Постанова Запорізький апеляційний суд № 325/785/21

ЗАПОРІЗЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД Єдиний унікальний № 325/785/21 Головуючий в 1 інст. Васильцова Г.А. Провадження № 33/807/734/21 Доповідач в 2 інст. Рассуждай В.Я. Категорія: ст. 124 КУпАП ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 18 листопада 2021 року м. Запоріжжя Суддя Запорізького апеляційного суду Рассуждай В.Я., розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі Запорізького апеляційного суду справу, за участі представника ОСОБА_1 адвоката Лисенка С.Д., за апеляційною скаргою потерпілої особи - ТОВ «Екніс Інжиніринг», в особі генерального директора ОСОБА_2 на постанову Приазовського районного суду Запорізької області від 15 вересня 2021 року, якою провадження у справі про адміністративне правопорушення, відносно ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, працюючого директором ФГ «Харченко В.П.», проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , ідентифікаційний номер платника податків НОМЕР_1 , закрито на підставі п. 1 ч. 1 ст. 247 КУпАП, у зв`язку з відсутністю в його діях події і складу адміністративного правопорушення, передбаченого ст.124 КУпАП, - В С Т А Н О В И В: Згідно постанови суду першої інстанції, встановлено, інспектором СРПП ВП № 2 Мелітопольського РУП ГУНП в Запорізькій області 18.06.2021 року складено протокол про адміністративне правопорушення, відносно ОСОБА_3 за ст. 124 КУпАП. Відповідно до протоколу встановлено, що 18 червня 2021 року о 8 годині 29 хвилин на автошляху с. Ботієве Приморський Посад + 800 м., ОСОБА_3 , керуючи автомобілем марки ЗАЗ 110557, д.н. НОМЕР_2 , перед зміною напрямку руху не переконався, що це буде безпечно і не створить перешкод іншим учасникам дорожнього руху, чим створив аварійну ситуацію, а саме зіткнення з автомобілем Renault Dokker, д.н. НОМЕР_3 під керуванням ОСОБА_4 , внаслідок чого останній з`їхав з проїзної частини. Автомобілі отримали механічні пошкодження. В обґрунтування рішення про закриття провадження, місцевий суд дійшов до висновку, що водій ОСОБА_3 , виконуючи поворот ліворуч, мав право обґрунтовано розраховувати, що на цій ділянці дороги, де обгін заборонено, у попутному напрямку не будуть рухатися інші учасники дорожнього руху. Місцевий суд вважає, що у діях ОСОБА_3 відсутні порушення вимог п. 10.1 ПДР України, які йому інкримінуються. В апеляційній скарзі потерпіла особа - ТОВ «Екніс Інжиніринг», в особі генерального директора ОСОБА_2 вважає постанову суду першої інстанції незаконною і такою, що підлягає скасуванню. Апелянт скаргу обґрунтовує тим, що ОСОБА_3 порушив вимоги п. 10.1 ПДР України. Місцевий суд не звернув увагу на те, що вимога п. 10.1 ПДР України встановлює повну відповідальність водія за забезпечення безпеки дорожнього руху перед початком руху, перестроюванням та зміною напрямку руху. Факт того, що водій ОСОБА_3 не увімкнув сигнал повороту і не перевірив дорожньої обстановки щодо можливості здійснити маневр ліворуч, підтверджується відеозаписом з автомобіля Renault Dokker, д.н. НОМЕР_3 . Окрім того, з відеозапису ДТП видно, що за секунду до ДТП водій автомобіля ЗАЗ тримає кермо однією рукою, в правій руці тримає телефон. Тобто, апелянт наголошує, що водій ОСОБА_3 взагалі не перевірив, чи рухаються по сусідній смузі інші транспортні засоби. Вказаний факт, на думку апелянта, свідчить, що ОСОБА_3 порушив вимоги п. 10.1 ПДР України. Апелянт зауважує, що висновки суду про наявність в діях ОСОБА_3 порушення інших правил дорожнього руху, не виключає того, що він порушив вимоги п. 10.1 ПДР України. Також, апелянт вказує, що у п. 10.4 ПДР України не вказано, що при дотримані водієм правил даного пункту, він не зобов`язаний виконувати інші правила дорожнього руху в тому числі і ті, які встановлені п. 10.1 ПДР України. Потерпілий вказує, що районний суд помилково використав практику Верховного Суду від 05.04.2018 року, адже вказана постанова суду стосується питань кримінального судочинства, що взагалі не передбачено нормами законодавства України в справах про адміністративні правопорушення. Верховний суд у постанові робив свої висновки, виходячи з конкретної кримінальної справи та її особливостей, а не робив узагальнення чи роз`яснення судам загальної юрисдикції щодо порядку застосування вимог п. 10.1 ПДР України при розгляді справ за КУпАП. Апелянт вважає, що місцевий суд не з`ясував ступінь участі кожного учасника події у спричиненні наслідків у вигляді механічних пошкоджень. Апелянт також зазначає, що з відео ДТП вбачається, що ОСОБА_4 розпочав обгін ще до того, як на дорозі з`явилась горизонтальна розмітка у вигляді вузької лінії, окрім того на дорозі відсутні будь-які знаки, які б свідчили про наявність перехрестя по переду. Просить апеляційний суд постанову місцевого суду скасувати, прийняти нову постанову, якою ОСОБА_3 визнати винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП. Від захисника ОСОБА_3 адвоката Ковальова Д.В. на адресу апеляційного суду надійшли письмові заперечення, в яких він рішення суду першої інстанції вважає законним, обґрунтованим, просить залишити його без змін, а апеляційну скаргу без задоволення. Будучи належним чином повідомленими про час та місце розгляду апеляційної скарги ОСОБА_3 та його захисник адвокат Ковальов Д.В., про що свідчать поштові повідомлення про своєчасне отримання ними судових повісток, до судового засідання апеляційного суду не з`явились, із заявами про відкладення розгляду справи не звертались. Вислухавши пояснення представника потерпілого, перевіривши матеріали адміністративної справи та розглянувши доводи, викладені в апеляційній скарзі, суд дійшов до таких висновків. Відповідно до ст. 245 КУпАП, завданнями провадження у справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об`єктивне з`ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом. Вказаних вимог закону суд першої інстанції не дотримався, та допустив однобічність та неповноту судового розгляду справи, про що свідчить наступне. Згідно ч. 1 ст. 9 КУпАП адміністративним правопорушенням визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність. Цією ж нормою закону передбачено, що для притягнення особи до адміністративної відповідальності її дія або бездіяльність повинна бути протиправною, тобто порушувати встановлений законом порядок. Згідно положень ст. 124 КУпАП відповідальність за вказане адміністративне правопорушення настає у разі порушення учасниками дорожнього руху правил дорожнього руху, що спричинило пошкодження транспортних засобів, вантажу, автомобільних доріг, вулиць, залізничних переїздів, дорожніх споруд чи іншого майна. Відповідно до вимог ст. ст. 245, 280 КУпАП одним із завдань провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об`єктивне з`ясування обставин справи, вирішення її в точній відповідності з законом. При розгляді справи про адміністративне правопорушення суд повинен з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Відповідно до ст. 251 КУпАП, доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису чи засобів фото - і кінозйомки, відеозапису, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами. Відповідно до роз`яснень, викладених у п. 26 постанови Пленуму Верховного Суду України № 14 від 23.12.2005 року «Про практику застосування судами України законодавства у справах про деякі злочини проти безпеки дорожнього руху та експлуатації транспорту, а також про адміністративні правопорушення на транспорті» суб`єктом адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП, можуть бути лише водії транспортних засобів. При цьому пошкодження таких засобів, вантажів, шляхів, шляхових та інших споруд чи іншого майна має бути наслідком порушення правил дорожнього руху. Як вбачається із постанови, суддею місцевого суду були зроблені висновки про відсутність складу адміністративного правопорушення за ст. 124 КУпАП в діях водія ОСОБА_3 . Суд апеляційної інстанції з такими висновками суду першої інстанції не погоджується, з огляду на наступне. Відповідно до протоколу про адміністративне правопорушення серії ААБ №160885 від 18 червня 2021 року (а.с.1) висунуто гр. ОСОБА_3 обвинувачення в тому, що він, керуючи автомобілем марки ЗАЗ 110557, д.н. НОМЕР_2 , перед зміною напрямку руху не переконався, що це буде безпечно і не створить перешкод іншим учасникам дорожнього руху, чим створив аварійну ситуацію, а саме зіткнення з автомобілем Renault Dokker, д.н. НОМЕР_3 під керуванням ОСОБА_4 , внаслідок чого останній з`їхав з проїзної частини. Автомобілі отримали механічні пошкодження. Водій порушив вимоги п.10.1 ПДР України. Пунктом 10.1 ПДР України встановлено, що перед початком руху, перестроюванням та будь-якою зміною напрямку руху водій повинен переконатися, що це буде безпечним і не створить перешкод або небезпеки іншим учасникам руху. За порушення вимог зазначеного пункту ПДР України з наслідками у вигляді ДТП, передбачена відповідальність, встановлена за ст. 124 КУпАП. Протокол про адміністративне правопорушення не є самостійним доказом, а тому має оцінюватись у сукупності з усіма наявними матеріалами справи. Таким чином, суд оцінює вказаний документ з іншими доказами, якими можливо встановити, що водій ОСОБА_3 проігнорував вимоги п. 10.1 ПДР України та скоїв адміністративне правопорушення за ст. 124 КУпАП. Так, суд апеляційної інстанції щодо вказаного висновку, виходить з таких доказів: письмових пояснень ОСОБА_3 (а.с.4), яким пояснено, що під час події він не включив покажник повороту, подивився в дзеркало заднього виду, здійснив маневр повороту ліворуч. Після чого почув зіткнення з іншим автомобілем; схеми місця ДТП (а.с.5), з якої вбачається розташування автомобілів після зіткнення та їх схематичний рух під час події; письмовими поясненнями водія ОСОБА_4 (а.с.7), яким пояснено, що водій ОСОБА_3 під час події без покажника повороту здійснив різкий маневр ліворуч, чим спровокував зіткнення; фотосвітлинами події (а.с.11-12), якими показано механічні пошкодження автомобілів під час події; відеозаписом події (а.с.13), яким показано, що водій автомобіля ЗАЗ ОСОБА_3 при зміні напрямку руху не показав покажник повороту, не пересвідчився в безпечності свого маневру і в тому, що по іншій полосі попутного напрямку здійснює рух автомобіль ОСОБА_4 .. Таким чином, водій ОСОБА_3 скоїв ситуацію, яка стала причиною зіткнення автомобілів. Пояснення ОСОБА_3 , що він виконав всі вимоги ПДР України під час зміни свого напрямку, а саме подивися в дзеркала спростовується матеріалами справи. Так, з відеозапису та фотосвітлин (а.с.24) вбачається, що ОСОБА_3 під час події розмовляв по телефону, а тому апеляційний суд погоджується з доводами апелянта про те, що водій був не уважний через розмову по телефону. Водій що ОСОБА_3 зобов`язаний бути уважним, стежити за дорожньою обстановкою, відповідно реагувати на її зміну, повинен був бачити автомобіль під керуванням ОСОБА_4 та відповідно реагувати на нього. Водій ОСОБА_3 перед початком руху, перестроюванням та будь-якою зміною напрямку руху повинен був переконатися, що це буде безпечним і не створить перешкод або небезпеки іншим учасникам руху, а саме перед здійсненням цього маневру переконатися, зокрема, що транспорті засоби, які їхали позаду нього. Суд вказує, що навіть, якщо інший водій порушив вимоги ПДР України, а саме здійснював обгін не в передбачений спосіб, в розумінні ПДР України водій ОСОБА_3 не звільнений від виконання вимог п.10.1 правил. Таким чином, водій ОСОБА_3 не виконав вимоги п.10.1 ПДР України, що є має причинний зв`язок між його діями та наслідками у вигляді механічних пошкоджень автомобілів. Апеляційний суд не погоджується з позицією захисника щодо використання висновків кримінального провадження Верховного суду та апеляційної інстанції, адже вказані судові установи робили висновки з конкретного кримінального провадження та його особливостей. Вказані суди не робили узагальнення чи роз`яснення судом порядку застосування вимог п. 10.1 ПДР України при розгляді справ про адміністративне правопорушення. Суд наголошує, що встановлюючи вимоги до постанови у справі про адміністративне правопорушення, законодавець не зробив будь-яких виключень щодо постанов про закриття провадження у справі про адміністративні правопорушення, із чого необхідно зробити висновок про те, що виконання вимог ч. 2 ст. 283 КУпАП є обов`язковим і для цього виду постанов. Із урахуванням наведеного та враховуючи відповідні положення ЦПК України та КАС України щодо обов`язковості висновків суду у справі про адміністративне правопорушення при розгляді цивільного чи адміністративного позову в частині висновків про те, чи мали місце певні дії (бездіяльність) та чи вчинені вони певною особою, виходячи із принципів верховенства права та однієї із засад судочинства, передбаченої п. 2 ч. 1 ст. 129 Конституції України, якою є забезпечення доведеності вини, суд приходить до висновку про те, що визнання вини особи є обов`язковим при доведеності вчинення нею будь-якого адміністративного правопорушення, в тому числі, і у випадку закриття справи із нереабілітуючих підстав. Зазначене вище узгоджується із правовою позицією Європейського суду з прав людини щодо порядку розгляду справ про адміністративні правопорушення. Так, у рішенні Суду «Енгель та інші проти Нідерландів» були визначені критерії, за наявності одного із них будь-яке правопорушення повинне розцінюватись як кримінальне і розглядатись за процедурою, визначеною національним законодавством для кримінальних правопорушень. Такими критеріями є: «критерій національного права», який визначає те, що будь-яке протиправне діяння є злочином, якщо воно передбачене як злочин відповідним національним законодавством; «критерій кола адресатів», відповідно до якого правопорушення повинне розглядатись як кримінальне, якщо відповідальність за нього поширюється на невизначене коло осіб; «критерій мети та тяжкості наслідків» за змістом якого, вчинене правопорушення розглядається за природою кримінального злочину якщо санкція за його вчинення є достатньо суворою і передбачає елемент покарання. Зазначені положення знайшли в подальшому своє відображення у чисельних рішеннях ЄСПЛ, зокрема: «+4 посилання» та інших. Аналіз диспозиції та санкції 124 КУпАП дає підстави стверджувати те, що це правопорушення відповідає критерію кола адресатів та критерію мети та тяжкості наслідків. Відповідно до ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права. Наведене вказує на те, що зазначене вище правопорушення повинне розглядатись за процедурою кримінального судочинства, де визнання вини є обов`язковим відповідно до положень ст. 17, ч. 4 ст. 374 КПК України, п. 2 ч. 1 ст. 129 Конституції України. Аналіз положень ст. 38 та п. 7 ч. 1 ст. 247 КУпАП дає підстави стверджувати те, що наслідком закриття провадження у справі про адміністративне правопорушення у зв`язку із закінченням строків накладення адміністративного стягнення є лише звільнення особи від накладення адміністративного стягнення. При цьому суд звертає увагу і на те, що закриття справи із підстав, передбачених п. 7 ч. 1 ст. 247 КУпАП не передбачає звільнення особи від адміністративної відповідальності, наслідком чого була би відсутність підстав для визнання вини особи у вчиненні адміністративного правопорушення. Зважаючи на викладене та враховуючи зазначену вище правову позицію ЄСПЛ у питанні порядку розгляду справ про адміністративні правопорушення, суд приходить до висновку про те, що закриття справи у зв`язку із закінченням строків накладення адміністративного стягнення за своєю суттю є закриттям справи із нереабілітуючих підстав, не передбачає звільнення особи від адміністративної відповідальності, що указує на необхідність визнання вини. За таких обставин, оскільки адміністративне правопорушення вчинено 18 червня 2021 року, тобто з дня його вчинення минуло більше ніж три місяці, а тому ОСОБА_3 , слід визнати винним у скоєнні адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП, а провадження у справі закрити, на підставі п. 7 ст. 247 КУпАП, у зв`язку із закінченням строків накладення адміністративного стягнення, передбачених ст. 38 КУпАП. На підставі вищевикладеного, апеляційний суд доходить висновку, що апеляційну скаргу необхідно задовольнити, а постанову суду першої інстанції скасувати, визнавши винним ОСОБА_3 за ст. 124 КУпАП та закрити провадження відносно останнього, у зв`язку із закінченням строків накладення адміністративного стягнення, передбачених ст. 38 КУпАП. На підставі зазначеного, керуючись ст. 294 КУпАП, суддя, - П О С Т А Н О В И В: Апеляційну скаргу потерпілої особи - ТОВ «Екніс Інжиніринг», в особі генерального директора ОСОБА_2 , задовольнити. Постанову Приазовського районного суду Запорізької області від 15 вересня 2021 року, якою провадження у справі про адміністративне правопорушення, відносно ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , закрито на підставі п. 1 ч. 1 ст. 247 КУпАП, у зв`язку з відсутністю в його діях події і складу адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП, скасувати. Прийняти нову постанову, якою ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , визнати винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП. Провадження у справі про притягнення ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 до адміністративної відповідальності за ст. 124 КУпАП, закрити на підставі п. 7 ч. 1 ст. 247 КУпАП, у зв`язку із закінченням на момент розгляду справи про адміністративне правопорушення строків, передбачених ст. 38 КУпАП. Постанова набирає законної сили негайно після її винесення, є остаточною і оскарженню не підлягає. Суддя Запорізького апеляційного суду В.Я. Рассуждай Дата документу Справа № 325/785/21