Постанова Івано-Франківський апеляційний суд № 341/1893/21

Справа № 341/1893/21 Провадження № 33/4808/754/21 Категорія ст.130 ч.1 КУпАП Головуючий у 1 інстанції МЕРГЕЛЬ М. Р. Суддя-доповідач Васильєв П О С Т А Н О В А ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 26 листопада 2021 року м. Івано-Франківськ Суддя Івано-Франківського апеляційного суду Васильєв О.П., за участю захисника особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, ОСОБА_1 адвоката Крохмалюк С.С. розглянувши справу про адміністративне правопорушення за апеляційною скаргою захисника ОСОБА_1 адвоката Крохмалюк С.С. на постанову Галицького районного суду Івано-Франківської області від 27 жовтня 2021 року, якою ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , який проживає за адресою: АДРЕСА_1 , визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП та накладено на нього адміністративне стягнення у виді штрафу у розмірі однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 17 000 гривень, з позбавленням права керування транспортними засобами на строк один рік, а також стягнуто судовий збір в розмірі 454 грн.,- в с т а н о в и в : Судом першої інстанції встановлено, що водій ОСОБА_1 05 жовтня 2021 року о 00 годин 29 хвилин водій керував автомобілем марки Мерседес-Бенс, н. з. НОМЕР_1 , в стані алкогольного сп`яніння. Огляд на стан сп`яніння у встановленому законом порядку проводився у Галицькій ЦРЛ. Своїми діями порушив вимоги п. 2.9 «а» ПДР України, за що передбачена відповідальність ч. 1 ст. 130 КУпАП. Не погодившись з вказаним рішенням суду захисник ОСОБА_1 адвокат Крохмалюк С.С. подала апеляційну скаргу, в якій вважає, що постанова суду є незаконною та необґрунтованою, винесена на підставі письмових матеріалів, які є суперечливими та не відповідають дійсності. Вважає, що суд першої інстанції безпідставно прийняв докази, які підтверджують факт вчинення правопорушення і залишив без уваги обставини, які спростовують їх, не дослідив обставини, які мають істотне значення для розгляду провадження. Вважає, що суд першої інстанції безпідставно послався на протокол про адміністративне правопорушення в якому міститься запис про визнання особою, яка притягається до відповідальності факту вживання пива і керування транспортним засобом, оскільки належним чином перевірив доводи сторони захисту про те, що в протоколі неправильно зазначено місце вчинення правопорушення. Так, зі змісту протоколу про адміністративне правопорушення вбачається, що правопорушення було вчинено в с. Дубівці на вул. Центральній, хоча відповідно до довідки Дубовецької сільської ради від 25.10.2021 року №678 така вулиця у даному населеному пункті відсутня. Вважає, що суд першої інстанції безпідставно визначив місцем вчинення правопорушення с. Дубівці, оскільки відповідно до Правил дорожнього руху при формулюванні обвинувачення за ч.1 ст.130 КУпАП необхідно зазначати назву вулиці або номер дороги на якій було вчинено правопорушення. Крім того, вважає, що суд першої інстанції безпідставно послався на відеозаписи працівників патрульної поліції на яких відображено факт відмови від проходження огляду на стан сп`яніння на місці зупинки транспортного засобу та факт проходження огляду на визначення стану алкогольного сп`яніння у медичному закладі, оскільки в матеріалах справи відсутні дані щодо джерела походження вищевказаного доказу і такий доказ повинен бути визнаний недопустимим. Звертає увагу на те, що як на законну підставу зупинки транспортного засобу суд послався на копію постанови про накладення на ОСОБА_1 стягнення за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.122 КУпАП. Зі змісту вказаною постанови, яка виносилась в с. Дубівці вбачається, що ОСОБА_1 06.10.2021 року о 00.30 год. в с. Дем`янів не виконав вимоги знаку «Проїзд без зупинки заборонено» В той же час у протоколі про адміністративне правопорушення за обвинуваченням за ч.1 ст.130 КУпАП вказується, що ОСОБА_1 вчинив правопорушення в с.Дубівці, незважаючи на те, що відстань між вказаним селом і с. Демьянів складає приблизно 25 км., що викликає сумнів в тому, що останній дійсно перебував в с.Дубівці та керував транспортним засобом. Вважає, що суд першої інстанції безпідставно зазначив, що вказана ситуація виникла внаслідок низького рівня виконання службових обов`язків працівниками поліції, оскільки не навів докази, які підтверджують факт перебування ОСОБА_1 в с. Дубівці. Вважає, що суд першої інстанції безпідставно відмовив у задоволенні клопотання про допит в судовому засіданні свідків ОСОБА_2 та ОСОБА_3 , які могли усунути суперечності щодо місця вчинення правопорушення. Звертає увагу на те, що судом першої інстанції не спростовані доводи ОСОБА_1 про те, що він не підписував висновок медичного огляду, протокол про адміністративне правопорушення та не надавав відповідні письмові пояснення. Просить скасувати постанову суду та закрити провадження по справі у зв`язку з відсутністю події і складу адміністративного правопорушення. В судове засідання апеляційної інстанції особа, яка притягається до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 не з`явився, хоча в установленому законом порядку повідомлявся про розгляд апеляційної скарги, не подав клопотання про відкладення розгляду справи та не підтвердив поважність причин щодо неможливості явки в судове засідання апеляційної інстанції. Зі змісту доводів захисника адвоката Крохмалюк С.С. вбачається, що ОСОБА_1 знає про розгляд апеляційної скарги в суді апеляційної інстанції, однак повністю довіряє їй представництво своїх інтересів в суді та не заперечує проти розгляду апеляційної скарги за його відсутності. Апеляційний суд, приймаючи до уваги, що ОСОБА_1 знає про наявність відповідного провадження за його апеляційною скаргою в суді апеляційної інстанції, повідомлявся про розгляд апеляційної скарги в установленому законом порядку, не подав клопотання про відкладення розгляду справи та не повідомив про бажання приймати участь у судовому засіданні, враховуючи що участь особи, яка притягається до адміністративної відповідальності не є обов`язковою під час розгляду справи в апеляційній інстанції, вважає за можливе розглянути апеляційну скаргу за відсутності ОСОБА_1 . В судовому засіданні апеляційної інстанції захисник адвокат Крохмалюк С.С. повністю підтримала вимоги апеляційної скарги в повному обсязі, просила скасувати постанову суду та закрити провадження на підставі п.7 ч.1 ст. 247 КУпАП у зв`язку із відсутністю складу та події адміністративного правопорушення. Перевіривши матеріали справи про адміністративне правопорушення, заслухавши та дослідивши доводи захисника адвоката Крохмалюк С.С., яка підтримала доводи апеляційної скарги, апеляційний суд вважає за необхідне відмовити в задоволенні апеляційної скарги, а постанову судді залишити без змін з наступних підстав. Апеляційний суд звертає увагу на те, що Європейський суд неодноразово вказував, що адміністративне правопорушення, санкція за вчинення якого у КУпАП передбачає адміністративний арешт, визнається кримінальним правопорушенням у розумінні Конвенції (справа "Гурепка проти України"), а позбавлення прав на управління транспортним засобом також розглядається Європейським Судом кримінально-правовою санкцією, оскільки право керувати автомобілем є дуже корисним в щоденному житті і для здійснення діяльності. Визнання кримінально-правового змісту справи свідчить про те, що особа, яка притягається до відповідальності за вчинення такого правопорушення повинна користуватися основними гарантіями, які забезпечуються при обвинуваченні у вчиненні кримінального правопорушення, серед яких право знати, у вчиненні якого правопорушення його підозрюють або обвинувачують, бути чітко і своєчасно повідомленим про свої права та обов`язки, мати захисника, оскаржувати судові рішення та інші. Згідно ст.245 КУпАП завданням провадження у справах про адміністративне правопорушення є всебічне, повне і об`єктивне з`ясування обставин кожної справи, вирішення її у точній відповідності із законом. Відповідно до вимог ст.280 КУпАП, суддя при розгляді справи про адміністративне правопорушення має з`ясувати, чи було вчинено правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Апеляційний суд вважає, що суд першої інстанції, встановивши фактичні обставини адміністративного правопорушення, належним чином мотивував свої висновки щодо доведеності вини ОСОБА_1 та призначив йому справедливе стягнення в розмірі, який встановлено санкцією ч.1 ст.130 КУпАП, яке відповідає особі правопорушника та характеру вчиненого правопорушення. Перевіряючи доводи захисника адвоката Крохмалюк С.С. щодо невинуватості ОСОБА_1 у вчиненні правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП, апеляційний суд враховує, що оцінка доказів, відповідно до ст. 252 КУпАП, відбувається за внутрішнім переконанням та ґрунтується на всебічному, повному та об`єктивному досліджені всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом та правосвідомістю, а жодний доказ не має наперед встановленої сили. Постанова суду відповідає вимогам ст.283 КУпАП, і містить опис обставин, встановлених при розгляді справи, зазначення нормативного акту, який передбачає відповідність за дані правопорушення та прийняте по справі рішення. Відповідно до виписаних у ст. ст.254, 255, 256 КУпАП положень, протокол про адміністративне правопорушення - це офіційний документ, відповідним чином оформлений уповноваженою особою про вчинення діяння, яке містить ознаки адміністративного правопорушення, передбаченого КУпАП, у якому крім іншого, зазначаються відомості про особу, яка притягається до адміністративної відповідальності; місце, час вчинення і суть адміністративного правопорушення; прізвища, адреси свідків і потерпілих якщо вони є; пояснення особи, яка притягається до адміністративної відповідальності; інші відомості, необхідні для вирішення справи. Апеляційним судом не встановлено істотних порушень вимог ст. ст.254, 255, 256 КУпАП. Зі змісту доводів адвоката Крохмалюк С.С., вбачається, що вона вважає, що суд неповно з`ясував фактичні обставини справи, не дослідив і не надав належної оцінки наявним в матеріалах справи доказам та обставинам, формально підійшов до розгляду справи. Вважає, що протокол про адміністративне правопорушення складено із значними порушеннями, без зазначення місця вчинення правопорушення. Стверджує, що ОСОБА_1 не доведено зміст обвинувачення і він підписав протокол про адміністративне правопорушення на вимогу працівників поліції, хоча в дійсності не керував транспортним засобом у перебував в автомобілі , який було припарковано на узбіччі. Апеляційний суд вважає, що вказані доводи є неспроможними, оскільки сукупність досліджених судом доказів поза розумним сумнівом свідчить, що саме ОСОБА_4 керував транспортним засобом та добровільно як водій транспортного засобу пройшов медичний огляд на стан сп`яніння у медичному закладі в результаті якого було встановлено, що він перебуває у стані алкогольного сп`яніння. Апеляційний суд звертає увагу на те, що вищевказані доводи сторони захисту перевірялись судом першої інстанції внаслідок чого суд першої інстанції прийшов до обґрунтованого висновку про їх безпідставність. При прийнятті рішення по справі судом було судом обґрунтовано було встановлено, що вина ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП доводиться матеріалами справи, зокрема: - протоколом про адміністративне правопорушення від 05.10.2021 серії ДПР 18 № 459950, у якому міститься запис про визнання особою факту вживання пива і керування транспортним засобом; висновком щодо результатів медичного огляду від 05.10.2021, у якому зазначено, що ОСОБА_1 перебуває у стані алкогольного сп`яніння; відеозаписами працівників патрульної поліції, на яких відображено факт відмови від проходження огляду на стан сп`яніння на місці зупинки транспортного засобу та факт проходження огляду на виявлення стану алкогольного сп`яніння у медичному закладі з використанням приладу «Алкофор 105», результат якого позитивний - 0,8 проміле; постановою про накладення адміністративного стягнення щодо ОСОБА_1 за частиною 1 статті 122 КУпАП та накладення адміністративного стягнення у розмірі 340,0 грн. Так, відповідно до протоколу про адміністративне правопорушення серії ДПР 18 № 459950 року водій ОСОБА_1 05 жовтня 2021 року в 00 год.29 хв. в с. Дубівці по вул.. Центральній керував автомобілем марки Мерседес-Бенс, н. з. НОМЕР_1 , в стані алкогольного сп`яніння, що підтверджується висновком на стан алкогольного сп`яніння №35 від 05.10.2021 року, чим порушив вимоги п. 2.9 «а» ПДР України, за що передбачена відповідальність ч. 1 ст. 130 КУпАП. Вказаний протокол про адміністративне правопорушення складений уповноваженою на те особою інспектором СРПП відділення поліції №3 м. Галич старшим лейтенантом поліції Рега М.І. , з заповненням всіх необхідних реквізитів, встановлених ст.256 КУпАП та підписаний уповноваженою особою та особою, яка притягається до відповідальності ОСОБА_1 . ОСОБА_1 було роз`яснено його права та обов`язки, передбачені ст.63 Конституції України, ст.268 КУпАП та повідомлено про розгляд справи у Галицькому районному суді Івано-Франківської області. В протоколі зазначені свідки ОСОБА_2 та ОСОБА_3 із зазначенням місця їх проживання правильність якого підтверджена їх власноручними підписами. Зазначено, що до протоколу додаються пояснення свідків, копія направлення, акт огляду, відеодиск та висновок результатів медичного огляду. Посвідчення водія у ОСОБА_1 працівником поліції не вилучалось та тимчасовий дозвіл на керування транспортним засобом не видавався. В протоколі про адміністративне правопорушення ОСОБА_1 власноручно зазначив, що вину визнає, оскільки випив пиво після чого керував транспортним засобом. Зі змістом протоколу ОСОБА_1 був ознайомлений, про що свідчить його власноручний підпис. Протокол про адміністративне правопорушення відповідає вимогам ст.256 КУпАП і не містить недоліків, які свідчать про істотне порушення права на захист особи, яка притягається до адміністративної відповідальності. Апеляційний суд вважає безпідставним доводи сторони захисту про те, що працівниками поліції було сфальсифіковано докази в частині наявності підпису та письмових пояснень особи, яка притягається до адміністративної відповідальності в протоколі про адміністративне правопорушення. Перевіряючи вищевказані доводи щодо фальсифікації підписів особи, яка притягається до адміністративної відповідальності у протоколі про адміністративне правопорушення та її власноручних пояснень, апеляційний суд вважає за необхідне звернути увагу на наступне. Так, відповідно до п. 2 ст. 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод: "кожен, кого обвинувачено у вчиненні кримінального правопорушення, вважається невинуватим доти, доки його вину не буде доведено в законному порядку" За таких обставин, апеляційний суд вважає, що доводи про вчинення злочину іншими особами можуть бути повно та всебічно перевірені тільки в межах відповідного кримінального провадження, яке проводиться стосовно вищевказаних осіб. Враховуючи принцип презумпції невинуватості, апеляційний суд вважає, що факт фальсифікації підписів та власноручних пояснень у протоколі про адміністративне правопорушення, може бути встановлено тільки в межах кримінального провадження стосовно вищевказаних осіб, оскільки встановлення вказаних обставин пов`язано із правом вказаних осіб на презумпцію невинуватості. Апеляційний суд вважає, що встановлення факту фальсифікації доказів в кримінальному-процесуальному порядку може бути правовою підставою для перегляду судового рішення за нововиявленими обставинами. Колегія суддів звертає увагу на те, що відповідно до вимог ч.1 ст.94 КПК України суд керуючись законом, оцінює кожний доказ з точки зору належності, допустимості, достовірності, а сукупність зібраних доказів - з точки зору достатності та взаємозв`язку для прийняття відповідного процесуального рішення. Так, відповідно до рішення Конституційного Суду від 20.10.2011 №12рп/2011 (справа №1-31/2011) положення ст.62 Основного Закону спрямовані на забезпечення прав і свобод людини і громадянина, а саме: обвинувачення не може ґрунтуватися на доказах, одержаних незаконним шляхом. При цьому, суд вказав на те, що визнаватися допустимими й використовуватись як докази в кримінальній справі можуть тільки фактичні дані, одержані відповідно до вимог кримінального процесуального законодавства. Перевірка доказів на їх допустимість є найважливішою гарантією забезпечення прав і свобод людини та громадянина в кримінальному процесі та ухвалення законного й справедливого рішення у справі. Зокрема, відповідно до вимог ч.1 ст.86 КПК України доказ визнається допустимим, якщо він отриманий у порядку, встановленому цим Кодексом. При цьому, під порядком ,встановленим КПК України потрібно вважати встановлену законом певну послідовність прийняття кримінальних процесуальних рішень і вчинення кримінальних процесуальних дій. Доказ повинен бути визнаний недопустимим, у разі встановлення обставин, які свідчать що він був отриманий в порушення встановленого кримінальним процесуальним законом порядку. Разом з тим, суд вважає, що під порушенням встановленого законом порядку отримання доказу, необхідно розуміти таке процесуальне порушення, яке носить істотний характер та викликає об`єктивну недовіру до вказаного доказу або пов`язано з істотним порушенням прав та свобод людини. Апеляційний суд звертає увагу на те, що при вирішанні питання про допустимість доказів суд враховує обставини, які свідчать про правильне оформлення одержання фактичних даних у встановленому законом процесуальному порядку відповідним суб`єктом із достовірного та належного джерела. Враховуючи наведене, апеляційний суд вважає, що відсутні правові підстави для визнання протоколу про адміністративне правопорушення недопустимим доказом, оскільки наявні в ньому фактичні дані щодо виконання працівниками поліції вимог про ознайомлення правопорушника з процесуальним правами, змістом обвинувачення, вручення копії протоколу про адміністративне правопорушення та надання пояснень, щодо висунутого обвинувачення, не викликають сумнів в їх правдивості та правильно оформлені у встановленому законом процесуальному порядку відповідними посадовими особами, уповноваженими на здійснення таких процесуальних дій. Зі змісту апеляційної скарги вбачається, що суд формально підійшов до розгляду справи, всупереч вимогам КУпАП, не дослідивши та не перевіривши належним чином сукупність існуючих доказів у справі та не звернув увагу на те, що обвинувачення не може бути визнано конкретним, оскільки в ньому не сформовано належним чином зміст обвинувачення та неправильно вказано місце вчинення правопорушення. Зокрема, захисник Крохмалюк С.С. звертає увагу суду на те, що в протоколі про адміністративне правопорушення неправильно зазначено, що правопорушення було вчинено в с. Дубівці на вул. Центральній, хоча вищевказана вулиця у даному населеному пункті відсутня, а зі змісту постанови про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч.1 ст.122 КУпАП вбачається, що він не перебував у с. Дубівці, оскільки в цей час вчинив інше правопорушення у с. Дем`янів, яке знаходиться на значній відстані. При дослідженні даних доводів апеляційної скарги, апеляційний суд звертає увагу на те, що протокол про адміністративне правопорушення складено саме відносно водія ОСОБА_1 , особу якого було встановлено на підставі посвідчення водія НОМЕР_2 із зазначенням місця проживання, телефонного номеру та даних про транспортний засіб марки Мерседес-Бенс, н. з. НОМЕР_1 , який належить ОСОБА_5 , у відповідній графі даного протоколу. В своїх судових рішеннях Європейський Суд з прав людини неодноразово вказував на те, що формулювання обвинувачення є важливою умовою справедливого та об`єктивного судового розгляду. Зокрема, в рішенні у справі "Ващенко проти України" Європейський суд вказав, що «"обвинувачення" для цілей пункту 1 статті 6 може бути визначене як офіційне доведення до відома особи компетентним органом твердження про вчинення цією особою правопорушення, яке нормою загального характеру визнається осудним і за яке встановлюється відповідальність карного та попереджувального характеру». В рішенні у справі "Абрамян проти Росії" Європейський Суд зробив висновок про те, що «деталі вчинення злочину можуть відігравати вирішальну роль під час розгляду кримінальної справи, оскільки саме з моменту доведення їх до відома підозрюваного він вважається офіційно письмово повідомленим про фактичні та юридичні підстави пред`явленого йому обвинувачення». В цьому ж рішенні Суд нагадав, що надання повної, детальної інформації щодо пред`явленого особі обвинувачення та, відповідно, про правову кваліфікацію, яку суд може дати відповідним фактам, є важливою передумовою забезпечення справедливого судового розгляду. За наведених обставин, зазначені доводи про невідповідність протоколу про адміністративне правопорушення вимогам закону є безпідставними, необґрунтованими та спростованими матеріалами справи, оскільки вказаний протокол про адміністративне правопорушення складено саме на водія ОСОБА_1 , який керував транспортним засобом марки Мерседес-Бенс, н. з. НОМЕР_1 в стані алкогольного сп`яніння. Зі змісту протоколу про адміністративне правопорушення вбачається, що суть обвинувачення полягає в тому, що особа, яка притягається до адміністративної відповідальності за ч.1 ст.130 КУпАП звинувачується в тому, що керувала транспортним засобом у стані алкогольного сп`яніння, чим порушила вимоги п.2.9 «а» Правил дорожнього руху України. Апеляційний суд вважає, що суд першої інстанції прийшов до правильного висновку, що неправильне зазначення найменування вулиці у протоколі про адміністративне правопорушення, за наявності даних про населений пункт в якому було вчинено правопорушення, не є підставою для визнання цього протоколу недопустимим доказом, оскільки вказана обставина не впливає на розуміння суті висунутого обвинувачення. Апеляційний суд вважає, що обвинувачення , яке висунуто ОСОБА_1 є конкретним та зрозумілим і дозволяло особі, яка притягається до адміністративної відповідальності організувати ефективний захист своїх інтересів. Зі змісту доводів сторони захисту вбачається, що особа, яка притягається до відповідальності ОСОБА_1 заперечує факт керування транспортним засобом та вважає, що не може бути суб`єктом правопорушення. Апеляційний суд звертає увагу на те, що доводи про те, що ОСОБА_1 не керував транспортним засобом, носять суперечливий, голослівний та непослідовний характер і спростовуються сукупністю доказів, які було досліджено судом. Апеляційний суд звертає увагу на те, що в матеріалах справи відсутні дані, які свідчать про те, що ОСОБА_1 заперечував факт керування транспортним засобом під час складання щодо нього протоколу про притягнення його до адміністративної відповідальності, повністю визнавав цей факт та як водій транспортного засобу пройшов відповідний огляд на стан сп`яніння у медичному закладі. Так, відповідно до статті 251 КУпАП відеофіксація є одним із доказів в справі про адміністративне правопорушення, тому з метою всебічного, повного і об`єктивного дослідження всіх обставин справи в їх сукупності, судом апеляційної інстанції були досліджені відеозаписи з нагрудних відеокамер (відеореєстраторів) інспекторів патрульної поліції. Судом апеляційної інстанції були досліджені відеозаписи з нагрудних відеокамер (відеореєстраторів) інспекторів патрульної поліції, які долучені до протоколу про адміністративне правопорушення. Апеляційний суд вважає, що суд першої інстанції обґрунтовано визнав відеозапис належним та допустимим доказом, оскільки він отриманий у встановленому законом порядку та дозволяє повно і всебічно встановити обставини вчиненого адміністративного правопорушення. Вказаний відеозапис надає можливість повно та об`єктивно дослідити обставини вчиненого правопорушення, детально відновити послідовність подій та конкретизувати поведінку поліцейських та особи, яка притягується до адміністративної відповідальності. З вищевказаних відеозаписів вбачається, що саме ОСОБА_1 був водієм транспортного засобу та пройшов огляд на визначення стану сп`яніння у медичному закладі. Зокрема, зі змісту відеозапису з нагрудних відеокамер (відеореєстраторів) інспекторів патрульної поліції вбачається, що водія ОСОБА_1 було зупинено працівниками поліції під час керування ним транспортним засобом, за порушення водієм ПДР України. З вищевказаного відеозапису вбачається, що ОСОБА_1 відмовився від проходження огляду на стан сп`яніння поліцейським з використанням спеціальних технічних засобів за допомогою приладу Драгер та добровільно за власним бажанням пройшов огляд на стан алкогольного сп`яніння у медичному закладі. З змісту відеозапису вбачається, що жодних зауважень на дії працівників поліції чи щодо неправомірності проходження огляду на визначення стану алкогольного сп`яніння ОСОБА_1 не було висловлено, натомість на відеозаписі зафіксовано, що останній повністю визнавав факт вживання алкогольних напоїв та пояснював, що став керувати транспортним засобом, оскільки вважав, що вже не перебуває у стані алкогольного сп`яніння повідомлення у зв`язку з тим, що після вживання ним пива пройшов доволі тривалий час. Посилання сторони захисту стосовно того, що в оскаржуваній постанові не міститься посилання на технічний засіб за допомогою якого здійснено відеозапис щодо ОСОБА_1 не можуть бути підставою для визнання вищевказаного доказу недопустимим, оскільки під час судового провадження було встановлено, що вищевказані відеозаписи були здійснені працівниками поліції за допомогою нагрудних відео реєстраторів, якими забезпечуються працівники поліції в установленому законом порядку. Вищевказані відеозаписи стосуються обставин вчинення ОСОБА_1 правопорушення та оформлення матеріалів протоколу про адміністративне правопорушення. Апеляційний суд звертає увагу на те, що стороною захисту не доведено яким чином відсутність даних про технічні засоби порушує право особи, яка обвинувачується у вчиненні правопорушення на організацію ефективного захисту своїх інтересів та не обґрунтована необхідність встановлення цих даних під час судового розгляду. До матеріалів справи долучено пояснення свідків ОСОБА_3 та ОСОБА_6 , в яких свідки зазначили, що водій ОСОБА_1 маючи ознаки алкогольного сп`яніння, пройшов огляд на стан сп`яніння , яким було встановлено, що він перебуває у стані алкогольного сп`яніння. Апеляційний суд вважає, що відсутні правові підстави для допиту вищевказаних свідків у судовому засіданні, оскільки судом було встановлено, що огляд на стан сп`яніння відбувався у медичному закладі за відсутності вказаних свідків. Апеляційний суд вважає, що письмові пояснення свідків ОСОБА_3 та ОСОБА_6 не стосуються обставин, які мають істотне значення для розгляду справи і не мають вирішального значення для вирішання питання про доведеність вини ОСОБА_7 у вчиненні адміністративного правопорушення, оскільки сукупність інших доказів разом із відеозаписом, яким зафіксовано вчинення адміністративного правопорушення, дозволяють повно та об`єктивно встановити обставини, які мають істотне значення для розгляду справи по суті. Апеляційний суд звертає увагу на те, що відповідно до вказаного закону присутність двох свідків є обов`язковою тільки при проведенні огляду на стан алкогольного сп`яніння поліцейським з використанням спеціальних технічних засобів і свідки не приймають участь під час проведення огляду водія на стан сп`яніння у медичному закладі. Відповідно до висновку щодо результатів медичного огляду з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції від 05.10.2021року КНП «Галицька лікарня» щодо результатів медичного огляду, проведеного лікарем ОСОБА_8 , встановлено, що ОСОБА_1 перебуває у стані алкогольного сп`яніння. Апеляційний суд звертає увагу на те, що в апеляційній скарзі відсутні дані, які свідчать про те, що ОСОБА_1 висловлює свою незгоду із правильністю проведення огляду на стан сп`яніння в медичному закладі та заперечує його висновки. Окрім того, із долучених відеозаписів з нагрудних камер працівників поліції вбачається, що ОСОБА_1 було роз`яснено про перевищення дозволеної норми після отримання результату за допомогою приладу Драгер, який становив 0.80 %. Апеляційним судом не було встановлено порушень, передбаченого ст.266 КУпАП порядку проведення медичного огляду на стан алкогольного сп`яніння та приписів Інструкції про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, затвердженої наказом від 09 листопада 2015 року № 1452/735, зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 11.11.2015 року за № 1413/27858, та Порядку направлення водіїв транспортних засобів для проведення огляду з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, і проведення такого огляду, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.12.2008 року № 1103. Апеляційний суд вважає, що вищевказаний висновок зроблено лікарем КНП «Галицька лікарня» в межах наданих повноважень і він повністю відповідає вимогам Інструкції, містить необхідні дані, щодо особи, стосовно якої проводився медичний огляд , часу та місця його проведення. Зі змісту Інструкції про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, яку затверджено наказом Міністерства внутрішніх справ України, Міністерства охорони здоров`я України 09.11.2015 № 1452/735 вбачається, що лікар медичного закладу самостійно, у відповідності до вимог інструкції проводить медичний огляд обстежуваної особи. Перевіривши сукупність доказів по справі, апеляційний суд вважає, що сукупність досліджених доказів поза всяким розумним сумнівом доводить факт керування ОСОБА_1 транспортним засобом в стані алкогольного сп`яніння. Суд першої інстанції прийшов до обґрунтованого висновку про доведеність вини ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КпАП України. Відповідно до вимог п. 2.9 а) Правил дорожнього руху водієві забороняється керувати транспортним засобом у стані алкогольного сп`яніння або перебуваючи під впливом наркотичних чи токсичних речовин. Згідно з ч. 1 ст. 130 КУпАП керування транспортними засобами особами в стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції є адміністративним правопорушенням і тягне за собою адміністративну відповідальність. Апеляційний суд вважає, що сукупність досліджених судом доказів свідчить про доведеність вини ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП, оскільки він керував транспортним засобом у стані алкогольного сп`яніння. Обране судом адміністративне стягнення відповідає вимогам ст.23 КУпАП, відповідно до якої адміністративне стягнення є мірою відповідальності і застосовується з метою виховання особи, яка вчинила адміністративне правопорушення та запобігання вчиненню нових правопорушень самим правопорушником та іншими особами. При накладенні стягнення було враховано судом першої інстанції характер вчиненого правопорушення, особу правопорушника. З огляду на наведене, підстав для скасування постанови суду не вбачається. Керуючись ст.294 КУпАП,- п о с т а н о в и в : Апеляційну скаргу захисника ОСОБА_1 адвоката Крохмалюк С.С. залишити без задоволення. Постанову Галицького районного суду Івано-Франківської області від 27 жовтня 2021 року щодо ОСОБА_1 за ч.1 ст.130 КУпАП залишити без змін. Постанова апеляційного суду набирає законної сили негайно після її винесення. Суддя Івано-Франківського апеляційного суду О.П. Васильєв