Постанова Львівський апеляційний суд № 465/3103/21

Справа № 465/3103/21 Головуючий у 1 інстанції: Величко О.В. Провадження № 22-ц/811/2381/21 Доповідач в 2-й інстанції: Ніткевич А. В. Категорія: 40 ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 16 листопада 2021 року Львівський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ головуючого судді Ніткевича А.В., суддів Бойко С.М., Копняк С.М. секретаря Жукровської Х.І. з участю представника позивача Лаврова Л.С. розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Львові цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Франківського районного суду м. Львова від 30 квітня 2021 року в складі судді Величка О.В. у справі за заявою Товариства з обмеженою відповідальністю «Преміум Лігал Колекшн» про забезпечення позову, - встановив: Представник ТзОВ «ПРЕМІУМ ЛІГАЛ КОЛЕКШН» звернувся до суду із заявою про забезпечення позову, в якій просив забезпечити позов шляхом накладення арешту на квартиру, загальною площею 114,9 кв. м., що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , шляхом встановлення заборони розпорядження зазначеним майном; заборонити державним реєстраторам юридичних осіб, фізичних осіб підприємців та громадських формувань, у тому числі нотаріусам, іншим акредитованим суб`єктам, посадовим особам, які уповноважені здійснювати реєстраційні дії в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб підприємців та громадських формувань, здійснювати реєстрацію будь-яких змін до відомостей про ТзОВ «Консалтингова Аудиторська Фірма», що містяться у Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань та стосуються частки ОСОБА_1 у статутному капіталі ТОВ «Консалтингова Аудиторська Фірма», розмір якої становить 35%. Заяву обґрунтовував тим, що ТзОВ «ПРЕМІУМ ЛІГАЛ КОЛЕКШН» має намір звернутися до Франківського районного суду м. Львова з позовом до ОСОБА_1 , треті особи: Товариство з обмеженою відповідальністю «Консалтингова Аудиторська Фірма», Приватний нотаріус Львівського міського нотаріального округу Волинська Людмила Василівна, про звернення стягнення на предмет іпотеки, а саме квартири за адресою: АДРЕСА_1 . Зі змісту Інформаційної довідки вбачається, що 03.03.2021 право власності на квартиру АДРЕСА_2 , зареєстровано за ТзОВ «Консалтингова Аудиторська Фірма», номер запису про право власності: 40896258; підстава для внесення запису: рішення приватного нотаріуса Львівського міського нотаріального округу Волинської Л.В., індексний номер: 56990394 від 09.03.2021 року. Відчуження іпотечного майна відбулося без згоди ТзОВ «Преміум ЛігалКолекшн». На даний момент ТзОВ «Консалтингова Аудиторська Фірма» є власником предмета іпотеки, який становить 35% статутного капіталу товариства. Враховуючи те, що ОСОБА_1 вже здійснив відчуження предмета іпотеки, є всі підстави вважати, що ОСОБА_1 , який є учасником ТзОВ «Консалтингова Аудиторська Фірма», та самим товариством може бути повторно здійснено відчуження предмета іпотеки без згоди Іпотекодержателя, що унеможливить не тільки виконання рішення суду, а й задоволення позову в цілому. Оскаржуваною ухвалою Франківського районного суду м. Львова від 30 квітня 2021 року заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «Преміум Лігал Колекшн» про застосування заходів забезпечення позову до подачі позову Товариства з обмеженою відповідальністю «Преміум Лігал Колекшн» до ОСОБА_1 , треті особи - Товариство з обмеженою відповідальністю "Консалтингова Аудиторська Фірма, приватний нотаріус Львівського міського нотаріального округу Волинська Людмила Василівна, про звернення стягнення на предмет іпотеки задоволено частково. Забезпечено позов шляхом накладення арешту на квартиру загальною площею 114,9 кв. м., що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , шляхом встановлення заборони розпорядження зазначеним майном. В іншій частині заявлених вимог відмовлено. Не погоджуючись з давною ухвалою ОСОБА_1 оскаржив таку в апеляційному порядку. В апеляційній скарзі зазначає, що вжиття заходів забезпечення позову є передчасним та необґрунтованим, оскільки суд не здійснив оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів, не пересвідчився, зокрема в тому, що між сторонами дійсно виник спір, жодним чином не обґрунтував необхідність вжиття таких заходів. Звертає увагу на те, що заяву про забезпечення позову подано особою, яка не може бути стягувачем предмета іпотеки, а саме квартири за адресою: АДРЕСА_1 , оскільки в матеріалах справи відсутні докази наявності у позивача спеціального дозволу (ліцензії) на право здійснення фінансової діяльності, в т.ч. валютних операцій, доказів внесення до реєстру банківських установ та фінансових установ, відповідно, набуття нею статусу сторони у кредитних правовідносинах - кредитодавця та позивача. Наявність самого по собі позову про звернення стягнення на предмет іпотеки без оформлення відповідно до чинного законодавства прав іпотекодержателя в жодному разі не є підставою для задоволення заяви про забезпечення позову. Апелянт стверджує, що самі лише твердження позивача про потенційну можливість відчуження майна без долучення відповідних доказів та обґрунтувань, не є достатньою підставою для задоволення заяви про забезпечення позову. Позивачем не обґрунтовано, які охоронювані матеріально-правові інтереси позивача захищає останній. При цьому, суд враховуючи інтереси позивача, не взяв до уваги інтереси інших осіб, права яких можуть бути порушені у зв`язку із застосуванням відповідних заходів. Судом не застосовано заходи зустрічного забезпечення. Зокрема, як зазначається в оскаржуваній ухвалі, власником майна, на яке нібито має намір звернути стягнення ТзОВ «Преміум ЛігалКолекшн» є ТзОВ «Консалтингова Аудиторська фірма». Забезпечення позову безсумнівну завдасть збитків ТзОВ «Консалтингова Аудиторська фірма» та негативно вплине на ділову репутацію товариства, його господарську діяльність, адже обмежить можливість товариства використовувати вказане майно у господарській діяльності, в тому числі, але не виключно щодо залучення інвестиційних коштів та участі у спільній діяльності. Просить скасувати ухвалу Франківського районного суду м. Львова від 30 квітня 2021 року. Відзив на апеляційну скаргу не надходив. Відповідно до ч. 3 ст. 360 ЦПК України відсутність відзиву на апеляційну скаргу не перешкоджає перегляду рішення суду першої інстанції. В судовому засіданні представник ТзОВ «Преміум ЛігалКолекшн» Лавров Л.С. апеляційну скаргу заперечив, просив оскаржувану ухвалу залишити без змін. Інші учасники справи в судове засідання не прибули, не повідомили суд про причину неявки. На переконання колегії суддів, матеріалів справи достатньо для розгляду клопотанняпо суті, а тому вважає за можливе, відповідно до ч. 2 ст. 372 ЦПК України, розглядати справу за відсутності осіб, що не з`явилися. Колегія суддів, вислухавши суддю-доповідача, пояснення представника позивача ОСОБА_2 на заперечення доводів скарги, перевіривши законність і обґрунтованість ухвали суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає до задоволення частково виходячи з такого. Відповідно до ст. 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави. Суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках (ч. 1 ст. 13 ЦПК України). Відповідно до частини першої статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Згідно із ч. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав і основоположних свобод, кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру. Звертаючись до суду із заявою про забезпечення позову, заявник просив вжити заходи забезпечення позову шляхом накладення арешту на квартиру, загальною площею 114,9 кв. м., що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , шляхом встановлення заборони розпорядження зазначеним майном; заборонити державним реєстраторам юридичних осіб, фізичних осіб підприємців та громадських формувань, у тому числі нотаріусам, іншим акредитованим суб`єктам, посадовим особам, які уповноважені здійснювати реєстраційні дії в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб підприємців та громадських формувань, здійснювати реєстрацію будь-яких змін до відомостей про ТзОВ «Консалтингова Аудиторська Фірма», що містяться у Єдиному державному реєстрі юридичних осіб , фізичних осіб-підприємців та громадських формувань та стосуються частки ОСОБА_1 у статутному капіталі ТзОВ «Консалтингова Аудиторська Фірма», розмір якої становить 35%. Вирішуючи питання про забезпечення позову та накладаючи арешт на предмет іпотеки із забороною розпорядження зазначеним майном (предметом іпотеки), суд першої інстанції виходив із обґрунтованості заяви та із співмірності заходів забезпечення позову із позовними вимогами, оскільки вбачав достатні підстави вважати, що невжиття заходів забезпечення позову може утруднити чи зробити неможливим у подальшому виконання рішення суду. При цьому звертав увагу, що такий захід забезпечення позову є достатнім і прийнятим з урахуванням співвідношення прав (інтересів) сторін. Щодо вимог заявника про заборону державним реєстраторам юридичних осіб, фізичних осіб підприємців та громадських формувань, у тому числі нотаріусам, іншим акредитованим суб`єктам, посадовим особам, які уповноважені здійснювати реєстраційні дії в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб підприємців та громадських формувань, здійснювати реєстрацію будь-яких змін до відомостей про ТОВ «Консалтингова Аудиторська Фірма», що містяться у Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань та стосуються частки ОСОБА_1 у статутному капіталі ТзОВ «Консалтингова Аудиторська Фірма», розмір якої становить 35%, то суд дійшов висновку, що такий захід забезпечення позову не вплине на розпорядження майном, на яке суд наклав арешт, оскільки йдеться про розпорядження корпоративними правами, а не нерухомим майном предметом іпотеки. Перевіряючи законність та обґрунтованість оскаржуваного судового рішення, колегія суддів виходить з такого. Інститут забезпечення позову являє собою сукупність встановлених законом заходів, що вживаються судом за клопотанням осіб, які беруть участь у справі, якщо у них існують побоювання, що виконання ухваленого у справі рішення виявиться у майбутньому утрудненим чи неможливим. Метою забезпечення позову є вжиття судом, у провадженні якого знаходиться справа, заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів позивача від можливих недобросовісних дій із боку відповідача з тим, щоб забезпечити позивачу реальне та ефективне виконання судового рішення, якщо воно буде прийняте на користь позивача, в тому числі задля попередження потенційних труднощів у подальшому виконанні такого рішення. Отже, умовою застосування заходів забезпечення позову є достатньо обґрунтоване припущення, що невжиття таких заходів може утруднити або унеможливити виконання рішення по суті позовних вимог. По суті забезпечення позову є встановленням судом обмежень суб`єктивних прав, свобод та інтересів відповідача або пов`язаних з ним інших осіб в інтересах забезпечення реалізації в майбутньому актів правосуддя і задоволення претензій позивача (заявника). З огляду на викладене, метою забезпечення позову є вжиття судом, у провадженні якого знаходиться справа, заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів позивача від можливих недобросовісних дій із боку відповідача з тим, щоб забезпечити позивачу реальне та ефективне виконання судового рішення, якщо воно буде прийняте на користь позивача, в тому числі задля попередження потенційних труднощів у подальшому виконанні такого рішення. Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 149 ЦПК України суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених ст. 150 цього Кодексу заходів забезпечення позову. Забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких вінзвернувся або має намір звернутися до суду. У пункті 4 постанови Пленуму Верховного Суду України № 9 від 22 грудня 2006 року «Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову» зазначено, що розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд (суддя) має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з`ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам. При цьому, виходячи з правової природи забезпечення позову, під останнім слід розуміти вжиття судом, у провадженні якого знаходиться справа, заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів позивача та спрямованих проти несумлінних дій відповідача, який може сховати майно, розтратити його, продати, знецінити або вчинити інші дії, що можуть призвести в майбутньому до певних складнощів при виконанні рішення суду. Разом з тим, розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд (суддя) має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з`ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, яка звернулася з такою заявою, позовним вимогам. Згідно п.п. 1, 2 ч. 1 ст. 150 ЦПК України, позов забезпечується шляхом, зокрема, накладення арешту на майно та (або) грошові кошти,що належать або підлягають передачі або сплаті відповідачеві і знаходяться у нього чи в інших осіб, заборони вчинення певних дій. З досліджених матеріалів оскарження ухвали встановлено, що відповідно до Кредитного договору № 49/07-Ф від 05.03.2007 року ВАТ КБ «Надра» надало у тимчасове користування на умовах забезпеченості, повернення, строковості та платності грошові кошти (кредит) ОСОБА_1 в сумі 175 000 дол. США. З метою забезпечення виконання зобов`язань за Кредитним договором № 49/07-Ф від 05.03.2007 року, між ВАТ КБ «Надра» та ОСОБА_1 05 березня 2007 року укладено договір іпотеки. Предметом іпотеки є нерухоме майно квартира АДРЕСА_2 . Предмет іпотеки складається з чотирьох житлових кімнат, житловою площею 67,3 кв.м та кухні. Загальна площа квартири 114,9 кв.м. 17 липня 2020 року між ПАТ КБ «Надра» та ТзОВ «Фінансова компанія «Дніпрофінансгруп» укладено договір №GL48N718070_1_2 про відступлення прав вимоги, відповідно до якого ТзОВ «Фінансова компанія «Дніпрофінансгруп» набуло право вимоги за кредитним договором 49/07-Ф від 05.03.2007, договорами поруки, права іпотекодержателя за договором іпотеки, права заставодержателя за договором застави, укладеним у забезпечення належного виконання кредитних зобов`язань позичальника, відповідно до витягу з реєстру боржників до договору №GL48N718070_1_2 про відступлення прав вимоги від 17.07.2020. 17 липня 2020 року між ТзОВ «Фінансова компанія «Дніпрофінансгруп» та ТзОВ «Преміум Лігал Колекшн» укладено договір №GL48N718070_1_2-N про відступлення прав вимоги, відповідно до якого ТзОВ «Преміум Лігал Колекшн» набуло право вимоги за кредитним договором 49/07-Ф від 05.03.2007, договорами поруки, права іпотекодержателя за договором іпотеки, права заставодержателя за договором застави, укладеним у забезпечення належного виконання кредитних зобов`язань позичальника, відповідно до витягу з реєстру боржників до договору №GL48N718070_1_2 про відступлення прав вимоги від 17.07.2020. Таким чином, ТзОВ «Преміум Лігал Колекшн» є правонаступником кредитора ВАТ КБ «Надра». Згідно із Інформацією з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна вбачається, що право власності на квартиру АДРЕСА_2 03.03.2021 зареєстроване за ТзОВ «Консалтингова Аудиторська Фірма», номер запису про право власності: 40896258; підстава для внесення запису: рішення приватного нотаріуса Львівського міського нотаріального округу Волинської Л.В., індексний номер: 56990394 від 09.03.2021 року. Позовні вимоги заявлені щодо звернення стягнення на предмет іпотеки: квартиру, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 . Мотиви скарги про те, що заяву про забезпечення позову подано особою, яка не може бути стягувачем предмета іпотеки, а саме квартири за адресою: АДРЕСА_1 , оскільки в матеріалах справи відсутні докази наявності у позивача спеціального дозволу (ліцензії) на право здійснення фінансової діяльності, в т.ч. валютних операцій, доказів внесення до реєстру банківських установ та фінансових установ, відповідно, набуття нею статусу сторони у кредитних правовідносинах - кредитодавця та позивача, колегія суддів відхиляє, оскільки предметом спору є звернення стягнення на предмет іпотеки, при цьому наявність чи відсутність ліцензії на надання фінансових послуг, буде перевірятися судом під час розгляду спору по суті. Зважаючи на те, що між сторонами дійсно виник спір щодо спірної квартири, яка вибула з володіння іпотекодавця в період дії рішення Франківського районного суду м. Львова від 14.03.2016 та постанови Апеляційного суду Львівської області від 14.03.2016 у справі №465/5653/15-ц, які постановою Касаційного цивільного суду від 29.04.2021 скасовано, з передачею справи на новий розгляд судом апеляційної інстанції, суд першої інстанції дійшов правильного висновку про те, що існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову, а також обґрунтоване припущення щодо можливості відчуження майна на користь третіх осіб. Тому мотиви апеляційної скарги про те, що вжиття заходів забезпечення позову є передчасним та необґрунтованим, оскільки суд не здійснив оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів, не пересвідчився, зокрема в тому, що між сторонами дійсно виник спір, колегія суддів вважає безпідставними. Суд першої інстанції, з висновком частково, якого погоджується колегія суддів, дійшов правильного висновку про задоволення заяви про забезпечення позову, оскільки з наданих позивачем доказів дійсно вбачається наявність спору між сторонами з приводу нерухомого майна, а тому суд обґрунтовано наклав на таке майно арешт, оскільки невжиття заходів забезпечення позову в майбутньому може призвести до ускладнення виконання судового рішення. Частина 3 ст. 152 ЦПК України імперативно встановлює, що види забезпечення позову мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами. Разом з цим, колегія суддів звертає увагу на те, що цивільний процесуальний закон не зобов`язує суд при розгляді питань про забезпечення позову перевіряти обставини, які мають значення для справи, а лише запобігає ситуації, при якій може бути утруднено чи стане неможливим виконання рішення у разі задоволення позову. Загроза утруднення або неможливості виконання рішення суду наявні тоді, коли у сторони спору до його вирішення є можливість розпорядитися об`єктом прав, що став предметом спору. На даній стадії розгляду справи поняття співмірності позовних вимог є оціночним та розмежовується судом з врахуванням даних та доводів позивача і доказів, які містяться у матеріалах справи. Тому, на переконання колегії суддів, судом першої інстанції надано належну правову оцінку доказам позивача, на які він посилається як на підставу для забезпечення позову, враховано фактичні обставини справи та дії відповідачів, у зв`язку із чим зроблено обґрунтований висновок про те, що вид забезпечення позову, який просить застосувати ТзОВ «Преміум Лігал Колекшн», є співмірним із позовними вимогами. Водночас, колегія суддів не погоджується з висновком суду першої інстанції в частині встановлення заборони розпорядження зазначеним майном, з наступних підстав. Відповідно до ст. 13 ЗУ «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» Державний реєстр прав складається з розділів, які відкриваються на кожний об`єкт нерухомого майна під час проведення державної реєстрації права власності на нього. Кожний розділ Державного реєстру прав складається з чотирьох частин, які містять відомості, зокрема, про обтяження прав на нерухоме майно та суб`єкта (суб`єктів) цих прав, що означає заборону користуватись чи розпоряджатись цим майном. При цьому, згідно із ч. 2 ст. 27 цього ж Закону державна реєстрація обтяжень здійснюється на підставі, зокрема рішення суду щодо обтяження речових прав на нерухоме майно, що набрало законної сили. Таким чином, такий вид забезпечення позову, як накладення арешту на нерухоме майно, застосований згідно із ухвалою Франківського районного суду м. Львова від 30 квітня 2021 року, означає встановлення обтяження прав на нерухоме майно та суб`єкта (суб`єктів) цих прав, що відповідно встановлює заборону розпоряджатись цим майном. Тому, постановляючи оскаржувану ухвалу від 30 квітня 2021 року суд першої інстанції фактично застосував додаткове забезпечення позову, тоді як накладення арешту на нерухоме майно і встановлює заборону розпоряджатись цим майном. Щодо мотивів апеляційної скарги про те, що суд не застосував заходи зустрічного забезпечення, то такі не заслуговують на увагу, оскільки частиною першою статті 154 ЦПК України передбачено право суду, а не обов`язок вимагати від особи, яка звернулася із заявою про забезпечення позову, забезпечити відшкодування можливих збитків відповідача, які можуть бути спричинені забезпеченням позову (зустрічне забезпечення), а тому розгляд судом заяви про забезпечення позову, яка не містить пропозиції щодо зустрічного забезпечення, не є порушенням наведених норм законодавства та не свідчить про незаконність оскаржуваних судових рішень. Аналогічних висновків дійшов Верховний Суд, про що зазначив у постанові від 28 травня 2021 року у справі № 925/1502/20. З наведених підстав, ухвала Франківського районного суду м. Львова від 30 квітня 2021 року в частині встановлення заборони розпорядження зазначеним майном, підлягає скасуванню, а в іншій частині, накладення решту на майно, залишенню без змін. В іншій частині ухвала не оскаржується, а тому судом апеляційної не перевіряється. Інші доводи та вимоги, викладені в апеляційній скарзі, не дають підстав для висновку про неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального права та порушення норм процесуального права, яке призвело або могло призвести до неправильного вирішення справи, а стосуються переоцінки доказів. Керуючись ст. ст. 374, 376, 382, 383, 384 ЦПК України, суд,- постановив: Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково. Ухвалу Франківського районного суду м. Львова від 30 квітня 2021 року в частині встановлення заборони розпорядження квартирою, загальною площею 114,9 кв. м., що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 скасувати. В решті ухвалу суду першої інстанції - залишити без змін. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, однак може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту постанови. Повний текст постанови складений 17 листопада 2021 року. Головуючий А.В.Ніткевич Судді: С.М. Бойко С.М.Копняк