Постанова 4851 № 520/17085/24

ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 11 серпня 2025 р.Справа № 520/17085/24 Другий апеляційний адміністративний суд у складі колегії: Головуючого судді: Любчич Л.В., Суддів: Спаскіна О.А. , Присяжнюк О.В. , за участю секретаря судового засідання Труфанової К.М. розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Другого апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Полтавської митниці на рішення Харківського окружного адміністративного суду від 20.05.2025, головуючий суддя І інстанції: Рубан В.В., майдан Свободи, 6, м. Харків, 61022, по справі № 520/17085/24 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "ВАДАРТ ГРУП" до Полтавської митниці про визнання протиправними та скасування рішення, картки відмови, ВСТАНОВИВ: Товариство з обмеженою відповідальністю "ВАДАРТ ГРУП" (далі ТОВ «Вадарт Груп», позивач) звернулось до Харківського окружного адміністративного суду з позовом до Полтавської митниці Держмитслужби ( далі - Полтавська митниця, відповідач, апелянт), в якому просило визнати протиправним та скасувати рішення № UA806000/2024/000006/2 від 15.03.2024 про коригування митної вартості товарів та картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення № UA806070/2024/000020. 20.05.2025 рішенням Харківського окружного адміністративного суду адміністративний позов ТОВ "Вадарт Груп" задоволено. Визнано протиправним та скасовано рішення UA806000/2024/000006/2 від 15.03.2024 Полтавської митниці про коригування митної вартості товарів та картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення № UA806070/2024/000020. Стягнуто за рахунок бюджетних асигнувань Полтавської митниці на користь ТОВ "Вадарт Груп" витрати по сплаті судового збору в розмірі 6056 грн. 00 коп. Відповідач, не погодившись з вказаним рішенням суду першої інстанції, подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом норм процесуального права та неправильне застосуванням норм матеріального права, просив суд апеляційної інстанції скасувати рішення Харківського окружного адміністративного суду від 20.05.2025 по справі № 520/17085/24 та ухвалити нове судове рішення, яким відмовити в задоволенні позову ТОВ "Вадарт Груп". В обґрунтування вимог апеляційної скарги вказав, що надані позивачем до митного оформлення документи на підтвердження митної вартості задекларованого товару містять розбіжності, а саме свідчать про існування двох рахунків-фактур від 01.03.2024 з різним номером документа та різною ціною товару; в експортній декларації №24341300EX00178743 від 04.03.2024 в графі «ціна позиції» зазначено вартість товару 10011,60 дол. США, а в ЕМД від 15.03.2023 №24UA806070001625U7 та товаро-супровідних документах ціна за партію товару становить 6971,08 доларів США. Зауважує, що з наданого відповідачем до матеріалів справи разом з експортною декларацією №24341300EX00178743 від 04.03.2024 та листом митних органів Турецької Республіки, рахунку е-FATURA від 01.03.2024 MEFA2024000000022, вбачається, що продавцем визначено вартість товару в сумі 10011,60 USD, чим підтверджено існування двох рахунків від 01.03.2024 з різною ціною товару (Один з ціною 10011,60 USD для митних органів Турецької Республіки, а другий з вартістю товару 6971,08 USD для пред`явлення до митного органу України. Таким чином, апелянт наполягає, що товар «Цукерки жувальні та карамель льодяникова» випущено в режимі експорту за ціною 10011,60 USD, яка і є в розумінні положень GAAT «дійсною вартістю» товару, та свідчать про обґрунтованість сумнівів митного органу у заявленій митній вартості товарів та правомірність висновків Полтавської митниці щодо неможливості визначеної декларантом митної вартості товарів як достовірної та достатньо обґрунтованої, відповідно до ч. 6 ст. 54 Митного кодексу України ( далі - МК України). Також відповідач зазначив, що надані позивачем до митного оформлення документи щодо витрат на транспортування товару містять розбіжності, які не дають можливості встановити дійсну вартість таких витрат. Позивачем не надано до митного органу платіжного документу на підтвердження оплати послуг експедитора, хоча за умовами договору про надання транспортно-експедиційних послуг від 22.02.2024 №ФТП/1327К на дату митного оформлення товарів такі мали б бути у декларанта. Вказав, що з наданих декларантом на підтвердження числового значення транспортних витрат документів слідує, що в операції щодо транспортування оцінюваного вантажу до території України приймало участь 3 експедитори (ТОВ «ФТП», ТОВ «Логістик Автотранс», MAREX LOJISTIK (нерезидент)) та 1 перевізник (ФОП ОСОБА_1 ), разом з цим згідно рахунку-фактури про надання транспортно-експедиційних послуг №595 від 06.03.2024 та довідки №дов-FEB12406 від 06.03.2024 від ТОВ «ФТП» вартість транспортування, що включена до митної вартості товару, становить лише відшкодування вартості міжнародних автоперевезень за межами митної території України, без урахування винагороди експедитора, вказаного в CMR №001683 від 05.03.2024 за надані послуги з організації перевезення товару до митної території України. Вищевикладене обумовило виникнення у посадової особи митниці обґрунтованого сумніву у правильності визначення митної вартості товару позивача, заявленої у ЕМД №24UA806070001625U7 від 15.03.2024, з яким закон пов`язує можливість витребування додаткових документів у декларанта та надає митниці право вчиняти наступні дії, спрямовані на визначення дійсної митної вартості товарів. З огляду на положення ч. 2 ст. 58 МК України 03.02.2023, стверджує, що митницею було прийняте рішення про неможливість визначення митної вартості за першим методом (за ціною угоди), та керуючись статтями 54, 55, 60, 64 МК України підготовлено рішення про коригування митної вартості оцінюваного товару № UA806000/2024/000006/2 за резервним методом, підстави обрання якого зазначені у графі

33. Наполягав, що спірне рішення про коригування митної вартості № UA806000/2024/000006/2 від 15.03.2024 винесено на підставах, у межах повноважень та у спосіб, визначений нормами МК України та інших підзаконних нормативних актів, а також з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття відповідних рішень, а тому підстави для його скасування відсутні. У надісланому до суду відзиві на апеляційну скаргу позивач заперечував проти задоволення її вимог, просив рішення суду першої інстанції залишити без змін, як законне і обґрунтоване. Вказував, що твердження митного органу про те, сума оплати за товар у розмірі 6324,52 дол. США, вказана в інвойсі № EFA2024000000022 від 01.03.2024 не збігається з сумою до оплати - 6971,08 долл. США, не відповідає даним, вказаним в такому рахунку, фактурі (Commercial Invoice) N EFA2024000000022 від 01.03.2024, в пункті 1.3. якого зазначено, що всього до оплати з урахуванням переплати - 6 324,52 дол. США. Саме ця сума і була оплачена покупцем. Зауважив, що електронний рахунок з системи єдиного вікна, вказаний в експортній декларації в розділі "Вартість для статистики", який не було надано при митному оформленні, не може слугувати підставою для коригування заявленої декларантом митної вартості. Пояснив, що експортна декларація містить номер електронного рахунку TPS-Е 1.03.2024/24243160110886034444823/2 та Крипто-номер, з системи единого вікна (TPS-Kripto) 4.03.2024/ 24153097211086049869102/2, які є номерами електронних документів, що в електронній базі Туреччини формуються експортером при митному оформленні (електронна фактура з системи єдиного вікна) та не надаються покупцю. Наголошує, що загальна вартість товару без урахування знижки та переплати в експортній декларації зазначена як "вартість для статистики". На запит ТОВ "Вадарт Груп" продавець (Elif Cikolata SAN VE TIC. LTD STI) підтвердив, що в експортній декларації зазначив ціну без урахування знижки. Позивач наполягає, що ним були надані всі документи, які підтверджують митну вартість товару, а саме: Контракт №29/09/2022 від 29.08.2022; Додаткову угоду №1 від 01.08.2023; Специфікацію №7 від 15.01.2024; Попередній рахунок-фактуру (Proforma invoice) №7 від 15.01.2024; Рахунок-фактуру (Commercial invoice) № EFA2024000000022 від 01.03.2024. З приводу витрат на транспортування товару, позивач стверджує, що під час митного оформлення до митного органу була надана довідка про транспортні витрати № дов-FEB12406 від 06.03.2024, рахунок на оплату № 595 від 06.03.2024 та договір надання транспортно-експедиційних послуг №ФТП/1327/К від 22.02.2024, зі змісту яких вбачається, що вартість транспортних послуг за межами митної території України (Коnуа, Туреччина - п/п Порубне, державний кордон України) становить 44 000,00 грн, перевезення здійснювалось автомобілем, з державним номерним знаком НОМЕР_1 / НОМЕР_2 , що відповідає даним, зазначеним в міжнародній автотранспортній накладній CMR №001683. B CMR №001683, яка міститься посилання на invoice № EFA2024000000022. Зауважує, що на дату оформлення митної декларації (15.03.2024) Акт наданих послуг (перевезення) ще не був підписаний і оплата ще не була проведена, тому декларант не міг надати зазначених документів. Натомість вказані документи було надано відповідачу18.03.2024 (лист №12-04 /С від 12.04.2024). У поданій до суду відповіді на відзив позивача, відповідач, наводячи аргументи, які є тотожними доводам апеляційної скарги, наполягав, що саме ціна товару у розмірі 10011,60 дол США, зазначена в Е - Fatura від 01.03.2024 NEFA202400000022, який подано до митного органу Туреччини при митному оформленні товару на експорт, відповідає визначенню «дійсна вартість» та застосовується для митних цілей. Також зазначив, що надані до митного оформлення декларантом документи щодо витрат на транспортування товару не місять відомостей, які б дали змогу встановити вартість та факт оплати послуг з транспортування товару до митного кордону України. Інші доводи дублюють зміст апеляційної скарги. Позивач у поданих до суду запереченнях на відповідь на відзив на апеляційну скаргу, наполягав на протиправності оскаржуваного рішення про коригування митної вартості товару, оскільки декларантом до митного органу було надано всі необхідні документи, які в повній мірі підтверджували митну вартість ввезеного товару, в тому числі в витрати на транспортування такого товару. Відповідач у поданих до суду додаткових поясненнях стверджує, що наведені позивачем у запереченнях аргументи жодним чином не спростовують викладених в оскаржуваному рішенні обставин, які стали підставою для коригування заявленої позивачем митної вартості товару, як і надані до митного оформлення та до суду документи. Колегія суддів, вислухавши суддю-доповідача, перевіривши в межах апеляційної скарги рішення суду першої інстанції, доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, з огляду на таке. Судом першої інстанції встановлено, що 29.08.2022 між позивачем та «Elif Cikolata SAN.VE TIC.LTD. STI» укладено зовнішньо-економічний контракт №29/09/2022, відповідно до якого ТОВ «Вадарт Груп» придбав кондитерські вироби, в асортименті, переліку та кількості що вказані в Специфікаціях на кожну партію Товару, які є невід`ємними частинами даного Контракту. Сторони погодили, що продавець буде виробляти та поставляти окремі види Товару згідно Специфікацій погоджених Сторонами (п. 1.2. Договору). Визначено, що поставка Товару по даному Контракту буде здійснюватись партіями у відповідності замовлень Покупця, погоджених Продавцем. Поставка здійснюється на умовах FСА Коnуа Turkey (Інкотермс 2020). Умови постачання кожної конкретної партії Товару можуть змінюватись, про що Сторони вказують в Специфікаціях на кожну конкретну партію Товару. Завантаження Товару на транспортний засіб здійснюється Продавцем на його власний ризик. (п. 1.3, 1.4 Договору). 15.03.2024 ТОВ «Вадарт груп» подано до Полтавської митниці митну декларацію № 24UA 806070001625U7 (№4075) з метою митного оформлення вантажу, а саме: - товар №1: Кондитерські вироби з цукру без вмісту какао, карамель: Карамель льодяникова bon bon Fruit Mix. Код за УКТЗЕД 1704907100. Вага нетто 4410 кг. Країна виробництва -Туреччина; - товар №2: Кондитерські вироби з цукру без вмісту какао, цукерки жувальні Yuppiym Stick Toffee Fruit Mix. Код за УКТЗЕД 1704906500. Вага нетто 1152,00 кг. Країна виробництва Туреччина. До ЕМД №24UA806070001625U7 подано наступні документи: Контракт №29/09/2022 від 29.08.2022; Додаткова угода №1 від 01.08.2023; Додаткова угода від 11.01.2024; Акт звірки взаєморозрахунків від 12.01.2024; Специфікація №7 від 15.01.2024 згідно Контракту №29/09/2022 від 29.08.2022; Попередня рахунок-фактура (Proforma invoice) №7 від 15.01.2024 згідно Контракту №29/09/2022 від 29.08.2022; Рахунок-фактура (Commercial invoice) № EFA2024000000022 від 01.03.2024; Контракт №29/09/2022 від 29.08.2022; Додаткова угода №1 від 01.08.2023; Додаткова угода від 11.01.2024; Акт звірки взаєморозрахунків від 12.01.2024; Специфікація №7 від 15.01.2024 згідно Контракту №29/09/2022 від 29.08.2022; Попередня рахунок-фактура (Proforma invoice) №7 від 15.01.2024 згідно Контракту №29/09/2022 від 29.08.2022; Рахунок-фактура (Commercial invoice) № EFA2024000000022 від 01.03.2024 Керуючись п. 8 ст. 55 МК України, ТОВ «Вадарт Груп» надані додаткові документи до Полтавської митниці (лист №12-04 /С від 12.04.2024, лист №20-05/С від 20.05.2024): копія Акту надання транспортних послуг № 595 від 18.03.2024; копія платіжної інструкції № 333 від 18.03.2024; копія Акту звірки взаємних розрахунків за період вересень 2022 року - грудень 2022 року; копія Акту звірки взаємних розрахунків за період 01.01.2023- 12.01.2024.; копії банківських виписок за 18.11.2022, 19.12.2022, 26.01.2023, 21.02.2023, 07.04.2023, 16.05.2023, 05.2023, 09.06.2023, 23.08.2023, 08.09.2023. 15.03.2024 Полтавською митницею було відмовлено у оформленні (випуску) товарів, складено Картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення № UA806070/2024/000020 та прийнято рішення про коригування митної вартості № UA806000/2024/000006/2 від 15.03.2024. Не погоджуючись із вказаними рішенням про коригування митної вартості товарів та карткою відмови в прийнятті митної декларації позивач звернувся до суду з даним позовом. Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з їх обґрунтованості, оскільки наявні в матеріалах справи документи, які подавались позивачем під час митного оформлення товарів, свідчать про те, що відповідачем не доведено неповноту, неточність чи недостатність наданих позивачем до митної декларації документів для визначення митної вартості товару за основним методом; наявності встановлених МК України обмежень для застосування першого методу та обставин для відмови у митному оформленні товару за першим методом, а, отже, і підстав для застосування другорядного методу визначення митної вартості товару при недоведеності неможливості її визначення за основним. Приймаючи спірне рішення відповідач не врахував всіх обставин, що мають значення для його прийняття. З огляду на те, що оскаржувана Картка відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення про відмову у митному оформленні (випуску) товарів прийнята відповідачем з причин прийняття рішення про коригування митної вартості товарів, суд вказав на наявність підстав для визнання її протиправною та скасування. Надаючи правову оцінку встановленим обставинам справи та доводам апеляційної скарги, а також виходячи з меж апеляційного перегляду справи, визначених статтею 308 КАС України, колегія суддів зазначає наступне. Відносини з приводу митного контролю та митного оформлення товарів, що переміщуються через митний кордон України, справлянням митних платежів регулюються положеннями МК України від 13.03.2012 № 4495-VI, що набрав чинності з 01.06.2012. Положеннями ч. 1 ст. 246 МК України встановлено, що метою митного оформлення є забезпечення дотримання встановленого законодавством України порядку переміщення товарів, транспортних засобів комерційного призначення через митний кордон України, а також забезпечення статистичного обліку ввезення на митну територію України, вивезення за її межі і транзиту через її територію товарів. Митне оформлення розпочинається з моменту подання митному органу декларантом або уповноваженою ним особою митної декларації або документа, який відповідно до законодавства її замінює, та документів, необхідних для митного оформлення, а в разі електронного декларування - з моменту отримання митним органом від декларанта або уповноваженої ним особи електронної митної декларації або електронного документа, який відповідно до законодавства замінює митну декларацію (ч. 1 ст. 248 МК України). Положеннями ч. 2 та 3 ст. 257 МК України визначено, що електронне декларування здійснюється з використанням електронної митної декларації, засвідченої електронним підписом, та інших електронних документів або їх реквізитів у встановлених законом випадках, а також електронних (сканованих) копій паперових документів, засвідчених електронним підписом декларанта або уповноваженої ним особи. Митна декларація та інші документи, подання яких митним органам передбачено цим Кодексом, оформлені на паперовому носії та у вигляді електронних документів, мають однакову юридичну силу. На виконання пп. «ж» п. 5 ч. 8 ст. 257 МК України митне оформлення товарів, транспортних засобів комерційного призначення здійснюється митними органами на підставі митної декларації, до якої декларантом залежно від митних формальностей, установлених цим Кодексом для митних режимів, та заявленої мети переміщення вносяться такі відомості, у тому числі у вигляді кодів, зокрема відомості про товари: митна вартість товарів та метод її визначення. Згідно з ч. 2 ст. 52 МК України, декларант або уповноважена ним особа, які заявляють митну вартість товару, зобов`язані: заявляти митну вартість, визначену ними самостійно, у тому числі за результатами консультацій з митним органом; подавати митному органу достовірні відомості про визначення митної вартості, які повинні базуватися на об`єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню; нести всі додаткові витрати, пов`язані з коригуванням митної вартості або наданням митному органу додаткової інформації. Статтею 49 МК України передбачено, що митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, є вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари. При цьому ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті, - це загальна сума всіх платежів, які були здійснені або повинні бути здійснені покупцем оцінюваних товарів продавцю або на користь продавця через третіх осіб та/або на пов`язаних із продавцем осіб для виконання зобов`язань продавця (ч. 5 ст. 58 МК України). Відповідно до ч. 1 ст. 57 МК України визначення митної вартості товарів, які ввозяться в Україну відповідно до митного режиму імпорту, здійснюється за такими методами: 1) основний - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції); 2) другорядні: а) за ціною договору щодо ідентичних товарів; б) за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів; в) на основі віднімання вартості; г) на основі додавання вартості (обчислена вартість); ґ) резервний. Таким чином, методи визначення митної вартості товарів можуть бути підрозділені на: а) основний; б) другорядні. Крім того, митним законодавством передбачена система другорядних методів. Під час визначення митної вартості товарів учасник митних відносин може застосувати тільки один із різновидів методів - основний метод або ж конкретний другорядний метод. Застосування методу визначення вартості товарів повинно бути обґрунтованим. Колегія суддів зауважує, що пріоритетним до застосування є саме основний метод. Це, відповідно, обумовлює необхідність, у випадку наявності достатніх підстав, застосовувати в першочерговому порядку основний метод визначення митної вартості товару. Тільки у випадку відсутності необхідних умов для застосування основного методу, повинні використовуватися методи закріплені приписами пункту другого частини першої статті 57 МК України, які застосовуються у субсидіарному порядку - учасник митних відносин обирає один із системи другорядних методів. Про субсидіарний характер застосування другорядних методів свідчить зміст положень частини третьої статті 58 МК України. Згідно з ч. 2 ст. 54 МК України контроль правильності визначення митної вартості товарів за основним методом - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту (вартість операції), здійснюється митним органом шляхом перевірки розрахунку, здійсненого декларантом, за відсутності застережень щодо застосування цього методу, визначених у частині першій статті 58 цього Кодексу. Митний орган з метою здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів має право: 1) упевнюватися в достовірності або точності будь-якої заяви, документа чи розрахунку, поданих для цілей визначення митної вартості; 2) у випадках, встановлених цим Кодексом, письмово запитувати від декларанта або уповноваженої ним особи встановлені статтею 53 цього Кодексу додаткові документи та відомості, якщо це необхідно для прийняття рішення про визнання заявленої митної вартості; 3) у випадках, встановлених цим Кодексом, здійснювати коригування заявленої митної вартості товарів; 4) проводити в порядку, визначеному статтями 345-354 цього Кодексу, перевірки правильності визначення митної вартості товарів після їх випуску; 5) звертатися до митних органів інших країн із запитами щодо надання відомостей, необхідних для підтвердження достовірності заявленої митної вартості; 6) застосовувати інші передбачені цим Кодексом форми митного контролю ( ч. 5 ст. 54 МК України). За результатами здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів митний орган визнає заявлену декларантом або уповноваженою ним особою митну вартість чи приймає письмове рішення про її коригування відповідно до положень статті 55 цього Кодексу. Митний орган може відмовити у митному оформленні товарів за заявленою декларантом або уповноваженою ним особою митною вартістю виключно за наявності обґрунтованих підстав вважати, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, у разі: 1) невірно проведеного декларантом або уповноваженою ним особою розрахунку митної вартості; 2) неподання декларантом або уповноваженою ним особою документів згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах другій - четвертій статті 53 цього Кодексу, або відсутності у цих документах всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари; 3) невідповідності обраного декларантом або уповноваженою ним особою методу визначення митної вартості товару умовам, наведеним у главі 9 цього Кодексу; 4) надходження до митного органу документально підтвердженої офіційної інформації митних органів інших країн щодо недостовірності заявленої митної вартості ( ч. 6 ст. 54 МК України). Згідно з ч. 1 ст. 55 МК України рішення про коригування заявленої митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України з поміщенням у митний режим імпорту, приймається митним органом у письмовій формі під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості цих товарів як до, так і після їх випуску, якщо митним органом у випадках, передбачених частиною шостою статті 54 цього Кодексу, виявлено, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів.. За правилами ч. 3 ст. 58 МК України у разі якщо митна вартість не може бути визначена за основним методом, застосовуються другорядні методи, зазначені у пункті 2 частини першої статті 57 цього Кодексу. Відповідно до ч. 1 ст. 53 МК України у випадках, передбачених цим Кодексом, декларант подає митному органу документи, що підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення. Таким чином, документальне підтвердження в аспекті відповідних митних процедур має своїм завданням підтвердити: а) заявлену митну вартість товарів; б) обраний суб`єктом господарювання метод визначення такої вартості. За правилами ч. 2 ст. 53 МК України документами, які підтверджують митну вартість товарів, є: 1) декларація митної вартості, що подається у випадках, визначених у частинах п`ятій і шостій статті 52 цього Кодексу, та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості; 2) зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності; 3) рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об`єктом купівлі-продажу); 4) якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару; 5) за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару; 6) транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів; 7) ліцензія на імпорт товару, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню; 8) якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування. Згідно з ч. 5 ст. 53 МК України забороняється вимагати від декларанта або уповноваженої ним особи будь-які інші документи, відмінні від тих, що зазначені в цій статті. Зі змісту статті 53 МК України випливає, що законом визначений вичерпний перелік документів, що подається декларантом митному органу для підтвердження заявленої митної вартості товарів та обраного методу її визначення. Дана норма кореспондує й положенням частини третьої статті 318 МК України, якою встановлено, що митний контроль передбачає виконання митними органами мінімуму митних формальностей, необхідних для забезпечення додержання законодавства України з питань митної справи.. Водночас за приписами ч.3 ст.53 МК України у разі якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, які мають вплив на правильність визначення митної вартості, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу митного органу зобов`язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) такі додаткові документи: 1) договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов`язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається; 2) рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом); 3) рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов`язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту); 4) виписку з бухгалтерської документації; 5) ліцензійний чи авторський договір покупця, що стосується оцінюваних товарів та є умовою продажу оцінюваних товарів; 6) каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару; 7) копію митної декларації країни відправлення; 8) висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини. Декларант або уповноважена ним особа за власним бажанням може подати додаткові наявні у них документи для підтвердження заявленої ними митної вартості товару. (ч. 6 ст. 53 МК України). Зміст наведених норм дає підстави вважати, що митні органи мають право здійснювати контроль правильності обчислення декларантом митної вартості, але ці повноваження здійснюються у спосіб, визначений законом. Зокрема, витребування додаткових документів на підтвердження задекларованої митної вартості може мати місце тільки у випадку наявності обґрунтованих сумнівів у достовірності поданих декларантом відомостей. Наявність у митного органу обґрунтованого сумніву у правильності визначення митної вартості є обов`язковою умовою, оскільки саме з цією обставиною закон пов`язує можливість витребування додаткових документів у декларанта та надає митниці право вчиняти наступні дії, спрямовані на визначення дійсної митної вартості товарів. При цьому, витребувати необхідно лише ті документи, які дають можливість пересвідчитись у правильності чи помилковості задекларованої митної вартості, а не всі, які передбачені статтею 53 МК України. Ненадання повного переліку витребуваних документів може бути підставою для визначення митної вартості не за першим методом лише тоді, коли подані документи є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності не спростовують сумнів у достовірності наданої інформації. Аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 22.08.2019 по справі № 810/2784/18, від 06.09.2019 по справі № 815/2501/18, від 26.11.2019 по справі № 821/107/16. Також, колегія суддів зазначає, що сумніви є обґрунтованими, якщо документи містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, яка була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари. У митниці є обов`язок зазначити конкретні обставини, які викликали відповідні сумніви, причини неможливості їх перевірки на підставі наданих декларантом документів, а також обґрунтувати необхідність перевірки спірних відомостей та зазначити документи, надання яких може усунути сумніви у їх достовірності. Встановивши відсутність достатніх відомостей, що підтверджують задекларовану митну вартість товарів, орган митної служби повинен вказати, які саме складові митної вартості товарів є непідтвердженими, чому з поданих документів неможливо встановити дані складові та які документи необхідні для підтвердження того чи іншого показника. Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду України від 02 червня 2015 року (справа № 21-498а15). Судом апеляційної інстанції встановлено, що відповідно до оскаржуваного рішення про коригування митної вартості №UA806000/2024/000006/2 від 15.03.2024 підставою для невизнання заявленої декларантом митної вартості та її коригування вказано, що задекларований рівень митної вартості товару нижче, ніж рівень митної вартості на подібні товари, оформлені в митному відношенні іншими митницями ДМСУ раніше. В обґрунтування причин невизнання заявленої декларантом митної вартості, а також неможливості її визначення відповідно до вимог ст.ст. 54, 55, 57, 58, 59 МК України, відповідач вказав на невідповідність обраного декларантом методу визначення митної вартості товару умовам, наведеним у главі 9 МК України, з посиланням на те, що використані декларантом відомості не підтверджені в повній мірі документально, а документи, які подані декларантом та зазначені у частині другій статті 53 МК України, не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, а також декларантом не надано всіх витребуваних додаткових документів, передбачених ст. 53 МК України. Так, митним органом, зазначено, що в результаті перевірки поданих декларантом до митного оформлення документів, встановлено, що додатковою угодою б/н від 11.01.2024 до контракту №29/09/2022 від 29.08.2022 передбачено внесення змін до п. 9.5. контракту, згідно яких за дотримання термінів оплати товару покупцем, продавець надає одноразову знижку в розмірі 30,37% від вартості товару при першому замовленні покупцем товару в 2024 році. Подано рахунок №EFA2024000000022 від 01.03.2024 згідно якого застосовується знижка в розмірі 30,37%. Також для підтвердження митної вартості товару надано експортну декларацію країни відправлення №24341300EX00178743 від 04.03.2024, згідно якої вартість товару 10011,6 доларів США, інформація про знижку відсутня. В експортній декларації зазначений електронний рахунок з системи єдиного вікна від 01.03.2024 №24243160110886034444823/1, але інформація з даного документа не відома і не може бути перевірена у зв`язку з ненаданням її до оформлення. Додатковою угодою б/н від 11.01.2024 до контракту №29/09/2022 від 29.08.2022 здійснюється посилання на специфікацію №7 від 15.01.2024, якої на дату додаткової угоди 11.01.2024 ще не існувало. Надано банківські платіжні документи №13 від 01.03.2024 та №7 від 02.02.2024 на загальну суму 6324,52 доларів США. Згідно інвойсу №EFA2024000000022 від 01.03.2024 сума до оплати 6971,08 доларів США. Також наявний акт звірки взаєморозрахунків від 12.01.2024 відповідно до якого сторони погодили, що наявна переплата буде врахована при оплаті покупцем замовленого товару згідно специфікації №7 від 15.01.2024 шляхом зменшення загальної суми до оплати на суму 646,56 доларів США, але документів які дають змогу перевірити даний факт не надано та специфікації №7 від 15.01.2024 ще не існувало на дату акта звірки взаєморозрахунків. Також митним органом в рішенні про коригування митної вартості товарів № UA806000/2024/000006/2 від 15.03.2024 вказано про не надання позивачем до митного оформлення документів, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів, зокрема, акт виконання робіт (наданих послуг) від виконавця договору про надання транспортно-експедиційних послуг, що містить реквізити сторін, суму та умови платежу, інші відомості, відповідно до яких встановлюється належність послуг до товарів, банківські та платіжні документи, що підтверджують факт оплати транспортно-експедиційних послуг відповідно до виставленого рахунка-фактури, калькуляція транспортних витрат (якщо перевезення здійснюється з використанням власного транспортного засобу), що містить відомості про маршрут перевезення, його протяжність у кілометрах до місця ввезення на митну територію Україну та по митній території України, розмір тарифної ставки на перевезення за одиницю виміру (вагу) товару за 1 кілометр маршруту. Враховуючи відсутність у митниці та у декларанта необхідних документів, митну вартість товару, що імпортується скориговано із застосуванням резервного методу з дотриманням положень ст. 64 МК України. Визначена митна вартість товару № 1 ґрунтується на раніше визнаній митній вартості відповідно до рівня вартості ЕМД від 14.02.2024 №24UA100230502806U0 2,77 доларів США за кілограм, що має максимально наближений опис та призначення, час митного оформлення товарів максимально наближений, визначена митна вартість товару № 2 ґрунтується на раніше визнаній митній вартості відповідно до рівня вартості ЕМД від 17.02.2024 №24UA408020009075U0 2,65 доларів США за кілограм, що має максимально наближений опис та призначення, час митного оформлення товарів максимально наближений. Колегія суддів зазначає, що порядок коригування митної вартості товарів встановлено статтею 55 МК України. Відповідно до частини другої цієї статті письмове рішення про коригування заявленої митної вартості товарів має містити, зокрема, наявну в митного органу інформацію (у тому числі щодо числових значень складових митної вартості, митної вартості ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, інших умов, що могли вплинути на ціну товарів), яка призвела до виникнення сумнівів у правильності визначення митної вартості та до прийняття рішення про коригування митної вартості, заявленої декларантом; обґрунтування числового значення митної вартості товарів, скоригованої органом доходів і зборів, та фактів, які вплинули на таке коригування. За Правилами заповнення рішення про коригування митної вартості товарів, затвердженими наказом Міністерства фінансів України від 24 травня 2012 року № 598, графа 33 рішення про коригування митної вартості товарів "Обставини прийняття Рішення та джерела інформації, що використовувалися митним органом для визначення митної вартості" має містити окрім зазначення номера та дати митної декларації, яка була взята за основу для визначення митної вартості оцінюваних товарів, пояснення щодо зроблених коригувань, зважаючи на обсяг партії ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, умови поставки, комерційні умови та докладну інформацію і джерела, які використовувалися митним органом при визначенні митної вартості. Однак, як вбачається зі змісту спірного рішення про коригування митної вартості від 15.03.2024, відповідач, обґрунтовуючи застосування другорядного методу для визначення митної вартості задекларованого позивачем товару, в порушення вказаних вимог, обмежився лише посиланням на номер та дату митних декларацій, які було взято за основу для визначення митної вартості оцінюваних товарів, не відобразивши при цьому умов поставки, обсягу товару, пояснень щодо зроблених коригувань та не зазначивши докладну інформацію та джерела, які використовувалися митним органом при визначенні митної вартості оцінюваних товарів із застосуванням резервного методу. Колегія суддів зауважує, що не зазначення у спірному рішенні порівняльних характеристик імпортованого товару та товару, ціна якого взята за основу для коригування митної вартості за резервним методом додатково свідчить про необґрунтованість зроблених коригувань митної вартості. Сама по собі різниця між вартістю товару, задекларованого особою, та вартістю подібних (аналогічних) товарів, що розмитнювались цією ж чи іншими особами у попередніх періодах, ще не свідчить про наявність порушень з боку декларанта і не є підставою для автоматичного збільшення митної вартості товарів. Розбіжність між рівнем заявленої декларантом митної вартості товару та рівнем митної вартості ідентичних або подібних товарів, митне оформлення яких вже здійснено, може бути лише підставою для сумніву у правильності визначення митної вартості, проте не є достатньою підставою для висновку про недостовірність даних щодо заявленої декларантом митної вартості та, як наслідок, коригування митної вартості. Аналогічний висновок щодо застосування норм матеріального права, викладені в постанові Верховного Суду від 05.05.2022 у справі № 2040/6019/18, від 20.06.2023 у справі № 1.380.2019.006247, від 15.02.2024 у справі № 640/29559/20. З приводу зазначених митним органом розбіжностей у поданих декларантом документах щодо вартості товару, колегія суддів зазначає наступне. Так, дослідивши матеріали справи, колегією суддів було встановлено, що між ТОВ «Вадарт Груп» (покупцем) та «Elif Cikolata SAN.VE TIC.LTD. STI», укладено контракт №29/09/2022 від 28.08.2022, відповідно до якого ТОВ «Вадарт Груп» придбав кондитерські вироби, в асортименті, переліку та кількості що вказані в Специфікаціях на кожну партію Товару, які є невід`ємними частинами даного Контракту (том 1 а.с. 18-28). Додатковою угодою б/н від 11.01.2024 до контракту №29/09/2022 від 29.08.2022 сторони погодили внести зміни до до п. 9.5. контракту та визначили, що за дотримання термінів оплати товару покупцем, продавець надає одноразову знижку в розмірі 30,37% від вартості товару при першому замовленні покупцем товару в 2024 р. Тут же міститься посилання в дужках на специфікацію №7 від 15.07.2024). (том 1 а.с. 13). Відповідно до акту звірки взаєморозрахунків від 12.01.2024 за контрактом № 29/09/2022 від 29.08.2022, сторони підтвердили, що станом на 12.01.2024 Elif Cikolata SAN VE TIC. LTD STI (Продавець за Контрактом) має заборгованість перед ТОВ «Вадарт Груп» в розмірі 646,56 дол. США (переплата (аванс). Сторони погодили, що переплата (аванс) буде врахована при оплаті покупцем замовленого товару згідно Специфікації № 7 від 15.01.2024, шляхом зменшення загальної суми до оплати на суму 646,56 дол. США (том 1 а.с. 169). Так, відповідно до вказаної Специфікації № 7 від 15.01.2024 (том 1 а.с. 11) загальна вартість товару складає 10 011,60 дол. США, загальна вартість товару з урахуванням знижки 6971,08 дол. США. Всього до оплати з урахуванням переплати, яка становить 646,56 дол. США (Акт звірки розрахунків від 12.01.2024) 6324,52 дол. США. Наведені у вказаній Специфікації відомості щодо вартості товару (як загальної, так і встановленої до оплати з урахуванням знижки та переплати) повністю узгоджуються з відповідними даними, вказаними у попередньому рахунку-фактурі № 7 від 15.01.2024 (том 1 а.с. 12) та рахункі-фактурі № EFA2024000000022 від 01.03.2024 (том 1 а.с 15). Факт перерахунку позивачем вказаної у таких документах суми на рахунок продавця підтверджується платіжним дорученням в іноземній валюті № 7 від 02.02.2024 на суму 1900,00 дол. США (том 1 а.с. 26) та платіжним дорученням в іноземній валюті № 13 від 01.03.2024 на суму 4 424,52 дол. США (том 1 а.с. 24), що в загальному становить 6324,52 дол. США. Таким чином, дослідивши всі наведені вище документи, які також були надані позивачем до митного оформлення, що підтверджується змістом картки відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення № UA806070/2024/000020 (том 1 а.с. 53), колегія суддів приходить до висновку, що надані ТОВ «Вадарт Груп» до митного оформлення документи містять всі необхідні відомості про ціну товару, яку було фактично сплачено позивачем, зокрема, щодо формування остаточного розміру такої ціни, враховуючи знижку та переплату, а також підтверджують факт здійснення позивачем сплати, визначеної в таких документах суми на користь продавця, що, в свою чергу, свідчить про правильність визначення декларантом митної вартості товару на рівні 6324,52 дол. США як фактичної ціни договору. Посилання митного органу на наявність у вказаних документах розбіжностей, а саме щодо не існування Специфікації № 7 від 15.01.2024 станом на дату укладення Додаткової угоди від 11.01.2024, як однієї з підстав для коригування митної вартості ввезеного позивачем товару, колегія суддів відхиляє, оскільки, як стверджує позивач, наведені розбіжності в датах вказаних документів зумовлені тим, що станом на час укладання сторонами додаткової угоди від 11.01.2024, специфікація № 7 від 15.01.2024 була підготована та перебувала на стадії узгодження покупця та продавця за контрактом №29/09/2022 від 29.08.2022, після чого 15.01.2024 була ними підписана. Колегія суддів зауважує, що вказані пояснення позивача узгоджуються зі змістом наведених вище документів, а обставин, які б спростовували такі пояснення, колегією суддів не встановлено, а відповідачем не надано. Посилання апелянта на те, що згідно інвойсу №EFA2024000000022 від 01.03.2024 сума до оплати за товар становить 6971,08 дол. США, колегія суддів вважає таким, що не відповідає дійсності та ґрунтується на неповному дослідженні митним органом наданих позивачем документів, оскільки, як зазначалось вище, у вказаному рахунку - фактурі № EFA2024000000022 від 01.03.2024 заначено загальну вартість товару - 10 011,60 дол. США, загальну вартість товару з урахуванням знижки 6971,08 дол. США та кінцеву вартість з урахуванням переплати, яка становить 646,56 дол. США (Акт звірки розрахунків від 12.01.2024) 6324,52 дол. США. З приводу посилання митного органу на те, що в експортній митній декларації країни відправлення №24341300ЕХ00178743 від 04.03.2024 вартість товару вказана на рівні 10011,6 дол. США, без врахування знижки та наявності в такій декларації відомостей про електронний рахунок з системи єдиного вікна від 01.03.2024 №24243160110886034444823/1, інформація з якого не може бути перевірена у зв`язку з ненаданням такого рахунку до оформлення, колегія суддів зазначає, що експортна митна декларація не належить до переліку обов`язкових документів, які підтверджують митну вартість товарів, та який визначений ч. 2 ст. 53 МК України, а тому надання оцінки цьому документу можливе тільки у разі наявності обґрунтованих сумнівів за обов`язковими документами, які, як встановлено колегією суддів вище, підтверджують в повній мірі заявлену позивачем митну вартість товару. Крім того, не надання такої декларації до митного оформлення не може призводити до сумнівів у заявленій декларантом митної вартості, а також не свідчить про неможливість ідентифікації митної декларації з певної партією товару, не впливає на числові значення складових митної вартості та може лише додатково надаватися митному органу за її наявності. Вказаний висновок викладений у постанові Верховного Суду від 20.09.2023 в справі №815/6805/17. При цьому, колегія суддів зазначає, що позивачем було надано до матеріалів справи лист продавця Elif Cikolata SAN VE TIC. LTD STI від 02.08.2024 (том 2 а.с. 42-45), в якому останній, зокрема, повідомив, що вартість товару, поставленого нами ТОВ "Вадарт груп" у відповідності до Специфікації №7 від 15.01.2024 становить: - загальна вартість 10011,60 долл. США. мінус виключна одноразова знижка 30.37%: - загальна вартість з урахуванням знижки 6971,08 долл. США. Продавцем ELЭF ЗЭKOLATA SAN. VE TЭC.LTD. ЮTI. надавалась Покупцю ТОВ "Вадарт груп" виключна одноразова знижка при оплаті товару згідно Специфікації №7 від 15.01.2024. В рахунку (invoice) № EFA2024000000022 від 01.03.2024, який було направлено Покупцю, вказано загальну вартість товару вартість 10011,60 долл. США та з урахуванням знижки 6971,08 долл. США. Станом на 12.01.2024 існувала переплата за товар в сумі 646.56 дол. США. Продавець ELЭF ЗЭKOLATA SAN. VE TЭC.LTD. ЮTЭ. визнав існування даної заборгованості та підписав відповідний документ - Акт від 12.01.2024. Сторони Контракту домовились, що на цю суму буде зменшена загальна сума до оплати товару згідно Специфікації № 7 від 15.01.2024. Про це також вказано в рахунку (invoice) FFA2024000000022 від 01.03.2024. При оплаті товару сума переплати була врахована. Підтверджує, що в експортній декларації від 4.03.2024 (9 2532 0672 0313 6828) ним вказана загальна вартість 10011.60 дол. США (статистична ціна) без урахування знижки -30.37%, так як дана знижка була врахована саме при оплаті товару та інформація про вартість зі знижкою вказана в Специфікації №7 від 15.01.2024 та рахунку (invoice) EFA2024000000022 від 01.03.2024. Покупець повинен був оплати товар згідно Специфікації №7 від 15.01.2024 в сумі - 6324. 52 дол. США. з урахуванням знижки та переплати. Покупець ТОВ "Вадарт груп" фактично оплатив товар згідно Специфікації № 7 від 15.01.2024 та рахунку (invoice) № EFA2024000000022 від 01.03.2024 в сумі 6324,52 долл. США. Платіжні документи №7 від 02.02.2024 на суму 1900,00 дол. США. № 13 від 01.03.2024 на суму 4424,52 дол. США. Заявля, що ELЭF ЗЭKOLATA SAN. VE TЭC.LTD. ЮTI. надав ТОВ "Вадарт груп" рахунок на оплату товару (invoice) № EFA2024000000022 від 01.03.2024, до якого були включені наступні дані: Mini bon bon Fruit Mix загальна вартість 7938.00 дол. США, знижка - 30.37%. Загальна вартість з урахуванням знижки- 5527.23 дол. Yuppium Stick Toffee Fruit Mix - загальна вартість - 2073,6 дол. США, знижка 30.37%. Загальна вартість з урахуванням знижки - 1443,85 дол. США. Загальна вартість двох позицій - 10011.60 дол. США. Загальна вартість з урахуванням знижки - 6971.08 дол. США. Переплата за товар в сумі 646.56 дол. США. Всього до оплати з урахуванням переплати - 6 324,52 дол. США. Щодо листа митного органу Турецької Республіки вх.№24068/11/26 від 12.09.2024, на який відповідач посилається, обґрунтовуючи наведені вище аргументи з приводу розбіжностей в ціні товару, вказаній в експортній митній декларації (10 011,60 дол. США) та визначеній позивачем, як митна вартість оцінюваного товару (6 324,52 дол. США), зокрема, на доданий до такого листа рахунок e-FATURA від 01.03.2024 №EFA2024000000022, в якому, як стверджує відповідач, продавцем Elif Cikolata SAN VE TIC. LTD STI визначено вартість товару в сумі 10011,60 дол. США, колегія суддів, дослідивши вказаний лист та додатки до нього (том 2 а.с. 87-91), вважає необґрунтованими наведені доводи митного органу, оскільки незрозуміло яким чином відповідачем було встановлено дійсний зміст наданих митним органом Турецької Республіки документів, зокрема, рахунку e-FATURA від 01.03.2024 №EFA2024000000022, так як останній надано мовою оригіналу (турецькою), без перекладу на українську. Єдиний документ, який надано у перекладі це безпосередньо лист митного органу Турецької Республіки вх.№24068/11/26 від 12.09.2024, в якому відсутня будь-яка інформація щодо змісту доданих до нього документів, висловлено лише сподівання на те, що такі документи будуть корисними для розслідування. З приводу посилання відповідача на не надання ТОВ «Вадарт Груп» до митного оформлення документів, на підтвердження транспортних витрат, а саме акту виконання робіт (наданих послуг) від виконавця договору про надання транспортно-експедиційних послуг, що містить реквізити сторін, суму та умови платежу, інші відомості, відповідно до яких встановлюється належність послуг до товарів, банківських та платіжних документів, що підтверджують факт оплати транспортно-експедиційних послуг відповідно до виставленого рахунка-фактури, калькуляції транспортних витрат (якщо перевезення здійснюється з використанням власного транспортного засобу), що містить відомості про маршрут перевезення, його протяжність у кілометрах до місця ввезення на митну територію Україну та по митній території України, розмір тарифної ставки на перевезення за одиницю виміру (вагу) товару за 1 кілометр маршруту, колегія суддів зазначає наступне. Так, колегією суддів встановлено, що позивачем до митного оформлення було надано, зокрема, договір надання транспортно-експедиційних послуг №ФТП/1327/К від 22.02.2024 (том 1 а.с. 37-46), довідку про транспортні витрати № дов-FEB12406 від 06.03.2024 (том 1 а.с. 17) та рахунок на оплату № 595 від 06.03.2024 (том 1 а.с. 30). Дослідивши вказані документи, колегією суддів було встановлено, що на виконання умов договору №ФТП/1327/К від 22.02.2024 про надання транспортних послуг, ТОВ «ФТП» було надано ТОВ «Вадарт Груп» послуги з міжнародного перевезення вантажу за митною територією України маршрутом Konya (Туреччина) п/п Порубне вартістю 44000,00 грн, та по митній території України за маршрутом п/п Порубне - м. Кременчук (Україна) вартістю 21 270,31 грн. Перевезення здійснювалось автомобілем з державним номерним знаком НОМЕР_3 / НОМЕР_4 . Наведені відомості про маршрут перевезення вантажу, державний номер автомобіля, а також вартість такого перевезення відображено також у складеному сторонами договору №ФТП/1327/К від 22.02.2024 Акті надання послуг № 595 від 18.03.2024 (том 1 а.с. 29), який було надано позивачем до матеріалів справи. Оплата позивачем послуг з перевезення вантажу підтверджується платіжною інструкцією №333 від 18.03.2024, сума наведена в якій узгоджується із відповідною сумою, відображеною у вказаних вище документах. Таким чином, колегія суддів приходить до висновку, що наведені документи містять відомості щодо маршруту перевезення задекларованого ТОВ «Вадарт Груп» товару, автомобіля, яким таке перевезення здійснено та вартості відповідних послуг з транспортування. Відсутність в таких документах інформації про протяжність в кілометрах маршруту перевезення вантажу та тарифної ставки на перевезення за одиницю виміру (вагу) товару за 1 кілометр маршруту, враховуючи наявність вказаних вище даних про транспортування товару, не може викликати обґрунтований сумнів у правильності визначення позивачем митної вартості товару, а саме такої її складової, як витрати на транспортування. Посилання відповідача, наведені в апеляційній скарзі з приводу розбіжностей у поданих позивачем до митного оформлення документах на підтвердження транспортних витрат, колегія суддів не приймає та не вбачає підстав для надання їм оцінки, оскільки такі доводи відсутні в оскаржуваному рішенні про коригування митної вартості товару, відтак, не були покладені в основу прийняття такого рішення. Щодо посилання митного органу на наявність фактів митних оформлень за ідентичними та подібними товарами колегія суддів зазначає, що наявність в базі даних ЄАІС інформації про те, що товар, який задекларовано та ввезено в Україну за іншою вартістю, ніж задекларовано позивачем, за відсутністю інших, визначених законом підстав, не може бути підставою для коригування митної вартості товару, ввезеного позивачем, оскільки з бази даних не вбачається умови договору, між ким він укладався, при цьому безліч обставин можуть впливати на ціну товару (його характеристика, виробник, умови і обсяги поставки, наявність знижок), адже торгові відносини є різноманітними, здійснюються на принципах автономної волі і свободи договору. Аналогічних Висновків дійшов Верховний Суд у постанові від 04.09.2018 у справі № 814/2659/16, у постанові від 21.08.2018 у справі № 804/7845/17, у постанові від 07.12.2018 у справі №809/4367/15, від 19.03.2021 по справі № 820/5525/16, які колегія суддів, враховуючи вимоги ч.5 ст. 242 КАС України, застосовує до спірних правовідносин. За встановлених у справі обставин, колегія суддів дійшла висновку, що документи ТОВ «Вадарт Груп», які подані до митного оформлення, не містили жодних розбіжностей, які б вплинули на правильність визначення позивачем митної вартості задекларованого товару, однак митним органом не було надано їм належного аналізу та оцінки, як і не наведено мотивів, на підставі яких вказані документи та доводи позивача не взяті до уваги під час ухвалення рішення про коригування митної вартості товару. Під час перегляду даної справи суд апеляційної інстанції враховує, що завдання адміністративного судочинства полягає не у забезпеченні ефективності державного управління, а в гарантуванні дотримання прав та вимог законодавства, інакше було б порушення принципу поділу влади. Звідси висновується, що адміністративний суд аналізує рішення контролюючого органу, ухвалене, в даному випадку, за результатами митних заходів і процедур, виключно на предмет його відповідності вимогам частини другої статті 2 КАС України. На підставі аналізу вказаних документів у сукупності з іншими документами, поданими позивачем під час митного оформлення оцінюваного товару, колегія суддів дійшла висновку про відсутність підстав для відмови у митному оформленні товарів за заявленою декларантом митною вартістю, з огляду на наявність розбіжностей в документах. Таким чином, під час апеляційного перегляду справи Харківською митницею не доведено, що використані декларантом відомості не підтверджені документально, а подані документи, передбачені ч. 2 ст. 53 МК України, не містили обов`язкових відомостей, необхідних для правильного визначення митної вартості товару. Колегія суддів звертає увагу, що декларант не зобов`язаний (звільнений від обов`язку) доводити правильність заявленої ним митної вартості: його твердження про розмір митної вартості вважається правомірним, поки протилежне не буде доведено контролюючим органом. Водночас, неподання декларантом документів, перелічених у частині другій статті 53 МК України, саме по собі не тягне для нього негативних правових наслідків та не є безумовною підставою для відмови у митному оформленні товарів за заявленою декларантом митною вартістю та, як наслідок, коригування митної вартості товарів лише з посиланням на те, що таке неподання зумовило неповноту та/або недостовірність відомостей про митну вартість. Така позиція відповідає правовій позиції Верховного Суду, висловленій, зокрема, у постанові від 08 жовтня 2019 року у справі № 803/776/17. Підсумовуючи викладене вище, колегія суддів, оцінивши під час розгляду справи документи, які подавались позивачем під час митного оформлення товару, вважає, що подані позивачем документи кореспондуються між собою та містять чітку, недвозначну і зрозумілу інформацію про товар та його ціну, а отже у сукупності ті відомості, які підтверджують числові значення митної вартості (її складових), не дають підстав для сумніву щодо повноти та правильності її визначення декларантом. В той же час відповідачем не надано доказів на спростування визначеної позивачем вартості товару, а зазначення митним органом у спірному рішенні про подання декларантом невідповідних документів, відмінність між рівнем заявленої декларантом митної вартості товарів та рівнем митної вартості товарів, митне оформлення яких вже здійснено, без наведення детальних пояснень щодо зроблених коригувань, порівняння характеристик оцінюваного товару та характеристик товару, ціна якого взята за основу для коригування митної вартості тощо, не є достатнім для висновку про недостовірність даних щодо митної вартості товарів, заявленої декларантом, або підставою для незастосування обраного ним методу її визначення. З огляду на наведене, колегія суддів вважає, що у відповідача були відсутні фактичні підстави для витребування додаткових документів та для коригування заявленої декларантом митної вартості. З приводу обраного відповідачем методу визначення митної вартості колегія суддів зазначає наступне. Судом апеляційної інстанції встановлено, що зазначену в оскаржуваному рішенні від 15.03.2024 відкориговану митну вартість визначено відповідачем за шостим (резервним) методом на підставі наявної в митного органу інформації, яка міститься в МД № 24UA100230502806U0 від 14.02.2024 та № 24UA408020009075U0 від 17.02.2024. Згідно з ч.ч. 1, 2 ст.64 МК України, якою урегульовано питання визначення митної вартості за шостим (резервним) методом, у разі якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом послідовного використання методів, зазначених у статтях 58-63 цього Кодексу, митна вартість оцінюваних товарів визначається з використанням способів, які не суперечать законам України і є сумісними з відповідними принципами і положеннями Генеральної угоди з тарифів і торгівлі (GAТТ). Митна вартість, визначена згідно з положеннями цієї статті, повинна ґрунтуватися на раніше визнаних (визначених) органами доходів і зборів митних вартостях. Верховний Суд у постанові від 29.09.2020 по справі №520/7041/19 звернув увагу на те, що рішення про коригування митної вартості товарів є обґрунтованим та мотивованим у контексті норм пунктів 2, 4 частини другої статті 55 МК України якщо містить не лише дату та номер митної декларації, на підставі якої здійснено коригування митної вартості, а й порівняння характеристик оцінюваного товару та характеристик товару, ціна якого взята за основу для коригування митної вартості за такими другорядними методами, як за ціною договору щодо ідентичних товарів, за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів, на основі віднімання вартості, резервним методом. Проте, застосовуючи резервний метод визначення митної вартості шляхом використання вищевказаних митних декларацій, митним органом не наведено жодних пояснень зроблених коригувань. Резервний метод не вимагає від митного органу доведення подібності (аналогічності) товарів, однак зазначений метод повинен ґрунтуватися на раніше визнаних (визначених) органами доходів і зборів митних вартостях і це ґрунтування повинне бути підтвердженим в рішенні про коригування митної вартості. При цьому, відповідачем не наведено ані під час розгляду справи в суді першої інстанції, ані під час апеляційного перегляду обставин на підтвердження неможливості застосування таких методів визначення митної вартості товару, як за ціною договору щодо ідентичних товарів, за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів тощо. Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст.77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. З урахуванням вищевикладеного, колегія суддів дійшла висновку, що відповідачем безпідставно, в порушення вимог ст. 58 МК України здійснено визначення митної вартості імпортованого товару не за ціною договору, як за основним методом, а із застосуванням резервного методу, який застосовано без достатніх на те підстав та з порушенням порядку черговості послідовного використання методів, визначених статтями 59-63 МК України. Статтею 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Відповідно до ч. 2 ст. 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони:1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку. Враховуючи викладене, колегія суддів приходить до висновку, що оскаржуване рішення Полтавської митниці про коригування митної вартості товарів UA806000/2024/000006/2 від 15.03.2024, винесене відповідачем необґрунтовано, без урахування всіх обставин, які мали значення для його прийняття, не на підставі та не у спосіб, що передбачені Митним кодексом України, а тому є протиправним та підлягає скасуванню, що зумовлює задоволення позовних вимог в цій частині. Колегія суддів зазначає, що зі змісту картки відмови № UA806070/2024/000020 від 15.03.2024 у прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів, вбачається, що остання містить вимоги, виконання яких забезпечує митне оформлення - подання нової МД з урахуванням відомостей, наведених у рішенні про коригування митної вартості. Тобто, подання нової митної декларації не було для декларанта повністю добровільним. Позивач звернувся до суду з позовною заявою про захист права здійснити митне оформлення за митною вартістю, визначеною ним самостійно, а також інтересом, який полягає у одержанні правових підстав для повернення митних платежів, сплачених у зв`язку з прийняттям відповідачем спірного рішення про коригування митної вартості та картки відмови. Таким чином, у випадку, коли у рішенні суду буде констатована неправильність чи хибність рішень митних органів, які зумовили (призвели, потягли) помилкову та/або надмірну сплату сум митних платежів, ці платежі повертаються декларанту в порядку і на умовах, встановлених у ст. 301 МК України, ст. 43 Податкового кодексу України та статті 45 Бюджетного кодексу України. Відтак, звертаючись до суду з даним позовом, позивач обрав належний спосіб захисту. Аналогічна правова позиція висловлена Верховним Судом в постанові від 12.04.2018 по справі № 820/2014/17. З огляду на вказане, картка відмови № UA806070/2024/000020 від 15.03.2024 у прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів, яка винесена відповідачем у зв`язку з прийняттям спірного рішення про коригування митної вартості, яке визнано судом протиправним, підлягає скасуванню. Ухвалюючи дане судове рішення колегія суддів керується ст.322 КАС України, ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, практикою Європейського суду з прав людини (рішення Серявін та інші проти України) та Висновком № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів (п.41) щодо якості судових рішень. Згідно рішення Європейського суду з прав людини по справі Серявін та інші проти України(п.58) суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішенні судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча п. 1 ст.6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення. Пунктом 41 Висновку №11 (2008) Консультативної ради європейських суддів зазначено, що обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд. Враховуючи вище зазначені положення, дослідивши фактичні обставини та питання права, що лежать в основі спору по даній справі, колегія суддів дійшла до висновку про відсутність необхідності надання відповіді на інші аргументи апелянта, оскільки судом були досліджені усі основні питання, які є важливими для прийняття даного судового рішення. Відповідно до статті 242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи. За приписами пункту 2 частини першої статті 315 КАС України суд апеляційної інстанції за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити нове судове рішення у відповідній частині або змінити судове рішення. Підставами для зміни рішення є неповне з`ясування судом обставин, що мають значення для справи (частина перша статті 317 КАС України). Зміна судового рішення може полягати, зокрема, у доповненні або зміні його мотивувальної та (або) резолютивної частини (частина четверта статті 317 КАС України). З огляду на вищевказане, враховуючи те, що суд першої інстанції дійшов вірного висновку про визнання протиправним та скасування рішення Полтавської митниці про коригування митної вартості товару №UA806000/2024/000006/2 від 15.03.2024, однак при цьому не виклав мотивів, якими він керувався, стверджуючи про непідтвердженість під час судового розгляду всіх фактичних підстав для прийняття відповідачем оскаржуваного рішення про коригування митної вартості товарів, а відтак, не встановив всіх обставин у справі та не надав належної правової оцінки доказам по справі, рішення Харківського окружного адміністративного суду від 20.05.2025 по справі № 520/17085/24 слід змінити в частині визнання протиправним та скасування рішення Полтавської митниці про коригування митної вартості товару №UA806000/2024/000006/2 від 15.03.2024 з підстав та мотивів задоволення позовних вимог, виклавши мотивувальну частину рішення в редакції цієї постанови. В іншій частині рішення Харківського окружного адміністративного суду від 20.05.2025 по справі № 520/17085/24 підлягає залишенню без змін. Керуючись ч. 4 ст. 241, ст. ст. 243, 250, 254, 308, 310, 315, 317, 321, 322, 325, 326-329 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,

ПОСТАНОВИВ: Апеляційну скаргу Полтавської митниці - залишити без задоволення. Рішення Харківського окружного адміністративного суду від 20.05.2025 по справі № 520/17085/24 змінити з мотивів задоволення позовних вимог в частині визнання протиправним та скасування рішення Полтавської митниці про коригування митної вартості товару №UA806000/2024/0000006/2 від 15.03.2024. В іншій частині рішення Харківського окружного адміністративного суду від 20 травня 2025 року по справі №520/17085/24 залишити без змін. Постанова набирає законної сили з дати її ухвалення та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду. Головуючий суддя Л.В. Любчич Судді О.А. Спаскін О.В. Присяжнюк Повний текст постанови складено 13.08.2025 року