлено ІІ групу інвалідності з 80% ступенем втрати працездатності (а.с.15). Відповідно до положень статті 23 Закону України «Про міліцію» (в редакції чинній станом на 04.12.2018 року) у разі поранення (контузії, травми або каліцтва), заподіяного працівнику міліції під час виконання ним службових обов`язків, яке призвело до встановлення йому інвалідності, а також інвалідності, що настала в період проходження служби в органах внутрішніх справ або не пізніше ніж через три місяці після звільнення зі служби чи після закінчення цього строку, але внаслідок захворювання або нещасного випадку, що мали місце в період проходження служби в органах внутрішніх справ, залежно від ступеня втрати працездатності йому виплачується одноразова грошова допомога в розмірі: 250-кратного прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб, - у разі встановлення інвалідності I групи, 200-кратного прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб, - у разі встановлення інвалідності II групи, 150-кратного прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб, - у разі встановлення інвалідності III групи в порядку та на умовах, визначених Кабінетом Міністрів України. Визначення ступеня втрати працездатності працівником міліції у період проходження служби в органах внутрішніх справ у кожному випадку ушкодження здоров`я здійснюється в індивідуальному порядку відповідно до законодавства. У разі отримання працівником міліції поранення (контузії, травми або каліцтва) під час виконання ним службових обов`язків, що призвело до часткової втрати працездатності без встановлення йому інвалідності, одноразова грошова допомога призначається і виплачується у розмірі, визначеному Кабінетом Міністрів України. При цьому розмір одноразової грошової допомоги не повинен бути меншим за 20-кратний прожитковий мінімум, встановлений законом для працездатних осіб, та більшим за 100-кратний прожитковий мінімум, встановлений законом для працездатних осіб. Тобто, зазначеною нормою (в редакції чинній станом на 04.12.2018 року) встановлено розміри виплат працівнику міліції у разі поранення (контузії, травми або каліцтва) в залежності від встановленої групи інвалідності або встановленої втрати працездатності без встановлення йому інвалідності. З матеріалів справи вбачається, що позивач ставить питання про виплату йому одноразової грошової допомоги у зв`зку з встановленням ІІ групи інвалідності та 80% втрати професійної працездатності у розмірі 200-кратного прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб, тобто як особі, якій встановлено ІІ групу інвалідності (а.с.25). Враховуючи те, що у зв`язку з встановленням позивачу 21.06.2012 року ІІ групи інвалідності з 70% ступенем втрати працездатності, йому було виплачено одноразову грошову допомогу у розмірі чотирирічного грошового забезпечення у сумі 66768 грн, відповідач обгрунтовано зазначив про відсутність підстав для призначення та виплати позивачу одноразової грошової допомоги у розмірі 200-кратного прожиткового мінімуму через повторне встановлення йому з 04.12.2018 року ІІ групи інвалідності, оскільки група інвалідності у позивача не змінилася, про що обгрунтовано зазначив відповідач у своєму листі від 15.04.2021 року №Є-9465/15. Суд зауважує, що Закон передбачає виплату різниці одноразової грошової допомоги у разі встановлення вищої групи інвалідності або встановлення більшого відсотка втрати працездатності без встановлення інвалідності. Враховуючи те, що позивач ставить питання про виплату йому одноразової грошової допомоги виходячи з встановлення йому ІІ групи інвалідності при збільшенні відсотку, при цьому група інвалідності у нього не змінилася, суд апеляційної інстанції зробив висновок про відсутність підстав для задоволення позову. При цьому, суд апеляційної інстанції зауважує, що положення статті 23 Закону України «Про міліцію» (в редакції чинній станом на 04.12.2018 року) також передбачають право на виплату одноразової грошової допомоги, яка не повинна бути меншою за 20-кратного прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб, та більшою за 100-кратний прожитковий мінімум, встановлений законом для працездатних осіб у разі часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності. Однак, враховуючи те, що позивачу встановлено ІІ групу інвалідності, підстав для застосування вищезазначеної норми не має, так як вона передбачає право на отримання одноразової грошової допомоги у разі встановлення розміру втрати працездатності, за умови відсутності встановленої групи інвалідності. На підставі зазначеного, суд апеляційної інстанції вважає за необхідне апеляційну скаргу задовольнити, рішення суду першої інстанції скасувати та прийняти нову постанову, якою у задоволенні позову відмовити повністю. Керуючись: пунктом 2 частини 1 статті 315, статтями 321, 322, 327, 329 КАС України, Третій апеляційний адміністративний суд, -

ПОСТАНОВИВ: Апеляційну скаргу Міністерства внутрішніх справ України задовольнити. Рішення Запорізького окружного адміністративного суду від 06 серпня 2021 року у справі №280/4370/21 скасувати та прийняти нову постанову, якою у задоволенні позову відмовити повністю. Постанова суду набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду за наявності підстав, передбачених частиною 5 статті 291, пунктом 2 частини 5 статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України. Повне судове рішення складено 01 грудня 2021 року. Головуючий - суддя В.Є. Чередниченко суддя С.М. Іванов суддя О.М. Панченко