Постанова Одеський апеляційний суд № 516/98/21

Номер провадження: 33/813/777/21 Номер справи місцевого суду: 516/98/21 Головуючий у першій інстанції Мислива Л.М. Доповідач Громік Р. Д. ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 16.11.2021 року м. Одеса Суддя Одеського апеляційного суду: Громік Р.Д. за участі секретаря судового засідання: Гарбуз В.О. за участі: ОСОБА_1 , адвоката Білана М.О., потерпілого ОСОБА_2 , розглянувши матеріали адміністративної справи за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на постанову судді Теплодарського міського суду Одеської області від 13 травня 2021 року, якою застосовано до ОСОБА_1 адміністративне стягнення за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП, у виді штрафу у розмірі 50 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 850 гривень в дохід держави; стягнено у дохід держави судовий збір у розмірі 454 гривень, В С Т А Н О В И В: З протоколу про адміністративне правопорушення серії ОБ№096140 від 09.04.2021р. вбачається, що 09 квітня 2021 року о 12 годині під час руху в м. Теплодарі Одеської області по вул. Ген. Плієва, 40, ОСОБА_1 , керуючи автомобілем «RENAULT KANGOO», державний номер НОМЕР_1 , перед поворотом ліворуч, не врахував дорожньої обстановки, не зайняв відповідне ліве крайнє положення на проїздній частині та скоїв зіткнення з автомобілем «BMW», державний номер НОМЕР_2 , під керуванням ОСОБА_2 , який рухався в попутньому напрямку, внаслідок чого автомобілі отримали механічні пошкодження з матеріальними збитками, чим порушено вимоги п.10.4 Правил дорожнього руху України, за що передбачена адміністративна відповідальність за ст.124 КУпАП. Постановою судді Теплодарського міського суду Одеської області від 13 травня 2021 року застосовано до ОСОБА_1 адміністративне стягнення за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП, у виді штрафу у розмірі 50 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 850 гривень в дохід держави; стягнено у дохід держави судовий збір у розмірі 454 гривень. Не погодившись із вищевказаною постановою суду, ОСОБА_1 подав до суду апеляційну скаргу, в якій просить скасувати оскаржувану постанову та прийняти нову постанову, якою закрити провадження по справі за відсутності в його діях події та складу адміністративного правопорушення передбаченого ст. 124 КУпАП., посилаючись на порушення норми матеріального та процесуального права. В доводах апеляційної скарги зазначено, що працівниками поліції ОСОБА_1 інкриміновано порушення п. 10.4 ПДР України, однак вказаний висновок є передчасним і не відповідає обставинам ситуації, яка склалась. Так, і працівниками поліції, і судом першої інстанції проігноровано положення пункту 10.6. Крім того, ОСОБА_2 порушив п. 14.2 ПДР України. Заслухавши пояснення ОСОБА_1 та його представника Білана М.О., які підтримали доводи апеляційної скарги та просили її задовольнити, заперечення ОСОБА_2 , дослідивши матеріали справи, суд дійшов висновку про те, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, виходячи з наступних підстав. У відповідності до положень ст. 1 КУпАП, завданням Кодексу України про адміністративні правопорушення є охорона прав і свобод громадян, власності, конституційного ладу України, прав і законних інтересів підприємств, установ і організацій, встановленого правопорядку, зміцнення законності, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі точного і неухильного додержання Конституції, законів України, поваги до прав, честі і гідності інших громадян, до правил співжиття, сумлінного виконання своїх обов`язків, відповідальності перед суспільством. Постановою Пленуму Верховного Суду України від 23 грудня 2005 року №14 «Про практику застосування судами України законодавства у справах про деякі злочини проти безпеки дорожнього руху та експлуатації транспорту, а також про адміністративні правопорушення на транспорті» передбачено, що при розгляді справ зазначеної категорії необхідно з`ясовувати всі обставини, перелічені у ст. ст. 247, 280 КУпАП. Зміст постанови судді має відповідати вимогам, передбаченим ст. ст. 283, 284 КУпАП. У постанові, зокрема, потрібно навести докази, на яких ґрунтується висновок про вчинення особою адміністративного правопорушення, та зазначити мотиви відхилення інших доказів, на які посилався правопорушник, чи висловлених останнім доводів. Відповідно до вимог ст. 245 КУпАП завданням провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об`єктивне з`ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом. Згідно із п. 1 ч. 1 ст. 247 КУпАП провадження в справі про адміністративне правопорушення не може бути розпочато, а розпочате підлягає закриттю за відсутності події і складу адміністративного правопорушення. Статтею 280 КУпАП встановлено, що орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов`язаний з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Однак, визнаючи винним ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП та накладаючи на нього відповідне стягнення суд першої інстанції, всупереч вимогам ст. ст. 245, 247, 251, 252, 280 КУпАП належним чином не встановив чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає він адміністративній відповідальності, тобто однобічно розглянув справу, без з`ясування фактичних обставин, що мають істотне значення для її розгляду, та не звернувши уваги на те, що ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв`язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом, що призвело до ухвалення незаконного та необґрунтованого рішення. Приймаючи рішення по справі суд першої інстанції виходив з того, що вина ОСОБА_1 у вчиненні вказаного адміністративного правопорушення за вищенаведених обставин, підтверджується матеріалами справи, а саме: протоколом про адміністративне правопорушення серії ОБ № 096140 від 09.04.2021р.; схемою місця ДТП від 09.04.2021р., вищезазначеними поясненнями ОСОБА_2 , а також проглянутих в судовому засіданні СД-диском з відеозаписом моменту вчинення вказаної дорожньо-транспортної пригоди та фотознімками після ДТП, доданих до зазначеного протоколу разом з іншими документами, з яких вбачається вчинення ОСОБА_1 вказаного адміністративного правопорушення. Так, з відеозапису не вбачається вмикання лівого повороту водієм ОСОБА_1 перед поворотом наліво, а також не зайняття ним крайнього лівого положення на дорозі перед здійсненням маневру повороту; разом з тим, вбачається наявність лівого повороту у автомобіля під керуванням потерпілого при об`їзді ним автомобілю «RENAULT KANGOO». Однак апеляційний суд не може погодитись з таким висновком суду першої інстанції, та з тим що вищезазначені докази доводять вину ОСОБА_1 , виходячи з наступного. Судовий розгляд справ повинен відповідати загальним принципам, а саме: верховенству права, законності, рівності перед законом і судом, поваги до людської гідності, забезпечення права на свободу та особисту недоторканість, презумпції невинуватості та забезпечення доведеності вини, змагальності сторін та свободи в поданні ними суду своїх доказів і у доведеності перед судом їх переконливості, тощо. Стаття 124 КУпАП передбачає відповідальність учасника дорожнього руху за порушення правил дорожнього руху, що спричинило пошкодження транспортних засобів, вантажу, автомобільних доріг, вулиць, залізничних переїздів, дорожніх споруд чи іншого майна. Отже, диспозиція статті 124 КУпАП не встановлює певних правил поведінки, а посилається на інші норми законодавчих актів, у даному конкретному випадку на п. 10.3 ПДР. Тому, розглядаючи дану справу, суд має вирішити питання щодо винуватості особи у межах порушення вимог п. 10.4, 10.6, 14.2 ПДР. Згідно із п. 10.4 Правил дорожнього руху, затверджених постановою Кабінету Міністрів України №1306 від 10.10.2001р., перед поворотом праворуч та ліворуч, у тому числі в напрямку головної дороги, або розворотом водій повинен завчасно зайняти відповідне крайнє положення на проїзній частині, призначеній для руху в цьому напрямку, крім випадків, коли здійснюється поворот у разі в`їзду на перехрестя, де організовано круговий рух, напрямок руху визначено дорожніми знаками чи дорожньою розміткою або рух можливий лише в одному напрямку, установленому конфігурацією проїзної частини, дорожніми знаками чи розміткою.Водій, що виконує поворот ліворуч або розворот поза перехрестям з відповідного крайнього положення на проїзній частині даного напрямку, повинен дати дорогу зустрічним транспортним засобам, а при виконанні цих маневрів не з крайнього лівого положення на проїзній частині - і попутним транспортним засобам. Водій, що виконує поворот ліворуч, повинен дати дорогу попутним транспортним засобам, які рухаються попереду нього і виконують розворот. За п. 10.6 ПДР якщо транспортний засіб через свої габарити або інші причини не може виконати поворот чи розворот з відповідного крайнього положення, дозволяється відступити від вимог пункту 10.4 цих Правил, якщо це не суперечить вимогам заборонних чи наказових дорожніх знаків, дорожньої розмітки та не створить небезпеки чи перешкод іншим учасникам руху. У разі потреби, для забезпечення безпеки дорожнього руху, слід звернутися за допомогою до інших осіб. З матеріалів справи вбачається, що водій ОСОБА_1 , рухаючись по вул. Генерала Плієва у м. Теплодарі, яка є вулицею з двостороннім рухом (по одній смузі руху в кожному з напрямків), не позначеними дорожньою розміткою, готувався до здійснення маневру повороту ліворуч до заїзду на прилеглу територію житлових будинків. Наближаючись до місця повороту ліворуч, ОСОБА_1 , виконуючи приписи ПДР України, завчасно включив світловий покажчик повороту ліворуч та знизив швидкість до безпечної швидкості для проходження відповідного маневру. Із схеми місця ДТП вбачається, що ширина проїзної частини дороги прилеглої території житлових будинків становить 3,9 метри. Враховуючи вузький заїзд на прилеглу прибудинкову територію та габарити автомобіля ОСОБА_1 , останній відійшов від положення п. 10.4 ПДР України для здійснення повороту ліворуч, що вбачається з відеозапису у справі. Таким чином, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що дії водія ОСОБА_1 повністю відповідали вимогам ПДР України. Особа може бути притягнута до адміністративної відповідальності лише за наявності в її діях складу адміністративного правопорушення, який має бути встановлений судом тільки після всебічної та повної оцінки всіх доказів по справі. Згідно із ч. 1 ст. 251 КУпАП доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Відповідно до ст. 252 КУпАП орган (посадова особа) оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Із пояснень ОСОБА_1 встановлено, що 09 квітня 2021 року, приблизно о 12:00 годині він керував автомобілем «Renault» д/н НОМЕР_1 по вул. Генерала Плієва з боку вул. Енергетиків у бік вул. Комунальної в м. Теплодар Біляївського району Одеської області. Рухаючись у вказаному напрямку, ОСОБА_1 готувався до повороту ліворуч у заїзд до житлових будинків (одразу за церквою), рухався в межах своєї смуги для руху, завчасно увімкнувши покажчик повороту ліворуч, та у зв`язку з обмеженою видимістю повороту, зумовленою суцільним високим парканом, зайняв необхідне положення на своїй смузі для руху, близьке до крайнього лівого положення з метою упевнитись у можливості та безпеці вчинення повороту. Впевнившись у безпеці та можливості завершення маневру «поворот ліворуч», ОСОБА_1 почав виконувати даний маневр, коли зненацька відчув удар у ліву передню частину автомобіля, від якого його автомобіль відкинуло на ліве узбіччя. Із пояснень водія ОСОБА_2 вбачається, що 09 квітня 2021 року біля 11:45 годин він їхав на автомобілі ВМWд/н НОМЕР_2 у м. Теплодар по вул. Енергетиків. Повернувши на вул. Генерала Плієва, він поїхав по направленню до вул. Комунальної. Рухаючись по вул. Генерала Плієва попереду нього рухався автомобіль Рено Кангоро д/н НОМЕР_1 . Проїжджаючи повз монастиря водій автомобіля Рено здійснив маневр, з`їхавши у крайнє праве положення проїзної частин, а потім, не вмикаючи лівий поворот, здійснив маневр повороту ліворуч з крайнього правого положення, у результаті чого відбулось зіткнення. Апеляційний суд дослідив відеозапис місця ДТП, який наданий стороною апелянта, та зазначає, що фактичні обставини справи та пояснення ОСОБА_2 не співпадають між собою. Так, з відеозапису вбачається, що транспортний засіб «Renault» д/н НОМЕР_1 , рухаючись по вул. Генерала Плієва, ввімкнув лівий поворот на 00:00:05, показуючи намір змінити напрямок руху. Пунктом 14.2 ПДР України встановлено, що перед початком обгону водій повинен переконатися в тому, що: а) жоден з водіїв транспортних засобів, які рухаються за ним і яким може бути створено перешкоду, не розпочав обгону; б) водій транспортного засобу, який рухається попереду по тій самій смузі, не подав сигналу про намір повороту (перестроювання) ліворуч; в) смуга зустрічного руху, на яку він буде виїжджати, вільна від транспортних засобів на достатній для обгону відстані; г) після обгону зможе, не створюючи перешкоди транспортному засобу, якого він обганяє, повернутися на займану смугу. Таким чином, здійснюючи обгін, водій ОСОБА_2 не переконався у тому, що водій ОСОБА_1 подав намір повороту ліворуч, чим порушив вимоги п. 14.2 ПДР України. Пунктами 1.3-1.5, 1.9 України встановлено, що учасники дорожнього руху зобов`язані знати й неухильно виконувати вимоги цих Правил, а також бути взаємно ввічливими. Особи, які порушують ці Правила, несуть відповідальність згідно із законодавством. Кожний учасник дорожнього руху має право розраховувати на те, що й інші учасники виконують ці Правила. Дії або бездіяльність учасників дорожнього руху та інших осіб не повинні створювати небезпеку чи перешкоду для руху, загрожувати життю або здоров`ю громадян, завдати матеріальних збитків. Таким чином, в результаті дослідження та оцінки всіх доказів, наявних в матеріалах справи, апеляційний суд дійшов висновку, що дії водія автомобіля «RENAULT KANGOO» ОСОБА_1 не перебувають в причинно-наслідковому зв`язку із виникненням дорожньо-транспортної пригоди, оскільки він виконав всі передбачені ПДР України дії та мав право розраховувати, що всі учасники дорожнього руху неухильно дотримуються вимог ПДР України та жодним чином, після виконаного маневру та вже в момент руху по своїй смузі, не мав технічної можливості уникнути зіткнення автомобілей. У рішенні ЄСПЛ від 21 липня 2011 року по справі «Коробов проти України» Європейський суд з прав людини вказав, що при оцінці доказів Суд, як правило, застосовує критерій доведення «поза розумним сумнівом». Проте, така доведеність може випливати зі співіснування достатньо переконливих, чітких і узгоджених між собою висновків чи схожих неспростовних презумцій факту. Також, в справі «Пол і Одрі Едвардс проти Об`єднаного Королівства» (№46477/99), Європейський суд з прав людини зазначив, що компетентні органи завжди повинні докладати серйозних зусиль для з`ясування обставин справи і не повинні керуватись необдуманими або необґрунтованими висновками для розслідування, або в якості підстав для прийняття рішень. У справі «Barbera, Messegu and Jabardo v. Spain» від 06.12.1998 (п. 146) Європейський суд з прав людини встановив, що принцип презумпції невинності вимагає серед іншого, щоб, виконуючи свої обов`язки, судді не починали розгляд справи з упередженої думки, що особа скоїла правопорушення, яке ставиться їй в провину; всі сумніви, щодо її винуватості повинні тлумачитися на користь цієї особи. Статтею 62 Конституції України закріплений принцип презумпції невинуватості, який передбачає, що ніхто не зобов`язаний доводити свою невинуватість, а також, що всі сумніви стосовно доведеності вини особи, мають тлумачитись на її користь. Згідно із положеннями ст. 7 КУпАП ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв`язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставі та в порядку, встановлених законом. Провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності. Застосування уповноваженими на те органами і посадовими особами заходів адміністративного впливу провадиться в межах їх компетенції, у точній відповідності з законом. Враховуючи викладене, а також те, що в силу принципу презумпції невинуватості, апеляційний суд дійшов висновку, що в діях ОСОБА_1 відсутній склад адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП, оскільки відсутня вина та причинно-наслідковий зв`язок між його діями та наслідками, що наступили. За таких обставин, провадження по справі про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП, підлягає закриттю на підставі п. 1 ч. 1 ст. 247 КУпАП, який передбачає, що провадження в справі про адміністративне правопорушення не може бути розпочато, а розпочате підлягає закриттю у разі відсутності складу адміністративного правопорушення. У відповідності до п. 2 ч. 8 ст. 294 КУпАП, за наслідками розгляду апеляційної скарги, суд апеляційної інстанції має право скасувати постанову та закрити провадження у справі. Керуючись ст. 294 КУпАП, апеляційний суд П О С Т А Н О В И В: Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково. Постанову судді Теплодарського міського суду Одеської області від 13 травня 2021 року скасувати. Провадження у справі про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_1 за ст. 124 КУпАП закрити на підставі п. 1 ч. 1 ст. 247 КУпАП у зв`язку із відсутністю складу адміністративного правопорушення. Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття та подальшому оскарженню не підлягає. Суддя Одеського апеляційного суду Р.Д. Громік