Постанова 4803 № 204/221/21

ДНІПРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД Провадження № 22-ц/803/8613/21 Справа № 204/221/21 Суддя у 1-й інстанції - Самсонова В. В. Суддя у 2-й інстанції - Городнича В. С. ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 25 листопада 2021 року м. Дніпро Колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ Дніпровського апеляційного суду у складі: головуючого - Городничої В.С., суддів - Лаченкової О.В., Петешенкової М.Ю., розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження у м. Дніпро апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю Фінансова компанія Європейська агенція з повернення боргів на рішення Красногвардійського районного суду м. Дніпропетровська від 01 липня 2021 року у цивільній справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю Фінансова компанія Європейська агенція з повернення боргів до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,- В С Т А Н О В И Л А: У січні 2021 року ТОВ «ФК «ЄАПБ» звернулось до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором №0862252901/Т/972140 від 17 жовтня 2013 року в розмірі 33 040,00 грн. Позовні вимоги обґрунтовано тим, що 17 жовтня 2013 року між відповідачем та ПАТ «АКТАБАНК» укладено кредитний договір №№0862252901/Т/972140. 23 березня 2018 року між ПАТ «АКТАБАНК» та ТОВ «ФК«ЄАПБ» укладено договір №2 про відступлення прав вимоги, згідно умов якого, ПАТ «АКТАБАНК» відступає шляхом продажу ТОВ «ФК «ЄАПБ» належні банку, а ТОВ «ФК«ЄАПБ» набуває у обсязі та на умовах, визначених цим договором, права вимоги банку до позичальників, заставодавців та поручителів, зазначених у додатку №1 до цього договору, включаючи права вимоги до правонаступників, спадкоємців боржників, страховиків або інших осіб, до яких перейшли обов`язки боржників або які зобов`язані виконувати обов`язки боржників за кредитними договорами (договорами про надання кредиту (овердрафту), договорами поруки та договорами застави, з урахуванням усіх змін, доповнень і додатків до них, згідно реєстру додатку №1 до цього договору. Відповідно до додатку №1 до договору про відступлення прав вимоги - Реєстру договорів, права вимоги за яким відступаються, та боржників за такими договорами, ТОВ «ФК «ЄАПБ» набуло права грошової вимоги до відповідача за кредитним договором в сумі 33 040 грн, яка складається з наступного: сума заборгованості за основним боргом 15 000,00 грн; заборгованість за процентами 2,00 грн; заборгованість за комісією 14 138 грн; штраф, пеня 3 900,00 грн. Враховуючи викладене позивач просив суд стягнути з відповідача вищевказану заборгованість та судові витрати. Рішенням Красногвардійського районного суду м.Дніпропетровська від 01 липня 2021 року у задоволенні позовних вимог відмовлено. В апеляційній скарзі ТОВ Фінансова компанія Європейська агенція з повернення боргів посилаючись на неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи; порушення норм процесуального права та неправильне застосування норм матеріального права, ставить питання про скасування оскаржуваного рішення та ухвалення нового судового рішення про задоволення позову. Відповідач правом на подачу відзиву на апеляційну скаргу, передбаченим ст. 360 ЦПК України, не скористався. Відповідно до ч.13 ст.7 ЦПК України, розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами. Згідно з ч.1 ст. 368 ЦПК України, справа розглядається судом апеляційної інстанції за правилами, встановленими для розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження, з особливостями, встановленими цією главою. Перевіривши матеріали справи, законність та обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги та заявлених позовних вимог, колегія суддів дійшла висновку про наявність підстав для часткового задоволення апеляційної скарги та скасування оскаржуваного рішення з ухваленням нового судового рішення про часткове задоволення позову, виходячи з наступного. Судом першої інстанції встановлено, що 17 жовтня 2013 року між ПАТ «АКТАБАНК» та ОСОБА_1 було укладено кредитний договір №0862252901/Т/972140 на споживчі потреби. Встановлено, що банк свої зобов`язання за договором виконав у повному обсязі, надавши відповідачу грошові кошти у розмірі 15 000,00 грн. Суд встановив, що 23 березня 2018 року між ПАТ «АКТАБАНК» та ТОВ «ФК«ЄАПБ» укладено договір №2 "Про відступлення прав вимоги", відповідно до якого до ТОВ «ФК«ЄАПБ» перейшло право вимоги до відповідача за кредитним договором №0862252901/Т/972140 від 17 жовтня 2013 року. Як вбачається з витягу з додатку №1 до договору № 2 "Про відступлення прав вимоги" від 23.03.2018 року реєстру договорів, права вимоги за якими відступаються, та боржників за такими договорами, розмір права відступленої вимоги за кредитним договором №0862252901/Т/972140 від 17 жовтня 2013 року становить 33 040 грн, яка складається з наступного: сума заборгованості за основним боргом 15 000,00 грн; заборгованість за процентами 2,00 грн; заборгованість за комісією 14 138,00 грн; штраф, пеня 3 900 грн. З матеріалів справи вбачається, 27 березня 2018 року ТОВ «ФК «ЄАПБ» направило на адресу ОСОБА_1 повідомлення про відступлення права вимоги заборгованості по кредитному договору №0862252901/Т/972140 від 17 жовтня 2013 року та включення персональних даних до бази персональних даних . Згідно розрахунком заборгованості за кредитним договором №0862252901/Т/972140 від 17 жовтня 2013 року за період з 23 березня 2018 року по 30 листопада 2020 року у ОСОБА_1 наявна заборгованість за вказаним кредитним договором у сумі 33 040 грн, яка складається з наступного: сума заборгованості за основним боргом 15 000,00 грн; заборгованість за процентами 2,00 грн; заборгованість за комісією 14 138,00 грн; штраф, пеня 3 900 грн. Відмовляючи у задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції виходив з того, що позивач пропустив строки звернення до суду за захистом порушеного права, про що зроблено відповідачем ОСОБА_1 відповідну заяву, а тому наявні підстави для відмови в позові у зв`язку зі спливом строків позовної давності при недоведеності позивачем поважності причин його пропуску. Колегія суддів не погоджується з висновками суду першої інстанції, з огляду на наступне. Згідно ч.ч. 1, 3 ст. 512 ЦК України, кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги). Кредитор у зобов`язанні не може бути замінений, якщо це встановлено договором або законом. Відповідно до ст. 514 ЦК України до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом. Відповідно до ст. 516 ЦК України заміна кредитора у зобов`язанні здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлено договором або законом. Якщо боржник не був письмово повідомлений про заміну кредитора у зобов`язанні, новий кредитор несе ризик настання несприятливих для нього наслідків. У цьому разі виконання боржником свого обов`язку первісному кредиторові є належним виконанням. Частиною 2 ст. 517 ЦК України передбачено, що боржник має право не виконувати свого обов`язку новому кредиторові до надання боржникові доказів переходу до нового кредитора прав у зобов`язанні. З аналізу вищевказаних норм вбачається, що боржник, який не отримав повідомлення про передачу права вимоги іншій особі, не позбавляється обов`язку погашення заборгованості за кредитним договором. Під час апеляційного перегляду колегією суддів встановлено, що 23 березня 2018 року між ПАТ «АКТАБАНК» та ТОВ «ФК «ЄАПБ» укладено договір № 2 про відступлення прав вимоги. Як вбачається з витягу з додатку №1 до вищевказаного договору, ПАТ «АКТАБАНК» відступило ТОВ «ФК «ЄАПБ», зокрема, право вимоги за кредитним договором №0862252901/Т/972140 від 17 жовтня 2013 року. 27 березня 2018 року ТОВ «ФК «ЄАПБ» на адресу ОСОБА_1 було направлено повідомлення про відступлення права вимоги заборгованості. Таким чином, ТОВ «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» набуло право грошової вимоги за кредитним договором № №0862252901/Т/972140 від 17 жовтня 2013 року до позичальника ОСОБА_1 . Відповідно до ч. 1 ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти. Частиною 1 статті 628 ЦК України встановлено, що зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства. Частиною 1 статті 638 ЦК України визначені умови за яких договір вважається укладеним, а саме договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди. Відповідно до ч. 1 та 2 ст. 639 ЦК України договір може бути укладений у будь-якій формі, якщо вимоги щодо форми договору не встановлені законом. Якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для даного виду договорів не вимагалася. Відповідно до ст. 530 ЦК України якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов`язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події. Якщо строк (термін) виконання боржником обов`язку не встановлений або визначений моментом пред`явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов`язок у семиденний строк від дня пред`явлення вимоги, якщо обов`язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства. Відповідно до ч.2 ст. 9 Закону України «Про споживче кредитування» до укладення договору про споживчий кредит кредитодавець надає споживачу інформацію, необхідну для порівняння різних пропозицій кредитодавця з метою прийняття ним обґрунтованого рішення про укладення відповідного договору, в тому числі з урахуванням обрання певного типу кредиту. Пунктом 3, 4, 6, 8 та 9 частини 3 вищевказаної статті встановлено, що інформація, яка надається кредитодавцем споживачу, зазначена у частині другій цієї статті, має містити відомості про: суму кредиту, строк кредитування, мету отримання та спосіб надання кредиту; тип процентної ставки (фіксована, змінювана), порядок її обчислення, у тому числі порядок її зміни, а також індекси, що застосовуються для розрахунку змінюваної процентної ставки. Індекс, що застосовується для розрахунку змінюваної процентної ставки, повинен відповідати вимогам, встановленим Цивільним кодексом України; реальну річну процентну ставку та орієнтовну загальну вартість кредиту для споживача на дату надання інформації виходячи з обраних споживачем умов кредитування. Якщо кредитодавець пропонує різні способи надання кредиту, надана споживачу інформація має містити застереження про те, що використання інших способів надання кредиту може мати наслідком застосування іншої реальної річної процентної ставки. Якщо платежі за послуги кредитодавця, пов`язані з отриманням, обслуговуванням і поверненням кредиту, є періодичними, надана споживачу інформація має містити застереження про те, що витрати на такі послуги можуть змінюватися протягом строку дії договору про споживчий кредит; порядок повернення кредиту та сплати процентів за користування споживчим кредитом, включно із кількістю платежів, їх розміром та періодичністю внесення, у вигляді графіка платежів (у разі кредитування у вигляді кредитування рахунку, кредитної лінії графік платежів може не надаватися); попередження про наслідки прострочення виконання зобов`язань зі сплати платежів, у тому числі розмір неустойки, процентної ставки, інших платежів, які застосовуються чи стягуються при невиконанні зобов`язання за договором про споживчий кредит. Під час апеляційного перегляду колегією суддів встановлено, що відповідач, отримавши від позивача кредитні кошти, в добровільному порядку їх не повернув, а відтак, виходячи з положень частини другої статті 530 ЦК України, наявні підстави вважати, що права позивача були порушені у зв`язку з чим, колегія суддів приходить до висновку щодо наявності підстав для задоволення позовних вимог в частині стягнення з відповідача на користь позивача заборгованості за основним боргом у сумі 15 000 грн. Відповідно до ч. 1 ст. 1056-1 ЦК України процентна ставка за кредитом може бути фіксованою або змінюваною. Тип процентної ставки визначається кредитним договором. Так, оскільки п. 2.1.1. кредитного договору №0862252901/Т/972140 від 17 жовтня 2013 року встановлено процентну ставку за кредитом у розмірі 0,01% річних, що включається в суму щомісячного платежу, та виходячи з положень ст. 1056-1 ЦК України, наявні підстави для стягнення з відповідача на користь позивача заборгованість за процентами у розмірі 2,00 грн. За змістом ст. 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання. Частинами 1,2 ст. 551 ЦК України визначено, що предметом неустойки може бути грошова сума, рухоме і нерухоме майно. Якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства. Згідно із ч. 1 ст. 1050 ЦК України якщо позичальник своєчасно не повернув суму позики, він зобов`язаний сплатити грошову суму відповідно до ст. 625 цього Кодексу. Відповідно до ч. 5 ст. 81 ЦПК України доказування не може ґрунтуватися на припущеннях. Так, статтею 5 договору №0862252901/Т/972140 від 17 жовтня 2013 року встановлено умови щодо відповідальності у вигляді пені за порушення зобов`язання, у зв`язку з чим, наявні підстав для задоволення позовних вимог в частині стягнення з відповідача штрафу, пені в сумі 3 900,00 грн. Згідно з ч. 4 ст. 11 Закону України «Про захист прав споживачів» (в редакції, що діяла на час укладення кредитного договору), договір про надання споживчого кредиту укладається у письмовій формі, один з оригіналів якого передається споживачеві. Обов`язок доведення того, що один з оригіналів договору був переданий споживачеві, покладається на кредитодавця. Споживач не зобов`язаний сплачувати кредитодавцеві будь-які збори, відсотки комісії або інші вартісні елементи кредиту, що не були зазначені у договорі. Кредитодавцю забороняється встановлювати у договорі про надання споживчого кредиту будь-які збори, відсотки, комісії, платежі тощо за дії, які не є послугою у визначенні цього Закону. Умова договору про надання споживчого кредиту, яка передбачає здійснення будь-яких платежів за дії, які не є послугою у визначенні цього Закону, є нікчемною. Відповідно до умов кредитного договору п. 2.1.2. та п.2.1.2.1 № 0862252901/Т/972140 встановлено, що позичальник сплачує комісію за надання кредиту в розмірі 2,25% від суми кредиту 337,5 грн та за супроводження кредиту в розмірі 3,25% від суми кредиту 487,50 грн. щомісячно. Разом з тим, встановивши в кредитному договорі сплату щомісячних процентів як плату за управління кредитом, позивач не зазначив, які саме послуги за вказану плату надаються відповідачеві. Згідно пункту 3.5. кредитного договору нарахування комісій здійснюється щомісячно в останній банківський день місяця, на повну суму кредиту, наданого позичальнику, незалежно від фактичної кількості днів користування кредитом в поточному місяці. Сплата комісії здійснюється щомісячно, починаючи з місяця, наступного за місяцем надання кредиту, у валюті наданого кредиту не пізніше 15 числа кожного місяця, а також в день повернення заборгованості за кредитом в повній сумі. Тому, виходячи з викладеного, приймаючи до уваги фактичне встановлення у кредитному договорі №0862252901/Т/972140 від 17 жовтня 2013 року сплати комісії за супроводження кредиту, що не є послугами в розумінні Закону України «Про захист прав споживачів», та несправедливими положеннями договору про споживчий кредит, колегія суддів приходить до висновку про нікчемність зазначених умов договору та відсутність правових підстав для нарахування та, відповідно, стягнення з ОСОБА_1 плати за управління кредитом в сумі 14 138,00 грн. Оскільки вимога позивача про стягнення з позичальника заборгованості зі сплати комісії за супроводження кредиту ґрунтується на нікчемній умові укладеного з кредитодавцем договору, у цій частині позовні вимоги задоволенню не підлягають. Висновок суду першої інстанції з приводу того, що позивач звернувся до суду з даною позовною заявою поза межами строку позовної давності, є безпідставним, виходячи з наступного. Згідно ст. 259 ЦК України, позовна давність, встановлена законом, може бути збільшена за домовленістю сторін. Договір про збільшення позовної давності укладається у письмовій формі. Позовна давність, встановлена законом, не може бути скорочена за домовленістю сторін. Відповідно до пункту 5.3. кредитного договору №0862252901/Т/972140 від 17 жовтня 2013 року, термін позовної давності по вимогам про стягнення кредиту, процентів за користування кредитом, комісії, пені та/або штрафів за вказаним договором встановлюється сторонами у 10 років, а з позовною заявою ТОВ «ФК «Європейська агенція з повернення боргів» звернулась до суду у січні 2021 року, таким чином, колегія суддів приходить до висновку, що позивач звернувся до суду в межах процесуального строку на звернення до суду з позовною заявою. Відповідно до ст. 376 ЦПК України, підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є: неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи; недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права. Таким чином, доводи апеляційної скарги спростовують висновки суду першої інстанції, оскаржуване рішення не можна назвати в повній мірі законним та обґрунтованим в розумінні ст.263 ЦПК України, у зв`язку з чим колегія суддів дійшла висновку про наявність підстав для часткового задоволення позовних вимог. Водночас, відповідно до положень ст. 141 ЦПК України, колегія суддів вважає за необхідне вирішити питання щодо розподілу судових витрат та стягнути з ОСОБА_1 на користь ТОВ «ФК «Європейська агенція з повернення боргів» судовий збір у розмірі 2 995,35 грн. Керуючись ст. ст. 259, 367, 374, 376 ЦПК України, колегія суддів, ПОСТАНОВИЛА: Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю Фінансова компанія Європейська агенція з повернення боргів задовольнити частково. Рішення Красногвардійського районного суду м.Дніпропетровська від 01 липня 2021 року скасувати та ухвалити нове судове рішення. Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю Фінансова компанія Європейська агенція з повернення боргів до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором задовольнити частково. Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю Фінансова компанія Європейська агенція з повернення боргів заборгованість за кредитним договором №0862252901/Т/972140 від 17 жовтня 2013 року у сумі 18 902,00 грн, яка складається з наступного: 15 000,00 грн - заборгованість за основним боргом; 2,00 грн - заборгованість за процентами; 3 900,00 грн - штрафи, пеня. У задоволенні решти позовних вимог відмовити. Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю Фінансова компанія Європейська агенція з повернення боргів судовий збір у розмірі 2 995,35 грн. Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її прийняття, але може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів. Головуючий: В.С. Городнича Судді: О.В. Лаченкова М.Ю. Петешенкова