Постанова 4804 № 241/527/21

22-ц/804/2669/21 241/527/21 П О С Т А Н О В А Іменем України Єдиний унікальний номер 241/527/21 Номер провадження 22-ц/804/2669/21 23 листопада 2021року місто Маріуполь Донецький апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: головуючого судді Лопатіної М.Ю. суддів - Баркова В.М., Зайцевої С.А. за участю секретаря Грішко С.В. сторони: позивач - ОСОБА_1 , в інтересах якого діє ОСОБА_2 , відповідачі - Держави України в особі Мангушського об`єднаного управління Пенсійного фонду України Донецької області, Держави України в особі Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Харків) розглянув у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_1 , в інтересах якого діє ОСОБА_2 , на рішення Першотравневого районного суду Донецької області від 03 серпня 2021 року, ухвалене у складі судді Демочко Д.О., повний текст якого складено 04 серпня 2021 року, - В С Т А Н О В И В: Описова частина Короткий зміст позовних вимог У березні 2021 року ОСОБА_1 , в інтересах якого діяв ОСОБА_2 , звернувся до суду з позовом до Держави України в особі Мангушського об`єднаного управління Пенсійного фонду України Донецької області (надалі: Мангушське ОУ ПФУ Донецької області) та Держави України в особі Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Харків) про відшкодування моральної шкоди. Позов мотивовано тим, що з 11 березня 1992 року позивач отримує пенсію за віком і з метою уникнення негативних наслідків збройного конфлікту, він був змушений залишити своє місце проживання у м.Донецьку та у серпні 2014 року перемістився до м.Бердянська Запорізької області, у листопаді 2014 року - до м. Першотравенська Дніпропетровської області, а у жовтні 2016 року - до с.Новогригорівки Нікольського району Донецької області.17 жовтня 2016 року ОСОБА_1 особисто звернувся до Мангушського ОУ ПФУ Донецької області із заявою про взяття на облік у зв`язку з переміщенням та про запит пенсійної справи, на підставі якої він був взятий на пенсійний облік. Мангушське ОУ ПФУ Донецької області узяло позивача на пенсійний облік, поновило пенсійні виплати, які виплачувались регулярно до квітня 2018 року включно, а з 01 травня 2018 року безпідставно припинились. Рішення відповідача про припинення пенсійних виплат позивач не отримував. Після неодноразових звернень ОСОБА_1 до Маншушського ОУ ПФУ із заявами щодо поновлення виплати пенсії та виниклої заборгованості, останній поновив пенсійні виплати лише з 01 жовтня 2018 року, проте пенсію за минулий час, а саме за період з 01 травня 2018 року по 01 жовтня 2018 року, не сплатив. Рішенням Донецького окружного адміністративного суду від 23 травня 2019 року у справі № 200/5408/19-а позовну заяву ОСОБА_3 до Мангушського ОУ ПФУ Донецької області про визнання протиправними дії, зобов`язання вчинити певні дії частково задоволено. Визнано протиправними дії Мангушського ОУ ПФУ Донецької області щодо припинення виплати пенсії ОСОБА_4 з 01 травня 2018 року та зобов`язано Мангушське ОУ ПФУ Донецької області здійснити нарахування та виплату заборгованості з пенсії ОСОБА_4 з травня по вересень 2018 року включно. 25 вересня 2019 року Донецьким окружним адміністративним судом був виданий виконавчий лист на виконання зазначеного судового рішення, а 10 жовтня 2019 року на підставі заяви позивача головним державним виконавцем Відділу примусового виконання рішень Управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Донецькій області Григорян Г.Ю. відкрито виконавче провадження ВП № 60269337, яке закінчено на підставі постанови від 28 січня 2020 року. Внаслідок протиправної бездіяльності Мангушського ОУ ПФУ Донецької області та Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Харків) позивачу була спричинена моральна шкода, яка полягає в тому, що Мангушське ОУ ПФУ протиправно не виплатило позивачу пенсію за період травня по вересень 2018 року, а головний державний виконавець Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Донецькій області Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції( м. Харків) Григорян Г.Ю., в порушення ст.18 Закону України «Про виконавче провадження», не забезпечила виконання судового рішення в повному обсязі, безпідставно завершила виконавчі дії та повернула виконавчий лист до суду, як такий, що фактичного виконаний в повному обсязі. Зазначену моральну шкоду позивач обґрунтував тим, що невиплата йому пенсії, що є єдиним джерелом доходу, привела його до пошуку коштів для задоволення своїх життєвих потреб, оплати комунальних послуг, придбання їжі та одягу, а також до погіршення стану здоров`я, відчуття страху за своє майбутнє, приниження його гідності, постійного стресу. Задля захисту своїх прав та законних інтересів, він був змушений звертатись за допомогою правозахисників, до судових органів. З урахуванням наведеного, ОСОБА_1 просив стягнути з Державного бюджету України шляхом списання коштів з єдиного казначейського рахунку Державної казначейської служби України на його користь завдану моральну шкоду у розмірі 10000 грн внаслідок протиправної бездіяльності Мангушського об`єднаного управління Пенсійного фонду України в Донецької області; стягнути з Державного бюджету України шляхом списання коштів з єдиного казначейського рахунку Державної казначейської служби України на його користь завдану моральну шкоду у розмірі 10000 грн внаслідок протиправної бездіяльності Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Харків). Короткий зміст рішення суду першої інстанції. Рішенням Першотравневого районного суду Донецької області від 03 серпня 2021 року у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 відмовлено в повному обсязі. Ухвалюючи таке рішення, місцевий суд виходив з того, що позивач не надав належних, достовірних та допустимих доказів, які б підтверджували моральні страждання, приниження честі та гідності (не наведено якихось наслідків протиправної поведінки, фактів розладу здоров`я позивача, не прослідковуються зміни у способі життя позивача у зв`язку із вчиненням щодо нього протиправних дій). Короткий зміст вимог апеляційної скарги та узагальнені доводи особи, яка подала апеляційну скаргу . В апеляційній скарзі ОСОБА_1 , через свого представника - адвоката Щеголь С.К., посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, неповне з`ясування обставин, які мають значення для справи, невідповідність висновків суду обставинам справи, просив рішення суду першої інстанції скасувати та ухвалити нове, яким задовольнити його позовні вимоги в повному обсязі. В обґрунтування доводів апеляційної скарги скаржник зазначив, що судом залишено поза увагою те, що рішенням Донецького окружного адміністративного суду у справі № 200/5408/19-а встановлено протиправну бездіяльність Мангушського ОУ ПФУ Донецької області, доказом протиправності рішення державного виконавця є постанова від 28 січня 2020 року про закінчення виконавчого провадження з примусового виконання судового рішення, яке фактично залишилось не виконаним. З огляду на практику Європейського Суду з прав людини, Великої Палати Верховного Суду, сам факт невиконання судового рішення з боку Мангушського ОУ ПФУ Донецької області та неповне і неефективне здійснення виконавчого провадження держаним виконавцем обґрунтовано презюмує завдання йому моральної шкоди. А тому, вважає, що відмова судом першої інстанції в задоволенні позову через відсутність доказів завдання моральної шкоди, є необґрунтованою. Судом не враховано, що невиплата Мангушським ОУ ПФУ Донецької області йому пенсії, яка є єдиним джерелом засобів існування, призвела до постійного пошуку коштів, неможливості придбання необхідних речей для задоволення базових потреб, у зв`язку з чим у нього погіршився стан здоров`я, він відчував головний біль, страх за своє майбутнє, приниження гідності, постійний стрес, а також був змушений для захисту своїх прав звертатись до суду. Доводи і заперечення інших учасників справи У своєму відзиві на апеляційну скаргу Східне міжрегіональне управління Міністерства юстиції (м.Харків), посилаючись на відповідність оскаржуваного судового рішення вимогам законності та обґрунтованості, просило апеляційну скаргу залишити без задоволення. Інші учасники справи своїм процесуальним правом на подання відзиву на апеляційну скаргу не скористались. Позивач, його представник та представники відповідачів в судове засідання не з`явились, про дату, час і місце розгляду справи повідомлені належним чином, що у відповідності до ч.2 ст.372 ЦПК України не перешкоджає розгляду справи.

Мотивувальна частина Позиція апеляційного суду Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріали справи та обговоривши доводи скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню з таких підстав. Згідно з частинами першою, другою та п`ятою статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні. Оскаржуване рішення суду в повній мірі не відповідає зазначеним вимогам закону. Фактичні обставини справи, встановлені судом першої інстанції Згідно довідки від 17 жовтня 2016 року за № 1439013429, позивач ОСОБА_1 узятий на облік як внутрішньо переміщена особа з тимчасово окупованої території України (а.с.10). Рішенням Донецького окружного адміністративного суду від 23 травня 2019 року у справі № 200/5408/19-а позовну заяву ОСОБА_3 до Мангушського ОУ ПФУ Донецької області про визнання протиправними дії, зобов`язання вчинити певні дії частково задоволено. Визнано протиправними дії Мангушського ОУ ПФУ Донецької області щодо припинення виплати пенсії ОСОБА_4 з 01 травня 2018 року та зобов`язано Мангушське ОУ ПФУ Донецької області здійснити нарахування та виплату заборгованості з пенсії ОСОБА_4 з травня по вересень 2018 року включно (а.с. 132-134). 10 жовтня 2019 року, на підставі заяви позивача, головним державним виконавцем Відділу примусового виконання рішень Управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Донецькій області Григорян Г.Ю. відкрито виконавче провадження № 60269337 з виконання вищевказаного судового рішення (а.с.11) Згідно постанови головного державного виконавця Відділу примусового виконання рішень Управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Донецькій області Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Харків) від 28 січня 2020 року виконавче провадження № 60269337 закінчено. З даної постанови вбачається, що згідно листа Мангушського ОУПФУ Донецької області від 24 жовтня 2019 року № 3763/12 рішення Донецького окружного адміністративного суду від 23 травня 2019 року у справі № 200/5408/19-а виконано, поновлено виплату поточної пенсії ОСОБА_1 , виплата нарахованої пенсії за минулі періоди буде здійснена в порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України (а.с.19-20). Мотиви, з яких виходить суд апеляційної інстанції, та застосовані норми права Відповідно до частин першої-другої статті 22 ЦК України особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Збитками є: 1) втрати, яких особа зазнала у зв`язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); 2) доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода). Статтею 23 ЦК України передбачено право особи на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав та законних інтересів. Відповідно до частин другої-п`ятої цієї статті моральна шкода полягає, зокрема у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім`ї чи близьких родичів. Моральна шкода відшкодовується грішми, іншим майном або в інший спосіб. Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості. Моральна шкода відшкодовується незалежно від майнової шкоди, яка підлягає відшкодуванню, та не пов`язана з розміром цього відшкодування. Моральна шкода відшкодовується одноразово, якщо інше не встановлено договором або законом. Загальні підстави відповідальності за завдану майнову та моральну шкоду визначені нормами статей 1166, 1167 ЦК України, відповідно до яких шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності вини. Разом з тим, згідно зі статтею 1173 ЦК України шкода, завдана фізичній або юридичній особі незаконними рішеннями, дією чи бездіяльністю органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування при здійсненні ними своїх повноважень, відшкодовується державою, Автономною Республікою Крим або органом місцевого самоврядування незалежно від вини цих органів. Статтею 56 Конституції України передбачено, що кожен має право на відшкодування за рахунок держави чи органів місцевого самоврядування матеріальної та моральної шкоди, завданої незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їх посадових і службових осіб при здійсненні ними своїх повноважень. Під моральною шкодою слід розуміти втрати немайнового характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань, або інших негативних явищ, заподіяних фізичній чи юридичній особі незаконними діями або бездіяльністю інших осіб. Моральна шкода може полягати у порушенні права власності, у порушені нормальних життєвих зв`язків через неможливість продовження активного громадського життя, порушенні стосунків з оточуючими людьми при настанні інших негативних наслідків. Обов`язковому з`ясуванню при вирішенні спору про відшкодування моральної (немайнової) шкоди підлягають: наявність такої шкоди, протиправність діяння її заподіювача, наявність причинного зв`язку між шкодою і протиправними діяннями заподіювача та вини останнього в її заподіянні. Суд, зокрема, повинен з`ясувати, чим підтверджується факт заподіяння позивачеві моральних чи фізичних страждань або втрат немайнового характеру, за яких обставин чи якими діями (бездіяльністю) вони заподіяні, в якій грошовій сумі чи в якій матеріальній формі позивач оцінює заподіяну йому шкоду та з чого він при цьому виходить, а також інші обставини, що мають значення для вирішення спору. За таких обставин основною умовою відшкодування, зокрема моральної шкоди є те, що остання повинна бути заподіяна протиправними рішеннями, діями чи бездіяльністю суб`єктів владних повноважень або іншим порушенням прав, свобод та інтересів суб`єктів публічно-правових відносин та полягати у фізичному болю та стражданнях, у душевних стражданнях, у приниженні честі та гідності фізичної особи, а також ділової репутації фізичної або юридичної особи. Подібних висновків дійшов Верховний Суд, про що зазначив у постановах від 30 січня 2018 року у справі № 804/2252/14, від 31 січня 2018 року у справі № 813/5138/13-а, від 12 лютого 2018 року у справі № 800/500/16 та від 01 березня 2018 року у справі № 9901/377/18. Крім того, у пункті 32 постанові Великої Палати Верховного Суду від 03 вересня 2019 року у справі № 916/1423/17 (провадження № 12-208гс18) вказано, що «застосовуючи статті 1173, 1174 ЦК України, суд має встановити: по-перше, невідповідність рішення, дії чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування чи відповідно їх посадової або службової особи вимогам закону чи іншого нормативного акта; по-друге, факт заподіяння цим рішенням, дією чи бездіяльністю шкоди фізичній або юридичній особі. За наявності цих умов є підстави покласти цивільну відповідальність за завдану шкоду саме на державу, Автономну Республіку Крим або орган місцевого самоврядування». У постанові Великої Палати Верховного Суду від 03 липня 2019 року у справі № 750/1591/18-ц (провадження № 14-261цс19) вказано, що «згідно зі статтею 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Відповідно до статті 56 Конституції України кожен має право на відшкодування за рахунок держави чи органів місцевого самоврядування матеріальної та моральної шкоди, завданої незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їх посадових і службових осіб при здійсненні ними своїх повноважень. Частиною другою статті 1167 ЦК України визначено перелік випадків відшкодування моральної шкоди органом державної влади, органом влади Автономної Республіки Крим, органом місцевого самоврядування, фізичною або юридичною особою, яка її завдала. Зазначений перелік не є вичерпним, оскільки пункт 3 цієї статті передбачає наявність інших випадків, передбачених законом. Шкода, завдана фізичній або юридичній особі незаконними рішеннями, дією чи бездіяльністю органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування при здійсненні ними своїх повноважень, відшкодовується державою, Автономною Республікою Крим або органом місцевого самоврядування незалежно від вини цих органів (стаття 1173 ЦК України). Відповідно до прецедентної практики ЄСПЛ право заявника на відшкодування моральної шкоди у випадку надмірно тривалого невиконання остаточного рішення, за що держава несе відповідальність, презюмується. З огляду на зазначене Велика Палата Верховного Суду вважає обґрунтованими та справедливими висновки судів попередніх інстанцій про часткове задоволення вимоги про стягнення моральної шкоди, оскільки судовими рішеннями, які набрали законної сили, встановлено, що відповідачем протиправно не сплачувалась пенсія, на яку позивач має право на підставі судового рішення.» За загальним правилом підставою виникнення зобов`язання про компенсацію моральної шкоди є завдання моральної шкоди іншій особі. Зобов`язання про компенсацію моральної шкоди завданої особі незаконними рішеннями, дією чи бездіяльністю органу державної влади при здійсненні своїх повноважень виникає за таких умов: наявність моральної шкоди; протиправність поведінки особи, яка завдала моральної шкоди; наявність причинного зв`язку між протиправною поведінкою особи яка завдала моральної шкоди та її результатом - моральною шкодою. Аналогічного висновку дійшов Верховним Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду в постанові від 09 лютого 2021 року у справі № 425/793/19. Основною умовою відшкодування, зокрема, моральної шкоди є те, що остання повинна бути заподіяна протиправними рішеннями, діями чи бездіяльністю суб`єктів владних повноважень або іншим порушенням прав, свобод та інтересів суб`єктів публічно-правових відносин та полягати у фізичному болю та стражданнях, у душевних стражданнях, у приниженні честі та гідності фізичної особи, а також ділової репутації фізичної або юридичної особи. Аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 30 січня 2018 року у справі №804/2252/14, від 31 січня 2018 року у справі №813/5138/13-а та в рішеннях Верховного Суду від 12 лютого 2018 року у справі №800/500/16, від 01 березня 2018 року у справі №9901/377/18, від 09 лютого 2021 року у справі №425/793/19. Враховуючи наявність рішення Донецького окружного адміністративного суду від 23 травня 2019 року, яке набрало законної сили та яким визнано протиправними дії Мангушського ОУПФУ Донецької області щодо припинення виплати ОСОБА_1 пенсії за віком, апеляційний суд не погоджується з висновком суду першої інстанції про відсутність підстав для задоволення позовних вимог про відшкодування моральної шкоди, спричиненої позивачу даним державним органом, оскільки незаконність таких дій відповідача доведена, а вина в даному випадку презюмується і тому позивач має право на відшкодування моральної шкоди. За таких обставин, апеляційний суд приймає до уваги доводи апеляційної скарги в цій частині. Звертаючись з позовом до суду в частині вимог до Мангушського ОУ ПФУ Донецької області, позивач визначив розмір відшкодування моральної шкоди - 10 000,00 грн, що була йому заподіяна невиплатою пенсії, необхідністю нести значних зусиль, що привело до тривалих вимушених змін у житті, які негативно вплинули на його здоров`я. В пункті 9 постанови Пленуму Верховного Суду України від 31 березня 1995 року № 4 «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди», роз`яснено, що розмір відшкодування моральної (немайнової) шкоди суд визначає залежно від характеру та обсягу страждань (фізичних, душевних, психічних тощо), яких зазнав позивач, характеру немайнових втрат (їх тривалості, можливості відновлення тощо) та з урахуванням інших обставин. Зокрема, враховуються стан здоров`я потерпілого, тяжкість вимушених змін у його життєвих і виробничих стосунках, ступінь зниження престижу, ділової репутації, час та зусилля, необхідні для відновлення попереднього стану, добровільне - за власною ініціативою чи за зверненням потерпілого - спростування інформації редакцією засобу масової інформації. При цьому суд має виходити із засад розумності, виваженості та справедливості. Визначаючи розмір відшкодування моральної (немайнової) шкоди, суд повинен наводити в рішенні відповідні мотиви. Невиплата пенсії позивачу за умови, що вона є єдиним джерелом доходу позивача, яка є особою похилого віку є достатньою та самостійною підставою для висновку про те, що позивачу завдано втрат немайнового характеру у вигляді душевних страждань, порушення звичайного способу життя, психологічного навантаження, втрати емоційної стабільності через тривогу за подальшу долю та потребувало додаткових зусиль для організації свого життя позивачем, який змушений був звертатися за правовою допомогою та відстоювати свої порушені права в суді. Само по собі відновлення становища позивача, яке існувало до порушень його прав, шляхом ухвалення судом рішення на його користь, не може йому компенсувати його немайнових втрат, оскільки позивач був змушений звертатися до суду, з травня 2018 року він не отримував пенсійні виплати, які були його єдиним засобом існування, він змушений був докладати зусиль для організації свого життя за умови відсутності коштів до моменту їх отримання та відчувати безпорадність і пригніченість від таких дій саме від державного органу, який має належно виконувати покладені на нього обов`язки. Враховуючи характер та обсяг заподіяної моральної шкоди, тривалості часу та зусиль, необхідних для відновлення попереднього стану речей, тривалості часу усунення інших негативних наслідків та моральних страждань, колегія суддів вважає доведеним завдану позивачу Мангушським ОУ ПФУ Донецької області, моральної шкоди з урахуванням позбавлення позивача пенсії за період з травня 2018 року по вересень 2018 року включно та інших вищезазначених обставин, зокрема тривалості неправомірних дій позивача, необхідності пошуку коштів для задоволення своїх життєвих потреб, оплати комунальних послуг, що призводило до відчуття страху за своє майбутнє, приниження гідності, постійного стресу. Апеляційний суд також враховує, що адекватне відшкодування шкоди, зокрема й моральної, за порушення прав людини є одним із ефективних засобів юридичного захисту. Моральна шкода полягає у стражданні або приниженні, яких людина зазнала внаслідок протиправних дій. Страждання і приниження - емоції людини, змістом яких є біль, мука, тривога, страх, занепокоєння, стрес, розчарування, відчуття несправедливості, тривала невизначеність, інші негативні переживання. Порушення прав людини чи погане поводження із нею з боку органів державної влади завжди викликають негативні емоції. Вирішуючи питання щодо розміру відшкодування моральної шкоди ОСОБА_1 , колегія суддів враховує обставини справи, ступінь вини відповідача, роз`яснення постанови Пленуму Верховного Суду України від 31 березня 1995 року № 4 «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди, норми статті 23 ЦК України, і вважає, що сума 5000 грн буде достатньою і розумною компенсацією такої шкоди. Крім того, такий розмір відповідає характеру правопорушення, яке вчинене органом державної влади. При цьому, невиконання рішення суду через відсутність фінансування, в даному випадку не має правового значення, оскільки визначальним для правильного вирішення спору є незаконність дій управління Пенсійного фонду по припиненню виплат ОСОБА_1 та завдання у зв`язку із цим позивачу втрат немайнового характеру. За умови належного виконання відповідачем покладених на нього державою функцій з пенсійного забезпечення позивача на належному рівні, фінансування для виконання рішення суду, яким встановлена така незаконність, не потребувало би. В частині позовних вимог ОСОБА_1 про стягнення моральної шкоди, спричиненої Східним міжрегіональним управлінням Міністерства юстиції (м.Харків), апеляційний суд вважає за необхідне зазначити наступне. Встановлено, що в провадженні Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Донецькій області Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Харків) знаходилось виконавче провадження № 60269337 з примусового виконання рішення Донецького окружного адміністративного суду від 23 травня 2019 року про зобов`язання Мангушського ОУ ПФУ Донецької області поновити нарахування та виплату пенсії ОСОБА_1 , сплатити заборгованість з травня по вересень 2018 року включно, відкрите постановою державного виконавця від 10 жовтня 2019 року. Постановою про закінчення виконавчого провадження від 28 січня 2020 року головним державним виконавцем виконавче провадження закінчено на підставі пункту 9 частини 1 статті 39 Закону України «Про виконавче провадження» (фактичне повне виконання рішення). Звертаючись до суду з позовом в даній справі до Держави України в особі Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Харків), позивач зазначав, що невчинення посадовою особою державної виконавчої служби всіх необхідних виконавчих дій та закінчення виконавчого провадження і повернення до суду виконавчого документа як виконаного при тій умові, що позивачу так і не були виплачені грошові кошти (пенсія за минулий час), також призвело до невиконання державою свого обов`язку щодо виконання судового рішення, та, як наслідок, завдання позивачу моральної шкоди. В цій частині позовних вимог суд першої інстанції правильно зазначив, що позивачем не надано належних та допустимих доказів на підтвердження протиправності (неправомірності) рішень, дій чи бездіяльності державного виконавця, оскільки таким доказом, як правило, є відповідне судове рішення, що набрало законної сили або відповідне рішення посадових осіб державної виконавчої служби. Так, за статтею 41 Закону України «Про виконавче провадження» у разі, якщо постанова виконавця про закінчення виконавчого провадження або повернення виконавчого документа стягувачу визнана судом незаконною чи скасована в установленому законом порядку, виконавче провадження підлягає відновленню за постановою виконавця не пізніше наступного робочого дня з дня одержання виконавцем відповідного рішення. У разі відновлення виконавчого провадження стягувач, суд або орган (посадова особа), яким повернуто виконавчий документ, зобов`язані у місячний строк з дня надходження постанови про відновлення виконавчого провадження пред`явити його до виконання. Встановлено, що постанова про закінчення виконавчого провадження від 28 січня 2020 року позивачем у справі не оскаржувалась та є чинною. Отже, безпідставними є посилання скаржника на те, що неправомірність дій( бездіяльність) державного виконавця є доказом протиправності рішення державного виконавця, а тому доводи апеляційної скарги в цій частині апеляційним судом відхиляються. Враховуючи вищезазначене, апеляційний суд вважає правильним та обґрунтованим висновок суду першої інстанції про відсутність підстав для задоволення позову ОСОБА_1 в частині вимог про відшкодування моральної шкоди, спричиненою протиправними діями (бездіяльністю) Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Харків). Висновки за результатом розгляду апеляційної скарги. Згідно п.3 ч. 1 ст. 376 ЦПК України, підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи. З огляду на невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи, апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, а оскаржуване рішення - скасуванню в частині відмови у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до Держави України в особі Мангушського ОУ ПФУ Донецької області про стягнення моральної шкоди з ухваленням нового рішення про часткове задоволення позову. Керуючись ст. ст. 367, 374, 376,381, 382 ЦПК України, апеляційний суд,- П О С Т А Н О В И В: Апеляційну скаргу ОСОБА_1 , в інтересах якого діє ОСОБА_2 , задовольнити частково. Рішення Першотравневого районного суду Донецької області від 03 серпня 2021 року скасувати в частині відмови у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 , в інтересах якого діє ОСОБА_2 , до Держави України в особі Мангушського об`єднаного управління Пенсійного фонду України Донецької області про стягнення моральної шкоди. Позов ОСОБА_1 , в інтересах якого діє ОСОБА_2 , до Держави України в особі Мангушського об`єднаного управління Пенсійного фонду України Донецької області про стягнення моральної шкоди задовольнити частково. Стягнути з Державного бюджету України шляхом списання коштів з єдиного казначейського рахунку Державної казначейської служби України на користь ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 , який проживає за адресою: АДРЕСА_1 , моральну шкоду, завдану неправомірними діями Мангушського об`єднаного управління Пенсійного фонду України Донецької області, в розмірі 5000 (п`ять тисяч) гривень. В решті рішення залишити без змін. Судові витрати у справі компенсуються за рахунок держави в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена у касаційному порядку до Верховного Суду за наявності передбачених ст.389 ЦПК України підстав протягом тридцяти днів з дня складання її повного тексту. Судді: Повний текст постанови складено 26 листопада 2021 року. Суддя: