Постанова Третій апеляційний адміністративний суд № 340/5897/20

ТРЕТІЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД П О С Т А Н О В А і м е н е м У к р а ї н и 18 листопада 2021 року м. Дніпросправа № 340/5897/20 головуючий суддя І інстанції Черниш О.А. Третій апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого судді (доповідача) Іванова С.М., суддів: Панченко О.М., Чередниченка В.Є., розглянувши в порядку письмового провадження в м. Дніпрі апеляційну скаргу Південно-східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Дніпро) на рішення Кіровоградського окружного адміністративного суду від 29.04.2021 року в адміністративній справі №340/5897/20 за позовом ОСОБА_1 до Головного територіального управління юстиції у Кіровоградській області, Південно-східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Дніпро) про визнання протиправним та скасування наказу, поновлення на роботі та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу,- ВСТАНОВИВ: ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Головного територіального управління юстиції у Кіровоградській області, Південно-східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Дніпро), в якому просив: - визнати протиправним та скасувати наказ ГТУЮ у Кіровоградській області "Про звільнення ОСОБА_1 " №23/к від 24.11.2020 року; - поновити позивача на рівнозначній посаді категорії "Б" начальника відділу у Кіровоградській області Південно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Дніпро), або на аналогічній посаді, що відповідає освітньо-кваліфікаційному рівню та досвіду роботи; - стягнути з Південно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Дніпро) на його користь середній заробіток за час вимушеного прогулу по день набрання законної сили рішенням у справі. Рішенням Кіровоградського окружного адміністративного суду від 29.04.2021 року адміністративний позов ОСОБА_1 було задоволено частково. Визнано протиправним та скасовано наказ голови ліквідаційної комісії Головного територіального управління юстиції у Кіровоградській області "Про звільнення ОСОБА_1 " №23/к від 24.11.2020 року. Поновлено ОСОБА_1 на посаді начальника відділу примусового виконання рішень Управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Кіровоградській області з 25.11.2020 року. Зобов`язано Південно-Східне міжрегіональне управління Міністерства юстиції (м. Дніпро) вирішити питання про прийняття ОСОБА_1 на рівнозначну або нижчу (за його згодою) посаду державної служби. Стягнуто з Південно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Дніпро) на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу за період з 25.11.2020 року по 29.04.2021 року у сумі 50982, 48 грн. У задоволенні решти позовних вимог було відмовлено. Рішення суду в частині поновлення на роботі та стягнення середнього заробітку у межах суми 9913.26 грн. звернуто до негайного виконання. Не погодившись з рішенням суду першої інстанції, Південно-східне міжрегіональне управління Міністерства юстиції (м. Дніпро), звернулось з апеляційною скаргою, в якій просило скасувати вищезазначене рішення, як незаконне та прийняти нову постанову про відмову в задоволенні адміністративного позову в повному обсязі. Апеляційна скарга обґрунтована тим, що відповідачем в повному обсязі було дотримано вимоги Закону України «Про державну службу» та Кодексу законів про працю України у процедурі звільнення позивача, а саме: за 30 днів до звільнення попереджено про наступне вивільнення; у зв`язку з відсутністю імперативної норми в законодавсві щодо обов`язку переведення працівника на рівнозначну посаду та відсутність загалом штатної структури Головного територіального управління у Кіровоградській області, письмова пропозиція, щодо такого переведення позивачеві не надавалась, а відтак, наказ № 23/к від 24.11.2020 року «Про звільнення ОСОБА_1 » виданий на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені законодавством. Відзив від позивача на адресу суду не надходив. Розгляд справи здійснено в порядку письмового провадження на підставі ст. 311 КАС України. Перевіривши матеріали справи, оцінивши доводи апеляційної скарги та правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права в межах доводів останньої, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, виходячи з наступного. Як було встановлено судом першої інстанції, ОСОБА_2 з 15.09.2011 року працював на посаді начальника відділу примусового виконання рішень Управління державної виконавчої служби ГТУЮ у Кіровоградській області, має п`ятий ранг державного службовця в межах категорії "Б" посад державної служби (а.с. 23 - 41, т.1). Кабінетом Міністрів України прийнято постанову №870 від 09.10.2019 року "Деякі питання територіальних органів Міністерства юстиції", пунктом 1 якої постановлено ліквідувати як юридичні особи публічного права територіальні органи Міністерства юстиції за переліком згідно з додатком 1, зокрема Головне територіальне управління юстиції у Кіровоградській області (а.с. 95 - 97, т.1). На виконання цієї постанови наказом Міністерства юстиції України "Про утворення міжрегіональних територіальних органів Міністерства юстиції України" №3173/5 від 16.10.2019 року зі змінами, внесеними наказом Міністерства юстиції України №502/5 від 11.02.2020 року, наказано ліквідувати як юридичні особи публічного права територіальні органи Міністерства юстиції згідно з переліком, зокрема Головне територіальне управління юстиції у Кіровоградській області (а.с. 103 - 107, 108 - 110, т.1). Цим наказом затверджено список голів ліквідаційних комісій з ліквідації головних територіальгих управлінь юстиції, яких зобов`язано, зокрема: забезпечити дотримання порядку звільнення працівників, повідом;лення територіальних органів Державної служби зайнятості про звільнення працівників із зазначенням їх чисельності, звільнення працівників та своєчасний розрахунок з ними під час звільнення, видачу відповідних наказів та підписання необхідних документів; забезпечити письмове персональне попередження працівників не пізніше ніж за два місяці до їх звільнення, надати первинним профспілковим організаціям інформацію про звільнення працівників у зв`язку з ліквідацією територіальних органів Міністерства юстиції. Головою ліквідаційної комісії ГТУЮ у Кіровоградській області видано накази №129/07 від 17.10.2019 року "Про створення ліквідаційної комісії" та №135/07 від 18.10.2019 року "Про затвердження плану заходів", якими затверджено план заходів, пов`язаних з ліквідацією ГТУЮ в Кіровоградській області (а.с. 111 - 115, т.1). Цим планом передбачено письмово повідомити працівників про ліквідацію ГТУЮ у Кіровоградській області та попередити державних службовців про наступне припинення державної служби та вивільнення (статті 83, 87 Закону України "Про державну службу", статті 40, 49-2 КЗпП України). Головою ліквідаційної комісії ГТУЮ у Кіровоградській області позивачу вручено персональне попередження №08-02.1/01-41/1687 від 23.10.2019 року, яким його повідомлено про те, що по закінченню двомісячного терміну з моменту попередження він підлягає звільненню з роботи відповідно до пункту 1-1 частини 1 статті 87 Закону України "Про державну службу". Наказом голови ліквідаційної комісії ГТУЮ у Кіровоградській області "Про звільнення ОСОБА_1 " №930/к від 26.12.2019 року ОСОБА_1 звільнено з посади начальника відділу примусового виконання рішень Управління державної виконавчої служби ГТУЮ у Кіровоградській області з 28.12.2019 року, у зв`язку з ліквідацією державного органу відповідно до 1-1 частини 1 статті 87 Закону України "Про державну службу", з припиненням державної служби. Не погодившись зі своїм звільненням, позивач у січні 2020 року звернувся до суду з відповідним позовом. Рішенням Кіровоградського окружного адміністративного суду від 23.10.2020 року в адміністративній справі №340/243/20 адміністративний позов ОСОБА_1 задоволено частково. Цим рішенням визнано протиправним та скасовано наказ ГТУЮ у Кіровоградській області "Про звільнення ОСОБА_1 " №930/к від 26.12.2019 року. Поновлено ОСОБА_1 на посаді начальника відділу примусового виконання рішень Управління державної виконавчої служби ГТУЮ у Кіровоградській області з 29.12.2019 року. Стягнуто на його користь середній заробіток за час вимушеного прогулу за період з 29.12.2019 року по 22.10.2020 року у сумі 235 720, 57 грн. На виконання наведеного судового рішення головою ліквідаційної комісії ГТУЮ у Кіровоградській області видано наказ №18-к від 23.10.2020 року "Про поновлення на роботі ОСОБА_1 ", яким скасовано наказ ГТУЮ у Кіровоградській області "Про звільнення ОСОБА_1 " №930/к від 26.12.2019 року та поновлено ОСОБА_1 на посаді начальника відділу примусового виконання рішень Управління державної виконавчої с;лужби ГТУЮ у Кіровоградській області з 29.12.2019 року зі збереженням п`ятого рангу державного службовця в межах категорії "Б" державної служби (а.с. 42, т.1). Того ж дня головою ліквідаційної комісії ГТУЮ у Кіровоградській області позивачу вручено персональне попередження № 08/01-41/971 від 23.10.2020 року, яким його повідомлено про те, що після спливу тридцяти календарних днів з моменту попередження він підлягає звільненню з роботи відповідно до пункту 1-1 частини 1 статті 87 Закону України "Про державну службу" (а.с. 43, т.1). Наказом голови ліквідаційної комісії ГТУЮ у Кіровоградській області "Про звільнення ОСОБА_1 " №23/к від 24.11.2020 року позивача звільнено з посади начальника відділу примусового виконання рішень Управління державної виконавчої служби ГТУЮ у Кіровоградській області з 24.11.2020 року, у зв`язку з ліквідацією державного органу відповідно до 1-1 частини 1 статті 87 Закону України "Про державну службу", з припиненням державної служби (а.с. 44, т.1). Не погодившись з правомірністю прийняття наведеного наказу, позивач звернувся до суду з метою захисту своїх порушених прав та інтересів. Вирішуючи спір між сторонами та частково задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що оскаржуваний наказ прийнято відповідачем з порушенням вимог чинного законодавства, у зв`язку з чим останній є протиправним та підлягає скасування з поновленням позивача на посаді і стягненням середнього заробітку за час вимушеного прогулу, а також вирішення питання про прийняття позивача на рівнозначну посаду. Суд апеляційної інстанції частково погоджується з вказаними висновками суду першої інстанції, з огляду на наступне. Відповідно до ст. 1 Закону України «Про державну службу» державна служба - це публічна, професійна, політично неупереджена діяльність із практичного виконання завдань і функцій держави, зокрема щодо: 1) аналізу державної політики на загальнодержавному, галузевому і регіональному рівнях та підготовки пропозицій стосовно її формування, у тому числі розроблення та проведення експертизи проектів програм, концепцій, стратегій, проектів законів та інших нормативно-правових актів, проектів міжнародних договорів; 2) забезпечення реалізації державної політики, виконання загальнодержавних, галузевих і регіональних програм, виконання законів та інших нормативно-правових актів; 3) забезпечення надання доступних і якісних адміністративних послуг; 4) здійснення державного нагляду та контролю за дотриманням законодавства; 5) управління державними фінансовими ресурсами, майном та контролю за їх використанням; 6) управління персоналом державних органів; 7) реалізації інших повноважень державного органу, визначених законодавством. Згідно п. 4 ч. 1 ст. 83 Закону України "Про державну службу" державна служба припиняється за ініціативою суб`єкта призначення. Відповідно до ч. 1 ст. 87 Закону України "Про державну службу" передбачено, що підставами для припинення державної служби за ініціативою суб`єкта призначення є: 1) скорочення чисельності або штату державних службовців, скорочення посади державної служби внаслідок зміни структури або штатного розпису державного органу без скорочення чисельності або штату державних службовців, реорганізація державного органу; 1-1) ліквідація державного органу; 2) встановлення невідповідності державного службовця займаній посаді протягом строку випробування; 3) отримання державним службовцем негативної оцінки за результатами оцінювання службової діяльності; 4) вчинення державним службовцем дисциплінарного проступку, який передбачає звільнення. Відповідно до частини 3 статті 87 Закону України "Про державну службу" (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) суб`єкт призначення або керівник державної служби попереджає державного службовця про наступне звільнення на підставі пунктів 1 та 1-1 частини першої цієї статті у письмовій формі не пізніше ніж за 30 календарних днів. Суб`єкт призначення або керівник державної служби може пропонувати державному службовцю будь-яку вакантну посаду державної служби у тому самому державному органі (за наявності). При цьому не застосовуються положення законодавства про працю щодо обов`язку суб`єкта призначення отримання згоди виборного органу первинної профспілкової організації (профспілкового пре;дставника) на k9;вільнення. Державний службовець, якого звільнено на підставі пункту 1 частини першої цієї статті, у разі створення в державному органі, з якого його звільнено, нової посади чи появи вакантної посади, що відповідає кваліфікації державного службовця, протягом шести місяців з дня звільнення за рішенням суб`єкта призначення може бути призначений на рівнозначну або нижчу посаду державної служби, якщо він був призначений на посаду в цьому органі за результатами конку;рсу. Згідно ч. 4 ст. 87 Закону України "Про державну службу" у разі звільнення з державної служби на підставі пунктів 1 та 1-1 частини першої цієї статті державному службовцю виплачується вихідна допомога у розмірі двох середньомісячних заробітних плат. Як свідчать встановлені обставини справи, позивач займав посаду державної служби в Управлінні державної виконавчої служби ГТУЮ у Кіровоградській області - територіальному органі Міністерства юстиції України - та наказом голови ліквідаційної комісії ГТУЮ у Кіровоградській області №930/к від 26.12.2019 року був звільнений з роботи з 28.12.2019 року у зв`язку з ліквідацією цього державного органу, проведеною на підставі постанови Кабінету Міністрів України "Деякі питання територіальних органів Міністерства юстиції" №870 від 09.10.2019 року. В свою чергу, на виконання судового рішення у справі №340/243/20 за наказом голови ліквідаційної комісії ГТУЮ у Кіровоградській області №18-к від 23.10.2020 року позивач був поновлений на посаді з 29.12.2019 року. Однак, наказом ГТУЮ у Кіровоградській області "Про звільнення ОСОБА_1 " №23/к від 24.11.2020 року позивач був повторно звільнений з припиненням державної служби, відповідно до п.1-1 ч.1 ст.87 Закону України "Про державну службу" (у зв`язку з ліквідацією цього державного органу, проведеною на підставі постанови Кабінету Міністрів України "Деякі питання територіальних органів Міністерства юстиції" №870 від 09.10.2019 року). Встановивши зміст спірних правовідносин, колегія суддів апеляційного суду погоджується з висновками суду першої інстанції відносно протиправності прийняття наведеного наказу, з огляду на наступне. Відповідно до частин 1, 2 статті 13 Закону України "Про центральні органи виконавчої влади" територіальні органи міністерства утворюються як юридичні особи публічного права в межах граничної чисельності державних службовців та працівників міністерства і коштів, передбачених на утримання міністерства, ліквідовуються, реорганізовуються за поданням міністра Кабінетом Міністрів України. Територіальні органи міністерства утворюються у випадках, коли їх створення передбачено положенням про міністерств, затвердженим Кабінетом Міністрів України. Територіальні органи міністерства можуть утворюватися в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі, районах, районах у містах, містах обласного, республіканського (Автономної Республіки Крим) значення та як міжрегіональні (повноваження яких поширюються на декілька адміністративно-територіальних одиниць) територіальні органи (у разі їх утворення). Згідно ч. 4 ст. 13 Закону України "Про центральні органи виконавчої влади" територіальні органи міністерства набувають статусу юридичної особи з дня внесення до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань запису про їх державну реєстрацію як юридичної особи. Територіальні органи міністерства припиняються як юридичні особи з дня внесення до єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань запису про державну реєстрацію їх припинення. Відповідно до пунктів 1, 7 Положення про Міністерство юстиції України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 02.07.2014 року №228, Міністерство юстиції України (Мін`юст) є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України. Мін`юст є головним органом у системі центральних органів виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну правову політику, державну політику з питань банкрутства, у сфері нотаріату, організації примусового виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб) (далі - виконання рішень), державної реєстрації актів цивільного стану, державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень, державної реєстрації обтяжень рухомого майна, державної реєстрації юридичних осіб, громадських формувань, що не мають статусу юридичної особи, та фізичних осіб - підприємців, реєстрації статуту територіальної громади м. Києва, реєстрації статутів Національної академії наук та національних галузевих академій наук, державної реєстрації друкованих засобів масової інформації та інформаційних агентств як суб`єктів інформаційної діяльності, у сфері виконання кримінальних покарань та пробації, у сфері правової освіти населення; забезпечує формування державної політики у сфері архівної справи і діловодства та створення і функціонування державної системи страхового фонду документації. Мін`юст здійснює свої повноваження безпосередньо та через утворені в установленому порядку територіальні органи Мін`юсту. Наказом Міністерства юстиції України від 23.06.2011 року №1707/5, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 23.06.2011 року за №759/19497, затверджено Положення про Головні територіальні управління юстиції Міністерства юстиції України в Автономній Республіці Крим, в областях, містах Києві та Севастополі. Відповідно до пунктів 1, 3 цього Положення (в редакції наказу Міністерства юстиції України від 30.01.2015 року №115/5) Головні територіальні управління юстиції Міністерства юстиції України в Автономній Республіці Крим, в областях, містах Києві та Севастополі (далі - Головне територіальне управління юстиції) підпорядковуються Міністерству юстиції України та є його територіальними органами. Основними завданнями Головного територіального управління юстиції є: реалізація державної правової політики, державної політики з питань банкрутства, у сферах державної реєстрації актів цивільного стану, державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень, державної реєстрації юридичних осіб, громадських формувань, що не мають статусу юридичної особи, та фізичних осіб - підприємців, державної реєстрації статутів територіальних громад сіл, селищ, міст, державної реєстрації, друкованих засобів масової інформації; забезпечення реалізації державної політики у сферах організації примусового виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб); внесення на розгляд Мін`юсту пропозицій щодо формування та реалізації політики у зазначених сферах; забезпечення роботи нотаріату; експертне забезпечення правосуддя; протидія легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом, фінансуванню тероризму та фінансуванню розповсюдження зброї масового знищення (щодо нотаріусів, адвокатів, адвокатських бюро та об`єднань, суб`єктів господарювання, що надають юридичні послуги (крім осіб, що надають послуги в рамках трудових відносин)); здійснення в межах повноважень міжнародно-правового співробітництва. Відповідно до п. 1 постанови Кабінету Міністрів України "Деякі питання територіальних органів Міністерства юстиції" №870 від 09.10.2019 року постановлено ліквідувати як юридичні особи публічного права територіальні органи Міністерства юстиції за переліком згідно з додатком 1, зокрема Головне територіальне управління юстиції у Кіровоградській області. Пунктом 2 постанови Кабінету Міністрів України "Деякі питання територіальних органів Міністерства юстиції" №870 від 09.10.2019 року постановлено утворити як юридичні особи публічного права міжрегіональні територіальні органи Міністерства юстиції за переліком згідно з додатком 2, зокрема Південно-Східне міжрегіональне управління Міністерства юстиції (м. Дніпро). Пунктом 3 постанови Кабінету Міністрів України "Деякі питання територіальних органів Міністерства юстиції" №870 від 09.10.2019 року установлено, що: - територіальні органи Міністерства юстиції, які ліквідуються згідно з пунктом 1 цієї постанови, продовжують здійснювати повноваження та функції, покладені на зазначені органи, до завершення здійснення заходів, пов`язаних з утворенням міжрегіональних територіальних органів Міністерства юстиції; - здійснення заходів, пов`язаних з ліквідацією територіальних органів згідно з пунктом 1 цієї постанови та утворенням міжрегіональних територіальних органів згідно з пунктом 2 цієї постанови, покладається на Міністерство юстиції; - міжрегіональні територіальні органи Міністерства юстиції, що утворюються згідно з пунктом 2 цієї постанови, є правонаступниками територіальних органів Міністерства юстиції, які ліквідуються згідно з пунктом 1, зокрема Південно-Східне міжрегіональне управління Міністерства юстиції (м. Дніпро) є правонаступником Головного територіального управління юстиції у Дніпропетровській області, Головного територіального управління юстиції у Запорізькій області, Головного територіального управління юстиції у Кіровоградській області. За даними Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань Південно-Східне міжрегіональне управління Міністерства юстиції (м. Дніпро) зареєстроване як юридична особа 29.10.2019 року. ГТУЮ у Кіровоградській області з 18.10.2019 року перебувало у стані припинення юридичної особи, а 16.04.2021 року проведена державна реєстрація припинення цієї юридичної особи. Постановою Кабінету Міністрів України від 20.10.2011 року №1074 затверджено Порядок здійснення заходів, пов`язаних з утворенням, реорганізацією або ліквідацією міністерств, інших центральних органів виконавчої влади, який визначає механізм здійснення заходів, пов`язаних з утворенням, реорганізацією або ліквідацією міністерств, інших центральних органів виконавчої влади (далі - органи виконавчої влади) та їх територіальних органів. Пунктами 5, 6, 7, 8 цього Порядку передбачено, що орган виконавчої влади припиняється шляхом реорганізації (злиття, приєднання, поділу, перетворення) або ліквідації. Права та обов`язки органів виконавчої влади переходять: разі злиття органів виконавчої влади - до органу виконавчої влади, утвореного внаслідок такого злиття; у разі приєднання одного або кількох органів виконавчої влади до іншого органу виконавчої влади - до органу виконавчої влади, до якого приєднано один або кілька органів виконавчої влади; у разі поділу органу виконавчої влади - до органів виконавчої влади, утворених внаслідок такого поділу; у разі перетворення органу виконавчої влади - до утвореного органу виконавчої влади; у разі ліквідації органу виконавчої влади і передачі його завдань та функцій іншим органам виконавчої влади - до органів виконавчої влади, визначених відповідним актом Кабінету Міністрів України. Майнові права та обов`язки органів виконавчої влади у разі їх злиття, приєднання або перетворення переходять правонаступникові на підставі передавального акта, а у разі їх поділу - згідно з розподільчим балансом. У разі ліквідації органу виконавчої влади складається ліквідаційний баланс. Кабінет Міністрів України приймає рішення щодо подальшого використання нерухомого майна органу виконавчої влади, що ліквідується, та визначає суб`єкта управління підприємств, установ та організацій, що належать до сфери управління такого органу. Внаслідок реорганізації (злиття, приєднання, поділу, перетворення) органів виконавчої влади припиняється той орган виконавчої влади, майнові права та обов`язки якого переходять його правонаступникам. Як вбачається з постанови Кабінету Міністрів України "Деякі питання територіальних органів Міністерства юстиції" №870 від 09.10.2019 року, як у розпорядчому акті органу державної влади, не наведено обґрунтування доцільності відмови держави від виконання завдань та функцій територіальних органів Мін`юсту або передачі їх іншим органам виконавчої влади. Натомість передбачено об`єднання (злиття) кількох територіальних органів Мін`юсту, що припиняються, в новий (міжрегіональний) територіальний орган Мін`юсту, повноваження якого поширюються на декілька адміністративно-територіальних одиниць (областей). Пунктом 3 цієї постанови Кабінету Міністрів України прямо передбачено, що Південно-Східне міжрегіональне управління Міністерства юстиції (м. Дніпро) є правонаступником Головного територіального управління юстиції у Кіровоградській області, що спростовує доводи відповідачів про ліквідацію цієї юридичної особи публічного права без правонаступництва. Наказом Міністерства юстиції України від 23.10.2019 року №3228/5, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 23.10.2019 року за №1126/34097, затверджено Зміни до Положення про Головні територіальні управління юстиції Міністерства юстиції України в Автономній Республіці Крим, в областях, містах Києві та Севастополі, затвердженого наказом Міністерства юстиції України від 23.06.2011 року №1707/5, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 23.06.2011 року за №759/19497, внаслідок яких у тексті Положення слова "Головне територіальне управління юстиції" в усіх відмінках і числах замінено словами "міжрегіональне управління" у відповідних відмінках і числах. Зміни щодо повноважень, завдань та функцій, які покладаються на міжрегіональні територіальні органи Мін`юсту, до цього Положення не вносилися. Наказом Міністерства юстиції України від 28.12.2019 року №4362/5 "Про можливість забезпечення здійснення повноважень та виконання функцій" погоджено пропозицію Південно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Дніпро) щодо можливості забезпечення здійснення ним повноважень та виконання функцій, визначених Положенням про міжрегіональні управління Міністерства юстиції України, затвердженим наказом Міністерства юстиції України від 23.06.2011 року №1707/5, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 23.06.2011 року за №759/19497, та іншими нормативно-правовими актами, з 28.12.2019 року. Наказом Міністерства юстиції України №3261/к від 27.10.2020 року "Про затвердження структур" затверджено структури міжрегіональних територіальних управлінь Міністерства юстиції, зокрема, Південно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Дніпро). Цим наказом у Південно-Східному міжрегіональному управлінні Міністерства юстиції (м. Дніпро) створено структурний підрозділ - Управління забезпечення примусового виконання рішень у Кіровоградській області, до якого за штатним розписом на 2020 рік входить відділ примусового виконання рішень. Вказане управління здійснює такі ж самі функції з виконання судових рішень, що раніше виконувало Управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Кіровоградській області Як вбачається з матеріалів справи, в процесі припинення юридичної особи ГТУЮ у Кіровоградській області його рухоме та нерухоме майно, майнові права та обов`язки, фінансові зобов`язання передані до Південно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Дніпро), а більшість державних службовців ГТУЮ у Кіровоградській області були звільнені в порядку переведення для подальшої роботи до Південно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Дніпро). Відтак, колегія суддів апеляційного суду погоджується з висновками суду першої інстанції, що фактично відбулася реорганізація територіального органу Мін`юсту - ГТУЮ у Кіровоградській області як юридичної особи публічного права, а не його ліквідація. До правонаступника - новоствореної юридичної особи - Південно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Дніпро) - перейшли як функції та повноваження щодо реалізації державної політики у відповідних сферах, що виконувалися ГТУЮ у Кіровоградській області, так і майнові права та обов`язки цієї юридичної особи, що припиняється. Вказані правові висновки також відповідають правовій позиції Верховного Суду, викладеній в постанові від 22.04.2021 року у справі № 440/395/20, що враховується судом апеляційної інстанції, відповідно до ч. 5 ст. 242 КАС України. Відтак, оскільки в ГТУЮ у Кіровоградській області фактично відбулася не ліквідація, а реорганізація, яка супроводжувалася змінами в організації виробництва і праці, тому роботодавець зобов`язаний був дотриматися процедури вивільнення працівників у зв`язку з реорганізацією, визначеною законодавством про працю, а щодо державних службовців - спеціальним Законом України "Про державну службу". Відповідно до частини 3 статті 5 Закону України "Про державну службу" дія норм законодавства про працю поширюється на державних службовців у частині відносин, не врегульованих цим Законом. Статтями 1, 4 Кодексу законів про працю України передбачено, що цей Кодекс регулює трудові відносини всіх працівників. Законодавство про працю складається з Кодексу законів про працю України та інших актів законодавства України, прийнятих відповідно до нього. Відповідно до п. 4 ч. 1 ст. 36 КЗпП України підставою припинення трудового договору є зокрема розірвання трудового договору з ініціативи власника або уповноваженого ним органу (статті 40, 41). Згідно ч. 3 ст. 36 КЗпП України у разі зміни власника підприємства, а також у разі його реорганізації (злиття, приєднання, поділу, виділення, перетворення) дія трудового договору працівника продовжується. Припинення трудового договору з ініціативи власника або уповноваженого ним органу можливе лише у разі скорочення чисельності або штату працівників (пункт 1 частини першої статті 40). Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 40 КЗпП України трудовий договір, укладений на невизначений строк, а також строковий трудовий договір до закінчення строку його чинності можуть бути розірвані власником або уповноваженим ним органом лише у випадках змін в організації виробництва і праці, в тому числі ліквідації, реорганізації, банкрутства або перепрофілювання підприємства, установи, організації, скорочення чисельності або штату працівників. Згідно ч. 2 ст. 40 КЗпП України передбачено, що звільнення з підстав, зазначених у пунктах 1, 2 і 6 цієї статті, допускається, якщо неможливо перевести працівника, за його згодою, на іншу роботу. Відповідно до ч. 4 ст. 40 КЗпП України, особливості звільнення окремих категорій працівників з підстав, передбачених пунктом 1 частини першої цієї статті, а також особливості застосування до них положень частини другої цієї статті, статей 42, 42-1, частин першої, другої і третьої статті 49-2, статті 74, частини третьої статті 121 цього Кодексу, встановлюються законом, що регулює їхній статус. Відповідно до частин 1, 2, 3 статті 49-2 КЗпП України про наступне вивільнення працівників персонально попереджають не пізніше ніж за два місяці. При вивільненні працівників у випадках змін в організації виробництва і праці враховується переважне право на залишення на роботі, передбачене законодавством. Одночасно з попередженням про звільнення у зв`язку із змінами в організації виробництва і праці власник або уповноважений ним орган пропонує працівникові іншу роботу на тому самому підприємстві, в установі, організації, крім випадків, передбачених цим Кодексом. При відсутності роботи за відповідною професією чи спеціальністю, а також у разі відмови працівника від переведення на іншу роботу на тому самому підприємстві, в установі, організації працівник, на власний розсуд, звертається за допомогою до державної служби зайнятості або працевлаштовується самостійно. У разі якщо вивільнення є масовим відповідно до статті 48 Закону України "Про зайнятість населення", власник або уповноважений ним орган доводить до відома державної служби зайнятості про заплановане вивільнення працівників. Згідно з частиною 6 статті 49-2 КЗпП України (у редакції Закону України "Про внесення змін до Кодексу законів про працю України" №378-IX від 12.12.2019 року, який набрав чинності 02.02.2020 року) вивільнення працівників, які мають статус державних службовців відповідно до Закону України "Про державну службу", здійснюється у порядку, визначеному цією статтею, з урахуванням таких особливостей: про наступне вивільнення працівників персонально попереджають не пізніше ніж за 30 календарних днів; у разі вивільнення працівників на підставі пункту 1 частини першої статті 40 цього Кодексу не застосовуються положення частини другої статті 40 цього Кодексу та положення частини другої цієї статті; не пізніше ніж за 30 календарних днів до запланованих звільнень первинним профспілковим організаціям надається інформація щодо цих заходів, включаючи інформацію про причини звільнень, кількість і категорії працівників, яких це може стосуватися, про терміни проведення звільнень, а також проводяться консультації з профспілками про заходи щодо запобігання звільненням чи зведенню їх кількості до мінімуму або пом`якшення несприятливих наслідків будь-яких звільнень. Воднораз, Законом України "Про внесення змін до деяких законів України щодо перезавантаження влади" №117-IX від 19.09.2019 року, який набрав чинності 25.09.2019 року, зі статті 87 Закону України "Про державну службу" виключено абзаци 1 та 2 частини 3, які передбачали, що процедура вивільнення державних службовців на підставі пункту 1 частини першої цієї статті визначається законодавством про працю, а звільнення на підставі пункту 1 частини першої цієї статті допускається лише у разі, якщо державного службовця не може бути переведено на іншу посаду відповідно до його кваліфікації або якщо він відмовляється від такого переведення. Згодом Законом України "Про внесення змін до Митного кодексу України та деяких інших законодавчих актів України у зв`язку з проведенням адміністративної реформи" №440-IX від 14.01.2020 року, який набрав чинності 13.02.2020 року, у Законі України "Про державну службу" статтю 87 частину третю доповнено новим абзацом такого змісту: "3. Суб`єкт призначення або керівник державної служби попереджає державного службовця про наступне звільнення на підставі пунктів 1 та 1-1 частини першої цієї статті у письмовій формі не пізніше ніж за 30 календарних днів. Суб`єкт призначення або керівник державної служби може пропонувати державному службовцю будь-яку вакантну посаду державної служби у тому самому державному органі (за наявності). При цьому не застосовуються положення законодавства про працю щодо обов`язку суб`єкта призначення отримання згоди виборного органу первинної профспілкової організації (профспілкового представника) на звільнення". Як свідчать встановлені обставини справи, у жовтні 2020 року про наступне звільнення на підставі пункту 1-1 частини 1 статті 87 Закону України "Про державну службу" позивача було попереджено у письмовій формі за 30 календарних днів, як це передбачено абзацом 1 частини 3 статті 87 Закону України "Про державну службу" (у редакції Закону України №440-IX від 14.01.2020 року), частиною 6 статті 49-2 КЗпП України. При цьому позивачу з моменту попередження і до фактичного звільнення 24.11.2020 року не пропонувалася жодна вакантна посада державної служби у новоствореному Південно-Східному міжрегіональному управлінні Міністерства юстиції (м. Дніпро), хоча такі посади були наявні, що підтверджується наданим відповідачем переліком вакантних посад. Згідно з частиною 5 статті 22 Закону України "Про державну службу" у разі реорганізації (злиття, приєднання, поділу, перетворення) або ліквідації державного органу переведення державного службовця на рівнозначну або нижчу (за його згодою) посаду в державному органі, якому передаються повноваження та функції такого органу, за рішенням суб`єкта призначення може здійснюватися без обов`язкового проведення конкурсу. Відповідно до частин 1, 2 статті 41 Закону України "Про державну службу" державний службовець з урахуванням його професійної підготовки та професійних компетентностей може бути переведений без обов`язкового проведення конкурсу: 1) на іншу рівнозначну або нижчу вакантну посаду в тому самому державному органі, у тому числі в іншій місцевості (в іншому населеному пункті), - за рішенням керівника державної служби або суб`єкта призначення; 2) на рівнозначну або нижчу вакантну посаду в іншому державному органі, у тому числі в іншій місцевості (в іншому населеному пункті), - за рішенням суб`єкта призначення або керівника державної служби в державному органі, з якого переводиться державний службовець, та суб`єкта призначення або керівника державної служби в державному органі, до якого переводиться державний службовець. Державний службовець, призначений на посаду без конкурсу, не може бути переведений на вищу посаду державної служби без проведення конкурсу. Переведення здійснюється лише за згодою державного службовця. Так, передбачене у частині 5 статті 22, абзаці 1 частини 3 статті 87 Закону України "Про державну службу" право суб`єкта призначення у разі реорганізації або ліквідації державного органу пропонувати державному службовцю вакантну посаду державної служби та приймати рішення про переведення державного службовця на іншу посаду в тому самому або іншому органі не може трактуватись як можливість прийняття рішення таким суб`єктом на власний розсуд, свавільно, без будь якого обґрунтування такого рішення та відсутності мотивів. При реалізації наведених повноважень орган влади повинен дотримуватися вимог до діяльності суб`єктів владних повноважень, закріплених у частині 2 статті 2 КАС України, та обирати варіант рішення (дій), керуючись принципами державної служби, передбаченими у статті 4 Закону України "Про державну службу". Колегія суддів апеляційного суду погоджується з висновками суду першої інстанції, що можливість переведення конкретного державного службовця до державного органу, що реорганізується/ліквідується, на вакантну посаду державної служби, наявну у новоствореному державному органі, повинна визначатися суб`єктом призначення насамперед, з огляду на професійну підготовку та професійні компетентності такого державного службовця, оскільки ці критерії передбачені як визначальні при прийнятті рішень про переведення державних службовців. Ненадання державному службовцю пропозицій зайняти вакантні посади державної служби у новоствореному державному органі (за їх наявності), або відмова у наданні таких пропозицій, або надання переваги іншим державним службовцям у вигляді таких пропозицій повинно бути належним чином обґрунтовано, що б виключало сумніви у небезсторонності та упередженості суб`єкта призначення та зловживанні ним владою та дискреційними повноваженнями. Як вбачаєтья з пояснень позивача, останній маючи значний стаж, високий освітньо-кваліфікаційний рівень та досвід роботи, не мав наміру звільнятися з органів юстиції та бажав продовжувати службу в реорганізованому територіальному органі Мін`юсту, натомість відповідачі навіть не розглядали питання про можливість його працевлаштування у зв`язку з реорганізацією ГТУЮ у Кіровоградській області та двічі поспіль звільнили його з роботи, не пояснивши неможливість подальшого використання його професійних здібностей на державній службі. Наведене також підтверджується заявами позивача від 23.12.2019 року, поданими голові ліквідаційної комісії ГУ ТУЮ у Кіровоградській області та в.о. Державного секретаря Міністерства юстиції України про звільнення у зв`язку з переведенням та про переведення на рівнозначну посаду, які залишилися невирішеними (т. 2 а.с. 16, 17). В свою чергу, відповідачем не булу надано доказів того, що ним перед звільненням позивача розглядалася можливість переведення позивача у новостворений державний орган - Південно-Східне міжрегіональне управління Міністерства юстиції (м. Дніпро), або проводилася перевірка рівня професійної підготовки та професійної компетентності позивача, за наслідками якої не було знайдено можливості запропонувати йому будь-яку вакантну посаду державної служби у цього органі, попри те, що такі вакантні посади були наявні. Відтак, з огляду на наведені обставни, колегія суддів апеляційного суду погоджується з висновками суду першої інстанції, що звільнення позивача відбулося без законної підстави, а формулювання причини звільнення та припинення державної служби у спірному наказі "Про звільнення ОСОБА_1 " №23/к від 24.11.2020 року з посиланням на пункт 1-1 частини 1 статті 87 Закону України "Про державну службу" (ліквідація державного органу) є незаконним, оскільки ГТУЮ у Кіровоградській області фактично було реорганізовано шляхом злиття, а не ліквідовано, а тому останній підлягає скасуванню з поновленням позивача на посаді, яку останній займав на час звільнення та виплати йому середнього заробітку за час вимушеного прогулу (ст. 235 КЗпП України). При цьому, зі змісту оскаржуваного судового рішення вбачається, що судом першої інстанції також було зобов`язано Південно-Східне міжрегіональне управління Міністерства юстиції (м. Дніпро) вирішити питання про прийняття ОСОБА_1 на рівнозначну або нижчу (за його згодою) посаду державної служби. Однак, колегія суддів апеляційного суду зазначає, що поновлення позивача на посаді, яку останній займав на час звільнення та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу є належним способом захисту прав позивача, як то передбачено ст. 235 Кодексу законів про працю України, а тому зобов`язання Південно-Східне міжрегіональне управління Міністерства юстиції (м. Дніпро) вирішити питання про прийняття ОСОБА_1 на рівнозначну або нижчу (за його згодою) посаду державної служби є безпідставним. Таким чином, проаналізувавши встановлені обставини справи у сукупності, колегія суддів апеляційного суду дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, а рішення суду першої інстанції підлягає скасуванню в частині зобов`язання Південно-Східне міжрегіональне управління Міністерства юстиції (м. Дніпро) вирішити питання про прийняття ОСОБА_1 на рівнозначну або нижчу (за його згодою) посаду державної служби та в задоволенні позову в цій частині слід відмовити. В іншій частині рішення суду першої інстанції підлягає залишенню без змін. Відповідно до п. 4 ч. 1, ч. 4 ст. 317 КАС України, підставами для скасування судового рішення суду першої інстанції повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права. Керуючись ст. 243, ст. 308, ст. 311, ст. 315, ст. 317 КАС України суд, -

ПОСТАНОВИВ: Апеляційну скаргу Південно-східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Дніпро) задовольнити частково. Рішення Кіровоградського окружного адміністративного суду від 29.04.2021 року в адміністративній справі №340/5897/20 скасувати в частині зобов`язання Південно-Східне міжрегіональне управління Міністерства юстиції (м. Дніпро) вирішити питання про прийняття ОСОБА_1 на рівнозначну або нижчу (за його згодою) посаду державної служби та в задоволенні позову в цій частині - відмовити. В іншій частині рішення Кіровоградського окружного адміністративного суду від 29.04.2021 року в адміністративній справі №340/5897/20 залишити без змін. Постанова суду набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення, шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду за наявності підстав, передбачених ст. 328 Кодексу адміністративного судочинства України. Головуючий - суддя С.М. Іванов суддя О.М. Панченко суддя В.Є. Чередниченко