Постанова Чернігівський апеляційний суд № 742/2378/19

ЧЕРНІГІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД П О С Т А Н О В А іменем України 25 листопада 2021 року м. Чернігів Унікальний номер справи № 742/2378/19 Головуючий у першій інстанції Коротка А. О. Апеляційне провадження № 22-ц/4823/1378/21 Чернігівський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: головуючого судді Харечко Л.К., суддів: Онищенко О.І., Скрипки А.А., секретар Позняк О.М., учасники справи: позивач ОСОБА_1 , відповідачі Державна казначейська служба України, Чернігівська обласна прокуратура, розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження апеляційну скаргу Державної казначейської служби України на рішення Прилуцького міськрайонного суду Чернігівської області від 03 серпня 2021 року у складі судді Короткої А.О., повний текст якого складений у м. Прилуки Чернігівської області, У С Т А Н О В И В : У липні 2019 року ОСОБА_1 звернувся з позовом до Державної казначейської служби України, прокуратури Чернігівської області про відшкодування майнової, моральної шкоди, завданої незаконними рішеннями і діями органів досудового розслідування прокуратури, обґрунтовуючи свої вимоги тим, що 28.05.2015 стосовно нього, бухгалтера ТОВ «Олімп-С», Прилуцькою місцевою прокуратурою Чернігівської області було внесено до ЄРДР за № 42015270210000006 відомості щодо нанесення начальнику ВКР СУ ФР ГУ Міндоходів у Чернігівській області ОСОБА_2 тілесних ушкоджень, а саме, вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 345 КК України. У подальшому кримінальна справа за визначеною підслідністю була передана слідчому відділу прокуратури Чернігівської області і об`єднане з кримінальним провадженням № 12015270210000792. 25.08.2015 досудове розслідування було зупинено, а відновлене 04.02.2016. Не зважаючи на це, у жовтні 2015 року слідчі прокуратури Чернігівської області, в порушення ст. 282 КПК України, звернулись до Новозаводського районного суду м. Чернігова з клопотанням про проведення обшуку за адресою: АДРЕСА_1 . На виконання цієї ухвали суду був проведений обшук приміщення, при цьому, провадження не відновлювалось. 04.02.2016 начальником слідчого відділу прокуратури Чернігівської області Кожедубом Є.М. позивачу було вручено повідомлення про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 345 КК України. Неодноразово начальник слідчого відділу звертався до суду з клопотанням про обрання відносно позивача запобіжного заходу у вигляді взяття під варту. 09.04.2016 кримінальне провадження щодо нього було направлено з обвинувальним актом до Прилуцького міськрайонного суду Чернігівської області. 07.04.2017 вироком суду позивача виправдано за ч. 2 ст. 345 КК України. 29.08.2018 ухвалою апеляційного суду Київської області зазначений вирок суду залишено без змін. Вказував, що з моменту відкриття кримінального провадження та вручення повідомлення про підозру прокуратурою Чернігівської області, на нього здійснювався психологічний вплив з боку посадових осіб органів досудового слідства, внаслідок чого ускладнились стосунки у сім`ї, погіршились відносини у родині з близькими та родичами, з колегами по роботі, друзями. Врахувавши, що період перебування під слідством та судом склав з 28.05.2015 по 29.08.2018 і становить більше 3 років, просив стягнути з Державного казначейства України 750 000,00 грн моральної шкоди. Крім того просив стягнути з Державного бюджету майнову шкоду в розмірі 250 000,00 грн та 20 000,00 грн в рахунок оплати за правову допомогу адвоката. Рішенням Прилуцького міськрайонного суду Чернігівської області від 03 серпня 2021 року позовні вимоги задоволені частково, стягнуто з Державного бюджету України шляхом списання у безспірному порядку з Єдиного казначейського рахунку Державної казначейської служби України на користь ОСОБА_1 кошти в рахунок відшкодування моральної шкоди, завданої йому незаконними рішеннями і діями органів досудового розслідування прокуратури, у розмірі 325 000,00 грн. Стягнуто з Державного бюджету України шляхом списання у безспірному порядку з Єдиного казначейського рахунку Державної казначейської служби України на користь позивача в рахунок відшкодування майнової шкоди, завданої незаконними рішеннями і діями органів досудового розслідування прокуратури, у розмірі 115 000,00 грн. Стягнуто з Чернігівської обласної прокуратури на користь ОСОБА_1 понесені ним судові витрати на правничу допомогу розміром 10 000,00 грн. У задоволенні решти позовних відмовлено. В апеляційній скарзі Державна казначейська служба України просить скасувати рішення в частині задоволенні вимог до неї та ухвалити нове, яким відмовити позивачу у задоволенні позову, посилаючись на порушення норм матеріального права. Доводи скарги зводяться до того, що при ухваленні рішення суд не врахував, що ОСОБА_1 не довів причинно наслідковий зв`язок між діями відповідачів і тяжкими фізичними та моральними стражданнями, на які посилався. Не довів останній також наявності моральної шкоди і обґрунтованості її розміру, не надано доказів, які б свідчили про важкий душевний стан та реальні зміни у його житті. Зазначає, що Державна казначейська служба України не порушувала прав та інтересів позивача, не вступала у правовідносини з ним і шкоди не завдавала, а отже, не може нести відповідальності за шкоду, завдану діями інших суб`єктів. Вказує на те, що межі відшкодування моральної шкоди за час перебування під слідством чи судом визначаються судом у розмірі, співмірному з мінімальним розміром заробітної плати, визначеної законодавством за кожен місяць перебування під слідством чи судом, виходячи з мінімальної заробітної плати, встановленої законодавством на момент відшкодування, а якщо є підстави для стягнення шкоди у більшому розмірі, повинен обґрунтувати розмір шкоди, але з обов`язковим виконанням наведеної норми права. У відзиві на апеляційну скаргу Чернігівська обласна прокуратура погоджується з доводами Державної казначейської служби України, як такими, що доводять помилковість прийнятого судом рішення. Посилається на те, що позивач не навів конкретних і суттєвих обставин, в чому саме полягає завдана моральна шкода, не надав доказів на підтвердження факту заподіяння моральних та фізичних страждань. Стягнувши 325 000,00 грн у відшкодування моральної шкоди, суд не навів, яким чином обрахована та чим підтверджується завдана моральна шкода. Вважає, що витрати на правову допомогу адвоката є занадто завищеними та не підтверджені належними доказами. Вислухавши суддю доповідача, пояснення учасників справи, обговоривши доводи апеляційної скарги, доводи, викладені у відзиві на апеляційну скаргу та дослідивши матеріали справи, апеляційний суд приходить до наступного висновку. Відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Право на справедливий суд, гарантоване особі у статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Відповідно до статті 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів. Згідно з ч. 1 ст. 16 Цивільного кодексу України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Відповідно до ч.1 статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Частиною 1 статті 76 ЦПК України передбачено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Статтею 55 Конституції України передбачено, що права і свободи людини і громадянина захищаються судом. Кожен має право будь-якими не забороненими способами захищати свої права і свободи від порушень і протиправних посягань. Згідно зі статтею 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» обов`язок судів застосовувати при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод та практику Європейського суду з прав людини як джерело права. Зміст права на справедливий суд, в силу пункту 1 статті 6 Конвенції з прав людини та основоположних свобод, полягає у праві кожного на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення. Отже стаття 13 Конвенції передбачає, що кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження. Відповідно, за приписами статті 17 Конвенції, жодне з положень цієї Конвенції не може тлумачитись як таке, що надає будь-якій державі, групі чи особі право займатися будь-якою діяльністю або вчиняти будь-яку дію, спрямовану на скасування будь-яких прав і свобод, визнаних цією Конвенцією, або на їх обмеження в більшому обсязі, ніж це передбачено в Конвенції. Відповідно до частини 1 статті 1176 ЦК України шкода, завдана фізичній особі внаслідок її незаконного засудження, незаконного притягнення до кримінальної відповідальності, незаконного застосування запобіжного заходу, незаконного затримання, незаконного накладення адміністративного стягнення у вигляді арешту чи виправних робіт, відшкодовується державою у повному обсязі незалежно від вини посадових і службових осіб органу, що здійснює оперативно-розшукову діяльність, досудове розслідування, прокуратури або суду. Право на відшкодування шкоди, завданої фізичній особі незаконними діями органу, що здійснює оперативно-розшукову діяльність, досудове розслідування, прокуратури або суду, виникає у випадках, передбачених законом (частина 2 статті 1176 ЦК України). Згідно зі ст. 1 Закону України «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду» відшкодуванню підлягає шкода, завдана громадянинові внаслідок, зокрема, незаконного засудження, незаконного повідомлення про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, незаконного взяття і тримання під вартою, незаконного проведення в ході кримінального провадження обшуку, виїмки, незаконного накладення арешту на майно, незаконного відсторонення від роботи (посади) та інших процесуальних дій, що обмежують права громадян. Відповідно до ст. 2 Закону право на відшкодування шкоди в розмірах і в порядку, передбачених цим Законом, виникає у випадках, зокрема, закриття кримінального провадження за відсутністю події кримінального правопорушення, відсутністю у діянні складу кримінального правопорушення або не встановленням достатніх доказів для доведення винуватості особи у суді і вичерпанням можливостей їх отримати. Із матеріалів справи вбачається, що 24.05.2015 до ЄРДР було внесено відомості за фактом перешкоджання працівниками ТОВ «Олімп-С» працівникам ДФС у Чернігівській області провести обшук відповідно до ухвали Новозаводського районного суду м. Чернігова від 20.05.2015. 28.05.2015 року до ЄРДР було внесено відомості за фактом отримання тілесних ушкоджень ОСОБА_3 (т.1 а.п. 5-6, т.2 а.п. 41-42). Ухвалою Новозаводського районного суду м. Чернігова від 21.09.2015 у задоволенні клопотання начальника слідчого відділу прокуратури Чернігівської області Кожедуба Є.М. про здійснення приводу ОСОБА_1 для проведення допиту в якості підозрюваного відмовлено (т.1 а.п.146-148). Копія протоколу обшуку від 10.11.2015 свідчить, що у будинку, розташованому за адресою: АДРЕСА_1 , було проведено обшук (т.2 а.п. 49-53). Ухвалою Новозаводського районного суду м. Чернігова від 08.12.2015 вирішено здійснити привід ОСОБА_1 для участі у розгляді клопотання про застосування запобіжного заходу (т.2 а.п. 16-17), ухвалою Новозаводського районного суду м. Чернігова від 14.12.2015 у задоволенні клопотання начальника слідчого відділу прокуратури Чернігівської області про застосування запобіжного заходу у вигляді домашнього арешту відносно позивача відмовлено (т.1 а.п.144-145, т.2 а.п.18-19, т.2 а.п.30-31). Згідно з копією клопотання від 15.12.2015 прокуратура Чернігівської області просила застосувати до підозрюваного ОСОБА_1 запобіжний захід у вигляді тримання під вартою (т.2 а.п.12-15). 10.11.2015 позивач відмовився від отримання повідомлення йому про підозру за ч.2 ст.345 КК України (т.1 а.п.7-9, т.2 а.п.43-45), а отримав його 04.02.2016, що підтверджується копією витягу щодо руху провадження № 12015270210000792 (т.1 а.п.10). 14.01.2016 прокуратурою Чернігівської області до суду подавалося клопотання про дозвіл на затримання ОСОБА_1 з метою приводу підозрюваного для участі в розгляді клопотання про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою (т.2 а.п.20-24). Постановою прокуратури Чернігівської області від 16.01.2016 позивача було оголошено в розшук (т.1 а.п.155), листом від 15.02.2016 прокуратура Чернігівської області просила припинити розшук вказаної особи (т.1 а.п.156). Згідно з довідкою, виданою Прилуцьким ВП ГУНП в Чернігівській області, ОСОБА_1 перебував у розшуку з 01.02.2016 по 15.02.2016 за ухилення від слідства прокуратури Чернігівської області, ЄРДР №12015270210000792 від 21.05.2015 року за ч.2 ст.345 КК України. Його розшук було припинено на підставі листа прокуратури Чернігівської області про припинення розшуку підозрюваного (т.1 а.п.153). 08.02.2016 прокуратурою Чернігівської області було подано до суду клопотання про обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно ОСОБА_1 (т.2 а.п. 26-29), яке ухвалою Новозаводського районного суду м. Чернігова від 09.02.2016 року залишено без розгляду (т.2 а.п.25). Ухвалою Новозаводського районного суду м. Чернігова від 12.02.2016 у задоволенні клопотання старшого слідчого СВ прокуратури Чернігівської області про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно позивача відмовлено (т.2 а.п. 46-48). 08.04.2016 прокуратурою Чернігівської області затверджено обвинувальний акт у кримінальному провадженні № 12015270210000792 від 24.05.2015 за обвинуваченням позивача у скоєнні злочину, передбаченого ч.2 ст.345 КК України (т.1 а.п.11-20, т.2 а.п.32-40). Вироком Прилуцького міськрайонного суду Чернігівської області від 07.04.2017 ОСОБА_1 виправдано у зв`язку з недоведеністю в його діянні складу кримінального правопорушення, передбаченого за ч.2 ст.345 КК України (т.1 а.п.21-34, т.2 а.п.54-67). Ухвалою апеляційного суду Київської області від 29.08.2018 вирок Прилуцького міськрайонного суду Чернігівської області від 07.04.2017 залишено без змін (т.1 а.п.35-51, т.2 а.п.77-92). Рішенням кваліфікаційно-дисциплінарної комісії прокурорів № 184дг-17 від 11.10.2017 було встановлено, що в діях ОСОБА_4 в частині проведення процесуальних дій без відновлення досудового розслідування вбачається склад дисциплінарного проступку, зокрема, неналежного виконання службових обов`язків під час здійснення досудового розслідування в кримінальному провадженні № 12015270210000792, що є підставою для притягнення його до дисциплінарної відповідальності. Проте, через сплив річного строку для прийняття рішення про дисциплінарну відповідальність дисциплінарне провадження закрите (т.1 а.п.86-90). Таким чином, задовольняючи частково позовні вимоги ОСОБА_1 , суд першої інстанції вірно виходив з того, що позивач має право на відшкодування шкоди на підставі ст. 56 Конституції України, статті 1176 ЦК України та Закону України «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду». У статті 13 вказаного Закону зазначено, що питання про відшкодування моральної шкоди за заявою громадянина вирішується судом відповідно до чинного законодавства в ухвалі, що приймається згідно з частиною першою статті

12. Розмір моральної шкоди визначається з урахуванням обставин справи в межах, встановлених цивільним законодавством. Відшкодування моральної шкоди за час перебування під слідством чи судом провадиться виходячи з розміру не менше одного мінімального розміру заробітної плати за кожен місяць перебування під слідством чи судом. Межі відшкодування моральної шкоди за час перебування під слідством чи судом визначаються судом у розмірі, співмірному з мінімальним розміром заробітної плати, визначеної законодавством, за кожен місяць перебування під слідством чи судом, виходячи з мінімальної заробітної плати, встановленої законодавством на момент відшкодування. Відшкодування шкоди проводиться за рахунок коштів державного бюджету (стаття 4 Закону України «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду»). Відповідно до ч. 2 ст. 25 Бюджетного кодексу України відшкодування шкоди, завданої фізичній чи юридичній особі внаслідок незаконно прийнятих рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, а також, їх посадових і службових осіб при здійсненні ними своїх повноважень, здійснюється державою у порядку, визначеному законом. Згідно зі ст. 2 ЦК України держава Україна є учасником цивільних відносин, а тому має бути відповідачем у справах про відшкодування шкоди за рахунок держави. Пунктом 4 Положення про Державну казначейську службу України, затвердженого Указом Президента України від 13.04.2011 № 460/2011, центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, є Державна казначейська служба України (Казначейство України), яке зокрема, здійснює безспірне списання коштів державного бюджету та місцевих бюджетів на підставі рішення суду. Відшкодування моральної шкоди в цих випадках провадиться за рахунок коштів державного бюджету, незалежно від вини посадових осіб органів дізнання, попереднього слідства, прокуратури і суду. Розмір відшкодування моральної (немайнової) шкоди суд визначає залежно від характеру та обсягу страждань (фізичних, душевних, психічних тощо), яких зазнав позивач, характеру немайнових втрат (їх тривалості, можливості відновлення тощо) та з урахуванням інших обставин. Зокрема, враховуються стан здоров`я потерпілого, тяжкість вимушених змін у його житті, ступінь зниження престижу, ділової репутації, час та зусилля, необхідні для відновлення попереднього стану. При цьому суд має виходити із засад розумності, справедливості, виваженості. Коли межі відшкодування моральної шкоди визначаються у кратному відношенні з мінімальним розміром заробітної плати, суд при вирішенні цього питання має виходити з такого розміру мінімальної заробітної плати, що діє на час розгляду справи. Відповідно до ст. 8 Закону України «Про Державний бюджет України на 2021 рік» мінімальна заробітна плата у 2021 році з 01 січня установлена в розмірі 6 000,00 грн. Врахувавши, що законодавством встановлений лише мінімальний розмір для визначення моральної шкоди, а не граничний, провівши відповідний розрахунок, дотримуючись принципів рівності, розумності, справедливості, взявши до уваги характер та обсяг душевних та психічних страждань позивача, який зазнав під час перебування під слідством та судом, також, враховуючи те, що з часу внесення відносно ОСОБА_1 відомостей до ЄРДР до часу остаточного його виправдання минуло більше трьох років, протягом яких неналежним чином проводилося досудове розслідування, мали місце неодноразові спроби застосування щодо останнього запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, внаслідок чого значно погіршився його психологічний стан, що позначилося і на відносинах у його родині, і на роботі товариства, головним бухгалтером на якому є позивач, суд першої інстанції дійшов правильного висновку про необхідність стягнення з Державного бюджету України шляхом списання з єдиного казначейського рахунку Державної казначейської служби України на користь ОСОБА_1 325 000,00 грн моральної шкоди, таким чином, задовольнивши частково вимоги в цій частині. Доводи апеляційної скарги в частині того, що позивач не довів наявності моральної шкоди і обґрунтованості її розміру, не надав доказів, які б свідчили про важкий душевний стан та реальні зміни у житті останнього, не довів причинно наслідкового зв`язку між діями відповідачів і тяжкими фізичними та моральними стражданнями, апеляційним судом до уваги не сприймаються та не є підставою для скасування законного по суті судового рішення, оскільки спростовуються вищевикладеними обставинами справи та доказами, які в ній містяться. Посилання в апеляційній скарзі Державної казначейської служби України на те, що вона не може нести відповідальності за шкоду, завдану діями інших суб`єктів, також не можуть бути підставою для відмови у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 про стягнення моральної шкоди з Державного бюджету, адже, як встановлено Законом України «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду» шкода, завдана фізичній особі внаслідок її незаконного засудження, притягнення до кримінальної відповідальності, незаконного застосування запобіжного заходу, відшкодовується державою незалежно від вини посадових і службових осіб органу, що здійснює оперативно-розшукову діяльність, досудове розслідування, прокуратури або суду. Колегія суддів погоджується з визначеним судом до стягнення розміром матеріальної шкоди, що виразилась у тому, що позивач був змушений витрачати значні кошти на надання правничої допомоги адвокатом під час проведення досудового розслідування. Її розмір відповідачами не спростований. Посилання Чернігівської обласної прокуратури у відзиві на апеляційну скаргу на те, що витрати на правову допомогу адвоката є занадто завищеними та не підтверджені належними доказами, не є слушними, оскільки судом першої інстанції вони стягнуті у відповідності до вимог статті 142 ЦПК України, тобто, пропорційно частково задоволеним позовним вимогам. Відповідно до статті 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. На підставі вищевикладеного, апеляційний суд приходить до висновку, що суд першої інстанції належним чином дослідив усі обставини справи, дав належну правову оцінку доказам, наданим учасниками справи, та, відповідно до вимог статті 263 ЦПК України, ухвалив законне і вірне по суті рішення. Отже, апеляційна скарга Державної казначейської служби України підлягає залишенню без задоволення, а рішення Прилуцького міськрайонного суду Чернігівської області від 03 серпня 2021 року - залишенню без змін. Керуючись ст. ст. 367, 374, 375, 381, 382, 383, 384 ЦПК України, апеляційний суд, П О С Т А Н О В И В: Апеляційну скаргу Державної казначейської служби України залишити без задоволення. Рішення Прилуцького міськрайонного суду Чернігівської області від 03 серпня 2021 року залишити без змін. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повної постанови. Повний текст постанови складений 30.11.2021. Головуюча судді: