Постанова 4851 № 520/4964/21

Головуючий І інстанції: Шляхова О.М. ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 26 листопада 2021 р. Справа № 520/4964/21 Другий апеляційний адміністративний суд у складі колегії: Головуючого судді Катунова В.В., Суддів: Чалого І.С. , Ральченка І.М. , розглянувши в порядку письмового провадження у приміщенні Другого апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Харківського окружного адміністративного суду від 15.07.2021, майдан Свободи, 6, м. Харків, 61022, по справі № 520/4964/21 за позовом ОСОБА_1 до Спеціалізованої прокуратури у військовій та оборонній сфері Центрального регіону , Офісу Генерального прокурора України , Спеціалізованої прокуратури у військовій та оборонній сфері об`єднаних сил про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії, ВСТАНОВИВ: Позивач, ОСОБА_1 , звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з позовом до , у якому просив суд: - визнати дії спеціалізованої прокуратури у військовій та оборонній сфері Центрального регіону, спеціалізованої прокуратури у військовій та оборонній сфері об`єднаних сил, Офісу Генерального прокурора щодо ненарахування та невиплати грошового забезпечення (заробітної плати), грошової допомоги при звільненні, компенсації за дні невикористаних відпусток відповідно до вимог ст. 81 Закону України «Про прокуратуру», затримки в проведенні розрахунку протиправними; - зобов`язати спеціалізовану прокуратуру у військовій та оборонній сфері Центрального регіону (код ЄДРПОУ 38347014) нарахувати грошове забезпечення з липня 2015 року по 16.08.2015 року відповідно до вимог ст. 81 Закону України «Про прокуратуру» та стягнути на його користь з урахуванням отриманих сум (Банк отримувача - АТ «Райффайзен Банк Аваль», картковий рахунок НОМЕР_1 , номер рахунку ІВАN НОМЕР_2 , код банку 300335, код ЄДРПОУ банку 14305909, отримувач ОСОБА_1 , РНОКПП отримувача НОМЕР_3 ); - зобов`язати Офіс Генерального прокурора (код ЄДРПОУ 00034051) нарахувати грошове забезпечення за період з 17.08.2015 року по 31.01.2018 року відповідно до вимог ст. 81 Закону України «Про прокуратуру» та стягнути на його користь з урахуванням отриманих сум (Банк отримувача - АТ «Райффайзен Банк Аваль», картковий рахунок НОМЕР_1 , номер рахунку ІВАN НОМЕР_2 , код банку 300335, код ЄДРПОУ банку 14305909, отримувач ОСОБА_1 , РНОКПП отримувача НОМЕР_3 ); - зобов`язати спеціалізовану прокуратуру у військовій та оборонній сфері об`єднаних сил (код ЄДРПОУ 39969443) нарахувати грошове забезпечення за період з 01.02.2018 року по 28.01.2020 року відповідно до вимог ст. 81 Закону України «Про прокуратуру» та стягнути на його користь з урахуванням отриманих сум (Банк отримувача - АТ «Райффайзен Банк Аваль», картковий рахунок НОМЕР_1 , номер рахунку ІВАN НОМЕР_2 , код банку 300335, код ЄДРПОУ банку 14305909, отримувач ОСОБА_1 , РНОКПП отримувача НОМЕР_3 ); - зобов`язати спеціалізовану прокуратуру у військовій та оборонній сфері об`єднаних сил (код ЄДРПОУ 39969443) нарахувати одноразову грошову допомогу при звільненні відповідно до вимог ст. 81 Закону України «Про прокуратуру» та стягнути на його користь з урахуванням отриманих сум (Банк отримувача - АТ «Райффайзен Банк Аваль», картковий рахунок НОМЕР_1 , номер рахунку ІВАN НОМЕР_2 , код банку 300335, код ЄДРПОУ банку 14305909, отримувач ОСОБА_1 , РНОКПП отримувача НОМЕР_3 ); - зобов`язати спеціалізовану прокуратуру у військовій та оборонній сфері об`єднаних сил (код ЄДРПОУ 39969443) нарахувати грошову компенсацію за невикористані дні відпусток відповідно до вимог ст. 81 Закону України «Про прокуратуру» та стягнути на мою користь з урахуванням отриманих сум (Банк отримувача - АТ «Райффайзен Банк Аваль», картковий рахунок НОМЕР_1 , номер рахунку ІВАN НОМЕР_2 , код банку 300335, код ЄДРПОУ банку 14305909, отримувач ОСОБА_1 , РНОКПП отримувача НОМЕР_3 ); - стягнути зі спеціалізованої прокуратури у військовій та оборонній сфері Центрального регіону (код ЄДРПОУ 38347014) середній заробіток за час затримки в розрахунку за період з липня 2015 року по 16.08.2015 року з урахуванням вимог ст. 81 Закону України «Про прокуратуру» (Банк отримувача - АТ «Райффайзен Банк Аваль», картковий рахунок НОМЕР_1 , номер рахунку ІВАN НОМЕР_2 , код банку 300335, код ЄДРПОУ банку 14305909, отримувач ОСОБА_1 , РНОКПП отримувача НОМЕР_3 ); - стягнути з Офісу Генерального прокурора (код ЄДРПОУ 00034051) середній заробіток за час затримки в розрахунку за період з 17.08.2015 року по 31.01.2018 року з урахуванням вимог ст. 81 Закону України «Про прокуратуру» (Банк отримувача - АТ «Райффайзен Банк Аваль», картковий рахунок НОМЕР_1 , номер рахунку ІВАN НОМЕР_2 , код банку 300335, код ЄДРПОУ банку 14305909, отримувач ОСОБА_1 , РНОКПП отримувача НОМЕР_3 ); - стягнути зі спеціалізованої прокуратури у військовій та оборонній сфері об`єднаних сил (код ЄДРПОУ 39969443) середній заробіток за час затримки в розрахунку за період з 01.02.2018 року по 28.01.2020 року з урахуванням вимог ст. 81 Закону України «Про прокуратуру» (Банк отримувача - АТ «Райффайзен Банк Аваль», картковий рахунок НОМЕР_1 , номер рахунку ІВАN НОМЕР_2 , код банку 300335, код ЄДРПОУ банку 14305909, отримувач ОСОБА_1 , РНОКПП отримувача НОМЕР_3 ); - відповідно до ст. 382 КАС України встановити контроль за виконанням судового рішення та зобов`язати Відповідачів надати до суду звіти про виконання рішення суду. В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що неправомірними діями відповідачів порушено право позивача на отримання заробітної плати у повному розмірі, гарантованої ст. 81 Закону України «Про прокуратуру», ст. 41 Конституції України та ст. 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, оскільки рішенням Конституційного Суду України № 6-р/2020 від 26 березня 2020 року було визнано таким, що не відповідає Конституції України (є неконституційним) окреме положення пункту 26 розділу VI «Прикінцеві та перехідні положення» Бюджетного кодексу України у частині, яка передбачає, що норми і положення статті 81 Закону України «Про прокуратуру» № 1697-VІІ від 14 жовтня 2014 року зі змінами застосовуються у порядку та розмірах, встановлених Кабінетом Міністрів України. Рішенням Харківського окружного адміністративного суду від 15.07.2021 адміністративний позов залишено без задоволення. Не погодившись з рішенням суду першої інстанції, позивачем подано апеляційну скаргу, згідно з якою апелянт просить суд скасувати оскаржуване рішення та прийняти постанову про відмову в задоволенні позовних вимог в повному обсязі, посилаючись на неповне з`ясування судом обставин, що мають значення для справи, невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи, неправильне застосування норм матеріального права та порушення норм процесуального права. Зокрема, апелянт зазначає про неврахування судом першої інстанції, що у період роботи посадовий оклад позивача нараховувався в розмірах, встановлених Кабінетом Міністрів України на підставі змін, внесених Законом України «Про внесення змін до Бюджетного кодексу України». В подальшому, положення, на підставі яких нараховувався посадовий оклад, зокрема, п. 26 розділу VI «Прикінцеві та перехідні положення» Бюджетного кодексу України, визнані неконституційними рішенням Конституційного Суду України від 26.03.2020 №2-р/2020, у зв`язку з чим позивач вважає, що має право на відшкодування у вигляді недотриманої заробітної плати. Позивач, вважає, що при розрахунку має враховуватись ч. 3 ст. 81 Закону України «Про прокуратуру». Відповідачі, Спеціалізована прокуратура у військовій та оборонній сфері Центрального регіону, Офіс Генерального прокурора України та Спеціалізована прокуратура у військовій та оборонній сфері об`єднаних сил подано відзиви на апеляційні скарги, в яких вони просять суд апеляційної інстанції залишити апеляційну скаргу без задоволення, а рішення суду першої інстанції без змін. На підставі положень п. 3 ч. 1 ст. 311 Кодексу адміністративно судочинства України справа розглянута в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами. Колегія суддів, заслухавши суддю-доповідача, перевіривши рішення суду першої інстанції, доводи апеляційної скарги, дослідивши докази по справі, дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з огляду на наступне. Судом першої інстанції встановлено та підтверджено в суді апеляційної інстанції, що з 24.02.2015 відповідно до наказу Міністра оборони України №111 від 23.02.2015 та наказу військового прокурора Центрального регіону України №208 о/с від 24.02.2015 ОСОБА_1 призваний повторно на військову службу за контрактом осіб офіцерського складу в зв`язку з утворенням у складі органів прокуратури України військових прокуратур та перебував у статусі військовослужбовця відповідно до Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу» по день звільнення. Позивач проходив службу в органах прокуратури України в період з липня 2009 року по січень 2020 року, з якого з 14.07.2009 по 21.10.2018 на прокурорсько-слідчих посадах військової прокуратури Харківського гарнізону (у період з серпня 2012 - вересня 2014 років - Харківська прокуратура з нагляду за додержанням законів у воєнній сфері), з 22.10.2018 по 28.01.2020 на посаді прокурора військової прокуратури Луганського гарнізону (м. Рубіжне Луганської обл.) у складі військової прокуратури об`єднаних сил. Наказом Міністра оборони України №4 від 04.01.2020 позивача звільнено з військової служби в запас на підставі підпункту «г» пункту 2 частини 5 статті 26 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу» (у зв`язку із скороченням штатів або проведенням організаційних заходів). Наказом виконувача обов`язків військового прокурора об`єднаних сил №67к від 22.01.2020 позивача виключено зі списків особового складу, звільнено з військової служби та з посади з 28.01.2020. Долученими до матеріалів справи документами підтверджено та не заперечується відповідачами по справі, що у період проходження служби заробітна плата позивачу виплачувалась з урахуванням положень постанови Кабінету Міністрів України від 31.05.2012 №505 "Про упорядкування структури та умов оплати праці працівників органів прокуратури. Вважаючи протиправними дії відповідачів в частині нарахування посадового окладу у розмірі, що є меншим ніж встановлений статтею 81 Закону України «Про прокуратуру», позивач звернувся до суду за захистом свої прав. Відмовляючи у задоволенні позову, суд першої інстанції виходив з того, що відповідачі не мали правових підстав для перерахунку та виплати заробітної плати поза межами видатків державного бюджету на оплату праці таких працівників у розмірах інших, ніж встановлено Кабінетом Міністрів України, оскільки Кабінетом Міністрів України зміни до постанови від 31 травня 2012 року № 505 Про упорядкування структури та умов оплати праці працівників прокуратури щодо умов оплати праці, зокрема, розмірів окладів працівників, не внесені, а Законом України Про Державний бюджет України на 2015 рік видатки на реалізацію положень статті 81 Закону України Про прокуратуру не передбачались. Колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції з наступних підстав. В силу вимог ч. 2ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. 15 липня 2015 року набрав чинності Закон України «Про прокуратуру», який визначає правові засади організації і діяльності прокуратури України, статус прокурорів, порядок здійснення прокурорського самоврядування, а також систему прокуратури України. За приписами статті 81 Закону України «Про прокуратуру» заробітна плата прокурорів регулюється цим Законом та не може визначатися іншими нормативно-правовими актами. Заробітна плата прокурора складається з посадового окладу, премій та надбавок за: 1) вислугу років; 2) виконання обов`язків на адміністративній посаді та інших виплат, передбачених законодавством. Преміювання прокурорів здійснюється в межах фонду преміювання, утвореного в розмірі не менш як 10 відсотків посадових окладів та економії фонду оплати праці. Розмір щорічної премії прокурора не може становити більше 30 відсотків розміру суми його посадового окладу, отриманої ним за відповідний календарний рік. Відповідно до норм ч. 3 ст. 81 Закону №1697-VII посадовий оклад прокурора окружної прокуратури становить 15 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, розмір якого встановлено на 1 січня календарного року. Прокурорам виплачується щомісячна надбавка за вислугу років у розмірах: за наявності стажу роботи понад один рік - 10 відсотків, понад 3 роки - 15 відсотків, понад 5 років - 18 відсотків, понад 10 років - 20 відсотків, понад 15 років - 25 відсотків, понад 20 років - 30 відсотків, понад 25 років - 40 відсотків, понад 30 років - 45 відсотків, понад 35 років - 50 відсотків посадового окладу. Порядок виплати щомісячної надбавки за вислугу років прокурорам затверджується Кабінетом Міністрів України (ч. 7 ст. 81 Закону №1697-VII). Частиною 9 статті 81 Закону України «Про прокуратуру» визначено, що фінансування оплати праці прокурорів здійснюється за рахунок коштів Державного бюджету України. Відповідно до частини 2 статті 8 Закону України «Про оплату праці» (далі по тексту - Закон №108/95-ВР) умови та розміри оплати праці працівників установ та організацій, що фінансуються з бюджету, визначаються Кабінетом Міністрів України. Згідно статті 13 Закону №108/95-ВР оплата праці працівників установ та організацій, що фінансуються з бюджету, здійснюється на підставі законодавчих та інших нормативних актів України, генеральної, галузевих, регіональних угод, колективних договорів у межах бюджетних асигнувань та інших позабюджетних доходів. Обсяги витрат на оплату праці працівників установ та організацій, що фінансуються з бюджету, затверджуються одночасно з бюджетом. Частинами 1 та 2 статті 23 Бюджетного кодексу України встановлено, що будь-які бюджетні зобов`язання та платежі з бюджету здійснюються лише за наявності відповідного бюджетного призначення, якщо інше не передбачено законом про Державний бюджет України. Бюджетні призначення встановлюються законом про Державний бюджет України (рішенням про місцевий бюджет) у порядку, визначеному цим Кодексом. Відповідно до частини 1 статті 51 Бюджетного кодексу України керівники бюджетних установ утримують чисельність працівників, військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та здійснюють фактичні видатки на заробітну плату (грошове забезпечення), включаючи видатки на премії та інші види заохочень чи винагород, матеріальну допомогу, лише в межах фонду заробітної плати (грошового забезпечення), затвердженого для бюджетних установ у кошторисах. За приписами статті 89 Закону України «Про прокуратуру» функції головного розпорядника коштів Державного бюджету України щодо фінансового забезпечення діяльності прокуратури здійснюються Генеральною прокуратурою України. Згідно із вимогами статті 90 вказаного Закону фінансування прокуратури здійснюється згідно із кошторисами і щомісячними розписами видатків, затвердженими Генеральним прокурором України, у межах річної суми видатків, передбачених Державним бюджетом України на поточний бюджетний період. Відповідно до пункту 9 Прикінцевих положень Закону України «Про Державний бюджет України на 2015 рік» норми і положення, зокрема, статті 81 Закону України «Про прокуратуру» застосовуються у порядку та розмірах, встановлених Кабінетом Міністрів України, виходячи з наявних фінансових ресурсів державного і місцевого бюджетів. Також, пунктом 11 Прикінцевих положень Закону України «Про Державний бюджет України на 2016 рік» передбачено, що положення статті 81 Закону України «Про прокуратуру» застосовуються у порядку та розмірах, встановлених Кабінетом Міністрів України, виходячи з наявних фінансових ресурсів державного і місцевого бюджетів. Схема посадових окладів працівників органів прокуратури затверджена постановою Кабінету Міністрів України від 31 травня 2012 року №505 «Про упорядкування структури та умов оплати праці працівників органів прокуратури». Закон України від 28.12.2014 №80-VIII «Про Державний бюджет України на 2015 рік» та Закон України від 28.12.2014 №79-VIII «Про внесення змін до Бюджетного кодексу України щодо реформи міжбюджетних відносин», яким розділ VI Бюджетного кодексу України доповнено пунктом 26, який передбачає, що норми і положення статті 81 Закону України "Про прокуратуру" від 14 жовтня 2014 року № 1697-VІІ зі змінами застосовуються у порядку та розмірах, встановлених Кабінетом Міністрів України, виходячи з наявних фінансових ресурсів державного і місцевого бюджетів, прийняті пізніше Закону України 14 жовтня 2014 року №1697-VII «Про прокуратуру», а тому норми і положення Закону України «Про прокуратуру» щодо заробітної плати прокурора застосовувались у порядку та розмірах, встановлених Кабінетом Міністрів України, а не статтею 81 цього Закону. Аналіз наведених правових норм та обставин справи дає підстави для висновку, що відповідач не наділений правом самостійно без правового врегулювання та фінансової можливості щодо збільшення видатків з Державного бюджету України, здійснювати перерахунок посадового окладу позивача та виплату заробітної плати у іншому розмірі, ніж це передбачено постановою Кабінету Міністрів України від 31 травня 2012 року №505 «Про упорядкування структури та умов оплати праці працівників органів прокуратури». Зазначена правова позиція викладена в постановах Верховного Суду від 14 березня 2018 року у справі № 825/575/16, від 19 березня 2020 року у справі № 806/3314/17, від 09 вересня 2020 року у справі №807/1171/16. У пункті 37 рішення «Суханов та Ільченко проти України» (Заява № 68385/10 та 71378/10) Європейський суд з прав людини зазначив, що <…> демократично обраний Парламент зберігає право щодо виконання своїх законодавчих функцій відповідно до Конституції та зміни встановлених розмірів виплат на певний період часу <…>. Відтак, заробітну плату ОСОБА_1 у період з липня 2015 року по 28.01.2020 нараховано у розмірі, не нижчому від визначеного законом. Сторонами не оспорюється той факт, що у спірний період посадовий оклад позивача нараховувався не у відповідності до положень ст. 81 Закону України «Про прокуратуру», а у порядку та розмірах, встановлених Кабінетом Міністрів України, Рішенням Конституційного Суду України від 26 березня 2020 року №6-р/2020у справі № 1-223/2018(2840/18) визнано такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними), окреме положення пункту 26 розділу VI «Прикінцеві та перехідні положення» Бюджетного кодексу України у частині, яка передбачає, що норми і положення статті 81 Закону України «Про прокуратуру» від 14 жовтня 2014 року № 1697-VІІ зі змінами застосовуються у порядку та розмірах, встановлених Кабінетом Міністрів України, виходячи з наявних фінансових ресурсів державного і місцевого бюджетів та бюджетів фондів загальнообов`язкового державного соціального страхування. Відповідно до пункту 2 резолютивної частини вказаного рішення Конституційного Суду України, положення пункту 26 розділу VI «Прикінцеві та перехідні положення» Бюджетного кодексу України у частині, яка передбачає, що норми і положення статті 81 Закону України «Про прокуратуру» від 14 жовтня 2014 року № 1697-VІІзі змінами застосовуються у порядку та розмірах, встановлених Кабінетом Міністрів України, виходячи з наявних фінансових ресурсів державного і місцевого бюджетів та бюджетів фондів загальнообов`язкового державного соціального страхування, визнане неконституційним, втрачає чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України цього Рішення. Водночас, як частиною другою статті 152 Конституції України, так і частиною першою статті 91 Закону України «Про Конституційний Суд України» передбачено, що закони, інші акти або їх окремі положення, що визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України рішення про їх неконституційність, якщо інше не встановлено самим рішенням, але не раніше дня його ухвалення. У Рішенні від 30 вересня 2010 року № 20-рп/2010 у справі за конституційним поданням 252 народних депутатів України щодо відповідності Конституції України (конституційності) Закону України «Про внесення змін до Конституції України» від 08 грудня 2004 року №2222-IV (справа про додержання процедури внесення змін до Конституції України) Конституційний Суд України вказав, що незалежно від того, наявні чи відсутні в рішеннях, висновках Конституційного Суду України приписи щодо порядку їх виконання, відповідні закони, інші правові акти або їх окремі положення, визнані за цими рішеннями неконституційними, не підлягають застосуванню як такі, що втратили чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України рішення про їх неконституційність. Таким чином, дія окремого положення пункту 26 розділу VI «Прикінцеві та перехідні положення» Бюджетного кодексу України згідно рішення Конституційного Суду України від 26 березня 2020 року № 6-р/2020 у справі № 1-223/2018(2840/18) втратила чинність з 26 березня 2020 року. Право на отримання заробітної плати у розмірі, виходячи із визначеного розміру посадового окладу, виникає з дня прийняття рішення Конституційним Судом України, а саме з 26.03.2020. В той час як позивач звільнений з органів прокуратури 28.01.2020. Відтак, рішення Конституційного Суду України від 26.03.2020 №6-р/2020 на спірні правовідносини не може вплинути, оскільки такі виникли до прийняття вказаного рішення Конституційного Суду України, а останнє не містить положень, які б поширювали його дію на правовідносини, що виникли до набрання ним чинності. Аналогічна правова позиція наведена у постановах Верховного Суду від 23 січня 2019 року №820/2462/17, від 25 липня 2019 року у справі №804/3790/17, від 04 червня 2020 року у справі №818/45/1, від 27 жовтня 2020 року у справі № 826/18228/16. Згідно з ч. 5 ст. 242 Кодексу адміністративного судочинства України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду. З огляду на викладене, колегія суддів погоджується з судом першої інстанції про відсутність у відповідачів права на здійснення перерахунку та виплату посадового окладу позивачу самостійно без правого врегулювання та фінансової можливості щодо збільшення видатків з Державного бюджету України у розмірі, іншому ніж встановлений постановою Кабінету Міністрів України № 505, оскільки рішення Конституційного Суду України від 26 березня 2020 року № 6-р/2020 на спірні правовідносини не може вплинути з тих підстав, що вони виникли до прийняття вказаного рішення Конституційного Суду України, а останнє не містить положень, які б поширювали його дію на правовідносини, що виникли до набрання ним чинності. Таким чином, колегія суддів вважає вірним висновок суду першої інстанції про відсутність підстав для задоволення позовних вимог. З огляду на викладене, доводи апеляційної скарги не знайшли свого підтвердження в ході розгляду справи судом апеляційної інстанції, спростовані зібраними по справі доказами та встановленими обставинами, з наведених підстав висновків суду не спростовують. Згідно ч. 1 ст. 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Переглянувши рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що суд вірно встановив фактичні обставини справи, дослідив наявні докази, надав їм належну оцінку та прийняв законне і обґрунтоване рішення, з дотриманням норм матеріального і процесуального права, підстави для скасування чи зміни оскаржуваного рішення відсутні. Керуючись ст. ст. 243, 250, 311, 315, 316, 321 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ: Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - залишити без задоволення. Рішення Харківського окружного адміністративного суду від 15.07.2021 по справі № 520/4964/21 залишити без змін . Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та не підлягає касаційному оскарженню, крім випадків, передбачених п. 2 ч. 5 ст. 328 Кодексу адміністративного судочинства України. Суддя-доповідач В.В. Катунов Судді І.С. Чалий І.М. Ральченко