Постанова Дніпровський апеляційний суд № 204/3239/21

ДНІПРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД Провадження № 22-ц/803/9350/21 Справа № 204/3239/21 Суддя у 1-й інстанції - Черкез Д. Л. Суддя у 2-й інстанції - Ткаченко І. Ю. П О С Т А Н О В А І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И 17 листопада 2021 року Дніпровський Апеляційний суд у складі: головуючого - судді Ткаченко І.Ю. суддів - Деркач Н.М., Пищиди М.М. за участю секретаря Піменової М.В. розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Дніпро цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Акціонерного товариства «Альфа-Банк», третя особа Департамент адміністративних послуг та дозвільних процедур Дніпровської міської ради про скасування записів про державну реєстрацію прав на нерухоме майно за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Красногвардійського районного суду м. Дніпропетровська від 11 серпня 2021 року,- В С Т А Н О В И В: 30 квітня 2021 року позивач ОСОБА_1 звернувся до суду з позовною заявою, в якій просив скасувати внесені державним реєстратором Фоміновою Оленою Борисівною до відповідних державних реєстрів записи про іпотеку № 797759 та про обтяження № 797873 на нерухоме майно, а саме квартиру АДРЕСА_1 , загальною площею 80 м.кв. В обґрунтування своїх вимог позивач вказав на те, що у березні 2019 року позивачем до Красногвардійського районного суду м. Дніпропетровська була подана позовна заява з вимогами до Державного реєстратора обласного комунального підприємства «Софіївське бюро технічної інвентаризації» Волос Олени Володимирівн, та Акціонерного товариства «Укрсоцбанк», правонаступником якого є АТ «Альфа-Банк», про визнання незаконним та скасування рішення про державну реєстрацію права власності за Акціонерним товариством «Укрсоцбанк» належної позивачу квартири АДРЕСА_1 . Рішенням Красногвардійського районного суду м. Дніпропетровська від 27 січня 2020 року його позовні вимоги про визнання незаконним та скасування рішення про державну реєстрацію залишенні без задоволення. Постановою Дніпровського апеляційного суду від 04.08.2020 року, ухваленою за результатом розгляду його апеляційної скарги на вказане рішення, позовні вимоги задоволенні часткового, державна реєстрації права власності за банком скасована. Разом з цим, сформований 11.03.2021 року витяг з державного реєстру речових прав на майно № 247747202 свідчить, що 25.04.2013 року державним реєстратором ДМУЮ Фоміновою Оленою Борисівною, були зроблені записи про іпотеку та обтяження за № 797759, 797873, якими на вказане нерухоме майно заявника (квартиру) було встановлене обтяження та іпотека на підставі іпотечного договору № 806 від 25.09.2006 року. Оскільки предметом вказаного договору іпотеки № 806 від 25.09.2006 року є майнові права на незакінчену будівництвом двокімнатну квартиру, якої станом на 24.04.2013 року не існувало, листом від 15 березня 2021 року позивач просив державного реєстратора скасувати запис про іпотеку № 797759 та запис про обтяження № 797873, як такі, що здійснені помилково. Разом з тим, оскільки на цей час жодної відповіді від третьої особи на заяву позивача не надійшло, порушені права позивача, як власника нерухомого майна, підлягають судовому захисту. Вважає, що вказані записи державного реєстратора про встановлення іпотеки та обтяження на користь відповідача по справі є незаконними та підлягають скасуванню. Аналіз норм Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень», Закону України «Про іпотеку», а також умов укладеного між сторонами договору іпотеки майнових прав № 806 свідчить про те, що обтяження нерухомого майна іпотекою, здійснюється лише на підставі окремо укладеного договору іпотеки в день отримання іпотекодавцем (позивачем) правовстановлюючих документів на предмет іпотеки після завершення будівництва квартири і прийняття її в експлуатацію, та після відповідного повідомлення іпотекадержателя (відповідача) державному реєстратору про встановлення іпотеки на зазначене новозбудоване нерухоме майно. Оскільки між позивачем та відповідачем не було укладено жодного договору іпотеки іпотеки в день отримання іпотекодавцем (позивачем) правовстановлюючих документів на предмет іпотеки після завершення будівництва квартири і прийняття її в експлуатацію, а відповідачем жодного повідомлення державному реєстратору про встановлення іпотеки на зазначене новозбудоване нерухоме майно не подавалось в порядку ст. 4 Закону України «Про іпотеку» вважає, що вказані записи про реєстрацію майнових прав вчиненні державним реєстратором помилково та безпідставно. Вважає, що державним реєстратором записи про іпотеку та обтяження за № № 797759, 797873 здійснено безпідставно, що порушує право позивача вільно користуватись та розпоряджатись своїм майном, а тому вони підлягають скасуванню. Тому, ОСОБА_1 вирішив звернутись до суду з даним позовом (а.с.2-5). Рішенням Красногвардійського районного суду м. Дніпропетровська від 11 серпня 2021 року у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до Акціонерного товариства «Альфа-Банк», третя особа Департамент адміністративних послуг та дозвільних процедур Дніпровської міської ради про скасування записів про державну реєстрацію прав на нерухоме майно - відмовлено (а.с.44-47). В апеляційній скарзі ОСОБА_1 не погоджуючись з рішенням суду в повному обсязі та посилаючись на порушення судом норм матеріального права та неповним з`ясуванням обставин справи, просить рішення суду скасувати та ухвалити нове, яким його позовні вимоги задовольнити в повному обсязі (а.с.50-54). Відповідно п.1 ч.1 ст. 374 ЦПК України, суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити судове рішення без змін, а скаргу без задоволення. Згідно ч.1 ст. 375 ЦПК України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги та заявлених вимог, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, а рішення суду - залишити без змін, виходячи з наступних підстав. Судом 1 інстанції встановлено, що 25 вересня 2006 року між ОСОБА_1 та Акціонерно-комерційним банком соціального розвитку «Укрсоцбанк», який в подальшому було перейменовано на Акціонерне товариство «Укрсоцбанк», правонаступником якого є Акціонерне товариство «Альфа-Банк», було укладено Договір кредиту № 09.2/320-6, відповідно до умов якого ОСОБА_1 було надано грошові кошти в сумі 46 041,00 доларів США, зі сплатою процентів за користування кредитом у розмірі 12,5% річних, з погашенням заборгованості відповідно до графіку та з кінцевим терміном повернення заборгованості по кредиту до 24 вересня 2021 року. При цьому, кредит надано на наступні цілі: фінансування будівництва придбання (інвестування) житла, а саме: квартири - ізольованого приміщення (будівельний АДРЕСА_2 , шляхом придбання цільових облігацій. Згідно п. 1.3.1 даного договору, в якості забезпечення позичальником виконання своїх зобов`язань кредитор, зокрема, укладає з позичальником іпотечний договір майнових прав на незавершену будівництвом квартиру, заставною вартістю 330 216,50 грн., що за офіційним курсом НБУ на день укладення договору складає 65 389,41 доларів США. Іпотечний договір підлягає нотаріальному посвідченню, обтяження нерухомого майна іпотекою - реєстрації в Державному реєстрі іпотек у встановленому порядку, а на відчуження нерухомого майна нотаріусом накладається заборона. Вказані обставини встановлені постановою Дніпровського апеляційного суду від 04 серпня 2020 року по справі № 204/1952/19, вступна та резолютивна частина якої міститься в матеріалах даної справи (а.с. 9), повний текст постанови міститься в Єдиному державному реєстрі судових рішень за посиланням https://reyestr.court.gov.ua/Review/90819911. При цьому, відповідно до ч. 4 ст. 82 ЦПК України обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом. 25 вересня 2006 року між ОСОБА_1 та Акціонерно-комерційним банком соціального розвитку «Укрсоцбанк» було укладено Іпотечний договір № 806, посвідчений приватним нотаріусом Дніпропетровського міського нотаріального округу Римською А.В., зареєстрований в реєстрі за № 4330, відповідно до умов якого ОСОБА_1 як іпотекодавець передав в іпотеку Акціонерно-комерційному банку соціального розвитку «Укрсоцбанк» як іпотекодержателю у якості забезпечення виконання зобов`язань за Договором кредиту № 09.2/320-6 від 25 вересня 2006 року, майнові права на незакінчену будівництвом однокімнатну квартиру АДРЕСА_3 (а.с. 10-12). Відмовляючи у задоволені позовних вимог, суд 1 інстанції виходив з того, що під час розгляду справи не встановлено правових підстав для скасування внесених державним реєстратором Фоміновою Оленою Борисівною до відповідних державних реєстрів записів про іпотеку № 797759 та про обтяження № 797873 на нерухоме майно, а саме квартиру АДРЕСА_1 , а отже позовні вимоги задоволенню не підлягають. Із вказаними висновками суду 1 інстанції, колегія суддів погоджується, оскільки вони зроблені судом без порушення норм матеріального та процесуального права, а рішення суду є обґрунтованим та відповідає вимогам закону. Так, відповідно до статті 1 Закону України «Про іпотеку» іпотека - вид забезпечення виконання зобов`язання нерухомим майном, що залишається у володінні і користуванні іпотекодавця, згідно з яким іпотекодержатель має право в разі невиконання боржником забезпеченого іпотекою зобов`язання одержати задоволення своїх вимог за рахунок предмета іпотеки переважно перед іншими кредиторами цього боржника у порядку, встановленому цим Законом. Частиною 2 статті 5 Закону України «Про іпотеку», в редакції, що діяла на момент укладення між ОСОБА_1 та Акціонерно комерційним банком соціального розвитку «Укрсоцбанк» Іпотечного договору № 806, тобто станом на 25 вересня 2006 року, передбачено, що предметом іпотеки також може бути об`єкт незавершеного будівництва, або інше нерухоме майно, яке стане власністю іпотекодавця після укладення іпотечного договору, за умови, що іпотекодавець може документально підтвердити право на набуття ним у власність відповідного нерухомого майна у майбутньому. Обтяження такого нерухомого майна іпотекою підлягає державній реєстрації у встановленому законом порядку незалежно від того, хто є власником цього майна на час укладення іпотечного договору. Згідно з пунктом 98 Інструкції про порядок вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затвердженої наказом Міністерства юстиції України 03 березня 2004 року № 20/5, яка була чинною на момент укладення між ОСОБА_1 та Акціонерно-комерційним банком соціального розвитку «Укрсоцбанк» Іпотечного договору № 806, тобто станом на 25 вересня 2006 року, іпотечний договір, предметом іпотеки за яким є майнові права на нерухомість, будівництво якої не завершено, посвідчується нотаріусом на підставі документів, що підтверджують майнові права на цю нерухомість. Іпотекодавцем за таким іпотечним договором може бути забудовник - особа, яка організовує спорудження нерухомості для власних потреб чи для передачі її у власність іншим особам, або особа, власністю якої стане ця нерухомість після завершення будівництва. При посвідченні таких договорів нотаріус роз`яснює іпотекодержателю його обов`язок після закінчення будівництва зареєструвати в установленому законом порядку обтяження прав власника на збудовану нерухомість. У разі зміни в процесі будівництва характеристик нерухомості, яка є предметом іпотеки (зміна площі нерухомості, зміна планування приміщень тощо), а також у разі закінчення будівництва і одержання іпотекодавцем свідоцтва про право власності на предмет іпотеки, до закінчення терміну дії іпотечного договору, за договором сторін вносяться відповідні зміни до іпотечного договору. Указаний договір є підставою для перереєстрації заборони відчуження. Також судом 1 інстанції встановлено, що у зв`язку з невиконанням ОСОБА_1 належним чином своїх зобов`язань за кредитним договором та утворенням заборгованості за кредитним договором банк вирішив шляхом позасудового врегулювання на підставі договору та анулювання залишку заборгованості за основним зобов`язанням звернути стягнення на предмет іпотеки. 22 лютого 2019 року державним реєстратором Обласного комунального підприємства «Софіївське БТІ» Волос О.В. до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно внесені відомості про право власності Акціонерного товариства «Укрсоцбанк» на квартиру АДРЕСА_4 на підставі рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, індексний номер 45711693 від 27 лютого 2019 року. ОСОБА_1 звернувся до суду з позовною заявою до державного реєстратора Обласного комунального підприємства «Софіївське бюро технічної інвентаризації» Волос Олени Володимирівни, Акціонерного товариства «Альфа-Банк», в якій просив визнати незаконним та скасувати рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, індексний номер 45711693 від 27 лютого 2019 року, прийняте державним реєстратором Обласного комунального підприємства «Софіївське бюро технічної інвентаризації» Волос О.В., про державну реєстрацію права власності на об`єкт нерухомого майна: квартиру АДРЕСА_4 , за Акціонерним товариством «Укрсоцбанк». Однак, рішенням Красногвардійського районного суду м. Дніпропетровська від 27 січня 2020 року по справі № 204/1952/19 у задоволенні позову ОСОБА_1 до державного реєстратора Обласного комунального підприємства «Софіївське бюро технічної інвентаризації» Волос Олени Володимирівни, Акціонерного товариства «Альфа-Банк» про визнання незаконним та скасування рішення про державну реєстрацію було відмовлено. Постановою Дніпровського апеляційного суду від 04 серпня 2020 року по справі № 204/1952/19 апеляційну скаргу ОСОБА_1 - задоволено частково. Рішення Красногвардійського районного суду м. Дніпропетровська від 27 січня 2020 року скасовано. Позов ОСОБА_1 до державного реєстратора Обласного комунального підприємства «Софіївське бюро технічної інвентаризації» Волос Олени Володимирівни, Акціонерного товариства «Альфа-Банк» про визнання незаконним та скасування рішення про державну реєстрацію - задоволено частково. Визнано незаконним та скасовано рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, індексний номер: 45711693 від 27 лютого 2019 року, прийняте державним реєстратором Обласного комунального підприємства «Софіївське бюро технічної інвентаризації» Волос Олена Володимирівна про державну реєстрацію права власності на об`єкт нерухомого майна: квартиру АДРЕСА_4 , за Акціонерним товариством «Укрсоцбанк». Стягнуто з державного реєстратора Обласного комунального підприємства «Софіївське бюро технічної інвентаризації» Волос Олени Володимирівни, Акціонерного товариства «Альфа-Банк» на користь ОСОБА_1 судовий збір по 1 921,00 грн. з кожного. В решті позову ОСОБА_1 відмовлено (а.с. 9 (вступна та резолютивна частини даної постанови)). Як вбачається із матеріалів справи, звертаючись у квітні 2021 року до суду з даним позовом ОСОБА_1 посилався на те, що обтяження нерухомого майна іпотекою, здійснюється лише на підставі окремо укладеного договору іпотеки в день отримання іпотекодавцем (позивачем) правовстановлюючих документів на предмет іпотеки після завершення будівництва квартири і прийняття її в експлуатацію, та після відповідного повідомлення іпотекадержателя (відповідача) державному реєстратору про встановлення іпотеки на зазначене новозбудоване нерухоме майно. Оскільки між позивачем та відповідачем не було укладено жодного договору іпотеки в день отримання іпотекодавцем (позивачем) правовстановлюючих документів на предмет іпотеки після завершення будівництва квартири і прийняття її в експлуатацію, а відповідачем жодного повідомлення державному реєстратору про встановлення іпотеки на зазначене новозбудоване нерухоме майно не подавалось в порядку ст. 4 Закону України «Про іпотеку» вважає, що записи про іпотеку та обтяження № № 797759, 797873 здійснено державним реєстратором помилково та безпідставно. З укладеного іпотечного договору № 806 від 25.09.2006 року, вбачається, що 25 вересня 2006 року приватним нотаріусом Дніпропетровського міського нотаріального округу Римською А.В. у зв`язку з посвідченням цього Іпотечного договору накладається заборона відчуження на зазначені в договорі майнові права на незакінчену будівництвом квартиру, що належить ОСОБА_1 , до припинення чи розірвання цього договору (зареєстровано в реєстрі за № 4331). У пункті 1.11 вищевказаного Іпотечного договору, сторонами договору було також обумовлено, що іпотекодавець та іпотекодержатель погоджуються, що одночасно з нотаріальним посвідченням цього договору нотаріус накладає згідно з чинним законодавством України заборону відчуження предмета іпотеки. Судом 1 інстанції встановлено, з чим погоджується колегія суддів, що приватним нотаріусом Дніпропетровського міського нотаріального округу Римською А.В. 25 вересня 2006 року вищезазначену заборону відчуження на зазначені в договорі майнові права на незакінчену будівництвом квартиру, що належить ОСОБА_1 , було накладено правомірно та у встановленому законом порядку, до припинення чи розірвання цього договору. Також, згідно з пунктом 1.13 укладеного Іпотечного договору № 806, було погоджено, що обтяження предмета іпотеки за цим договором підлягає державній реєстрації у порядку, встановленому чинним законодавством України. Згідно з ч. 1 ст. 4 Закону України «Про іпотеку» обтяження нерухомого майна іпотекою підлягає державній реєстрації відповідно до закону. Обтяження об`єкта незавершеного будівництва іпотекою підлягає державній реєстрації у встановленому законодавством порядку, про що зазначено у частині 2 статті 16 Закону України «Про іпотеку». Відповідно до ч. 1 ст. 23 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обмежень», в редакції, що діяла станом на момент укладення між ОСОБА_1 та Акціонерно-комерційним банком соціального розвитку «Укрсоцбанк» Іпотечного договору № 806, тобто станом на 25 вересня 2006 року, державна реєстрація обмежень речових прав на нерухоме майно проводиться органом державної реєстрації прав, зокрема, на підставі: накладення заборони на відчуження нерухомого майна нотаріусом. З наданої позивачем інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна № 159300098 від 13 березня 2019 року (а.с. 7-8) вбачається, що щодо об`єкта нерухомого майна квартири АДРЕСА_1 (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна - 50372312101) державним реєстратором Дніпропетровського міського управління юстиції Фоміновою Оленою Борисівною на підставі Договору іпотеки № 806 від 25 вересня 2006 року, посвідченого приватним нотаріусом Римською А.В., зареєстрованого в реєстрі за № 4330, та рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень індексний номер 1969309 від 25.04.2013 року, було внесено: - запис про іпотеку № 797759: відомості про суб`єктів боржник ОСОБА_1 , іпотекодержатель Акціонерно-комерційний банк соціального розвитку «Укрсоцбанк»; опис предмета іпотеки нерухомість яка стане власністю в майбутньому; відомості про реєстрацію до 01.01.2013 р. Державний реєстр іпотек, реєстраційний номер іпотеки 3798386, 28.09.2006 року; - запис про обтяження № 797873: вид обтяження заборона на нерухоме майно; особа майно/права якої обтяжуються ОСОБА_1 ; опис предмета обтяження майнові права на нерухомість, будівництво якої не завершено; відомості про реєстрацію до 01.01.2013 р. - Єдиний реєстр заборон відчуження об`єктів нерухомого майна, реєстраційний номер обтяження 3789219, 26.09.2006 року. Отже, запис про іпотеку № 797759 та запис про обтяження № 797873 були у встановленому законом порядку внесені державним реєстратором Дніпропетровського міського управління юстиції Фоміновою Оленою Борисівною до Державного реєстру іпотек та Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна на підставі Договору іпотеки № 806 від 25 вересня 2006 року, посвідченого приватним нотаріусом Римською А.В., зареєстрованого в реєстрі за № 4330. Суд 1 інстанції правомірно, не взяв до уваги твердження позивача про те, що вищезазначені записи про іпотеку № 797759 та про обтяження № 797873 були внесені незаконно та помилково, оскільки предметом договору іпотеки № 806 від 25.09.2006 року є майнові права на незакінчену будівництвом квартиру, якої станом на 24.04.2013 року не існувало, є помилковими та безпідставними, та такими, що не відповідають умовам укладеного між ОСОБА_1 та Акціонерно-комерційним банком соціального розвитку «Укрсоцбанк» Іпотечного договору №

806. Також, суд 1 інстанції не взяв до ваги посилання позивача на те, що обтяження нерухомого майна іпотекою, здійснюється лише на підставі окремо укладеного договору іпотеки в день отримання іпотекодавцем (позивачем) правовстановлюючих документів на предмет іпотеки після завершення будівництва квартири і прийняття її в експлуатацію, а між позивачем та відповідачем не було укладено жодного договору іпотеки в день отримання іпотекодавцем (позивачем) правовстановлюючих документів на предмет іпотеки після завершення будівництва квартири і прийняття її в експлуатацію, виходячи з наступного: Відповідно до пункту 1.10 Іпотечного договору № 806 від 25 вересня 2006 року, укладеного між ОСОБА_1 та Акціонерно-комерційним банком соціального розвитку «Укрсоцбанк», після завершення будівництва та прийняття в експлуатацію нерухомого майна, зазначеного в п.1.1. цього договору, а також в день отримання іпотекодавцем правовстановлюючих документів на предмет іпотеки, між сторонами укладається іпотечний договір, у відповідності до якого предметом іпотеки стає квартира, зазначена в п. 1.1 Договору, із зазначенням її повної характеристики. Крім того, таким іпотечним договором можуть бути передбачені інші умови за згодою сторін (наприклад, зміни пов`язані з можливими змінами в процесі будівництва характеристик нерухомості, зокрема, площі, планування приміщень тощо). Зазначений іпотечний договір буде підставою для перереєстрації заборони відчуження предмета іпотеки, що накладається згідно з п. 1.11 цього Договору. Згідно з ч. 2 ст. 16 Закону України «Про іпотеку» після завершення будівництва будівля (споруда), житловий будинок або житлова квартира залишається предметом іпотеки відповідно до іпотечного договору. Однак, матеріали справи не містять жодних доказів того, що на теперішній час будівництво квартири АДРЕСА_1 завершено, вказане нерухоме майно прийнято в експлуатацію та позивачем отримано правовстановлюючі документи на вказану квартиру. Відповідно до ч. 1 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи (ч. 1 ст. 76 ЦПК України). Згідно з ч.ч. 1, 2 ст. 77 ЦПК України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях (ч. 6 ст. 81 ЦПК України). Відповідно до ч. 1 ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Позивачем не надано жодних доказів на підтвердження того, чи завершено на теперішній час будівництво квартири, майнові права на яку були предметом Іпотечного договору № 806 від 25 вересня 2006 року, та чи прийнято вказане нерухоме майно в експлуатацію, суд позбавлений можливості встановити факт того, чи виникли обставини для переукладення між сторонами іпотечного договору, предметом якого буде саме квартира, а не майнові права на незакінчену будівництвом квартиру. Більш того, інформація з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна № 159300098 щодо спірного об`єкта нерухомого майна надана стороною позивача станом на 13 березня 2019 року, в той час як до суду з даним позовом позивач звернувся лише 30 квітня 2021 року, а отже стороною позивача не доведено, що на час розгляду справи у відповідних державних реєстрах продовжують міститися відповідні записи про іпотеку № 797759 та про обтяження № 797873 внесені державним реєстратором Дніпропетровського міського управління юстиції Фоміновою Оленою Борисівною. Усі твердження позивача з цього приводу зводяться до припущень, оскільки ним не доведено належними та переконливими доказами актуальності відповідних записів, скасування яких є предметом даного позову. При цьому, відповідно до статті 79 ЦПК України достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи, а згідно з частиною 7 статті 81 ЦПК України суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи. У пункті 6.3 Іпотечного договору № 806 від 25 вересня 2006 року, укладеного між ОСОБА_1 та Акціонерно-комерційним банком соціального розвитку «Укрсоцбанк», сторонами договору було обумовлено, що цей договір набирає чинності з моменту його нотаріального посвідчення і діє до припинення основного зобов`язання. Дія цього договору також припиняється з інших підстав, передбачених чинним законодавством України, зокрема, Законом України «Про іпотеку». Підстави припинення іпотеки визначені у статті 17 Закону України «Про іпотеку». Так, іпотека припиняється у разі: припинення основного зобов`язання або закінчення строку дії іпотечного договору; реалізації предмета іпотеки відповідно до цього Закону; набуття іпотекодержателем права власності на предмет іпотеки; визнання іпотечного договору недійсним; знищення (втрати) переданої в іпотеку будівлі (споруди), якщо іпотекодавець не відновив її. Якщо предметом іпотечного договору є земельна ділянка і розташована на ній будівля (споруда), в разі знищення (втрати) будівлі (споруди) іпотека земельної ділянки не припиняється; з інших підстав, передбачених цим Законом. Наступні іпотеки припиняються внаслідок звернення стягнення за попередньою іпотекою. Відомості про припинення іпотеки підлягають державній реєстрації у встановленому законодавством порядку. Судом 1 інстанції, не встановлено жодних підстав для припинення іпотеки, як визначених Іпотечним договором № 806 від 25 вересня 2006 року, так і встановлених Законом. Виходячи з викладеного колегія суддів погоджується з обґрунтованими висновками суду 1 інстанції, що судом не встановлено правових підстав для скасування внесених державним реєстратором Фоміновою Оленою Борисівною до відповідних державних реєстрів записів про іпотеку № 797759 та про обтяження № 797873 на нерухоме майно, а саме квартиру АДРЕСА_1 , а отже позовні вимоги ОСОБА_1 задоволенню не підлягають. За таких обставин колегія суддів погоджується із висновком суду 1 інстанції щодо відсутності правових підстав для задоволення позовних вимог, оскільки такі висновки є обґрунтованим, відповідають встановленим обставинам по справі та зроблені з дотриманням норм процесуального права з застосуванням відповідних норм матеріального права. Виходячи з встановлених конкретних обставин справи, дослідивши всебічно, повно, безпосередньо та об`єктивно наявні у справі докази, оцінивши їх належність, допустимість, достовірність, достатність і взаємний зв`язок у їх сукупності, з`ясувавши усі обставини справи, на які сторони посилалися як на підставу своїх вимог і заперечень, з урахуванням того, що відповідно до ст. 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою захисту порушених або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичної особи, суд 1 інстанції дійшов правильного висновку про відсутність підстав для задоволення позовних вимог та ухвалив обґрунтоване рішення, яке відповідає вимогам закону. Колегія суддів вважає, що справа розглянута всебічно, встановлені правовідносини, що склалися між сторонами, яким надана вірна правова оцінка, досліджені наявні докази, висновки суду першої інстанції обґрунтовані чинними нормами матеріального права. Згідно з ст. 375 ЦПК України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судові рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Враховуючи викладене та конкретні обставини справи, колегія суддів вважає, що судове рішення відповідає вимогам норм матеріального і процесуального права, правові підстави для його скасування відсутні. Доводи апеляційної скарги про те, що суд 1 інстанції безпідставно відмовив у задоволенні позовних вимог, колегія суддів не приймає до уваги оскільки, такі доводи зводяться до викладення обставин справи із наданням коментарів та тлумаченням норм чинного законодавства на власний розсуд, висвітлення цих обставин у спосіб, що є зручним для апелянта, що має за мету задоволення апеляційної скарги, а не спростування висновків суду першої інстанції. Крім того, апелянт не скористався наданими йому правами, не обґрунтував свої позовні вимоги та доводи апеляційної скарги, не надав суду доказів на їх підтвердження, а згідно із ч.1 ст.13 ЦПК України суд розглядає цивільні справи не інакше, як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачений цим Кодексом випадках, а відповідно до ч.3 ст.12, ч.1 ст. 81 ЦПК України кожна сторона зобов`язана надати суду докази на підтвердження своїх вимог або заперечень. Європейський суд з прав людини вказав, що пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (Проніна проти України, № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року). Інші доводи, приведені в апеляційній скарзі зводяться до переоцінки доказів і незгоди з висновками суду 1 інстанції, яким у досить повному обсязі з`ясовані права та обов`язки сторін, обставини справи, доводи сторін перевірені і їм дана належна оцінка. Порушень норм матеріального та процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування чи зміни судового рішення не встановлено, тому апеляційний суд приходить до висновку, що рішення суду відповідає вимогам ст. 263, 264 ЦПК України, і його слід залишити без змін. Судові витрати понесені сторонами в зв`язку з переглядом судового рішення розподілу не підлягають, оскільки апеляційна скарга залишена без задоволення. Керуючись ст. ст. 367, 375, 381-384 ЦПК України, апеляційний суд, - П О С Т А Н О В И В: Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення. Рішення Красногвардійського районного суду м. Дніпропетровська від 11 серпня 2021 року - залишити без змін. Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів в передбаченому законом порядку. Судді: