Постанова Полтавський апеляційний суд № 524/6886/21
від 23.11.2021НЕ ВЕРХОВНИЙ СУДПОЛТАВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД Справа № 524/6886/21 Номер провадження 33/814/655/21Головуючий у 1-й інстанції Малтиз А. В. Доповідач ап. інст. Карпушин Г. Л. Категорія ч.5 ст. 184 КУпАП ПОСТАНОВА ПО СПРАВІ ПРО АДМІНПРАВОПОРУШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 23 листопада 2021 року м. Полтава Суддя Полтавського апеляційного суду Карпушин Г.Л., з участю: секретаря судового засідання Бродській В.О., адвоката Ульянова Р.А., - розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали справи про адміністративне правопорушення за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на постанову Автозаводського районного суду м. Кременчука Полтавської області від 07 жовтня 2021 року,- В С Т А Н О В И В : Постановою судді Автозаводського районного суду м. Кременчука Полтавської області від 07 жовтня 2021 року - ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні правопорушення, передбаченого ч.5 ст.184 КУпАП, та призначено адміністративне стягнення у вигляді штрафу на користь держави в розмірі сто неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 1700 грн. Стягнуто з ОСОБА_1 судовий збір у розмірі 454 грн. у дохід держави. Цією постановою, ОСОБА_1 визнаний винним у тому, що 23 липня 2021 року за адресою: АДРЕСА_1 громадянин ОСОБА_1 з вересня 2020 року по 23 липня 2021 року не виконує рішення виконавчого комітету Кременчуцької міської ради Полтавської області № 366 від 19 березня 2019 року «Про визначення способів участі у вихованні та спілкуванні з малолітньою донькою громадянкою ОСОБА_1 » та не повертає малолітню ОСОБА_2 матері ОСОБА_3 , чим вчинив адміністративне правопорушення передбачені ч.5 ст. 184 КУпАП. Не погодившись із вказаною постановою, її в апеляційному порядку оскаржив ОСОБА_1 , в якій просить скасувати постанову Автозаводського районного суду м. Кременчука Полтавської області від 07 жовтня 2021 року, а провадження у справі закрити на підставі п.1 ч.1 ст. 247 КУпАП. В обґрунтування доводів апеляційної скарги посилається на те, що велика кількість судових справ підтверджують факт проживання малолітньої ОСОБА_2 з 01.10.2019 року разом з батьком ОСОБА_1 , що спростовує факт невиконання ОСОБА_1 рішення органу опіки та піклування щодо визначення способів участі його у вихованні та спілкуванні з малолітньою ОСОБА_2 , оскільки він не проживає окремо (як про те говорить диспозиція ч.5 ст. 184 КУпАП), а навпаки постійно проживає разом із своєю дитиною. Тобто, з моменту фактичного проживання малолітньої ОСОБА_2 разом із батьком, до останнього не можливо застосувати адміністративну відповідальність за ч.5 ст. 184 КУпАП, оскільки вона може бути застосована лише до того з батьків, хто постійно проживаючи з дитиною, чинить перешкоди іншому з батьків, хто проживає окремо, у спілкуванні з дитиною. Посилається на те, що судом першої інстанції в порушення вимог ст. 280 КУпАП належним чином не з`ясовано: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи взагалі винуватий ОСОБА_1 у його вчиненні, та чи підлягає він адміністративній відповідальності. Вказує, що в протоколі про адміністративне правопорушення за ч.5 ст. 184 КУпАП відносно ОСОБА_1 від 23.07.2021 року, в порушення ст. 256 КУпАП, не зазначено коли ОСОБА_1 вчинив інкриміноване йому адміністративне правопорушення і коли його виявили органи опіки і піклування. Тому, вважає, що він не є суб`єктом адміністративного правопорушення, яке передбачене ч.5 ст. 184 КУпАП. Перевіривши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, дослідивши докази, приходжу до такого висновку. Відповідно до ст. 15 Закону України «Про охорону дитинства», дитина, яка проживає окремо від батьків або одного з них, має право на підтримання з ними регулярних особистих стосунків і прямих контактів. За змістом ст. 141 СК України - мати, батько мають рівні права та обов?язки щодо дитини, незалежно від того, чи перебували вони у шлюбі між собою. Розірвання шлюбу між батьками, проживання їх окремо від дитини не впливає на обсяг їхніх прав і не звільняє від обов?язків щодо дитини. Згідно зі ст. 153 СК України, мати, батько та дитина мають право на безперешкодне спілкування між собою, крім випадків, коли таке право обмежене законом. Згідно ст.157 СК питання виховання дитини вирішується батьками спільно. Той із батьків, хто проживає окремо від дитини, зобов`язаний брати участь у її вихованні і має право на особисте спілкування з нею. Той із батьків, з ким проживає дитина, не має права перешкоджати тому з батьків, хто проживає окремо, спілкуватися з дитиною та брати участь у її вихованні, якщо таке спілкування не перешкоджає нормальному розвиткові дитини. Відповідно до ст. 158 СК України, за заявою матері, батька дитини орган опіки та піклування визначає способи участі у вихованні дитини та спілкуванні з нею того з батьків, хто проживає окремо від неї. Рішення органу опіки та піклування є обов`язковим до виконання. Згідно ст.159 СК якщо той із батьків, з ким проживає дитина, чинить перешкоди тому з батьків, хто проживає окремо, у спілкуванні з дитиною та у її вихованні, зокрема якщо він ухиляється від виконання рішення органу опіки та піклування, другий із батьків має право звернутися до суду з позовом про усунення цих перешкод. Відповідно до положень ст.245 КУпАП завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об`єктивне з?ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом, забезпечення виконання винесеної постанови, а також виявлення причин та умов, що сприяють вчиненню адміністративних правопорушень, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі додержання законів, зміцнення законності. Згідно вимог ст. 252, 280 КпАП України при розгляді справи про адміністративне правопорушення, суд має повно, всебічно та об?єктивно дослідити всі обставини справи в їх сукупності та з?ясувати, чи було скоєно адміністративне правопорушення, чи винна особа у його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, а також з?ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Так, згідно протоколу про адміністративне правопорушення №4 від 23.07.2021 року ОСОБА_1 інкримінується невиконання з вересня 2020 по 23 липня 2021 рішення виконавчого комітету Кременчуцької міської ради Полтавської області №366 від 19.03.2019 «Про визначення способів участі у вихованні та спілкуванні з малолітньою донькою гр. ОСОБА_1 » оскільки він не повертає малолітню ОСОБА_2 матері ОСОБА_3 . На підтвердження невиконання ОСОБА_1 вищевказаного рішення органу опіки і піклування до протоколу додано: рішення виконавчого комітету Кременчуцької міської ради Полтавської області №366 від 19.03.2019 року; рішення ВК Кременчуцької міської ради Полтавської області №78 від 29.01.2021 року. Частиною 5 ст. 184 КУпАП передбачена відповідальність за невиконання рішення органу опіки та піклування щодо визначення способів участі у вихованні дитини та спілкуванні з нею того з батьків, хто проживає окремо. Аналіз змісту положень ст.ст. 153, 157, 158 СК України та ч.5 ст. 184 КпАП України вказує на те, що дія рішення органу опіки та піклуванню про визначення способу участі у вихованні дитини та спілкуванні з нею спрямована на забезпечення прав того із батьків, хто проживає окремо та не може добровільно вирішити з іншою стороною дане питання. Відповідно обов`язок по виконанню даного рішення покладається на того з батьків з ким проживає дитина. При прийнятті таких рішень, питання повернення дитини, як правило не вирішується, оскільки воно не є предметом розгляду та стосується вже іншого питання, а саме визначення місця проживання дитини. Відповідно до ст. 9 КУпАП адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність. Згідно ст. 251 КУпАП доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами. Проаналізувавши у сукупності пояснення ОСОБА_1 оцінивши матеріали, що містяться у вищезазначених додатках до протоколу, суд приходить до висновку, що належних та допустимих доказів того, що ОСОБА_1 не виконує рішення виконавчого комітету Кременчуцької міської ради Полтавської області №366 від 19.03.2019 року матеріали справи не містять. Висновки суду першої інстанції щодо винуватості ОСОБА_1 у вчиненні правопорушення, передбаченого ч.5 ст. 185 КПАП України, виходячи з дій останнього по неповерненню дитини, є необґрунтованими, оскільки вони не враховують зміст і мету рішення органу опіки і піклування, невиконання якого інкримінують останньому. При цьому судом першої інстанції помилково поєднано поняття «визначення способу участі у вихованні дитини та спілкуванні з нею» та «визначення місця проживання дитини». Стаття 19 Конституції України зобов`язує органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їх посадових осів діяти лише на підставі та в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. В силу статті 62 Конституції України обвинувачення не може ґрунтуватися на доказах, одержаних незаконним шляхом, а також на припущеннях. Усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь. Враховуючи, що здійснення підтримки обвинувачення у справах про адміністративні правопорушення відповідними органами не здійснюється, а суд не здійснює збирання додаткових доказів, а також враховуючи такі засади провадження як диспозитивність, змагальність процесу, презумпція невинуватості та забезпечення доведеності вини, суд приходить до висновку про недоведеність вини ОСОБА_1 у вчиненні інкримінованих дій за ч.5 ст. 184 КУпАП за ознаками невиконання рішення органу опіки та піклування про щодо участі батька, який проживає окремо, у вихованні та спілкуванні з донькою ОСОБА_2 , що відповідно до вимог п.1 ч.1 ст. 247 КУпАП є підставою для закриття провадження за відсутності в діях складу адміністративного правопорушення. Керуючись ст. 294 КУпАП, апеляційний суд, - П О С Т А Н О В И В: Апеляційну скаргуособи, яка притягається до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 - задовольнити. Постанову Автозаводського районного суду м. Кременчука Полтавської області від 07 жовтня 2021 року стосовно ОСОБА_1 за ч.5 ст.184 КУпАП скасувати, а провадження у справі закрити на підставі пункту 1 частини 1 статті 247 КпАП України, у зв?язку з відсутністю події і складу адміністративного правопорушення, передбаченого частиною 5 статті 184 КУпАП. Постанова апеляційного суду набирає законної сили негайно після її винесення, є остаточною та оскарженню не підлягає. Суддя Полтавського апеляційного суду Г.Л. Карпушин