Постанова 4851 № 638/17283/24

ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 28 липня 2025 р.Справа № 638/17283/24 Другий апеляційний адміністративний суд у складі колегії: Головуючого судді: Калиновського В.А., Суддів: Бегунца А.О. , Русанової В.Б. , за участю секретаря судового засідання Тютюник О.Ю. розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Другого апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Департаменту патрульної поліції на рішення Дзержинського районного суду Харківської області від 18.02.2025, головуючий суддя І інстанції: Шишкін О.В., пр. Перемоги, 52в, м. Харків, 61202 по справі № 638/17283/24 за позовом ОСОБА_1 до Департаменту патрульної поліції про скасування постанови по справі про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксовані в автоматичному режимі, ВСТАНОВИВ: Позивач, ОСОБА_1 , звернувся до Дзержинського районного суду Харківської області з адміністративним позовом до Департаменту патрульної поліції, в якому просив суд: - визнати протиправною та скасувати постанову, складену інспектором 2 взводу 4 роти 1 батальйону Управління патрульної поліції в Полтавській області Департаменту патрульної поліції Ткаченком Віктором Анатолійовичем про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в атоматичному режимі серії ЕНА№3001759 від 07.09.2024. В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що постановою серії ЕНА№3001759 від 07.09.2024 його притягнуто до адміністративної відповідальності у вигляді штрафу у розмірі 340, 00 грн за ч. 1 ст. 122 КУпАП, у зв`язку з тим, що він 07 вересня 2024 року близько 16:00 год, керуючи транспортним засобом Mercedes-Benz, моделі E220D, державний номерний знак НОМЕР_1 , рухався трасою Київ Харків, та був зупинений інспектором 2 взводу 4 роти 1 батальйону Управління патрульної поліції в Полтавській області Департаменту патрульної поліції Ткаченком В.А., який повідомив, що причиною зупинки є перевищення встановленого обмеження швидкості руху транспортних засобів на 31 км/год, що свідчить про порушення п. 12.4 Правил дорожнього руху. Позивач вважає протиправною постанову серії ЕНА№3001759 від 07.09.2024, оскільки оскаржувана постанова не містить посилання на належні та допустимі докази, які підтверджують описані у постанові обставини, встановлені при розгляді справи. Зауважив, що зупинка транспортного засобу Позивача відбулась на ділянці траси, на якій не встановлений знак 5.70 Правил дорожнього руху. Крім того, як зазначено у протиправній постанові ЕНА № 3001759, доказом здійснення адміністративного правопорушення, на думку інспектора, є фото з ТruCam LТІ 20/20. Однак, інспектором поліції не було надано жодних доказів щодо способу використання, закріплення приладу ТruCam, враховуючи, що інспектор, використовуючи прилад ТruCam, тримав його в руках, що свідчить про посилання в протиправній постанові ЕНА № 3001759 на неналежні докази які були отримані в протиправний спосіб. Крім того, інспектором не було вжито жодних дій щодо надання Позивачу можливості реалізувати своє право на отримання правової допомоги. Такими діями інспектор порушив права особи, яка притягалася до адміністративної відповідальності, тому, і порушено порядок розгляду справи про адміністративне правопорушення, що є окремою підставою для скасування постанови у справі про адміністративне правопорушення. Рішенням Дзержинського районного суду Харківської області від 18.02.2025 року позов ОСОБА_1 задоволено частково. Скасовано Постанову серії ЕНА №3001759 від 07.09.2024 року, якою ОСОБА_1 притягнуто до адміністративної відповідальності за вчинення правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 122 Кодексу України про адміністративні правопорушення, та закрито справу про адміністративне правопорушення. В іншій частині відмовлено. Стягнуто за рахунок бюджетних асигнувань Департаменту патрульної поліції (код ЄДРПОУ 40108646) на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_2 ) судовий збір в розмірі 605,60 грн. Відповідач, не погодившись з рішенням суду першої інстанції, подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати вказане рішення та прийняти нове, яким відмовити в задоволенні позовних вимог. В обґрунтування вимог апеляційної скарги відповідач посилається на порушення судом першої інстанції при прийнятті рішення норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного, на його думку, вирішення спору судом першої інстанції. Зауважив, що екіпажом патрульної поліції 07.09.2024, о 16 год. 29 хв., за допомогою лазерного вимірювача швидкості TruCam LTI 20/20 (серійний номер ТС000800) було виявлено порушення Правил дорожнього руху, а саме, водій керуючи транспортним засобом MERCEDES-BENZ E220, номерний знак НОМЕР_1 , в межах с. Супрунівка рухався зі швидкістю 81 (вісімдесят один) км/год., при цьому перевищив встановлене обмеження швидкості руху в межах населеного пункту на 31 (тридцять один) км/год, чим порушив п. 12.4 ПДР України. Очевидні ознаки порушення правил дорожнього руху водієм транспортного засобу дали підстави екіпажу патрульної поліції зупинити даний ТЗ (ч. 1 п.1 ст.35 ЗУ «Про Національну поліцію»). Інспектор патрульної поліції притягнув позивача до адміністративної відповідальності за ознаками ч.1 ст.122 КУпАП та застосувавши до порушника стягнення у вигляді штрафу, у розмірі 340 гривень. В якості доказу до постанови було додано фото з приладу TRUCAM та відео з нагрудної камери інспектора №472819. Скаржник також зауважив, що експлуатаційні характеристики TruCAM LTI 20/20, при здійсненні працівниками поліції контролю режиму швидкості руху за допомогою вимірювача, дозволяють проводити вимірювання шляхом утримування пристрою в руках. Як вбачається на відео з приладу TRUCAM, приціл був неведений на транспортний засіб MERCEDES-BENZ E220, номерний знак НОМЕР_1 та не втрачав ціль. Таким чином, використання лазерного вимірювача ТruCam в ручному режимі не впливає на точність вимірювання швидкості руху ТЗ оскільки максимальна похибка, що при утриманні приладу в руках, що при розміщенні його на триногу, становитиме максимум +/ - 2 км/год. Що стосується наявності дорожніх знаків 5.49 «Початок населеного пункту» в с. Супрунівка зауважив, що представником відповідача до відзиву на позов було додано запит до служби автомобільних доріг, стосовно розміщення дорожніх знаків 5.49 «Початок населеного пункту» та 5.76 "Автоматична відеофіксація порушень правил дорожнього руху" від 29.07.2024. Також було додано відповіді на запити де вказано, що дані дорожні знаки наявні в с.Супрунівка. Вказані документи підтверджують, що на автодорозі державного значення М-03 Київ Харків-Довжанський перевірено наявності та фактичне розміщення дорожніх знаків 5.49 (5.51) "Початок населеного пункту", 5.50 (5.52) "Кінець населеного пункту", а також 5.76 "Автоматична відеофіксація порушень Правил дорожнього руху" з табличками 7.2.1 "Зона дії". Отже, дані відповіді в повному обсязі підтверджують, що вище зазначені дорожні знаки, наявні в с. Супрунівка. Що стосується процедури розгляду справи, скаржник зазначив, що на місці розгляду справи Позивача було ознайомлено із усіма правами, передбаченими ст. 63 Конституції України, ст. 268 КУпАП, що підтверджується особистим підписом позивача в графі № 8 оскаржуваної постанови. Щодо доводів позивача про відмову у задоволенні клопотання про перенесення розгляду справи до м. Харкова для можливості залучити до розгляду справи адвоката, скаржник зауважив, що юрисдикція УПП в Полтавській області ДПП поширюється на територію Полтавської області. Інспектор Ткаченко В.А., який розглядав справу про адміністративне правопорушення є працівником УПП в Полтавській області ДПП, тому уповноважений розглядати справу в межах адміністративно-територіального пункту, на яку поширюється юрисдикція УПП в Полтавській області ДПП, тобто в межах Полтавської області. Інспектор Ткаченко В.А. запропонував гр. ОСОБА_1 перенести розгляд справи на іншу дату, для можливості залучити до розгляду справи адвоката. Однак гр. ОСОБА_1 відмовився переносити розгляд справи до підрозділу поліції за адресою: Полтавська область, Полтавський район, с. Розсошенці, вул. Кременчуцька, 2-В, у зв`язку зі значною віддаленістю від місця проживання. Таким чином інспектор не порушив право гр. ОСОБА_1 на захист, оскільки пропонував перенести розгляд справи на іншу дату, для надання змоги залучити до розгляду справи адвоката. Клопотання ж перенести розгляд справи до м. Харкова не було задоволено з обґрунтованих причин, оскільки справу розглядала уповноважена посадова особа УПП в Полтавській області ДПП, тому розгляд справи повинен був відбуватися за місцем розташування даного підрозділу. Позивач не був позбавлений права скористатися правовою допомогою засобами телефонного зв`язку, але жодних дій спрямованих саме на прибуття адвоката на місце зупинки транспортного засобу не вчиняв. Позивач скориставшись своїм правом надав до Другого апеляційного адміністративного суду відзив на апеляційну скаргу відповідача, в якому зазначає, що доводи апеляційної скарги Департамента патрульної поліції, є необгрунтованими та безпідставними. Відповідно до ч. 4 ст. 229 КАС України, фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось. Колегія суддів, заслухавши суддю-доповідача, перевіривши доводи апеляційної скарги, рішення суду першої інстанції, дослідивши матеріали справи, вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав. Судом першої інстанції встановлено та підтверджено у суді апеляційної інстанції, що постановою про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі серії ЕНА№3001759 від 07.09.2024 ОСОБА_1 притягнуто до адміністративної відповідальності у вигляді штрафу у розмірі 340,00 грн за ч. 1 ст. 122 КУпАП, у зв`язку з тим, що він 07 вересня 2024 року близько 16:29 год, керуючи транспортним засобом Mercedes-Benz E220D, державний номерний знак НОМЕР_1 в с. Супрунівка, вул. Київська 4 Д, рухався зі швидкістю 81 км/год, при цьому перевищив встановлене обмеження швидкості руху ТЗ в населеному пункті на 31 км/год., чим порушив п. 12.4ПДР. Частково задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що оскаржувана постанова не містить посилання на належні допустимі докази, які підтверджують описані у постанові обставини, встановлені при розгляді справи, оскільки зупинка транспортного засобу позивача відбулась на ділянці траси, на якій не встановлено знак 5.10 Правил дорожнього руху. Інспектором не надано жодного доказу щодо способу використання приладу TruCam, враховуючи, що інспектор, використовуючи прилад TruCam тримав його в руках, що свідчить про посилання в постанові ЕНА №3001759 на неналежні докази, які отримані в протиправний спосіб. Інспектором 2 взводу 4 роти 1 батальйону Управління патрульної поліції в Полтавській області Департаменту патрульної поліції Ткаченко В.А. не було вжито жодних дій щодо надання Позивачу можливості реалізувати своє право на отримання правової допомоги. Перевіривши за наявними у справі матеріалами доводи, викладені в апеляційній скарзі, правильність застосування судом норм матеріального та процесуального права і правової оцінки обставин у справі у межах, визначених статтею 308 Кодексу адміністративного судочинства України (КАС України), колегія суддів встановила таке. Згідно ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Правові та соціальні основи дорожнього руху з метою захисту життя та здоров`я громадян, створення безпечних і комфортних умов для учасників руху та охорони навколишнього природного середовища визначенні положеннями Закону України "Про дорожній рух". Відповідно до частини 5 статті 14 Закону України "Про дорожній рух" учасники дорожнього руху зобов`язані знати і неухильно дотримувати вимог цього Закону, Правил дорожнього руху та інших нормативних актів з питань безпеки дорожнього руху. Положеннями статті 16 Закону України "Про дорожній рух" визначено основні права та обов`язки водія транспортного засобу. Порядок дорожнього руху на території України, відповідно до Закону України "Про дорожній рух" встановлюють ПДР України. Згідно з пунктом 1.1. ПДР ці Правила відповідно до Закону України "Про дорожній рух" встановлюють єдиний порядок дорожнього руху на всій території України. Інші нормативні акти, що стосуються особливостей дорожнього руху (перевезення спеціальних вантажів, експлуатація транспортних засобів окремих видів, рух на закритій території тощо), повинні гуртуватися на вимогах цих Правил. На виконання пункту 1.3. ПДР учасники дорожнього руху зобов`язані знати й неухильно виконувати вимоги цих Правил. Особи, які порушують ці Правила, несуть відповідальність згідно із законодавством (п. 1.9 ПДР). Згідно із ст. 9 Кодексу України про адміністративні правопорушення (далі - КУпАП) адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність. Статтею 7 КУпАП передбачено, що ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв`язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом. Провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності. Застосування уповноваженими на те органами і посадовими особами заходів адміністративного впливу провадиться в межах їх компетенції, у точній відповідності з законом. Згідно ст. 245 КУпАП завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об`єктивне з`ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом, забезпечення виконання винесеної постанови, а також виявлення причин та умов, що сприяють вчиненню адміністративних правопорушень, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі додержання законів, зміцнення законності. Відповідно до ст. 280 КУпАП орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов`язаний з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Статтею 251 КУпАП передбачено, що доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами. Згідно із ст. 252 КУпАП, орган (посадова особа) оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю. В свою чергу, згідно з п. 1 ст. 247 КУпАП обов`язковою умовою притягнення особи до адміністративної відповідальності є наявність події адміністративного правопорушення. Наявність події правопорушення доводиться шляхом надання доказів. Зазначена норма встановлює обов`язок суб`єкта владних повноважень щодо доказування правомірності своїх рішень, дій чи бездіяльності. Статтею 72 КАС України передбачено, що доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків. Відповідно до ч. 1 ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. Частиною 2 ст. 77 КАС України передбачено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладаються на відповідача. Зазначена норма вказує на те, що саме на суб`єкта владних повноважень покладається обов`язок по доведенні правомірності своїх дій/рішень. При цьому суб`єкт владних повноважень при винесенні постанови про притягнення особи до адміністративної відповідальності має чітко дотриматися вимог КУпАП. Згідно із ч. 1, 2 ст. 222 Кодексу України про адміністративні правопорушення розгляд справ про правопорушення, передбачені зокрема ч. 2 ст. 122 цього Кодексу, покладено на органи внутрішніх справ (Національну поліцію). Від імені органів внутрішніх справ (Національної поліції) розглядати справи про адміністративні правопорушення і накладати адміністративні стягнення мають право уповноважені працівники підрозділів патрульної служби Національної поліції, які мають спеціальні звання. Відповідно до ч. 4 ст. 258 КУпАП у випадках, передбачених частинами першою та другою цієї статті, уповноваженими органами (посадовими особами) на місці вчинення правопорушення виноситься постанова у справі про адміністративне правопорушення відповідно до вимог статті 283 цього Кодексу. Згідно з ч. 1, 2, 3 ст. 283 КУпАП України, розглянувши справу про адміністративне правопорушення, орган (посадова особа) виносить постанову по справі. Постанова повинна містити: найменування органу (посадової особи), який виніс постанову, дату розгляду справи; відомості про особу, щодо якої розглядається справа; опис обставин, установлених при розгляді справи; зазначення нормативного акта, який передбачає відповідальність за дане адміністративне правопорушення; прийняте по справі рішення. Постанова по справі про адміністративне правопорушення у сферах забезпечення безпеки дорожнього руху та паркування транспортних засобів, крім даних, визначених частиною другою цієї статті, повинна містити відомості про: дату, час і місце вчинення адміністративного правопорушення; транспортний засіб, який зафіксовано в момент вчинення правопорушення (марка, модель, номерний знак); технічний засіб, яким здійснено фото або відеозапис (якщо такий запис здійснювався); розмір штрафу та порядок його сплати; правові наслідки невиконання адміністративного стягнення та порядок його оскарження; відривну квитанцію із зазначенням реквізитів та можливих способів оплати адміністративного стягнення у вигляді штрафу. Порядок дорожнього руху на території України відповідно до Закону України «Про дорожній рух» визначається Правилами дорожнього руху, затверджених Постановою Кабінету Міністрів України від 10 жовтня 2001 року № 1306 (із змінами та доповненнями) (далі - ПДР України). Відповідно до п. 1.9 ПДР України, особи, які порушують ці Правила, несуть відповідальність згідно із законодавством. Підпунктом «б» пункту 12.9 ПДР України передбачено, що водієві забороняється перевищувати максимальну швидкість, зазначену в пунктах 12.4-12.7, на ділянці дороги, де встановлено дорожні знаки 3.29, 3.31, або на транспортному засобі, на якому встановлено розпізнавальний знак відповідно до підпункту «и» пункту 30.3 цих Правил. За змістом розділу 33 ПДР України дія знака 3.29, що встановлений перед населеним пунктом, позначеним знаком 5.45, поширюється до цього знака. 5.45 «Початок населеного пункту». Найменування і початок забудови населеного пункту, в якому діють вимоги цих Правил, що визначають порядок руху в населених пунктах. 5.46 «Кінець населеного пункту». Місце, з якого на даній дорозі втрачають чинність вимоги цих Правил, що визначають порядок руху в населених пунктах. Знаки 5.45 і 5.46 установлюються на фактичній межі забудови, яка прилягає до дороги. Відповідно до п. 12.4 ПДР України у населених пунктах рух транспортних засобів дозволяється із швидкістю не більше 50 км/год. Частина 1 ст. 122 КУпАП передбачає адміністративну відповідальність за перевищення встановлених обмежень швидкості руху транспортних засобів більш як на двадцять кілометрів на годину, порушення вимог дорожніх знаків та розмітки проїзної частини доріг, правил перевезення вантажів, буксирування транспортних засобів, зупинки, стоянки, проїзду пішохідних переходів, ненадання переваги у русі пішоходам на нерегульованих пішохідних переходах, а так само порушення встановленої для транспортних засобів заборони рухатися тротуарами чи пішохідними доріжками. Із змісту спірної постанови слідує, що позивачем допущено перевищення встановлених обмежень швидкості руху транспортних засобів у населеному пункті с. Супрунівка, вул. Київська, 4Д, а саме вказано, що позивач рухався в населеному пункті зі швидкістю 81 км/год., чим перевищив допустиму встановлену швидкість руху на 31 км/год. При цьому, у складеній постанові серії ЕНА № 3001759 від 07.09.2024 вказано серійний номер і назву технічного засобу, яким здійснювалося вимірювання швидкості руху керованого позивачем автомобіля. Системний аналіз положень КУпАП дає підстави для висновку, що якщо під час складання постанови у справі про адміністративне правопорушення особа оспорить допущене порушення і адміністративне стягнення, що на неї накладається, уповноважена посадова особа зобов`язана здобути докази винуватості особи у вчиненні правопорушення. Нормами КУпАП передбачено спрощений порядок фіксування адміністративних правопорушень у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, за умов якого протокол про вчинення адміністративного правопорушення не складається, при цьому посадова особа має право винести безпосередньо постанову в справі про адміністративне правопорушення. Відповідно до матеріалів адміністративної справи протокол про вчинення адміністративного правопорушення як один із можливих доказів по справі не складався, однак відповідачем надані інші докази вчинення позивачем адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 122 КУпАП. Щодо доданих до матеріалів справи відеофайлу та роздруківки з відеофайлу з приладу вимірювання швидкості TruCAM LTI 20/20, серійний номер № ТС000800 колегія суддів враховує наступне. Пунктом 11 ч. 1 ст. 23 Закону України № 580-VIII від 02 липня 2015 року «Про Національну поліцію» (у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) визначено, що поліція відповідно до покладених на неї завдань регулює дорожній рух та здійснює контроль за дотриманням Правил дорожнього руху його учасниками та за правомірністю експлуатації транспортних засобів на вулично-дорожній мережі. Згідно із ст. 31 цього Закону поліція може застосовувати превентивні заходи, серед яких: перевірка документів особи; опитування особи; поверхнева перевірка і огляд; зупинення транспортного засобу; вимога залишити місце і обмеження доступу до визначеної території; обмеження пересування особи, транспортного засобу або фактичного володіння річчю; проникнення до житла чи іншого володіння особи; перевірка дотримання вимог дозвільної системи органів внутрішніх справ; застосування технічних приладів і технічних засобів, що мають функції фото - і кінозйомки, відеозапису, засобів фото - і кінозйомки, відеозапису; перевірка дотримання обмежень, установлених законом стосовно осіб, які перебувають під адміністративним наглядом, та інших категорій осіб; поліцейське піклування. Статтею 40 вказаного Закону встановлено, що поліція для забезпечення публічної безпеки і порядку може закріплювати на однострої, у/на службових транспортних засобах, у тому числі без кольорографічних схем, розпізнавальних знаків та написів, монтувати/розміщувати по зовнішньому периметру доріг і будівель фото- і відеотехніку, у тому числі техніку, що працює в автоматичному режимі, технічні засоби з виявлення та/або фіксації правопорушень, радіаційних, хімічних, біологічних та ядерних загроз, а також використовувати інформацію, отриману з фото- і відеотехніки, що перебуває в чужому володінні, з метою: 1) запобігання правопорушенню, виявлення або фіксування правопорушення, охорони та захисту публічної безпеки, особистої безпеки осіб і власності від протиправних посягань; 2) забезпечення дотримання правил дорожнього руху. Інформація про змонтовану/розміщену фототехніку і відеотехніку, технічні засоби з виявлення та/або фіксації правопорушень, радіаційних, хімічних, біологічних та ядерних загроз повинна бути розміщена на видному місці. Водночас, візуальне спостереження за дотриманням правил дорожнього руху працівниками органу Національної поліції може бути доказом у справі у тому випадку, коли воно зафіксовано у встановленому законом порядку. Правомірність використання відповідачем технічного приладу вимірювання швидкості TruCAM LTI 20/20, серійний номер № ТС000800, підтверджується свідоцтвом про повірку законодавчо регульованого засобу вимірювальної техніки № 22-01/29483, експертним висновком, сертифікатом затвердження типу засобів вимірювальної техніки UA-М1/1-2903-2012, листом Служби відновлення та розвитку інфрастури у Полтавській області № 746/092173/09/217-1429 від 05.08.2024, листом ТОВ "ОНУР КОНСТРУКЦІОН ІНТЕРНЕШНЛ" вих. № 02/08/24 від 02 серпня 2024, листом Мінекономрозвитку (а.с. 26-34). Так, правильність використання приладу вимірювання швидкості TruCAM LTI 20/20, серійний номер № ТС000800, виробництва Laser Technology Inc., США, підтверджується наявністю виданого Державною службою спеціального зв`язку та захисту інформації України експертного висновку № 04/05/02/-2522 від 07.09.2021, який зазначає про правильність реалізації криптографічного алгоритму шифрування AES відповідно до ДСТУ ISO/IES 10116:2019 із довжиною ключа 128 біт та забезпечення конфіденційності, цілісності та автентичності зареєстрованих даних. Лазерний вимірювач швидкості TruCAM LTI 20/20 отримав сертифікат затвердження типу засобів вимірювальної техніки та сертифікат відповідності. Таким чином, лазерні вимірювачі швидкості TruCAM дозволяється застосовувати за умови позитивних результатів їх повірки. Наявним свідоцтвом про повірку законодавчо регульованого засобу вимірювальної техніки підтверджено придатність лазерного вимірювача швидкості TruCAM LTI 20/20 до застосування. Належність доказів слідує з приписів ст. 251 КУпАП, відповідно до яких доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі або в режимі фотозйомки (відеозапису), які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху та паркування транспортних засобів, актом огляду та тимчасового затримання транспортного засобу, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами. Оцінюючи вказані докази, колегія суддів вважає їх належними, оскільки такі відображені в спірній постанові. У матеріалах справи наявні фотокартка 1725726298_WC000_0907_162458.jmf, з технічного пристрою лазерного вимірювача швидкості TruCAM LTI 20/20 №ТС000800 від 07.09.2024 та відеозапис з технічного пристрою лазерного вимірювача швидкості TruCAM LTI 20/20 №ТС000800 від 07.09.2024, яким підтверджується перевищення швидкості позивачем. Колегія суддів також наголошує, що вимірювач TruCam LTI 20/20 відноситься до ручних вимірювачів швидкості транспортних засобів, тобто конструктивно створений для утримування в руках під час вимірювань. Крім основного, ручного режиму, вимірювач TruCam також може бути встановлений на триногу для проведення вимірювань швидкості руху транспортного засобу в автоматичному режимі. З огляду на викладене, лазерний вимірювач швидкості TruCam LTI 20/20 зареєстрований в державному реєстрі транспортних засобів вимірювальної техніки та дозволений для використання на території України, а прилад TruCam LTI 20/20 з серійним номером ТС000800 пройшов випробування відповідності, сертифікат якого був чинний станом на дату винесення оскаржуваної постанови у справі про адміністративне правопорушення та даний прилад може використовуватися в ручному режимі. Отже, за технічними характеристиками, лазерний вимірювач швидкості TruCam LTI 20/20 здійснює вимірювання швидкості руху транспортних засобів в ручному режимі, а тому його дані можливо розцінювати як доказ у справі. Таким чином, доводи позивача про те, що вимірювання швидкості руху було здійснено приладом TruCam, який знаходився в руках працівника поліції і переміщався у просторі, а не був встановлений стаціонарно, колегією суддів не приймаються, оскільки, як зазначалось в наведених вище нормах, лазерний вимірювач TruCam LTI 20/20 відноситься саме до ручних вимірювачів швидкості транспортних засобів, тобто конструктивно створений для утримування в руках під час вимірювань, а крім основного, ручного режиму, вимірювач TruCam LTI 20/20 також може бути встановлений на триногу для проведення вимірювань швидкості руху транспортного засобу в автоматичному режимі. Враховуючи викладене, колегія суддів вважає, що позивачем не обґрунтовано, що тримання відповідачем в руках лазерного TruCam вимірювача LTI 20/20 призвело до неправильного встановлення швидкості руху транспортного засобу позивача. Щодо покликань позивача на відсутність в оскаржуваній постанові інформації стосовно доказу, яким підтверджуються обставини стосовно розміщення на вказаному відрізку дороги дорожнього знаку «5.70», то колегія суддів зазначає наступне. Під час розгляду справи будь-яких порушень стосовно неправильності встановлення чи невідповідності ДСТУ 4100:2014 дорожніх знаків чи дорожньої розмітки на даній ділянці дороги, де було зафіксоване перевищення позивачем обмеження швидкості руху, не встановлено. Відповідно до п. 5.70 ПДР дорожній знак «Фото-, відеофіксування порушень Правил дорожнього руху» інформує про можливість здійснення контролю за порушеннями ПДР за допомогою спеціальних технічних та (або) технічних засобів. Згідно із пп.«ґ» п.8.4 ПДР інформаційно-вказівні знаки запроваджують або скасовують певний режим руху, а також інформують учасників дорожнього руху про розташування населених пунктів, різних об`єктів, територій, де діють спеціальні правила. Разом з тим, жодними положеннями КУпАП та Закону України «Про Національну поліцію», в тому числі, ч. 1 ст. 40 вказаного Закону, не передбачено обмеження поліції використовувати фототехніку і відеотехніку виключно в межах дії будь-яких дорожніх знаків. Дорожній знак 5.70 ПДР України «Фото-відеофіксування порушень Правил дорожнього руху» лише інформує про можливість здійснення контролю за порушеннями ПДР за допомогою спеціальних технічних та (або) технічних засобів. Він відноситься до категорії інформаційно-вказівних знаків. В той же час, Закон України «Про Національну поліцію» не зобов`язує встановлювати такі знаки перед ділянкою, на якій використовуються засоби фото- відеофіксації порушень дорожнього руху. Таким чином, обставини наявності чи відсутності вказаного дорожнього знаку жодним чином не свідчать про відсутність у позивача обов`язку дотримання запровадженого ПДР швидкісного режиму. Лазерний вимірювач швидкості TruCAM LT1 20/20 здійснює вимірювання процесу порушення швидкісного режиму, що дозволяє ідентифікувати транспортний засіб, номерний знак. Прилад автоматично визначає координати кожного вимірювання швидкості, розрізняє режими обмеження швидкості, встановлені для вантажних, легкових транспортних засобів, а також мотоциклів. Для фіксації допустимих швидкісних режимів руху транспортних засобів на приладі встановлюється поріг допустимої швидкості руху. При цьому враховується похибка приладу ±2 км/год. Прилад дозволяє вимірювати швидкість на дистанціях від 15 м до 1200 м. З відстані у 350-450 м поліцейським виконується наведення позначки оптичного прицілу на цільовий автомобіль і натискається спусковий гачок приладу. Прилад починає вимірювання швидкості і включає запис відео, при цьому чути характерний звук низького тону. Після стабільного утримання позначки на цільовому транспортному засобі, прилад здійснює вимірювання швидкості. Про фіксацію перевищення швидкості руху свідчить характерний звук високого тону і в самому оптичному прицілі та на екрані монітору приладу фіксується числовий показник швидкості. При фіксації перевищення встановленої швидкості руху прилад здійснює фотографування транспортного засобу порушника, про що свідчить повторний звук високого тону. Після цього поліцейський відпускає спусковий гачок та вживає заходи до зупинки порушника. Отже, згідно технічних характеристик прилад, за допомогою якого проводився замір швидкості «TruCAM» LTI 20/20, спроможний робити фото- та відеозйомку, тому його покази можливо розцінювати як беззаперечний доказ по справі. Водночас, в розглядуваному випадку порушення позивачем ПДР зафіксовано пристроєм вимірювання швидкості TruCAM в ручному режимі, а не в автоматичному, тому вимоги ч. 2 ст. 40 Закону України «Про Національну поліцію» не розповсюджуються на спірні відносини. При цьому, приписи ч.2 ст.40 вказаного Закону щодо розміщення інформації на видному місці стосується лише розміщеної автоматичної фототехніки і відеотехніки. Водночас, будь-яких порушень при використанні приладу TruCam інспектором патрульної поліції, на які посилається позивач, допущено не було. Враховуючи викладене, відеозапис та фотознімок, зроблені за допомогою приладу TruCам є належними та допустимими доказами. Крім того, колегія суддів звертає увагу, що в матеріалах справи наявна відповідь Служби відновлення та розвитку інфраструктури у Полтавській області від 05.08.2024 № 746/092173/09/217-1429, до якої додано лист ТОВ "ОНУР КОНСТРУКЦІОН ІНТЕРНЕШНЛ" від 02.08.2024 № 02/08/24, яка є підрядною дорожньою організацією, що здіснює експлуатаційне утримання автомобільної дороги загального користування державного значення М-03 Київ-Харків-Довжанський, якими підтверджується наявність дорожніх знаків 5.49 "Початок населеного пункту", 5.50 "Кінець населеного пункту" та 5.76 "Автоматична відеофіксація порушень Правил дорожнього руху з табличками 7.2.1 "Зона дії" в с. Супрунівка. Положеннями КУпАП України, що стосуються розгляду справи про адміністративне правопорушення, передбачено спеціальну, спрощену процедуру притягнення особи до адміністративної відповідальності - винесення постанови на місці вчинення правопорушення. Тобто, провадження у справі про адміністративне правопорушення у порядку та за правилами, встановленими розділом ІV КУпАП України, не здійснювалося. Оскаржувана постанова складена на місці вчинення правопорушення, відповідно до положень ч. 4 ст. 258 КпАП України. Таким чином, колегія суддів дійшла висновку, що обставини, вказані в постанові про адміністративне правопорушення (перевищення встановленого обмеження швидкості руху) підтверджені належними та допустимими доказами. Відтак, висновок суду першої інстанції про те, що зібраними доказами не підтверджуються обставини стосовно руху транспортного засобу під керуванням позивача саме в зоні дії дорожнього знаку населений пункт з перевищенням швидкості понад 31 км, є помилковим. Проте, колегія суддів враховує доводи позивача, щодо порушення відповідачем процедури розгляду справи. Відповідно до ст. 280 КпАП України, орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов`язаний з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Колегія суддів зазначає, що у посадових осіб суб`єктів владних повноважень, в тому числі і у працівників органів і підрозділів Національної поліції, уповноважених розглядати справи про адміністративні правопорушення і накладати адміністративні стягнення, є обов`язок - забезпечити особам, які притягуються до адміністративної відповідальності можливість користування правами, закріпленими у ст. 268 КУпАП. Аналогічний правовий висновок міститься у постановах Верховного Суду від 21 листопада 2019 року у справі №522/22180/16-а та від 18 лютого 2020 року у справі №524/9827/16-а., які враховуються судом відповідно до ч.5 ст.242 КАС України. Статтею 268 КУпАП встановлено, що особа, яка притягається до адміністративної відповідальності має право: знайомитися з матеріалами справи, давати пояснення, подавати докази, заявляти клопотання; при розгляді справи користуватися юридичною допомогою адвоката, іншого фахівця у галузі права, який за законом має право на надання правової допомоги особисто чи за дорученням юридичної особи, виступати рідною мовою і користуватися послугами перекладача, якщо не володіє мовою, якою ведеться провадження; оскаржити постанову по справі. Справа про адміністративне правопорушення розглядається в присутності особи, яка притягається до адміністративної відповідальності. У відповідності до ч. 2 ст. 271 КУпАП, інтереси потерпілого може представляти представник - адвокат, інший фахівець у галузі права, який за законом має право на надання правової допомоги особисто чи за дорученням юридичної особи. Так, у п. 3.2 рішення Конституційного Суду України від 30.09.2009 № 23-рп/2009 визначено, що правова допомога є багатоаспектною, різною за змістом, обсягом та формами й може включати консультації, роз`яснення, складення позовів і звернень, довідок, заяв, скарг, здійснення представництва, зокрема в судах та інших державних органах, тощо. Вибір форми та суб`єкта надання такої допомоги залежить від волі особи, яка бажає її отримати. Право на правову допомогу - це гарантована державою можливість кожної особи отримати таку допомогу в обсязі та формах, визначених нею, незалежно від характеру правовідносин з іншими суб`єктами права. Гарантування кожному права на правову допомогу в контексті ст. 59 Конституції покладає на державу відповідні обов`язки щодо забезпечення особи правовою допомогою належного рівня. Такі обов`язки зумовлюють необхідність визначення в законах України, інших правових актах порядку, умов і способів надання цієї допомоги. Як вказував позивач, під час розгляду справи про адміністративне правопорушення, він виявив бажання скористатись правовою допомогою, про що зробив відповідну усну заяву відповідачу. Однак, інспектором не вжито жодних дій щодо надання водію можливості реалізувати своє право на отримання правової допомоги. Матеріали справи не містять відеозапису з бодікамери, з якої суд мав би встановити дотримання поліцейським процедури розгляду справи та як вказує апелянт такий відеозапис знищений за закінченням терміну зберігання. Таким чином, доказів зворотнього відповідачем ні суду першої, ні апеляційної інстанції не надано, як і не надано доказів того, що інспектор Ткаченко В.А. пропонував гр. ОСОБА_1 перенести розгляд справи на іншу дату, для можливості залучити до розгляду справи адвоката. Колегія суддів наголошує, що такі дії інспектора порушують права особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, що в свою чергу є порушенням порядку розгляду справи про адміністративне правопорушення та є підставою для скасування постанови у справі про адміністративне правопорушення. Належна реалізація позивачем прав, встановлених ст. 268 КУпАП, у випадку їх роз`яснення до моменту прийняття постанови у справі про адміністративне правопорушення, мала можливість вплинути на прийняте інспектором поліції рішення у справі про адміністративне правопорушення. Вказані висновки відповідають правовій позиції Верховного Суду, викладеній в постановах від 18 лютого 2020 року у справі №524/9827/16-а, від 15 квітня 2020 року у справі № 524/3644/17, від 26 травня 2020 року у справі № 640/16220/16-а, яка відповідно до ч.5 ст. 242 КАС України має враховуватись судом. Колегія суддів зауважує, що провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюються на основі суворого додержання законності. Таке провадження спрямоване, зокрема, на своєчасне, всебічне, повне і об`єктивне з`ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом. Відповідач як представник державного органу, наділеного повноваженнями щодо виявлення та притягнення винних осіб до адміністративної відповідальності, у своїй діяльності має керуватися виключно законом та діяти відповідно до нього. Оскільки під час розгляду справи про адміністративне правопорушення, позивач виявив бажання скористатись правовою допомогою, проте відповідачем не надано доказів вжиття дій щодо вказаного клопотання, зазначене свідчить про порушення права особи на правову допомогу, порядку розгляду справи про адміністративне правопорушення, та є підставою для скасування постанови у справі про адміністративне правопорушення та закриття провадження у справі. Відповідно до частин 1, 2 ст.77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. Всупереч ч. 2 ст. 77 КАС України, відповідач не довів правомірності прийняття спірної постанови з урахуванням, встановлених судом апеляційної інстанції процедурних порушень розгляду справи про адміністративне правопорушення. З урахуванням наведеного, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції щодо наявності підстав для задоволення позову в частині щодо скасування Постанови серії ЕНА №3001759 від 07.09.2024 року, якою ОСОБА_1 притягнуто до адміністративної відповідальності за вчинення правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 122 Кодексу України про адміністративні правопорушення, та закриття справи про адміністративне правопорушення. Апеляційна скарга не містить доводів скаржника щодо незгоди з рішення суду першої інстанції щодо відмови у задоволенні позовних вимог, а тому колегія суддів не надає оцінки рішенню суду в цій частині. Відповідно до ст. 242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи. Відповідно до ст. 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Керуючись ст. ст. 242, 243, 250, 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 328 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ: Апеляційну скаргу Департаменту патрульної поліції залишити без задоволення. Рішення Дзержинського районного суду Харківської області від 18.02.2025 по справі № 638/17283/24 залишити без змін. Постанова набирає законної сили з дати її ухвалення та не підлягає касаційному оскарженню. Головуючий суддя В.А. Калиновський Судді А.О. Бегунц В.Б. Русанова