Постанова Сьомий апеляційний адміністративний суд № 686/17524/21

П О С Т А Н О В А ІМЕНЕМ УКРАЇНИ Справа № 686/17524/21 Головуючий у 1-й інстанції: Чевилюк З.А. Суддя-доповідач: Матохнюк Д.Б. 24 листопада 2021 року м. Вінниця Сьомий апеляційний адміністративний суд у складі колегії: головуючого судді: Матохнюка Д.Б. суддів: Білої Л.М. Гонтарука В. М. за участю: секретаря судового засідання: Довганюк В.В., позивача: ОСОБА_1 , розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Управління патрульної поліції в Хмельницькій області на рішення Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 20 вересня 2021 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Управління патрульної поліції в Хмельницькій області про скасування постанови про накладення адміністративного стягнення, В С Т А Н О В И В : у липні 2021 року ОСОБА_1 звернувся в суд з адміністративним позовом до Управління патрульної поліції в Хмельницькій області Департаменту патрульної поліції про скасування постанови серії ЕАН №4499022 від 17 липня 2021 року про притягнення позивача до адміністративної відповідальності. 20 вересня 2021 року Хмельницький міськрайонний суд Хмельницької області прийняв рішення про задоволення позовних вимог. Не погоджуючись з судовим рішенням відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати вказане рішення та прийняти нову постанову, якою відмовити у задоволенні позовних вимог. В обґрунтування апеляційної скарги апелянт послався на неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального права, порушення норм процесуального права, що, на його думку, призвело до неправильного вирішення спору. У судовому засіданні позивач про задоволення апеляційної скарги заперечив, посилаючись на її необгрунтованість та безпідставність. Відповідач у судове засідання не з`явився, хоча належним чином повідомлявся про дату, час і місце судового засідання. Відповідно до ст. 313 КАС України неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи. Заслухавши суддю-доповідача, пояснення позивача, перевіривши доводи апеляційної скарги наявними в матеріалах справи письмовими доказами, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу необхідно задовольнити, з наступних підстав. Із оскаржуваної постанови встановлено, що 17 липня 2021 року о 10:47 год. ОСОБА_1 керуючи автомобілем «Renault Sandero», державний номер НОМЕР_1 , в м. Хмельницькому по вул. Вінницьке шосе, 16, рухався зі швидкістю 74 км/год при дозволеній 50 км/год, чим порушив п. 12.4 Правил дорожнього руху України. Швидкість вимірювалась за допомогою лазерного вимірювача швидкості TruCam LTI 20/20 №ТС008385. За таких обставин, 17 липня 2021 року відповідачем винесено постанову у справі про адміністративне правопорушення серії ЕАН №4499022, якою ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.122 КУпАП та накладено на нього адміністративне стягнення у вигляді штрафу в розмірі 340 грн. Непогоджуючись із вказаною постановою позивач оскаржив її до суду. Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що відповідач при прийнятті оскаржуваної постанови діяв не в межах та не у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Колегія суддів не погоджується з висновком суду першої інстанції, з огляду на наступне. Відповідно до ст. 222 КУпАП України органи Національної поліції розглядають справи про такі адміністративні правопорушення: про порушення громадського порядку, правил дорожнього руху, правил, що забезпечують безпеку руху транспорту, правил користування засобами транспорту, правил, спрямованих на забезпечення схоронності вантажів на транспорті, а також про незаконний відпуск і незаконне придбання бензину або інших паливно-мастильних матеріалів (статті 80 і 81 (в частині перевищення нормативів вмісту забруднюючих речовин у відпрацьованих газах транспортних засобів), частина перша статті 44, стаття 44-1, частина друга статті 106-1, частини перша, друга, третя, четверта і шоста статті 109, стаття 110, частина третя статті 114, частина перша статті 115, стаття 116-2, частина друга статті 117, частини перша і друга статті 119, частини перша, друга, третя, п`ята і шоста статті 121, статті 121-1, 121-2, частини перша, друга і третя статті 122, частина перша статті 123, статті 124-1 - 126, частини перша, друга і третя статті 127, статті 128-129, стаття 132-1, частини перша, друга та п`ята статті 133, частини третя, шоста, восьма, дев`ята, десята і одинадцята статті 133-1, частина друга статті 135, стаття 136 (за винятком порушень на автомобільному транспорті), стаття 137, частини перша, друга і третя статті 140, статті 148, 151, статті 161, 164-4, статтею 175-1 (за винятком порушень, вчинених у місцях, заборонених рішенням відповідної сільської, селищної, міської ради), статтями 176, 177, частини перша і друга статті 178, статті 180, 181-1, частина перша статті 182, статті 183, 184, 189-2, 192, 194, 195). Від імені органів Національної поліції розглядати справи про адміністративні правопорушення і накладати адміністративні стягнення мають право працівники органів і підрозділів Національної поліції, які мають спеціальні звання, відповідно до покладених на них повноважень. При цьому, уповноваженими працівниками підрозділів Національної поліції штраф може стягуватися на місці вчинення адміністративного правопорушення незалежно від розміру виключно за допомогою безготівкових платіжних пристроїв. Крім того, Наказом Міністерства внутрішніх справ України №1395 від 07 листопада 2015 року затверджено Інструкцію з оформлення поліцейськими матеріалів про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксовані не в автоматичному режимі, п. 4 якої визначено, що у разі виявлення правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, розгляд якого віднесено до компетенції Національної поліції України, поліцейський виносить постанову у справі про адміністративне правопорушення без складання відповідного протоколу. Також, визначено, що постанова виноситься у разі виявлення адміністративних правопорушень у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, передбачених статтями 80 і 81 (в частині перевищення нормативів вмісту забруднюючих речовин у відпрацьованих газах транспортних засобів), частинами першою, другою, третьою, п`ятою і шостою статті 121, статтями 121-1, 121-2, частинами першою, другою і третьою статті 122, частиною першою статті 123, статтею 124-1, статтями 125, 126, частинами першою, другою і третьою статті 127, статтями 128, 129, статтею 132-1, частинами шостою і одинадцятою статті 133-1, частинами першою, другою і третьою статті 140 КУпАП, виноситься на місці вчинення адміністративного правопорушення. Відповідно до ч. 2ст. 258 КУпАП протокол не складається у разі вчинення адміністративних правопорушень, розгляд яких віднесено до компетенції Національної поліції. Статтею 14 Закону України «Про дорожній рух» визначено, що учасники дорожнього руху зобов`язані знати і неухильно дотримувати вимог цьогоЗакону, Правил дорожнього руху та інших нормативних актів з питань безпеки дорожнього руху, створювати безпечні умови для дорожнього руху, не завдавати своїми діями або бездіяльністю шкоди підприємствам, установам, організаціям і громадянам, виконувати розпорядження органів державного нагляду та контролю щодо дотримання законодавства про дорожній рух. За правилами п.1.3. Правил дорожнього руху, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 10.10.2001р. №1306 (далі ПДР України) учасники дорожнього руху зобов`язані знати й неухильно виконувати вимоги цих Правил. Пунктом 1.1. ПДР України визначено, що ці Правила відповідно до Закону України "Про дорожній рух" встановлюють єдиний порядок дорожнього руху на всій території України. Інші нормативні акти, що стосуються особливостей дорожнього руху (перевезення спеціальних вантажів, експлуатація транспортних засобів окремих видів, рух на закритій території тощо), повинні ґрунтуватися на вимогах цих Правил. Відповідно до п.1.9. ПДР України особи, які порушують ці Правила, несуть відповідальність згідно із законодавством. Так, у п. 12.4 ПДР України визначено, що у населених пунктах рух транспортних засобів дозволяється із швидкістю не більше 50 км/год. Частиною 1 ст. 122 КУпАП України визначено, що перевищення встановлених обмежень швидкості руху транспортних засобів більш як на двадцять кілометрів на годину, порушення вимог дорожніх знаків та розмітки проїзної частини доріг, правил перевезення вантажів, буксирування транспортних засобів, зупинки, стоянки, проїзду пішохідних переходів, ненадання переваги у русі пішоходам на нерегульованих пішохідних переходах, а так само порушення встановленої для транспортних засобів заборони рухатися тротуарами чи пішохідними доріжками, - тягнуть за собою накладення штрафу в розмірі п`ятнадцяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян. Статтею 251 КУпАП України визначено, щодоказами в справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами. При цьому, згідно з ст. 72 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків. Відповідно до ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. Відповідно до ч.1 ст.40 Закону України "Про Національну поліцію", поліція для забезпечення публічної безпеки і порядку може закріплювати на форменому одязі, службових транспортних засобах, монтувати/розміщувати по зовнішньому периметру доріг і будівель автоматичну фото- і відеотехніку, а також використовувати інформацію, отриману із автоматичної фото- і відеотехніки, що знаходиться в чужому володінні, з метою: 1) попередження, виявлення або фіксування правопорушення, охорони громадської безпеки та власності, забезпечення безпеки осіб; 2) забезпечення дотримання правил дорожнього руху. Тобто положення цього Закону надають право поліції використовувати інформацію отриману за допомогою лазерного вимірювача та інформацію відеозапису в якості речових доказів наявності або відсутності факту правопорушення. Так, лазерний вимірювач швидкості TruCam LT1 20/20 здійснює вимірювання процесу порушення швидкісного режиму, що дозволяє ідентифікувати транспортний засіб, номерний знак. Прилад автоматично визначає координати кожного вимірювання швидкості, розрізняє режими обмеження швидкості, встановлені для вантажних, легкових транспортних засобів, а також мотоциклів. Крім того, колегія суддів звертає увагу на те, що лазерний вимірювач швидкості TruCam LTI 20/20 отримав сертифікат затвердження типу засобів вимірювальної техніки від 29 серпня 2012 року № UА-МІ/1-2903-2012. На підставі позитивних результатів державних приймальних випробувань Міністерством економічного розвитку і торгівлі України затверджений тип засобу вимірювальної техніки "Вимірювач швидкості автотранспортних засобів лазерний LTI 20/20 TruCam", який було зареєстровано в державному реєстрі засобів вимірювальної техніки за номером УЗ197-12. Чинним законодавством не передбачено повторного проходження даної процедури (сертифікації) для приладів, які вже були завезені на територію України та введені в експлуатацію. Крім того, така процедура як "сертифікація" взагалі не міститься в нормах чинного законодавства України. Всі прилади, що використовуються працівниками Департаменту патрульної поліції, пройшли повірку. Міжповірочний інтервал для TruCam визначено Переліком засобів вимірювальної техніки, типи яких затверджені на підставі результатів державних приймальних та контрольних випробувань і міжнародних договорів України, затвердженим наказом Міністерства економічного розвитку і торгівлі України 05 квітня 2012 року № 437 і становить 1 рік. Проведення повірки передбачено Порядком проведення повірки законодавчо регульованих засобів вимірювальної техніки, що перебувають в експлуатації, та оформлення її результатів, затвердженим наказом Міністерства економічного розвитку і торгівлі України від 08 лютого 2016 року №

193. Відповідно до наявного в матеріалах справи сертифікату відповідності №22/3/F/21/036-20 від 23.12.2020 та сертифікат перевірки типу №22/3/В/21/376-18 від 26.12.2018, виданого ДП "Укрметртестстандарт" та чинного до 26 грудня 2028 року, лазерний вимірювач швидкості транспортних засобів TruCam LTІ 20/20 №ТС008385, є придатним до застосування. Правильність реалізації у приладі TruCam зазначеного алгоритму підтверджено за результатами державної експертизи у сфері криптографічного захисту інформації. Застосування алгоритму шифрування AES забезпечує контроль цілісності інформації не тільки в самому приладі TruCam, але також в зашифрованих файлах, що скопійовані на будь-які інші електронні носії. Зазначені властивості алгоритму унеможливлюють підробку змісту інформації про порушення правил дорожнього руху від моменту її фіксації приладом TruCam. Враховуючи викладене, впровадження додаткових заходів для забезпечення достовірності інформації про порушення правил дорожнього руху та проведення їх експертиз не є обов`язковим. Колегія суддів вважає безпідставними твердження позивача з якими погодився суд першої інстанції про те, що прилад TruCam знаходився в руках працівника поліції, а не був встановлений стаціонарно, що суперечить ч.1 ст. 40 Закону України "Про національну поліцію", з огляду на наступне. Відповідно до листа ДП "Укрметртестстандарт" від 01.10.2019 №22-38/49 вимірювач ТruCam відноситься до ручних вимірювачів швидкості транспортних засобів, тобто конструктивно створений для утримування в руках під час вимірювань. Крім основного, ручного режиму, вимірювач ТruCam також може бути встановлений на триногу для проведення вимірювань швидкості руху транспортного засобу в автоматичному режимі. Алгоритм обробки вимірювальної інформації забезпечують отримання результатів вимірювання швидкості руху ТЗ в межах максимально допустимої похибки, як в ручному та автоматичному режимах: + 2 км/год в діапазоні від 2 км/год до 200 км/год; + 1% в діапазоні від 201 км/год до 320 км/год. Колегія суддів наголошує на тому, що лазерний вимірювач швидкості транспортних засобів TruCAM LTI 20/20 конструктивно створений для утримування в руках під час вимірювань, а тому вимірювання швидкості руху автомобіля позивача могло здійснюватись з утримування в руках такого пристрою працівником поліції під час вимірювання. При цьому, відсутні підстави вважати, що вимірювання швидкості руху автомобіля позивача таким чином вплинуло на результат вимірювання. Отже, використання лазерного вимірювача ТruCam в ручному режимі не впливає на точність вимірювання швидкості руху ТЗ, а тому колегія суддів вважає висновки суду першої інстанції щодо обов`язкового стаціонарного встановлення вказаного приладу необґрунтованими. А отже колегія суддів вважає, що показники приладу TruCam LTІ 20/20 №ТС008385 є належним допустимим доказом вчинення адміністративного правопорушення позивачем. Стосовно доводів позивача в частині відсутності на дорозі в межах населеного пункту міста Хмельницький знаку 5.70 "Фото-, відеофіксування порушень Правил дорожнього руху", колегія суддів зазначає наступне. Так, згаданий дорожній знак інформує про можливість здійснення контролю за порушеннями Правил дорожнього руху за допомогою спеціальних технічних та (або) технічних засобів саме щодо змонтованої техніки. Прилад ТruCam не є автоматичним засобом вимірювальної техніки, а дорожній знак 5.70 ПДР України інформує про можливість здійснення контролю за порушеннями Правил дорожнього руху за допомогою спеціальних технічних та (або) технічних засобів саме щодо змонтованої техніки. При зупинці патрульного автомобіля наявність попереджувального знаку не є необхідною, адже фото-, відеофіксація здійснюється не постійно, а лише в момент наявності на дільниці дороги екіпажу патрульної поліції. Інкриміноване правопорушенням позивачем зафіксоване не в автоматичному режимі, перевищення швидкості руху відбулось в межах населеного пункту, тому відсутність дорожнього знаку 5.70 ПДР України не впливає на суть порушення позивачем саме п. 12.4 ПДР України.Крім того, вказаний дорожній знак є інформаційно-вказівним знаком. Таким чином, вчинення позивачем адміністративного правопорушення підтверджується наданими відповідачем відеозаписом та фотознімком із приладу LTІ 20/20 №ТС008385. Крім того, згідно з рішенням Європейського суду з прав людини в справі "O'Halloran and Francis v. the United Kingdom" будь-хто, хто вирішив володіти чи керувати автомобілем, знав, що таким чином він піддає себе режиму регулювання, котрий застосовується, оскільки визнавалося, що володіння і користування автомобілем може потенційно завдати серйозної шкоди. Можна вважати, що ті, хто вирішив володіти та керувати автомобілями, погодилися на певну відповідальність та обов`язки. Отже, водій при керуванні автомобілем зобов`язаний в першу чергу дотримуватись вимог ПДР України. Відповідно до ст. 9 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості. Суд вживає визначені законом заходи, необхідні для з`ясування всіх обставин у справі, у тому числі щодо виявлення та витребування доказів з власної ініціативи. З огляду на викладене, колегія суддів приходить до висновку про необґрунтованість доводів позивача про відсутність його вини у вчиненні адміністративного правопорушення за порушення ч. 1 ст. 122 КУпАП, які жодним письмовим доказом не підтверджені. В свою чергу, відповідачем доведено правомірність винесення постанови, про що надано відповідні письмові докази, які не спростовані позивачем. Таким чином, колегія суддів вважає помилковим висновок суду першої інстанції про наявність підстав для задоволення позову. За таких обставин, колегія суддів вважає, що висновки суду першої інстанції не відповідають встановленим обставинам по справі, доводи апеляційної скарги спростовують висновки рішення суду, допущені судом першої інстанції порушення норм матеріального права призвели до неправильного вирішення справи, а тому оскаржуване рішення підлягає скасуванню з прийняттям нового рішення. Згідно із п. 2 ч. 1 ст. 315 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити нове судове рішення у відповідній частині або змінити судове рішення. Відповідно до п. 4 ч. 1 ст. 317 КАС України підставами для скасування судового рішення суду першої інстанції повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права. Керуючись ст.ст. 243, 250, 272, 286, 308, 310, 315, 317, 321, 322, 325, 329 КАС України, суд П О С Т А Н О В И В: апеляційну скаргу Управління патрульної поліції в Хмельницькій області задовольнити. Рішення Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 20 вересня 2021 року, - скасувати. Прийняти нову постанову. У задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 до Управління патрульної поліції в Хмельницькій області про скасування постанови про накладення адміністративного стягнення, - відмовити. Постанова суду набирає законної сили з моменту проголошення та оскарженню не підлягає. Головуючий Матохнюк Д.Б. Судді Біла Л.М. Гонтарук В. М.