Постанова Шостий апеляційний адміністративний суд № 750/10714/21

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа № 750/10714/21 Суддя першої інстанції: Коверзнев В.О. ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 23 листопада 2021 року м. Київ Колегія суддів Шостого апеляційного адміністративного суду у складі: головуючого судді - Пилипенко О.Є. суддів - Беспалова О.О. та Черпіцької Л.Т., при секретарі - Ткаченко В.В., розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Деснянського районного суду м. Чернігова від 25 жовтня 2021 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до адміністративної комісії при виконавчому комітеті Чернігівської міської ради про скасування постанови адміністративної комісії про притягнення до адміністративної відповідальності, В С Т А Н О В И В : 23 вересня 2021 року позивач - ОСОБА_1 звернулась до Деснянського районного суду м. Чернігова з адміністративним позовом до адміністративної комісії при виконавчому комітеті Чернігівської міської ради про скасування постанови адміністративної комісії про притягнення до адміністративної відповідальності, в якому просила: визнати протиправним та нечинним Розпорядження КМ України від 27.05.2020 №624-р, яким затверджено перспективний план формування територій громад Львівської області в частині формування Новокалинівської об`єднаної територіальної громади; - скасувати постанову адміністративної комісії про притягнення до адміністративної відповідальності від 12 серпня 2021 року, якою на ОСОБА_1 накладено стягнення у вигляді штрафу 6800 грн. за продаж алкогольного напою неповнолітньому та закрити справу про адміністративне правопорушення. Ухвалою Деснянського районного суду м. Чернігова від 25 жовтня 2021 року адміністративний позов ОСОБА_1 до адміністративної комісії при виконавчому комітеті Чернігівської міської ради про скасування постанови адміністративної комісії про притягнення до адміністративної відповідальності - залишено без розгляду. Не погоджуюсь із вказаним судовим рішенням, позивач - ОСОБА_1 звернулась із апеляційною скаргою, в якій просить скасувати ухвалу Деснянського районного суду м. Чернігова від 25 жовтня 2021 року та направити справу до суду першої інстанції для продовження розгляду. Свої вимоги апелянт обґрунтовує тим, що судом першої інстанції при постановленні оскаржуваного рішення було не правильно застосовано норми матеріального та процесуального права. 22 листопада 2021 року, відповідно до штампу вхідної кореспонденції суду Вх.№ 48309 від адміністративної комісії при виконавчому комітеті Чернігівської міської ради до суду надійшов відзив, відповідно до змісту якого відповідач заперечує проти задоволення вимог апеляційної скарги, вважає її необґрунтованою, наголошує, що ОСОБА_1 могла оскаржити постанову адміністративної комісії при виконкомі Чернігівської міської ради від 11.08.2021 року або до виконавчого комітету або до суду в строк до 23.08.2021 року включно, тому позивачкою пропущено строк звернення до суду. Відповідно до п.2 ч.1 ст. 311 КАС України суд апеляційної інстанції може розглянути справу без повідомлення учасників справи (в порядку письмового провадження) за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів, у разі неприбуття жодного з учасників справи у судове засідання, хоча вони були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового засідання. Відповідно до ч.ч.1, 2, 3 ст. 242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи. У відповідності до п.4, ч.1 ст. 320 КАС України підставами для скасування ухвали суду, яка перешкоджає подальшому провадженню у справі, і направлення справи для продовження розгляду до суду першої інстанції є неправильне застосування норм матеріального права чи порушення норм процесуального права, які призвели до неправильного вирішення питання. Приймаючи рішення про залишення адміністративного позову без розгляду, суд першої інстанції виходив з того, що ОСОБА_1 оскаржила постанову відповідача від 11.08.2021 р. в судовому порядку 23.09.2021 року, при цьому вона вважає, що не пропустила встановлений статтею 289 КУпАП 10-денний строк оскарження постанови, оскільки з початку подала скаргу до вищестоящого органу - виконавчого комітету Чернігівської міської ради, а вже після відхилення скарги цим органом - звернулася з адміністративним позовом до суду, втім, застосування позивачкою альтернативного способу оскарження постанови відповідача від 11.08.2021 року не є безумовною і достатньою підставою для висновку про поважність причини пропуску нею строку оскарження постанови до суду, інших підстав позивачкою не наведено. Колегія суддів вважає такий висновок суду першої інстанції необґрунтованим, з огляду на наступне. Порядок оголошення постанови по справі про адміністративне правопорушення і вручення копії постанови встановлено статтею 285 Кодексу України про адміністративні правопорушення, за приписами частини першої якої постанова оголошується негайно після закінчення розгляду справи. Копія постанови протягом трьох днів вручається або висилається особі, щодо якої її винесено. Порядок оскарження постанови по справі про адміністративне правопорушення регламентовано статтею 288 Кодексу України про адміністративні правопорушення, відповідно до пункту 1 частини першої якої постанову адміністративної комісії по справі про адміністративне правопорушення може бути оскаржено у виконавчий комітет (а у населених пунктах, де не створено виконавчих комітетів, - виконавчі органи, що виконують їх повноваження) відповідної ради або в районний, районний у місті, міський чи міськрайонний суд, у порядку, визначеному Кодексом адміністративного судочинства України, з особливостями, встановленими цим Кодексом. Строк оскарження постанови по справі про адміністративне правопорушення визначено статтею 288 Кодексу України про адміністративні правопорушення, згідно з якою скаргу на постанову по справі про адміністративне правопорушення може бути подано протягом десяти днів з дня винесення постанови, а щодо постанов по справі про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксовані в автоматичному режимі, та/або про порушення правил зупинки, стоянки, паркування транспортних засобів, зафіксовані в режимі фотозйомки (відеозапису), - протягом десяти днів з дня набрання постановою законної сили. В разі пропуску зазначеного строку з поважних причин цей строк за заявою особи, щодо якої винесено постанову, може бути поновлено органом (посадовою особою), правомочним розглядати скаргу. За приписами частин першої, третьої статті 122 Кодексу адміністративного судочинства України у редакції, чинній станом на день звернення позивачки до суду, позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами. Для захисту прав, свобод та інтересів особи цим Кодексом та іншими законами можуть встановлюватися інші строки для звернення до адміністративного суду, які, якщо не встановлено інше, обчислюються з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів. При цьому колегія суддів зауважує, що порушення прав, свобод чи інтересів особи - це фактичний наслідок протиправного рішення, дії чи бездіяльності конкретного органу, особи (або осіб) щодо неї. У даному випадку, строк звернення до суду щодо оскарження спірної постанови по справі про адміністративне правопорушення регламентовано спеціальним актом законодавства - Кодексом України про адміністративні правопорушення, і такий строк становить десяти днів та обчислюється з дня винесення постанови. Разом з тим, варто наголосити, що вищевказаний строк може бути поновлено судом. Згідно ж з положеннями частини четвертої статті 123 Кодексу адміністративного судочинства України, якщо після відкриття провадження у справі суд дійде висновку, що викладений в ухвалі про відкриття провадження у справі висновок суду про визнання поважними причин пропуску строку звернення до адміністративного суду був передчасним, і суд не знайде інших підстав для визнання причин пропуску строку звернення до адміністративного суду поважними, суд залишає позовну заяву без розгляду. Отже, питання, пов`язані з обчисленням строку звернення до адміністративного суду, його поновленням, а також наслідки пропуску такого строку чітко врегульовано вищевказаними положеннями законодавства. Колегія суддів звертає увагу, що в ухвалі Деснянського районного суду м. Чернігова від 29.09.2021 року (про відкриття провадження у справі) судом не вирішувалось питання щодо визнання поважними причин пропуску строку позивачкою. Разом з тим, частина друга статті 44 Кодексу адміністративного судочинства України зобов`язує учасників справи добросовісно користуватися належними їм процесуальними правами і неухильно виконувати процесуальні обов`язки. На цьому ж наголошено і у частині першій статті 45 цього ж Кодексу, якою передбачено, що учасники судового процесу та їхні представники повинні добросовісно користуватися процесуальними правами. Отже, наведені правові норми Кодексу адміністративного судочинства України конкретизують характер процесуальної поведінки, який зобов`язує учасників справи діяти сумлінно, тобто проявляти добросовісне ставлення до наявних у них прав і здійснювати їх реалізацію таким чином, щоб забезпечити неухильне та своєчасне (без суттєвих затримок та зайвих зволікань) виконання своїх обов`язків, встановлених законом або судом, зокрема щодо дотримання строку звернення до адміністративного суду. Такий висновок узгоджується з правовою позицією, викладеною у постанові Верховного Суду від 21.05.2020 у справі N 826/22361/15. Питання, пов`язані з оцінкою поважності причин пропуску строку звернення до адміністративного суду, неодноразово вирішувалось й Великою Палатою Верховного Суду, зокрема, у постанові від 27.05.2020 року у справі N 9901/546/19 висловлено правову позицію про те, що поважними причинами пропуску строку звернення до суду визнаються лише ті обставини, які були об`єктивно непереборними, тобто не залежали від волевиявлення особи, що звернулась з адміністративним позовом, пов`язані з дійсно істотними обставинами, перешкодами чи труднощами, що унеможливили своєчасне звернення до суду. Такі обставини мають бути підтверджені відповідними та належними доказами. Тобто, строк звернення до адміністративного суду може бути поновлений лише за наявності поважних підстав, наявність яких підтверджена відповідними доказами. Також варто зазначити, що у постанові від 25.03.2020 у справі N 9901/588/19 Велика Палата Верховного Суду вказала, що згідно зі статтею 17 Закону України від 23.02.2006 N 3477-IV "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ) як джерело права. Так, ЄСПЛ, у пунктах 37 та 38 рішення від 18.11.2010 у справі "Мушта проти України", нагадав, що право на суд, одним з аспектів якого є право на доступ до суду, не є абсолютним, воно за своїм змістом може підлягати обмеженням, особливо щодо умов прийнятності скарги на рішення. Однак такі обмеження не можуть стосуватися реалізації цього права у такий спосіб або до такої міри, щоб саму суть права було порушено. Ці обмеження повинні переслідувати легітимну мету, і має бути розумний ступінь пропорційності між використаними засобами та поставленими цілями. Норми, які регламентують строки подання скарг, безумовно, передбачаються для забезпечення належного відправлення правосуддя і дотримання принципу юридичної визначеності. Зацікавлені особи повинні розраховувати на те, що ці норми будуть застосовані. У той же час такі норми або їх застосування мають відповідати принципу юридичної визначеності та не перешкоджати сторонам використовувати наявні засоби. У рішенні від 03.04.2008 у справі "Пономарьов проти України" ЄСПЛ вказав, що вирішення питання щодо поновлення строку на оскарження перебуває в межах дискреційних повноважень національних судів, однак такі повноваження не є необмеженими. Однією із таких підстав може бути, наприклад, неповідомлення сторін органами влади про прийняті рішення у їхній справі. Проте навіть тоді можливість поновлення не буде необмеженою, оскільки сторони в розумні інтервали часу мають вживати заходів, щоб дізнатись про стан відомого їм судового провадження. Від судів вимагається вказувати підстави. У кожній справі національні суди мають перевіряти, чи підстави для поновлення строків для оскарження виправдовують втручання у принцип res judicata, особливо коли національне законодавство не обмежує дискреційні повноваження судів ні в часі, ні в підставах для поновлення строків (пункт 41). Таким чином, за практикою Європейського суду з прав людини застосування судами наслідків пропущення строків звернення до суду не є порушенням права на доступ до суду. На цьому наголошено й у постанові Великої Палати Верховного Суду від 06.06.2018 року у справі N 800/474/17 (провадження N 11-337заі18). З вищенаведеного слідує, що інститут строків в адміністративному процесі сприяє досягненню юридичної визначеності в публічно-правових відносинах, а також стимулює учасників адміністративного процесу добросовісно ставитися до виконання своїх обов`язків. Ці строки обмежують час, протягом якого такі правовідносини можуть вважатися спірними; після їх завершення, якщо ніхто не звернувся до суду за вирішенням спору, відносини стають стабільними. Разом з тим, в межах спірних правовідносин, судом першої інстанції не досліджувалось питання щодо поважності пропуску строку ОСОБА_1 , такі висновки відсутні в ухвалі про відкриття провадження по справі, більше того, відповідно до протоколу судового засідання від 25 жовтня 2021 року судом першої інстанції було розпочато розгляд справи по суті, заслухано сторін, допитано свідків, вирішено питання щодо огляду доказів в судовому засіданні, втім питання щодо пропуску строку звернення до суду в межах спірних проваджень взагалі не розглядалось, що свідчить про передчасність висновків суду першої інстанції про необхідність залишення позову без розгляду на підставі п.8 ст. 123 КАС України. З огляду на викладене, колегія суддів дійшла висновку, що судом першої інстанції було порушено норми матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи. У зв`язку з цим суд вважає необхідним апеляційну скаргу ОСОБА_1 - задовольнити, ухвалу Деснянського районного суду м. Чернігова від 25 жовтня 2021 року - скасувати та направити справу до суду першої інстанції для продовження розгляду. Керуючись ст.ст. 160, 161, 241, 242, 311, 312, 320, 321, 322, 325, 329 КАС України, колегія суддів П О С Т А Н О В И Л А: Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - задовольнити. Ухвалу Деснянського районного суду м. Чернігова від 25 жовтня 2021 року - скасувати та направити справу до суду першої інстанції для продовження розгляду. Постанова суду набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення. Головуючий суддя О.Є.Пилипенко Судді О.О.Беспалов Л.Т.Черпіцька Повний текст рішення виготовлено 23 листопада 2021 року.