Постанова Дніпровський апеляційний суд № 932/6533/21
від 26.11.2021НЕ ВЕРХОВНИЙ СУДДНІПРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД Провадження № 33/803/1740/21 Справа № 932/6533/21 Суддя у 1-й інстанції - Татарчук Л. О. Суддя у 2-й інстанції - Слоквенко Г. П. ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 26 листопада 2021 року м. Дніпро Суддя Судової палати у кримінальних справах Дніпровського апеляційного суду Слоквенко Г.П., у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Дніпро розглянувши апеляційну скаргу особи, що притягається до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 на постанову Бабушкінського районного суду м. Дніпропетровська від 20 жовтня 2021 року в справі про адміністративне правопорушення, якою ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, не працюючого, мешкаючого за адресою: АДРЕСА_1 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, ВСТАНОВИВ: Зміст оскаржуваного судового рішення і встановлені судом першої інстанції обставини. Вказаною постановою ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП та накладено на нього адміністративне стягнення у вигляді штрафу в розмірі однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, тобто 17 000 грн. з позбавленням права керування транспортними засобами строком на 1 рік. Стягнуто з ОСОБА_1 судовий збір в розмірі 454 грн. 00 коп. ОСОБА_1 визнано винним в тому, що 02 серпня 2021 року о 00:11 год. водій ОСОБА_1 керував автомобілем марки OPEL VECTRA, державний номерний знак НОМЕР_1 в м. Дніпро по вул. Казакевича, буд. 3, в стані алкогольного сп`яніння. Огляд на стан сп`яніння зі згоди водія проводився в присутності двох свідків за допомогою приладу Драгер, результат 1,9%. Вказаними діями ОСОБА_1 порушив п. 2.9а ПДР України та скоїв адміністративне правопорушення за ч. 1 ст. 130 КУпАП. Вимоги апеляційної скарги та узагальненні доводи особи, яка її подала. Не погоджуючись з вищевказаною постановою особи, що притягається до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу в якій просить постанову Бабушкінського районного суду м. Дніпропетровська від 20 жовтня 2021 року скасувати та провадження по справі закрити за відсутністю в діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення. В обґрунтування своїх апеляційних вимог зазначає, що постанова суду першої інстанції є незаконною, необґрунтованою та такою, що підлягає скасуванню. Вказує на те, що працівники поліції зупинили його автомобіль в порушення вимог ст. 35 ЗУ Про національну поліцію. Зазначає, що під час проходження огляду на стан алкогольного сп`яніння будь яких свідків біля нього не перебувало. Посилається на те, що з результатами огляду на стан алкогольного сп`яніння категорично не погоджується. Апелянт стверджує, що після проходження огляду на стан алкогольного сп`яніння за допомогою приладу Драгер просив працівників поліції пройти медичний огляд у лікарні, але йому було відмовлено. Позиція учасників апеляційного перегляду. В судовому засіданні адвокат Завалко В.Ю. діючий в інтересах особи, що притягається до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 апеляційну скаргу підтримав в повному обсязі та просив її задовольнити, а постанову суду першої інстанції скасувати і провадження по справі закрити за відсутністю в діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення. Мотиви апеляційного суду. Заслухавши доповідь судді, учасників процесу, перевіривши доводи апеляційної скарги та матеріали справи про адміністративне правопорушення, апеляційний суд вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню. Відповідно до ст. 294 КУпАП України постанова судді у справі про адміністративне правопорушення може бути оскаржена особою, яку притягнуто до адміністративної відповідальності, її законним представником, захисником, потерпілим, його представником протягом десяти днів з дня винесення постанови. Апеляційна скарга, подана після закінчення цього строку, повертається апеляційним судом особі, яка її подала, якщо вона не заявляє клопотання про поновлення цього строку, а також якщо у поновленні строку відмовлено. У відповідності до ст. 245 КУпАП завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об`єктивне з`ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом, забезпечення виконання винесеної постанови, а також виявлення причин та умов, що сприяють вчиненню адміністративних правопорушень, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі додержання законів, зміцнення законності. Згідно ст. 280 КУпАП орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов`язаний з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. У відповідності до п. 24 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 14 «Про практику застосування судами України законодавства у справах про деякі злочини проти безпеки дорожнього руху та експлуатації транспорту, а також про адміністративні правопорушення на транспорті» від 23 грудня 2005 року судам слід враховувати на неприпустимість спрощеного підходу до судового розгляду справ про адміністративні правопорушення на транспорті та ігнорування прав осіб, яких притягають до відповідальності. Стаття 9 КУпАП закріплює, що адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність. Місцевий суд під час розгляду справи про адміністративні правопорушення стосовно ОСОБА_1 дотримався цих вимог закону в повному обсязі. Висновки суду першої інстанції про доведеність вини ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП є законними та відповідають фактичним обставинам справи. Вина ОСОБА_1 у скоєнні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 130 КУпАП повністю підтверджується встановленими в судовому засіданні фактичними обставинами вчинення адміністративного правопорушення та зібраними у відповідності з нормами КУпАП по справі доказами, доданими до протоколу про адміністративне правопорушення, складеного правомочною посадовою особою у встановленому законом порядку, а саме: протоколом про адміністративне правопорушення серії ААБ №013227 від 02 серпня 2021 року; результатами приладу Драгер - 1,09 %; актом огляду на стан алкогольного сп`яніння з використанням спеціальних технічних засобів; відеозаписом з нагрудної камери працівника поліції. Зазначені докази є чіткими, узгоджуються між собою та в адміністративних матеріалах відсутні докази, які б їх спростовували. Так, у відповідності до вимог ч.ч. 2, 3 ст. 266 КУпАП, огляд водія (судноводія) на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, проводиться поліцейським з використанням спеціальних технічних засобів. Під час проведення огляду осіб поліцейський застосовує технічні засоби відеозапису, а в разі неможливості застосування таких засобів огляд проводиться у присутності двох свідків. Матеріали відеозапису обов`язково долучаються до протоколу про адміністративне правопорушення. У разі незгоди водія (судноводія) на проведення огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують його увагу та швидкість реакції, поліцейським з використанням спеціальних технічних засобів або в разі незгоди з його результатами огляд проводиться в закладах охорони здоров`я. Перелік закладів охорони здоров`я, яким надається право проведення огляду особи на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують її увагу та швидкість реакції, затверджується управліннями охорони здоров`я місцевих державних адміністрацій. Проведення огляду осіб на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, в інших закладах забороняється. Згідно п. 3, 6 Порядку направлення водіїв транспортних засобів для проведення огляду з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, і проведення такого огляду, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України №1103 від 17 грудня 2008 року, огляд проводиться: - поліцейським на місці зупинки транспортного засобу з використанням спеціальних технічних засобів, дозволених до застосування МОЗ і Держспоживстандартом; - лікарем закладу охорони здоров`я. Водій транспортного засобу, що відмовився від проведення огляду на місці зупинки транспортного засобу або висловив незгоду з його результатами, направляється поліцейським для проведення огляду до відповідного закладу охорони здоров`я. Огляд може також проводитися в спеціально обладнаних пересувних пунктах (автомобілях), що належать закладам охорони здоров`я і відповідають установленим МОЗ вимогам. За п. 5 Порядку направлення водіїв транспортних засобів для проведення огляду з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, і проведення такого огляду, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України № 1103 від 17 грудня 2008 року, результати огляду, проведеного поліцейським, зазначаються в акті огляду, форма якого затверджується МОЗ за погодженням з МВС. У разі встановлення стану сп`яніння результати огляду, проведеного поліцейським, зазначаються в протоколі про адміністративне правопорушення, до якого долучається акт огляду. Акт огляду на стан сп`яніння за результатами такого огляду, проведеного поліцейським, складається у двох примірниках, один з яких вручається водію, а другий залишається в поліцейського та/або долучається до протоколу про адміністративне правопорушення в разі встановлення стану сп`яніння. Підтвердження стану сп`яніння в результаті огляду та згода водія транспортного засобу з результатами такого огляду є підставою для його притягнення згідно із законом до відповідальності. Відповідно до «Інструкції про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції», що затверджена наказом МВС №1452/735 від 09.11.2015 року, огляду на стан сп`яніння підлягають водії транспортних засобів, щодо яких у поліцейського уповноваженого підрозділу Національної поліції України є підстави вважати, що вони перебувають у стані сп`яніння згідно з ознаками такого стану. Ознаками алкогольного сп`яніння є: запах алкоголю з порожнини рота; порушення координації рухів; порушення мови; виражене тремтіння пальців рук; різка зміна забарвлення шкірного покриву обличчя; поведінка, що не відповідає обстановці. Огляд на стан сп`яніння проводиться: 1) поліцейським на місці зупинки транспортного засобу з використанням спеціальних технічних засобів, дозволених до застосування МОЗ та Держспоживстандартом; 2) лікарем закладу охорони здоров`я. Відповідно до п 2.7. Інструкції встановлення стану алкогольного сп`яніння здійснюється на підставі огляду, який проводиться згідно з вимогами цієї Інструкції уповноваженими особами Державтоінспекції МВС з використанням спеціальних технічних засобів, показники яких після проведення тесту у видихуваному повітрі мають цифровий показник більше 0,2 проміле алкоголю в крові. Доводи апелянта з приводу того, що під час огляду на стан сп`яніння свідків на місці не було є необґрунтованими, оскільки з відеозапису нагрудної камери працівника поліції чітко вбачається, що під час огляду ОСОБА_1 на стан алкогольного сп`яніння біля нього перебували два свідка, пояснення яких містяться в матеріалах справи. Звертається увага на те, що жодних вимог про доставлення ОСОБА_1 до медичного закладу для проходження огляду на стан сп`яніння останнім заявлено не було. Стосовно доводів апелянта про недопустимість, як доказу висновки газоаналізатора «Alcotest 6820» слід зазначити наступне. В контексті оцінки як доказу висновку спеціального технічного засобу «Drager Alcotest 6820», загальним правозастосовним актом є ст. 266 КУпАП, спеціальними Інструкція про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, затверджена наказом МВС та МОЗ України від 09.11.2015 року № 1452/735, та акти, що регулюють дозвіл на застосування спеціальних технічних засобів МОЗ та Держспоживстандартом. Законодавцем визначено, що виключно та вичерпно вказаними нормативно-правовими актами регулюється елемент процедури доказування за ч. 1 ст. 130 КУпАП проведення огляду на стан алкогольного сп`яніння. Умови законодавця до належності як доказу висновку спеціального технічного засобу про стан алкогольного сп`яніння відповідний дозвіл до застосування МОЗ та Держспоживстандарта (п. 6 р. І, п. 1 р. ІІ Інструкції), наявність сертифікату відповідності та свідоцтва про повірку робочого засобу вимірювальної техніки (п. 3 р. ІІ Інструкції). Дотримання поліцейським як суб`єктом владних повноважень під час процедури доказування перелічених спеціальних умов, за умови дотримання приписів ст. 266 КУпАП, дає підстави вважати такий висновок належним та допустимим доказом перебування водія у стані алкогольного сп`яніння. В даній справі, огляд водія на стан алкогольного сп`яніння був проведений за допомогою спеціального технічного засобу газоаналізатору «Alcotest 6820», прилад №ARBH-0606, виробництва «Drager Safety AG&Co. KGaA», Німеччина, який: - станом на час вчинення правопорушення 02.08.2021 року та день винесення цієї постанови наявний у Державному реєстрі медичної техніки і виробів медичного призначення Державної служби України з лікарських засобів та контролю за наркотиками Міністерства охорони здоров`я (https://www.dls.gov.ua/), тобто дозволений до використання МОЗ; - 29.09.2020 року пройшов повірку законодавчо регульованого засобу вимірювальної техніки, яка діє до 29.09.2021 року, що випливає зі свідоцтва ДП «Укрметртестстандарт» № 12-01/1349, тобто на день вчинення правопорушення 02.08.2021 року був дозволений до використання Держспоживстандартом. Таким чином, поліцейським під час збирання доказів у справі про адміністративне правопорушення була застосована належна процедура з дозволеним спеціальним технічним засобом, висновок якого є належним та допустимим доказом. Як вже було зазначено, умовою належності доказу у провадженні по справі про адміністративне правопорушення є дотримання загальної процедури ст. 266 КУпАП та спеціальних приписів Інструкції та актів що регулюють дозвіл на застосування спеціальних технічних засобів МОЗ та Держспоживстандартом. Тобто, посадові та службові особи Міністерства охорони здоров`я та Державного комітету України з питань технічного регулювання та споживчої політики (Держспоживстандарт) в межах своїх повноважень прийняли спеціальні акти щодо вимірювачів вмісту алкоголю в крові та повітрі, що видихається, і саме ці акти підлягають застосуванню до виниклих конкретних правовідносин, пов`язаних із застосуванням таких вимірювачів. Нормативний акт, регулюючий відносини, що виникають в процесі провадження метрологічної діяльності в цілому Закон України «Про метрологію та метрологічну діяльність» не суперечить наведеним вище спеціальним правовідносинам, оскільки, згідно ч. 2 ст. 8 Закону, експлуатація засобів вимірювальної техніки, які застосовуються у сфері законодавчо регульованої метрології, здійснюється з дотриманням правил застосування таких засобів, встановлених у нормативно-правових актах, і вимог щодо їх експлуатації, встановлених в експлуатаційних документах на такі засоби. Крім того, згідно ч. 1 ст. 2 Закону, законодавство України про метрологію та метрологічну діяльність складається з цього Закону та інших нормативно-правових актів, що регулюють відносини в цій сфері. Тобто, закон до загальних правовідносин у сфері метрології відсилає до інших нормативно-правових актів щодо застосування технічних засобів так і до вимог щодо їх експлуатації залежно від типу виниклих правовідносин. Конкретні виниклі правовідносини щодо вимірювання саме вмісту алкоголю в крові та повітрі, що видихається, чітко та однозначно врегульовані чинним на час вчинення адміністративного правопорушення пунктом 13 наказу Міністерства економічного розвитку і торгівлі України від 13.10.2016 року № 1747 «Про затвердження міжповірочних інтервалів законодавчо регульованих засобів вимірювальної техніки, що перебувають в експлуатації, за категоріями», яким визначено, що міжповірочний інтервал вимірювача вмісту алкоголю в крові та повітрі, що видихається, становить 1 рік. Означений наказ зареєстровано в Міністерстві юстиції України 01 листопада 2016 року за № 1417/29547, тобто, в силу Указу Президента України від 3 жовтня 1992 року №493 «Про державну реєстрацію нормативно-правових актів міністерств та інших органів виконавчої влади» він є нормою права. Цій правовій позиції відповідає й акт державного підприємства «Укрметртестстандарт» - свідоцтво № 12-01/1349, яким 29.09.2020 року встановлено відповідність застосованого у даній справі для огляду ОСОБА_1 газоаналізатору «Drager Alcotest 6820», прилад № ARHJ-0266 вимогам повірки МПУ 066/05-2013 та визначено наступну дату його повірки саме через 1 рік 29.09.2021 року, а не через 6 місяців. Апеляційний суд зазначає, що клопотань про надання сертифікату відповідності та свідоцтва про повірку робочого засобу вимірювальної техніки ОСОБА_1 не заявляв, огляд проводився за добровільною згодою останнього та в присутності двох свідків, за результатами огляду складено відповідний акт та роздрукований на папері його показники, які долучені до матеріалів справи. Будь-яких зауважень, скарг, при оформленні протоколу чи після його оформлення ОСОБА_1 не подавав, дії працівників поліції не оскаржував. Ніяких порушень законодавства під час складання протоколу про адміністративне правопорушення та розгляду справи в суді першої інстанції, які тягнуть за собою скасування постанови суду, суддею апеляційного суду не встановлено. Матеріали справи не містять доказів того, що до ОСОБА_1 зі сторони працівників поліції було необ`єктивне ставлення. Ніяких доказів про порушення законодавства працівниками поліції (висновок службового розслідування, оскарження дій, рішення суду, тощо) скаржник не надав. Вказані доводи суддею розцінюється як намагання правопорушника уникнути адміністративної відповідальності за вчинене адміністративне правопорушення та такими, що не впливають на правильність ухваленого судом рішення та склад адміністративного правопорушення. Апеляційний суд вважає, що правомірність дій поліцейських щодо зупинки транспортного засобу не знаходиться у причинному зв`язку з обов`язком водія транспортного засобу пройти відповідний огляд з метою встановлення стану алкогольного сп`яніння. Інші доводи апеляційної скарги, суддя не приймає до уваги, так як ці доводи не спростовують факту порушення ОСОБА_1 вимог передбачених п. 2.9а ПДР і не свідчать про невідповідність складеного щодо нього протоколу вимогам ст. 256 КУпАП. Суду не надано жодних належних та допустимих доказів на спростування вини ОСОБА_1 у вчиненні ним адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП. В матеріалах справи відсутні та апелянтом під час апеляційного перегляду не надано достатньо доказів на підтвердження факту істотних порушень працівниками поліції вимог закону під час складання протоколу про адміністративне правопорушення. Дії працівників поліції відповідали вимогам Порядку направлення водіїв транспортних засобів для проведення огляду з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції і проведення такого огляду, затвердженого постановою КМУ від 17 грудня 2008 року № 1103, а також Інструкції, затвердженої спільним наказом МВС та МОН України від 09 листопада 2015 року № 1452/735. Перевірені під час розгляду справи про адміністративне правопорушення докази повністю узгоджуються між собою та є такими, що не викликають сумніву. В апеляційній скарзі не наведено доказів, які б спростовували висновки суду першої інстанції. Не надано таких доказів і під час апеляційного розгляду справи. Отже винність ОСОБА_1 в інкримінованому йому правопорушенні поза всяким сумнівом знайшла своє підтвердження зібраними доказами, які містяться в матеріалах адміністративної справи, а відтак у відповідності до ст. 251 КУпАП доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи, при цьому слід зазначити, що згідно ст. 252 КУпАП орган (посадова особа) оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що грунтується на всебічному, повному і об`єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю, зазначене свідчить про те, що суд повинен оцінити всі докази наявні в матеріалах провадження у своїй сукупності та прийти до висновку про винність я чи невинність особи в інкримінованому йому правопорушенні. Підсумовуючи викладене, апеляційний суд приходить до висновку, що суд першої інстанції прийняв правильне та обґрунтоване рішення щодо винуватості ОСОБА_1 у вчинені адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП яке підтверджується належними, допустимими, достатніми доказами, які доповнюють один одного та були дослідженими під час розгляду матеріалів адміністративної справи та узгоджується із стандартом доказування «поза розумним сумнівом» (див. рішення від 18 січня 1978 року у справі «Ірландія проти Сполученого Королівства» (Ireland v. the United Kingdom), п. 161, Series A заява № 25), який застосовується при оцінці доказів, а такі докази можуть «випливати зі співіснування достатньо переконливих, чітких і узгоджених між собою висновків чи схожих неспростовних презумпцій факту» (рішення Європейського суду з прав людини, справа «Коробов проти України» № 39598/03 від 21.07.2011 року). Місцевий суд наклав стягнення у межах санкції ст. 130 КУпАП та в трьох місячний строк з дня вчинення правопорушення, тому підстав для закриття провадження на підставі п. 7 ч. 1 ст. 247 КУпАП, у апеляційного суду не має. Підсумовуючи викладене, апеляційний суд приходить до висновку, що суд першої інстанції прийняв правильне та обґрунтоване рішення щодо винуватості ОСОБА_1 у вчинені адміністративного правопорушення, передбачених ч. 1 ст. 130 КУпАП. Таким чином, апеляційний суд вважає, що апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, а постанову суду першої інстанції без змін. Керуючись ст. 294 КУпАП, П О С Т А Н О В И В: Апеляційну скаргу особи, що притягається до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 - залишити без задоволення. Постанову Бабушкінського районного суду м. Дніпропетровська від 20 жовтня 2021 року- залишити без змін. Постанова набирає законної сили негайно, остаточна і оскарженню не підлягає. Суддя Дніпровського апеляційного суду Г.П. Слоквенко