Постанова 4872 № 923/477/19

ПІВДЕННО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД _____________________________________________________________________________________________ П О С Т А Н О В А ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 25 червня 2026 рокум. ОдесаСправа № 923/477/19 Південно-західний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів: головуючого судді: Богатиря К.В. суддів: Таран С.В., Філінюка І.Г. секретар судового засідання Шаповал А.В. представники учасників справи у судове засідання не з`явилися розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу: Акціонерного товариства «Укрпошта» на рішення Господарського суду Херсонської області від 28.01.2020, суддя суду першої інстанції Закурін М.К., м. Херсон, повний текст рішення складено та підписано 29.01.2020 у справі №923/477/19 за позовом Акціонерного товариства «Укрпошта» третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача Міністерство інфраструктури України до: - Херсонської міської ради; - Виконавчого комітету Херсонської міської ради; - Комунального підприємства «Херсонське бюро технічної інвентаризації» Херсонської обласної ради треті особи, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідачів: - приватний нотаріус Херсонського міського нотаріального округу Новікова Леніна Василівна; - Мягков Євгеній В`ячеславович про визнання недійсним рішення, свідоцтва про право власності та скасування рішень щодо державної реєстрації прав, - ВСТАНОВИВ:

Описова частина. 06.06.2019 Акціонерне товариство «Укрпошта» звернулось до Господарського суду Херсонської області з позовом до Херсонської міської ради, Виконавчого комітету Херсонської міської ради, Комунального підприємства «Херсонське бюро технічної інвентаризації» Херсонської обласної ради, треті особи Міністерство інфраструктури України та приватний нотаріус Херсонського міського нотаріального округу Новікова Леніна Василівна, в якому просило суд: - визнати незаконним та скасувати підпункт 1.25 пункту 1 рішення Виконавчого комітету Херсонської міської ради від 18.04.2006р. №187 в частині видачі свідоцтва про право власності Херсонській міській раді на нежитлові приміщення площею 105,3 м кв по вул.Івана Богуна (Ілліча), 64 в м.Херсоні. - визнати незаконним та скасувати свідоцтво про право власності від 27.04.2006р. ЯЯЯ629293, видане Херсонською міською радою на підставі рішення Виконавчого комітету Херсонської міської ради від 18.04.2006 № 187 на нежитлові приміщення площею 105,3 м кв по вул.Івана Богуна (Ілліча), 64 в м.Херсоні; - визнати незаконним та скасувати дії про державну реєстрацію права власності, яка проведена 15.05.2006 Комунальним підприємством «Херсонське бюро технічної інвентаризації» Херсонської обласної ради (номер запису 2813, в книзі 8, реєстраційний номер майна 14597301); - визнати незаконним та скасувати реєстраційні дії про державну реєстрацію прав та їх обтяжень індексний номер 30033924 від 14.06.2016, вчинені приватним нотаріусом Херсонського міського нотаріального округу Новіковою Л.В. (номер запису 14951610, реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 946903665101). В обґрунтування позовних вимог АТ «Укрпошта» зазначило, що: - підставою для позову є порушення відповідачем права державної власності на нежитлові приміщення відділення поштового зв`язку №33, які знаходяться за адресою: Івана Богуна (Ілліча), 64 в м.Херсоні, майно не належить територіальній громаді м. Херсона, - рішенням Виконкому Херсонської міської ради від 31.12.1970 № 511/25 Виконавчий комітет вирішив передати на баланс Херсонському поштамту вбудоване поштове відділення робочою площею 108,37 кв. м і корисною площею 117,9 кв.м. Така передача свідчить про передачу окремого об`єкту, який ніколи не перебував у комунальній власності, - з часу передачі приміщення перебували на балансі Херсонського поштамту, який входив до складу Херсонського обласного підприємства зв`язку «Херсонзв`язок», Херсонської дирекції Українського державного підприємства поштового зв`язку «Укрпошта», Херсонської дирекції Публічного акціонерного товариства «Укрпошта» та яке на даний час має назву - Акціонерне товариство «Укрпошта», - спірні приміщення обліковуються на балансі Херсонської дирекції АТ «Укрпошта» та їх власником є держава в особі Міністерства інфраструктури України, що підтверджується інформацією із Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, перебування спірних приміщень у Єдиному реєстрі об`єктів державної власності щодо державного майна вказує на їх належність до державної власності, - відповідно до пункту 4.1.Статуту АТ «Укрпошта» держава в особі Міністерства інфраструктури України являється засновником та єдиним акціонером товариства та ним приміщення передані до статутного капіталу у якості внеску, що підтверджується Актом передавання майна від 01.03.2017, згідно із ст.85 ГК України позивач є власником переданого йому майна у якості внеску до статутного капіталу, - 31.12.2018 після отримання позовної заяви у справі №766/17370/18 позивачу стало відомо, що право власності на ті ж самі приміщення було зареєстровано 15.05.2006 за Херсонською міською радою - така реєстрація здійснена на підставі рішення Виконавчого комітету Херсонської міської ради від 18.04.2006 №187, яким Виконавчий комітет зобов`язав Управління комунальної власності видати Херсонській міській раді свідоцтво про право власності, у тому числі на спірні приміщення площею 105,3кв.м. - реєстрація права власності за Херсонською міськрадою проведена з порушенням пункту 6 Тимчасового положення про порядок реєстрації прав власності на нерухоме майно, затвердженого наказом Міністерства юстиції України №7/5 від 07.02.2002, оскільки серед переліку випадків та осіб, яким місцевими органами виконавчої влади оформлюється та видається свідоцтво про право власності, видачі свідоцтва міській раді немає, - видачею свідоцтва про право власності фактично здійснена приватизація державного майна, яка є недопустимою відповідно до ч.9 ст.11 ЗУ «Про управління об`єктами державної власності», - положеннями ст.ст.34-36 ЗУ «Про власність» від 07.02.1991 було розмежовано загальнодержавну та комунальну власність, а тому відповідно до постанов Верховної Ради УРСР від 08.12.1990, від 26.03.1991 та постанови Кабінету Міністрів України від 05.11.1991 №311 до комунальної власності передавались виключно магазини і кіоски Союздруку, що входили до складу державних підприємств зв`язку, а тому всі інші об`єкти поштового зв`язку залишились у загальнодержавній власності. Короткий зміст оскаржуваного рішення суду першої інстанції. Рішенням Господарського суду Херсонської області від 28.01.2020 (суддя М.К.Закурін) відмовлено у задоволенні позовних вимог. Рішення обґрунтоване посиланням на норми ч.6 ст.59 ЗУ «Про місцеве самоврядування в Україні», ч.1 ст.393 ЦК України, пункти 1.2-15, 1.7, 1.12, 2.1 6.1, 6.3 Тимчасового положення про порядок державної реєстрації права власності та інших речових прав на нерухоме майно, затвердженого наказом Міністерства юстиції України №7/5 від 07.02.2020, правову позицію, викладену у постанові Верховного суду України від 09.11.2016 у справі №916/654/15-г та постанові Верховного Суду від 31.01.2018 у справі №911/1563/17 та вмотивоване наступними висновками: - Виконавчий комітет Херсонської міської ради прийняв оспорюване рішення, яке є актом ненормативного характеру, та яке передбачає конкретні приписи, звернені до окремого суб`єкта Управління комунальної власності щодо видачі свідоцтва про право власності, а тому застосовується одноразово і після реалізації, а саме після видачі свідоцтва про право власності на спірне майно Херсонській міській раді, воно вичерпало свою дію; - на підставі оспорюваного рішення та свідоцтва за Херсонською міськрадою було зареєстроване право власності на спірне майно та відповідні відомості щодо цього внесені до Державного реєстру; - скасування такого акту, а також свідоцтва про право власності не породжує для позивача відповідних наслідків, які пов`язані зі спором про право власності на майно, оскільки на час розгляду справи відповідно до відомостей із Державного реєстру речових прав власником спірного майна зазначено ОСОБА_1 ; - за законодавством державна реєстрація права власності проводиться на підставі серед іншого рішення суду, що набрало законної сили, щодо права власності на нерухоме майно, - належним способом захисту порушених прав у випадку існування спору про право власності на певне майно, за наявності вичерпання дії акту ненормативного характеру, який пов`язаний із виникненням таких прав, є спосіб, що відповідає положенням частини 2 статті 20 Господарського кодексу України, пункту 1 частини 2 статті 16 та статті 392 ЦК України, за якими власник майна може пред`явити позов про визнання його права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою, - безпосередньо рішення суду про визнання права власності є підставою для державної реєстрації права власності, а тому лише такий спосіб є ефективним та остаточним у спорі з особою, яка не визнає такого права, - обраний Позивачем спосіб захисту свого права шляхом визнання незаконним та скасування рішення та свідоцтва про право власності не забезпечує реального захисту порушеного права, оскільки у будь-якому випадку не призведе до поновлення його прав, - належним способом захисту права та інтересу Позивача є не «визнання незаконними та скасування дій про державну реєстрацію», а «скасування запису про проведену державну реєстрацію права власності». Аргументи учасників справи. Короткий зміст вимог апеляційної скарги та узагальнення її доводів. 20.02.2020 безпосередньо до Південно-західного апеляційного господарського суду надійшла апеляційна скарга АТ «Укрпошта» на рішення Господарського суду Херсонської області від 28.01.2020, в якій скаржник просить скасувати оскаржене рішення та ухвалити нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги повністю. В обґрунтування вимог апеляційної скарги позивач зазначив наступне: - постановою Кабінету Міністрів України № 331 від 05.11.1991 «Про розмежування державного майна України між загальнодержавною (республіканською) власністю і власністю адміністративно-територіальних одиниць (комунальною) власністю», було визначено, що державне майно України, крім майна, яке належить до комунальної власності, є загальнодержавною (республіканською) власністю; - Фонд держмайна в Херсонській області, Автономній Республіці Крим та м. Севастополі у листі від 05.02.2020 повідомив, що спірне майно в переліку державного майна, що передається до складу обласної комунальної власності та власності міст обласного підпорядкування, відсутнє; - жодного доказу на підтвердження факту передачі майна територіальній громаді державою, іншими суб`єктами права власності а також майнових прав, створення, придбання майна в порядку, встановленому законом, Відповідачами не надано; - оскільки нежитлове приміщення будинку за адресою: м. Херсон, вул. І.Богуна, 64 загальною площею 105,3 кв.м. є державною власністю, воно було включено до статутного капіталу апелянта. Ще за 2 роки до укладення ОСОБА_1 з Управлінням комунальної власності Херсонської міської ради сумнівного договору купівлі-продажу від 31.05.2018 право власності належним чином було зареєстровано за Міністерством інфраструктури України 09.06.2016; - Інформація про реєстрацію права власності на спірне майно за апелянтом до державного реєстру речових прав на нерухоме майно внесена, що також підтверджує правомірність набуття цього права; - як свідчать матеріали справи, наразі в Державному реєстрі право власності на нежитлові приміщення зареєстровано за фізичною особою ОСОБА_1 та АТ «Укрпошта», що протирічить закону; подвійна реєстрація порушує права апелянта на розпорядження та використання спірного майна; - у разі задоволення позовних вимог вищезазначене порушення закону буде усунене, оскільки скасується створений приватним нотаріусом Новіковою Л.В. реєстраційний запис індексний номер 30033924 від 14.06.2016, (номер запису 14951610, реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 946903665101) на об`єкт, що вже мав реєстраційний запис; - суд зазначив, що відповідно до акту передачі комунального майна від 07.06.2018 №9 вказані приміщення передані ОСОБА_1 .. Проте така передача є фіктивною, оскільки за місцем знаходження спірних приміщень впродовж 48 років та й зараз безперервно знаходиться діюче відділення поштового зв`язку, Управління комунальної власності не могло передати вказані приміщення, оскільки в його розпорядженні вони ніколи не були, що підтверджено матеріалами справи; - суд зробив неправильний висновок, що скасування такого акту, а також свідоцтва про право власності не породжує для Позивача відповідних наслідків, які пов`язані зі спором про право власності на майно, тому що на час розгляду справи відповідно до відомостей апелянт також зареєстрований як власник спірних приміщень (номер реєстрації 31716778), тож у повторній реєстрації права власності немає потреби. Напроти - в разі задоволення позовних вимог виникають правові підстави для визнання договору купівлі продажу недійсним та скасування державної реєстрації права власності за ОСОБА_1 . Короткий зміст відзивів на апеляційну скаргу. До Південно-західного апеляційного господарського суду від приватного нотаріуса Херсонського міського нотаріального округу Новікової Л.В. надійшов відзив на апеляційну скаргу Акціонерного товариства «Укрпошта» на рішення Господарського суду Херсонської області від 28.01.2020 у справі №923/477/19. ОСОБА_2 вказує, що на час звернення з позовною заявою право власності на спірне нерухоме майно набула третя особа, ОСОБА_1 , задоволення позовних вимог АТ «Укрпошта» в тому вигляді, як вони заявлені, не може відновити порушені прав позивача. ОСОБА_2 зазначає, що в апеляційній скарзі апелянт стверджує, що в разі задоволення його позовних вимог виникають правові підстави для визнання договору купівлі-продажу недійсним та скасування державної реєстрації права власності за ОСОБА_1 . Тобто апелянт визнає, що для відновлення його порушених прав задоволення судом позову у цій справі є недостатньо, а ще потрібні нові судові процеси, що свідчить, що позивачем обраний неналежний спосіб захисту. На переконання ОСОБА_2 висновок місцевого господарського суду про те, що позивачем обраний неналежний спосіб захисту, є правильним, і суд обгрунтовано відмовив у задоволенні позовних вимог. ОСОБА_2 вважає, що єдиним належним способом захисту прав АТ «Укрпошта», яке вважає себе власником спірного нерухомого майна, є задоволення судом віндикаційного позову, якщо існують підстави, передбачені ст. 388 ЦК України, що дають право витребувати майно у його добросовісного набувача. Такий віндикаційний позов має бути пред?явлений до особи, право власності за якою зареєстроване на час пред?явлення позову, тобто у спірному випадку - до фізичної особи ОСОБА_1 , а такий спір не підсудний господарському суду. Керуючись викладеним вище, ОСОБА_2 просить апеляційну скаргу Акціонерного товариства «Укрпошта» залишити без задоволення, а рішення Господарського суду Херсонської області від 28.01.2020 у справі №923/477/19 залишити без змін. До Південно-західного апеляційного господарського суду від Херсонської міської ради надійшов відзив на апеляційну скаргу Акціонерного товариства «Укрпошта» на рішення Господарського суду Херсонської області від 28.01.2020 у справі №923/477/19. Херсонська міська рада вказала, що позивач не надав суду належних та допустимих доказів того, що спірні приміщення є власністю держави, а Херсонська міська рада своїм рішенням, прийнятим у відповідності до своєї компетенції та повноважень, порушила право державної власності. Херсонська міська рада вважає, що Позивачем по справі пропущено строк позовної давності для звернення до суду, встановлений статтею 257 Цивільного кодексу України. 3 2006 року Херсонська міська рада у встановленому законом порядку зареєструвала за собою право власності на спірне приміщення і здійснювала відносно нього юридично значущі дії. Тому Позивач повинен був знати про вчинення порушення своїх прав ще з 2006 року і відповідно реагувати. Херсонська міська рада вважає, що доводи Акціонерного товариства «Укрпошта», наведені в апеляційній скарзі, є необґрунтованими та такими, що не спростовують висновки Господарського суду Херсонської області, викладених в рішенні від 28.01.2020 по справі №923/477/19. Керуючись викладеним вище, Херсонська міська рада просить залишити рішення Господарського суду Херсонської області від 28 січня 2020 року у справі №923/477/19 без змін, а апеляційну скаргу Акціонерного товариства «Укрошта» - без задоволення. Додаткові письмові пояснення по справі. До Південно-західного апеляційного господарського суду від Акціонерного товариства «Укрошта» надійшли додаткові пояснення по справі. Апелянт вказав, що суд першої інстанції фактично не вирішив спір по суті, суд не встановлював, кому насправді належить майно і не вирішував питання законності набуття права власності Херсонською міською радою. Апелянт зазначив, що відповідачами не надано жодного належного доказу набуття територіальною громадою права комунальної власності на спірне майно в порядку, передбаченому законодавством. Суд фактично не дослідив ці обставини та не встановив правову підставу виникнення права комунальної власності у Херсонської міської ради. Апелянт вказав, що порушення прав позивача полягає не у відсутності реєстрації його права, а в існуванні незаконних реєстраційних дій та правовстановлюючих документів, на підставі яких виникло конкуруюче право іншої особи. Саме тому скасування рішення виконавчого комітету, свідоцтва про право власності та реєстраційних дій є безпосереднім способом усунення порушення. АТ «Укрпошта» не заперечує, що рішення виконавчого комітету є актом індивідуальної дії, який був реалізований шляхом видачі свідоцтва про право власності. Однак вважає, що сам по собі факт реалізації такого рішення не позбавляє заінтересовану особу права вимагати визнання його незаконним у судовому порядку та не усуває необхідності перевірки його законності судом у разі виникнення спору щодо правомірності набуття права власності на майно Апелянт вказує, що матеріали справи господарського суду не містять жодного належного та допустимого доказу передачі спірного майна з державної власності до комунальної власності територіальної громади м. Херсона у порядку, встановленому законом. За відсутності такого доказу рішення Виконавчого комітету Херсонської міської ради від 18.04.2006 №187 та видане на його підставі свідоцтво про право власності не можуть вважатися належною правовою підставою виникнення права комунальної власності на спірне майно. З огляду на викладене, АТ «Укрпошта» вважає, що рішення суду першої інстанції від 28.01.2020 ухвалене при неповному з`ясуванні обставин справи, неправильному застосуванні норм матеріального права та неправильному визначенні належного способу захисту порушеного права. Рух справи у суді апеляційної інстанції. Автоматизованою системою документообігу суду для розгляду справи №923/477/19 було визначено колегію суддів у складі: головуючого судді Мишкіної М.А., судді Богатир К.В., Бєляновський В.В., що підтверджується протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 20.02.2020. На момент надходження апеляційної скарги, матеріали справи №923/477/19 на адресу Південно-західного апеляційного господарського суду не надходили. Ухвалою Південно-західного апеляційного господарського суду від 21.02.2020 витребувано від Господарського суду Херсонської області матеріали справи №923/477/19; відкладено вирішення питання щодо можливості відкриття, повернення, залишення без руху або відмови у відкритті апеляційного провадження за апеляційною скаргою Акціонерного товариства «Укрпошта» на рішення Господарського суду Херсонської області від 28.01.2020 у справі №923/477/19 до надходження матеріалів даної справи з Господарського суду Херсонської області. 10.03.2020 матеріали справі №923/477/19 надійшли до Південно-західного апеляційного господарського суду. Ухвалою Південно-західного апеляційного господарського суду від 11.03.2020 апеляційну скаргу залишено без руху, встановлено скаржнику строк 7 днів з дня вручення копії ухвали про залишення апеляційної скарги без руху для усунення недоліків апеляційної скарги шляхом надання Південно-західному апеляційному господарському суду доказів надсилання (з описом вкладення) копії ордера серія ХС №177031 від 17.02.2020. 19.03.2020 до Південно-західного апеляційного господарського суду від позивача надійшла заява про усунення недоліків апеляційної скарги (надіслана поштою 17.03.2020), в додатки до якої надано документи на виконання ухвали суду від 11.03.2020 Отже скаржником усунуто недоліки, зазначені в ухвалі Південно-західного апеляційного господарського суду від 11.03.2020. Ухвалою Південно-західного апеляційного господарського суду від 24.03.2020 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Акціонерного товариства «Укрпошта» на рішення господарського суду Херсонської області від 28 січня 2020 року у справі №923/477/19; встановлено іншим учасникам справи строк для подання суду апеляційної інстанції відзиву на апеляційну скаргу до 13.04.2020 згідно з нормами ст.263 ГПК України з наданням з відзивом доказів його направлення іншим учасникам справи; роз`яснено іншим учасникам справи їх право в строк до 13.04.2020 подати до суду разом з відзивом на апеляційну скаргу або окремо будь-які заяви чи клопотання з процесуальних питань (призначення експертизи, витребування доказів, судових доручень щодо збирання доказів, залучення у справі спеціаліста, перекладача, вжиття заходів забезпечення позову, відводів, затвердження мирових угод тощо), оформлені відповідно до ст.170 ГПК України, разом з доказами направлення копій таких заяв чи клопотань іншим учасникам справи; попереджено учасників справи про наслідки подання письмових заяв чи клопотань без додержання вимог частини першої та другої вказаної вище статті, або не у строк, встановлений судом, у вигляді їх повернення чи залишення без розгляду. Ухвалою Південно-західного апеляційного господарського суду від 29.04.2020 призначено справу №923/477/19 до розгляду на 26.05.2020 на 11.30 год. Ухвалою Південно-західного апеляційного господарського суду від 26.05.2020 відкладено розгляд справи на 23.06.2020 о 15.30 год. 23.06.2020 судове засідання не відбулось у зв`язку із тимчасовою непрацездатністю судді Бєляновського В.В. з 22.06.2020. Головуючий суддя Мишкіна М.А. з 20.07.2020 по 21.08.2020 відповідно до наказу №145-в від 02.07.2020 перебувала у щорічній відпустці. Враховуючи положення п.п.17.4 п.17 Розділу ХІ «Перехідні положення» ГПК України, п.п.2.3.17, 2.3.25, 2.3.50 Положення про автоматизовану систему документообігу суду, затвердженого рішенням Ради суддів України №30 від 26.11.2010, у зв`язку із перебуванням суддів Бєляновського В.В. та Богатиря К.В. з 17.08.2020 по 14.09.2020 у відпустках, розпорядженням в.о.керівника апарату суду №254 від 25.08.2020 призначено повторний автоматизований розподіл судової справи №923/477/19. Протоколом повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 25.08.2020 визначено наступний склад колегії суддів: головуючий суддя Мишкіна М.А., судді: Поліщук Л.В., Таран С.В. Ухвалою Південно-західного апеляційного господарського суду від 26.08.2020 прийнято справу №923/477/19 до провадження у зміненому складі суду: головуючий суддя Мишкіна М.А., судді: Поліщук Л.В., Таран С.В.; призначено справу №923/477/19 до розгляду на 14.09.2020 на 11.00 год. Ухвалою Південно-західного апеляційного господарського суду від 14.09.2020 відкладено розгляд справи на 29.09.2020 о 16.45 год. Судове засідання, призначене на 29.09.2020 не відбулось у зв`язку із перебуванням головуючого судді Мишкіної М.А. з 28.09.2020 по 13.10.2020 у відпустці. Ухвалою Південно-західного апеляційного господарського суду від 16.10.2020 призначено справу №923/477/19 розгляду на 26.10.2020 о 16.00 год. Ухвалою Південно-західного апеляційного господарського суду від 26.10.2020 оголошено перерву до 11.11.2020 о 14.00 год. Ухвалою Південно-західного апеляційного господарського суду від 11.11.2020 зупинено апеляційне провадження у справі №923/447/19 до набрання законної сили судовим рішенням у справі №766/17370/18. Розпорядженням керівника апарату Південно-західного апеляційного господарського суду № 294 від 23.02.2022, у зв`язку зі звільненням судді ОСОБА_3 у відставку та тимчасовою непрацездатністю судді Поліщук Л.В. призначено повторний автоматизований розподіл судової справи № 923/477/19. Відповідно витягу з протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 23.02.2022 справу №923/477/19 передано на розгляд колегії суддів у складі головуючий суддя - Богатир К.В., судді Таран С.В., Філінюк І.Г. До Південно-західного апеляційного господарського суду надійшло клопотання Акціонерного товариства «Укрпошта» про поновлення провадження за апеляційною скаргою АТ «Укрпошта» на рішення господарського суду Херсонської області від 28.01.2020 у справі №923/447/19. Ухвалою Південно-західного апеляційного господарського суду від 06.05.2026 прийнято справу №923/477/19 за апеляційною скаргою Акціонерного товариства «Укрпошта» на рішення Господарського суду Херсонської області від 28.01.2020 до провадження колегією суддів у складі: головуючий суддя Богатир К.В., судді: Таран С.В., Філінюк І.Г.; поновлено апеляційне провадження за апеляційною скаргою Акціонерного товариства «Укрпошта» на рішення Господарського суду Херсонської області від 28.01.2020 по справі №923/477/19; призначено справу №923/477/19 до розгляду у розумний строк відповідно до ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод на 25.06.2026 о 12:30; встановлено, що засідання відбудеться у приміщенні Південно-західного апеляційного господарського суду за адресою: м. Одеса, пр. Шевченка, 29, зал судових засідань № 7, 3-ій поверх; явка представників учасників справи не визнавалася обов`язковою; роз`яснено учасникам судового провадження їх право подавати до суду заяви про розгляд справ у їхній відсутності за наявними в справі матеріалами; роз`яснено учасникам судового провадження їх право брати участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду у тому числі із застосуванням власних технічних засобів. 25.06.2026 представники учасників справи у судове засідання не з`явилися, хоча про дату, час та місце його проведення повідомлялися належним чином. Відповідно до ч. 2, 3 ст. 120 ГПК України суд повідомляє учасників справи про дату, час і місце судового засідання чи вчинення відповідної процесуальної дії, якщо їх явка є не обов`язковою. Виклики і повідомлення здійснюються шляхом вручення ухвали в порядку, передбаченому цим Кодексом для вручення судових рішень. Відповідно до п. 2, 3, 5 ч. 6 ст. 242 ГПК України днем вручення судового рішення є день отримання судом повідомлення про доставлення копії судового рішення до електронного кабінету особи, день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про вручення судового рішення або день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, яка зареєстрована у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси. Як вбачається з матеріалів справи, копія ухвали Південно-західного апеляційного господарського суду від 06.05.2026, якою призначено справу №923/477/19 на 25.06.2026 о 12:30, була отримана в електронному кабінеті Акціонерним товариством "Укрпошта" 06.05.2026, Херсонською міською радою Херсонської області 06.05.2026, Виконавчим комітетом Херсонської міської ради 06.05.2026, Міністерством розвитку громад, територій та інфраструктури України 06.05.2026. Копія даної ухвали також направлялася засобами поштового зв`язку на адресу Комунального підприємства "Херсонське Бюро технічної інвентаризації" та отримана ними 15.05.2026. Крім того, копія даної ухвали направлялася засобами поштового зв`язку на адресу Мягкова Євгенія В`ячеславовича та приватного нотаріуса Херсонського нотаріального округу Новікової Леніни Василівни, однак повернулася без вручення у зв`язку з відсутністю адресата за вказаною адресою. Явка представників сторін у судове засідання, призначене на 25.06.2026, не визнавалась апеляційним господарським судом обов`язковою, про наявність у сторін доказів, які відсутні у матеріалах справи та без дослідження яких неможливо розглянути апеляційну скаргу Акціонерного товариства «Укрпошта» на рішення Господарського суду Херсонської області від 28.01.2020 по справі №923/477/19, до суду не повідомлялося. Таким чином, колегія суддів вважає, що в даному судовому засіданні повинен відбутися розгляд апеляційної скарги Акціонерного товариства «Укрпошта» на рішення Господарського суду Херсонської області від 28.01.2020 по справі №923/477/19 по суті, не дивлячись на відсутність представників учасників у справі, повідомлених про судове засідання належним чином. Відсутність зазначених представників у даному випадку не повинно заважати здійсненню правосуддя. Фактичні обставини, встановлені судом. Відповідно до рішення Виконкому Херсонської міської ради депутатів трудящих № 511/25 від 31.12.1970 (т. 1 а.с. 21) «Про приймання в експлуатацію 127-квартирного житлового будинку ЖБК «Зеніт» з вбудованим поштовим відділенням по вул. Ілліча, 64» затверджено Акт Державної комісії про приймання в експлуатацію 127-квартирного житлового будинку з вбудованим поштовим відділенням, робочою площею 108,37 кв. м та корисною площею 117,9 кв. м, а також вирішено передати вбудоване поштове відділення на баланс Херсонському поштамту. Як слідує з Витягу з Єдиного реєстру об`єктів державної власності щодо державного майна без номера і дати (т. 1 а.с. 24), виданого Українському державному підприємству поштового зв`язку «Укрпошта» у Реєстрі наявні відомості про реєстрацію 03.02.2016 за цим підприємством права власності на відділення зв`язку № 33 за адресою: м. Херсон, вул. Ілліча,

64. У відповідності до Інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно № 52905752 від 09.02.2016 (т. 1 а.с. 25) у Державному реєстрі наявний запис № 13178674 щодо реєстраційного номеру об`єкта нерухомості 844217165101 відділення поштового зв`язку № 33 у м. Херсон, по вул. Ілліча, 64, яке належить Міністерству інфраструктури України. Наказом Міністерства інфраструктури України від 16.02.2017 № 56 «Про припинення Українського державного підприємства поштового зв`язку «Укрпошта» в результаті його перетворення у публічне акціонерне товариство «Укрпошта» та створення публічного акціонерного товариства «Укрпошта» (т. 1 а.с. 29-31) утворено публічне акціонерне товариство «Укрпошта» шляхом перетворення з Українського державного підприємства поштового зв`язку «Укрпошта». За змістом підпункту 3 пункту 13 Наказу наказано об`єкти нерухомості, які належать органам місцевого самоврядування та передані УДППЗ «Укрпошта» для розміщення відділень поштового зв`язку, та які не увійшли до статутного капіталу, відображати на балансі ПАТ «Укрпошта» та закріплювати на праві господарського відання за ПАТ «Укрпошта» до повернення їх у комунальну власність у встановленому порядку. За змістом «Акту передавання майна до статутного капіталу публічного акціонерного товариства «Укрпошта», що є правонаступником Українського державного підприємства поштового зв`язку «Укрпошта» (т. 1 а.с. 33), який затверджений наказом Міністерства інфраструктури України від 05.07.2017 № 240 (т. 1 а.с. 32), Міністерство передало, а ПАТ «Укрпошта» прийняло як внесено до статутного фонду майно на загальну суму 6 518 597 000 грн, у тому числі відповідно до додатку № 39 до Акту (т. 1 а.с. 34) йому передане відділення зв`язку № 33 у м. Херсон, по вул. Івана Богуна,

64. У відповідності до Витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань від 21.12.2018 Публічне акціонерне товариство «Укрпошта» має назву Акціонерне товариство «Укрпошта». Отже, названі та проаналізовані судом докази вказують на реєстрацію нерухомого майна «відділення поштового зв`язку № 33» за адресою: м. Херсон, вул. Івана Богуна, 64» за Міністерством інфраструктури України та його внесення до статутного капіталу Акціонерного товариства «Укрпошта». Водночас, відповідно до рішення Виконавчого комітету Херсонської міської ради від 18.04.2006 № 187 «Про видачу свідоцтв про право власності» (т. 1 а.с. 22-24) зобов`язано Управління комунальної власності видати свідоцтва про право власності, у тому числі за пунктом 1.25 Херсонській міській раді на нежилі приміщення, загальною площею 105,3 кв. по вул. Ілліча,

64. Як слідує з Витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності (т. 1 а.с. 26-28) 15.05.2006 здійснена державна реєстрація нежилих приміщень, загальною площею 105,3 кв. по вул. Ілліча, 64 у м. Херсоні за Херсонською міською радою на підставі Свідоцтва про право власності ЯЯЯ 629293 від 26.04.2006, виданого на підставі рішення від 18.04.2006 №

187. У подальшому 03.02.2016 до Державного реєстру внесений запис № 13178674 про державну реєстрацію права власності на це ж майно за Міністерством інфраструктури України, при цьому вказано, що за формою власності воно державне. 13.06.2016 до Державного реєстру внесений наступний запис № 1495160 про державну реєстрацію права власності на це ж майно за Херсонською міською радою, при цьому вказано, що за формою власності воно комунальне. 13.06.2018 до Державного реєстру внесений запис № 26675781 про державну реєстрацію права власності на це ж майно за ОСОБА_1 , при цьому вказано, що за формою власності воно приватне. Отже, з викладеного вбачається, що згідно з відомостями, які наявні у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно на час розгляду справи в суді, власником майна є ОСОБА_1 , який набув його у відповідності до договору купівлі-продажу № 372 від 31.05.2018. Зокрема, відповідно до нотаріально посвідченого договору купівлі-продажу нежилих приміщень № 372 від 31.05.2018 (т. 1 а.с. 131-132), укладеного між Управлінням комунальної власності Херсонської міської ради, як продавцем, та громадянином Мягковим Є.В., як покупцем, Покупець придбав у Продавця нежилі приміщення, загальною площею 105,3 кв. м, що знаходяться за адресою: м. Херсон, вул. Івана Богуна (Ілліча),

64. Відповідно до Акту передачі комунального майна від 07.06.2018 № 9, вказані приміщення передані Покупцю.

Мотивувальна частина. Відповідно до ч. 1 ст. 269 ГПК України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Частиною 2 ст. 269 ГПК України передбачено, що суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Розглянувши матеріали господарської справи, доводи та вимоги апеляційної скарги, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, а рішення суду першої інстанції не підлягає скасуванню, виходячи з таких підстав. Стаття 15 Цивільного кодексу України передбачає право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа також має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства. Під порушенням слід розуміти такий стан суб`єктивного права, за якого воно зазнало протиправного впливу з боку правопорушника, внаслідок чого суб`єктивне право особи зменшилося або зникло як таке, порушення права пов`язано з позбавленням можливості здійснити, реалізувати своє право повністю або частково. Вказаний вище підхід є загальним і може застосовуватись при розгляді будь-яких категорій спорів, оскільки не доведеність порушення прав, за захистом яких було пред`явлено позов, у будь-якому випадку є підставою для відмови у його задоволенні. Таким чином, у розумінні закону, суб`єктивне право на захист це юридично закріплена можливість особи використати заходи правоохоронного характеру для поновлення порушеного права і припинення дій, які порушують це право. Захист, відновлення порушеного або оспорюваного права чи охоронюваного законом інтересу відбувається, в тому числі, шляхом звернення з позовом до суду (частина перша статті 16 Цивільного кодексу України). Наведена позиція ґрунтується на тому, що під захистом права розуміється державно-примусова діяльність, спрямована на відновлення порушеного права суб`єкта правовідносин та забезпечення виконання юридичного обов`язку зобов`язаною стороною, внаслідок чого реально відбудеться припинення порушення (чи оспорювання) прав цього суб`єкта, він компенсує витрати, що виникли у зв`язку з порушенням його прав, або в інший спосіб нівелює негативні наслідки порушення його прав. Позивачем є особа, яка подала позов про захист порушеного чи оспорюваного права або охоронюваного законом інтересу. Водночас позивач самостійно визначає і обґрунтовує в позовній заяві у чому саме полягає порушення його прав та інтересів, а суд перевіряє ці доводи, і в залежності від встановленого вирішує питання про наявність чи відсутність підстав для правового захисту, при цьому застосування конкретного способу захисту цивільного права залежить як від змісту суб`єктивного права, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення. Чинне законодавство визначає об`єктом захисту порушене, невизнане або оспорюване право чи цивільний інтерес. Порушення права пов`язано із позбавленням його володільця можливості здійснити (реалізувати) своє право повністю або частково. При оспорюванні або невизнанні права виникає невизначеність у праві, спричинена поведінкою іншої особи. Отже, порушення, невизнання або оспорювання суб`єктивного права є підставою для звернення особи за захистом цього права із застосуванням відповідного способу захисту. Відповідно до частин першої, другої статті 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути: 1) визнання права; 2) визнання правочину недійсним; 3) припинення дії, яка порушує право; 4) відновлення становища, яке існувало до порушення; 5) примусове виконання обов`язку в натурі; 6) зміна правовідношення; 7) припинення правовідношення; 8) відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди; 9) відшкодування моральної (немайнової) шкоди; 10) визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб. Суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом чи судом у визначених законом випадках. Відповідно до частин першої, другої статті 5 ГПК України, здійснюючи правосуддя, господарський суд захищає права та інтереси фізичних і юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором. У випадку, якщо закон або договір не визначають ефективного способу захисту порушеного права чи інтересу особи, яка звернулася до суду, суд відповідно до викладеної в позові вимоги такої особи може визначити у своєму рішенні такий спосіб захисту, який не суперечить закону. З наведених норм права вбачається, що держава забезпечує захист порушених або оспорюваних прав суб`єктів господарювання. Такі права захищаються у спосіб, який передбачений законом або договором, та є ефективним для захисту конкретного порушеного або оспорюваного права позивача. Якщо закон або договір не визначають такого ефективного способу захисту, суд відповідно до викладеної в позові вимоги позивача може визначити у рішенні такий спосіб захисту, який не суперечить закону. Отже, розглядаючи справу суд має з`ясувати: 1) чи передбачений обраний позивачем спосіб захисту законом або договором; 2) чи передбачений законом або договором ефективний спосіб захисту порушеного права позивача; 3) чи є спосіб захисту, обраний позивачем, ефективним для захисту його порушеного права у спірних правовідносинах. Якщо суд дійде висновку, що обраний позивачем спосіб захисту не передбачений законом або договором та/або є неефективним для захисту порушеного права позивача, у цих правовідносинах позовні вимоги останнього не підлягають задоволенню. Однак, якщо обраний позивачем спосіб захисту не передбачений законом або договором, проте є ефективним та не суперечить закону, а закон або договір у свою чергу не визначають іншого ефективного способу захисту, то порушене право позивача підлягає захисту обраним ним способом. У даному випадку, позивач звернувся до суду з наступними позовними вимогами: - визнати незаконним та скасувати підпункт 1.25 пункту 1 рішення Виконавчого комітету Херсонської міської ради від 18.04.2006р. №187 в частині видачі свідоцтва про право власності Херсонській міській раді на нежитлові приміщення площею 105,3 м кв по вул.Івана Богуна (Ілліча), 64 в м.Херсоні. - визнати незаконним та скасувати свідоцтво про право власності від 27.04.2006р. ЯЯЯ629293, видане Херсонською міською радою на підставі рішення Виконавчого комітету Херсонської міської ради від 18.04.2006р. № 187 на нежитлові приміщення площею 105,3 м кв по вул.Івана Богуна (Ілліча), 64 в м.Херсоні; - визнати незаконним та скасувати дії про державну реєстрацію права власності, яка проведена 15.05.2006р. Комунальним підприємством «Херсонське бюро технічної інвентаризації» Херсонської обласної ради (номер запису 2813, в книзі 8, реєстраційний номер майна 14597301); - визнати незаконним та скасувати реєстраційні дії про державну реєстрацію прав та їх обтяжень індексний номер 30033924 від 14.06.2016р., вчинені приватним нотаріусом Херсонського міського нотаріального округу Новіковою Л.В. (номер запису 14951610, реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 946903665101). Щодо позовних вимоги про визнання незаконним та скасування підпункту 1.25 пункту 1 рішення Виконавчого комітету Херсонської міської ради від 18.04.2006р. №187 в частині видачі свідоцтва про право власності Херсонській міській раді на нежитлові приміщення площею 105,3 м кв по вул.Івана Богуна (Ілліча), 64 в м.Херсоні, та визнання незаконним та скасування свідоцтво про право власності від 27.04.2006р. ЯЯЯ629293, колегія суддів зазначає наступне. Згідно з частиною 6 стаття 59 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» виконавчий комітет сільської, селищної, міської, районної у місті (у разі її створення) ради в межах своїх повноважень приймає рішення. Рішення виконавчого комітету приймаються на його засіданні більшістю голосів від загального складу виконавчого комітету і підписуються сільським, селищним, міським головою, головою районної у місті ради. Згідно з частиною 10 стаття 59 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» акти органів та посадових осіб місцевого самоврядування з мотивів їхньої невідповідності Конституції або законам України визнаються незаконними в судовому порядку. За змістом частини 1 статті 393 Цивільного кодексу України правовий акт органу місцевого самоврядування, який не відповідає законові і порушує права власника, за позовом власника майна визнається судом незаконним та скасовується. Отже, виходячи зі змісту вказаних норм, позивачем за таким позовом може бути власник або титульний володілець, право власності або інше титульне право якого порушене виданням оспорюваного акту, і таке право має вже існувати, тобто беззаперечно передувати зверненню до суду, адже відсутність права виключає його судовий захист. У даному контексті суд зазначає, що у пункті 4 рішення Конституційного Суду України від 16.04.2009 у справі № 7-рп/2009 за конституційним поданням Харківської міської ради щодо офіційного тлумачення положень частини другої статті 19, статті 144 Конституції України, статті 25, частини чотирнадцятої статті 46, частин першої, десятої статті 59 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» (справа про скасування актів органів місцевого самоврядування) Конституційний Суд України дійшов висновку, що органи місцевого самоврядування, вирішуючи питання місцевого значення, представляючи спільні інтереси територіальних громад, приймають нормативні та ненормативні акти; до нормативних належать акти, які встановлюють, змінюють чи припиняють норми права, мають локальний характер, розраховані на широке коло осіб та застосовуються неодноразово, а ненормативні акти передбачають конкретні приписи, звернені до окремого суб`єкта чи юридичної особи, застосовуються одноразово і після реалізації вичерпують свою дію. Так, станом на час прийняття оспорюваного рішення та державної реєстрації права власності порядок реєстрації прав власності на нерухоме майно в Україні серед іншого регулювався «Тимчасовим положенням про порядок державної реєстрації права власності та інших речових прав на нерухоме майно» (у редакції станом 2005 року), затвердженим наказом Міністерства юстиції України від 07.02.2002 № 7/5. Основними його положеннями, які впливають на вирішення спору є наступні: - «Положення діє на всій території України і є обов`язковим для виконання громадянами, міністерствами, іншими центральними і місцевими органами виконавчої влади та органами місцевого самоврядування, підприємствами, установами й організаціями незалежно від форм власності» (пункт 1.2.), - «Державну реєстрацію прав власності на нерухоме майно здійснюють підприємства бюро технічної інвентаризації (далі - БТІ) у межах визначених адміністративно-територіальних одиниць» (пункт 1.3.), - «Державна реєстрація прав власності на нерухоме майно (далі - реєстрація прав) - це внесення запису до Реєстру прав власності на нерухоме майно у зв`язку з виникненням, існуванням або припиненням права власності на нерухоме майно, що здійснюється БТІ за місцезнаходженням об`єктів нерухомого майна на підставі правовстановлювальних документів коштом особи, що звернулася до БТІ» (пункт 1.4.), - «Обов`язковій реєстрації прав підлягає право власності на нерухоме майно фізичних та юридичних осіб, у тому числі іноземців та осіб без громадянства, іноземних юридичних осіб, міжнародних організацій, іноземних держав, а також територіальних громад в особі органів місцевого самоврядування та держави в особі органів, уповноважених управляти державним майном» (пункт 1.5.), - «Реєстрації підлягають права власності тільки на об`єкти нерухомого майна, будівництво яких закінчено та які прийняті в експлуатацію у встановленому порядку, за наявності матеріалів технічної інвентаризації, підготовлених тим БТІ, яке проводить реєстрацію права власності на ці об`єкти» (пункт 1.6.), - «Реєстр прав власності на нерухоме майно (далі - Реєстр прав) є інформаційною системою, яка містить відомості про зареєстровані права власності, суб`єктів прав, об`єкти нерухомого майна, правовстановлювальні документи, на підставі яких здійснено реєстрацію прав власності» (пункт 1.7.), - «Рішення про реєстрацію чи відмову в реєстрації прав приймає реєстратор прав власності на нерухоме майно (далі - реєстратор), що є працівником БТІ, який безпосередньо здійснює реєстрацію прав власності на нерухоме майно» (пункт 1.12.), - «Для реєстрації виникнення, існування, припинення прав власності на нерухоме майно та оформлення прав власності на нерухоме майно до БТІ разом із заявою про реєстрацію прав власності подаються правовстановлювальні документи (додаток 1), їх копії (нотаріально засвідчені), а також інші документи, що визначені цим Положенням. Відповідальність за достовірність та повноту інформації у документах несе власник (власники) нерухомого майна …» (пункт 2.1.), - «Оформлення права власності на об`єкти нерухомого майна провадиться з видачею свідоцтва про право власності: а) місцевими органами виконавчої влади, органами місцевого самоврядування: фізичним особам та юридичним особам на новозбудовані, перебудовані або реконструйовані об`єкти нерухомого майна за наявності акта про право власності на землю або рішення про відведення земельної ділянки для цієї мети та за наявності акта комісії про прийняття об`єкта і введення його в експлуатацію …» (пункт 6.1.), - «Свідоцтво про право власності містить таку інформацію: назву об`єкта нерухомого майна; місце видачі свідоцтва; дату видачі свідоцтва; назву органу, який видав свідоцтво; адресу (місцезнаходження) нерухомого майна; відомості про власника (власників); форму власності; вид і розмір часток спільної власності; дату прийняття рішення; прізвище, ім`я, по батькові керівника органу, який прийняв рішення; підпис керівника. Свідоцтво скріплюється печаткою органу, який видав зазначене свідоцтво» (пункт 6.3.). Таким чином, рішення виконавчого органу місцевого самоврядування щодо видачі свідоцтва про право власності є дією, яка направлена на оформлення права власності на об`єкт нерухомого майна, а саме свідоцтво є лише документом, що посвідчує право власності на майно. У зв`язку з цим таке рішення є актом ненормативного характеру, який вичерпує свою дію в момент його прийняття та реалізації, а саме після видачі свідоцтва про право власності на майно. Зроблений судом висновок вказує на вичерпання дії пункту 1.25 рішення Виконавчого комітету Херсонської міської ради № 187 від 18.04.2006 (в частині видачі свідоцтва про право власності на спірне майно) в момент його реалізації, тобто фактичної видачі Свідоцтва про право власності ЯЯЯ 629293 від 27.04.2006 Херсонській міській раді. Більш того, на підставі оспорюваного рішення та свідоцтва за Херсонською міською радою було зареєстроване право власності на спірне майно та відповідні відомості щодо цього внесенні до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно. Великою Палатою Верховного Суду у п. 8.13 постанови від 05.07.2023 у справі № 912/2797/21 зроблено правовий висновок про те, що вимога про визнання недійсним рішення органу місцевого самоврядування, яке виконано на час звернення з позовом до суду, є неефективним способом захисту прав особи. Зазначене рішення вичерпало свою дію виконанням, а можливість його скасування не дозволить позивачу ефективно відновити володіння майном (див. mutatis mutandis висновки, яких дійшла Велика Палата Верховного Суду в постановах від 21.08.2019 у справі № 911/3681/17 (п. 39), від 11.02.2020 у справі № 922/614/19 (п. 52), від 28.09.2022 у справі № 483/448/20 (пп. 9.67). Велика Палата Верховного Суду також у постанові від 04.03.2026 у справі № 922/5241/21 виснувала таке: "…ненормативні правові акти органу місцевого самоврядування є актами одноразового застосування, вичерпують свою дію фактом їхнього виконання, тому вони не можуть бути скасовані чи змінені органом місцевого самоврядування після їх виконання. Велика Палата Верховного Суду також звертала на це увагу у пп. 9.67 постанови від 28.09.2022 у справі № 483/448/20, вказуючи, що у подібних випадках оспорювання виконаного рішення органу місцевого самоврядування не призведе до захисту інтересів держави (у цій справі територіальної громади) у спірних правовідносинах, натомість для цього достатньо визнати недійсним відповідний договір і повернути майно". Так, у справі №916/3951/21 суд апеляційної інстанції у постанові від 23.01.2025, з якою погодився Верховний Суд (постанова від 22.04.2025) зазначив, що «проаналізувавши вимоги позивача у даній справі про скасування свідоцтва про право власності на спірні приміщення за Одеською міською радою, а також встановлені обставини, зазначає, що в даному випадку у контексті реєстрації за відповідачем права комунальної власності на приміщення, свідоцтво про право власності на нерухоме майно лише посвідчує наявність відповідного права, не породжує, не змінює і не припиняє певні права та обов`язки, а видається на підтвердження існування права, яке виникло внаслідок певного правочину, і такий посвідчуваний документ є чинним, якщо є дійсною правова підстава його видачі. Свідоцтва, які посвідчують право власності на приміщення, самі по собі не змінюють їх правового статусу за умови встановлення у справі належності цих приміщень до допоміжних приміщень багатоквартирного будинку. Отже, позивачу не потрібно доводити право власності на ці приміщення, оскільки вони перебувають у спільній власності всіх співвласників багатоквартирного будинку в силу закону». Подібні висновки, викладені у постанові Верховного Суду від 18.06.2024 у справі №916/1200/23. Таким чином, Виконавчий комітет Херсонської міської ради прийняв оспорюване рішення, яке є актом ненормативного характеру, та яке передбачає конкретні приписи, звернені до окремого суб`єкта Управління комунальної власності щодо видачі свідоцтва про право власності, а тому застосовується одноразово і після реалізації, а саме після видачі свідоцтва про право власності на спірне майно Херсонській міській раді, воно вичерпало свою дію. На підставі оспорюваного рішення та свідоцтва за Херсонською міською радою було зареєстроване право власності на спірне майно та відповідні відомості щодо цього внесенні до Державного реєстру. Таким чином, суд першої інстанції дійшов вірного висновку про те, що скасування такого акту, а також свідоцтва про право власності не породжує для Позивача відповідних наслідків щодо захисту права власності на майно, оскільки на час розгляду справи відповідно до відомостей із Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності власником спірного майна зазначено Мягкова Є.В., який набув його за відповідним правочином. Безпосередньо такі відомості у відповідності до частини 5 статті 12 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» вважаються достовірними і можуть бути використані у спорі з третьою особою, доки їх не скасовано у порядку, передбаченому цим Законом. Таким чином, позовні вимоги про визнання незаконним та скасування підпункту 1.25 пункту 1 рішення Виконавчого комітету Херсонської міської ради від 18.04.2006 №187 та свідоцтва про право власності від 27.04.2006 ЯЯЯ629293, є неналежним та неефективним способом захисту, оскільки жодним чином не зможе поновити права позивача, адже не припиняє реєстрацію права власності на спірне нерухоме майно за ОСОБА_1 . Обрання позивачем неналежного та неефективного способу захисту своїх прав є самостійною підставою для відмови в позові (постанови Великої Палати Верховного Суду від 19.01.2021 у справі №916/1415/19, від 02.02.2021 у справі №925/642/19, від 22.06.2021 у справі №200/606/18 та від 23.11.2021 у справі №359/3373/16-ц). З огляду на викладене вище, суд першої інстанції дійшов вірного висновку про відмову у задоволенні позовних вимог про: - визнання незаконним та скасування підпункту 1.25 пункту 1 рішення Виконавчого комітету Херсонської міської ради від 18.04.2006 №187 в частині видачі свідоцтва про право власності Херсонській міській раді на нежитлові приміщення площею 105,3 м кв по вул.Івана Богуна (Ілліча), 64 в м.Херсоні. - визнання незаконним та скасування свідоцтва про право власності від 27.04.2006 ЯЯЯ629293, видане Херсонською міською радою на підставі рішення Виконавчого комітету Херсонської міської ради від 18.04.2006 № 187 на нежитлові приміщення площею 105,3 м кв по вул.Івана Богуна (Ілліча), 64 в м.Херсоні. Щодо позовних вимог про визнання незаконним та скасування дії про державну реєстрацію права власності, яка проведена 15.05.2006 Комунальним підприємством «Херсонське бюро технічної інвентаризації» Херсонської обласної ради (номер запису 2813, в книзі 8, реєстраційний номер майна 14597301) та реєстраційні дії про державну реєстрацію прав та їх обтяжень індексний номер 30033924 від 14.06.2016, вчинені приватним нотаріусом Херсонського міського нотаріального округу Новіковою Л.В. (номер запису 14951610, реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 946903665101)., колегія суддів зазначає наступне. Відповідно до ст. 2 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» державна реєстрація речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень - офіційне визнання і підтвердження державою фактів набуття, зміни або припинення речових прав на нерухоме майно, обтяжень таких прав шляхом внесення відповідних відомостей до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно. Стаття 1 Першого протоколу до Конвенції захисту прав людини і основоположних свобод передбачає, що кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права. Зазначене також знайшло відображення у ст. 41 Конституції України та ст. 321 Цивільного кодексу України, відповідно до яких право власності є непорушним і ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні. За приписами п.п.. 1, 2, 3 ч. 3 ст. 26 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" (у редакції, чинній із 16.01.2020р.) відомості про речові права, обтяження речових прав, внесені до Державного реєстру прав, не підлягають скасуванню та/або вилученню. У разі скасування рішення державного реєстратора про державну реєстрацію прав на підставі судового рішення чи у випадку, передбаченому підпунктом "а" пункту 2 ч.6 ст. 37 цього Закону, а також у разі визнання на підставі судового рішення недійсними чи скасування документів, на підставі яких проведено державну реєстрацію прав, скасування на підставі судового рішення державної реєстрації прав, державний реєстратор чи посадова особа Міністерства юстиції України (у випадку, передбаченому підпунктом "а" пункту 2 ч.6 ст. 37 цього Закону) проводить державну реєстрацію набуття, зміни чи припинення речових прав відповідно до цього Закону. Ухвалення судом рішення про скасування рішення державного реєстратора про державну реєстрацію прав, визнання недійсними чи скасування документів, на підставі яких проведено державну реєстрацію прав, а також скасування державної реєстрації прав допускається виключно з одночасним визнанням, зміною чи припиненням цим рішенням речових прав, обтяжень речових прав, зареєстрованих відповідно до законодавства (за наявності таких прав). Отже, у розумінні положень наведеної норми, способами судового захисту порушених прав та інтересів особи є судове рішення про скасування рішення державного реєстратора про державну реєстрацію прав; судове рішення про визнання недійсними чи скасування документів, на підставі яких проведено державну реєстрацію прав; судове рішення про скасування державної реєстрації прав. При цьому з метою ефективного захисту порушених прав законодавець уточнив, що ухвалення зазначених судових рішень обов`язково має супроводжуватися одночасним визнанням, зміною чи припиненням цим рішенням речових прав, обтяжень речових прав, зареєстрованих відповідно до законодавства (за наявності таких прав). Аналогічні правові висновки наведені у постанові від 13.10.2021 у справі №911/1968/20 Верховний суд зазначив, що відповідно до положень частини 3 статті 26 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" ухвалення судом рішення про скасування рішення державного реєстратора про державну реєстрацію прав, визнання недійсними чи скасування документів, на підставі яких проведено державну реєстрацію прав, а також скасування державної реєстрації прав допускається виключно з одночасним визнанням, зміною чи припиненням цим рішенням речових прав, обтяжень речових прав, зареєстрованих відповідно до законодавства (за наявності таких прав). Отже, за наведеним Законом передбачено можливість скасування на підставі судового рішення державної реєстрації прав, що є підставою для припинення відповідного речового права. Наведене є ефективним способом захисту порушеного права. В той же час, позовні вимоги про визнання незаконним та скасування дії про державну реєстрацію права власності, яка проведена 15.05.2006 Комунальним підприємством «Херсонське бюро технічної інвентаризації» Херсонської обласної ради (номер запису 2813, в книзі 8, реєстраційний номер майна 14597301) та визнання незаконним та скасування реєстраційні дії про державну реєстрацію прав та їх обтяжень індексний номер 30033924 від 14.06.2016, вчинені приватним нотаріусом Херсонського міського нотаріального округу Новіковою Л.В. (номер запису 14951610, реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 946903665101), не є належними способами захисту права позивача у даному випадку, що в свою чергу є безумовною підставою для відмови у позові в частині таких вимог. Застосований спосіб захисту права чи інтересу повинен бути ефективним - таким, що призводить до потрібних результатів, наслідків, дає найбільший ефект, повинен забезпечити поновлення порушеного права, бути адекватним наявним обставинам Водночас у пункті 34 рішення Європейського суду з прав людини у справі "Matthews v. the United Kingdom") від 18.02.1999, заява №24833/94, йдеться про те, що право на доступ до суду має бути "практичним та ефективним", а не "теоретичним або ілюзорним". Згідно з абзацом 6 пункту 9 мотивувальної частини рішення від 30.01.2003 №3-рп/2003 Конституційний Суд України наголосив, що правосуддя за своєю суттю визнається таким лише за умови, що воно відповідає вимогам справедливості і забезпечує ефективне поновлення в правах. Щоб бути якісним, судове рішення повинно сприйматися сторонами та суспільством у цілому як таке, що може бути ефективно реалізоване (пункт 31 висновку №11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень). Отже, звернення до суду з позовною вимогою, задоволення якої не здатне поновити права позивача, не буде практичним та ефективним, а суди, розглядаючи таку вимогу, фактично здійснюватимуть "розгляд заради розгляду". Таким чином, розгляд по суті позову, який пред`явлений з обранням неефективного способу захисту, може не узгоджуватися з вимогами реального поновлення порушених прав, реалізації (виконання) судового рішення. Це також створює невиправдане навантаження на судові органи, які вимушені розглядати справи, що завчасно позбавлені юридичної перспективи. Вочевидь, вказане не відповідає принципу процесуальної економії, породжує питання ефективності використання ресурсів правосуддя та часового параметру ефективності судового захисту (правова позиція викладена в постанові Великої Палати Верховного Суду від 13.03.2024 у справі №757/23249/17). Отже, як вже зазначалося вище за текстом постанови, у спірних правовідносинах позивач звернувся до суду з неефективним способом захисту, який не призведе до поновлення порушених прав, що є окремою підставою для відмови у задоволенні цих позовних вимог і в даному випадку розгляд по суті заявлених вимог не відповідає ані нормам матеріального права, ані сталій судовій практиці у подібних правовідносинах. Як встановлено вище, доводи апеляційної скарги також жодним чином не спростовують висновків, до яких дійшла колегія суддів, та не доводять неправильність чи незаконність рішення, прийнятого судом першої інстанції. Згідно зі статтею 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод та практику Європейського суду з прав людини як джерело права. Відповідно до рішення Європейського суду з прав людини від 10.02.2010 у справі "Серявін та інші проти України" Суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча п.1 ст.6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (див. рішення у справі "Руїс Торіха проти Іспанії" від 09.12.1994р., серія A, №303-A, п.29). Названий Суд зазначив, що, хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довід (рішення Європейського суду з прав людини у справі "Трофимчук проти України"). Висновки апеляційного господарського суду. Згідно статті 276 ГПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Будь-яких підстав для скасування рішення Господарського суду Херсонської області від 28.01.2020 по справі №923/477/19 за результатами його апеляційного перегляду колегією суддів не встановлено. За вказаних обставин оскаржуване рішення Господарського суду Херсонської області від 28.01.2020 по справі №923/477/19 підлягає залишенню без змін, а апеляційна скарга залишенню без задоволення із віднесенням витрат на оплату судового збору за подачу апеляційної скарги на апелянта. Керуючись статтями 129, 269-271, 275, 276, 281-284 Господарського процесуального кодексу України, Південно-західний апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ: Апеляційну скаргу Акціонерного товариства «Укрпошта» на рішення Господарського суду Херсонської області від 28.01.2020 по справі №923/477/19 залишити без задоволення. Рішення Господарського суду Херсонської області від 28.01.2020 по справі №923/477/19 - залишити без змін. Витрати по сплаті судового збору за подачу апеляційної скарги покласти на апелянта. Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена у касаційному порядку до Верховного Суду у випадках і строки, передбачені ст.ст. 287, 288 ГПК України. Повний текст постанови складено та підписано 06.07.2026. Головуючий К.В. Богатир Судді: С.В. Таран І.Г. Філінюк