Постанова 4805 № 292/705/21

УКРАЇНА Житомирський апеляційний суд Справа №292/705/21 Головуючий у 1-й інст. Лотуга В.Ф. Категорія 31 Доповідач Коломієць О. С. ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 30 листопада 2021 року Житомирський апеляційний суд у складі: головуючої судді Коломієць О.С. суддів Трояновської Г.С, Талько О.Б. розглянувши в порядку письмового провадження (без повідомлення учасників) в м. Житомирі цивільну справу №292/705/21 за позовом ОСОБА_1 до ФОП ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , за участю третьої особи без самостійних вимог на предмет спору Пулинської державної нотаріальної контори про визнання правочину недійсним за апеляційною скаргою ОСОБА_1 , інтереси якого представляє адвокат Бородін Дмитро Вікторович на ухвалу Червоноармійського районного суду Житомирської області від 16 вересня 2021 року, постановлену суддею Лотуга В.Ф. в с т а н о в и в: У серпні 2021 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом, в якому просив визнати недійсним з дня укладення договір дарування будинку АДРЕСА_1 від 18.01.2020 р., укладений між ОСОБА_2 та ОСОБА_3 . Ухвалою судді Червоноармійського районного суду Житомирської області від 19 серпня 2021 року позовну заяву залишено без руху та надано строк для усунення недоліків, з посиланням на невідповідність вимогам ст. 175 ЦПК України: не зазначенням викладу обставин, якими позивач обґрунтовує свої вимоги; відсутністю доказів укладення оспорюваного договору відповідачем ФОП ОСОБА_2 ; поданням доказів належним чином не засвідчених та інших вимог, передбачених ст. 175, 177 ЦПК України. 16 вересня 2021 року ухвалою Червоноармійського районного суду Житомирської області позовну заяву ОСОБА_1 визнано неподаною та повернуто позивачу відповідно до положень ст. 185 ч.3 ЦПК України. В апеляційній скарзі позивач, посилаючись на порушення судом норм процесуального права, просить скасувати ухвалу та направити справу для продовження розгляду до суду першої інстанції. Зокрема, зазначає, що позовна заява відповідає вимогам законодавства, а незгода суду з наведеним правовим обґрунтуванням щодо спірних правовідносин не є підставою для повернення позову, так само, як і надання копій рішень з ЄДР судових рішень, які, на думку суду, не засвідчені належним чином. Інші обставини, які за висновками суду, є недоліками, могли бути з`ясовані під час підготовки справи до розгляду та під час попереднього розгляду справи. Розглянувши справу в межах доводів, викладених в апеляційній скарзі, колегія суддів вважає, що скарга підлягає до задоволення з наступних підстав. Відповідно до ч.1 ст. 175 ЦПК України у позовній заяві позивач викладає свої вимоги щодо предмета спору та їх обґрунтування. Частиною 3 ст. 175 ЦПК України також передбачено, що позовна заява, поряд з іншим, повинна містити: виклад обставин, якими позивач обґрунтовує свої вимоги; зазначення доказів, що підтверджують вказані обставини; відомості про вжиття заходів досудового врегулювання спору, якщо такі проводилися, в тому числі, якщо законом визначений обов`язковий досудовий порядок урегулювання спору; перелік документів та інших доказів, що додаються до заяви; зазначення доказів, які не можуть бути подані разом із позовною заявою (за наявності); зазначення щодо наявності у позивача або іншої особи оригіналів письмових або електронних доказів, копії яких додано до позовної заяви. Відповідно до ч.5 ст.177 ЦПК України позивач зобов`язаний додати до позовної заяви всі наявні в нього докази, що підтверджують обставини, на яких ґрунтується позовні вимоги (якщо подаються письмові чи електронні докази позивач може додати до позовної заяви копії відповідних доказів). Як визначено ч.1 та 3 ст.185 ЦПК України, суддя, встановивши, що позовну заяву подано без додержання вимог, викладених у статтях 175 і 177 цього Кодексу, протягом п`яти днів з дня надходження до суду позовної заяви постановляє ухвалу про залишення позовної заяви без руху. Якщо позивач відповідно до ухвали суду у встановлений строк виконає вимоги, визначені статтями 175 і 177 цього Кодексу, сплатить суму судового збору, позовна заява вважається поданою в день первісного її подання до суду. Якщо позивач не усунув недоліки позовної заяви у строк, встановлений судом, заява вважається неподаною і повертається позивачеві. Визнаючи позовну заяву неподаною та повертаючи її позивачеві, суд виходив з того, що ОСОБА_1 не були дотримані вимоги ст.175, 177 ЦПК України. Колегія суддів не погоджується з таким висновком. Позивач ОСОБА_1 з метою захисту своїх порушених прав звернувся до суду з позовом, в якому виклав обґрунтування та підстави позову, які вважав за необхідне зазначити на підтвердження позовних вимог. Залишаючи позовну заяву без руху, суд першої інстанції послався на те, що позовна заява не відповідає вимогам ст.ст. 175, 177 ЦПК України: позивач не зазначив виклад обставин, якими обґрунтовує свої вимоги із зазначенням доказів, що підтверджують вказані обставини; не надав доказів, що один з відповідачів зареєстрований як ФОП та не надав копію оскаржуваного договору; надав копії рішень з ЄДР судових рішень, які не засвідчені належним чином; на підтвердження вимог не зазначив даних про звернення рішення господарського суду про стягнення коштів з відповідача ФОП ОСОБА_2 , до виконання у встановленому порядку, на яке він посилається як на доказ. Крім того, позивач не зазначив, за що сплатив судовий збір, оскільки такий, на думку суду, є вищим ніж передбачено нормами ЗУ «Про судовий збір» 31 серпня 2021 року ОСОБА_1 отримав копію вказаної ухвали суду, що підтверджується рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення. Ухвалою Червоноармійського районного суду Житомирської області від 16 вересня 2021 року позовну заяву ОСОБА_1 визнано неподаною та повернуто позивачу з підстав невиконання вимог ухвали від 19.08.2021. Такий висновок суду першої інстанції не відповідає нормам процесуального права. З матеріалів справи вбачається, що ОСОБА_1 16 червня 2021 року подав до суду позовну заяву, в якій виклав обставини, якими обґрунтував позовні вимоги. Одночасно ОСОБА_1 в позовній заяві зазначив, які копії письмових документів долучаються до позовної заяви, надав їх відповідно до кількості відповідачів та сплатив судовий збір, що відповідає вимогам ч.3 ст.175 та ч.4 ст.177 ЦПК України. Пленум Верховного Суду України в п.7 постанови №2 «Про застосування норм цивільного процесуального законодавства при розгляді справ у суді першої інстанції» від 12 червня 2009 року роз`яснив, що подання доказів можливе на наступних стадіях цивільного процесу, тому суд не вправі через неподання доказів при пред`явленні позову залишати заяву без руху та повертати заявнику. При вирішенні питання про прийняття позовної заяви суддя перевіряє, чи має заявник, відповідно до ст. 3 ЦПК України право на порушення справи, чи відповідають форма і зміст заяви вимогам, чи дотримані правила підсудності та чи не має інших, встановлених законом перешкод для порушення справи в суді. Визнання позовної заяви ОСОБА_1 неподаною з мотиву не надання доказів на підтвердження позовних вимог, суперечить вимогам ст. 185 ЦПК України. Згідно з пунктами 4 і 5 ч.3 ст. 175 ЦПК України позовна заява повинна містити зміст позовних вимог: спосіб (способи) захисту прав або інтересів, передбачений законом чи договором, або інший спосіб (способи) захисту прав та інтересів, який не суперечить закону і який позивач просить суд визначити у рішенні; якщо позов подано до кількох відповідачів - зміст позовних вимог щодо кожного з них; виклад обставин, якими позивач обґрунтовує свої вимоги; зазначення доказів, що підтверджують вказані обставини. З викладеного вбачається, що предмет позову - це певна матеріально-правова вимога позивача до відповідача, стосовно якої позивач просить прийняти судове рішення, яка опосередковується відповідним способом захисту прав або інтересів. Підстави позову - це обставини, якими позивач обґрунтовує свої вимоги щодо захисту права та охоронюваного законом інтересу. Тобто, правові підстави позову - це зазначена в позовній заяві нормативно-правова кваліфікація обставин, якими позивач обґрунтовує свої вимоги. При цьому незгода суду з наведеним у позовній заяві правовим обґрунтуванням щодо спірних правовідносин не є підставою для визнання позовної заяви неподаною і повернення позивачу. Саме на суд покладено обов`язок надати правову кваліфікацію відносинам сторін виходячи із фактів, установлених під час розгляду справи, та визначити, яка правова норма підлягає застосуванню для вирішення спору. Самостійне застосування судом для ухвалення рішення саме тих норм матеріального права, предметом регулювання яких є відповідні правовідносини, не призводить до зміни предмета позову та/або обраного позивачем способу захисту. Тобто, визначення відповідачів, предмету та підстав позову є правом позивача. Натомість, встановлення обґрунтованості позову - обов`язком суду, який виконується під час розгляду справи, а не на стадії відкриття провадження. Рішеннями ЄСПЛ визначено, що право на доступ до суду має «застосовуватися на практиці і бути ефективним» (рішення у справі «Белле проти Франції» від 04 грудня 1995 року). Для того, щоб право на доступ було ефективним, особа «повинна мати реальну можливість оскаржити дію, що порушує його права» (рішення у справі «Белле проти Франції» від 04 грудня 1995 року та «Нун`єш Діаш проти Португалії» від 10 квітня 2003 року). Щодо судового збору, який сплачений в більшому розмірі, ніж передбачено ЗУ «Про судовий збір» за вимогу немайнового характеру, колегія судді зазначає, що відповідно до ст.7 Закону такий може бути повернутий за клопотанням особи, яка його сплатила в разі внесення судового збору в більшому розмірі, ніж встановлено законом. Крім того, як пояснив позивач, ним сплачено судовий збір в розмірі 908, 00 грн. за позовну вимогу немайнового характеру та 454,00 грн. за заяву про забезпечення позову. Разом сума судового збору склала 1362,00 грн., що і відображено в квитанції про сплату судового збору при подачі позовної заяви. Статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод визначено право людини на доступ до правосуддя, а статтею 13 Конвенції - на ефективний спосіб захисту прав, і це означає, що особа має право пред`явити в суді таку вимогу на захист цивільного права, яка відповідає змісту порушеного права та характеру правопорушення. Пряма чи опосередкована заборона законом на захист певного цивільного права чи інтересу не може бути виправданою. Згідно зі ст. 129 Конституції Україниодними з основних засад судочинства є рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом, змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості. Суд, зберігаючи об`єктивність і неупередженість, зобов`язаний сприяти учасникам судового процесу в реалізації ними прав, передбачених ЦПК України, а також роз`яснювати у випадку необхідності учасникам судового процесу їхні процесуальні права та обов`язки, наслідки вчинення або невчинення процесуальних дій. За таких обставин, колегія суддів вважає, що достатніх підстав для визнання позовної заяви неподаною та повернення її позивачу у суду не було. З наведеного вбачається, що ухвала винесена з порушенням норм процесуального права, а тому підлягає скасуванню з направленням справи для продовження розгляду до суду першої інстанції. Керуючись статтями 367, 368, 374, 379, 381-384 ЦПК України, апеляційний суд п о с т а н о в и в : Апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 ОСОБА_4 задовольнити. Ухвалу Червоноармійського районного суду Житомирської області від 16 вересня 2021 рокускасувати та направити справу до суду першої інстанції для продовження розгляду. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів. Головуючий Судді