Постанова Південно-західний апеляційний господарський суд № 923/169/21

ПІВДЕННО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД _____________________________________________________________________________________________ П О С Т А Н О В А ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 29 листопада 2021 року м. ОдесаСправа № 923/169/21 Південно-західний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів: головуючого судді: Діброви Г.І. суддів: Принцевської Н.М., Разюк Г.П. секретар судового засідання, за дорученням головуючого судді: Іванов І.В. за участю представників учасників справи: від Херсонської міської ради, м. Одеса - Корнелюк В., ордер ВТ №1015969; від Фізичної особи-підприємця Колеснікова Олексія Олексійовича, м. Херсон - не з`явився; від Фізичної особи-підприємця Мицай Тетяни Олексіївни, м. Херсон - не з`явився; від Фізичної особи-підприємця Гаврилова Віталія Івановича, м. Херсон - не з`явився. розглянувши у відкритому судовому засіданні в режимі відеоконференції апеляційну скаргу Херсонської міської ради, м. Одеса на ухвалу Господарського суду Херсонської області від 06.10.2021 року про закриття провадження у справі, м. Херсон, суддя Немченко Л.М., повний текст ухвали складено та підписано 06.10.2021 року у справі № 923/169/21 за позовом Херсонської міської ради, м. Одеса до відповідача - 1 Фізичної особи-підприємця Колеснікова Олексія Олексійовича, м.Херсон відповідача - 2 Фізичної особи-підприємця Мицай Тетяни Олексіївни, м. Херсон відповідача - 3 Фізичної особи-підприємця Гаврилова Віталія Івановича, м. Херсон про зобов`язання усунути перешкоди у користуванні земельною ділянкою,- ВСТАНОВИВ: Короткий зміст позовних вимог та ухвали суду першої інстанції. У лютому 2021 року Херсонська міська рада, м. Херсон звернулась до Господарського суду Херсонської області з позовною заявою до Фізичної особи-підприємця Колеснікова Олексія Олексійовича, м. Херсон, Фізичної особи-підприємця Мицай Тетяни Олексіївни, м. Херсон, Фізичної особи-підприємця Гаврилова Віталія Івановича, м. Херсон, в якій просила суд зобов`язати Фізичну особу-підприємця Колеснікова Олексія Олексійовича, м. Херсон, Фізичну особу-підприємця Мицай Тетяни Олексіївни, м. Херсон, Фізичну особу-підприємця Гаврилова Віталія Івановича, м. Херсон усунути перешкоди Херсонській міській раді у володінні, користуванні та розпорядженні земельною ділянкою, шляхом знесення (демонтажу) комплексу павільйонів (в кількості п`яти штук) по просп. Ушакова, в районі будинку №53 (біля «Райффайзен Банк Аваль»), а також відшкодувати позивачу за рахунок відповідачів судові витрати. Позовні вимоги мотивовано порушенням Фізичною особою-підприємцем Колесніковим Олексієм Олексійовичем, м. Херсон, Фізичною особою-підприємцем Мицай Тетяною Олексіївною, м. Херсон, Фізичною особою-підприємцем Гавриловим Віталієм Івановичем, м. Херсон права комунальної власності Херсонської міської ради, м. Херсон на земельну ділянку, на якій відповідачами встановлено тимчасову споруду - комплекс павільйонів (в кількості п`яти штук) по просп. Ушакова, в районі будинку №53 (біля «Райффайзен Банк Аваль») на підставі паспорту прив`язки №17 від 10.04.2020 року, строк дії якого анульовано на підставі наказу від 14.12.2020 року №26 та наказу від 19.01.2021 року №8. При цьому, позивач, зазначаючи у позовній заяві про порушення права на земельну ділянку, наголошує на тому, що відповідачами всупереч вимогам Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності» було також порушено законодавчі норми щодо розміщення спірної тимчасової споруди. Посилаючись на непорушність права власності, унормовану нормами Цивільного кодексу України, а також на вимоги ч. 2, 3 ст. 152 Земельного кодексу України, Херсонська міська рада, м. Херсон вважає, що будь-які дії інших осіб щодо фактичного користування земельною ділянкою, яка перебуває у комунальній власності, є порушенням виключного, передбаченого Конституцією України права органу місцевого самоврядування на здійснення права власності від імені українського народу та управління землями, яке підлягає захисту. Зважаючи на викладене вище та звертаючи увагу суду на вимоги ст. 376 Цивільного кодексу України, позивач вважає, що комплекс павільйонів (в кількості п`яти штук) по просп. Ушакова, в районі будинку № 53 у м. Херсоні, який належить відповідачам, підлягає знесенню за рахунок відповідачів, які здійснили будівництво. Ухвалою Господарського суду Херсонської області від 12.02.2021 року за вказаною позовною заявою було відкрито провадження у справі № 923/169/21. Ухвалою Господарського суду Херсонської області від 06.10.2021 року (суддя Немченко Л.М.) заяву Фізичної особи-підприємця Колеснікова Олексія Олексійовича, м.Херсон, Фізичної особи-підприємця Мицай Тетяни Олексіївни, м. Херсон, Фізичної особи-підприємця Гаврилова Віталія Івановича, м. Херсон про закриття провадження у справі №923/169/21 задоволено; провадження у справі № 923/169/21 закрито. Ухвала суду першої інстанції мотивована тим, що виходячи із зазначених Херсонською міською радою у позовній заяві підстав позову та існуючих судових рішень по справам 540/43/21, 540/211/21 та 540/464/21, єдиною чинною підставою для знесення (демонтажу) належних відповідачам тимчасових споруд залишається наказ в.о. начальника Управління містобудування та архітектури Департаменту містобудування та землекористування Херсонської міської ради № 8 від 19.01.2021 про анулювання відповідачам паспорту прив`язки тимчасової споруди № 17 від 17.04.2020 року - комплексу павільйонів (в кількості п`яти штук) по просп. Ушакова в районі будинку 53 в м. Херсоні, а тому, як вважає Господарський суд Херсонської області, саме по собі посилання позивача на вказані правові норми та поєднання вимоги про демонтаж тимчасових споруд з вимогою про усунення перешкод в користуванні земельною ділянкою, не змінює характер правовідносин сторін, які перебувають у сфері, що регулюється нормами адміністративного судочинства, та не переводить спір у площину господарського. Відтак, на думку місцевого господарського суду, даний спір підлягає розгляду в порядку адміністративного судочинства. Короткий зміст вимог апеляційної скарги та узагальнені доводи особи, яка подала апеляційну скаргу, узагальнені доводи та заперечення інших учасників справи. Херсонська міська рада, м. Херсон з ухвалою суду першої інстанції не погодилась, тому звернулась до Південно-західного апеляційного господарського суду із апеляційною скаргою, в якій просить суд скасувати ухвалу Господарського суду Херсонської області від 06.10.2021 року у справі №923/169/21, справу №923/169/21 передати на розгляд Господарському суду Херсонської області. Апеляційна скарга мотивована порушенням місцевим господарським судом норм процесуального права, неповним з`ясуванням всіх обставин справи. Зокрема, скаржник зазначає, що у позовній заяві Херсонською міською радою, м.Херсон заявлено вимогу про знесення (демонтаж) комплексу павільйонів (в кількості п`яти штук) по просп. Ушакова, в районі будинку № 53 (біля Райффайзен Банк Аваль), але вказану вимогу сформульовано як таку, що спрямована на усунення перешкод Херсонській міській раді у користуванні земельною ділянкою з посиланням на приписи ст. 391, ч. 2 та 3 ст. 152 Земельного кодексу України та ст. 376 Цивільного кодексу України. Відтак, як вважає апелянт, Херсонська міська рада, м. Херсон захищає право комунальної власності територіальної громади м. Херсона на земельну ділянку, на якій відповідачами встановлено тимчасову споруду всупереч нормам чинним законодавством. Посилаючись на норму, яка регулює питання віднесення певної категорії справ до юрисдикції господарських спорів, скаржник зазначає, що спірна земельна ділянка, на якій знаходиться тимчасова споруда відповідачів, є комунальною власністю позивача, а тому, єдиним способом захисту порушеного права є усунення перешкод у користуванні земельною ділянкою. Крім того, Херсонська міська рада, м. Херсон, вказує, що передбачений ст. 391 Цивільного кодексу України спосіб захисту (усунення перешкод у здійсненні власником прав користування та розпорядження своїм майном) підлягає застосуванню у тих випадках, коли між позивачем, який є власником майна, і відповідачем, який користується спірним майном, не існує договірних відносин щодо цього майна і майно перебуває у користуванні відповідача не на підставі договору, укладеного з позивачем, при цьому у справі, яка переглядається, між сторонами по справі відсутні договірні орендні правовідносини, що свідчить про можливість застосування обраного позивачем способу захисту порушеного права шляхом усунення перешкод у здійсненні ним права користування (негаторний позов). Також скаржник зазначив, що судом першої інстанції не прийнято до уваги, що тимчасова споруда відповідачів встановлена у порушення норм Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності» та Порядку розміщення тимчасових споруд для провадження підприємницької діяльності, затвердженого наказом Міністерства регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства України від 21.10.2011 року №244, та підлягає демонтажу, про що, на його думку свідчать відповідні докази, наявні в матеріалах справи. Посилаючись на постанову Верховного Суду від 19.12.2019 року у справі №908/281/19, скаржник вказує, що у даній справі Херсонська міська рада виступає саме як власник земельної ділянки, на якій, без будь-яких правових підстав, відповідачами встановлено спірну тимчасову споруду. У даному випадку, позивач не виступає як суб`єкт владних повноважень, про що судом першої інстанції зазначено в оскаржуваній ухвалі. Окрім цього, наявність на земельній ділянці спірних споруд перешкоджає законному власнику земельної ділянки володіти, розпоряджатися та користуватися земельною ділянкою під вказаним об`єктом. Ухвалою Південно-західного апеляційного господарського суду від 01.11.2021 року за апеляційною скаргою Херсонської міської ради, м. Херсон на ухвалу Господарського суду Херсонської області від 06.10.2021 року про закриття провадження у справі №923/169/21 відкрито провадження, справу призначено до судового розгляду. Ухвалою Південно-західного апеляційного господарського суду від 22.11.2021 року у зв`язку з перебуванням судді, яка не є суддею-доповідачем Ярош А.І. з 08.11.2021 року по 24.11.2021 року, відповідно до наказу голови суду Богацької Н.С. від 02.11.2021 року №288-в, у відпустці, на підставі розпорядження керівника апарату суду від 22.11.2021 року № 367, було здійснено повторний автоматизований розподіл судової справи №923/169/21, внаслідок якого для розгляду апеляційної скарги сформовано судову колегію у складі: головуючий суддя - Діброва Г.І., судді: Принцевська Н.М., Разюк Г.П., апеляційну скаргу Херсонської міської ради на ухвалу Господарського суду Херсонської області від 06.10.2021 року про закриття провадження у справі у справі №923/169/21 прийнято до свого провадження колегією суддів у новому складі. Відповідачі своїм правом згідно ч.1 ст. 263 Господарського процесуального кодексу України не скористалися, відзиви на апеляційну скаргу не надали, що відповідно до ч. 3 ст. 263 Господарського процесуального кодексу України не перешкоджає перегляду оскаржуваної ухвали суду першої інстанції в апеляційному порядку. В судовому засіданні, яке проводилося в режимі відеоконференції, представник позивача підтримав доводи та вимоги своєї апеляційної скарги з мотивів, що викладені письмово, просив її задовольнити, а оскаржувану ухвалу про закриття апеляційного провадження скасувати. Представники відповідачів в судове засідання не з`явилися, про причини неявки в судове засідання не повідомили, будь-яких заяв чи клопотань суду не надали, про дату, час та місце розгляду апеляційної скарги повідомлені належним чином, про що свідчать наявні у матеріалах справи повідомлення про надіслання ухвали суду про відкриття провадження у справі та призначення справи до розгляду засобами електронного зв`язку. Згідно із нормами ч. 12 ст. 270 Господарського процесуального кодексу України, неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи. Відповідно до положень п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04.11.1950 року кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом. Також, відповідно до рішень Європейського суду з прав людини, що набули статусу остаточного, зокрема "+11 посилань", "ТОВ "ФПК "ГРОСС" проти України", "Гержик проти України" суду потрібно дотримуватись розумного строку для судового провадження. Вказане узгоджується з рішенням Європейського суду з прав людини від 08 листопада 2005 року у справі «Смірнов проти України», відповідно до якого в силу вимог ч. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, обов`язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінки сторін, предмету спору. Нездатність суду ефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи є порушенням ч. 1 ст. 6 даної Конвенції. Разом із тим право на доступ до суду не є абсолютним та може підлягати обмеженням, зокрема щодо умов прийнятності скарг, оскільки право на доступ до суду за свою природою потребує регулювання державою. Отже, кожна держава встановлює правила судової процедури, зокрема й процесуальні заборони та обмеження, зміст яких - не допустити безладного перебігу судового процесу (рішення Європейського суду з прав людини від 20.05.2010 року у справі "Пелевін проти України"). В своїх рішеннях Європейський суд також наголошує, що сторона, яка задіяна в ході судового розгляду, зобов`язана з розумним інтервалом сама цікавитись провадженням у її справі, добросовісно користуватися належними їй процесуальними правами та неухильно виконувати процесуальні обов`язки. Також необхідно зазначити, що за змістом ст. 2 Закону України "Про доступ до судових рішень" кожен має право на доступ до судових рішень у порядку, визначеному цим Законом. Усі судові рішення є відкритими та підлягають оприлюдненню в електронній формі. Так, відносини щодо забезпечення доступу до судових рішень, ухвалених судами загальної юрисдикції, та ведення Єдиного державного реєстру судових рішень регулюються Законом України «Про доступ до судових рішень», у відповідності до ст. 2, 4 якого скаржник (інші учасники справи), проявивши належну обачність, оскільки є апелянтом по даній справі, міг дізнатись з Єдиного державного реєстру судових рішень, інформація якого є загальнодоступною, про рух справи, ініціатором перегляду якої в апеляційному порядку він є. Розумним, зокрема, вважається строк, що є об`єктивно необхідним для виконання процесуальних дій, прийняття процесуальних рішень та розгляду і вирішення справи з метою забезпечення своєчасного (без невиправданих зволікань) судового захисту. Оскільки судом апеляційної інстанції створено всі необхідні умови для встановлення фактичних обставин справи і правильного застосування законодавства, вжито заходи для належного повідомлення сторін про час та місце розгляду справи, враховуючи, що участь в засіданні суду є правом, а не обов`язком сторін, явка учасників судового процесу ухвалою суду не визнана обов`язковою, а затягування строку розгляду скарги в даному випадку може призвести до порушення прав особи, яка з`явилася до суду апеляційної інстанції, колегія суддів вважає за можливе розглянути справу за відсутності інших представників відповідачів. Суд апеляційної інстанції, у відповідності до ст. 269 Господарського процесуального кодексу України, переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від нього. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права. У суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції. Відповідно до ч. 1 ст. 271 Господарського процесуального кодексу України апеляційні скарги на ухвали суду першої інстанції розглядаються в порядку, передбаченому для розгляду апеляційних скарг на рішення суду першої інстанції з урахуванням особливостей, визначених цією статтею. Обговоривши доводи та вимоги апеляційної скарги, перевіривши правильність застосування місцевим господарським судом норм процесуального права, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга Херсонської міської ради, м. Херсон потребує задоволення, а ухвала Господарського суду Херсонської області від 06.10.2021 року про закриття провадження у справі № 923/169/21 потребує скасування з направленням справи на розгляд до суду першої інстанції, виходячи з наступного. Господарським судом Херсонської області та Південно-західним апеляційним господарським судом було встановлено та неоспорено учасниками справи наступні обставини. У лютому 2021 року Херсонська міська рада, м. Херсон звернулась до Господарського суду Херсонської області з позовною заявою до Фізичної особи-підприємця Колеснікова Олексія Олексійовича, м. Херсон, Фізичної особи-підприємця Мицай Тетяни Олексіївни, м. Херсон, Фізичної особи-підприємця Гаврилова Віталія Івановича, м. Херсон, в якій просила суд зобов`язати Фізичну особу-підприємця Колеснікова Олексія Олексійовича, м. Херсон, Фізичну особу-підприємця Мицай Тетяни Олексіївни, м. Херсон, Фізичну особу-підприємця Гаврилова Віталія Івановича, м. Херсон усунути перешкоди Херсонській міській раді у володінні, користуванні та розпорядженні земельною ділянкою, шляхом знесення (демонтажу) комплексу павільйонів (в кількості п`яти штук) по просп. Ушакова, в районі будинку №53 (біля «Райффайзен Банк Аваль»), а також відшкодувати позивачу за рахунок відповідачів судові витрати. Позовні вимоги мотивовано порушенням Фізичною особою-підприємцем Колесніковим Олексієм Олексійовичем, м. Херсон, Фізичною особою-підприємцем Мицай Тетяною Олексіївною, м. Херсон, Фізичною особою-підприємцем Гавриловим Віталієм Івановичем, м. Херсон права комунальної власності Херсонської міської ради, м. Херсон на земельну ділянку, на якій відповідачами встановлено тимчасову споруду - комплекс павільйонів (в кількості п`яти штук) по просп. Ушакова, в районі будинку №53 (біля «Райффайзен Банк Аваль») на підставі паспорту прив`язки №17 від 10.04.2020 року, строк дії якого анульовано на підставі наказу від 14.12.2020 року №26 та наказу від 19.01.2021 року №8. При цьому, позивач, зазначаючи у позовній заяві про порушення права на земельну ділянку, наголошує на тому, що відповідачами всупереч вимогам Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності» було також порушено законодавчі норми щодо розміщення спірної тимчасової споруди. Посилаючись на непорушність права власності, унормовану нормами Цивільного кодексу України, а також на вимоги ч. 2, 3 ст. 152 Земельного кодексу України, Херсонська міська рада, м. Херсон вважає, що будь-які дії інших осіб щодо фактичного користування земельною ділянкою, яка перебуває у комунальній власності, є порушенням виключного, передбаченого Конституцією України права органу місцевого самоврядування на здійснення права власності від імені Українського народу та управління землями, яке підлягає захисту. Зважаючи на викладене вище та звертаючи увагу суду на вимоги ст. 376 Цивільного кодексу України, позивач вважає, що комплекс павільйонів (в кількості п`яти штук) по просп. Ушакова, в районі будинку № 53 у м. Херсоні, який належить відповідачам підлягає знесенню за рахунок відповідачів, які здійснили будівництво. На підтвердження позовних вимог позивачем надано до суду першої інстанції копії наступних документів: - паспорту прив`язки комплексу павільйонів (в кількості п`яти штук), розташованого по просп. Ушакова, в районі будинку №53 у м. Херсоні від 17.04.2020 року №17; - паспорту прив`язки комплексу павільйонів (в кількості п`яти штук), розташованого по просп. Ушакова, в районі будинку №53 у м. Херсоні від 17.04.2020 року №17, зі змінами №1, на підставі заяви від 13.07.2020 року №8-6011-20/22; - повідомлення Головного Управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Херсонській області від 03.03.2020 року вх. №77/44/526; - заяви Фізичної особи - підприємця Гаврилова В.І. від 06.07.2020 року щодо внесення змін в паспорт прив`язки ТС від 17.04.2020 року №17; - договору купівлі-продажу комплексу павільйонів (в кількості п`яти штук), розташованого по просп. Ушакова, в районі будинку №53 у м. Херсоні від 05.06.2020 року; - схеми розміщення тимчасової споруди; - схеми благоустрою прилеглої території; - заяв відповідачів від 14.12.2020 року щодо виконання у повному обсязі вимог паспорта прив`язки №17; - додатків до паспорту прив`язки стаціонарної тимчасової споруди для провадження підприємницької діяльності; - акта перевірки дотримання вимог паспорту прив`язки вимогам чинного законодавства та його дотримання при встановленні тимчасової споруди для провадження підприємницької діяльності на території м. Херсона від 28.12.2020 року, за яким вбачається, що в наданих заявах про виконання вимог наведеного паспорту прив`язки ТС містяться недостовірні дані, а саме, роботи виконані не в повному обсязі, об`єкт не завершений, роботи зі встановлення об`єкту не закінчені. Суб`єктами господарювання порушено п. 2.20, 2.21, 2.22, 2.27 положень Порядку розміщення тимчасових споруд для провадження підприємницької діяльності; - протоколу комісії від 09.12.2020 року №2; - наказу від 14.12.2020 року за № 26 та наказу 19.01.2021 року № 8 щодо анулювання паспорту прив`язки від 17.04.2020 року №17; - листа від 14.12.2020 року № 03-31-399, листа від 19.01.2021 року № 03-31-28 та докази їх направлення; - направлення для проведення планового (позапланового) заходу від 20.01.2021 року №01/2/1; - акту, складеного за результатами проведення планового (позапланового) заходу державного нагляду (контролю) щодо дотримання суб`єктами містобудування вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності від 02.02.2021 року № 01/2/01; - висновок експерта Ларченко Г.І.; - листів від 28.01.2021 року № 56 та від 27.01.2021 року № 03-30-24; Ухвалою Господарського суду Херсонської області від 12.02.2021 року за вказаною позовною заявою було відкрито провадження у справі № 923/169/21. 01.10.2021 року до Господарського суду Херсонської області від відповідачів по справі надійшла заява про закриття провадження у справі (вх. №7503/21), у якій Фізична особа-підприємець Колесніков Олексій Олексійович, м. Херсон, Фізична особа-підприємець Мицай Тетяна Олексіївна, м. Херсон, Фізична особа-підприємець Гаврилов Віталій Іванович, м. Херсон просили суд закрити провадження у справі №923/169/21 на підставі п. 1 ч. 1 ст. 231 Господарського процесуального кодексу України, у зв`язку із тим, що спір, який розглядається, не підлягає вирішенню в порядку господарського судочинства. Зокрема, зазначене вище клопотання мотивоване тим, що у відповідності до умов договору купівлі-продажу від 05.06.2020 року відповідачі придбали у власність комплекс павільйонів (у кількості 5-ти штук), на встановлення яких за адресою м.Херсон, просп. Ушакова, в районі будинку 53 Управлінням містобудування та архітектури Департаменту містобудування та землекористування Херсонської міської ради 17.04.2020 року попередньому власнику вказаних тимчасових споруд ( ОСОБА_1 ) було видано паспорт прив`язки № 17 зі строком дії - до 17 квітня 2022 року. При цьому, на підставі заяви нових власників від 13.07.2020 року № 8-6011-20/22 до паспорту прив`язки було внесено зміни щодо осіб замовників. В подальшому, як зазначили заявники, 14.12.2020 року Наказом директора Департаменту містобудування та землекористування № 26 Фізичним особам - підприємцям: Колеснікову О.О. , Гаврилову В.І. та Мицай Т.О. було анульовано паспорт прив`язки тимчасової споруди № 17 від 17.04.2020 року - комплексу павільйонів у кількості 5-ти штук по пр. Ушакова в району будинку 53 кв.м в м. Херсоні . За позовом Фізичних осіб - підприємців: Колеснікова О.О., Гаврилова В.І. та Мицай Т.О. про визнання вказаного вище наказу незаконним та про його скасування Херсонським окружним адміністративним судом було відкрито провадження по справі 540/43/21. В подальшому, як вказується заявниками, 19.01.2021 року наказом в.о. начальника Управління містобудування та архітектури Департаменту містобудування та землекористування Херсонської міської ради № 8 відповідачам було повторно анульовано паспорт прив`язки тимчасової споруди № 17 від 17.04.2020 року по просп. Ушакова в районі будинку 53 в м. Херсоні, у зв`язку із чим, за позовом Фізичної особи-підприємця Гаврилова В.І. про визнання вказаного наказу незаконним та про його скасування Херсонським окружним адміністративним судом було відкрито провадження по справі 540/211/21. Також заявники вказали, що 02.02.2021 року головними спеціалістами управління з питань державного архітектурно-будівельного контролю Херсонської міської ради Кізян В.А. та Бучко О.П. за результатами проведення позапланового заходу державного нагляду (контролю) щодо дотримання ФОП Колесніковим О.О., ФОП Гавриловим В.І. та ФОП Мицай Т.О. вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, будівельних норм, стандартів і правил на об`єкті за адресою: м. Херсон, просп. Ушакова, 53 (біля Райффайзен Банк Аваль) було складено Акт №01/2/01 від 02.02.2020 року, видано приписи про усунення порушень вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, будівельних норм, стандартів і правил та про зупинення підготовчих та будівельних робіт; складено протоколи про правопорушення у сфері містобудівної діяльності. 01 березня 2021 року Начальником Управління з питань державного архітектурно-будівельного контролю ХМР Маршаком Р.М. було винесено Постанови про накладання адміністративних стягнень на ФОП Колеснікова О.О., ФОП Гаврилова В.І. та ФОП Мицай Т.О. на підставі вказаного акту, у зв`язку із чим, за позовами відповідачів про визнання вказаної перевірки незаконною, скасування приписів та постанов про накладання адміністративних стягнень Херсонським окружним адміністративним судом було відкрито провадження по справі 540/464/21. Відповідачі вважають, що у зв`язку із тим, що 09.06.2021 року набрало чинності рішення по справі 540/43/21, яким задоволено позов ФОП Колеснікова О.О., ФОП Гаврилова В.Г та ФОП Мицай Т.О. про визнання незаконним та скасування Наказу директора Департаменту містобудування та землекористування № 26 від 14.12.2020 року про анулювання паспорту прив`язки № 17 від 17.04.2020 року та 08.07.2021 року набрало чинності рішення по справі 540/464/21, яким задоволено позови ФОП Колеснікова О.О., ФОП Гаврилова В.І. та ФОП Мицай Т.О. та скасовано постанови та приписи, складені на підставі акту перевірки № 01/2/01 від 02.02.2020 року з посиланням на незаконність перевірки, при цьому, 20.07.2021 року П`ятим апеляційним адміністративним судом скасовано рішення Херсонського окружного адміністративного суду від 20 квітня 2021 року по справі №540/211/21 за позовом ФОП Гаврилова В.І. про визнання незаконним та скасування наказу начальника Управління містобудування та архітектури Департаменту містобудування та землекористування Херсонської міської ради №8 від 19.01.2021 року про анулювання паспорту прив`язки № 17 від 17.04.2020 року та прийнято нове рішення, яким у задоволенні адміністративного позову фізичної особи підприємця Гаврилова Віталія Івановича - відмовлено повністю, та виходячи з того, що з підстав позову Херсонської міської ради, м. Херсон та зі вказаних вище судових рішень, на думку заявників, вбачається, що єдиною чинною підставою для знесення (демонтажу) належних відповідачам тимчасових споруд залишається наказ в. о. начальника Управління містобудування та архітектури Департаменту містобудування та землекористування Херсонської міської ради №8 від 19.01.2021 року про анулювання паспорту прив`язки № 17 від 17.04.2020 року. Відтак, на думку відповідачів, посилаючись на наведені вище обставини, у спорах про здійснення демонтажу тимчасових споруд відповідні органи місцевого самоврядування (або їх виконавчі органи) діють як суб`єкти владних повноважень, відповідно - такі спори є спорами адміністративної, а не господарської юрисдикції. Відповідачі вважають, що саме по собі посилання позивача на вказані у позовній заяві правові норми та штучне поєднання вимоги про демонтаж тимчасових споруд з вимогою про усунення перешкод в користуванні земельною ділянкою, не змінює характер правовідносин сторін, які перебувають у сфері, що регулюється нормами адміністративного судочинства, та не переводить спір у площину господарського, також і з огляду на те, що розміщення тимчасових споруд, які не є нерухомим майном, і які встановлюються на підставі паспорту прив`язки без оформлення прав на землю, - в будь-якому випадку не підпадає під наведене у ст. 376 Цивільного кодексу України визначення поняття самочинного будівництва, проте, підпадає під випадок виключення, коли фактичне використання земельної ділянки не вважається її самовільним зайняттям. На підтвердження своєї правової позиції, відповідачі надали суду копії постанов П`ятого апеляційного адміністративного суду по справам №540/43/21 та 540/211/21; копію рішення місцевого адміністративного суду у справі №540/464/21 та інші процесуальні документи. Оскаржуваною ухвалою Господарського суду Херсонської області від 06.10.2021 року (суддя Немченко Л.М.) заяву Фізичної особи-підприємця Колеснікова Олексія Олексійовича, м.Херсон, Фізичної особи-підприємця Мицай Тетяни Олексіївни, м. Херсон, Фізичної особи-підприємця Гаврилова Віталія Івановича, м. Херсон про закриття провадження у справі №923/169/21 задоволено; провадження у справі № 923/169/21 закрито. Норми права, які регулюють спірні правовідносини, доводи та мотиви прийняття аргументів, викладених скаржником в апеляційній скарзі, за якими суд апеляційної інстанції не погодився з висновками суду першої інстанції. Надаючи в процесі апеляційного перегляду оцінку обставинам справи в межах доводів та вимог апеляційної скарги, колегія суддів зазначає, що п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод встановлено, що кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення. У рішенні Європейського суду з прав людини від 18.11.2010 року у справі "Мушта проти України" зазначено: "право на суд, одним з аспектів якого є право на доступ до суду, не є абсолютним, воно за своїм змістом може підлягати обмеженням, особливо щодо умов прийнятності скарги на рішення. Однак, такі обмеження не можуть обмежувати реалізацію цього права у такий спосіб або до такої міри, щоб саму суть права було порушено. Ці обмеження повинні переслідувати легітимну мету та має бути розумний ступінь пропорційності між використаними засобами та поставленими цілями". Конституційне право на судовий захист передбачає як невід`ємну частину такого захисту можливість поновлення порушених прав і свобод громадян, правомірність вимог яких встановлена в належній судовій процедурі і формалізована в судовому рішенні, і конкретні гарантії, які дозволяли б реалізовувати його в повному об`ємі і забезпечувати ефективне поновлення в правах за допомогою правосуддя, яке відповідає вимогам справедливості, що узгоджується також зі ст. 13 Конвенції про захист прав людини і основних свобод. За змістом процесуального законодавства, захисту в господарському суді підлягає порушене суб`єктивне право та охоронюваний законом інтерес. Відповідно до Рішення Конституційного Суду України від 01.12.2004 року поняття "охоронюваний законом інтерес" слід розуміти як прагнення до користування конкретним матеріальним та/або нематеріальним благом, як зумовлений загальним змістом об`єктивного і прямо не опосередкований у суб`єктивному праві простий легітимний дозвіл, що є самостійним об`єктом судового захисту та інших засобів правової охорони з метою задоволення індивідуальних та колективних потреб, які не суперечать Конституції та законам України, суспільним інтересам, справедливості, добросовісності, розумності та іншим загальноправовим засадам. Тобто, інтерес позивача має бути законним, не суперечити Конституції і законам України, суспільним інтересам, справедливості, добросовісності, розумності та іншим загальноправовим засадам і відповідати критеріям охоронюваного законом інтересу, офіційне тлумачення якого надано у резолютивній частині зазначеного рішення Конституційного Суду України. Право на доступ до суду реалізується на підставах і в порядку, встановлених законом. Кожний із процесуальних кодексів встановлює обмеження щодо кола питань, які можуть бути вирішені в межах відповідних судових процедур. Зазначені обмеження спрямовані на дотримання оптимального балансу між правом людини на судовий захист і принципами юридичної визначеності, ефективності й оперативності судового процесу. Пунктами 6, 15 ч. 1 ст. 20 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що господарські суди розглядають справи у спорах, що виникають у зв`язку зі здійсненням господарської діяльності, та інші справи у визначених законом випадках, зокрема, справи у спорах щодо права власності чи іншого речового права на майно (рухоме та нерухоме, в тому числі землю), реєстрації або обліку прав на майно, яке (права на яке) є предметом спору, визнання недійсними актів, що порушують такі права, крім спорів, стороною яких є фізична особа, яка не є підприємцем, та спорів щодо вилучення майна для суспільних потреб чи з мотивів суспільної необхідності, а також справи у спорах щодо майна, що є предметом забезпечення виконання зобов`язання, сторонами якого є юридичні особи та (або) фізичні особи - підприємці, й інші справи у спорах між суб`єктами господарювання. Відповідно до ст. 80 Земельного кодексу України суб`єктами права власності на землю є територіальні громади, які реалізують це право безпосередньо або через органи місцевого самоврядування, - на землі комунальної власності. Відповідно до ч. 2 ст. 152 Земельного кодексу України власник земельної ділянки або землекористувач може вимагати усунення будь-яких порушень його прав на землю, навіть якщо ці порушення не пов`язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою, і відшкодування завданих збитків. Згідно з ч. 1 ст. 319 Цивільного кодексу України власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд. У ст. 391 Цивільного кодексу України унормовано, що власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпоряджання своїм майном. За положеннями ч. 5 ст. 60 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" органи місцевого самоврядування від імені та в інтересах територіальних громад відповідно до закону здійснюють правомочності щодо володіння, користування та розпорядження об`єктами права комунальної власності, в тому числі виконують усі майнові операції, можуть передавати об`єкти права комунальної власності у постійне або тимчасове користування юридичним та фізичним особам, здавати їх в оренду. Право комунальної власності територіальної громади захищається законом на рівних умовах з правами власності інших суб`єктів (ч. 8 ст. 60 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні"). Приписами ч. 2 ст. 4 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що юридичні особи та фізичні особи - підприємці, фізичні особи, які не є підприємцями, державні органи, органи місцевого самоврядування мають право на звернення до господарського суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав та законних інтересів у справах, віднесених законом до юрисдикції господарського суду, а також для вжиття передбачених законом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням. Так, судом апеляційної інстанції з матеріалів позовної заяви та наявних в матеріалах справи письмових документів встановлено, що Херсонська міська рада, м. Херсон, яка є власником земельної ділянки на праві комунальної власності з кадастровим номером 6510136900:22:001:0029, що підтверджується п. 1 розділом VIII «Опис» акта, від 02.02.2021 року №01/2/01, складеного за результатами проведення планового (позапланового) заходу державного нагляду (контролю) щодо дотримання суб`єктами містобудування вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, звернулася до суду з позовом про усунення перешкод Херсонській міській раді у володінні, користуванні та розпорядженні земельною ділянкою, шляхом знесення (демонтажу) комплексу павільйонів (в кількості п`яти штук) по просп. Ушакова, в районі будинку №53 у м. Херсоні (біля «Райффайзен Банк Аваль»), зазначаючи, що відповідачі здійснили будівництво спірного об`єкта без належної дозвільної будівельної документації, а також без отримання речового права не землю. Позов обґрунтований порушенням відповідачем вимог ст. 317, 391, 376, Цивільного кодексу України, ст. 152 Земельного кодексу України, вимог Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності". При цьому, мотивуючи публічно-правовий характер спору у даній справі, місцевий господарський суд посилаючись на правову позицію Верховного Суду, зазначену відповідачами у клопотанні про закриття провадження, зазначив, що єдиною підставою для знесення належних відповідачам споруд залишається наказ в.о. начальника Управління містобудування та архітектури Департаменту містобудування та землекористування Херсонської міської ради від 19.01.2021 року №8 про анулювання паспорту прив`язки тимчасової споруди від 17.04.2020 року №17. Тобто, суд першої інстанції, ототожнюючи у даному випадку Департамент містобудування та землекористування та Херсонську міську раду, м. Херсон, закриваючи провадження у справі з підстав невідповідності спору господарському судочинству, вважав, що саме по собі посилання позивача на правові норми та поєднання вимоги про демонтаж тимчасових споруд з вимогою про усунення перешкод в користуванні земельною ділянкою не змінює правовідносин сторін, які перебувають у сфері, що регулюється нормами адміністративного судочинства, та не переводить спір у площину господарського. Судова колегія вважає такий висновок суду першої інстанції помилковим, з огляду на таке. Верховний Суд у постанові від 06.10.2021 року у справі №922/439/21 зазначив, що Великою Палатою Верховного суду чітко розмежовано юрисдикційну приналежність справ із подібним предметом спору (про знесення самочинного будівництва) в залежності від особи позивача та підстав заявленого позову. Так, за усталеними висновками Великої Палати Верховного Суду справи, у яких позов заявлено Державною архітектурно-будівельною інспекцією України, як суб`єктом владних повноважень на виконання управлінських функцій з контролю за додержанням вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, будівельних норм, стандартів і правил під час виконання підготовчих та будівельних робіт, мають ознаки публічно-правового спору, який належить розглядати за правилами адміністративного судочинства (справи № 1519/2-787/11, №161/14920/16-а, №369/13415/17, №826/7203/17, №461/12053/15-ц, №826/8743/15, №369/3043/17-ц, №1527/14472/12, №520/9778/13, № 917/375/18, №914/1092/18, № 522/6962/18). Натомість у справах, де позивач - орган місцевого самоврядування аргументує вимогу про знесення самочинно збудованого об`єкта не реалізацією передбачених законом повноважень суб`єкта владних повноважень з державного контролю за дотриманням законодавства у сфері містобудівної діяльності, а необхідністю захисту права комунальної власності на земельну ділянку, Велика Палата Верховного Суду вказує на приватноправовий характер спірних правовідносин та, в залежності від суб`єктного складу сторін, на підвідомчість спору суду цивільної чи господарської юрисдикції (справи №461/12052/15, №639/6261/13-ц, № 523/11508/18, № 904/4713/18, № 520/9253/17, 464/5497/13-ц, № 916/2791/13). Отже, з огляду на зазначене вище, колегія суддів з приводу характеру спірних відносин між сторонами зазначає наступне. За змістом ст. 6 Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності" управління у сфері містобудівної діяльності здійснюється Верховною Радою України, Кабінетом Міністрів України, Верховною Радою Автономної Республіки Крим, Радою міністрів Автономної Республіки Крим, центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері містобудування, центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері містобудування, центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику з питань державного архітектурно-будівельного контролю та нагляду, органами державного архітектурно-будівельного контролю, іншими уповноваженими органами містобудування та архітектури, місцевими державними адміністраціями, органами місцевого самоврядування. До органів державного архітектурно-будівельного контролю належать: структурні підрозділи з питань державного архітектурно-будівельного контролю Київської та Севастопольської міських державних адміністрацій; виконавчі органи з питань державного архітектурно-будівельного контролю сільських, селищних, міських рад. Відповідно до ст. 38 Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності" у разі виявлення факту самочинного будівництва об`єкта, перебудова якого з метою усунення істотного відхилення від проекту або усунення порушень законних прав та інтересів інших осіб, істотного порушення будівельних норм є неможливою, посадова особа органу державного архітектурно-будівельного контролю видає особі, яка здійснила (здійснює) таке будівництво, припис про усунення порушень вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, будівельних норм, державних стандартів і правил з визначенням строку для добровільного виконання припису. У разі якщо особа в установлений строк добровільно не виконала вимоги, встановлені у приписі, орган державного архітектурно-будівельного контролю подає позов до суду про знесення самочинно збудованого об`єкта та компенсацію витрат, пов`язаних з таким знесенням. За змістом ч. 1, 7 ст. 376 Цивільного кодексу України житловий будинок, будівля, споруда, інше нерухоме майно вважаються самочинним будівництвом, якщо вони збудовані або будуються на земельній ділянці, що не була відведена для цієї мети, або без належного дозволу чи належно затвердженого проекту, або з істотними порушеннями будівельних норм і правил. У разі істотного відхилення від проекту, що суперечить суспільним інтересам або порушує права інших осіб, істотного порушення будівельних норм і правил суд за позовом відповідного органу державної влади або органу місцевого самоврядування може постановити рішення, яким зобов`язати особу, яка здійснила (здійснює) будівництво, провести відповідну перебудову. Якщо проведення такої перебудови є неможливим або особа, яка здійснила (здійснює) будівництво, відмовляється від її проведення, таке нерухоме майно за рішенням суду підлягає знесенню за рахунок особи, яка здійснила (здійснює) будівництво. Особа, яка здійснила (здійснює) самочинне будівництво, зобов`язана відшкодувати витрати, пов`язані з приведенням земельної ділянки до попереднього стану. Згідно з пп. 1 п. "б" ч. 1 ст. 31 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" виконавчим органам міських рад делеговано повноваження у галузі будівництва, а саме: надання (отримання, реєстрація) документів, що дають право на виконання підготовчих та будівельних робіт, здійснення державного архітектурно-будівельного контролю та прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об`єктів у випадках та відповідно до вимог, установлених Законом України "Про регулювання містобудівної діяльності". З системного аналізу наведеної норми у сукупності з положеннями ст. 6 Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності" вбачається, що управління у сфері містобудівної діяльності здійснюється також органами місцевого самоврядування, їх виконавчими органами в порядку здійснення ними делегованих повноважень на виконання ними функцій у сфері державного архітектурно-будівельного контролю. Здійснення зазначеного державного контролю означає обов`язковість прийнятих за його результатами рішень для підконтрольного суб`єкта, що підтверджує владно-управлінський характер, а відтак і публічно-правову природу таких правовідносин. Проте у справі, яка переглядається, Херсонська міська рада, м. Херсон відповідного державного контролю не здійснювала, рішень, обов`язкових для виконання відповідачем, не приймала, приписів про усунення порушень не видавала. Поданий позов Херсонська міська рада, м. Херсон обґрунтувала порушенням відповідачем вимог Цивільного кодексу України та Земельного кодексу України та мотивувала вимогу про знесення об`єкта, який належить відповідачам не реалізацією передбачених законами України повноважень суб`єкта владних повноважень з державного контролю за дотриманням законодавства у сфері містобудівної діяльності, а необхідністю захисту права комунальної власності на земельну ділянку. При цьому, додані позивачем до позову акт перевірки, накази про анулювання паспорту прив`язки та інші розпорядчі документи як то: направлення для проведення планового (позапланового) заходу, наказ про проведення позапланової перевірки тощо видані не позивачем особисто, а Департаментом містобудування та землекористування Херсонської міської ради, як контролюючим органом, та були використані позивачем лише в якості доказів здійснення будівництва спірного об`єкта на земельній ділянці комунальної власності. Отже, Господарським судом Херсонської області було помилково визначено, що даний спір, який виник між сторонами по справі, належить розглядати за правилами адміністративного судочинства, оскільки він пов`язаний із вирішенням питання щодо речового права позивача на землю, що відповідно до усталених правових висновків Великої Палати Верховного Суду підтверджує приватноправовий характер спірних правовідносин. Відтак, колегія суддів зазначає, що з огляду на суб`єктний склад учасників спору, предмет і підставу позову, а також характер спірних правовідносин, даний спір є господарським. Аналогічну правову позицію щодо юрисдикції суду у таких спорах викладено у постановах Великої Палати Верховного Суду від 20.03.2019 року у справі № 639/6261/13-ц, від 07.08.2019 року у справі № 523/11508/18, від 21.08.2019 року у справі № 520/9253/17 та від 10.12.2019 року у справі № 910/28188/14. При цьому, колегія суддів наголошує, що належність або неналежність спірного об`єкта, який належить відповідачам на праві приватної власності до тимчасових споруд або споруд, які належать до об`єктів нерухомого майна у даному випадку не розглядається судом апеляційної інстанції, з огляду на те, що такі питання мають вирішуватися лише під час розгляду справи по суті в суді першої інстанції, а наразі в апеляційному порядку переглядається ухвала суду щодо дотримання судом норм процесуального права України. Враховуючи вищевикладене, колегія суддів погоджується з аргументами скаржника, що Херсонська міська рада, м. Херсон в межах даної справи звертається не як суб`єкт владних повноважень і не реалізує контролюючі повноваження, чим виключає можливість подання такого позову в порядку адміністративного судочинства, а звертаючись з відповідним позовом Херсонська міська рада, м. Херсон виступає саме як власник земельної ділянки в межах приватно - правового спору, що зумовлює необхідність розгляду даного спору в порядку господарського судочинства. При цьому надані позивачем до позовної заяви письмові документи, а саме: акти, накази, викопіювання та інші, є лише складовою доказової бази сторони по справі на підтвердження його правової позиції щодо обставин, які, на його думку, підтверджують факт самочинного будівництва відповідачами спірного об`єкту, та, як наслідок, неправомірного зайняття останніми земельної ділянки комунальної власності без наявних речових прав неї. Отже, з огляду на наведене вище, колегія суддів дійшла висновку, що доводи скаржника, викладені ним в апеляційній скарзі, знайшли своє підтвердження, а Господарським судом Херсонської області помилково не було враховано наведених апеляційним судом обставин при визначенні юрисдикції, за правилами якої має розглядатися спір у справі №923/169/21, що, в свою чергу, призвело до неправильного висновку щодо підвідомчості даного спору суду адміністративної юрисдикції. Згідно до положень ст. 280 Господарського процесуального кодексу України, підставами для скасування ухвали суду, що перешкоджає подальшому провадженню у справі, і направлення справи для продовження розгляду до суду першої інстанції є, зокрема, порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права, які призвели до постановлення помилкової ухвали. Відповідно до приписів ч. 3 ст. 271 Господарського процесуального кодексу України, у випадках скасування судом апеляційної інстанції ухвали про відмову у відкритті провадження у справі справа передається на розгляд суду першої інстанції. Ураховуючи, що позов у даній справі подано до суду належної юрисдикції і, як наслідок, у місцевого господарського суду були відсутні підстави для закриття провадження у справі, Південно-західний апеляційний господарський суд дійшов висновку про те, що ухвала Господарського суду Херсонської області від 06.10.2021 року про закриття провадження у справі №923/169/21 є необґрунтованою та такою, що постановлена з порушенням норм процесуального права, тому підлягає скасуванню, а справа - направленню до суду першої інстанції для продовження її розгляду. Оскільки у даному випадку суд апеляційної інстанції не змінює та не ухвалює нового рішення, розподіл судових витрат судом апеляційної інстанції не здійснюється (ч. 14 ст. 129 Господарського процесуального кодексу України). Керуючись ст. 129, 269, 270, 271, 275, 277, 281-284 Господарського процесуального кодексу України, суд,- П О С Т А Н О В И В: Апеляційну скаргу Херсонської міської ради, м. Одеса на ухвалу Господарського суду Херсонської області від 06.10.2021 року про закриття провадження у справі №923/169/21 - задовольнити. Ухвалу Господарського суду Херсонської області від 06.10.2021 року про закриття провадження у справі № 923/169/21 - скасувати. Справу №923/169/21 направити для подальшого розгляду до Господарського суду Херсонської області. Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена в касаційному порядку в строки, передбачені ст. 288 Господарського процесуального кодексу України. Вступна і резолютивна частина постанови проголошені в судовому засіданні 29.11.2021 року. Повний текст постанови складено 30 листопада 2021 року. Головуючий суддя Г.І. Діброва Судді Н.М. Принцевська Г.П. Разюк