Постанова Сьомий апеляційний адміністративний суд № 279/2612/22

П О С Т А Н О В А ІМЕНЕМ УКРАЇНИ Справа № 279/2612/22 Головуючий суддя 1-ої інстанції - Коваленко В.П. Суддя-доповідач - Капустинський М.М. 20 вересня 2022 року м. Вінниця Сьомий апеляційний адміністративний суд у складі колегії: головуючого судді: Капустинського М.М. суддів: Ватаманюка Р.В. Сапальової Т.В. , розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Коростенського міськрайонного суду Житомирської області від 28 липня 2022 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Управління патрульної поліції в Житомирській області про визнання дій у справі про притягнення до адміністративної відповідальності та скасування постанови у справі про адміністративне правопорушення, В С Т А Н О В И В : в липні 2022 року позивач звернувся до суду з адміністративним позовом до Управління патрульної поліції в Житомирській області про скасування постанови серії ДП18 №728566 від 23 червня 2022 року про притягнення позивача до адміністративної відповідальності. Рішенням Коростенського міськрайонного суду Житомирської області від 28 липня 2022 року у задоволенні позовних вимог відмовлено. Не погодившись з прийнятим рішенням позивач подав до суду апеляційну скаргу в якій, з підстав порушення судом норм матеріального та процесуального права апелянт просить скасувати зазначене рішення, прийняти нове - про задоволення позовних вимог. В обґрунтування апеляційної скарги апелянт послався на неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального права, порушення норм процесуального права, що, на його думку, призвело до неправильного вирішення спору. Перевіривши матеріали справи, дослідивши доводи апеляційної скарги колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає до задоволення, виходячи з такого. Як встановлено судом першої інстанції та підтверджується наявними в справі матеріалами, 23.06.2022 року поліцейським взводу 2 батальйону Управління патрульної поліції в Житомирській області винесено постанову ДП18 №728566, якою позивача визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.122 КУпАП та накладено на нього адміністративне стягнення у вигляді штрафу в розмірі 340 грн. Із оскаржуваної постанови встановлено, що 23 червня 2022 року о 12:35 год. ОСОБА_1 керуючи автомобілем «Nissan X-Trail», державний номер НОМЕР_1 , на 8 км +900М автомобільної дороги Р-18, рухався зі швидкістю 77 км/год, перевищивши встановлене обмеження швидкості руху в населеному пункті на 27 км/год., чим порушив п.12.4 Правил дорожнього руху України. Швидкість вимірювалась за допомогою лазерного вимірювача швидкості TruCam LTI 20/20 №ТС0008459. За таких обставин, 23 червня 2022 року відповідачем винесено постанову у справі про адміністративне правопорушення серії ДП18 №728566. Не погоджуючись із вказаною постановою позивач оскаржив її до суду. Відмовляючи у задоволенні адміністративного позову, суд першої інстанції виходив з того, що відповідач діяв на підставі, в межах та у спосіб, що передбаченні Конституцією та законами України. Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, з огляду на наступне. Положеннями ч.2 ст.222 КУпАП встановлено, що органи Національної поліції розглядають справи про адміністративні правопорушення правил дорожнього руху, правил, що забезпечують безпеку руху транспорту, правил користування засобами транспорту та до їх компетенції відповідно до підвідомчості відноситься ч.1 ст.122 КУпАП. В свою чергу, згідно з п.1 ст.247 КУпАП, обов`язковою умовою притягнення особи до адміністративної відповідальності є наявність події адміністративного правопорушення. Наявність події правопорушення доводиться шляхом надання доказів. Відповідно до ст.251 КУпАП, доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами. Водночас, стаття 280 КУпАП закріплює обов`язок посадової особи при розгляді справи про адміністративне правопорушення з`ясувати чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. У відповідності до частини першої статті 122 КУпАП перевищення встановлених обмежень швидкості руху транспортних засобів більш як на двадцять кілометрів на годину, порушення вимог дорожніх знаків та розмітки проїзної частини доріг, правил перевезення вантажів, буксирування транспортних засобів, зупинки, стоянки, проїзду пішохідних переходів, ненадання переваги у русі пішоходам на нерегульованих пішохідних переходах, а так само порушення встановленої для транспортних засобів заборони рухатися тротуарами чи пішохідними доріжками, тягнуть за собою накладення штрафу в розмірі п`ятнадцяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян. Постановою Кабінету Міністрів України від 10.10.2001 року №1306 затверджено Правила дорожнього руху (далі - ПДР України). За змістом п. 1.1 ПДР України останні відповідно до Закону України "Про дорожній рух" встановлюють єдиний порядок дорожнього руху на всій території України. Інші нормативні акти, що стосуються особливостей дорожнього руху (перевезення спеціальних вантажів, експлуатація транспортних засобів окремих видів, рух на закритій території тощо), повинні ґрунтуватися на вимогах цих Правил. Пунктом 1.3 Правил дорожнього руху визначено, що учасники дорожнього руху зобов`язані знати й неухильно виконувати вимоги цих Правил. Згідно пункту 12.4 ПДР України у населених пунктах рух транспортних засобів дозволяється зі швидкістю не більше 50 км/год. Нормами п.п. «б» п.12.9 ПДР України встановлено, що водієві забороняється перевищувати максимальну швидкість, зазначену в пунктах 12.4, 12.5, 12.6, 12.7, на ділянці дороги, де встановлено дорожні знаки 3.29, 3.31 або на транспортному засобі, на якому встановлено розпізнавальний знак відповідно до підпункту «и» пункту 30.3 цих Правил. Відповідно ст.72 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показами свідків. Статтею 77 КАС України визначено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. Згідно ч.1 ст.40 Закону України "Про Національну поліцію", поліція для забезпечення публічної безпеки і порядку може закріплювати на форменому одязі, службових транспортних засобах, монтувати/розміщувати по зовнішньому периметру доріг і будівель автоматичну фото- і відеотехніку, а також використовувати інформацію, отриману із автоматичної фото- і відеотехніки, що знаходиться в чужому володінні, з метою: 1) попередження, виявлення або фіксування правопорушення, охорони громадської безпеки та власності, забезпечення безпеки осіб; 2) забезпечення дотримання правил дорожнього руху. Тобто положення цього Закону надають право поліції використовувати інформацію отриману за допомогою лазерного вимірювача та інформацію відеозапису в якості речових доказів наявності або відсутності факту правопорушення. Так, лазерний вимірювач швидкості TruCam LT1 20/20 здійснює вимірювання процесу порушення швидкісного режиму, що дозволяє ідентифікувати транспортний засіб, номерний знак. Прилад автоматично визначає координати кожного вимірювання швидкості, розрізняє режими обмеження швидкості, встановлені для вантажних, легкових транспортних засобів, а також мотоциклів. Крім того, колегія суддів звертає увагу на те, що лазерний вимірювач швидкості TruCam LTI 20/20 отримав сертифікат затвердження типу засобів вимірювальної техніки від 26 грудня 2018 року № UА.TR.001 22 054-20. На підставі позитивних результатів державних приймальних випробувань Міністерством економічного розвитку і торгівлі України затверджений тип засобу вимірювальної техніки "Вимірювач швидкості автотранспортних засобів лазерний LTI 20/20 TruCam", який було зареєстровано в державному реєстрі засобів вимірювальної техніки. Чинним законодавством не передбачено повторного проходження даної процедури (сертифікації) для приладів, які вже були завезені на територію України та введені в експлуатацію. Крім того, така процедура як "сертифікація" взагалі не міститься в нормах чинного законодавства України. Всі прилади, що використовуються працівниками Департаменту патрульної поліції, пройшли повірку. Міжповірочний інтервал для TruCam визначено Переліком засобів вимірювальної техніки, типи яких затверджені на підставі результатів державних приймальних та контрольних випробувань і міжнародних договорів України, затвердженим наказом Міністерства економічного розвитку і торгівлі України 05 квітня 2012 року № 437 і становить 1 рік. Проведення повірки передбачено Порядком проведення повірки законодавчо регульованих засобів вимірювальної техніки, що перебувають в експлуатації, та оформлення її результатів, затвердженим наказом Міністерства економічного розвитку і торгівлі України від 08 лютого 2016 року №193. Відповідно до наявного в матеріалах справи сертифікату відповідності №22/3/F/21/047-19 від 09.01.2019 та сертифікат перевірки типу №22/3/В/21/376-18 від 26.12.2018, виданого ДП "Укрметртестстандарт" та чинного до 26 грудня 2028 року, лазерний вимірювач швидкості транспортних засобів TruCam LTІ 20/20 №ТС008459, є придатним до застосування. Правильність реалізації у приладі TruCam зазначеного алгоритму підтверджено за результатами державної експертизи у сфері криптографічного захисту інформації. Застосування алгоритму шифрування AES забезпечує контроль цілісності інформації не тільки в самому приладі TruCam, але також в зашифрованих файлах, що скопійовані на будь-які інші електронні носії. Зазначені властивості алгоритму унеможливлюють підробку змісту інформації про порушення правил дорожнього руху від моменту її фіксації приладом TruCam. Враховуючи викладене, впровадження додаткових заходів для забезпечення достовірності інформації про порушення правил дорожнього руху та проведення їх експертиз не є обов`язковим. Колегія суддів погоджується з безпідставністю твердження позивача про те, що прилад TruCam знаходився в руках працівника поліції, а не був встановлений стаціонарно, так як зазеначене суперечить ч.1 ст.40 Закону України "Про національну поліцію". Так, відповідно до листа ДП "Укрметртестстандарт" від 01.10.2019 №22-38/49 вимірювач ТruCam відноситься до ручних вимірювачів швидкості транспортних засобів, тобто конструктивно створений для утримування в руках під час вимірювань. Крім основного, ручного режиму, вимірювач ТruCam також може бути встановлений на триногу для проведення вимірювань швидкості руху транспортного засобу в автоматичному режимі. Алгоритм обробки вимірювальної інформації забезпечують отримання результатів вимірювання швидкості руху ТЗ в межах максимально допустимої похибки, як в ручному та автоматичному режимах: + 2 км/год в діапазоні від 2 км/год до 200 км/год; + 1% в діапазоні від 201 км/год до 320 км/год. Колегія суддів наголошує на тому, що лазерний вимірювач швидкості транспортних засобів TruCAM LTI 20/20 конструктивно створений для утримування в руках під час вимірювань, а тому вимірювання швидкості руху автомобіля позивача могло здійснюватись з утримування в руках такого пристрою працівником поліції під час вимірювання. При цьому, відсутні підстави вважати, що вимірювання швидкості руху автомобіля позивача таким чином вплинуло на результат вимірювання. Отже, використання лазерного вимірювача ТruCam в ручному режимі не впливає на точність вимірювання швидкості руху ТЗ, а тому колегія суддів вважає висновки суду першої інстанції щодо не обов`язкового стаціонарного встановлення вказаного приладу обґрунтованими. А отже, показники приладу TruCam LTІ 20/20 №ТС008459 є належним допустимим доказом вчинення адміністративного правопорушення позивачем. Стосовно доводів апелянта в частині відсутності на дорозі в межах населеного пункту знаку 5.70 "Фото-, відеофіксування порушень Правил дорожнього руху", колегія суддів зазначає наступне. Так, згаданий дорожній знак інформує про можливість здійснення контролю за порушеннями Правил дорожнього руху за допомогою спеціальних технічних та (або) технічних засобів саме щодо змонтованої техніки. Прилад ТruCam не є автоматичним засобом вимірювальної техніки, а дорожній знак 5.70 ПДР України інформує про можливість здійснення контролю за порушеннями Правил дорожнього руху за допомогою спеціальних технічних та (або) технічних засобів саме щодо змонтованої техніки. При зупинці патрульного автомобіля наявність попереджувального знаку не є необхідною, адже фото-, відеофіксація здійснюється не постійно, а лише в момент наявності на дільниці дороги екіпажу патрульної поліції. Інкриміноване правопорушенням позивачем зафіксоване не в автоматичному режимі, перевищення швидкості руху відбулось в межах населеного пункту, тому відсутність дорожнього знаку 5.70 ПДР України не впливає на суть порушення позивачем саме п. 12.4 ПДР України. Крім того, вказаний дорожній знак є інформаційно-вказівним знаком. Таким чином, вчинення позивачем адміністративного правопорушення підтверджується наданими відповідачем відеозаписом та фотознімком із приладу LTІ 20/20 №ТС008459. Відповідно до ст.9 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості. Суд вживає визначені законом заходи, необхідні для з`ясування всіх обставин у справі, у тому числі щодо виявлення та витребування доказів з власної ініціативи. З огляду на викладене, колегія суддів приходить до висновку про необґрунтованість доводів позивача про відсутність його вини у вчиненні адміністративного правопорушення за порушення ч.1 ст.122 КУпАП, які жодним письмовим доказом не підтверджені. В свою чергу, відповідачем доведено правомірність винесення постанови, про що надано відповідні письмові докази, які не спростовані позивачем. За таких обставин, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, про правомірність накладення на позивача адміністративного стягнення за порушення Правил дорожнього руху, та відмову у задоволенні позовних вимог. Доводи ж апеляційної скарги встановлених обставин справи та висновків суду першої інстанції не спростовують та не дають підстав для висновку про неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, яке призвело або могло призвести до неправильного вирішення справи. З огляду на вищевикладене, колегія суддів вважає, що судом першої інстанції правильно встановлені обставини справи, судове рішення постановлено з додержанням норм матеріального та процесуального права і підстав для його скасування не вбачається. Таким чином, апеляційна скарга задоволенню не підлягає, а рішення суду першої інстанції - залишенню без змін. На виконання постанови Шостого апеляційного адміністративного суду від 05.10.2021 ГУ ПФУ 05.11.2021 подано звіт про виконання судового рішення . Отже, розглядаючи звіт про виконання судового рішення, судом встановлено наступне. На виконання постанови Шостого апеляційного адміністративного суду від 22.09.2020 у справі №640/24142/19 ГУ ПФУ здійснило перерахунок пенсії ОСОБА_1 у порядку визначеному вказаною постановою суду апеляційної інстанції. Після перерахунку з 20.12.2016 ОСОБА_1 розмір пенсії до виплати становить 26627,79 грн. Кошти нараховані на виконання рішення суду за період з 20.12.2016 по листопад 2020 року. З 01.12.2020 ОСОБА_1 щомісячно виплачується пенсія без обмеження максимальним розміром у розмірі 26627,79 грн. Відповідач, у поданому ним звіті зазначає, що виплату заборгованості за постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 22.09.2020 у справі № 640/24142/19 за період з 20.12.2016 по 30.11.2020 у розмірі 591396,24 грн буде здійснено в межах бюджетних асигнувань виділених на цю мету. Також, відповідач зазначив, що протягом 2020 року за напрямком «Погашення заборгованості з пенсійних виплат за рішеннями суду» за рахунок коштів Державного бюджету України у 2020 році Пенсійному фонду України передбачено 200 млн. грн. У період з січня по грудень 2020 року ГУ ПФУ за бюджетним призначенням «Погашення заборгованості з пенсійних виплат за рішеннями суду» було виділено 42125930,73 грн. У цей період ГУ ПФУ проведено виплати на виконання рішень суду, ухвалених у 2018-2019 роках, на суму 42125930,73 грн. Бюджетом Пенсійного фонду України на 2021 рік (затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 17.02.2021 № 126) окремою бюджетною програмою на погашення заборгованості з пенсійних виплат за рішенням суду передбачено 360 млн. грн. При цьому, кошти на фінансування видатків, пов`язаних з погашенням заборгованості з пенсійних виплат за рішенням суду, що здійснюються за рахунок коштів Державного бюджету України, передбачаються у складі бюджетної програми за КПКВК 2506080 «Фінансове забезпечення виплати пенсій, надбавок та підвищень до пенсій, призначених за пенсійними програмами, та дефіциту коштів Пенсійного фонду». Фінансування даних виплат здійснюється за кодом КЕКВ 2710 «Виплата пенсій і допомог». За таких умов погашення ГУ ПФУ заборгованості з пенсійних виплат за рішеннями суду, за рахунок інших бюджетних призначень вважається порушенням бюджетного законодавства. Відповідач зазначає, що виплата нарахованих на виконання судового рішення коштів буде здійснена в порядку черговості в межах бюджетних асигнувань, виділених на цю мету. Відповідачем також надано копії документів затвердженого бюджету ГУ ПФУ на 2021 рік, копію звіту про виконання бюджету за 2021 рік, зміни, що вносились до бюджету, копію звіту про виконання бюджету на 2020 рік, витяг з реєстру рішень, виконання яких здійснюється за окремою бюджетною програмою, в якому наявна інформація про судове рішення у справі №640/24142/19, стягувача - ОСОБА_1 та стан виконання рішення, а також копію розрахунку на доплату пенсії. Виходячи зі змісту поданого звіту та матеріалів справи, Окружний адміністративний суд міста Києва звертає увагу на таке. Відповідно до частини першої статті 382 Кодексу адміністративного судочинства (КАС України) суд, який ухвалив судове рішення в адміністративній справі, може зобов`язати суб`єкта владних повноважень, не на користь якого ухвалене судове рішення, подати у встановлений судом строк звіт про виконання судового рішення. Згідно частини другої статті 382 КАС України за наслідками розгляду звіту суб`єкта владних повноважень про виконання рішення суду або в разі неподання такого звіту суддя своєю ухвалою може встановити новий строк подання звіту, накласти на керівника суб`єкта владних повноважень, відповідального за виконання рішення, штраф у сумі від двадцяти до сорока розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб. Такий контроль здійснюється судом шляхом зобов`язання надати звіт про виконання судового рішення, розгляду поданого звіту на виконання судового рішення, а у разі неподання такого звіту чи за наслідками розгляду такого звіту - встановлення нового строку для подання звіту та накладання штрафу. Отже, встановлення нового строку для подання звіту, в межах судового контролю за виконанням судового рішення передбаченого статтею 382 КАС України, можливе за неподання звіту або за наслідками розгляду звіту. При цьому, зазначена процесуальна дія є диспозитивним правом суду, яке може використовуватися в залежності від наявності об`єктивних обставин, які підтверджуються належними та допустимими доказами. Частиною третьою статті 382 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що половина суми штрафу стягується на користь позивача, інша половина - до Державного бюджету України. Таким чином, у разі неподання суб`єктом владних повноважень у встановлений судом строк звіту про виконання судового рішення, яке набрало законної сили, або за наслідками розгляду такого звіту суд має право накласти на керівника такого суб`єкта владних повноважень штраф у сумі від двадцяти до сорока розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, або встановити новий строк подання звіту. Разом з тим, розглядаючи питання накладення штрафу, необхідно встановити, що рішення не виконано повністю або в частині, з`ясувати причини невиконання судового рішення, встановити керівника, відповідального за виконання рішення. Частина перша статті 370 Кодексу адміністративного судочинства України встановлює, що судове рішення, яке набрало законної сили, є обов`язковим для учасників справи, для їхніх правонаступників, а також для всіх органів, підприємств, установ та організацій, посадових чи службових осіб, інших фізичних осіб і підлягає виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, або за принципом взаємності, - за її межами. У поданому звіті від 05.11.2021 ГУ ПФУ повторно зазначає теж саме, що й у попередньому звіті, що виплату заборгованості за постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 22.09.2020 за період з 20.12.2016 по 30.11.2020 у розмірі 591396,24 грн буде здійснено в межах бюджетних асигнувань виділених на цю мету. Однак, таке обґрунтування стосується лише частини рішення. Тобто суд погоджується з твердженням позивача щодо не виконання відповідачем рішення щодо нарахування та виплата пенсії ОСОБА_1 без обмеження її максимального розміру до внесення відповідних змін до Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби та деяких інших осіб». При цьому, за наведених вище обставин суд не вбачає наразі підстав для накладення на керівника ГУ ПФУ санкцій, передбачених частиною другою статті 382 КАС України, але вважає необхідним встановити ГУ ПФУ новий строк в один місяць з дня набрання даною ухвалою законної сили для подачі звіту про виконання рішення. Верховний Суд у постанові від 31.10.2018 у справі №704/1547/17 сформулював правову позицію, що за наслідками розгляду звіту суб`єкта владних повноважень про виконання рішення суду або в разі неподання такого звіту можна, зокрема, встановити новий строк подання звіту. Тобто, суд вправі вжити заходів реагування судового контролю за виконанням судових рішень в адміністративних справах у формі встановлення нового строку для подачі звіту. Для підтвердження мотивації такого підходу потрібно керуватися абзацом першим підпункту 3.2 пункту 3, абзацу другого пункту 4 мотивувальної частини Рішення Конституційного Суду України від 30.06.2009 №16-рп/2009, де зазначено, що метою судового контролю є своєчасне забезпечення захисту та охорони прав і свобод людини, а виконання всіма суб`єктами правовідносин приписів, викладених у рішеннях суду, які набрали законної сили, утверджує авторитет держави як правової. Відповідно до статей 129, 129-1 Конституції України обов`язковість рішень суду визначена як одна з основних засад судочинства. Суд ухвалює рішення іменем України. Судове рішення є обов`язковим до виконання. Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку. Контроль за виконанням судового рішення здійснює суд. Відповідно до Закону України «Про судоустрій і статус суддів» та статті 14 Кодексу адміністративного судочинства України судові рішення, що набрали законної сили, є обов`язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об`єднаннями на всій території України. Невиконання судових рішень має наслідком юридичну відповідальність, установлену законом. Аналогічна норма закріплена в статті 370 Кодексу адміністративного судочинства України, згідно з якою судове рішення, яке набрало законної сили, є обов`язковим для учасників справи, для їхніх правонаступників, а також для всіх органів, підприємств, установ та організацій, посадових чи службових осіб, інших фізичних осіб і підлягає виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, або за принципом взаємності, - за її межами. У зв`язку з цим, суд на підставі частини першої статті 382 Кодексу адміністративного судочинства України вважає за необхідне встановити новий строк для подання відповідачем звіту про виконання судового рішення в цій справі. На підставі викладеного, керуючись статтями 243, 248, 382 Кодексу адміністративного судочинства України, суд ухвалив: В прийнятті звіту Головного управління Пенсійного фонду України в місті Києві про виконання постанови Шостого апеляційного адміністративного суду від 05.11.2021 у справі № 640/24142/19, - відмовити. Встановити Головному управлінню Пенсійного фонду України в м. Києві новий строк в один місяць з дня набрання даною ухвалою законної сили для подання звіту про виконання постанови Шостого апеляційного адміністративного суду від 05.10.2021 року у даній справі. Керуючись ст.ст. 243, 250, 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 329 КАС України, суд П О С Т А Н О В И В : апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення, а рішення Коростенського міськрайонного суду Житомирської області від 28 липня 2022 року - без змін. Постанова суду набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню не підлягає. Головуючий Капустинський М.М. Судді Ватаманюк Р.В. Сапальова Т.В.