Постанова Івано-Франківський апеляційний суд № 346/3204/21

Справа № 346/3204/21 Провадження № 33/4808/708/21 Категорія ст.130 ч.1 КУпАП Головуючий у 1 інстанції Махно Н. В. Суддя-доповідач Васильєв П О С Т А Н О В А ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 25 листопада 2021 року м. Івано-Франківськ Суддя Івано-Франківського апеляційного суду Васильєв О.П., за участю захисника Букороса В.В. адвоката Луцака А.О., розглянувши справу про адміністративне правопорушення за апеляційною скаргою захисника ОСОБА_1 адвоката Луцака А.О. на постанову Коломийського міськрайонного суду Івано-Франківської області від 13 жовтня 2021 року, якою ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, не працюючого, жителя АДРЕСА_1 , громадянина України, визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП та накладено на нього адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що складає 17000 (сімнадцять тисяч) гривень, з позбавленням права керування транспортними засобами строком на 1 (один) рік, а також стягнуто судовий збір в розмірі 454 грн. 00 коп.,- в с т а н о в и в : Судом першої інстанції встановлено, що ОСОБА_1 07 липня 2021 року, о 04 год. 20 хв., в м. Коломия по вул. Мазепи, керував мотоциклом КТМ в стані алкогольного сп`яніння. Огляд на стан сп`яніння, зі згоди водія у встановленому законом порядку проводився із застосуванням приладу «Драгер» в присутності двох свідків, чим порушив вимоги п. 2.9 а Правил дорожнього руху, та вчинив адміністративне правопорушення, передбачене ч.1 ст. 130 КУпАП. Не погодившись з вказаним рішенням суду захисник ОСОБА_1 адвокат Луцак А.О. подав апеляційну скаргу, в якій вважає, що постанова судді не відповідає закону, матеріалам та обставинам справи, ухвалена без всебічного і об`єктивного з`ясування обставини справи і вирішення її в точній відповідності із законом. Постанова суду ухвалена із порушенням вимог закону. Апелянт вказує на те, що в матеріалах справи немає даних про те, що ОСОБА_1 погодився із результатом огляду на стан сп`яніння. З відеозаписів, долучених до матеріалів справи вбачається, що ОСОБА_1 , будучи в кайданках, на пропозицію працівника поліції погодився пройти огляд на визначення стану сп`яніння на місці зупинки за допомогою приладу Драгер в присутності свідків. Працівник поліції оголосив результат огляд у- 1.87 % проміле й одразу повідомив, що водій перебуває в стані алкогольного сп`яніння. Наголошує на тому, що працівник поліції не з`ясував у водія його думку щодо оголошеного результату огляду, чи згідний він із даним результатом, а відразу констатував факт перебування ОСОБА_1 в стані алкогольного сп`яніння. Наявність відеозапису про те, що ОСОБА_1 пив пиво не є належним доказом того, що він погодився із результатом огляду, оскільки у подальшому він відмовився від підписання будь яких документів, зокрема й роздруківки приладу Драгер та акту огляду, фактично починаючи відстоювати свою незгоду із результатом проведеного огляду. Наявність роздруківки приладу Драгер, що не містить підпису водія, так само як і наявність направлення водія на огляд до медичного закладу та акту огляду, за відсутності у відповідних графах підпису водія про його згоду з результатом огляду, не можна вважати як проведення працівником поліції огляду на стан алкогольного сп`яніння з дотриманням вимог закону. Пояснення свідків не містять даних того, що водій погодився із результатом огляду. Апелянт вважає, що вимагання від особи представлення доказів на захист і спростування протоколу є неприпустимим. Сторона захисту зазначає, що матеріали справи не містять даних про затримання ОСОБА_1 , до якого застосовувались кайданки, протокол затримання особи не долучено до матеріалів справи та поліцейським не складався. Таким чином, поліцейськими грубо порушено право особи на захист, що в свою чергу є наслідком недопустимості всіх доказів зібраних поліцейським. Жодним належним та допустимим доказом не встановлено, що водій керував автомобілем в стані алкогольного сп`яніння. На вказані порушення суд не звернув увагу при ухваленні оскаржуваної постанови. Просить постанову суду скасувати та закрити провадження у справі у зв`язку із відсутністю в діях ОСОБА_1 події і складу правопорушення. В судове засідання апеляційної інстанції особа, яка притягається до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 не з`явився, хоча в установленому законом порядку повідомлявся про розгляд апеляційної скарги, не подав клопотання про відкладення розгляду справи та не підтвердив поважність причин щодо неможливості явки в судове засідання апеляційної інстанції. Зі змісту доводів захисника адвоката Луцака А.О. вбачається, що ОСОБА_1 знає про розгляд апеляційної скарги в суді апеляційної інстанції, на даний час перебуває за кордоном і коли повернеться до України невідомо, однак повністю довіряє йому представництво своїх інтересів в суді та не заперечує проти розгляду апеляційної скарги за його відсутності. Апеляційний суд, приймаючи до уваги, що ОСОБА_1 знає про наявність відповідного провадження за його апеляційною скаргою в суді апеляційної інстанції, повідомлявся про розгляд апеляційної скарги в установленому законом порядку, не подав клопотання про відкладення розгляду справи та не повідомив про бажання приймати участь у судовому засіданні, враховуючи що участь особи, яка притягається до адміністративної відповідальності не є обов`язковою під час розгляду справи в апеляційній інстанції, вважає за можливе розглянути апеляційну скаргу за відсутності ОСОБА_2 . В судовому засіданні апеляційної інстанції захисник адвокат Луцак А.О. повністю підтримав вимоги апеляційної скарги в повному обсязі, просив скасувати постанову суду та закрити провадження на підставі п.7 ч.1 ст. 247 КУпАП у зв`язку із відсутністю в діях складу адміністративного правопорушення. Перевіривши матеріали справи про адміністративне правопорушення, заслухавши та дослідивши доводи захисника адвоката Луцака А.О., який підтримав доводи апеляційної скарги, апеляційний суд вважає за необхідне відмовити в задоволенні апеляційної скарги, а постанову судді залишити без змін з наступних підстав. Апеляційний суд звертає увагу на те, що Європейський суд неодноразово вказував, що адміністративне правопорушення, санкція за вчинення якого у КУпАП передбачає адміністративний арешт, визнається кримінальним правопорушенням у розумінні Конвенції (справа "Гурепка проти України"), а позбавлення прав на управління транспортним засобом також розглядається Європейським Судом кримінально-правовою санкцією, оскільки право керувати автомобілем є дуже корисним в щоденному житті і для здійснення діяльності. Визнання кримінально-правового змісту справи свідчить про те, що особа, яка притягається до відповідальності за вчинення такого правопорушення повинна користуватися основними гарантіями, які забезпечуються при обвинуваченні у вчиненні кримінального правопорушення, серед яких право знати, у вчиненні якого правопорушення його підозрюють або обвинувачують, бути чітко і своєчасно повідомленим про свої права та обов`язки, мати захисника, оскаржувати судові рішення та інші. Згідно ст.245 КУпАП завданням провадження у справах про адміністративне правопорушення є всебічне, повне і об`єктивне з`ясування обставин кожної справи, вирішення її у точній відповідності із законом. Відповідно до вимог ст.280 КУпАП, суддя при розгляді справи про адміністративне правопорушення має з`ясувати, чи було вчинено правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Апеляційний суд вважає, що суд першої інстанції, встановивши фактичні обставини адміністративного правопорушення, належним чином мотивував свої висновки щодо доведеності вини ОСОБА_1 та призначив йому справедливе стягнення в розмірі, який встановлено санкцією ч.1 ст.130 КУпАП, яке відповідає особі правопорушника та характеру вчиненого правопорушення. Перевіряючи доводи захисника адвоката Луцака А.О. щодо невинуватості ОСОБА_1 у вчиненні правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП, апеляційний суд, керуючись законом, оцінює кожний доказ з точки зору належності, допустимості, достовірності, а сукупність зібраних доказів - з точки зору достатності та взаємозв`язку для прийняття відповідного процесуального рішення. Оцінка доказів, відповідно до ст. 252 КУпАП, відбувається за внутрішнім переконанням особи, що приймає рішення та ґрунтується на всебічному, повному, та об`єктивному досліджені всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом та правосвідомістю, а жодний доказ не має наперед встановленої сили. Статтею 254 КУпАП передбачено, що у випадку виявлення адміністративного правопорушення, складається протокол про адміністративне правопорушення, який є основним процесуальним документом і єдиною підставою для розгляду справи про адміністративне правопорушення. Постанова суду відповідає вимогам ст.283 КУпАП, і містить опис обставин, встановлених при розгляді справи, зазначення нормативного акту, який передбачає відповідність за дані правопорушення та прийняте по справі рішення. Апеляційний суд надає оцінку сукупності доказів, які містяться в матеріалах справи з точки зору належності, допустимості, достовірності та достатності для прийняття відповідного процесуального рішення. Суд першої інстанції, проаналізувавши сукупність досліджених доказів, прийшов до обґрунтованого висновку, про доведеність вини ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КпАП України. Суд першої інстанції обґрунтовано вказав на те, що вина ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 130 КУпАП, підтверджується матеріалами справи, а саме: даними протоколу про адміністративне правопорушення ААБ № 244276 від 07.07.2021 року, актом огляду на стан алкогольного сп`яніння з використання спеціальних технічних засобів, направленням на огляд , результатом тесту № 2790, копією свідоцтва про повірку законодавчо регульованого засобу вимірювальної техніки, рапортами ОСОБА_3 та ОСОБА_4 , відеоматеріалами, та в цілому матеріалами справи. У судовому засіданні суду першої інстанції судом подане захисником клопотання про закриття провадження у справі досліджено із вивченням доводів клопотання щодо недоведеності вини ОСОБА_1 у вчиненні інкримінованого йому правопорушення. Суд першої інстанції, заслухавши доводи захисника та дослідивши матеріали справи, прийшов до висновку, що вина ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення доведена належним чином, а в задоволенні клопотання захисника слід відмовити. Суд критично оцінив доводи захисника, оскільки прийшов до висновку, що вони повністю спростовуються матеріалами справи, зокрема відеозаписами з нагрудних камер працівників поліції, доданими до матеріалів справи. З відеоматеріалів, що проглянуто в судовому засіданні суду, вбачалося, що водій ОСОБА_1 пройшов огляд на стан сп`яніння на місці зупинки і результат тесту позитивний, а отже, суд прийшов до висновку про наявність у діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП. Відповідно до ст. 294 КУпАП апеляційний суд переглядає справу в межах апеляційної скарги. Відповідно до виписаних у ст. ст.254, 255, 256 КУпАП положень, протокол про адміністративне правопорушення - це офіційний документ, відповідним чином оформлений уповноваженою особою про вчинення діяння, яке містить ознаки адміністративного правопорушення, передбаченого КУпАП, у якому крім іншого, зазначаються відомості про особу, яка притягається до адміністративної відповідальності; місце, час вчинення і суть адміністративного правопорушення; прізвища, адреси свідків і потерпілих якщо вони є; пояснення особи, яка притягається до адміністративної відповідальності; інші відомості, необхідні для вирішення справи. Апеляційним судом не встановлено порушень вимог ст. ст.254, 255, 256 КУпАП. Апеляційний суд вважає, що судом в повному обсязі досліджені докази у справі та перевірені доводи сторони захисту адвоката Луцака А.О. щодо невинуватості ОСОБА_1 у вчиненні правопорушення та належним чином мотивовані висновки щодо доведеності його вини у вчиненні правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП. Зокрема, відповідно до протоколу про адміністративне правопорушення серії ААБ №244276 від 07.07.2021 року, водій ОСОБА_1 07 липня 2021 року о 04 год. 20 хв., в м. Коломия по вул. Мазепи, керував мотоциклом КТМ в стані алкогольного сп`яніння. Огляд на стан сп`яніння, зі згоди водія у встановленому законом порядку провадився із застосуванням приладу «Драгер» в присутності двох свідків, чим порушив вимоги п. 2.9 а Правил дорожнього руху, та вчинив адміністративне правопорушення, передбачене ч.1 ст. 130 КУпАП. Вказаний протокол про адміністративне правопорушення складений уповноваженою на те особою поліцейським СРПП ВП Коломийського РВП старшим сержантом поліції М.Мусіловським, з заповненням всіх необхідних реквізитів, встановлених ст.256 КУпАП, протокол підписаний уповноваженою особою. ОСОБА_1 були роз`яснені його права та обов`язки, передбачені ст.63 Конституції України, ст.268 КУпАП та повідомлено про розгляд справи у Коломийському міськрайонному суді. В протоколі вказані свідки ОСОБА_5 та ОСОБА_6 із зазначенням їх анкетних даних та їх власноручних підписів. Зазначено, що до протоколу про адміністративне правопорушення додано матеріали адміністративної справи. У ОСОБА_1 не було вилучено посвідчення водія та не видавався тимчасовий дозвіл на право керування транспортними засобами. Зазначено, що особу водія ОСОБА_1 було встановлено на підставі наданого паспорта громадянина України НОМЕР_1 . В протоколі зазначено, що ОСОБА_1 відмовився від надання пояснень по суті вчиненого ним правопорушення та від ознайомлення зі змістом протоколу. Зі змісту доводів адвоката Луцака А.О. вбачається, що він вважає, що в матеріалах справи відсутні належні та допустимі докази, які підтверджують керування водієм ОСОБА_1 транспортним засобом у стані алкогольного сп`яніння. Зокрема, захисник вказує на те, що працівники поліції, застосувавши до водія ОСОБА_1 адміністративне затримання, порушили його право на захист у зв`язку з чим всі наявні у справі докази не можуть бути визнані допустимими. Апеляційний суд приймає до уваги, що відповідно до вимог КУпАП адміністративне затримання є одним з обмежувальних заходів адміністративного примусу, який застосовується всупереч волі та бажанню порушника і полягає у тимчасовому обмеженні свободи пересування і місцезнаходження. Матеріали справи не містять даних про те, що працівниками поліції стосовно ОСОБА_1 було застосовано адміністративне затримання у зв`язку із керуванням ним транспортним засобом у стані алкогольного сп`яніння і стосовно нього не складався протокол затримання. Так, відповідно до вимог ст.260 КУпАП у випадках, прямо передбачених законами України, з метою припинення адміністративних правопорушень, коли вичерпано інші заходи впливу, встановлення особи, складення протоколу про адміністративне правопорушення у разі неможливості складення його на місці вчинення правопорушення, якщо складення протоколу є обов`язковим, забезпечення своєчасного і правильного розгляду справ та виконання постанов по справах про адміністративні правопорушення допускаються адміністративне затримання особи, особистий огляд, огляд речей і вилучення речей та документів, у тому числі посвідчення водія, тимчасове затримання транспортного засобу, відсторонення водіїв від керування транспортними засобами, річковими і маломірними суднами та огляд на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння, а також щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції. Разом з тим, зі змісту матеріалів справи вбачається, що поліцейські застосували до водія ОСОБА_1 спеціальний засіб у виді кайданок у зв`язку з тим, що він не виконував законні вимоги працівників поліції щодо перебування на місці зупинки транспортного засобу та намагався втекти. Зокрема, відповідно ст.42 Закону України « Про поліцію» поліція під час виконання повноважень, визначених цим Законом, уповноважена застосовувати заходи примусу у виді фізичного впливу, застосування спеціальних засобів та застосування вогнепальної зброї. Спеціальні засоби як поліцейські заходи примусу - це сукупність пристроїв, приладів і предметів, спеціально виготовлених, конструктивно призначених і технічно придатних для захисту людей від ураження різними предметами (у тому числі від зброї), тимчасового (відворотного) ураження людини (правопорушника, супротивника), пригнічення чи обмеження волі людини (психологічної чи фізичної) шляхом здійснення впливу на неї чи предмети, що її оточують, з чітким регулюванням підстав і правил застосування таких засобів та службових тварин. Зокрема, вищевказаним законом встановлено, що кайданки та інші засоби обмеження рухомості застосовуються до особи, яка підозрюється у вчиненні кримінального правопорушення та чинить опір поліцейському або намагається втекти; під час затримання особи; під час конвоювання (доставляння) затриманого або заарештованого; якщо особа своїми небезпечними діями може завдати шкоду собі і оточуючим; проведення процесуальних дій з особами у випадках, коли вони можуть створити реальну небезпеку оточуючим або собі. Правомірність дій поліцейських щодо застосування спеціальних технічних засобів може бути більш ретельно перевірена компетентними органами у межах відповідного провадження. Апеляційний суд вважає безпідставними доводи про те, що затримання ОСОБА_1 порушувало його право на захист, оскільки обов`язок водія пройти у встановленому порядку огляд з метою встановлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції передбачено вимогами п.2.5 ПДР України. Апеляційний суд неодноразово вказував на те, що право на захист своїх інтересів виникає у особи, яка обвинувачується у вчиненні правопорушення, тільки під час складання стосовно неї відповідного протоколу про адміністративне правопорушення, а проведення огляду водія на стан алкогольного сп`яніння за своїм правовим змістом є виконанням водієм обов`язків встановлених Правилами дорожнього руху України. Саме після складання протоколу про адміністративне правопорушення особа, яка притягається до адміністративної відповідальності повідомляється про свої права та обов`язки та має певні права на ефективних захист від висунутого обвинувачення у вчиненні правопорушення. Так, зі змісту протоколу про адміністративне правопорушення вбачається, що ОСОБА_1 були роз`яснені його права та обов`язки, передбачені ст.63 Конституції України, ст.268 КУпАП та повідомлено про розгляд справи у суді. Апеляційний суд неодноразово вказував на те, що у разі виявлення поліцейськими ознак сп`яніння у водія транспортного засобу, вони повинні прийняти відповідні заходи для того, щоб забезпечити проведення огляду водія на стан сп`яніння та пересвідчитись в тому, що водій не перебуває у стані сп`яніння та може продовжити керувати транспортним засобом, оскільки керування транспортним засобом водієм, який перебуває у стані сп`яніння є злочином, який може привести до особливо тяжких наслідків та повинен бути негайно припинений. Апеляційний суд також звертає увагу на те, що у рішенні по справі "О`Галлоран та Франціє проти Сполученого Королівства" Європейський суд з прав людини постановив, що будь-яка особа, яка володіє чи керує автомобілем, підпадає під дію спеціальних правил, оскільки володіння та використання автомобілів є таким, що потенційно може завдати серйозної шкоди. Ті, хто реалізували своє право володіти автомобілями та їздити на них, тим самим погодились нести певну відповідальність та виконувати додаткові обов`язки у правовому полі. Апеляційний суд неодноразово наголошував на тому, що користування джерелом підвищеної небезпеки покладає на водія транспортного засобу певні додаткові обов`язки, які пов`язані із необхідністю забезпечення безпечного використання транспортних засобів і таке обмеження прав конкретної особи повністю відповідає інтересам суспільства щодо забезпечення безпеки дорожнього руху. Крім того, захисник Луцак А.О. посилається на те, що суд першої інстанції прийшов до безпідставного висновку про доведеність вини ОСОБА_1 у вчиненні правопорушення, незважаючи на те, що сукупність досліджених судом доказів свідчить про відсутність згоди водія транспортного засобу з результатом огляду на стан сп`яніння. Перевіряючи доводи сторони апелянта щодо невинуватості ОСОБА_1 у вчиненні правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП, апеляційний суд вважає за необхідне вказати, що незгода водія з результатами огляду на стан алкогольного сп`яніння за допомогою спеціального технічного засобу свідчить про недопустимість використання вказаних результатів як доказів доведеності вини у вчиненні адміністративного правопорушення і є правовою підставою для направлення водія на відповідний огляд на стан алкогольного сп`яніння в медичний заклад. Апеляційний суд звертає увагу на те, що відповідно до діючого закону водій самостійно вирішує чи погоджується він з результатом, який отримано при проведенні огляду поліцейським за допомогою спеціального приладу або не погоджується з отриманим результатом. У тому разі, якщо водій не погоджується з результатом огляду поліцейським за допомогою спеціального приладу, то огляд на стан сп`яніння повинен бути проведений у закладі охорони здоров`я. При цьому водій самостійно на власний розсуд вирішує це питання і не зобов`язаний вказувати причини з яких він не погодився з отриманим результатом. Разом з тим, незгода водія з результатами огляду, який було проведено працівником поліції за допомогою спеціального технічного засобу може бути здійснена різними способами та встановлюється на підставі сукупності доказів, які досліджені в судовому засіданні. В матеріалах справи відсутні дані, які свідчать про те, що водій транспортного засобу не погоджувався із результатами огляду, який було проведено поліцейським за допомогою спеціального технічного засобу, а його процесуальна поведінка після проходження огляду свідчить про те, що він не заперечував результати огляду та погоджувався з ними, оскільки не виявив бажання пройти відповідний огляд у медичному закладі та не стверджував про те, що він перебуває у тверезому стані. Разом з тим, в матеріалах справи відсутні дані, які свідчать про те, що водій транспортного засобу ОСОБА_1 не погоджувався із результатами огляду, який було проведено поліцейським за допомогою спеціального технічного засобу, а його процесуальна поведінка після проходження огляду свідчить про те, що він не заперечував результати огляду та погоджувався з ними. Апеляційний суд вважає безпідставними доводи сторони захисту про те, що висловлене водієм здивування щодо занадто високого результату огляду на стан сп`яніння, який більш ніж в 6 разів перевищував допустиму норму, повинно вважатися незгодою із результатом огляду, оскільки фактично процесуальна поведінка ОСОБА_1 після проходження огляду на стан сп`яніння вказує на те, що він повністю погоджується з тим, що отриманий результат є позитивним та свідчить про його перебування у стані алкогольного сп`яніння. Апеляційний суд неодноразово звертав увагу на те, що незгода водія транспортного засобу із позитивним результатом проведеного огляду на стан алкогольного сп`яніння повинна бути висловлена в категоричній чіткій формі, а зі змісту процесуальної поведінки водія повинно вбачатись, що він дійсно вважає, що такий результат огляду не відповідає дійсності, оскільки не перебуває у стані алкогольного сп`яніння. Разом з тим, зі змісту відеозапису вбачається, що водій вказував, що дійсно вживав алкогольні напої та після складання протоколу про адміністративне правопорушення повідомив, що повністю погоджується із протоколом про адміністративне правопорушення, однак не буде підписувати ніякі документи у зв`язку з тим, що працівник поліції знімає його на відеореєстратор. Вищевказані обставини свідчать про безпідставність доводів сторони захисту про те, що відсутність підпису ОСОБА_1 в протоколі про адміністративне правопорушення, акті огляду на стан сп`яніння та інших документах підтверджує його незгоду із позитивним результатом огляду. Відеозапис надає можливість встановити, що поведінка водія ОСОБА_1 явно не відповідала обстановці та свідчила, що останній має чітко виражені ознаки алкогольного сп`яніння. Апеляційний суд вважає, що під час розгляду справи судом не встановлені докази, які свідчать про те, що водій ОСОБА_1 повідомив поліцейських про незгоду з отриманим позитивним результатом та наполягав на проведені огляду на стан сп`яніння у медичному закладі. Процесуальна поведінка водія ОСОБА_1 після проведення огляду на стан алкогольного сп`яніння свідчить, що він погодився із отриманим позитивним результатом огляду на стан алкогольного сп`яніння, який було проведено поліцейським із застосуванням спеціальних технічних засобів і у працівника поліції були відсутні правові підстави для направлення водія для проведення огляду на стан алкогольного сп`яніння у закладах охорони здоров`я. Зі змісту протоколу про адміністративне правопорушення вбачається, що під час їх складання ОСОБА_1 відмовився від дачі пояснень. Апеляційний суд звертає увагу на те, що право відмовитись давати свідчення щодо себе, закріплене ст.63 Конституції України, є важливою гарантією захисту від незаконного тиску на особу з метою змусити її своїми показаннями створити підставу для притягнення її до відповідальності. Дотримання права не свідчити проти себе є складовою реалізації права особи на справедливий і публічний розгляд її справи незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, закріпленого у статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Проте заборона притягнення до відповідальності особи на підставі її відмови давати пояснення не свідчить про неможливість використання у доказуванні факту мовчання особи в ситуаціях, які чітко вимагають необхідність надання таких пояснень. Зокрема, відповідно до практики розгляду справ Європейським судом з прав людини право на мовчання та право не давати свідчення проти себе не є абсолютними правами «не можна сказати, що рішення обвинуваченого мовчати впродовж усього кримінального провадження обов`язково не повинно мати наслідків, коли суд, що розглядає справу, намагатиметься оцінити докази проти нього. Питання, чи порушують статтю 6 негативні висновки, зроблені з мовчання обвинуваченого, має вирішуватися у світлі всіх обставин справи» Право особи не давати пояснення не повинно перешкоджати «тому, щоб мовчання обвинуваченого в ситуаціях, які чітко вимагають його пояснення, бралося до уваги при оцінюванні переконливості доказів наведених обвинуваченням (справа «Джон Мюррей проти Сполученого Королівства»): Апеляційний суд вважає, що гарантії щодо реалізації права не свідчити проти себе не позбавляють суд можливості враховувати відмову особи, яка обвинувачується у вчиненні адміністративного правопорушення від дачі показань, за умови доведеності її вини поза розумним сумнівом на підставі сукупності доказів, досліджених судом. Апеляційний суд вважає, що обставини за яких стосовно ОСОБА_1 було складено протокол про адміністративне правопорушення, вимагали від нього надати детальні та змістовні пояснення стосовно висунутого обвинувачення. Зі змісту протоколу про адміністративне правопорушення вбачається, що суть обвинувачення полягає в тому, що особа, яка притягається до адміністративної відповідальності за ч.1 ст.130 КУпАП звинувачується у керування транспортним засобом в стані алкогольного сп`яніння та порушенні вимог ст.2.9а Правил дорожнього руху України. Відповідно до статті 251 КУпАП відеофіксація є одним із доказів в справі про адміністративне правопорушення, тому з метою всебічного, повного і об`єктивного дослідження всіх обставин справи в їх сукупності, судом апеляційної інстанції були досліджені відеозаписи з нагрудних відеокамер (відеореєстраторів) інспекторів патрульної поліції. Судом апеляційної інстанції були досліджені відеозаписи з нагрудних відеокамер (відеореєстраторів) інспекторів патрульної поліції, які долучені до протоколу про адміністративне правопорушення. Апеляційний суд вважає, що суд першої інстанції обґрунтовано визнав відеозаписи належним та допустимим доказом, оскільки вони отриманий у встановленому законом порядку та дозволяє повно і всебічно встановити обставини вчиненого адміністративного правопорушення. Апеляційний суд звертає увагу на те, що вищевказані відеозаписи було зроблено з нагрудних відеокамер (відеореєстраторів) інспекторів патрульної поліції, які приймали участь у складанні протоколу про адміністративне правопорушення. Зокрема, зі змісту відеозапису з нагрудних відеокамер (відеореєстраторів) інспекторів патрульної поліції вбачається, що водія ОСОБА_1 було зупинено під час спроби втекти від працівників поліції, при цьому наявні свідки зупинки ОСОБА_1 під час керування транспортним засобом мотоциклом КТМ. Відеозаписи містять дані того, що працівник поліції повідомив ОСОБА_1 про причини зупинки транспортного засобу під його керуванням, а саме про керування в темну пору доби без включення світлових даних транспортного засобу, та повідомив, що в нього є підозра в тому, що ОСОБА_1 керував транспортним засобом в стані алкогольного сп`яніння, після чого на місці зупинки та в присутності двох свідків запропонував ОСОБА_1 пройти огляд на визначення стану сп`яніння за допомогою приладу Драгер. Відеозаписи містять дані того, що присутні свідки також стверджували про те, що ОСОБА_1 керував транспортним засобом та перебував в стані алкогольного сп`яніння. На відеозаписі з нагрудної камери працівника поліції зафіксовано застосування кайданок до ОСОБА_1 у зв`язку з тим, що він намагався втекти з місця зупинки транспортного засобу. Апеляційний суд не перевіряє доводи апеляції щодо обґрунтованості його затримання працівниками поліції, оскільки такі дії працівників поліції не впливають на правильність встановлення обставин щодо вчинення правопорушення стосовно керування транспортним засобом у стані алкогольного сп`яніння. Так, відеозаписи містять дані того, що ОСОБА_1 добровільно пройшов огляд на визначення стану сп`яніння за допомогою приладу Драгер в присутності двох свідків та не висловлював незгоди із отриманим позитивним результатом такого огляду. Зокрема, зі змісту відеозапису з нагрудних відеокамер (відеореєстраторів) інспекторів патрульної поліції вбачається, що водія ОСОБА_1 було повідомлено про проведення відеозапису на нагрудну бодівідеокамеру працівника поліції щодо його проходження огляду на стан сп`яніння. Апеляційний суд звертає увагу на те, що на відеозаписах з нагрудних камер працівників поліції зафіксовано неодноразові спроби ОСОБА_1 пройти огляд на стан алкогольного сп`яніння за допомогою приладу Драгер . На відеозаписі видно, як ОСОБА_1 роз`яснено проведення огляду на визначення стану сп`яніння за допомогою приладу Драгер, після чого ОСОБА_1 добровільно продув прилад Драгер, результат якого показав 1.87% проміле, після чого ОСОБА_1 висловив здивування занадто високим результатом огляду на стан сп`яніння. При цьому, ОСОБА_1 не вказував, що не погоджується із вказаним результатом огляду та не стверджував, що перебуває у тверезому стані, а навпаки визнав, що вживав спиртні напої та вказав, що згідний з протоколом про притягнення його до адміністративної відповідальності за керування транспортним засобом у стані алкогольного сп`яніння. Працівник поліції повідомив ОСОБА_1 , що за результатом пройденого тесту 1.87 % проміле він перебуває в стані алкогольного сп`яніння, внаслідок чого на нього буде складено протокол про адміністративне правопорушення за ч.1 ст.130 КУпАП та постанову за керування ним транспортним засобом без посвідчення водія. Відеозаписи містять інформацію про те, що працівниками поліції було повідомлено причини зупинення транспортного засобу під керуванням ОСОБА_1 , а саме за порушення ПДР України, на що останній не заперечував і саме як водій пройшов огляд на визначення стану сп`яніння за допомогою приладу Драгер, результат якого становив 1.87 % проміле. При цьому, ОСОБА_1 не заперечував проти проходження огляду на стан алкогольного сп`яніння поліцейським за допомогою спеціального технічного приладу, не висловлював зауважень на дії працівників поліції щодо неправомірності проведення такого огляду. З вищевказаних відеозаписів вбачається, що ОСОБА_1 не заперечував факт керування ним транспортним засобом та добровільно пройшов огляд на стан сп`яніння за допомогою приладу Драгер 6820, результат якого становив 1.87 % проміле. Так, зафіксовані відеозаписом обставини, які були здійснені поліцейським за допомогою нагрудного відео реєстратора, безумовно стосуються вчиненого правопорушення, що надає можливість повно та об`єктивно дослідити їх, детально відновити послідовність подій та конкретизувати поведінку поліцейських та особи, яка притягується до адміністративної відповідальності. Досліджений судом відеозапис має достатньо високу інформативність, позбавлений упередження і суб`єктивного ставлення, має безсторонній характер, що вимагає від суду ретельного та уважного дослідження вищевказаного доказу у сукупності із іншими доказами по справі. На відеозаписах зафіксовано складання протоколу про адміністративне правопорушення за ч.1 ст.130 КУпАП відносно ОСОБА_1 та не бажання проставити підпис у відповідних графах протоколу, отримання його копії. Протокол про адміністративне правопорушення за ч.1 ст.130 КУпАП було прочитано ОСОБА_1 та оголошено із його змістом. На запитання працівника поліції чи згідний ОСОБА_1 із протоколом ОСОБА_1 відповів, що згідний із протоколом, але копію протоколу не бажає отримувати, оскільки працівник поліції застосовує відео фіксацію. Апеляційний суд вважає, що правомірність дій поліцейських щодо зупинки транспортного засобу, визначення місця проведення огляду на стан сп`яніння та застосування спеціальних засобів, не знаходиться у причинному зв`язку з обов`язком водія транспортного засобу пройти відповідний огляд з метою встановлення стану алкогольного сп`яніння. Право органів Національної поліції вимагати пройти у встановленому порядку огляд у відповідності до п.2.5 ПДР України кореспондується із обов`язком водія не керувати транспортним засобом у стані алкогольного сп`яніння або перебуваючи під впливом наркотичних чи токсичних речовин. Так, відповідно до п. 2.5 ПДР України водій повинен на вимогу поліцейського пройти у встановленому порядку медичний огляд з метою встановлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції. Порядок, процедура та особливості проведення огляду особи на стан сп`яніння, а також дії поліцейського в разі відмови особи від проходження такого огляду передбачені ст. 266 КУпАП, п. 6, 7 Розділу І, Розділами П та Ш Інструкції про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, затвердженої наказом Міністерства внутрішніх справ України, Міністерства охорони здоров`я України від 9 листопада 2015 року за № 1452/735. Відповідно до вказаних нормативних актів за наявності ознак алкогольного сп`яніння, поліцейський проводить огляд на стан сп`яніння за допомогою спеціальних технічних засобів, дозволених до застосування МОЗ та Держспоживстандартом. Водій транспортного засобу, що відмовився від проведення огляду або висловив незгоду з його результатами, направляється поліцейським для проведення огляду до відповідного закладу охорони здоров`я. В результаті перевірки доводів апеляції захисника Луцака А.О. не було встановлено порушень, передбаченого ст.266 КУпАП порядку проведення огляду на стан алкогольного сп`яніння та приписів Інструкції про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, затвердженої наказом від 09 листопада 2015 року № 1452/735, зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 11.11.2015 року за № 1413/27858, та Порядку направлення водіїв транспортних засобів для проведення огляду з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, і проведення такого огляду, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.12.2008 року № 1103. Апеляційний суд вважає, що сукупність досліджених судом доказів не вказує на те, що огляд на стан алкогольного сп`яніння проведений за допомогою приладу Алкотест Драгер 6820 не відповідав вимогам ст.266 КУпАП. Згідно акту огляду на стан алкогольного сп`яніння з використанням спеціальних технічних засобів (а.с.2) огляд ОСОБА_1 був проведений у зв`язку із виявленими ознаками алкогольного сп`яніння. Акт відповідного огляду підписано також свідками ОСОБА_5 та ОСОБА_6 . У вказаному акті зазначено, що результатами огляду було встановлено 1.87 проміле. Також, до матеріалів справи долучено направлення на огляд водія транспортного засобу з метою виявлення стану сп`яніння до медичного закладу Коломийської ЦРЛ від 07.07.2021 року. В направленні зазначено, дані ОСОБА_1 було встановлено на підставі паспорта НОМЕР_1 . Разом з тим, огляд у медичному закладі не проводився у зв`язку з тим, що ОСОБА_1 не висловив незгоду з позитивним результатом огляду, який було проведено поліцейським із застосуванням спеціального технічного засобу. Як вбачається з роздруківки приладу Drager Alcotest 6820 ARНЕ-03651 (а.с.4) тест №2790 в результаті огляду ОСОБА_1 на місці зупинки транспортного засобу поліцейським за допомогою технічного засобу 07.07.2021 року о 04 год. 35 хв. було встановлено, що останній перебуває у стані алкогольного сп`яніння, оскільки результат тесту показав 1.87 %. Вказаний результат складений із заповненням всіх необхідних реквізитів, не містить довільних висловлювань або помилок. До матеріалів справи долучено копію свідоцтва про повірку регульованого засобу вимірювальної техніки №12-01/3982 відповідно до якого воно чинне до 24.07.2021 року, і прилад Drager Alcotest 6820 ARНЕ-03651 відповідає вимогам до метрологічних характеритик (а.с.5). Окрім того, в матеріалах справи наявні рапорти працівників поліції (а.с.8,9) у відповідності до яких працівниками поліції СРПП Коломийського РВП ГУНП 07.07.2021 року близько 04 год. в м. Коломия по вул.. Мазепи було помічено мотоцикл Ендуро, який рухався в темну пору доби без світла, під час зупинки було встановлено водія ОСОБА_1 .. В ході спілкування із водієм виникла підозра, що водій перебуває в стані алкогольного спніння, маючи ознаки: почервоніння обличчя, запах алкоголю з порожнини рота, не чітка хода. Водію було запропоновано пройти огляд на визначення стану алкогольного сп`яніння за допомогою приладу Drager 6820 у встановленому законом порядку, на що останній погодився в присутності свідків, після продуття приладу результат виявився позитивний 1.87 % проміле на водія було складено протоко про адміністративне правопорушення за ч.1 ст.130 КУпАП. Апеляційний суд приймає до уваги, що вказані рапорти за своїм правовим змістом є документами, якими поліцейські інформують керівництво про законність та обґрунтованість дій поліцейських під час встановлення обставин пригоди. Разом з тим, вказані документи містять дані, які повністю узгоджуються з іншими доказами по справі та доповнюють їх. До матеріалів справи долучені письмові пояснення свідків ОСОБА_6 та ОСОБА_5 , з яких вбачається, що в їхній присутності водій ОСОБА_1 погодився пройти огляд на визначення стану алкогольного сп`яніння за допомогою приладу Драгер, результат огляду показав 1.87 % проміле, про що свідки засвідчили власноручними підписами. Апеляційний суд вважає, що суд першої інстанції безпідставно послався на показання вищевказаних свідків, оскільки в порушення принципу безпосередності дослідження доказів останні не допитувались у судовому засіданні . Разом з тим, вищевказані письмові пояснення свідків в частині обставини проведення огляду на стан сп`яніння не є достатньо вагомими і не мають вирішального значення щодо висновку суду про доведеність вини ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, оскільки сукупність інших доказів разом із відеозаписом, яким зафіксовано вчинення адміністративного правопорушення, дозволяють повно та об`єктивно встановити обставини, які мають істотне значення для розгляду справи по суті. За змістом ч.2 ст.266 КУпАП огляд водія (судноводія) на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, проводиться поліцейським з використанням спеціальних технічних засобів. Під час проведення огляду осіб поліцейський застосовує технічні засоби відеозапису, а в разі неможливості застосування таких засобів огляд проводиться у присутності двох свідків. Матеріали відеозапису обов`язково долучаються до протоколу про адміністративне правопорушення. При цьому закон передбачає необхідну присутність двох свідків у тому випадку, якщо не можливо застосувати технічні засоби відеозапису. Матеріали відеозапису обов`язково долучаються до протоколу про адміністративне правопорушення. В даному випадку, суд дійшов до правильного висновку, що матеріали адміністративної справи містять достатньо доказів того, що ОСОБА_1 керував транспортним засобом в стані алкогольного сп`яніння, оскільки добровільно пройшов огляд на визначення стану сп`яніння за допомогою приладу Драгер 6820, результат якого становив 1.87 % проміле, погодився із вказаним результатом, тим самим вчинив адміністративне правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 130 КУпАП. Викладене підтверджується протоколом про адміністративне правопорушення, який складений у відповідності до вимог закону; роздруківки результату приладу Драгер 6820, актом огляду, відеозаписами з нагрудних камер працівників поліції та відеозапису з відео реєстратора машини патрульної поліції. Апеляційний суд вважає доведеним те, що ОСОБА_1 07 липня 2021 року, о 04 год. 20 хв., в м. Коломия по вул. Мазепи, керував мотоциклом КТМ в стані алкогольного сп`яніння. Огляд на стан сп`яніння, зі згоди водія у встановленому законом порядку провадився із застосуванням приладу «Драгер» в присутності двох свідків, чим порушив вимоги п. 2.9 а Правил дорожнього руху, та вчинив адміністративне правопорушення, передбачене ч.1 ст. 130 КУпАП. Такими чином, перевіривши сукупність доказів по справі, апеляційний суд вважає, що сукупність досліджених доказів поза всяким розумним сумнівом доводить факт керування ОСОБА_1 транспортним засобом в стані алкогольного сп`яніння. Відповідно до вимог п. 2.9 а) Правил дорожнього руху водієві забороняється керувати транспортним засобом у стані алкогольного сп`яніння або перебуваючи під впливом наркотичних чи токсичних речовин. Згідно з ч. 1 ст. 130 КУпАП керування транспортними засобами особами в стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції є адміністративним правопорушенням і тягне за собою адміністративну відповідальність. Апеляційний суд вважає, що сукупність досліджених судом доказів поза розумним сумнівом свідчить про доведеність вини ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП, оскільки він керував транспортним засобом у стані алкогольного сп`яніння. Апеляційний суд вважає, що обране судом адміністративне стягнення відповідає вимогам ст.23 КУпАП, відповідно до якої адміністративне стягнення є мірою відповідальності і застосовується з метою виховання особи, яка вчинила адміністративне правопорушення та запобігання вчиненню нових правопорушень самим правопорушником та іншими особами. При накладенні стягнення було враховано судом першої інстанції характер вчиненого правопорушення, особу порушника та обставини, вчиненого адміністративного правопорушення. Апеляційний суд звертає увагу на те, що адміністративне стягнення накладено на ОСОБА_1 в мінімальних межах санкції ч.1 ст.130 КУпАП. З огляду на наведене підстав для скасування постанови не вбачається. Керуючись ст.294 КУпАП,- п о с т а н о в и в : Апеляційну скаргу захисника ОСОБА_1 адвоката Луцака А.О. залишити без задоволення. Постанову Коломийського міськрайонного суду Івано-Франківської області від 13 жовтня 2021 року щодо ОСОБА_1 за ч.1 ст.130 КУпАП залишити без змін. Постанова апеляційного суду набирає законної сили негайно після її винесення. Суддя Івано-Франківського апеляційного суду О.П. Васильєв