Постанова Шостий апеляційний адміністративний суд № 640/21041/19

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа № 640/21041/19 Суддя першої інстанції: Літвінова А.В. ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 23 листопада 2021 року м. Київ Колегія суддів Шостого апеляційного адміністративного суду у складі: головуючого судді - Пилипенко О.Є. суддів - Беспалова О.О. та Черпіцької Л.Т., при секретарі - Ткаченко В.В., розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Київської митниці Держмитслужби на рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 13 липня 2021 року у справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю з іноземними інвестиціями «Цеппелін Україна ТОВ» до Київської міської митниці Державної фіскальної служби України про визнання протиправним та скасування рішення про коригування митної вартості від 22.07.2019 року № UA100000/2019/000224/2, В С Т А Н О В И Л А : У жовтні 2019 року позивач - Товариство з обмеженою відповідальністю з іноземними інвестиціями «Цеппелін Україна ТОВ» звернувся до Окружного адміністративного суду м. Києва з адміністративним позовом до Київської міської митниці Державної фіскальної служби України про визнання протиправним та скасування рішення про коригування митної вартості від 22.07.2019 року № UA100000/2019/000224/2, в якому просив: - визнати протиправними та скасувати рішення про коригування митної вартості товарів №UA100000/2019/000224/2 від 22.07.2019 року; Рішенням Окружного адміністративного суду м. Києва від 13 липня 2021 року адміністративний позов задоволено. Не погоджуючись з судовим рішенням, відповідач - Київська митниця Держмитслужби звернувся із апеляційною скаргою, в якій просив скасувати оскаржуване рішення та прийняти нову постанову, якою відмовити у задоволенні позову в повному обсязі. Крім того, в апеляційній скарзі відповідач просив замінити його на правонаступника - Київську митницю як відокремлений підрозділ Державної митної служби України. Відповідно до ч.1 ст. 52 КАС України у разі вибуття або заміни сторони чи третьої особи у відносинах, щодо яких виник спір, суд допускає на будь-якій стадії судового процесу заміну відповідної сторони чи третьої особи її правонаступником. Усі дії, вчинені в адміністративному процесі до вступу правонаступника, обов`язкові для нього в такій самій мірі, у якій вони були б обов`язкові для особи, яку він замінив. За приписами ст. 104 ЦК України юридична особа припиняється в результаті реорганізації (злиття, приєднання, поділу, перетворення) або ліквідації. У разі реорганізації юридичних осіб майно, права та обов`язки переходять до правонаступників. Так, Кабінетом Міністрів України 30 вересня 2020 року прийнято постанову № 895 «Деякі питання територіальних органів Державної митної служби» (далі - Постанова № 895). Пунктом 1 Постанови передбачено спосіб реорганізації територіальних органів Державної митної служби, зокрема, Київської митниці Держмитслужби, шляхом приєднання до Державної митної служби (створення єдиної юридичної особи). Відповідно до пункту 2 Постанови, територіальні органи Державної митної служби, що реорганізуються відповідно до пункту 1 цієї постанови, продовжують здійснювати свої повноваження та функції до утворення Державною митною службою територіальних органів згідно з абзацом четвертим пункту 3 цієї постанови та прийняття рішення про можливість забезпечення здійснення такими органами повноважень і функцій територіальних органів, що реорганізуються. Таке рішення приймається Державною митною службою після здійснення заходів, пов`язаних із внесенням до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань даних про територіальні органи Державної митної служби, що будуть утворені згідно з абзацом четвертим пункту 3 цієї постанови як відокремлені підрозділи юридичної особи публічного права, затвердженням положень про них, структури, штатних розписів, кошторисів та заповненням 30 відсотків вакансій. Наказом Держмитслужби від 19.10.2020 року № 460 «Про утворення територіальних органів Державної митної служби України як відокремлених підрозділів» утворено Київську митницю як відокремлений підрозділ Державної митної служби України. В Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань здійснено реєстрацію Київської митниці як відокремленого підрозділу Державної митної служби України: код ЄДРПОУ 43997555; місцезнаходження: 03124, м. Київ, бульвар Вацлава Гавела, будинок 8-А. Згідно ч. 2 ст. 211 Закону України «Про центральні органи виконавчої влади» відокремлені підрозділи центрального органу виконавчої влади утворюються без статусу юридичної особи та є органом державної влади, може мати окремий баланс, рахунки в органах, що здійснюють казначейське обслуговування бюджетних коштів, печатку та бланк зі своїм найменуванням та із зображенням Державного Герба України. Згідно наказу Державної митної служби України від 30.06.2021 року № 472 «Про початок здійснення митницями як відокремленими підрозділами Державної митної служби України покладених на них функцій і повноважень з реалізації державної митної політики, державної політики у сфері боротьби з правопорушеннями під час застосування законодавства з питань митної справи» митницями як відокремленими підрозділами Державної митної служби України з 00 год. 00 хв. 01 липня 2021 року розпочато здійснення функцій і повноважень з реалізації державної митної політики, державної політики у сфері боротьби з правопорушеннями під час застосування законодавства з питань митної справи. Таким чином, Київська митниця як відокремлений підрозділ Державної митної служби України розпочала свою діяльність з 01.07.2021 року, у свою чергу, Київська митниця Держмитслужби перебуває в стані припинення, що також підтверджується відомостями з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань, з огляду на що, колегія суддів вважає за можливе замінити відповідача - Київську митницю Держмитслужби - правонаступником - Київською митницею, як відокремленим підрозділом Державної митної служби України. 17 листопада 2021 року, відповідно до штампу вхідної кореспонденції суду Вх.№ 47450, від Товариства з обмеженою відповідальністю з іноземними інвестиціями «Цеппелін Україна ТОВ» надійшов відзив, відповідно до змісту якого позивач повністю заперечує проти задоволення вимог апеляційної скарги, вважає її необґрунтованою, наголошує, що при визначенні митної вартості товару до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за оцінювані товари, додаються визначенні в статті (ст. 58 МК України) витрати (складові митної вартості товару), серед яких і страхові витрати, проте лише, якщо вони не включалися до ціни, що була сплачена чи підлягає сплаті, в той час як товар був поставлений позивачу на умовах CIP-Kiev, тобто витрати на страхування товарів поніс продавець та останні були включені у вартість товару. Відповідно до ч.ч.1, 2, 3 ст. 242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи. У відповідності до ст.. 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Приймаючи рішення про задоволення позову, суд першої інстанції виходив з того, що Київською митницею Держмитслужби не було доведено, що Товариством з обмеженою відповідальністю з іноземними інвестиціями «Цеппелін Україна ТОВ» було заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість імпортованих товарів, та що у документах, поданих позивачем до митного оформлення, були відсутні відомості, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомості щодо ціни, що була фактично сплачена. Колегія суддів, перевіривши доводи апеляційної скарги, враховуючи приписи ч.1 ст. 308 КАС України, вважає вказаний висновок суду першої інстанції обґрунтованим, з огляду на наступне. Як встановлено судом та вбачається з наявних матеріалів справи, 29.01.2016 року між Товариством з обмеженою відповідальністю з іноземними інвестиціями «Цеппелін Україна ТОВ» (покупцем) та Компанією «Zeppelin International AG» (продавцем) укладено договір купівлі-продажу запасних частин №16-ZUK-SP (далі по тексту - Договір), за умовами якого продавець зобов`язується продавати та поставляти, а покупець - приймати та оплачувати запасні частини, мастила, оливи, технічні рідини, спеціальні інструменти, обладнання, технічну літературу, рекламні матеріали до екскаваторів, бульдозерів, грейдерів та іншої техніки виробництва Caterpillar та Caterpillar груп згідно кількості та цін, зазначених в інвойсах, які є додатком до цього контракту. При цьому, у вказаному договорі сторони погодили здійснення поставки обладнання автомобільним або авіаційним транспортом на умовах СІР Київ, або ЕХ WORKS - Грімберген, Бельгія, (Інкотермс-2010), або ЕХ WORKS - склад уповноваженого дилера запасних частин, вказаних в пункті 1.1 цього Договору (Інкотермс-2010) поетапно, окремими партіями, у строки і обсягах, узгоджених Сторонами відповідно до умов цього Договору, з урахуванням навантаження та пакування (пункт 2.1. Договору). Також сторони домовилися, що ціни на запасні частини визначаються за кожною окремою позицією в дійсному інвойсі продавця і що оплата кожної отриманої партії повинна бути здійснена Покупцем в доларах США або в Євро протягом 60-ти календарних днів після дати поставки (пункти 4.3, 4.6. Договору). Позивач 22.07.2019 року подав до Київської міської митниці електронну митну декларацію №UA100020.2019.372644 з метою здійснення митного оформлення товару, а саме запасні частини до дорожньо-будівельної техніки Caterpillar: гусеничний ланцюг в зборі арт. 5692542- 1 шт.; Виробник CATERPILLAR; торговельна марка CAT; країна виробництва US. Визначення митної вартості товарів за наданою до митного оформлення декларацією було здійснено позивачем за основним (першим) методом. Як зазначено в позовній заяві, до митної декларації був наданий комплект обов`язкових документів для визначення митної вартості товару, передбачений частинами першою, другою статті 53 Митного кодексу України, зокрема: декларація митної вартості, зовнішньоекономічний договір, інвойс, міжнародна товарно-транспортна накладна. Київська міська митниця ДФС прийняла рішення про коригування митної вартості товарів від 22.07.2019 №UA100000/2019/000224/2, у зв`язку з неподанням декларантом всіх запрошених документів та відсутністю відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості, та наявність розбіжностей у поданих до митного оформлення документах. Відповідно до цього, відповідачем винесено Картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №UA100020/2019/00136, якою відмовлено у митному оформленні (випуску) товарів за митною декларацією №UA100020.2019.372644 від 19.07.2019 року. У картці відмови зазначено про неможливість митного оформлення за митною декларацією так як невірно розраховано митну вартість та вибрано метод визначення митної вартості. Позивач, вважаючи винесене відповідачем рішення про коригування митної вартості товару та картки відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні, випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів некомерційного призначення протиправним, звернувся до суду з даним позовом за захистом своїх прав та інтересів. Надаючи правову оцінку обставинам справи, висновкам суду першої інстанції та доводам апелянта, колегія суддів зазначає наступне. Згідно з ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Згідно із статтею 248 Митного кодексу України (у редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин, далі МК) митне оформлення розпочинається з моменту подання органу доходів і зборів декларантом або уповноваженою ним особою митної декларації або документа, який відповідно до законодавства її замінює, та документів, необхідних для митного оформлення, а в разі електронного декларування - з моменту отримання органом доходів і зборів від декларанта або уповноваженої ним особи електронної митної декларації або електронного документа, який відповідно до законодавства замінює митну декларацію. Декларування здійснюється шляхом заявлення за встановленою формою (письмовою, усною, шляхом вчинення дій) точних відомостей про товари, мету їх переміщення через митний кордон України, а також відомостей, необхідних для здійснення їх митного контролю та митного оформлення, зокрема, код товару згідно з УКТ ЗЕД; фактурна вартість товарів; митна вартість товарів та метод її визначення; суми митних платежів; спосіб забезпечення сплати митних платежів (у разі застосування заходів гарантування їх сплати) (стаття 257 МК). Статтями 49, 50 МК визначено, що митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, є вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари. При цьому, ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті, це загальна сума всіх платежів, які були здійснені або повинні бути здійснені покупцем оцінюваних товарів продавцю або на користь продавця через третіх осіб та/або на пов`язаних із продавцем осіб для виконання зобов`язань продавця (частина п`ята статті 58 МК). Відповідно до статті 57 МК, визначення митної вартості товарів, які ввозяться в Україну відповідно до митного режиму імпорту, здійснюється за такими методами: 1) основний - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції); 2) другорядні: а) за ціною договору щодо ідентичних товарів; б) за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів; в) на основі віднімання вартості; г) на основі додавання вартості (обчислена вартість); ґ) резервний. Основним методом визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є перший метод - за ціною договору (вартість операції). Кожний наступний метод застосовується лише у разі, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу відповідно до норм цього Кодексу. Згідно із частиною другою статті 54 МК, контроль правильності визначення митної вартості товарів за основним методом - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту (вартість операції), здійснюється органом доходів і зборів шляхом перевірки розрахунку, здійсненого декларантом, за відсутності застережень щодо застосування цього методу, визначених у частині першій статті 58 цього Кодексу. Статтею 58 МК передбачено, що метод визначення митної вартості за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, застосовується у разі, якщо, зокрема, щодо продажу оцінюваних товарів або їх ціни відсутні будь-які умови або застереження, які унеможливлюють визначення вартості цих товарів. Метод визначення митної вартості товарів за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються, не застосовується, якщо використані декларантом або уповноваженою ним особою відомості не підтверджені документально або не визначені кількісно і достовірні та/або відсутня хоча б одна із складових митної вартості, яка є обов`язковою при її обчисленні. У разі якщо митна вартість не може бути визначена за основним методом, застосовуються другорядні методи, зазначені у пункті 2 частини першої статті 57 цього Кодексу. Відповідно до положень статті 53 МК, одночасно з митною декларацією декларант подає органу доходів і зборів документи, що підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення. Документами, які підтверджують митну вартість товарів, є: 1) декларація митної вартості, що подається у випадках, визначених у частинах п`ятій і шостій статті 52 цього Кодексу, та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості; 2) зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності; 3) рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об`єктом купівлі-продажу); 4) якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару; 5) за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару; 6) транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів; 7) копія імпортної ліцензії, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню; 8) якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування. У силу положень частини п`ятої статті 53 МК, забороняється вимагати від декларанта або уповноваженої ним особи будь-які інші документи, відмінні від тих, що зазначені в цій статті. Дана норма кореспондується з положеннями частини третьої статті 318 МК, якою встановлено, що митний контроль має передбачати виконання органами доходів і зборів мінімуму митних формальностей, необхідних для забезпечення додержання законодавства України з питань державної митної справи. Це також відповідає стандартним правилам, встановленим пунктами 3.16 та 6.2 Загального додатку до Міжнародної конвенції про спрощення та гармонізацію митних процедур, до якої Україна приєдналась згідно із Законом України від 15.02.2011 р. №3018-VI "Про внесення змін до Закону України "Про приєднання України до Протоколу про внесення змін до Міжнародної конвенції про спрощення та гармонізацію митних процедур", якими запроваджено стандартні правила: на підтвердження декларації на товари митна служба вимагає тільки ті документи, які є необхідними для проведення контролю за даною операцією та забезпечення виконання усіх вимог щодо застосування митного законодавства; митний контроль обмежується мінімумом, необхідним для забезпечення дотримання митного законодавства. Разом з цим, якщо документи, зазначені у частині другій статті 53 МК, містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу органу доходів і зборів зобов`язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) такі додаткові документи: 1) договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов`язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається; 2) рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом); 3) рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов`язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту); 4) виписку з бухгалтерської документації; 5) ліцензійний чи авторський договір покупця, що стосується оцінюваних товарів та є умовою продажу оцінюваних товарів; 6) каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару; 7) копію митної декларації країни відправлення; 8) висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини (частини третя статті 53 МК). Відповідно до частини 3 статті 58 МК у разі якщо митна вартість не може бути визначена за основним методом, застосовуються другорядні методи, зазначені у пункті 2 частини першої статті 57 цього Кодексу. Згідно з частинами 1-3 статті 64 МК у разі якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом послідовного використання методів, зазначених у статтях 58-63 цього Кодексу, митна вартість оцінюваних товарів визначається з використанням способів, які не суперечать законам України і є сумісними з відповідними принципами і положеннями Генеральної угоди з тарифів і торгівлі (GAТТ). Митна вартість, визначена згідно з положеннями цієї статті, повинна ґрунтуватися на раніше визнаних (визначених) органами доходів і зборів митних вартостях. Митна вартість імпортних товарів не визначається згідно із положеннями цієї статті на підставі: 1) ціни товарів українського походження на внутрішньому ринку України; 2) системи, яка передбачає прийняття для митних цілей вищої з двох альтернативних вартостей; 3) ціни товарів на внутрішньому ринку країни-експортера; 4) вартості виробництва, іншої, ніж обчислена вартість, визначена для ідентичних або подібних (аналогічних) товарів відповідно до положень статті 63 цього Кодексу; 5) ціни товарів, що поставляються з країни-експортера до третіх країн; 6) мінімальної митної вартості; 7) довільної чи фіктивної вартості. Відповідно до частини 1 статті 55 МК рішення про коригування заявленої митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України з поміщенням у митний режим імпорту, приймається органом доходів і зборів у письмовій формі під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості цих товарів як до, так і після їх випуску, якщо органом доходів і зборів у випадках, передбачених частиною шостою статті 54 цього Кодексу, виявлено, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів. Частиною 2 статті 55 МК передбачено, що прийняте органом доходів і зборів письмове рішення про коригування заявленої митної вартості товарів має містити: 1) обґрунтування причин, через які заявлену декларантом митну вартість не може бути визнано; 2) наявну в митного органу інформацію (у тому числі щодо числових значень складових митної вартості, митної вартості ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, інших умов, що могли вплинути на ціну товарів), яка призвела до виникнення сумнівів у правильності визначення митної вартості та до прийняття рішення про коригування митної вартості, заявленої декларантом; 3) вичерпний перелік вимог щодо надання додаткових документів, передбачених частиною третьою статті 53 цього Кодексу, за умови надання яких митна вартість може бути визнана органом доходів і зборів; 4) обґрунтування числового значення митної вартості товарів, скоригованої органом доходів і зборів, та фактів, які вплинули на таке коригування; 5) інформацію про: а) право декларанта або уповноваженої ним особи на випуск у вільний обіг товарів, що декларуються: у разі згоди декларанта або уповноваженої ним особи з рішенням органу доходів і зборів про коригування митної вартості товарів - за умови сплати митних платежів згідно з митною вартістю, визначеною органом доходів і зборів; у разі незгоди декларанта або уповноваженої ним особи з рішенням органу доходів і зборів про коригування заявленої митної вартості товарів - за умови сплати митних платежів згідно із заявленою митною вартістю товарів та надання гарантій відповідно до розділу Х цього Кодексу в розмірі, визначеному органом доходів і зборів відповідно до частини сьомої цієї статті; б) право декларанта або уповноваженої ним особи оскаржити рішення про коригування заявленої митної вартості до органу вищого рівня відповідно до глави 4 цього Кодексу або до суду. З аналізу частин першої та другої статті 53 МК слідує, що законом визначений вичерпний перелік документів, що подається декларантом митному органу для підтвердження заявленої митної вартості товарів та обраного методу її визначення. Митні органи мають право витребовувати додаткові документи на підтвердження задекларованої митної вартості у випадку наявності обґрунтованих сумнівів у достовірності поданих декларантом відомостей, що є обов`язковою обставиною, з якою закон пов`язує можливість витребовування додаткових документів у декларанта та надає митниці право вчиняти наступні дії, спрямовані на визначення дійсної митної вартості товарів. Разом з тим витребувати необхідно ті документи, які дають можливість пересвідчитись у правильності чи помилковості задекларованої митної вартості, а не всі, які передбачені статтею 53 Митного кодексу України. Ненадання повного переліку витребуваних документів може бути підставою для визначення митної вартості не за першим методом лише тоді, коли подані документи є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності не спростовують сумнів у достовірності наданої інформації. Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду України від 30.06.2015 року (справа 21-591а15). Згідно із пунктом 2 частини шостої статті 54 МК України, на підставі якого відповідач прийняв рішення про коригування митної вартості товарів, орган доходів і зборів може відмовити у митному оформленні товарів за заявленою декларантом або уповноваженою ним особою митною вартістю виключно за наявності обґрунтованих підстав вважати, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, неподання декларантом або уповноваженою ним особою документів згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах другій-четвертій статті 53 цього Кодексу, або відсутності у цих документах всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари. Тобто умовою, з якою закон пов`язує право митниці самостійно розраховувати митну вартість заявлених декларантом товарів, є наявність документально підтверджених обставин, що свідчать про заявлення декларантом неповних та/або недостовірних відомостей про товар та ціну, яку за нього сплачено. Відтак рішення органу доходів і зборів не може ґрунтуватися на припущеннях, на сумнівах про повноту і достовірність відомостей про заявлену митну вартість товару; висновки цього органу повинні ґрунтуватися на достовірних і вичерпних доказах. Так, як було зазначено вище, для підтвердження заявленої митної вартості товару до вказаних митних декларацій декларантом долучено достатній перелік документів, які дають змогу встановити дійсну вартість товару, в тому числі: - СМR №45289 від 12.07.2019 року; - інвойс №1120051959 від 12.07.2019 року; - зовнішньоекономічний контракт №16-ZUK-SP від 29.01.2016 року; - додаткову угоду від 05.02.2018 року до зовнішньоекономічного контракту №16-ZUK-SP від 29.01.2016 року; - копії митних декларацій країни відправлення №19ВЕЕ0000032988749 від 12.07.2019 року; - сертифікат країни походження товару №3.291.499; - лист Страхове свідоцтво від 13.02.2019 року; - звіт №149 про оцінку вартості товару - запасні частини до дорожньо-будівельної техніки Caterpillar. Також, на момент митного оформлення товарів у позивача були відсутні банківські платіжні документи, що підтверджують оплату за товар, оскільки умови зовнішньоекономічного контракту, пункт 4.4., передбачає відстрочення платежу. В подальшому, позивачем було проведено оплату за поставлений товар, що підтверджується довідкою з банку за вих. №МО/191001/9/БТ від 01.10.2019 року про оплату товару за ціною договору (контракту). Як наголошено відповідачем в апеляційній скарзі, підставою для здійснення відповідачем спірного коригування митної вартості стало ненадання декларантом страхових документів, а також документів, що містять відомості про вартість страхування, проте колегія суддів вважає такі доводи необґрунтованими, з огляду на наступне. Так, як зазначалось вище, відповідно до договору, поставка обладнання повинна була бути здійснена автомобільним або авіаційним транспортом на умовах СІР Київ. У свою чергу, відповідно до правил ІНКОТЕРМС, CIP (англ. Carriage and Insurance Paid To) (… named place of destination), або Фрахт/перевезення і страхування оплачені до (…назва місця призначення) - термін Інкотермс, означає, що продавець доставить товар названому ним перевізнику. Крім цього, продавець зобов`язаний оплатити витрати, пов`язані з перевезенням товару до названого пункту призначення. Це означає, що покупець бере на себе всі ризики і будь-які додаткові витрати після доставки в такий спосіб товару. Однак, за умовами CIP на продавця також покладається обов`язок щодо забезпечення страхування від ризиків втрати і ушкодження товару під час перевезення на користь покупця. Отже, продавець укладає договір страхування і оплачує страхові внески. Покупець повинний брати до уваги, що відповідно до умов терміну CIP від продавця потрібно забезпечення страхування з мінімальним покриттям. У випадку здійснення перевезення в пункт призначення декількома перевізниками, перехід ризику відбудеться в момент передачі товару в розпорядження першого перевізника. За умовами терміна СІР на продавця покладається обов`язок з митного очищення товару для експорту. Окремого страхування товару декларантом не здійснювалося, що не заперечено сторонами, у свою чергу правила Інкотермс також не передбачають обов`язкового надання Покупцю (декларанту) документів щодо страхування товару, а лише на його вимогу (такої вимоги не має). Таким чином, доводи відповідача щодо відсутності документів про вартість страхування визнаються судом необґрунтованими. Не заслуговують на увагу доводи апелянта на положення статті VII Генеральної Угоди з тарифів і торгівлі, як на підставу для коригування митної вартості, через заниження декларантом вартості товару, оскільки відповідачем не наведено обґрунтувань та не надано доказів, яким чином подані позивачем документи порушують чи не відповідають статті VII ГАТТ. Зі змісту графи 33 оскаржуваного рішення вбачається, що за результатами проведеної консультації, митну вартість товару скориговано та визначено за резервним методом відповідно до статті 64 Митного кодексу України з використанням способів, які не суперечать законам України і є сумісними з відповідними принципами і положеннями Генеральної угоди з тарифів і торгівлі, яка щонайбільшою мірою ґрунтується на раніше визнаних (визначених) органами доходів і зборів митних вартостях. З даного приводу, колегія суддів враховує висновок Верховного Суду, викладеного у постанові від 05.02.2019 року у справі №816/1199/15-а, про те, що у разі визначення митної вартості оцінюваних товарів із застосуванням резервного методу, рішення про коригування заявленої митної вартості, окрім обов`язкових відомостей визначених частиною 2 статті 55 МК України, має також містити порівняння характеристик оцінюваного товару та характеристик товару, ціна якого взята за основу для коригування митної вартості за такими другорядними методами, як за ціною договору щодо ідентичних товарів, за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів, на основі віднімання вартості, резервний метод. При цьому, сама лише інформація з бази даних ЄАІС ДФС про вантажну митну декларацію, яка була взята митним органом за основу при коригуванні митної вартості товару, не може бути достатнім доказом ціни, за якою відповідну партію товару, за такою декларацією, дійсно було імпортовано до України. При здійсненні контролю за коригуванням митної вартості товару, проведеним органом доходів і зборів за другорядним методом (за ціною договору щодо ідентичних товарів; за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів; за резервним методом), має бути доведено, що товар за певною митною вартістю дійсно був увезений до України, що митна вартість за відповідною вантажною митною декларацією не була відкоригована; що рішення про коригування (якщо воно приймалося) не було оскаржене до суду та скасоване судом. Крім того, у рішенні про коригування заявленої митної вартості митний орган повинен також навести пояснення щодо зроблених коригувань на обсяги партії ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, умов поставки, комерційних умов тощо та зазначити докладну інформацію і джерела, які використовувалися митним органом при визначенні митної вартості оцінюваних товарів із застосуванням резервного методу. Вказане узгоджується з правовою позицією Верховного Суду викладено у постанові від 19.06.2018 у справі №826/6346/13 (№К/9901/36092/18), чого відповідачем в медах спірних правовідносин зроблено не було. Будь-яких переконливих аргументів та доказів, які б викликали обґрунтовані сумніви у достовірності проведеного позивачем розрахунку митної вартості товару за ціною договору відповідачем не наведено та не надано, a інших обставин, які б впливали на ціну задекларованої декларантом митної вартості товару судом не встановлено. Натомість, доказами, що містяться в матеріалах справи, підтверджується, що заявлена позивачем митна вартість товару базувалась на документально підтверджених відомостях. Інші доводи апеляційної скарги відповідача не спростовують висновків, викладених в рішенні суду першої інстанції. Враховуючи вищевикладене, колегія суддів дійшла висновку, що судом першої інстанції було правильно встановлено фактичні обставини справи, надано належну оцінку дослідженим доказам, правильно застосовано норми матеріального та процесуального права. У зв`язку з цим суд вважає необхідним апеляційну скаргу Київської митниці, як відокремленого підрозділу Державної митної служби України - залишити без задоволення, а рішення Окружного адміністративного суду м. Києва від 13 липня 2021 року - без змін. Керуючись ст..ст. 241, 242, 308, 311, 316, 321, 322, 325, 329 КАС України, колегія суддів, - П О С Т А Н О В И Л А: Апеляційну скаргу Київської митниці, як відокремленого підрозділу Державної митної служби України - залишити без задоволення. Рішення Окружного адміністративного суду м. Києва від 13 липня 2021 року - без змін. Постанова суду набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню не підлягає, за виключенням випадків передбачених п. 2 ч. 5 ст. 328 КАС України. Головуючий суддя: О.Є.Пилипенко Суддя: О.О.Беспалов Л.Т.Черпіцька Повний текст виготовлено 23 листопада 2021 року.