Постанова 4851 № 520/34753/24

ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 04 серпня 2025 р.Справа № 520/34753/24 Другий апеляційний адміністративний суд у складі колегії: Головуючого судді: Любчич Л.В., Суддів: Присяжнюк О.В. , Спаскіна О.А. , за участю секретаря судового засідання Труфанової К.М. розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Другого апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Харківської митниці на рішення Харківського окружного адміністративного суду від 29.04.2025, головуючий суддя І інстанції: Бадюков Ю.В., майдан Свободи, 6, м. Харків, 61022, повний текст складено 29.04.25 року по справі № 520/34753/24 за позовом Приватного підприємства Торговий дім Золота миля до Харківської митниці Держмитслужби про визнання протиправними та скасування рішення, картки відмови, ВСТАНОВИВ: Приватне підприємство «Торговий дім «Золота миля» (далі ПП «ТД «Золота миля», позивач) звернулось до Харківського окружного адміністративного суду з позовом до Харківської митниці Держмитслужби ( далі Харківська митниця, відповідач), в якому просило суд: - визнати противоправним та скасувати Рішення про коригування митної вартості товарів № UА807000/2024/000663/2 від 25.11.2024р. та Картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №UА807200/2024/000797; - стягнути з Харківська митниця Держмитслужби на користь Приватне підприємство «Торговий дім «Золота миля» (ідентифікаційний код 34470937, місцезнаходження: 61001, Харківська область, місто Харків, проспект Героїв Харкова, будинок 135-А) судовий збір у сумі 4 844,80грн. Рішенням Харківського окружного адміністративного суду від 29.04.2025 у справі № 520/34753/24 адміністративний позов ПП "ТД "Золота миля" до Харківської митниці - задоволено. Визнано противоправним та скасовано рішення про коригування митної вартості товарів № UА807000/2024/000663/2 від 25.11.2024 та картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №UА807200/2024/000797. Стягнуто на користь ПП ТД «Золота миля» судові витрати в загальному розмірі 4 844,80 грн за рахунок бюджетних асигнувань Харківської митниці Держмитслужби. Відповідач, не погодившись з вказаним рішенням суду першої інстанції, подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на незаконність, необґрунтованість, ненадання належної правової оцінки доказам по справі, обставинам та матеріалам справи, що мають значення для правильного вирішення справи, порушення судом норм процесуального права та неправильне застосуванням норм матеріального права, просить суд апеляційної інстанції скасувати рішення Харківського окружного адміністративного суду від 29.04.2025 по справі № 520/34753/24 та ухвалити нове судове рішення, яким повністю відмовити в задоволенні позову ПП «Золота миля». В обґрунтування вимог апеляційної скарги вказував, що судом першої інстанції не надано жодної оцінки доводам відповідача, викладеним у відзиві на позов, відтак, і не зазначено мотивів не прийняття таких доводів. Задоволення судом першої інстанції вимоги позивача щодо скасування картки відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №UА807200/2024/000797 апелянт вважає неналежним та неправильним способом захисту прав позивача, оскільки така картка вичерпала свою дію фактом її виконання позивачем, шляхом здійснення декларування товарів за новою митною декларацією (за якою товар було випущено у вільний обіг), тому і не може бути окремим предметом оскарження. Також апелянт зазначив про наявність у митного органу підстав для більш детального аналізу умов зовнішньоекономічної операції ПП «ТД «Золота миля» щодо вирішення складного випадку визначення митної вартості, оскільки під час здійснення співробітником підрозділу митного оформлення митного контролю ЕМД МД № 24UA807200017295U5 від 25.11.2024, спрацювали ризики, згенеровані АСАУР щодо можливого заниження митної вартості товарів (додаються), зокрема за кодом 105-2 (Контроль правильності визначення митної вартості). Просив суд апеляційної інстанції врахувати, що спрацювання АСАУР за напрямом перевірки правильності визначення митної вартості товарів у зв`язку з ризиком заниження митної вартості є обов`язковою до виконання рекомендацією посадовій особі митного органу більш ретельно опрацювати подані до митного оформлення документи. Стверджував, що у результаті порівняння задекларованого за ціною угоди рівня митної вартості оцінюваних товарів з рівнем митної вартості ідентичних та подібних товарів, було встановлено, що заявлений до митного оформлення товар позивача декларується за меншою вартість, аніж наявний ідентичний товар в базі ЄАІС Держмитслужби, а саме: товар № 1 2,3687 Євро/кг 2,4646 дол. США/кг, в той час як задекларований рівень вартості 1,9687 Євро/кг 2,0485 дол.США/кг. Пославшись на висновок Верховного Суду у постановах від 04.08.2021 по справі №520/3421/19 та № 520/4787/19, переконував, що наявність у ЄАІС ДФС інформації про митну вартість подібних товарів може бути підставою для витребування у декларанта додаткових документів для підтвердження заявленої митної вартості. Крім того, вказує, що в порушення приписів п.2 ч.2 ст. 52 МК України, позивачем не було надано до митного контролю інформацію щодо вартісних характеристик товарів, а саме прайс-лист від виробника товару. Зауважує, що митна декларація країни відправлення від 19.11.2024 не може бути взята до уваги як документ, що підтверджує митну вартість товару, оскільки не засвідчує факт експорту через відсутність в ній дати експорту та відміток митних органів країни відправлення. Також апелянт звертає увагу суду апеляційної інстанції, що позивачем не було надано банківських платіжних документів, на підтвердження факту оплати послуг з перевезення, калькуляцію транспортних витрат, що містить дані про маршрут перевезення, його протяжність у кілометрах до місця ввезення на митну територію України та по митній території України, а надані позивачем транспортні документи не містять інформації щодо навантажувально-розвантажувальних робіт, що унеможливлює встановлення митної вартості транспортування. Вищевикладене обумовило виникнення у посадової особи митниці обґрунтованого сумніву у правильності визначення митної вартості товару позивача, заявленої у ЕМД № 24UA807200017295U5 від 25.11.2024, з яким закон пов`язує можливість витребування додаткових документів у декларанта та надає митниці право вчиняти наступні дії, спрямовані на визначення дійсної митної вартості товарів. З огляду на положення ч. 2 ст. 58 МК України 03.02.2023, стверджує, що митницею було прийняте рішення про неможливість визначення митної вартості за першим методом (за ціною угоди), та керуючись статтями 54, 55, 60, 64 МК України підготовлено рішення про коригування митної вартості оцінюваного товару № UА807000/2024/000663/2 за резервним методом, підстави обрання якого зазначені у графі

33. Таким чином, наполягає, що спірне рішення про коригування митної вартості № UА807000/2024/000663/2 від 25.11.2024 винесено на підставах, у межах повноважень та у спосіб, визначений нормами МК України та інших підзаконних нормативних актів, а також з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття відповідних рішень, а тому підстави для його скасування відсутні. Крім того, апелянт зауважив, що позивачем невірно розраховано та сплачено суму судового збору, яку в підсумку стягнуто судом з відповідача. Пояснив, що відповідно до правового висновку Верховного Суду, викладеного у постанові від 27.05.2025 по справі № 520/102/24, розрахунок належного до сплати судового збору при оскарженні рішень про коригування митної вартості товарів має здійснюватися виходячи з розміру різниці між митною вартістю, що була розрахована позивачем, та митною вартістю, що була визначена оскаржуваним рішенням, яка в даному випадку становить 2422,40 грн. Разом з цим, при розрахунку суми судового збору позивачем та судом першої інстанції додатково визначено суму судового збору за оскарження картки відмови, внаслідок чого з відповідача на користь позивача стягнуто судовий збір у розмірі 4 844,80 грн, що, на думку апелянта, є неправомірним. У надісланому до суду відзиві на апеляційну скаргу позивач заперечував проти задоволення її вимог, просив рішення суду першої інстанції залишити без змін, як законне і обґрунтоване. Просив врахувати, що встановивши вiдсутнiсть достатніх відомостей, що підтверджують задекларовану митну вартість товарів, митний орган повинен вказати, які саме складові митної вартості товарів є непідтвердженими, чому з поданих документів неможливо встановити дані складові, та які документи необхідно подати для підтвердження того чи іншого показника. Натомість, 25.11.2024 року митницею було направлено ПП «ТД «Золота миля» запит (Повідомлення) б/н до МД № 24UA8072000017295U5, в якому зазначено лише загальний перелік документів, які декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу митного органу зобов`язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності), в зв`язку з тим, що документи, передбачені ч. 2 ст. 53 МК України, не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари. При цьому, конкретних обставин, які викликали відповідно сумніви, причини неможливості їх перевірки на пiдставi наданих декларантом документів, а також обґрунтування необхідності перевірки спірних відомостей, митним органом не зазначено. Разом з цим, не зважаючи на вказане, позивачем були надані додаткові документи та пояснення, в яких зазначено, що згідно наданих декларантом документів можливо визначити всі складові митної вартості товарів за ціною угоди. Повідомлено про відсутність у ПП «Торговий дім «Золота миля» рахунків про здійснення платежів третім особам на користь продавця, оскільки за умовами контракту №ВО-244-141122 від 14.11.2022, укладеного з постачальником оцінюваного товару, позивач не здійснював таких платежів. Зауважив, що до митного оформлення було надано інвойс 2024/00940 від 19.11.2024, за умовами якого товар має бути оплачено не пізніше 14 календарних днів від дати відвантаження партії товару. Пояснив, що прайс-лист у взаємовідносинах з компанією постачальником товару в рамках вказаного контракту не складався контрагентом позивача, відтак, відповідно, і не міг бути поданий до митного оформлення. Твердження апелянта про неможливість врахування митної декларації країни відправлення, як документу, що підтверджує митну вартість товарів, вважає безпідставним, оскільки така декларація не належить до переліку обов`язкових документів, визначеному ч.2 ст. 53 МК України, які підтверджують митну вартість товару. Зауваження митного органу щодо недоведеності транспортних витрат вважає неприйнятними, оскільки до митного оформлення позивачем було надано всі необхідні документи, якими в повній мірі підтверджується вартість і склад витрат на транспортування товару. Зауважує, що оплата транспортних послуг, наданих ТОВ «С+В-Транс» по договору від 15.11.2024 №1511/ЗМ згідно рахунку № 739 від 19.11.2024 була здійснена 27.12.2024, що підтверджується наданою копіює платіжної інструкції. Просив врахувати, що декларування позивачем митної вартості товару на рівні, нібито нижчому, ніж рівень митної вартості на подібні товари, оформлені іншими митницями, не може розцінюватися як заниження декларантом митної вартості та не є перешкодою для застосування першого методу визначення митної вартості товару, а відтак не може бути достатньою та самостійною підставою для відмови у здійсненні митного оформлення товару за першим методом визначення його митної вартості. Наполягав, що декларантом надано вичерпний перелік документів згідно з нормами МК України щодо документального підтвердження складових частин заявленої митної вартості оцінюваного товару за ціною угоди та методу її визначення, на підставі яких можливо визначити всі складові митної вартості оцінюваних товарів за ціною угоди, а резервний метод визначення митної вартості застосовано відповідачем без достатніх на те підстав та з порушенням порядку черговості послідовного використання методів, визначених статтями 59-63 МК України. Крім того вказав, що об`єднання вимог про визнання протиправним рішення про коригування митної вартості та прийнятої на його підставі картки відмови є належним способом захисту порушених прав позивача та відповідає усталеній практиці Верховного Суду, відображеній, зокрема, в постанові від 17.05.2022 по справі № 809/506/17. Колегія суддів вислухавши суддю-доповідача, представників сторін, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, дослідивши докази, що стосуються фактів, на які відповідач посилається в апеляційній скарзі, прийшла до висновку, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає з наступних підстав. Судом першої інстанції встановлені наступні обставини, які не оспорені сторонами. 25.11.2024 ПП «Торговий Дім «Золота Миля» було подано до Харківської митниці Держмитслужби електронну митну декларацію яка була прийнята митним органом з присвоєнням їй номера № 24UA807200017295U5 щодо оформлення товару Насіння інших олійних культур-насіння маку блакитного харчового (для використання у харчовій промисловості) 22 000,00кг. Врожай 2024р. Дата виробництва: листопад 2024р. Кінцевий термін використання листопад 2025 року, що надійшов в рамках Контракту № ВО-244-141122 від 14.11.2022р. з Компанією Fine- Seed Bt. Специфікацією № 5-24 від 04.11.24 до Контракту № ВО-244-141122 від 14.11.2022р. передбачено поставку товару: Мак блакитний, харчовий, врожай 2024р., в кількості 22 000,00 кг, за ціною 1,900 євро/кг. загальною вартістю 41 800,00 євро. Умови поставки: FСА Zalaapati, Угорщина, згідно Інкотермс-2020. Умови оплати за поставку партії товару: 100% оплата не пізніше 14 календарних днів з дати відвантаження кожної партії. На підтвердження заявленої у митній декларації № 24UA807200017295U5 від 25.11.2024 митної вартості товару, яка становить 43 311,88 євро та відповідно 1 862 094,86 грн. разом з декларацією позивачем до митного органу були надані наступні документи: Сертифікат якості б/н від 19.11.2024; Пакувальний лист б/н від 19.11.2024; Інвойс 2024/00940 від 19.11.2024; CMR U149705 від 19.11.2024; Фітосанітарний сертифікат EU/HU/E1 462176 від 19.11.2024; EUR1 D0529952 від 19.11.2024; Транспортний рахунок 739 від 19.11.2024; Довідка про транспортні витрати б/н від 19.11.2024; Калькуляція б/н від 19.11.2024; Контракт ВО-244-141122 від 14.11.2022р.; Специфікація 5-24 від 04.11.2024; Додаткова угода 1 від 13.02.20234; Транспортний договір 1511/ЗМ від 15.11.2024; Сертифікат здоров`я б/н від 15.11.2024; Декл. виробника б/н від 19.11.2024; Лист б/н від 14.11.2022; Комерційна пропозиція б/н від 04.11.2024; Заявка на перевезення б/н від 15.11.2024; Експортна митна декларація 24HU9210002D418747 від 19.11.2024 25.11.2024 року митницею було направлено запит (Повідомлення) б/н до МД №24UA807200017295U5 декларанту, в якому зазначено, що у відповідності до ст.53, 336, 337 МК України, при проведенні перевірки документів, що були надані до митного оформлення, виявлено що документи, зазначені у частині другій статті 53 МКУ, не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа зобов`язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) митному органу такі додаткові документи: 1)рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов`язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту); 2)виписку з бухгалтерської документації; 3)ліцензійний чи авторський договір покупця, що стосується оцінюваних товарів та є умовою продажу оцінюваних товарів; 4)каталоги, специфікації, загальні прейскуранти (прайс-листи) виробника товару; 6)висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини (бажано ДП Держзовнішінформ або ДП Укрпромзовнішекспертиза) з урахуванням Методичних рекомендацій щодо роботи посадових осіб митних органів з аналізу, виявлення та оцінки ризиків при здійсненні контролю за правильністю визначення митної вартості товарів, які переміщуються через митний кордон України, затверджених наказом ДМС України від 01.07.2021 № 476; 25.11.2024р. (№24/12/506) ПП «Торговий Дім «Золота Миля» були надані митному органу додаткові документи та пояснення в яких зазначено, що згідно наданих декларантом документів можливо визначити всі складові митної вартості оцінюваних товарів за ціною угоди, а декларантом надано вичерпний перелік документів згідно норм митного Кодексу України щодо підтвердження складових частин заявленої митної вартості оцінюваного товару за ціною угоди та методу її визначення. Листом від 25 листопада 2024 року № 24/12/506 відповідача повідомлено про наступне: 1) Щодо надання рахунків про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом), повідомляємо, що ПП «Торговий дім «Золота миля» не має таких рахунків та відповідно не здійснював такі платежі; 2) Стосовно надання виписки з бухгалтерської документації щодо оплати транспортних послуг - ПП «Торговий дім «Золота миля» повідомляє, що разом з митною декларацією від 25.11.2024 №24UA807200017295U5 були надані Інвойс 2024/00940 від 19.11.2024, який за умовами контракту (п.3) має бути сплачений не пізніше 14 календарних днів від дати відвантаження партії товару. 3) Стосовно надання ліцензійного чи авторського договір покупця, що стосується оцінюваних товарів та є умовою продажу оцінюваних товарів, повідомляємо, що ПП «Торговий дім «Золота миля» такі договори не укладались. 4) Щодо надання каталогів, специфікацій, загальні прейскуранти (прайс-листи) виробника товару, ПП «Торговий дім «Золота миля» повідомляє, що разом з митною декларацією від 25.11.2024 №24UA807200017295U5 митному органу була надана калькуляція б/н від 19.11.2024р., Комерційна пропозиція б/н від 04.11.2024р. 6) Стосовно надання висновків про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини, повідомляємо, що на даний час ПП «Торговий дім «Золота миля» не має таких висновків. 25.11.2024 Харківською митницею Державної митної служби України було відмовлено у оформленні (випуску) товарів, складено Картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №UA807200/2024/000797 та прийнято рішення про коригування митної вартості № UA807000/2024/000663/2 від 25.11.2024. Цінової інформації (ціни договорів) щодо вартості ідентичних товарів в розумінні ст.59 та з урахуванням ст.61 МКУ у максимально найближчий до дати експорту оцінюваного товару в Україні термін у митниці не виявлено (згідно даних ПІК «Інспектор»). У зв`язку з чим, митну вартість товарів визначено згідно ст.60 МКУ за методом визначення митної вартості за ціною ідентичних та подібних товарів, митне оформлення яких вже здійснено. Не погоджуючись із вищевказаними рішенням про коригування митної вартості товарів та карткою відмови в прийнятті митної декларації позивач звернувся до суду з даним позовом. Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з їх обґрунтованості, оскільки відповідачем під час судового розгляду не спростовано правильність визначення позивачем митної вартості за основним методом, а також не підтверджено належними доводами наявність у поданих ПП «ТД «Золота миля» документах розбіжностей, ознак підробки або відсутності всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товару, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за цей товар, а відтак відсутні підстави для коригування митної вартості. Судом зазначено, що у порядку ч.1 ст. 55 МК України митний орган приймає рішення про визначення митної вартості товару і у силу ч.2 ст.2 КАС України останнє повинно бути обґрунтовано належними юридичними і фактичними мотивами, до яких не належить неправильність первісного визначення митної вартості товару платником, адже ця подія є виключно приводом для ініціювання процедури консультацій, а не єдиною і достатньою підставою для прийняття остаточного управлінського рішення. Судом враховано, що оскаржуване у даній справі рішення не містять жодних відомостей про будь-які характеристики ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, обсяги партій, умов поставки, комерційних умов тощо (вказано лише номер та дату митної декларації, яка стала джерелом інформації для коригування митної вартості). Відповідачем під час розгляду справи не надано до суду доказів здійснення детального порівняння, як і не надано доказів, які б підтверджували аналогічність характеристик імпортованого позивачем товару та товару, митна вартість якого була взята митницею за зразок для обчислення. Відтак, враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку, що відповідачем не надано до суду належних та достатніх доказів правомірності винесеного рішення про коригування митної вартості. Надаючи правову оцінку встановленим обставинам справи та доводам апеляційної скарги, а також виходячи з меж апеляційного перегляду справи, визначених статтею 308 КАС України, колегія суддів зазначає наступне. Відносини з приводу митного контролю та митного оформлення товарів, що переміщуються через митний кордон України, справлянням митних платежів регулюються положеннями Митного кодексу України від 13.03.2012 № 4495-VI, що набрав чинності з 01.06.2012 (далі по тексту МК України). Положеннями ч. 1 ст. 246 МК України встановлено, що метою митного оформлення є забезпечення дотримання встановленого законодавством України порядку переміщення товарів, транспортних засобів комерційного призначення через митний кордон України, а також забезпечення статистичного обліку ввезення на митну територію України, вивезення за її межі і транзиту через її територію товарів. Митне оформлення розпочинається з моменту подання митному органу декларантом або уповноваженою ним особою митної декларації або документа, який відповідно до законодавства її замінює, та документів, необхідних для митного оформлення, а в разі електронного декларування - з моменту отримання митним органом від декларанта або уповноваженої ним особи електронної митної декларації або електронного документа, який відповідно до законодавства замінює митну декларацію (ч. 1 ст. 248 МК України). Положеннями ч. 2 та 3 ст. 257 МК України визначено, що електронне декларування здійснюється з використанням електронної митної декларації, засвідченої електронним підписом, та інших електронних документів або їх реквізитів у встановлених законом випадках, а також електронних (сканованих) копій паперових документів, засвідчених електронним підписом декларанта або уповноваженої ним особи. Митна декларація та інші документи, подання яких митним органам передбачено цим Кодексом, оформлені на паперовому носії та у вигляді електронних документів, мають однакову юридичну силу. На виконання пп. «ж» п. 5 ч. 8 ст. 257 МК України митне оформлення товарів, транспортних засобів комерційного призначення здійснюється митними органами на підставі митної декларації, до якої декларантом залежно від митних формальностей, установлених цим Кодексом для митних режимів, та заявленої мети переміщення вносяться такі відомості, у тому числі у вигляді кодів, зокрема відомості про товари: митна вартість товарів та метод її визначення. Згідно з ч. 2 ст. 52 МК України, декларант або уповноважена ним особа, які заявляють митну вартість товару, зобов`язані: заявляти митну вартість, визначену ними самостійно, у тому числі за результатами консультацій з митним органом; подавати митному органу достовірні відомості про визначення митної вартості, які повинні базуватися на об`єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню; нести всі додаткові витрати, пов`язані з коригуванням митної вартості або наданням митному органу додаткової інформації. Статтею 49 МК України передбачено, що митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, є вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари. При цьому ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті, - це загальна сума всіх платежів, які були здійснені або повинні бути здійснені покупцем оцінюваних товарів продавцю або на користь продавця через третіх осіб та/або на пов`язаних із продавцем осіб для виконання зобов`язань продавця (ч. 5 ст. 58 МК України). Відповідно до ч. 1 ст. 57 МК України визначення митної вартості товарів, які ввозяться в Україну відповідно до митного режиму імпорту, здійснюється за такими методами: 1) основний - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції); 2) другорядні: а) за ціною договору щодо ідентичних товарів; б) за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів; в) на основі віднімання вартості; г) на основі додавання вартості (обчислена вартість); ґ) резервний. Таким чином, методи визначення митної вартості товарів можуть бути підрозділені на: а) основний; б) другорядні. Крім того, митним законодавством передбачена система другорядних методів. Під час визначення митної вартості товарів учасник митних відносин може застосувати тільки один із різновидів методів - основний метод або ж конкретний другорядний метод. Застосування методу визначення вартості товарів повинно бути обґрунтованим. Колегія суддів зауважує, що пріоритетним до застосування є саме основний метод. Це, відповідно, обумовлює необхідність, у випадку наявності достатніх підстав, застосовувати в першочерговому порядку основний метод визначення митної вартості товару. Тільки у випадку відсутності необхідних умов для застосування основного методу, повинні використовуватися методи закріплені приписами пункту другого частини першої статті 57 МК України, які застосовуються у субсидіарному порядку - учасник митних відносин обирає один із системи другорядних методів. Про субсидіарний характер застосування другорядних методів свідчить зміст положень частини третьої статті 58 МК України. Згідно з ч. 2 ст. 54 МК України контроль правильності визначення митної вартості товарів за основним методом - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту (вартість операції), здійснюється митним органом шляхом перевірки розрахунку, здійсненого декларантом, за відсутності застережень щодо застосування цього методу, визначених у частині першій статті 58 цього Кодексу. Митний орган з метою здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів має право: 1) упевнюватися в достовірності або точності будь-якої заяви, документа чи розрахунку, поданих для цілей визначення митної вартості; 2) у випадках, встановлених цим Кодексом, письмово запитувати від декларанта або уповноваженої ним особи встановлені статтею 53 цього Кодексу додаткові документи та відомості, якщо це необхідно для прийняття рішення про визнання заявленої митної вартості; 3) у випадках, встановлених цим Кодексом, здійснювати коригування заявленої митної вартості товарів; 4) проводити в порядку, визначеному статтями 345-354 цього Кодексу, перевірки правильності визначення митної вартості товарів після їх випуску; 5) звертатися до митних органів інших країн із запитами щодо надання відомостей, необхідних для підтвердження достовірності заявленої митної вартості; 6) застосовувати інші передбачені цим Кодексом форми митного контролю ( ч. 5 ст. 54 МК України). За результатами здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів митний орган визнає заявлену декларантом або уповноваженою ним особою митну вартість чи приймає письмове рішення про її коригування відповідно до положень статті 55 цього Кодексу. Митний орган може відмовити у митному оформленні товарів за заявленою декларантом або уповноваженою ним особою митною вартістю виключно за наявності обґрунтованих підстав вважати, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, у разі: 1) невірно проведеного декларантом або уповноваженою ним особою розрахунку митної вартості; 2) неподання декларантом або уповноваженою ним особою документів згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах другій - четвертій статті 53 цього Кодексу, або відсутності у цих документах всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари; 3) невідповідності обраного декларантом або уповноваженою ним особою методу визначення митної вартості товару умовам, наведеним у главі 9 цього Кодексу; 4) надходження до митного органу документально підтвердженої офіційної інформації митних органів інших країн щодо недостовірності заявленої митної вартості ( ч. 6 ст. 54 МК України). Згідно з ч. 1 ст. 55 МК України рішення про коригування заявленої митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України з поміщенням у митний режим імпорту, приймається митним органом у письмовій формі під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості цих товарів як до, так і після їх випуску, якщо митним органом у випадках, передбачених частиною шостою статті 54 цього Кодексу, виявлено, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів.. За правилами ч. 3 ст. 58 МК України у разі якщо митна вартість не може бути визначена за основним методом, застосовуються другорядні методи, зазначені у пункті 2 частини першої статті 57 цього Кодексу. Відповідно до ч. 1 ст. 53 МК України у випадках, передбачених цим Кодексом, декларант подає митному органу документи, що підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення. Таким чином, документальне підтвердження в аспекті відповідних митних процедур має своїм завданням підтвердити: а) заявлену митну вартість товарів; б) обраний суб`єктом господарювання метод визначення такої вартості. За правилами ч. 2 ст. 53 МК України документами, які підтверджують митну вартість товарів, є: 1) декларація митної вартості, що подається у випадках, визначених у частинах п`ятій і шостій статті 52 цього Кодексу, та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості; 2) зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності; 3) рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об`єктом купівлі-продажу); 4) якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару; 5) за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару; 6) транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів; 7) ліцензія на імпорт товару, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню; 8) якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування. Згідно з ч. 5 ст. 53 МК України забороняється вимагати від декларанта або уповноваженої ним особи будь-які інші документи, відмінні від тих, що зазначені в цій статті. Зі змісту статті 53 МК України випливає, що законом визначений вичерпний перелік документів, що подається декларантом митному органу для підтвердження заявленої митної вартості товарів та обраного методу її визначення. Дана норма кореспондує й положенням частини третьої статті 318 МК України, якою встановлено, що митний контроль передбачає виконання митними органами мінімуму митних формальностей, необхідних для забезпечення додержання законодавства України з питань митної справи.. Водночас за приписами ч.3 ст.53 МК України у разі якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, які мають вплив на правильність визначення митної вартості, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу митного органу зобов`язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) такі додаткові документи: 1) договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов`язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається; 2) рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом); 3) рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов`язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту); 4) виписку з бухгалтерської документації; 5) ліцензійний чи авторський договір покупця, що стосується оцінюваних товарів та є умовою продажу оцінюваних товарів; 6) каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару; 7) копію митної декларації країни відправлення; 8) висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини. Декларант або уповноважена ним особа за власним бажанням може подати додаткові наявні у них документи для підтвердження заявленої ними митної вартості товару. (ч. 6 ст. 53 МК України). Зміст наведених норм дає підстави вважати, що митні органи мають право здійснювати контроль правильності обчислення декларантом митної вартості, але ці повноваження здійснюються у спосіб, визначений законом. Зокрема, витребування додаткових документів на підтвердження задекларованої митної вартості може мати місце тільки у випадку наявності обґрунтованих сумнівів у достовірності поданих декларантом відомостей. Наявність у митного органу обґрунтованого сумніву у правильності визначення митної вартості є обов`язковою умовою, оскільки саме з цією обставиною закон пов`язує можливість витребування додаткових документів у декларанта та надає митниці право вчиняти наступні дії, спрямовані на визначення дійсної митної вартості товарів. При цьому, витребувати необхідно лише ті документи, які дають можливість пересвідчитись у правильності чи помилковості задекларованої митної вартості, а не всі, які передбачені статтею 53 МК України. Ненадання повного переліку витребуваних документів може бути підставою для визначення митної вартості не за першим методом лише тоді, коли подані документи є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності не спростовують сумнів у достовірності наданої інформації. Аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 22.08.2019 по справі № 810/2784/18, від 06.09.2019 по справі № 815/2501/18, від 26.11.2019 по справі № 821/107/16. Також, колегія суддів зазначає, що сумніви є обґрунтованими, якщо документи містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, яка була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари. У митниці є обов`язок зазначити конкретні обставини, які викликали відповідні сумніви, причини неможливості їх перевірки на підставі наданих декларантом документів, а також обґрунтувати необхідність перевірки спірних відомостей та зазначити документи, надання яких може усунути сумніви у їх достовірності. Встановивши відсутність достатніх відомостей, що підтверджують задекларовану митну вартість товарів, орган митної служби повинен вказати, які саме складові митної вартості товарів є непідтвердженими, чому з поданих документів неможливо встановити дані складові та які документи необхідні для підтвердження того чи іншого показника. Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду України від 02 червня 2015 року (справа № 21-498а15). Судом апеляційної інстанції встановлено, що відповідно до оскаржуваного рішення про коригування митної вартості № UА807000/2024/000663/2 від 25.11.2024 підставою для невизнання заявленої декларантом митної вартості та її коригування вказано, що задекларований рівень митної вартості товару нижче, ніж рівень митної вартості на подібні товари, оформлені в митному відношенні іншими митницями ДМСУ раніше. В обґрунтування причин невизнання заявленої декларантом митної вартості, а також неможливості її визначення відповідно до вимог ст.ст. 54, 55, 57, 58, 59 МК України, відповідач вказав на невідповідність обраного декларантом методу визначення митної вартості товару умовам, наведеним у главі 9 МК України, з посиланням на те, що використані декларантом відомості не підтверджені в повній мірі документально, а документи, які подані декларантом та зазначені у частині другій статті 53 МК України, не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, а також декларантом ненадано всіх витребуваних додаткових документів, передбачених ст. 53 МК України. За твердженням відповідача подані позивачем документи мають розбіжності, що впливають на правильність визначення митної вартості, а саме: - наявні рішення про визначення митної вартості за ідентичним товаром по даному підприємству; - митна декларація країни відправлення від 19.11.2024 № 24HU9210002D418747 не може бути взята до уваги як документ, що підтверджує митну вартість товару, оскільки не засвідчує факт його експорту через відсутність в такій декларації дати експорту та відміток митних органів країни відправлення; - відсутня інформація щодо калькуляція транспортних витрат, що містить відомості про маршрут перевезення, його протяжність у кілометрах до місця ввезення на митну територію України та по митній території України, розмір тарифної ставки на перевезення за одиницю виміру (вагу) товару за 1 кілометр маршруту; - до митного оформлення не надано прайс-лист, обов`язковість якого передбачена п. 8.6 Контракту від 14.11.2022 №BO-244-141122; - згідно тлумачення Інкотермс 2020 умови поставки FCA означають, що продавець товару виконав свої зобов`язання щодо поставки, виконавши митне очищення для експорту та передавши його перевізнику у названому покупцем місці. Вибір місця поставки впливає на зобов`язання щодо завантаження й розвантаження товару у такому місці. Якщо поставка здійснюється в приміщенні продавця, то продавець несе відповідальність за відвантаження. Якщо ж поставка здійснюється в іншому місці, продавець за відвантаження товару відповідальності не несе. Ціна FCA означає, що контрактна (фактурна) ціна за товар включає в себе суму вартості самого товару , а також експортного митного оформлення цього товару з оплатою експортних мит і інших зборів, вартість доставки до основного перевізника в місці, вказаному покупцем та навантаження товару в транспортний засіб, без вартості доставки (фрахту) до покупця. В наданих транспортних документах відсутня інформація щодо навантажувально-розвантажувальних робіт, таким чином, відомості стосовно такої складової митної вартості як транспортування не підтверджені документально, не визначені кількісно та достовірно, що суперечить положенням п. 2 ч. 2 ст. 52 МКУ, ч. 2, 9, 10 та 21 ст. 58 МКУ; - відсутні банківські та платіжні документи, що підтверджують факт оплати транспортно-експедиційних послуг, що суперечить вимогам Наказу МФУ від 24.05.2012 №599 «Про затвердження Форми декларації митної вартості та Правил її заповнення»; - згідно рахунку на оплату від 19.11.2024 №739 зазначено: «Повідомлення про оплату обов`язкове, інакше не гарантується наявність товару на складі. Товар відпускається за фактом надходження коштів на р/р Постачальника …», будь-які банківські/ платіжні документи відсутні; а також в зв`язку з неможливістю надати декларантом всі витребувані додаткові документи, передбачені п.3 ст.53 МКУ та вимогою надати рішення про визначення митної вартості; 2) не надана декларантом (відсутня у розпорядженні митного органу) інформація щодо угод на ідентичні товари; 3) не надана декларантом (відсутня у розпорядженні митного органу) інформація щодо угод на подібні товари; 4) не надана декларантом (відсутня у розпорядженні митного органу) інформація:- щодо ідентичних чи подібних товарів, які продаються на митній території України у незмінному стані; - відсутні дані щодо витрат наінформації виплату комісійних винагород, звичайних надбавок на прибуток та загальних витрат у зв`язку з продажем на митній території України;- відсутні дані щодо витрат понесених в Україні на навантаження, вивантаження, транспортування, страхування; 5) не надана декларантом (відсутня у розпорядженні митного органу) інформація та документи, які мали вплив на процес формування ціни товару:- на матеріал та витрат, понесених виробником в зв`язку з виробництвом товарів; - витрат на завантаження, вивантаження, страхування, транспортування до місця перетинання митного кордону України;- прибутку, що одержує експортер у результаті поставки в Україну. З метою забезпечення повноти оподаткування було проведено аналіз баз даних АСМО «Інспектор» та ЄАІС Держмитслужби України та встановлено, що рівень митної вартості раніше визнаних (визначених) товарів, оформлених митними органами становить: товар 1) 2,465 $/кг (2,368 Євро/кг). Враховуючи вищезазначене, митну вартість даних товарів скориговано до цього рівня. Джерелом інформації для даного рішення по товарам зазначено наявну у митного органу цінову інформація щодо раніше визнаних (визначених) митними органами митних вартостей: товар 1) №UA209170/2024/079074 від 23.09.2024 (24UA209170079074U2), код товару згідно з УКТ ЗЕД 1207919000, назва товару: Насіння блакитного маку…, країна походження EU (Європа), умови поставки FСA, вага нетто 22 000 кг. Коригування митної вартості здійснено за другорядним (резервним) методом у відповідності до статті 64 МКУ. Розрахунок митної вартості складає: товар 1) 2,465 $/кг (2,368 Євро/кг). Колегія суддів зазначає, що порядок коригування митної вартості товарів встановлено статтею 55 МК України. Відповідно до частини другої цієї статті письмове рішення про коригування заявленої митної вартості товарів має містити, зокрема, наявну в митного органу інформацію (у тому числі щодо числових значень складових митної вартості, митної вартості ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, інших умов, що могли вплинути на ціну товарів), яка призвела до виникнення сумнівів у правильності визначення митної вартості та до прийняття рішення про коригування митної вартості, заявленої декларантом; обґрунтування числового значення митної вартості товарів, скоригованої органом доходів і зборів, та фактів, які вплинули на таке коригування. За Правилами заповнення рішення про коригування митної вартості товарів, затвердженими наказом Міністерства фінансів України від 24 травня 2012 року № 598, графа 33 рішення про коригування митної вартості товарів "Обставини прийняття Рішення та джерела інформації, що використовувалися митним органом для визначення митної вартості" має містити окрім зазначення номера та дати митної декларації, яка була взята за основу для визначення митної вартості оцінюваних товарів, пояснення щодо зроблених коригувань, зважаючи на обсяг партії ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, умови поставки, комерційні умови та докладну інформацію і джерела, які використовувалися митним органом при визначенні митної вартості. Однак, як вбачається зі змісту спірного рішення про коригування митної вартості від 25.11.2024 наведеного вище, відповідач, обґрунтовуючи застосування другорядного методу для визначення митної вартості задекларованого позивачем товару, в порушення вказаних вимог, обмежився лише посиланням на номер, дату митної декларації, яку було взято за основу для визначення митної вартості оцінюваних товарів, умови поставку та обсяг товару, не відобразивши при цьому пояснень щодо зроблених коригувань та не зазначивши докладну інформацію та джерела, які використовувалися митним органом при визначенні митної вартості оцінюваних товарів із застосуванням резервного методу. Колегія суддів зауважує, що не зазначення у спірному рішенні порівняльних характеристик імпортованого товару та товару, ціна якого взята за основу для коригування митної вартості за резервним методом додатково свідчить про необґрунтованість зроблених коригувань митної вартості. Сама по собі різниця між вартістю товару, задекларованого особою, та вартістю подібних (аналогічних) товарів, що розмитнювались цією ж чи іншими особами у попередніх періодах, ще не свідчить про наявність порушень з боку декларанта і не є підставою для автоматичного збільшення митної вартості товарів. Розбіжність між рівнем заявленої декларантом митної вартості товару та рівнем митної вартості ідентичних або подібних товарів, митне оформлення яких вже здійснено, може бути лише підставою для сумніву у правильності визначення митної вартості, проте не є достатньою підставою для висновку про недостовірність даних щодо заявленої декларантом митної вартості та, як наслідок, коригування митної вартості. Аналогічний висновок щодо застосування норм матеріального права, викладені в постанові Верховного Суду від 05.05.2022 у справі № 2040/6019/18, від 20.06.2023 у справі № 1.380.2019.006247, від 15.02.2024 у справі № 640/29559/20. Посилання митного органу на те, що митна декларація країни відправлення від 19.11.2024 № 24HU9210002D418747 не може бути взята до уваги як документ, що підтверджує митну вартість товару, оскільки не засвідчує факт його експорту через відсутність в такій декларації дати експорту та відміток митних органів країни відправлення, колегія суддів вважає недоречним, оскільки, експортна митна декларація не належить до переліку обов`язкових документів, які підтверджують митну вартість товарів, та який визначений ч. 2 ст. 53 МК України, а тому надання оцінки цьому документу можливе тільки у разі наявності обґрунтованих сумнівів за обов`язковими документами. Крім того, не надання такої декларації до митного оформлення не може призводити до сумнівів у заявленій декларантом митної вартості, а також не свідчить про неможливість ідентифікації митної декларації з певної партією товару, не впливає на числові значення складових митної вартості та може лише додатково надаватися митному органу за її наявності. Вказаний висновок викладений у постанові Верховного Суду від 20.09.2023 в справі №815/6805/17. З приводу відсутності інформації щодо калькуляції транспортних витрат, що містить відомості про маршрут перевезення, його протяжність у кілометрах до місця ввезення на митну територію України та по митній території України, розмір тарифної ставки на перевезення за одиницю виміру (вагу) товару за 1 кілометр маршруту, слід зазначити наступне. Так, колегією суддів встановлено, що позивачем до митного оформлення було надано, зокрема, довідку про транспортні витрати б/н від 19.11.2024 (а.с. 28), сертифікат з перевезення EUR.1 № D0529952 від 19.11.2024 (а.с. 29-30), договір №1511/ЗМ від 15.11.2024 про надання транспортних послуг (а.с. 61-64), рахунок на оплату №739 від 19.11.2024 (а.с. 65), міжнародну товаро-транспортну накладну №149705 від 15.11.2024 (а.с. 58), заявку на перевезення від 15.11.2024 (а.с. 34). Дослідивши вказані документи, колегією суддів було встановлено, що на виконання умов договору №1511/ЗМ від 15.11.2024 про надання транспортних послуг, ТзОВ «С+В-ТРАНС» було надано ПП «ТД «Золота миля» послуги з доставки вантажу (мак, вагою 22 т) за маршрутом: Zalaapati (Угорщина) Чоп (Україна) вартістю 65 000 грн, та п/п ЧОП (Україна) м. Харків (Україна) вартістю 35 359,35 грн. Перевезення здійснювалось автомобілем VOLVO, державний номерний знак НОМЕР_1 / НОМЕР_2 . Наведені відомості про маршрут перевезення вантажу, найменування та обсяг такого вантажу, марку автомобіля та його державний номер, а також вартість такого перевезення відображено також у складеному ТзОВ «С+В-ТРАНС» рахунку на оплату № 739 від 19.11.2024 та міжнародній товаро-транспортній накладній №149705 від 15.11.2024. Таким чином, позивачем було надано до митного органу документи, в яких містилися відомості щодо маршруту перевезення задекларованого ПП «ТД «Золота миля» товару, автомобіля, яким таке перевезення здійснено та вартості відповідних послуг з транспортування. Відсутність в наведених документах інформації про протяжність в кілометрах маршруту перевезення вантажу та тарифної ставки на перевезення за одиницю виміру (вагу) товару за 1 кілометр маршруту, враховуючи наявність вказаних вище даних про транспортування товару, не може викликати обґрунтований сумнів у правильності визначення позивачем митної вартості товару, а саме такої її складової, як витрати на транспортування. З приводу відсутності в наданих позивачем транспортних документах інформації про навантажувально-розвантажувальні роботи, що, за висновком митного органу, виключає можливість підтвердити вартість транспортування товару, як складової митної вартості товару, колегія суддів зазначає наступне. Так, в контракті №BO-244-141122 від 14.11.2022 сторони погодили, що умовами по ставки товару є FCA (Free Carrier), за якими постачальник виконує свої обов`язки з моменту передачі товару перевізнику у погодженому місці на митній території країни експортера, після завершення процедур експортного митного оформлення. Якщо місцем поставки є територія постачальника, саме він забезпечує завантаження товару на транспортний засіб покупця. Тобто, з наведеного слідує, що всі витрати, пов`язані з експедируванням, завантаженням та іншими логістичними операціями за межами митної території України (тобто на стороні експортера), вже були покриті постачальником у межах контрактної вартості товару, яка і була задекларована. Отже, всі витрати, пов`язані з виконанням контракту №ВО-244-141122 від 14.11.2022 на території країни продавця (Угорщина) несе продавець компанія Fine-Seed Bt (п. 5.3 контракту), що узгоджується з обраними умовами поставки FCA Zalaapati, Угорщина. Факт того, що відповідні витрати не винесені в окремий рядок у рахунку-фактурі постачальника або у рахунках перевізника, не свідчить про їхню відсутність, адже такі витрати є внутрішньою частиною ціни товару відповідно до умов FCA. Саме тому покупець, тобто декларант, не несе окремих витрат на навантажувально-розвантажувальні роботи за межами митної території України. Відтак, доводи відповідача щодо відсутності відомостей щодо вартості навантажувально-розвантажувальних робіт є необґрунтованими. Щодо посилання митного органу в оскаржуваному рішенні на відсутність банківських та платіжних документів, що підтверджують факт оплати транспортно-експедиційних послуг, колегія суддів зазначає, що зі змісту договору №1511/ЗМ про надання транспортних послуг (а.с. 61-64), а саме пункту 6.4, вбачається, що оплата за виконані перевезення здійснюється протягом 14 календарних днів після отримання замовником, зазначених у п. 6.2 Договору документів (рахунок-фактура, акт виконаних робіт, товаро-транспортні накладні (CMR)). Як було зазначено вище, ТзОВ «С+В-ТРАНС», на виконання умов вказаного договору, було виписано позивачу рахунок на оплату № 739 від 19.11.2024. Тобто, станом на час митного оформлення товару (25.11.2024) строк для оплати за послуги з транспортування вантажу не сплив, що виключає можливість надання позивачем разом з митною декларацією відповідного документу про сплату таких послуг. Натомість, такий документ було надано ПП «ТД «Золота миля» до матеріалів справи, а саме платіжну інструкцію №0000118188 від 27.12.2024 про перерахування на рахунок ТзОВ «С+В-ТРАНС» грошових коштів у розмірі 100 359,35 грн, в якості оплати за транспортні послуги згідно рахунку № 739-19.11.2024. Посилання відповідача в оскаржуваному рішенні на ненадання позивачем до митного оформлення прайс-листа, обов`язковість якого передбачена п. 8.6 контракту від 14.11.2024 №ВО-244-141122, колегія суддів вважає неприйнятним, оскільки, по-перше, пунктом 8.6 вказаного контракту обумовлено наявність такого товаросупровідного документу як сертифікат якості виробника, який, як слідує зі змісту картки відмови, було надано позивачем до митного органу. По-друге, відсутність загального прайс-листа від виробника товару не може бути підставою для коригування митної вартості товару, оскільки останній не є основним документом відповідно до частини 2 статті 53 МК України, який підтверджує митну вартість товарів; це довідник цін (тарифів) на товари та/або види послуг, який адресований невизначеному колу покупців і жодний нормативний акт, зокрема міжнародний, не встановлює вимоги до форми та змісту прайс-листів. Аналогічний правовий висновок, викладений у постановах Верховного Суду від 23 жовтня 2020 року у справі № 810/690/17, від 02 червня 2022 року у справі № 460/2674/20. Посилання митного органу в оскаржуваному рішенні про коригування митної вартості на відсутність банківських/платіжних документів щодо оплати товару, колегія суддів відхиляє, оскільки, відповідно до умов Специфікації №5-24 від 04.11.2024 до контракту №ВО-244-141122 від 14.11.2022 (а.с. 59-60) 100% оплата здійснюється не пізніше 14 календарних днів від дати відвантаження кожної партії товару. Такі ж умови оплати за товар відображено в інвойсі №2024/00940 від 20.11.2024. Тобто, враховуючи, що поставку задекларованого позивачем товару було здійснено 25.11.2024, і цього ж дня було подано такий товар до митного оформлення, у ПП «ТД «Золота миля» був відсутній платіжний документ про оплату такого товару, адже останнє мало ще 14 календарних днів на вчинення такої оплати. Відтак, твердження відповідача про відсутність на час митного оформлення, задекларованого позивачем товару, платіжних документів щодо оплати його вартості хоча і є правомірним, водночас, з огляду на наведені вище обставини, не може бути підставою для невизнання заявленої позивачем митної вартості та, відповідно, її коригування. Посилання в оскаржуваному рішенні на відсутність у розпорядженні митного органу інформації щодо угод на ідентичні та подібні товари, колегія суддів вважає необґрунтованим та таким, що суперечать вимогам ст. 53 МК України, якою визначено вичерпний перелік документів, які має подавати декларант для підтвердження заявленої митної вартості, оскільки жодним пунктом вказаної норми не передбачено подання такого виду документу. Щодо посилання митного органу на наявність фактів митних оформлень за ідентичними та подібними товарами колегія суддів зазначає, що наявність в базі даних ЄАІС інформації про те, що товар, який задекларовано та ввезено в Україну за іншою вартістю, ніж задекларовано позивачем, за відсутністю інших, визначених законом підстав, не може бути підставою для коригування митної вартості товару, ввезеного позивачем, оскільки з бази даних не вбачається умови договору, між ким він укладався, при цьому безліч обставин можуть впливати на ціну товару (його характеристика, виробник, умови і обсяги поставки, наявність знижок), адже торгові відносини є різноманітними, здійснюються на принципах автономної волі і свободи договору. Аналогічних Висновків дійшов Верховний Суд у постанові від 04.09.2018 у справі № 814/2659/16, у постанові від 21.08.2018 у справі № 804/7845/17, у постанові від 07.12.2018 у справі №809/4367/15, від 19.03.2021 по справі № 820/5525/16, які колегія суддів, враховуючи вимоги ч.5 ст. 242 КАС України, застосовує до спірних правовідносин. За встановлених у справі обставин, колегія суддів дійшла висновку, що документи ПП «ТД «Золота миля», які подані до митного оформлення, не містили жодних розбіжностей, які б вплинули на правильність визначення позивачем митної вартості задекларованого товару, однак митним органом не було надано їм належного аналізу та оцінки, як і не наведено мотивів, на підставі яких вказані документи та доводи позивача не взяті до уваги під час ухвалення рішення про коригування митної вартості товару. Під час перегляду даної справи суд апеляційної інстанції враховує, що завдання адміністративного судочинства полягає не у забезпеченні ефективності державного управління, а в гарантуванні дотримання прав та вимог законодавства, інакше було б порушення принципу поділу влади. Звідси висновується, що адміністративний суд аналізує рішення контролюючого органу, ухвалене, в даному випадку, за результатами митних заходів і процедур, виключно на предмет його відповідності вимогам частини другої статті 2 КАС України. На підставі аналізу вказаних документів у сукупності з іншими документами, поданими позивачем під час митного оформлення оцінюваного товару, колегія суддів дійшла висновку про відсутність підстав для відмови у митному оформленні товарів за заявленою декларантом митною вартістю, з огляду на наявність розбіжностей в документах. Таким чином, під час апеляційного перегляду справи Харківською митницею не доведено, що використані декларантом відомості не підтверджені документально, а подані документи, передбачені ч. 2 ст. 53 МК України, не містили обов`язкових відомостей, необхідних для правильного визначення митної вартості товару. Колегія суддів звертає увагу, що декларант не зобов`язаний (звільнений від обов`язку) доводити правильність заявленої ним митної вартості: його твердження про розмір митної вартості вважається правомірним, поки протилежне не буде доведено контролюючим органом. Водночас, неподання декларантом документів, перелічених у частині другій статті 53 Митного кодексу України, саме по собі не тягне для нього негативних правових наслідків та не є безумовною підставою для відмови у митному оформленні товарів за заявленою декларантом митною вартістю та, як наслідок, коригування митної вартості товарів лише з посиланням на те, що таке неподання зумовило неповноту та/або недостовірність відомостей про митну вартість. Така позиція відповідає правовій позиції Верховного Суду, висловленій, зокрема, у постанові від 08 жовтня 2019 року у справі № 803/776/17. Підсумовуючи викладене вище, колегія суддів, оцінивши під час розгляду справи документи, які подавались позивачем під час митного оформлення товару, вважає, що подані позивачем документи кореспондуються між собою та містять чітку, недвозначну і зрозумілу інформацію про товар та його ціну, а отже у сукупності ті відомості, які підтверджують числові значення митної вартості (її складових), не дають підстав для сумніву щодо повноти та правильності її визначення декларантом. В той же час відповідачем не надано доказів на спростування визначеної позивачем вартості товару, а зазначення митним органом у спірному рішенні про подання декларантом невідповідних документів, відмінність між рівнем заявленої декларантом митної вартості товарів та рівнем митної вартості товарів, митне оформлення яких вже здійснено, без наведення детальних пояснень щодо зроблених коригувань, порівняння характеристик оцінюваного товару та характеристик товару, ціна якого взята за основу для коригування митної вартості тощо, не є достатнім для висновку про недостовірність даних щодо митної вартості товарів, заявленої декларантом, або підставою для незастосування обраного ним методу її визначення. З огляду на наведене, колегія суддів вважає, що у відповідача були відсутні фактичні підстави для витребування додаткових документів та для коригування заявленої декларантом митної вартості. З приводу обраного відповідачем методу визначення митної вартості колегія суддів зазначає наступне. Судом апеляційної інстанції встановлено, що зазначену в оскаржуваному рішенні від 25.11.2024 відкориговану митну вартість визначено відповідачем за шостим (резервним) методом на підставі наявної в митного органу інформації, яка міститься в МД № UA209170/2024/079074 від 23.09.2024. Згідно з ч.ч. 1, 2 ст.64 МК України, якою урегульовано питання визначення митної вартості за шостим (резервним) методом, у разі якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом послідовного використання методів, зазначених у статтях 58-63 цього Кодексу, митна вартість оцінюваних товарів визначається з використанням способів, які не суперечать законам України і є сумісними з відповідними принципами і положеннями Генеральної угоди з тарифів і торгівлі (GAТТ). Митна вартість, визначена згідно з положеннями цієї статті, повинна ґрунтуватися на раніше визнаних (визначених) органами доходів і зборів митних вартостях. Верховний Суд у постанові від 29.09.2020 по справі №520/7041/19 звернув увагу на те, що рішення про коригування митної вартості товарів є обґрунтованим та мотивованим у контексті норм пунктів 2, 4 частини другої статті 55 МК України якщо містить не лише дату та номер митної декларації, на підставі якої здійснено коригування митної вартості, а й порівняння характеристик оцінюваного товару та характеристик товару, ціна якого взята за основу для коригування митної вартості за такими другорядними методами, як за ціною договору щодо ідентичних товарів, за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів, на основі віднімання вартості, резервним методом. Проте, застосовуючи резервний метод визначення митної вартості шляхом використання вищевказаної митної декларації, митним органом не наведено жодних пояснень зроблених коригувань. Резервний метод не вимагає від митного органу доведення подібності (аналогічності) товарів, однак зазначений метод повинен ґрунтуватися на раніше визнаних (визначених) органами доходів і зборів митних вартостях і це ґрунтування повинне бути підтвердженим в рішенні про коригування митної вартості. При цьому, відповідачем не наведено ані під час розгляду справи в суді першої інстанції, ані під час апеляційного перегляду обставин на підтвердження неможливості застосування таких методів визначення митної вартості товару, як за ціною договору щодо ідентичних товарів, за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів тощо. Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст.77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. З урахуванням вищевикладеного, колегія суддів дійшла висновку, що відповідачем безпідставно, в порушення вимог ст. 58 Митного кодексу України здійснено визначення митної вартості імпортованого товару не за ціною договору, як за основним методом, а із застосуванням резервного методу, який застосовано без достатніх на те підстав та з порушенням порядку черговості послідовного використання методів, визначених статтями 59-63 Митного кодексу України. Статтею 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Відповідно до ч. 2 ст. 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони:1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку. Враховуючи викладене, колегія суддів приходить до висновку, що оскаржуване рішення Харківської митниці про коригування митної вартості товарів UА807000/2024/000663/2 від 25.11.2024, винесене відповідачем необґрунтовано, без урахування всіх обставин, які мали значення для його прийняття, не на підставі та не у спосіб, що передбачені Митним кодексом України, а тому є протиправним та підлягає скасуванню, що зумовлює задоволення позовних вимог в цій частині. Колегія суддів зазначає, що зі змісту картки відмови UА807200/2024/000797 від 25.11.2024 у прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів, вбачається, що остання містить вимоги, виконання яких забезпечує митне оформлення - подання нової МД з урахуванням відомостей, наведених у рішенні про коригування митної вартості. Тобто, подання нової митної декларації не було для декларанта повністю добровільним. Позивач звернувся до суду з позовною заявою про захист права здійснити митне оформлення за митною вартістю, визначеною ним самостійно, а також інтересом, який полягає у одержанні правових підстав для повернення митних платежів, сплачених у зв`язку з прийняттям відповідачем спірного рішення про коригування митної вартості та картки відмови. Таким чином, у випадку, коли у рішенні суду буде констатована неправильність чи хибність рішень митних органів, які зумовили (призвели, потягли) помилкову та/або надмірну сплату сум митних платежів, ці платежі повертаються декларанту в порядку і на умовах, встановлених у ст. 301 МК України, ст. 43 Податкового кодексу України та статті 45 Бюджетного кодексу України. Відтак, звертаючись до суду з даним позовом, позивач обрав належний спосіб захисту. Аналогічна правова позиція висловлена Верховним Судом в постанові від 12.04.2018 по справі № 820/2014/17. З огляду на вказане, картка відмови UА807200/2024/000797 від 25.11.2024 у прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів, яка винесена відповідачем у зв`язку з прийняттям спірного рішення про коригування митної вартості, яке визнано судом протиправним, підлягає скасуванню. З приводу посилань апелянта на неправильний розрахунок суми судового збору, який підлягав сплаті позивачем під час подання даного позову, та, який, відповідно, рішенням суду першої інстанції було стягнуто з Харківської митниці на користь ПП «ТД «Золота миля», слід зазначити наступне. Так, предметом позову у цій справі є визнання протиправними та скасування рішення про коригування митної вартості товарів та картки відмови в прийняті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення. Судова палата з розгляду справ щодо податків, зборів та інших обов`язкових платежів Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду у постанові від 16 березня 2020 року у справі №1.380.2019.001962 вказала, що розрахунок належного до сплати судового збору при оскарженні рішень про коригування митної вартості товарів має здійснюватися виходячи з розміру різниці між митною вартістю, що була розрахована позивачем, та митною вартістю, що була визначена оскаржуваними рішеннями. Верховний Суд наголосив на тому, що рішення про коригування митної вартості та картка відмови в прийняті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення є взаємопов`язаними однаковими правовідносинами, відтак вказані рішення у випадку їх спільного оскарження розцінюються як одне ціле. Розрахунок судового збору у випадку оскарження рішення про коригування митної вартості разом з карткою відмови в прийняті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення має здійснюватися виходячи лише з розміру різниці між митною вартістю, що була розрахована позивачем, та митною вартістю, що була визначена оскаржуваними рішеннями. Суд не повинен додатково визначати судовий збір за оскарження картки відмови в прийняті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення як немайнову вимогу. Аналогічний правовий висновок викладено в постанові Верховного Суду від 27.05.2025 у справі №520/102/24. Під час розгляду справи встановлено та не заперечується сторонами, що загальний розмір різниці митних платежів за митною вартістю, задекларованою платником та скоригованою митницею, становить 75662,99 грн. Відповідно до частини першої статті 4 Закону України "Про судовий збір" судовий збір справляється у відповідному розмірі від прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, - у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі. Згідно з матеріалами справи позивач з адміністративним позовом звернувся до суду у грудні 2024 року. Відповідно до підпункту 1 пункту 3 частини третьої статті 4 Закону України "Про судовий збір" за подання адміністративного позову майнового характеру суб`єктом владних повноважень, юридичною особою ставка судового збору становить 1,5 відсотка ціни позову, але не менше 1 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб і не більше 10 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб. За приписами підпункту 2 пункту 3 частини другої статті 4 Закону України "Про судовий збір" при поданні до адміністративного суду апеляційної скарги на рішення суду ставка судового збору складає 150 відсотків ставки, що підлягала сплаті при поданні позовної заяви, іншої заяви і скарги, але не більше 15 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб. Згідно з частиною третьою статті 4 Закону України "Про судовий збір" при поданні до суду процесуальних документів, передбачених частиною другою цієї статті, в електронній формі - застосовується коефіцієнт 0,8 для пониження відповідного розміру ставки судового збору. Як вже було зазначено, апеляційну скаргу до апеляційного суду Харківська митниця подала через систему «Електронний суд», тобто засобами електронного зв`язку (в електронній формі). Отже, ставка судового збору, що підлягала сплаті при поданні апеляційної скарги, становила 2422,40 ((1,5%*75662,99 грн)*150%)*0,8)). В той же час суд першої інстанції в резолютивній частині рішення вирішив стягнути з Харківської митниці на користь позивача судовий збір у розмірі 4 844,80 грн, що на 2422,40 грн перевищує судовий збір, який позивач мав сплатити за подання даного позову. Згідно з пунктом 2 частини 1 статті 315 КАС України, суд апеляційної інстанції за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити нове судове рішення у відповідній частині або змінити судове рішення. Відповідно до пунктів 1, 4 частини 1 статті 317 КАС України неповне з`ясування судом обставин, що мають значення для справи та неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права є підставами для скасування судового рішення суду першої інстанції повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення. Враховуючи, що суд першої інстанції дійшов вірного висновку про наявність підстав для задоволення позовних вимог ПП «ТД «Золота миля», проте невірно визначив розмір судового збору, який підлягав сплаті позивачем за подання позову, та, який, відповідно, слід стягнути з відповідача на користь позивача, колегія суддів вважає, що рішення Харківського окружного адміністративного суду від 29 квітня 2024 року по справі № 520/34753/24 слід змінити в частині стягнення на користь ПП Торговий дім Золота миля судових витрат зі сплати судового збору при зверненні до суду з позовом в сумі 2422,40 грн. Керуючись ч. 4 ст. 229, ч. 4 ст. 241, ст. ст. 243, 250, 308, 310, 315, 317, 321, 322, 325, 326-329 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ: Апеляційну скаргу Харківської митниці Держмитслужби задовольнити частково. Рішення Харківського окружного адміністративного суду від 29 квітня 2025 року по справі № 520/34753/24 змінити в частині стягнення на користь Приватного підприємства Торговий дім Золота миля судових витрат зі сплати судового збору в сумі 4844,80 грн., виклавши абзац третій резолютивної частини рішення в наступній редакції: "Стягнути на користь Приватного підприємство Торговий дім «Золота миля» (проспект Героїв Харкова, буд. 135-А, м. Харків, 61001, код ЄДРПОУ 34470937) судові витрати в загальному розмірі 2422 (дві тисячі чотириста двадцять дві) грн. 40 коп. за рахунок бюджетних асигнувань Харківської митниці Держмитслужби (вул. Миколаївська, 16-Б, м. Харків, 61005, ЄДРПОУ 44017626). В іншій частині рішення Харківського окружного адміністративного суду від 29 квітня 2025 року по справі №520/34753/24 - залишити без змін. Постанова набирає законної сили з дати її ухвалення та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду. Головуючий суддя Л.В. Любчич Судді О.В. Присяжнюк О.А. Спаскін Повний текст постанови складено 11.08.2025 року