Постанова Шостий апеляційний адміністративний суд № 640/7158/20

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД 01010, м. Київ, вул. Московська, 8, корп. 30. тел/факс 254-21-99, e-mail: inbox@6apladm.ki.court.gov.ua Головуючий суддя у першій інстанції: Маруліна Л.О. Суддя-доповідач: Епель О.В. ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 23 листопада 2021 року Справа № 640/7158/20 Шостий апеляційний адміністративний суд у складі: Головуючого судді Епель О.В., суддів: Грибан І.О., Карпушової О.В., за участю секретаря Сакевич Ж.В., представника позивача Штундера Я.Г., представника відповідача Спорій Г.І., розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Києві апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Окружного адміністративного суду м. Києва від 24 червня 2021 року у справі за позовом ОСОБА_1 до прокуратури Автономної Республіки Крим та м. Севастополя про визнання бездіяльності протиправною та стягнення коштів, В С Т А Н О В И В : Історія справи. ОСОБА_1 (далі - Позивач) звернувся до суду з адміністративним позовом до прокуратури Автономної Республіки Крим та м. Севастополя (далі - Відповідач) про: - визнання протиправною бездіяльності прокуратури Автономної Республіки Крим та міста Севастополя у невиплаті ОСОБА_1 середнього заробітку за час затримки виконання рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 13 вересня 2019 року у справі № 826/17794/14; - стягнення з прокуратури Автономної Республіки Крим та міста Севастополя на користь ОСОБА_1 середнього заробітку за час затримки виконання рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 13 вересня 2019 року у справі № 826/17794/14 за період з 14 вересня 2019 року по 31 січня 2020 року в розмірі 200 601,00 грн. Рішенням Окружного адміністративного суду м. Києва від 24 червня 2021 року позов задоволено частково: - визнано протиправною бездіяльність прокуратури Автономної Республіки Крим та міста Севастополя у невиплаті ОСОБА_1 середнього заробітку за час затримки виконання рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 13 вересня 2019 року у справі № 826/17794/14; - стягнуто з прокуратури Автономної Республіки Крим та міста Севастополя на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час затримки виконання рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 13 вересня 2019 року у справі № 826/17794/14 за період з 14 вересня 2019 року по 30 січня 2020 року у розмірі 65 830,08 грн. У задоволенні позову в іншій частині позовних вимог - відмовлено. Ухвалюючи таке судове рішення, суд першої інстанції виходив з того, що період з по 14.09.2019 по 30.01.2020 фактично є часом вимушеного прогулу Позивача, за який він має право на отримання середнього заробітку. При цьому, суд зазначив, що період затримки виконання рішення суду становить 94 дні, а його середньоденний заробіток за останні два місяці перед звільненням - 700,32 грн, тому він набув право на отримання 94х700,32=65 830,08 грн. Разом з тим, суд зазначив, що до вказаного середньоденного заробітку Позивача не підлягає застосуванню коефіцієнт коригування, передбачений пунктом 10 Порядку № 100, у зв`язку з підвищенням посадових окладів прокурорів, відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 11.12.2019 № 1155 «Про умови оплати праці прокурорів». Крім того, суд вказав, що відповідні оклади можуть виплачуватись лише прокурорам, які переведені до Офісу Генерального прокурора за наслідками успішного проходження атестації або за результатами відкритого конкурсу, але Позивач поновлений на посаді начальника відділу інформатизації прокуратури Автономної Республіки Крим. Не погоджуючись з таким рішенням суду в частині відмови в задоволенні позовних вимог, Позивач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати рішення суду першої інстанції у цій частині та змінити пункт третій резолютивної частини рішення суду першої інстанції, стягнувши на його користь з Відповідача 254 811,85 грн. В обґрунтування своєї правової позиції Апелянт наполягає на необхідності застосування коефіцієнту підвищення заробітної плати для визначення суми середнього заробітку, що підлягає стягненню на його користь. Крім того, Апелянт вважає, що такий коефіцієнт підлягає застосуванню з дня підвищення тарифних ставок (окладів). Також Апелянт стверджує, що суд першої інстанції неправильно визначив кількість днів затримки виконання рішення суду, та зазначає, що вона дорівнює 95-ти дням, а не 94-м, як вказав суд. З цих та інших підстав Апелянти вважають, що рішення суду прийнято за неповно встановлених обставин справи та порушенням норм матеріального і процесуального права. Ухвалами Шостого апеляційного адміністративного суду від 10.09.2021 та від 04.10.2021 було відкрито апеляційне провадження, встановлено строк для подання відзивів на апеляційні скарги та призначено справу до судового розгляду. Відповідачем подано відзив на апеляційну скаргу, в якому він просить взяти до уваги наведені ним пояснення та врахувати їх при ухваленні судового рішення, наполягаючи на необґрунтованості доводів Апелянта та правильності висновків суду першої інстанції. При цьому, Відповідач зазначає, що чинним законодавством не передбачено врахування коефіцієнту коригування та надбавок за класний чин при визначенні суми середнього заробітку. Позивачем подано відповідь на відзив Відповідача, в якій наполягає на своїй правові позиції та зазначає, що сума середнього заробітку вже була встановлена судовим рішенням в іншій справі № 826/17794/14, яке виконано Відповідачем. Відповідно до частини першої статті 308 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Заслухавши суддю-доповідача, розглянувши доводи апеляційної скарги, перевіривши повноту встановлення судом першої інстанції фактичних обставин справи та правильність застосування ним норм матеріального і процесуального права, юридичної оцінки обставин справи, колегія суддів вважає, що апеляційні скарги підлягають задоволенню частково, а рішення суду першої інстанції - зміні з наступних підстав. Обставини справи, установлені судом першої інстанції. Як встановлено судом першої інстанції та вбачається з матеріалів справи, рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 13.09.2019 у справі № 826/17794/14, залишеним без змін постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 18.12.2019, було визнано протиправним та скасовано наказ в.о. прокурора Автономної Республіки Крим № 51к від 22.10.2014 про звільнення ОСОБА_1 із займаної посади начальника відділу інформатизації прокуратури Автономної Республіки Крим, поновлено ОСОБА_1 на посаді начальника відділу інформатизації прокуратури Автономної Республіки Крим з 23.10.2014; стягнуто з прокуратури Автономної Республіки Крим на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу за період з 23.10.2014 по 13.09.2019 у розмірі 856 491,36 грн; допушено до негайного виконання рішення суду в частині поновлення ОСОБА_1 на посаді начальника відділу інформатизації прокуратури Автономної Республіки Крим та стягнуто з прокуратури Автономної Республіки Крим на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу у межах суми стягнення за один місяць у розмірі 15 407,21 грн; зобов`язано Міністерство юстиції України вилучити з Єдиного державного реєстру осіб, щодо яких застосовано положення Закону України «Про очищення влади», відомості стосовно ОСОБА_1 . Постановою Верховного Суду від 23.10.2020 змінено рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 13.09.2019 та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 18.12.2019 у справі № 826/17794/14, виклавши мотивувальну частину в редакції цієї постанови. В іншій частині рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 13.09.2019 та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 18.12.2019 у справі № 826/17794/14 залишено без змін. Наказом прокурора Автономної Республіки Крим від 31.01.2020 № 19к скасовано наказ виконувача обов`язків прокурора Автономної Республіки Крим №51к від 22.10.2014 про звільнення ОСОБА_1 з посади начальника відділу інформатизації прокуратури Автономної Республіки Крим відповідно до Закону України «Про очищення влади» (п. 7-2 ст. 36 Кодексу законів про працю) та поновлено його на посаді начальника відділу інформатизації прокуратури Автономної Республіки Крим з 23.10.2014. 05.02.2020 Прокуратурою Автономної Республіки Крим виконано рішення суду в частині стягнення на користь ОСОБА_1 середнього заробітку за час вимушеного прогулу у межах стягнення за один місяць у розмірі 15 407, 21 грн. Управлінням Казначейства 12.02.2020 виконано рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 13.02.2019 у справі № 826/17794/14 в частині стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу за період з 23.10.2014 по 13.09.2019 у загальній сумі 841 084,15 грн, з урахуванням утриманих податків і зборів. У зв`язку з тим, що зазначене вище рішення суду в частині поновлення на посаді фактично виконано 03.02.2020, Позивач звернувся до прокурора Автономної Республіки Крим із заявою від 03.02.2020 з проханням виплатити середньомісячну заробітну плату за час вимушеного прогулу за період з 14.09.2019 по 03.02.2020, у відповідь на що листом від 18.02.2020 позивачу рекомендовано звернутись до суду. Позивач вважаючи протиправною відмову Відповідача у виплаті йому середнього заробітку за час вимушеного прогулу за період з 14.09.2019 по 30.01.2020, тобто, з моменту ухвалення судового рішення та до моменту фактичного поновлення на службі, звернувся до суду з цим позовом. Нормативно-правове обґрунтування. Спірні правовідносини врегульовані Конституцією України, Кодексом законів про працю України (далі - КЗпП України), Порядком обчислення середньої заробітної плати, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 08.02.1995 № 100 (далі - Порядок № 100). Так, відповідно до частини другої статті 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Статтею 43 Конституції України визначено, що кожен має право на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає або на яку вільно погоджується. Відповідно до частини першої статті 68 Конституції України кожен зобов`язаний неухильно додержуватися Конституції України та законів України, не посягати на права і свободи, честь і гідність інших людей. Згідно з частиною другою статті 129 Конституції України обов`язковість судових рішень є однією із основних засад судочинства. Статтею 129-1 Конституції України встановлено, що суд ухвалює рішення іменем України. Судове рішення є обов`язковим до виконання. Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку. Контроль за виконанням судового рішення здійснює суд. Виконання судового рішення є невід`ємною складовою права кожного на судовий захист і охоплює, зокрема, визначений у законі комплекс дій, спрямованих на захист і поновлення порушених прав, свобод, законних інтересів фізичних та юридичних осіб, суспільства, держави; невиконання судового рішення загрожує сутності права на справедливий розгляд справи судом; право на судовий захист є гарантією прав і свобод людини і громадянина, а обов`язкове виконання судових рішень - складовою права на справедливий судовий захист. Частиною другою статті 14 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що судові рішення, що набрали законної сили, є обов`язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об`єднаннями на всій території України. Невиконання судового рішення тягне за собою відповідальність, встановлену законом. Відповідно до частини першої статті 235 КЗпП України в разі звільнення без законної підстави або незаконного переведення на іншу роботу, у тому числі у зв`язку з повідомленням про порушення вимог Закону України «Про запобігання корупції» іншою особою, працівник повинен бути поновлений на попередній роботі органом, який розглядає трудовий спір. Рішення про поновлення на роботі незаконно звільненого працівника, прийняте органом, який розглядав трудовий спір, підлягає негайному виконанню (частина сьома статті 235 КЗпП України). Рішення про поновлення на роботі вважається виконаним з дня видання відповідного наказу про поновлення на роботі. Відповідно до статті 236 КЗпП України в разі затримки власником або уповноваженим ним органом виконання рішення органу, який розглядав трудовий спір про поновлення на роботі незаконно звільненого або переведеного на іншу роботу працівника, цей орган виносить ухвалу про виплату йому середнього заробітку або різниці в заробітку за час затримки. Пунктом 10 Порядку № 100 передбачено, що у випадках підвищення тарифних ставок і посадових окладів на підприємстві, в установі, організації відповідно до актів законодавства, а також за рішеннями, передбаченими в колективних договорах (угодах), як у розрахунковому періоді, так і в періоді, протягом якого за працівником зберігається середній заробіток, заробітна плата, включаючи премії та інші виплати, що враховуються при обчисленні середньої заробітної плати, за проміжок часу до підвищення коригуються на коефіцієнт їх підвищення. Коефіцієнт, на який слід коригувати виплати, що враховуються при обчисленні середньої заробітної плати, розраховуються шляхом ділення окладу (тарифної ставки), встановленого після підвищення, на оклад (тарифну ставку) до підвищення. Якщо підвищення тарифних ставок і окладів відбулось у періоді, протягом якого за працівником зберігався середній заробіток, за цим заробітком здійснюються нарахування тільки в частині, що стосується днів збереження середньої заробітної плати з дня підвищення окладів. Якщо протягом періоду вимушеного прогулу в установі, організації були підвищені посадові оклади відповідно до актів законодавства (в тому числі і за посадою незаконно звільненого працівника), то проводиться коригування заробітної плати за час вимушеного прогулу на коефіцієнт підвищення. Висновки суду апеляційної інстанції. Системний аналіз викладених правових норм надає підстави стверджувати, що норми КЗпП України передбачено відповідальність роботодавця за несвоєчасне виконання рішення суду про поновлення працівника на роботі у вигляді стягнення середнього заробітку за час затримки виконання відповідного рішення. При цьому, відповідний розрахунок здійснюється, виходячи із розміру середньоденної заробітної плати за останні два місяці до звільнення. Перевіряючи доводи апеляційної скарги, судова колегія звертає увагу на те, що середньоденний розмір заробітної плати Позивача за останні два місяці перед звільненням складав 700,32 грн. Разом з тим, виходячи з вищенаведених правових норм та обставин цієї справи, судом першої інстанції правомірно було застосовано саме такий розмір середнього заробітку при вирішенні цього спору. Доводи Апелянта щодо необхідності застосування коефіцієнту підвищення заробітної плати для визначення суми середнього заробітку, що підлягає стягненню на його користь, судова колегія відхиляє, оскільки відповідний коефіцієнт, а також передбачені чинним законодавством надбавки і доплати, поширюються на працівників органів прокуратури, які пройшли атестацію та у порядку, визначеному законодавством, переведені до новоутворених органів. Твердження Апелянта про те, що при вирішенні спору про поновлення його на роботі у справі № 826/17794/14, суд встановив розмір його заробітку з урахуванням спірного коефіцієнту, колегія суддів відхиляє, оскільки предметом спору у вказаній справі були правовідносини щодо незаконного звільнення, поновлення Позивача на посаді та стягнення на його користь середнього заробітку за час вимушеного прогулу, а предметом цього спору є стягнення середнього заробітку за несвоєчасне виконання судового рішення про поновлення на посаді, що є іншими правовідносинами, які урегульовані різними нормами КЗпП України. Тому, в цьому випадку відсутні достатні правові підстави для застосування ст. 78 КАС України, як наполягає Апелянт. Враховуючи вищевикладене, судова колегія погоджується з висновками суду першої інстанції щодо розрахунку суми середнього заробітку, яка підлягає стягненню на користь Апелянта, саме у такий спосіб. Разом з тим, виваженими та обґрунтованими є доводи Апелянта про те, що суд першої інстанції неправильно визначив кількість днів затримки виконання рішення суду, яка дорівнює 95-ти дням, а не 94-м, як вказав суд. З цього приводу колегія суддів зазначає, що в цьому випадку підлягають врахуванню робочі дні за період з 14.09.2019 по 30.01.2020 включно, які складають: за вересень 11 днів, за жовтень - 22 дні, за листопад -21 день, за грудень - 21 день і за січень - 20 днів, що загалом дорівнює 95-ти дням. Отже, при визначенні кількості днів суд першої інстанції дійсно припустився помилки, яка підлягає виправленню. Таким чином, Позивач має право на стягнення з прокуратури Автономної Республіки Крим та міста Севастополя на його користь середнього заробітку за час затримки виконання рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 13 вересня 2019 року у справі № 826/17794/14 за період з 14 вересня 2019 року по 30 січня 2020 року у розмірі: 700,32х95= 66 530,40 грн (шістдесят шість тисяч п`ятсот сорок гривень 40 копійок). Аналізуючи всі доводи учасників справи, апеляційний суд враховує висновки ЄСПЛ, викладені в рішенні від 21.01.1999 р. по справі «Гарсія Руїз проти Іспанії», Суд зазначив, що хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожний довід. Згідно зі ст. 6 КАС України та ст. 17 Закон України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини», суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права. Отже, судом першої інстанції правильно вирішено спір по суті, але внаслідок помилкового визначення кількості днів затримки виконання рішення суду неправильно визначено суму, яка підлягає стягненню на користь Позивача. Згідно зі ст. 317 КАС України, Підставами для скасування судового рішення суду першої інстанції повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є: 1) неповне з`ясування судом обставин, що мають значення для справи; 2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; 3) невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; 4) неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права. Таким чином, апеляційна скарга ОСОБА_1 підлягає задоволенню частково, рішення Окружного адміністративного суду м. Києва від 24 червня 2021 року - зміні в абзаці третьому резолютивної частини, а в іншій частині - залишенню без змін. Розподіл судових витрат. Судові витрати, відповідно до ст. 139 КАС України, перерозподілу не підлягають. Керуючись ст.ст. 242-244, 250, 308, 310, 315, 317, 321, 322, 325, 328, 329 КАС України, суд, ПОСТАНОВИВ: Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - задовольнити частково. Рішення Окружного адміністративного суду м. Києва від 24 червня 2021 року - змінити, виклавши абзац третій його резолютивної частини в наступній редакції: «Стягнути з прокуратури Автономної Республіки Крим та міста Севастополя (03150, м. Київ, вул. Ділова, 24, ідентифікаційний код 02911088) на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 , зареєстрований за адресою АДРЕСА_1 ) середній заробіток за час затримки виконання рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 13 вересня 2019 року у справі №826/17794/14 за період з 14 вересня 2019 року по 30 січня 2020 року у розмірі 66 530,40 грн (шістдесят шість тисяч п`ятсот сорок гривень та сорок копійок). В іншій частині рішення Окружного адміністративного суду м. Києва від 24 червня 2021 року - залишити без змін. Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду в порядку та строки, визначені ст.ст. 328-331 КАС України. Повний текст судового рішення виготовлено 24 листопада 2021 року. Головуючий суддя О.В. Епель Судді: І.О. Грибан О.В. Карпушова