Постанова 4812 № 469/52/20

22.11.21 22-ц/812/2036/21 Єдиний унікальний номер справи № 469/52/20 Провадження № 22-ц/812/2036/21 Доповідач в апеляційній інстанції Лисенко П.П. П О С Т А Н О В А іменем України 22 листопада 2021 року м. Миколаїв Миколаївський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати в цивільних справах: головуючого - Лисенка П.П., суддів Самчишиної Н.В. та Серебрякової Т.В., із секретарем судового засідання Андрієнко Л.Д., за відсутності учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час та місце розгляду справи, переглянувши у відкритому судовому засіданні за апеляційною скаргою Акціонерного товариства комерційний банк ПриватБанк заочне рішення Березанського районного суду Миколаївської області, яке ухвалене 13 вересня 2021 року, у приміщенні того ж суду, під головуванням судді Гапоненко Н.О., у цивільній справі за позовом Акціонерного товариства комерційний банк ПриватБанк до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості, в с т а н о в и в: 22 січня 2020 року АТ КБ «Приватбанк» (далі Банк) пред`явило до ОСОБА_1 вищезазначений позов, який обґрунтовувало наступним. 14 червня 2010 року на підставі заяви б/н, яка разом з Умовами та правилами надання банківських послуг та Тарифами банку, викладеними на банківському сайті www.privatbank.ua, складають договір про надання банківських послуг, відповідач отримала кредит у розмірі 13 400 гривень, у вигляді встановленого кредитного ліміту на картковий рахунок та зобов`язалася погашати заборгованість за кредитом, відсотками за його використання, по перевитраті платіжного ліміту, сплачувати комісії та штраф. З 01 вересня 2014 року впроваджені зміни відсоткової ставки до розміру 34,8 % річних, з 01 квітня 2015 року до розміру 43,2% річних; із 01 квітня 2019 року впроваджено зміни до Умов та правил надання банківських послуг, у тому числі встановлено розмір процентів від суми неповернутого в строк кредиту, які підлягають сплаті у відповідності до ч.2 ст.625 ЦК України, у розмірі 86,4% - для картки "Універсальна", 84,0% - для картки "Універсальна Голд". Банк свої зобов`язання за договором виконав у повному обсязі, надавши відповідачу кредит згідно з договором, відповідач, у свою чергу, не надала своєчасно банку кошти для погашення заборгованості за кредитом, відсотками та іншими витратами відповідно до умов договору. У зв`язку з чим, станом на 28 листопада 2019 року її заборгованість склала 26 798 гривень 48 копійок, з яких: -11 822 гривень 98 копійок - заборгованість за простроченим тілом кредиту; -1 605 гривень 39 копійок - заборгованість за процентами, нарахованими на прострочений кредит згідно зі ст.625 ЦК України; -11 617 гривень 80 копійок - нарахована пеня; -500 гривень - штраф (фіксована частина) та 1 252 гривні 31 копійка - штраф (процентна складова). Посилаючись на викладені обставини, Банк просив стягнути на свою користь вищевказану заборгованість. Заочним рішенням Березанського районного суду Миколаївської області від 13 вересня 2021 року в задоволені позовних вимог АТ КБ «Приватбанк» - відмовлено. Не погодившись з вказаним рішенням, АТ КБ «Приватбанк» подало на нього апеляційну скаргу, в якій, посилаючи на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, просило скасувати рішення та ухвалити постанову про задоволення їх позовних вимог в повному обсязі. Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріали справи, перевіривши в межах доводів апеляційної скарги та заявлених вимог, законність та обґрунтованість рішення суду, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступних підстав. Вирішуючи спір таким чином, як викладено в оскаржуваному рішенні, районний суд виходив з того, що сторони перебувають у правовідносинах, підставою виникнення яких є дійсний договір кредиту та згідно виписок наданих Банком, відповідач повністю повернула фактично отримані нею за кредитним договором кошти, внаслідок чого вона не має заборгованості за тілом кредиту перед позивачем. Колегія суддів судової палати в цивільних справах Миколаївського апеляційного суду, погоджується з обставинами та правовідносинами, встановленими судом І інстанції, вважає їх вірними, обґрунтованими та законними. Так, за Конституцією України, ст.4,49ЦПК України та ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, яка є частиною національного законодавства, кожній особі, як фізичній так і юридичній, а також державі гарантовано судовий захист їх інтересів. Відповідно до статей 1, 3 ЦК України, 2, 4, 12-13, 367ЦПК України завданнями цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення, в порядку позовного, наказного та окремого провадження, цивільних справ з метою захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави, що виникають із цивільних, житлових, земельних, сімейних, трудових відносин, а також справ, розгляд яких, в порядку цивільного судочинства, прямо передбачено законом. При цьому, слід зауважити, що, виходячи із загальних засад про неприпустимість свавільного втручання у сферу особистого життя людини; судовий захист цивільного права та інтересу; справедливість, добросовісність та розумність, в порядку цивільного судочинства регулюються особисті немайнові та майнові відносини (цивільні відносини), засновані на юридичній рівності, вільному волевиявленні, майновій самостійності їх учасників. Кожна особа, а у встановлених законом випадках, органи та особи, яким надано право захищати права, свободи та інтереси інших осіб, або державні чи суспільні інтереси, мають право в порядку, встановленому Цивільним процесуальним кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів; або прав, свобод та інтересів інших осіб, інтереси яких вони захищають, державних чи суспільних інтересів. Відмова від такого права є недійсною. Здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законами України і обраний позивачем. Суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до ЦПК України, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів, наданих сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі. При цьому, суд сприяє всебічному і повному з`ясуванню обставин справи, для чого роз`яснює особам, які беруть участь у справі, їх права та обов`язки, попереджує про наслідки вчинення або невчинення процесуальних дій і допомагає здійсненню їхніх прав. В силу ст. 11 ЦК України, цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки. Зокрема, цивільні права та обов`язки виникають із договорів та інших правочинів, зміст яких, відповідно до статей 203-204, 215 ЦК України, не суперечить ЦК України, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам; вони вчинені у формі, встановленій законом, особами, які мають необхідний обсяг цивільної дієздатності, за їх вільного волевиявлення і відповідно до їх внутрішньої волі і спрямовані на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ними. Недодержання виписаних вимог в прямо визначених законом випадках робить договір (правочин) нікчемним, а у разі відсутності такого зазначення - може тягнути його недійсність (у повному обсязі або окремої його частини) за судовим рішенням. Якщо недійсність договору прямо не встановлена законом, або якщо він не визнаний судом недійсним - то він є правомірним і підлягає виконанню сторонами. Судовий розгляд, яким цивільна справа вирішується по суті, закінчується ухваленням рішення суду. Відповідно до статей 12, 78, 81, 263ЦПК України та постанови Пленуму Верховного Суду України № 14 від 18 грудня 2009 року «Про судове рішення у цивільній справі» Про судове рішення у цивільній справі - рішення суду у цивільній справі, як найважливіший акт правосуддя, покликаний забезпечити захист гарантованих Конституцією України прав і свобод людини і наповнити реальністю принцип верховенства права, повинен ухвалюватися за неухильного додержання вимог чинного процесуального законодавства про його законність і обґрунтованість. Рішення визнається законним тоді, коли суд, виконавши всі вимоги цивільно-процесуального законодавства, вирішив справу згідно із законом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні. При ухваленні рішення суд бере до уваги, що цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін, при рівності прав щодо подання доказів, їх дослідження та доведення перед судом їх переконливості. Враховуючи принцип безпосередності судового розгляду цивільних справ, рішення може бути обґрунтоване лише доказами, одержаними у визначеному законом порядку та дослідженими в тому судовому засіданні, в якому ухвалюється рішення. Суд оцінює докази відповідно до вимог статей 77 - 78, ч.ч. 3-4 ст. 82, 89ЦПК України за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Обставини, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть вважатися встановленими в цивільній справі, якщо такі засоби доказування відсутні. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях. Жоден доказ не має для суду наперед встановленого значення. Обставини, встановлені судовим рішенням у цивільній справі, господарській або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини. Результати оцінки доказів суд відображає в рішенні, в якому наводяться мотиви їх прийняття чи відмови у прийнятті. При цьому, згідно із статтею 81 ЦПК України, обов`язок доказування певних обставин лежить на стороні, яка посилається на них як на підставу своїх вимог та заперечень. Недоведеність обставин, на наявності яких наполягає позивач - є підставою для відмови у позові; а у разі, якщо на тому наполягає відповідач для відхилення його заперечень проти позову, а, відповідно, для задоволення вимог позивача. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їх права та обов`язки, мають право оскаржити в апеляційному порядку рішення суду першої інстанції повністю або частково. Під час розгляду справи в апеляційному порядку апеляційний суд перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції. Апеляційний суд досліджує докази, які судом першої інстанції були досліджені з порушенням встановленого порядку або в дослідженні яких було неправомірно відмовлено, а також нові докази, неподання яких до суду першої інстанції було зумовлено поважними причинами. Рішення суду І інстанції у повній мірі відповідає виписаному. Правовідносини щодо стягнення заборгованості за кредитним договором регулюються положеннями Цивільного кодексу України. Відповідно до вимог статей 526, 530 ЦК України зобов`язання повинні виконуватись належним чином і в установлений строк. Наслідки прострочення позичальником повернення позики визначено ч. 2 ст. 1050 ЦК України. Якщо договором встановлений обов`язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до ст. 1048 цього Кодексу. Згідно зі статтею 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові в розмірах та на умовах, установлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти. Кредитний договір укладається у письмовій формі (частина перша статті 1055 ЦК України). Відповідно до вимог статті 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики. За змістом статті 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами). За частиною першою статті 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Відповідно до частини першої статті 628 ЦК України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства. Договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї зі сторін має бути досягнуто згоди (стаття 638 ЦК України). Договір є обов`язковим для виконання сторонами (ст. 629 ЦК України). Якщо в зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню в цей строк (термін). З матеріалів справи вбачається, і, таке встановлено судом першої інстанції, 14 червня 2010 року ОСОБА_2 (згідно паспорта громадянина України № НОМЕР_1 прізвище змінено на Конограй) підписала Анкету-заяву про приєднання до Умов та Правил надання банківських послуг (а.с.33). Своїм підписом, фактично погодилася з тим, що ця заява разом з Умовами та Правилами надання банківських послуг і Тарифами становить між нею та банком договір про надання банківських послуг, та що вона ознайомилась та погодилась з Умовами та Правилами надання банківських послуг і Тарифами банку, які були надані їй для ознайомлення в письмовому вигляді та які викладені на банківському сайті www.privatbank.ua. До Анкети-заяви позивачем надано Витяг з Тарифів обслуговування кредитних карт «Універсальна», «Універсальна 55», «Універсальна CONTRACT», «Універсальна COLD» (а.с.34) та витяг з Умов та правил надання банківських послуг в ПриватБанку, розміщений на сайті https://privatbank.ua/terms/, як невід`ємні частини кредитного договору, проте відповідачем вказані тарифи не підписані (а.с.16-32). Як вбачається з розрахунку, заборгованість ОСОБА_1 за вказаним кредитним договором станом на 28 листопада 2019 року становить 26 798 гривень 48 копійок, у тому числі - за простроченим тілом кредиту 11 822,98 грн., заборгованість за процентами, нарахованими на прострочений кредит згідно зі ст.625 ЦК України, 1 605,39 грн., нарахована пеня 11 617,80 грн., штрафи 1 752,31 грн. (а.с.15). Крім того, кредитодавець в односторонньому порядку на власний розсуд міг змінити ліміт картки, збільшивши чи зменшивши його, в залежності від договірної поведінки позичальника. Як вбачається з довідки Банку, ОСОБА_1 починаючи з червня 2010 року за весь період кредитування, було видано сім карток, термін дії останньої до березня 2022 року (а.с. 71). 09 серпня 2012 року, Банком встановлено кредитний ліміт у сумі 6 000 гривень, який був збільшений 08 січня 2013 року до 11 000 гривень, 11 серпня 2013 року до 12 200 гривень, а потім зменшувався до 8 940 гривень та станом на 06 серпня 2018 року, у зв`язку з порушенням виконання умов договору, ліміт зменшено та становить 0 гривень (а.с. 70). З виписки з особового рахунку видно, що позичальник користувалася кредитними коштами, знімаючи з картки та повертаючи періодичними платежами. Проте, повернуті позичальником кошти Банком зараховувалися на погашення відсотків та штрафів, а лише потім на погашення кредиту. У разі недостатності суми погашення, в тому числі і на нараховані штрафні санкції, Банком вказана сума зараховувалась саме на борг по тілу кредиту. Банк, пред`являючи вимоги про погашення заборгованості за кредитним договором, просив стягнути крім простроченого тіла кредиту, відсотки згідно ст. 625 ЦК України, пеню та штрафи. Відповідно до вимог статті 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться . За частиною 1 статті 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника разом з позикою і процентів від її суми, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Відповідно до частини 1 статті 1056-1 ЦК України (в редакції, чинній на час укладення договору) процентна ставка за кредитом може бути фіксованою або змінюваною. Тип процентної ставки визначається кредитним договором. Встановлений договором розмір фіксованої процентної ставки не може бути збільшено банком в односторонньому порядку (частина 3 статті 1056-1 ЦК України). В разі застосування змінюваної процентної ставки кредитор самостійно, з визначеною у кредитному договорі періодичністю, має право збільшувати та зобов`язаний зменшувати проценту ставку відповідно до умов і в порядку, встановлених кредитним договором (частина 4 статті 1056-1 ЦК України), про що кредитодавець зобов`язаний повідомити позичальника. Відповідно до ст. 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання. За ч.1, 2 ст. 551 ЦК України предметом неустойки може бути грошова сума, рухоме і нерухоме майно. Якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства. При цьому, відповідно до постанови Великої Палати Верховного Суду від 03.07.2019 року №342/180/17 вбачається, що оскільки умови договорів приєднання розробляються Банком, то повинні бути зрозумілі усім споживачам і доведені до їх відома, у зв`язку із чим Банк має підтвердити, що на час укладення відповідного договору діяли саме ці умови, а не інші. Тому з огляду на зміст статей 633, 634 ЦК України можна вважати, що другий контрагент (споживач послуг банку) лише приєднується до тих умов, з якими він ознайомлений. В разі укладення кредитного договору неустойка поділяється на встановлену законом (розмір та підстави стягнення якої визначається актами законодавства) та договірну (розмір та підстави стягнення якої визначається сторонами в самому договорі). Без наданих підтверджень про конкретні запропоновані відповідачу Умови та правила банківських послуг, відсутність у анкеті-заяві домовленості сторін про сплату відсотків за користування кредитними коштами, пені та штрафів за несвоєчасне погашення кредиту, надані банком Витяг з Тарифів та Витяг з Умов не можуть розцінюватися як стандартна (типова) форма, що встановлена до укладеного із відповідачкою кредитного договору, оскільки достовірно не підтверджують вказаних обставин. Як слідує з наданих позивачем витягу з Тарифів обслуговування кредитних карт, витягу з Умов і правил надання банківських послуг, вони не містять підпису ОСОБА_1 , а тому їх не можна розцінювати як частину кредитного договору, укладеного між сторонами шляхом підписання заяви б/н від 14 червня 2010 року. З огляду на викладені обставини, відсутні підстави вважати, що сторони обумовили у письмовому вигляді ціну договору у формі сплати процентів за користування кредитними коштами та відповідальність у вигляді неустойки (пені, штрафів) за порушення термінів виконання договірних зобов`язань. Також підписана сторонами анкета-заява від 14 червня 2010 року не містить посилання на конкретні розміри пені, що за відсутності належних доказів, які б достовірно підтверджували прийняття представлених банком умов та тарифів відповідачем та приєднання до них, як другої сторони, до запропонованого договору, вказує на відсутність у відповідача заборгованості за пенею за кредитним договором в бажаному Банком розмірі. З урахуванням зазначеного, Банк має право на повернення фактично отриманих відповідачем за кредитним договором грошових коштів. Перевіривши надані Банком розрахунок та виписку з особового рахунку, шляхом арифметичного підрахунку, судом І інстанції встановлено, що позичальник за весь період кредитування, витратила кредитні кошти у сумі 61 751 гривня 74 копійки, та повернула 85 426 гривень 49 копійок. Тобто, з урахуванням того, що позичальник не підписувала тарифи банку, згідно яких їй нараховувалися відсотки, пеня та штрафи, вона фактично повернула всі взяті в кредит кошти, внаслідок чого заборгованість за тілом кредиту перед Банком, за вказаний період, у неї відсутня. З огляду на викладене, колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ Миколаївського апеляційного суду приходить до висновку, що вимоги Банку не підлягали задоволенню, що вірно констатував суд І інстанції. За такого, апеляційну скаргу Банку слід залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції без змін. Оскільки рішення суду першої інстанції не скасовано, то відповідно до ст.141 ЦПК України, з відповідача не підлягає стягненню судовий збір за розгляд справи в суді апеляційної інстанції. Керуючись ст. ст. 367, 368, 374, 375, 381, 382 ЦПК України, суд, п о с т а н о в и в: Апеляційну скаргу Акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» залишити без задоволення, а заочне рішення Березанського районного суду Миколаївської області від 13 вересня 2021 року - без змін. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена у касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення її повного тексту. Головуючий П.П. Лисенко Судді: Н.В. Самчишина Т.В. Серебрякова ________________________________________________ Повний текст постанови складено 29 листопада 2021 року.