Постанова 4851 № 520/12154/19

ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 02 липня 2020 р.Справа № 520/12154/19 Другий апеляційний адміністративний суд у складі колегії: Головуючого судді: Кононенко З.О., Суддів: Сіренко О.І. , Калиновського В.А. , за участю секретаря судового засідання Цибуковської А.П. розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Другого апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Київської митниці Держмитслужби на рішення Харківського окружного адміністративного суду від 10.03.2020 року, головуючий суддя І інстанції: Бідонько А.В., майдан Свободи, 6, м. Харків, 61022, повний текст складено 19.03.20 року по справі № 520/12154/19 за позовом Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до Київської митниці Держмитслужби про визнання протиправним та скасування рішення, ВСТАНОВИВ: Позивач звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом, в якому просить суд: визнати протиправним та скасувати Рішення про коригування митної вартості товарів від 23.08.2019 року №UА100000/2019/000297/2; стягнути з відповідача понесені судові витрати. В обґрунтування позовних вимог зазначає, що на підставі помилкових висновків Відповідачем прийняте Рішення про коригування митної вартості товарів № UА 100000/2019/000297/2 від 23.08.2019 року, в якому зазначено про неможливість застосування першого (основного) методу визначення митної вартості, оскільки не можливо упевнитися в істинності або точності складових митної вартості товарів та відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари. У зв`язку з прийняттям рішення про коригування митної вартості товарів Відповідачем також складено Картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення № UА 100150/2019/00251, якою повідомлено про відмову у митному оформленні (випуску) товарів. Рішення про коригування митної вартості товарів від 23.08.2019 року №UА100000/2019/000297/2 позивач вважає необґрунтованим та незаконним, у зв`язку із чим просить суд задовольнити позовні вимоги в повному обсязі. Рішенням Харківського окружного адміністративного суду від 10.03.2020 року адміністративний позов Фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 до Київської митниці Держмитслужби про визнання протиправним та скасування рішення - задоволено. Визнано протиправним та скасовано Рішення про коригування митної вартості товарів від 23.08.2019 року № UА100000/2019/000297/2. Відповідач, не погодившись з рішенням суду першої інстанції, подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати вказане рішення та прийняти нове, яким відмовити в задоволенні позовних вимог. В обґрунтування вимог апеляційної скарги відповідач посилається на порушення судом першої інстанції при прийнятті рішення норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного, на його думку, вирішення спору судом першої інстанції. Так, відповідач в апеляційній скарзі зазначає, що митні органи мають виключну компетенцію щодо перевірки та контролю правильності визначення митної вартості товарів, заявлених до митного оформлення в зоні діяльності відповідного митного органу. Відповідно до п. 24 ст. 4 Митного кодексу України від 13.03.12 № 4495-УТ (Далі - МК України), митний Контроль - сукупність заходів, що здійснюються митними органами в межах своїх повноважень з метою забезпечення додержання Норм цього Кодексу, законів та інших нормативно-правових актів з питань державної митної справи, міжнародних договорів України. Укладених у встановленому законом порядку. Відповідно до статті 52 МК України, заявления митної вартості товарів здійснюється декларантом або уповноваженою ним особою піл час декларування товарів. Декларант або Уповноважена ним особа, які заявляють митну вартість товару, зобов`язані, зокрема, подавати Органу доходів і зборів достовірні відомості про визначення митної вартості, які повинні базуватися на об`єктивних, документально підтверджених даних, шо піддаються обчисленню. Митниця в своєму відзиві зазначала, що під час проведення контролю за правильністю визначення митної вартості товарів, заявлених до митного оформлення за МД встановлено, що документи, подані для визначення митної вартості товару відповідно до ч. 1 ст. 53 МК України, містять розбіжності та не надано відомостей щодо числових значень складових митної вартості, а саме: Оплата за товар згідно п.3.2. контракту від 11.07.2019 М19-247МЕ/06 здійснюється як у вигляді попередньої оплати так й протягом 90 днів. Також п.4.1 зовнішньоекономічного контракту передбачено, що строки та умови постачання товарів зазначаються в інвойсі. Разом з тим дані щодо терміну сплати за товар у інвойсі відсутні Умовами постачання товару зазначено FCA-Bloe. Декларантом для підтвердження транспортних витрат надана довідка про транспортні витрати ФОП ОСОБА_2 від 06.08.2019. Разом з тим, датою транспортного документу СМЯ є 07.08.2019. Згідно п.4.1 договору Перевезення від 05.08.2019 М02/07/1/2019 сума фрахту та розрахунки погоджуються у Заявці, яка не надана декларантом до митного оформлення. Згідно з наказом Міністерства фінансів України від 24.05.2012 № 599 «Про затвердження Форми декларації митної вартості та Правил її заповнення», для підтвердження витрат на транспортування декларантом відповідно до ч. 2 ст. 53 МК України подаються транспортні (перевізні) документи, а також документи, що містять відомості Про вартість перевезення оцінюваних товарів. До зазначених документів можуть Належати:- рахунок-фактура (акт виконаних робіт (наданих Послуг)) від виконавця договору (контракту) про надання транспортно-ексйедйційгіих послуг, що містить реквізити сторін, суму та умови платежу, інші відомості, відповідно до яких встановлюється належність послуг до товарів; банківські та платіжні документи, що Підтверджують факт оплати транспортно-експедиційних послуг відповідно до виставленого рахунка-фактури; калькуляція транспортних витрат (якщо перевезення товарів здійснюється з використанням власного транспортного засобу), що містить відомості про маршрут перевезення, його протяжність у кілометрах до місця ввезення на митну територію України та по митній території України, розмір тарифної ставки на перевезення за одиницю виміру (вагу) товару за 1 кілометр маршруту. Відповідач зазначає, що декларантом не надано визначених законодавством України документів стосовно витрат на транспортування, отже декларантом не надано об`єктивних та документально підтверджених даних, відповідно до п.6ч. 2 ст. 53 МК України. Зважаючи на викладене, у митного органу виник обґрунтований сумнів у правильності визначення декларантом митної вартості товару, який став підставою для витребування додаткових документів за ч. 3 ст. 53 МК України, як того і вимагають положення законодавства з питань митної справи. Дана інформацію була доведена до декларанта, шляхом надсилання електронного повідомлення. Відповідач вважає, що причинами, через які заявлену декларантом митну вартість не було визнано є: відсутність відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості (витрат на транспортування) та Наявність розбіжностей у поданих до митного оформлення документах, що не дає можливості органу доходів і зборів перевірити декларування всіх складових митної вартості у повному обсязі. Також, відповідач звертає увагу, що пунктом 23 Висновку, вказаного у Постанові Пленуму Вищого адміністративного суду України від 19.03.2017 №2 «Про довідку щодо узагальнення практики застосування адміністративними судами положень Митного Кодексу України» зазначено, що у разі якщо дійсну вартість імпортованого товару неможливо визначити за ціною такого ж чи подібного товару, орган доходів і зборів має право використовувати як основу для коригування митної вартості за резервним методом ціну товару, умови поставки якого відрізняються від умов поставки оцінюваного товару, виходячи з найближчого еквіваленту дійсної вартості. При коригуванні митної вартості товарів митний орган використовував 6-тий резервний метод. Відповідач зауважує, що в разі здійснення коригування митної вартості за другорядними методами, як за ціною договору щодо ідентичних товарів, за ціною договору щодо подібних товарів чи за резервним методом, у рішенні про коригування зазначаються джерела, які використовувалися митним органом при її визначенні (пункт 2.1 Правил заповнення рішення про коригування митної вартості товарів, затверджених наказом Міністерства Фінансів України від 24 травня 2012 року №598). Разом із тйм стаття 64 МК України, яка регулює застосування резервного методу, не вимагає від органів доходів і зборів наводити додаткові пояснення щодо обсягу партії чи умов поставки та таке інше. Частина друга пієї статті передбачає лише те. що митна вартість, визначена за резервним методом, повинна ґрунтуватися на раніше визнаних (визначених) органами доходів і зборів митних вартостях. При цьому допускається використання митницею як основи для коригування митної вартості за резервним методом Ціни товару, умови поставки якого відрізняються від умов поставки оцінюваного товару. Митна вартість, визначена згідно з положеннями пієї статті, повинна ґрунтуватися на раніше визнаних (визначених) органами доходів і зборів митних вартостях. При визначенні митної вартості відповідно до пієї статті допускається гнучкість при застосуванні цього методу. Тобто при застосуванні резервного методу допускається порівняння цін на товари різних виробників та продавців товару, навіть з різних країн походження товару. Відповідно до ч. 4 ст. 229 КАС України, у разі неявки у судове засідання всіх учасників справи або якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється за відсутності учасників справи (у тому числі при розгляді справи в порядку письмового провадження), фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється. Колегія суддів, заслухавши суддю-доповідача, перевіривши доводи апеляційної скарги, рішення суду першої інстанції, дослідивши матеріали справи, вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав. Судом першої інстанції встановлено та підтверджено у суді апеляційної інстанції, що 11 червня 2019 року між фізичною особою - підприємцем ОСОБА_1 (далі - ФОП ОСОБА_1 , позивач) та FЕRМАТТ INТЕR LР укладено зовнішньоекономічний договір № 19-247МР./06 (т 1а.с. 19). Згідно пункту 1.1. Контракту, в порядку та на умовах визначених даним Контрактом. Продавець (FЕRМАТТ INТЕR LР) зобов`язується продати Покупцю (ФОП ОСОБА_1 ), а Покупець зобов`язується придбати у Продавця стоковий одяг та взуття, а також аксесуари, які далі іменуються «Товари», у відповідності до специфікації поставки та/або інвойсами, погодженими та підписаними між сторонами на кожну поставку окремо. Пунктом 1.2. Контракту визначено, що найменування, асортимент, країна виробництва і кількість Товарів, які поставляються, на кожну поставку будуть зазначатися в Специфікаціях, які є невід`ємною частиною даного Контракту. 29 липня 2019 року, на виконання умов Контракту, було складено специфікацію до Контракту № 1746/01 та інвойс № РК1746, в яких зазначено перелік Товару, його кількість, найменування, асортимент, вартість за одиницю та загальна вартість. Згідно специфікації № 1746/01 від 29 липня 2019 року зазначена загальна вартість тари - 188 штук, кількість одиниць Товару 6417, а також вага брутто - 2534 кг, вага нетто - 2208 кг. Загальна вартість Товарів, згідно специфікації № 1746/01 та інвойсу № РК1746 від 29 липня 2019 року склала 19245.45 Євро. Як встановлено за матеріалами справи, 05 серпня 2019 року між Позивачем та фізичною особою - підприємцем ОСОБА_2 укладено договір №02/07/1/2019 на перевезення вантажу, відповідно до якого останній прийняв на себе зобов`язання по перевезенню вантажу з місця відправлення до пункту призначення і видати вантаж уповноваженій на одержання вантажу особі (т.1 а.с. 24-25). Пунктом 4.1. вказаного Договору визначено, що сума фрахту, а також розрахунки між Перевізником і Замовником здійснюється шляхом готівкового або безготівкового розрахунку і погоджуються Сторонами в Заявці на кожне окреме вантажне перевезення, яка є невід`ємною частиною даного Договору. Згідно із заявкою № 11 від 05 серпня 2019 року на перевезення вантажу автотранспортом згідно договору №02/07/1/2019 від 05 серпня 2019 року визначено основні умови здійснення перевезення, втому числі і загальна вартість рейсу - 15000 гривень. Па підставі договору на перевезення № 02/07/1/2019 від 05 серпня 2019 року та заявки до даного договору. ФОП ОСОБА_2 складена довідка про транспорті витрати від 06 серпня 2019 року, в якій зазначена сума транспортних витрат - 15000 грн. (т. 1 а.с. 23). Па підставі вищевказаних документів, позивачем на митну територію України було ввезено товар у вигляді одягу, загальною кількістю 6417 одиниць, загальною вартістю 19245,45 Євро. З метою митного оформлення товарів, які ввезені на територію України, позивачем через представника - ТОВ «Твоя Логістика», 19 серпня 2019 року відповідно до ч. 2 ст. 53 МК України разом з митною декларацією надав на адресу Київської міської митниці ДФС митну декларацію UА100150/2019/105281, до якої було надано наступні документи: -рахунок-фактуру (інвойс) № FR1746 від 29 липня 2019 року, який виданий фірмою «FЕRМАТТ INТЕR LР»; - автотранспортна накладна (СМR) № 000418 від 07.08.2019 року; - сертифікат про походження товару РL/МF/АN 0234196 від 05.08.2019 року; - акт про проведення огляду товарів № UА 205010/2019/420797 від 09.08.2019 року; - документ, що підтверджує вартість перевезення товару б/н від 06.08.2019 року; - договір про перевезення № 02/07/1/2019 від 05.08.2019 року; зовнішньоекономічний договір № 19-247МЕ/06 від 1 1.07.2019 року; - доповнення до зовнішньоекономічного договору від 29.07.2019 року (специфікація). Митну вартість було заявлено за першим методом (ціною контракту) в розмірі 19245.45 Євро. Так, при проведені митного оформлення за МД № UА 100020/2019/372094 із застосуванням системи управління ризиками встановлено, що АСАУР сформовано декілька критеріїв ризику по даній МД за кодами: « 101-1» Витребування оригіналів документів, зазначених у митній декларації, або засвідчених в установленому порядку їх копій, якщо законодавством не передбачено подання оригіналів; « 103-1» Перевірка поданих товаросупровідних та товаротранспортних документів (в тому числі наданих на вимогу митного органу) та/або відомостей про них на предмет розбіжностей у відомостях, що зазначені у цих документах, митній декларації чи документах, що її заміщують, їх електронних копіях. « 105-2» Контроль правильності визначення митної вартості товарів; « 106-2» Витребування документів, які підтверджують митну вартість; « 107-3» Контроль правильності класифікації товарів згідно з УКТ ЗЕД; « 111-5» Перевірка правильності справляння митних платежів, контроль правильності обчислення, своєчасності та повноти їх сплати; « 117-2» Здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів із залученням спеціалізованого підрозділу митниці ДФС для перевірки числового значення заявленої митної вартості; « 202-1» Проведення часткового митного огляду - з розкриттям до 20 відсотків пакувальних місць і вибірковим обстеженням транспортного засобу, з метою перевірки відповідності кількості та опису товарів і транспортних засобів даним, зазначеним у митній декларації « 911-1» Забезпечення ідентифікації товарів та/або транспортних засобів шляхом здійснення цифрової фотозйомки. За результатами здійснення контролю за МД, встановлено наступне:

1. Оплата за товар згідно п.3.2. контракту від 11.07.2019 №19-247МЕ/06 здійснюється як у вигляді попередньої оплати так й протягом 90 днів. Також п.4.1 зовнішньоекономічного контракту передбачено, що строки та умови постачання товарів зазначаються в інвойсі. Разом з тим дані щодо терміну сплати за товар у інвойсі відсутні.

2. Умовами постачання товару зазначено FСА-Вlоnіе. Декларантом для підтвердження транспортних витрат надана довідка про транспортні витрати ФОП ОСОБА_2 від 06.08.2019. Разом з тим, датою транспортного документу СМR є 07.08.2019.

3. Згідно п.4.1 договору перевезення від 05.08.2019 №02/07/1/2019 сума фрахту та розрахунки погоджуються у Заявці, яка не надана декларантом до митного оформлення. Позивачу запропоновано надати на адресу відповідача: якщо рахунок сплачено: банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару: - документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів: - договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов`язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається: - рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом): - ліцензійний чи авторський договір покупця, що стосується оцінюваних товарів та є умовою продажу оцінюваних товарів; - каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару: - копію митної декларації країни відправлення: - висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини; - за власним бажанням декларант може подати додаткові наявні документи для підтвердження заявленої митної вартості товару. Судом встановлено, що позивачем на адресу митного органу додатково надані наступні документи: заявка на перевезення № 11 від 05.08.2019 року; інвойс компанії Nеtwогk 360 Lіmited 360-РSІ-2019-05-021 віл 20.05.2019 року: інвойс-проформа компанії Nеtwогk 360 Lіmited N360-Q-2019-04-025; документ про підтвердження оплати, яка здійснена компанією FЕRМАТТ INТЕR LР на користь компанії Nеtwогk 360 Lіmited. За наслідками розгляду наданих додаткових документів Митним органом повідомлено ОСОБА_1 про наступні висновки: Декларантом надано Заявку №11 від 05.08.2019 до договору перевезення від 05.08.2019 №02/07/1/2019, укладеному між ФОП ОСОБА_1 (замовник) та ФОП ОСОБА_2 (перевізник). Разом з тим, при перевірці в електронному реєстрі платників єдиного податку, з`ясовано, що ФОП ОСОБА_2 відноситься до 2 групи та не може займатися наданням транспортних послуг згідно з обмеженнями встановленими Податковим кодексом України. На підставі таких даних вважає, що Декларантом не підтверджено суму складової митної вартості товарів на транспортування. Крім того, декларантом надано проформу-інвойс та інвойс між FЕRМАТТ INTER LР (Велика Британія) та NEТWОRК 360 LІМІТЕD (Малта) та роздруківку без печаток банку щодо оплати на суму 19907,36 евро. Зазначило також, що підприємство NЕТWОRК 36 LІМITED у проформі-інвойсі та інвойсі зазначено платником ОСОБА_3 ПДВ, проте надані рахунки його не містять. Крім того, підприємство NЕТWОRК 360 LІМITED (Малта) не є власником товарів торгівельних марок, що зазначені в інвойсі № FR1746. На підставі викладених обставин, відповідачем зроблено висновок, що Декларантом не підтверджено суму складової митної вартості товарів на транспортування. Декларантом надісланий лист б/н від 22.08.2019 щодо неподання інших документів. На підставі даних висновків Відповідачем прийняте Рішення про коригування митної вартості товарів № UА 100000/2019/000297/2 від 23.08.2019 року, в якому зазначено про неможливість застосування першого (основного) методу визначення митної вартості, оскільки не можливо упевнитися в істинності або точності складових митної вартості товарів та відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари. У зв`язку з прийняттям рішенням про коригування митної вартості товарів відповідачем також складено Картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення № UА 100150/2019/00251, якою повідомлено про відмову у митному оформленні (випуску) товарів. Позивач не погодився з визначеною відповідачем митною вартістю. Товари були випущені у вільний обіг за митною декларацією №UА100150/2019/105281 зі сплатою позивачем митних платежів згідно з митною вартістю товару, визначеною декларантом, та забезпечення сплати різниці між сумою митних платежів, обчисленою згідно з митною вартістю товарів, визначеною декларантом, та сумою митних платежів, обчисленою згідно з митною вартістю товарів, визначеною органом доходів і зборів, шляхом надання гарантій відповідно до розділу X Митного кодексу України. Вважаючи прийняте митним органом Рішення про коригування митної вартості товарів № UА 100000/2019/000297/2 від 23.08.2019 року необґрунтованим та незаконним, позивач звернувся із позовною заявою до суду. Задовольняючи позов, суд першої інстанції виходив з того, що позивачем надані відповідачу для митного оформлення імпортованого товару документи, передбачені МК України, що дають можливість визначити митну вартість товару за першим методом визначення митної вартості - за ціною договору (контракту). Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про задоволення позову з наступних підстав. Положеннями статті 49 МК України передбачено, що митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, є вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари. Частинами першою та другою статті 51 МК України встановлено, що митна вартість товарів, які переміщуються через митний кордон України, визначається декларантом відповідно до норм цього Кодексу. Митна вартість товарів, що ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, визначається відповідно до глави 9 цього Кодексу. Згідно з частиною п`ятою статті 52 МК України ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті, - це загальна сума всіх платежів, які були здійснені або повинні бути здійснені покупцем оцінюваних товарів продавцю або на користь продавця через третіх осіб та/або на пов`язаних із продавцем осіб для виконання зобов`язань продавця. За змістом частини другої статті 52 МК України декларант або уповноважена ним особа, які заявляють митну вартість товару, зобов`язані: 1) заявляти митну вартість, визначену ними самостійно, у тому числі за результатами консультацій з органом доходів і зборів; 2) подавати органу доходів і зборів достовірні відомості про визначення митної вартості, які повинні базуватися на об`єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню; 3) нести всі додаткові витрати, пов`язані з коригуванням митної вартості або наданням органу доходів і зборів додаткової інформації. Стаття 53 МК України визначає перелік документів, які подаються декларантом для підтвердження заявленої митної вартості. Відповідно до частини першої статті 53 МК України у випадках, передбачених цим Кодексом, одночасно з митною декларацією декларант подає органу доходів і зборів документи, які підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення. Згідно з частиною другою статті 53 МК України документами, які підтверджують митну вартість товарів, є: 1) декларація митної вартості, що подається у випадках, визначених у частинах п`ятій і шостій статті 52 цього Кодексу, та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості; 2) зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності; 3) рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об`єктом купівлі-продажу); 4) якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару; 5) за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару; 6) транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів; 7) копія імпортної ліцензії, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню; 8) якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування. Частиною першою статті 54 МК України встановлено, що контроль правильності визначення митної вартості товарів здійснюється митним органом під час проведення митного контролю і митного оформлення шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості. Контроль правильності визначення митної вартості товарів за основним методом - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту (вартість операції), здійснюється митним органом шляхом перевірки розрахунку, здійсненого декларантом, за відсутності застережень щодо застосування цього методу, визначених у частині першій статті 58 цього Кодексу. Згідно з частиною шостою статті 54 МК України митний орган може відмовити у митному оформленні товарів за заявленою декларантом або уповноваженою ним особою митною вартістю виключно за наявності обґрунтованих підстав вважати, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, у разі: невірно проведеного декларантом або уповноваженою ним особою розрахунку митної вартості; неподання декларантом або уповноваженою ним особою документів згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах другій - четвертій статті 53 цього Кодексу, або відсутності у цих документах всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари; невідповідності обраного декларантом або уповноваженою ним особою методу визначення митної вартості товару умовам, наведеним у главі 9 цього Кодексу; надходження до митного органу документально підтвердженої офіційної інформації митних органів інших країн щодо недостовірності заявленої митної вартості. У відповідності до частини четвертої статті 58 МК України митною вартістю товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є ціна, яка була фактично сплачена або підлягає сплаті за товари, якщо вони продаються на експорт в Україну, скоригована в разі потреби з урахуванням положень частини десятої цієї статті. Метод визначення митної вартості за ціною договору щодо ідентичних товарів не був застосований у зв`язку з відсутністю вартості операції з ідентичними товарами, прийнятої органом доходів і зборів, з дотриманням умов, зазначених у ст. 59 МК України. Метод визначення митної вартості за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів не був застосований у зв`язку з відсутністю вартості операції з подібними (аналогічними) товарами, які продано на експорт в Україну і час експорту яких збігається з часом експорту оцінюваних товарів або є максимально наближеним до нього, та прийнятої органом доходів і зборів, з дотриманням умов, зазначених у ст. 60 МК України. Метод визначення митної вартості на основі віднімання вартості не був застосований у зв`язку з відсутністю ціни, за якою ідентичні або подібні (аналогічні) товари були продані в Україні не пов`язаному із продавцем покупцю відповідно до положень ст. 62 МК України. Метод визначення митної вартості товарів на основі додавання вартості (обчислена вартість) не був застосований у зв`язку з відсутністю наданої виробником товарів, що оцінюються, або від його імені інформації про їх вартість з дотриманням умов, зазначених у ст. 63 МК України. Митну вартість товару, що імпортується, скориговано із застосуванням резервного методу відповідно до ст. 64 МК України. Визначена митна вартість товару ґрунтується на митній вартості товару, подібного за якісними характеристиками, митне оформлення якого уже здійснене, джерело інформації, яким користувався митний орган при здійсненні контролю за правильністю визначення митної вартості Згідно з ч.1 ст. 246 Митного кодексу України метою митного оформлення є забезпечення дотримання встановленого законодавством України порядку переміщення товарів, транспортних засобів комерційного призначення через митний кордон України, а також забезпечення статистичного обліку ввезення на митну територію України, вивезення за її межі і транзиту через її територію товарів. Частиною першою статті 257 МК України встановлено, що декларування здійснюється шляхом заявлення за встановленою формою (письмовою, усною, шляхом вчинення дій) точних відомостей про товари, мету їх переміщення через митний кордон України, а також відомостей, необхідних для здійснення їх митного контролю та митного оформлення. При застосуванні письмової форми декларування можуть використовуватися як електронні документи, так і документи на паперовому носії. У відповідності до ч.1 ст. 248 МК України митне оформлення розпочинається з моменту подання органу доходів і зборів декларантом або уповноваженою ним особою митної декларації або документа, який відповідно до законодавства її замінює, та документів, необхідних для митного оформлення, а в разі електронного декларування - з моменту отримання органом доходів і зборів від декларанта або уповноваженої ним особи електронної митної декларації або електронного документа, який відповідно до законодавства замінює митну декларацію. Аналіз вищенаведених норм дає підстави вважати, що є обов`язковим наявність у митного органу обґрунтованого сумніву в правильності визначення митної вартості товару, оскільки з цією обставиною закон пов`язує можливість витребовування додаткових документів у декларанта та надає митниці право вчиняти наступні дії, спрямовані на визначення дійсної митної вартості товарів. Сумніви митниці є обґрунтованими, якщо надані декларантом документи містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари. Митний орган зобов`язаний зазначити конкретні обставини, які викликали відповідні сумніви, причини неможливості їх перевірки на підставі наданих декларантом документів, а також обґрунтувати необхідність перевірки сумнівних відомостей та зазначити документи, надання яких може усунути сумніви у їх достовірності. З матеріалів справи вбачається, що такими обґрунтованими сумнівами, на думку відповідача, є те, що позивачем не надано документи, які підтверджують витрати на перевезення Товару, посилаючись на наказ Міністерства фінансів України від 24 травня 2012 № 599 «Про затвердження Форми декларації митної вартості та Правил її заповнення». Відповідач зазначає, що декларантом надано проформу-інвойс та інвойс між FЕRМАТТ INTER LР (Велика Британія) та NEТWОRК 360 LІМІТЕD (Малта) та роздруківку без печаток банку щодо оплати на суму 19907,36 евро. Зазначило також, що підприємство NЕТWОRК 36 LІМITED у проформі-інвойсі та інвойсі зазначено платником ОСОБА_3 ПДВ, проте надані рахунки його не містять. Крім того, підприємство NЕТWОRК 360 LІМITED (Малта) не є власником товарів торгівельних марок, що зазначені в інвойсі № FR1746. Судом першої інстанції встановлено, що позивачем, згідно приписів частини 2 статті 53 Митного кодексу України, для підтвердження митної вартості товарів подано: зовнішньоекономічний договір (контракт) (п. 2 ч. 2 ст. 53 Кодексу); інвойс (п. З ч. 2 ст. 53 Кодексу); документи, що підтверджують вартість товару - специфікацію до Контракту (п. 5 ч. 2 ст. 53 Кодексу); документи про вартість перевезення Товару (п. 6 ч. 2 ст. 53 Кодексу). До апеляційної скарги відповідача не подано доказів розбіжностей або наявності ознак підробки документів, поданих до митного оформлення. На адресу відповідача не надавалися наступні документи: декларація митної вартості - через відсутність обов`язку Позивача щодо складання даного документу (п. 1 ч. 2 ст. 53 Кодексу); банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару - у зв`язку із тим, що інвойсом № РК1746 від 29 липня 2019 року передбачена відстрочка платежу до 16.09.2019 року (п. 4 ч. 2 ст. 53 Кодексу); ліцензія на імпорт товару - у зв`язку із тим, що товар не підлягає ліцензуванню (п. 7 ч. 2 ст. 53 Кодексу); страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування - оскільки страхування Товару не здійснювалося та страхові документи не складалися (п. 8 ч. 2 ст. 53 Кодексу). З матеріалів справи вбачається, що митна вартість товару визначена із застосуванням методу визначення митної вартості товарів 2г' (резервний метод) відповідно до ст. 64 МК України з використанням способів, які не суперечать законам України і є сумісними з відповідними принципами і положеннями Генеральної угоди з тарифів і торгівлі (GАТТ). Митна вартість, визначена згідно з положеннями ст. 64 МК України, ґрунтується на раніше визнаних (визначених) органами доходів і зборів митних вартостях. У зв`язку з вищевикладеним та відповідно до вимог п. 2 ч. 2 ст. 52, п. 1 та 2 ч. 5 ст. 54, ч. 6 ст. 54, ч. 2 ст. 58 та ч. 10 ст. 58 МК України Київська міська митниця ДФС відмовила у митному оформленні товару за заявленою декларантом митною вартістю та прийняла рішення про коригування митної вартості товарів від 23.08.2019 № UА 100000/2019/000297/2. Відповідач, зазначаючи про те, що позивачем не надано документи, які підтверджують витрати на перевезення Товару, посилається на наказ Міністерства фінансів України від 24 травня 2012 № 599 «Про затвердження Форми декларації митної вартості та Правил її заповнення». Слід зазначити, що правила щодо заповнення графи 20 митної декларації свідчить про те, що наведений перелік документів є приблизний та дані документи не є обов`язковими для підтвердження вартості витрат на транспортування товару. Вартість витрат на перевезення в даному випадку визначена за домовленістю між позивачем та Перевізником та підтверджується довідкою про транспорті витрати ФОП ОСОБА_2 , яка складена на підставі договору та заявки на виконання транспортних послуг, які були надані на адресу Відповідача. Складання довідки про транспортні витрати 06 серпня 2019 року, а СМR 07 серпня 2019 року не має будь яких суперечливостей, та свідчить про наявність домовленості між ФОП ОСОБА_2 та позивачем щодо предмету договору перевезення та його вартості. Заявка до договору перевезення була надана у розпорядження митного органу, що підтверджується матеріалами відзиву на позовну заяву, до якої додано матеріали митного оформлення, у яких міститься заявка на перевезення № 11 від 05 серпня 2019 року. Отже, аналізуючи наведене, колегія суддів вважає доводи відповідача про те, що декларантом не надано документів стосовно витрат на транспортування є необґрунтованими. До доводів відповідача про те, що надані відповідно до вимог статті 53 МКУ документи містять розбіжності та не містять всіх даних, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів та відомості щодо ціни, яка була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, колегія суддів ставиться критично, оскільки митний орган зобов`язаний був зазначити, які саме розбіжності містять документи, а також яких саме даних не вистачає для визначення митної вартості товарів. Також необґрунтованими є твердження відповідача про те, що в інвойсі, наданому ОСОБА_1 , відсутні дані щодо терміну оплати за товар, оскільки інвойс №FR1746 від 29 липня 2019 року передбачав відстрочення платежу до 16.09.2019 року, про що було зазначено в графі «Теrms and date of payments: payments deffered until 16.09.2019». Отже, колегія суддів вважає, що позивачем на адресу митного органу були надані вичерпні документи, які підтверджували вартість перевезення Товару фізичною особою-підприємцем ОСОБА_2 , але відповідачем зроблено висновок про те, що декларантом не підтверджено суму складової митної вартості товарів на транспортування. Обґрунтовуючи дані висновки митний орган зазначає, що ФОП ОСОБА_2 відноситься до 2 групи та не може займатися наданням транспортних послуг згідно з обмеженнями встановленими Податковим кодексом України. Проте, колегя суддів звертає увагу, що позивач не наділений повноваженнями стосовно перевірки даних щодо тієї обставини, що ФОП ОСОБА_2 не може займатися наданням транспортних послуг. Так, на момент укладення договору 05 серпня 2019 року №02/07/1/2019 на перевезення вантажу ФОП ОСОБА_2 , зареєстрований як фізична особа підприємець та згідно відомостей з Єдиного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань має зареєстрований вид діяльності - КВЕД 49.41 «Вантажний автомобільний транспорт», який передбачає усі види перевезень вантажним автомобільним транспортом. Позивач також на момент укладення договору є фізичною особою - підприємцем другої групи платників єдиного податку, про що свідчать відомості з Реєстру платників єдиного податку. Вищевказані обставини свідчать про те, що ФОП ОСОБА_2 не мав жодних обмежень у наданні транспортних послуг позивачу. Крім того, колегія суддів зауважує, що відповідач не зазаначив конкретну норму Податкового кодексу України (пункт, частину, статтю), яка встановлює заборону щодо укладення договорів на перевезення вантажу з фізичними особами-підприємцями, які відносяться до 2-ї групи платників єдиного податку, що унеможливлювало укладення такого договору з ФО-П ОСОБА_2 .. Також, відповідачем не зазначено конкретної норми Податкового кодексу України, що вказує на необґрунтованість таких висновків. Стосовно доводів митного органу на підтвердження обґрунтування Рішення про коригування митної вартості про те, що декларантом надано проформу-інвойс та інвойс між FЕRМАТТ INTER LР (Велика Британія) та NEТWОRК 360 LІМІТЕD (Малта) та роздруківку без печаток банку щодо оплати на суму 19907,36 евро та що підприємство NЕТWОRК 36 LІМITED у проформі-інвойсі та інвойсі зазначено платником ОСОБА_3 ПДВ, проте надані рахунки його не містять, а також на те, що підприємство NЕТWОRК 360 LІМITED (Малта) не є власником товарів торгівельних марок, що зазначені в інвойсі №FR1746, колегія суддів вважає за необхідне зазначити наступне. Відповідно до статті 57 Митного кодексу України, основним методом визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є перший метод - за ціною договору (вартість операції). Кожний наступний метод застосовується лише у разі, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу відповідно до норм цього Кодексу. Частиною 2 статті 55 Митного кодексу України встановлено, що прийняте органом доходів і зборів письмове рішення про коригування заявленої митної вартості товарів має містити: - наявну в митного органу інформацію (у тому числі щодо числових значень складових митної вартості, митної вартості ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, інших умов, що могли вплинути на ціну товарів), яка призвела до виникнення сумнівів у правильності визначення митної вартості та до прийняття рішення про коригування митної вартості, заявленої декларантом; - обґрунтування числового значення митної вартості товарів, скоригованої органом доходів і зборів, та фактів, які вплинули на таке коригування. Згідно з ч. 1 ст. 57 МК України визначення митної вартості товарів, які ввозяться в Україну відповідно до митного режиму імпорту, здійснюється за такими методами: 1) основний - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції); 2) другорядні: а) за ціною договору щодо ідентичних товарів; б) за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів; в) на основі віднімання вартості; г) на основі додавання вартості (обчислена вартість); ґ) резервний. Частинами 2-8 вказаної статті передбачено, що основним методом визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є перший метод - за ціною договору (вартість операції). Кожний наступний метод застосовується лише у разі, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу відповідно до норм цього Кодексу. Застосуванню другорядних методів передує процедура консультацій між органом доходів і зборів та декларантом з метою визначення основи вартості згідно з положеннями статей 59 і 60 цього Кодексу. Під час таких консультацій орган доходів і зборів та декларант можуть здійснити обмін наявною у кожного з них інформацією за умови додержання вимог щодо її конфіденційності. У разі неможливості визначення митної вартості товарів згідно з положеннями статей 59 і 60 цього Кодексу за основу для її визначення може братися або ціна, за якою ідентичні або подібні (аналогічні) товари були продані в Україні не пов`язаному із продавцем покупцю відповідно до статті 62 цього Кодексу, або вартість товарів, обчислена відповідно до статті 63 цього Кодексу. При цьому кожний наступний метод застосовується, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу. У разі якщо неможливо застосувати жоден із зазначених методів, митна вартість визначається за резервним методом відповідно до вимог, встановлених статтею 64 цього Кодексу. Статтею 64 Митного кодексу України визначені умови застосування резервного методу. Частиною 2 статті 64 Митного кодексу України визначено, що митна вартість, визначена згідно з положеннями цієї статті, повинна ґрунтуватися на раніше визнаних (визначених) органами доходів і зборів митних вартостях. Пунктом 2 частини 3 вказаної статті передбачено, що митна вартість імпортних товарів не визначається згідно із положеннями цієї статті на підставі системи, яка передбачає прийняття для митних цілей вищої з двох альтернативних вартостей. Аналізуючи наведені нормативно правові акти, колегія суддів вважає, що для визначення митної вартості на підставі ст. 64 Кодексу необхідна наявність у розпорядженні митного органу мінімум двох альтернативних митних вартостей, які були раніше визнані або визначені. Рішення про коригування митної вартості не містить відомостей про джерело раніше визнаних (визначених) органами доходів і зборів митних вартостей товарів, а також їх числові значення, які використані відповідачем при визначенні відкоригованої митної вартості, відповідачем також не надано до суду зазначені відмості в якості доказу, у зв`язку із чим не доведено перед судом законність посилання на дані джерела. Також, відповідач, в порушення п. 2 ч. 3 ст. 64 Митного кодексу України, застосував вищу з двох альтернативних вартостей. Згідно приписів пункту 7 частини 3 статті 64 Митного кодексу України митна вартість імпортних товарів не визначається згідно із положеннями цієї статті на підставі довільної чи фіктивної вартості. Дані приписи Кодексу передбачають, що митний орган при коригуванні митної вартості повинен мати у своєму розпорядженні певні документи, які відображають митні вартості товарів, які були раніше визнані або визначені. Так, з матеріалів справи вбачається, що митний орган, здійснивши коригування митної вартості товарів у Рішенні про коригування митної вартості не зазначив наявну в митного органу інформацію, яка призвела до виникнення сумнівів у правильності визначення митної вартості та до прийняття рішення про коригування митної вартості, заявленої декларантом, а також відсутнє обґрунтування числового значення митної вартості товарів, скоригованої органом доходів і зборів, та фактів, які вплинули на таке коригування. Отже, для застосування методу щодо подібних (аналогічних) товарів, митний орган повинен був зазначити у Рішенні про коригування митної вартості відомості про: прийняту органом доходів і зборів вартість операцій з подібними товарами; схожі характеристики і схожі компоненти ввезеного Товару та того, щодо якого наявні відомості у митного органу; зазначити якість товарів, торгову марку та репутацію тих товарів, які ввезені Позивачем та товарів, щодо яких наявні відомості у митного органу; кількість товарів і їх комерційний рівень. Проте, дані вимоги митним органом не виконані, вищевказані відомості в Рішенні про коригування митної вартості відсутні, у зв`язку із чим числові значення відкоригованої митної вартості Товарів є незаконними та необгрунтованими. Також, з матеріалів справи встановлено, що позивачем з власної ініціативи надано на адресу митного органу документи у вигляді проформи-інвойсу та інвойсу між FЕRМАТТ INTER LР (Велика Британія) та NEТWОRК 360 LІМІТЕD (Малта) та роздруківку без печаток банку щодо оплати на суму 19907,36 євро, які підтверджують походження Товару та правомірність його набуття компанією FЕRМАТТ INTER LР. Доводи відповідача про те, що підприємство NEТWОRК 360 LІМІТЕD (Малта) не є власником торгівельних марок, також не впливає на митну вартість товару, та жодним чином не свідчить про незаконність дій суб`єкта господарювання по здійсненню торгівлі даним товаром за ціною, яка визначена документами поданими на адресу відповідача. В Рішенні про коригування митної вартості зазначено про те, що за наданими декларантом документами не можливо упевнитися в істинності або точності складових митної вартості товарів та відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари. Застосовуючи положення статті 17 ГАТТ відповідач повинен був визначити конкретну заяву, документ чи декларацію щодо яких виникли сумніви щодо точності або істинності, а також навести конкретні ознаки, які свідчать про неточність документу або його фальсифікацію. Проте, дані обставини не зазначені ані в рішенні митного органу, ані у представником відповідача в ході розгляду справи. З матеріалів справи вбачається, що предметом Контракту був стоковий одяг в кількості 6417 штук, різних країн виробників, різних брендів, з різними якісними характеристиками, а також кожен предмет одягу або група мали різну вартість. Згідно Рішення про коригування митної вартості відповідач безпідставно застосовує до всіх одиниць товару у групі товарів одну ціну, таким чином безпідставно збільшуючи вартість стокового одягу майже на 100 відсотків. Аналогічним способом відкоригована вартість усіх предметів одягу, які були задекларовані позивачем. Крім цього, відповідач, зробивши висновок про неможливість застосування основного методу визначення митної вартості товарів, по двом групам товарів застосовує саме основний метод визначення митної вартості товарів - метод визначення митної вартості товарів за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються. Так, група товарів зазначена в графі « 81»: Одяг верхній текстильний з синтетичний з синтетичних волокон в кількості 182 штуки, згідно умов Контракту та специфікації має загальну вартість 1061,89 Євро, але відповідач зазначивши про застосування основного методу (код 1), безпідставно коригує вартість групи товарів до 1989,26 Євро. Аналогічним способом відповідачем збільшено митну вартість за групою товарів в графі «Товар 128». Дії відповідача свідчать про те, що митна вартість імпортних позивачем товарів визначена на підставі довільної чи фіктивної вартості, про що свідчить відсутність у Рішенні про коригування митної вартості будь-якого обґрунтування числових значень митної вартості товарів, скоригованої органом доходів і зборів, та фактів, які вплинули на таке коригування, що є прямим порушенням приписів статті 55 та 64 Митного кодексу України. Отже, колегія суддів відхиляє сумнів митного органу у заявленій позивачем митній вартості товару як необґрунтований. Відповідно до п. 2.1 Правил заповнення рішення про коригування митної вартості товарів, затверджених наказом Міністерства фінансів України від 24.05.2012 № 598, в разі здійснення коригування митної вартості за резервним методом, у рішенні про коригування орган доходів і зборів поряд з обов`язковим зазначенням номера та дати митної декларації, яка була взята за основу для визначення митної вартості оцінюваних товарів, повинен навести пояснення щодо зроблених коригувань на обсяг партії ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, умов поставки, комерційних умов тощо; також у разі визначення митної вартості оцінюваних товарів із застосуванням резервного методу зазначаються докладна інформація та джерела, які використовувалися митним органом при її визначенні. Проаналізувавши наведені норми права у постанові від 05.02.2019 у справі №816/1199/15-а Верховний Суд дійшов висновку, що у разі визначення митної вартості оцінюваних товарів із застосуванням резервного методу, рішення про коригування заявленої митної вартості, окрім обов`язкових відомостей визначених ч. 2 ст. 55 МК України, має також містити порівняння характеристик оцінюваного товару та характеристик товару, ціна якого взята за основу для коригування митної вартості за такими другорядними методами, як за ціною договору щодо ідентичних товарів, за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів, на основі віднімання вартості, резервний метод. При здійсненні контролю за коригуванням митної вартості товару, проведеним органом доходів і зборів за другорядним методом (за ціною договору щодо ідентичних товарів; за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів; за резервним методом), має бути доведено, що товар за певною митною вартістю дійсно був увезений до України, що митна вартість за відповідною вантажною митною декларацією не була відкоригована; що рішення про коригування (якщо воно приймалося) було оскаржене до суду та скасоване судом. Таким чином, у рішенні про коригування заявленої митної вартості, крім номера та дати митних декларацій, які були взяті за основу для визначення митної вартості оцінюваних товарів, орган доходів і зборів повинен також навести пояснення щодо зроблених коригувань на обсяги партії ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, умов поставки, комерційних умов тощо та зазначити докладну інформацію і джерела, які використовувалися митним органом при визначенні митної вартості оцінюваних товарів із застосуванням резервного методу. Проте, спірне рішення про коригування митної вартості товарів не містить порівняння характеристик оцінюваного товару та характеристик товару, ціна якого взята за основу для коригування митної вартості за резервним методом. Отже, колегія суддів доходить висновку, що відповідачем не доведено правомірність висновків, покладених в основу оскаржуваного рішення. Так, орган доходів і зборів у випадку наявності обґрунтованих сумнівів у достовірності поданих декларантом відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, яка була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, може витребувати додаткові документи для підтвердження заявленої митної вартості товару. Проте, такою імперативною умовою є наявність обґрунтованих сумнівів у правильності зазначеної декларантом митної вартості товарів. В розумінні наведених статей МК України, сумніви митниці є обґрунтованими, якщо надані декларантом документи, зазначені у ч. 2 ст. 53 МК України, містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари. Отже, наведені приписи зобов`язують митницю зазначити конкретні обставини, які викликали відповідні сумніви, причини неможливості їх перевірки на підставі наданих декларантом документів, а також обґрунтувати необхідність перевірки спірних відомостей та зазначити документи, надання яких може усунути сумніви у їх достовірності. Встановивши відсутність достатніх відомостей, що підтверджують задекларовану митну вартість товарів, митниця повинна вказати, які саме складові митної вартості товарів є непідтвердженими, чому з поданих документів неможливо встановити дані складові, та які документи необхідні для підтвердження того чи іншого показника. В свою чергу, ненаведення митницею в рішенні про коригування митної вартості товарів належних та допустимих доказів того, що документи, подані декларантом для митного оформлення товару, є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності викликають сумнів у достовірності наданої інформації, витребування митницею додаткових документів без зазначення обставин, які ці документи повинні підтвердити, свідчать про протиправність рішення щодо застосування іншого, ніж основний метод, визначення митної вартості товарів. Даний висновок узгоджується з правовою позицією Верховного суду України, викладеною у постановах від 31.03.2015 року у справі № 21-127а15, від 30.06.2015 року у справі № 21-591а15 (814/283/14). Судом першої інстанції встановлено, що обґрунтовуючи свої сумніви у правильності зазначеної позивачем митної вартості товару заявленому у спірному випадку до декларування, відповідач послався на те, що в поданих декларантом документах, які підтверджують заявлену митну вартість, містяться розбіжності. Проте, відповідачем в оскаржуваному рішенні не вказано, які саме підстави дають обґрунтовану можливість вважати, що позивачем заявлено неповні чи/або недостовірні відомості саме щодо митної вартості заявленого позивачем до декларування товару, зокрема, не вказано які саме складові митної вартості є непідтвердженими. З оскаржуваного рішення відповідача про коригування заявленої митної вартості товару за другорядним методом не вбачається, в чому саме полягала неможливість визначення митної вартості за першим методом, на підставі поданих документів позивачем. Відповідачем в своєму рішенні не вказано: обґрунтування причин, через які заявлену декларантом митну вартість не може бути визнано; обґрунтованого математичного розрахунку ціни товару за одиницю (із зазначенням конкретних складових цього розрахунку), визначеної митницею у спірному рішенні, а лише містяться посилання на те, що надані декларантом документи не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів. При здійсненні контролю за коригуванням митної вартості товару, проведеним органом доходів і зборів за другорядним методом (за ціною договору щодо ідентичних товарів; за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів; за резервним методом), суд повинен вимагати від відповідача доведення того, що товар за певною митною вартістю дійсно був увезений до України, що митна вартість за відповідною вантажною митною декларацією не була відкоригована; що рішення про коригування (якщо воно приймалося) було оскаржене до суду та скасоване судом (п. 3.3. Узагальнень практики застосування адміністративними судами положень Митного кодексу України, затверджених Постановою Пленуму ВАСУ «Про Довідку щодо узагальнення практики застосування адміністративними судами положень Митного кодексу України в редакції від 13 березня 2012 року» від 13.03.2017 №2). Аналогічна правова позиція зазначена у постанові Верховного суду від 13.02.2018 року у справі № 820/3061/17. Таким чином, дослідивши матеріали справи та аналізуючи наведені нормативно правові акти в цілому, дійшо висновку, що позивачем надані відповідачу для митного оформлення імпортованого товару документи, передбачені МК України, що дають можливість визначити митну вартість товару за першим методом визначення митної вартості - за ціною договору (контракту). Правильність визначення позивачем митної вартості товару за ціною договору, а також об`єктивна неможливість застосування першого методу не були спростовані відповідачем, а тому висновки щодо документального не підтвердження позивачем митної вартості товару є необґрунтованими, а подальше коригування його вартості за допомогою іншого методу є протиправним. Колегія суддів звертає увагу на те, що ч.1 ст.10 Конвенції про захист прав і основоположних свобод людини кожному гарантовано право на свободу вираження поглядів та одержання інформації. Зокрема, у рішенні Європейського Суду у справі "Леандер проти Швеції" від 26 березня 1987 року, серія А, № 116, § 74) зазначено, що свобода отримувати інформацію, про яку йдеться в пункті 2 статті 10 Конвенції, стосується передусім доступу до загальних джерел інформації і її основним призначенням є заборонити державі встановлювати будь-якій особі обмеження одержувати інформацію, яку інші особи бажають або можуть бажати повідомити цій особі. Колегія суддів також враховує позицію ЄСПЛ (в аспекті оцінки аргументів апелянта), сформовану у справі Серявін та інші проти України (№ 4909/04): згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі Руїс Торіха проти Іспанії (RuizTorijav. Spain) № 303-A, пункт 29). Також згідно з п. 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень, обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Відповідно до ч.2 ст.6 КАС України суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського Суду з прав людини, а ст.17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" передбачає, що суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права. Згідно ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Відповідно до ч. 1 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України, завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень. Як вбачається з ч. 2 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку. Відповідно до частини 1 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. Частиною 2 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. Враховуючи викладене, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що відповідач під час винесення рішення про корегування митної вартості товарів № UА807000/2017/000648/2 від 07.11.2017 року, діяв не на підставі та не у спосіб, що передбачені чинним законодавством України, отже таке рішення підлягає скасуванню. Суд першої інстанції належним чином оцінив надані докази і на підставі встановленого, обґрунтовано задовольнив адміністративний позов. Відповідно до ч.1 ст. 242 КАС України, рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Колегія суддів вважає, що рішення Харківського окружного адміністративного суду від 10.03.2020 року по справі № 520/12154/19 відповідає вимогам ст. 242 КАС України, а тому відсутні підстави для його скасування та задоволення апеляційних вимог відповідача. Згідно ч. 1 ст. 316 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. На підставі викладеного, колегія суддів, погоджуючись з висновками суду першої інстанції, вважає, що суд дійшов вичерпних юридичних висновків щодо встановлення фактичних обставин справи і правильно застосував до спірних правовідносин сторін норми матеріального та процесуального права. Доводи апеляційної скарги, з наведених вище підстав, висновків суду не спростовують. Керуючись ст. ст. 229, 242, 243, 250, 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 328 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ: Апеляційну скаргу Київської митниці Держмитслужби залишити без задоволення. Рішення Харківського окружного адміністративного суду від 10.03.2020 року по справі № 520/12154/19 залишити без змін. Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та не підлягає касаційному оскарженню, крім випадків, передбачених п. 2 ч. 5 ст. 328 КАС України. Головуючий суддя (підпис)З.О. Кононенко Судді(підпис) (підпис) О.І. Сіренко В.А. Калиновський Повний текст постанови складено 09.07.2020 року