Постанова Житомирський апеляційний суд № 292/705/21

УКРАЇНА Житомирський апеляційний суд Справа №292/705/21 Головуючий у 1-й інст. Лотуга В. Ф. Категорія 31 Доповідач Трояновська Г. С. ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 02 грудня 2021 року Житомирський апеляційний суд у складі: головуючого судді Трояновської Г.С., суддів: Миніч Т.І., Павицької Т.М., за участі секретаря судового засідання Ляшук М.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. цивільну справу №292/705/21 за заявою ОСОБА_1 про забезпечення позову у цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , третя особа Пулинська державна нотаріальна контора про визнання недійсним правочину за апеляційною скаргою представника ОСОБА_1 ОСОБА_4 на ухвалу Червоноармійського районного суду Житомирської області від 19 серпня 2021 року, постановлену під головуванням судді Лотуги В.Ф. у смт Пулини, в с т а н о в и в: У серпні 2021 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , третя особа без самостійних вимог на предмет спору Пулинська державна нотаріальна контора, в якому просить визнати недійсним з дня його укладення договір дарування від 18.01.2020 будинку АДРЕСА_1 , посвідченого державним нотаріусом Пулинської державної нотаріальної контори, №49 від 18.01.2020, укладений між ОСОБА_2 та ОСОБА_3 та стягнути з відповідачів солідарно на свою користь судові витрати зі сплати судового збору та витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 20 000 грн. Разом з позовом до суду ОСОБА_1 подав заяву про забезпечення позову, в якій просить вжити заходи забезпечення позову по даній справі шляхом накладення арешту на будинок АДРЕСА_1 , належний на праві власності ОСОБА_3 . В обгрунтування заяви зазначив, що предметом спору по справі є визнання недійсним договору дарування від 18.01.2020 будинку АДРЕСА_1 , а невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача. З огляду на наведені обставини і існуючі ризики неповернення коштів за судовим рішенням по справі №906/1145/19, що не виключає відчуження спірного будинку відповідачем в подальшому добросовісному набувачу з метою уникнення стягнення на спірне майно за борги за вказаним вище судовим рішенням, позивача просив забезпечити позовні вимоги. Ухвалою Червоноармійського районного суду Житомирської області від 19 серпня 2021 року у задоволенні заяви відмовлено. Не погодившись із вказаною ухвалою, представник ОСОБА_1 ОСОБА_4 подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення норм матеріального та процесуального права, просить ухвалу скасувати та постановити нове судове рішення, про задоволення заяви про забезпечення позову. Вказує, що відмовляючи у задоволенні заяви, суд безпідставно вказав, що позивачем не додано відомості про право власності спірного будинку, що спростовується відповідними відомостями, доданими до позовної заяви та вказаними в переліку додатків до позову. Вказує, що безоплатна передача майна була вчинена відповідачем на користь доньки в короткий термін після відкриття провадження у справі №906/1145/19 господарським судом Житомирської області, про що відповідач ОСОБА_2 був обізнаний, а відтак міг передбачити негативні наслідки для себе у випадку виконання рішення шляхом звернення стягнення на предмет договору дарування з метою уникнення такого стягнення. Вважає, що існує можливість подальшого відчуження спірного будинку. Відзив на апеляційну скаргу не надходив. Перевіривши законність та обґрунтованість ухвали суду першої інстанції відповідно до положень ст.367 ЦПК України, колегія суддів апеляційного суду вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з огляду на таке. Із матеріалів справи вбачається та встановлено судом, що ОСОБА_1 звернувся до суду із позовом до фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , третя особа без самостійних вимог на предмет спору Пулинська державна нотаріальна контора, в якому просить визнати недійсним з дня його укладення договір дарування від 18.01.2020 будинку АДРЕСА_1 , посвідченого державним нотаріусом Пулинської державної нотаріальної контори, №49 від 18.01.2020, укладений між ОСОБА_2 та ОСОБА_3 . В обгрунтування позовних вимог вказав, що між ним та відповідачем ОСОБА_2 існував спір про стягнення з останнього коштів у сумі 238 306, 15 грн. Рішенням господарського суду Житомирської області від 27.02.2020, яке залишено без змін судом апеляційної інстанції по справі № 906/1145/19 стягнуто з Фізичної особи підприємця ОСОБА_2 на користь Фізичної особи підприємця ОСОБА_1 - 200 000,00 грн попередньої оплати та 3 000,00 грн судового збору. Зазначив, що під час розгляду цієї справи ОСОБА_2 відчужив належне йому нерухоме майно будинок АДРЕСА_1 своїй дочці за договором дарування посвідченого державним нотаріусом Пулинської державної нотаріальної контори №49 від 18.01.2020, з метою уникнення можливого накладення стягнення на це нерухоме майно в процесі виконання зазначеного рішення господарського суду, що свідчить про фіктивний перехід права власності на нерухоме майно до близького родича з метою в майбутньому приховати це майно. Одночасно з позовною заявою до суду було подано заяву про забезпечення позову, в якій позивач просив накласти арешт на майно, яке належить ОСОБА_3 на праві приватної власності, а саме будинок АДРЕСА_1 . Відмовляючи у задоволенні заяви про забезпечення позову, суд першої інстанції виходив із того, що заява про забезпечення позову вмотивована припущеннями та побоюваннями щодо невиконання рішення суду в майбутньому, в разі задоволення позову. Вимоги заяви не підтверджені належними доказами, що свідчили б про обґрунтованість тверджень заявника. Колегія суддів не погоджується із такими висновками суду першої інстанції з огляду на наступне. Відповідно до статті 41 Конституції України кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю. Ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності. Право приватної власності є непорушним. Згідно з частиною першою статті 149 ЦПК України суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 150 цього Кодексу заходів забезпечення позову. Відповідно до частини другої статті 149 ЦПК України забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду. Згідно зі статтею 150 ЦПК України позов забезпечується: накладенням арешту на майно та (або) грошові кошти, що належать або підлягають передачі або сплаті відповідачеві і знаходяться у нього чи в інших осіб. Розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися в тому, що між сторонами виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову, з`ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулась з такою заявою, позовним вимогам. Умовою застосування заходів до забезпечення позову за вимогами майнового характеру є достатньо обґрунтоване припущення, що майно, яке є у відповідача на момент пред`явлення позову до нього, може зникнути, зменшитись за кількістю або погіршитись за якістю на момент виконання рішення. Достатньо обґрунтованим для забезпечення позову є підтверджена доказами наявність фактичних обставин, з якими пов`язується застосування певного виду забезпечення позову. Заходи забезпечення позову повинні бути співмірними із заявленими позивачем вимогами. Співмірність передбачає співвіднесення судом негативних наслідків від вжиття заходів до забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати в результаті невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, та майнових наслідків заборони вчиняти певні дії. Метою вжиття заходів щодо забезпечення позову є уникнення можливого порушення в майбутньому прав та охоронюваних законом інтересів позивача, а також можливість реального виконання рішення суду та уникнення будь-яких труднощів при виконанні у випадку задоволення позову. При цьому варто врахувати, що підтвердити за допомогою реально існуючих доказів подію, яка ймовірно настане або може настати в майбутньому, фактично неможливо, а тому наявність чи відсутність підстав для забезпечення позову оцінюються судом в залежності від кожного конкретного випадку, з урахуванням фактичних обставин справи і змісту позовних вимог. Із матеріалів справи вбачається, що предметом спору у даній справі є нерухоме майно, яке належить ОСОБА_3 та перехід права власності на вказане майно до останньої від ОСОБА_2 , а саме - визнання недійсним договору дарування від 18.01.2020 будинку АДРЕСА_1 , посвідчений державним нотаріусом Пулинської державної нотаріальної контори р.№ 49 від 18.01.2020. Факт належності спірного нерухомого майна на праві власності ОСОБА_3 за договором дарування від 18.01.2020 підтверджується Інформацією з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна від 12.05.2021. Вважаючи, що існує реальна можливість невиконання рішення суду у разі задоволення вказаних вище позовних вимог, позивач звернувся до суду із заявою про забезпечення позову. При цьому, негативним наслідком незабезпечення позову про визнання недійсним договору дарування будинку АДРЕСА_1 є можливість реалізації належного відповідачу нерухомого майна. Тому у випадку набрання законної сили можливим рішенням суду про задоволення заявлених у цій справі позовних вимог, примусове виконання рішення суду може бути утруднено або визнано неможливим у зв`язку з відчуженням рухомого майна третім особам. Отже, колегія суддів, порівнявши негативні наслідки від вжиття заходів забезпечення позову (накладення арешту на нерухоме майно) із тими негативними наслідками, які можуть настати в результаті невжиття цих заходів (майно може бути відчужене), з урахуванням законного інтересу, за захистом якого заявник звернувся до суду, та майнових наслідків забезпечення позову, вважає, що вказані заходи забезпечення позову є співмірними із заявленими позивачем вимогами, оскільки обмежує відповідача лише у розпорядженні нерухомим майном до вирішення спору по суті та ухвалення рішення у справі, а відтак заява ОСОБА_1 про вжиття заходів забезпечення позову підлягає задоволенню. Відповідно до усталеної практики Європейського Суду з прав людини право на суд, захищене статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, було б ілюзорним, якби національна правова система Високої Договірної Сторони дозволяла, щоб остаточне, обов`язкове для виконання судове рішення залишалося невиконаним на шкоду будь-якій зі сторін (див. рішення у справі «Горнсбі проти Греції» (Hornsby v. Greece), від 19 березня 1997 року, п. 40, Reports of Judgments and Decisions 1997-II). Із урахуванням цього, будь-яке можливе забезпечення позову, у випадку найменшої загрози його невиконання, є виправданим, якщо занижує поріг легітимного сподівання особи на захист свого порушеного права, і є законним, необхідним та збалансованим із правами усіх сторін спору. При цьому колегія суддів зазначає, що обставини викладені в заяві про забезпечення позову вказують на наявність фактичних обставин, з якими пов`язується застосування заходів забезпечення позову. Колегія апеляційного суду звертає увагу, що забезпечення позову є тимчасовим обмеженням і його значення полягає в тому, що ним захищаються законні інтереси позивача на той випадок, коли відповідач буде діяти недобросовісно або коли невжиття заходів забезпечення позову може потягти за собою неможливість виконання судового рішення. Крім цього, інститут забезпечення позову захищає в рівній мірі інтереси як позивача, так і відповідача. Виходячи із наведеного, суд приходить до висновку, що ухвала суду першої інстанції постановлена із порушенням норм процесуального законодавства, а тому підлягає скасуванню та постановлення нового судового рішення про задоволення вимог заяви. Керуючись ст.ст.259,268,367-368,374, 376,381-384, 390, 391 ЦПК України, суд п о с т а н о в и в: Апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 ОСОБА_4 задовольнити. Ухвалу Червоноармійського районного суду Житомирської області від 19 серпня 2021 року скасувати та постановити нове судове рішення. Заяву ОСОБА_1 про забезпечення позову задовольнити. Накласти арешт на будинок АДРЕСА_1 , належний на праві власності ОСОБА_3 до вирішення справи судом. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту судового рішення. Повний текст постанови складено 02.12.2021. Головуючий Судді: