Постанова 4852 № 199/3088/21 (2-а/199/52/21)

ТРЕТІЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД П О С Т А Н О В А і м е н е м У к р а ї н и 28 жовтня 2021 року м. Дніпросправа № 199/3088/21 (2-а/199/52/21) Третій апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого - судді Олефіренко Н.А. (доповідач), суддів: Білак С.В., Шальєвої В.А., розглянувши в порядку письмового провадження в залі судового засідання Третього апеляційного адміністративного суду в м. Дніпрі апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Амур-Нижньодніпровського районного суду м. Дніпропетровська від 25.08.2021 ( суддя першої інстанції Руденко В.В.) в адміністративній справі №199/3088/21 (2-а/199/52/21) за позовом ОСОБА_1 до Інспектора з паркування Інспекції з питань контролю за паркуванням Дніпровської міської ради Гаман Станіслава Вікторовича, Інспекції з питань контролю за паркуванням Дніпровської міської ради, третя особа: Комунальне підприємство "Транспортна інфраструктура міста" про визнання дій протиправними, скасування постанови у справі про адміністративне правопорушення та повернення коштів,- ВСТАНОВИВ: ОСОБА_1 звернувся до Амур-Нижньодніпровського районного суду м. Дніпропетровська до Інспектора з паркування Інспекції з питань контролю за паркуванням Дніпровської міської ради Гаман Станіслава Вікторовича, Інспекції з питань контролю за паркуванням Дніпровської міської ради, третя особа: Комунальне підприємство "Транспортна інфраструктура міста" про визнання дій протиправними, скасування постанови у справі про адміністративне правопорушення та повернення коштів. В обґрунтування позову зазначила, що відповідач інспектор з паркування Інспекції з питань контролю за паркуванням Дніпровської міської ради Гаман Станіслав Вікторович виніс постанову про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення серії ІА № 00335817 щодо позивача за те, що 17.03.2021 року позивач порушив правила зупинки, стоянки, паркування транспортного засобу Daewoo, д.н.з НОМЕР_1 в м. Дніпрі, по вул. Грушевського, 14, чим порушив п. 15.10 (д) ПДР , у зв`язку з чим відповідачем було винесено постанову вказану про накладення адміністративного стягнення у вигляді адміністративного штрафу за порушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху якою притягнуто до адміністративної відповідальності за ч. 3 ст. 122 КУпАП та накладено штраф в розмірі 680,00 грн. Автомобіль Daewoo, д.н.з НОМЕР_1 було евакуйована засобами КП «Міськавтопарк» Дніпровської міської ради на майданчик зберігання транспортних засобів за адресою: м. Дніпро, вул. Курсантська, 5-а. Позивач сплатив штраф у розмірі 265,63 грн., 750,00 грн. - послуги евакуації транспортного засобу на рахунок КП «Міськавтопарк» ДМР, 150,00 грн. - за послуги зберігання транспортного засобу. Позивач вважає постанову незаконною та просив суд вказану постанову скасувати, а справу про адміністративне правопорушення закрити, а також стягнути з Інспекції з питань контролю за паркуванням Дніпровської міської ради грошові кошти в розмірі 1165,63 грн.. сплачені в якості штрафу, витрат на евакуацію та зберігання автомобіля. Рішенням Амур-Нижньодніпровського районного суду м. Дніпропетровська від 25.08.2021 в задоволені позову відмовлено. Не погоджуючись з вказаним рішенням, позивач подав апеляційну скаргу, в якій просить рішення суду першої інстанції скасувати та ухвалити нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги. В обґрунтування апеляційної скарги апелянт посилається на неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального права, порушення норм процесуального права, що, на її думку, призвело до неправильного вирішення спору. Вказує, що відповідачем не було доведено наявність з боку позивача порушень Правил дорожнього руху, надані докази, які підтверджують порушення з боку позивача є неналежними. Таким чином, притягнення позивача до адміністративної відповідальності є неправомірним. Відзив відповідача на апеляційну скаргу на адресу суду не надходив, що відповідно до ч.4 ст.304 КАС України не перешкоджає перегляду рішення суду першої інстанції. Апеляційний розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження, у відповідності до вимог ст. 311 КАС України. Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріали справи та перевіривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу необхідно задовольнити, рішення суду першої інстанції скасувати та задовольнити позов, виходячи з наступного. Як вбачається з матеріалів справи, 17.03.2021 відповідачем, інспектором з паркування Інспекції з питань контролю за паркуванням Дніпровської міської ради Гаманом С.В. щодо позивача винесена постанова серії ІА № 00335817 про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване в режимі фото/відеозйомки, передбачене ст.122 ч.3 КУпАП, за те, що 17.03.2021 року позивач порушив правила зупинки, стоянки, паркування транспортного засобу Daewoo, д.н.з НОМЕР_1 в м. Дніпрі, по вул. Грушевського, 14, чим порушив п. 15.10 (д) ПДР , у зв`язку з чим відповідачем було винесено постанову вказану про накладення адміністративного стягнення у вигляді адміністративного штрафу за порушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху якою притягнуто до адміністративної відповідальності за ч. 3 ст. 122 КУпАП та накладено штраф в розмірі 680,00 грн. Не погоджуючись із вказаною постановою, позивач за захистом своїх порушених прав та законних інтересів звернулася до суду з даним адміністративним позовом. Відмовляючи у задоволені позову, суд першої інстанції виходив з того, що оскаржувана постанова ґрунтується на вимогах закону, відповідачем доведена правомірність дій, а позивачем не доведені обставини, на яких ґрунтуються її вимоги. Колегія суддів не погоджується з таким висновком суду першої інстанції з огляду на наступне. Частиною 1 статті 9 КУпАП передбачено, що адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність. Відповідно до частини 3 статті 122 Кодексу України про адміністративні правопорушення, перевищення встановлених обмежень швидкості руху транспортних засобів більш як на п`ятдесят кілометрів на годину, ненадання переваги в русі транспортним засобам аварійно-рятувальних служб, швидкої медичної допомоги, пожежної охорони, поліції, що рухаються з увімкненими спеціальними світловими або звуковими сигнальними пристроями, ненадання переваги маршрутним транспортним засобам, у тому числі порушення правил руху і зупинки на смузі для маршрутних транспортних засобів, а так само порушення правил зупинки, стоянки, що створюють перешкоди дорожньому руху або загрозу безпеці руху, - тягнуть за собою накладення штрафу в розмірі тридцяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян. Згідно пп. «д» п.15.10 ПДР України стоянка забороняється: у місцях, де транспортний засіб, що стоїть, зробить неможливим рух інших транспортних засобів або створить перешкоду для руху пішоходів. У відповідності до ч. 1 ст. 279-1 КУпАП, у разі якщо адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху зафіксовано в автоматичному режимі або якщо порушення правил зупинки, стоянки, паркування транспортних засобів зафіксовано в режимі фотозйомки (відеозапису), посадова особа уповноваженого підрозділу Національної поліції або інспектор з паркування за даними Єдиного державного реєстру транспортних засобів, а також у разі необхідності - за даними Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань встановлює відповідальну особу, зазначену у частині першій статті 14-2 цього Кодексу. Згідно ч. 5 ст. 279-1 КУпАП, постанова про накладення адміністративного стягнення за правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване в автоматичному режимі, або за порушення правил зупинки, стоянки, паркування транспортних засобів, зафіксоване в режимі фотозйомки (відеозапису), може виноситися без участі особи, яка притягається до адміністративної відповідальності. Відповідно до п. 2 Порядку тимчасового затримання інспекторами з паркування транспортних засобів та їх зберігання, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 14.11.2018 № 990 (далі - постанова № 990), тимчасове затримання транспортного засобу шляхом доставлення для зберігання на спеціальний майданчик чи стоянку здійснюється інспектором з паркування в разі вчинення водієм порушення, передбаченого частиною третьою статті 122 (порушення правил зупинки, стоянки в межах відповідного населеного пункту), частиною першою статті 152-1 Кодексу України про адміністративні правопорушення, у випадках, коли розміщення транспортного засобу є таким, що суттєво перешкоджає дорожньому руху або створює загрозу безпеці руху, а також у разі вчинення порушення, передбаченого частиною другою статті 152-1 Кодексу України про адміністративні правопорушення. Випадки розміщення транспортного засобу, що суттєво перешкоджає дорожньому руху або створює загрозу безпеці руху, визначені частиною третьою статті 265-4 Кодексу України про адміністративні правопорушення. Так, згідно ч. 3 ст. 265-4 КУпАП для цілей цього Кодексу розміщення транспортного засобу є таким, що суттєво перешкоджає дорожньому руху або створює загрозу безпеці руху, якщо транспортний засіб своїм розташуванням робить неможливим рух інших транспортних засобів або створює перешкоду для руху пішоходів, у тому числі осіб з інвалідністю на спеціальних засобах пересування та пішоходів із дитячими колясками. Відповідно до ст. 251 КУпАП України, доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами. Суб`єктом правопорушення в цій статті в разі вчинення передбачених частинами першою-третьою цієї статті правопорушень, зокрема у виді порушення правил зупинки, стоянки транспортних засобів, якщо зазначене правопорушення зафіксовано в режимі фотозйомки (відеозапису), - є відповідальна особа, зазначена у частині першій статті 14-2 цього Кодексу, або особа, яка ввезла транспортний засіб на територію України. У разі внесення змін до постанови про накладення адміністративного стягнення з підстав, встановлених абзацом третім частини першої статті 14-2 цього Кодексу, суб`єктом цього правопорушення може бути особа, яка керувала транспортним засобом у момент вчинення правопорушення, зафіксованого в автоматичному режимі або в режимі фотозйомки (відеозапису) (примітка до ст. 122 КУпАП). Режим фотозйомки (відеозапису) передбачає здійснення уповноваженою посадовою особою фото/відеофіксації обставин порушення правил зупинки, стоянки або паркування транспортних засобів, а саме: дати, часу (моменту), місця розташування транспортного засобу по відношенню до нерухомих об`єктів та/або географічних координат, інших ознак наявності складу адміністративного правопорушення, передбаченого відповідною статтею Особливої частини цього Кодексу. При здійсненні фотозйомки обов`язковою є наявність не менше двох зображень транспортного засобу, отриманих з різних або протилежних ракурсів, а в разі фіксації порушення, що полягає у неоплаті вартості послуг з користування майданчиком для платного паркування в межах населеного пункту, в якому не впроваджена автоматизована система контролю оплати паркування, обов`язковою є наявність додаткового зображення (зображень), що фіксує відсутність документа про оплату послуг з користування майданчиком для платного паркування під лобовим склом транспортного засобу (примітка до ст. 122-2 КУпАП). В матеріалах справи наявні фотографії транспортного засобу марки «DAEWOO», д.н.з. НОМЕР_1 , зроблені на місці вчинення правопорушення (а.с 16,17). Із вказаних фотографій чітко вбачається, що автомобіль «DAEWOO», д.н.з. НОМЕР_1 , до його евакуювання знаходився в ряду з іншими припаркованими автомобілями, передня сторона автомобіля на виділеному узбіччі (місць для паркування) припаркована на газонові, яка не є пішохідною або проїзжою частиною. На переконання відповідача автомобіль унеможливлював рух інших транспортних засобів в порушення п. 15.10 (д) Правил дорожнього руху України. Відповідно до ст.265-4 КУпАП тимчасове затримання транспортного засобу інспектором з паркування здійснюється шляхом доставки для зберігання на спеціальний майданчик чи стоянку за допомогою спеціального автомобіля - евакуатора і дозволяється виключно у випадках, встановлених цією статтею. Для цілей цього Кодексу розміщення транспортного засобу є таким, що суттєво перешкоджає дорожньому руху або створює загрозу безпеці руху, якщо транспортний засіб: 1) поставлено на проїзній частині у два і більше рядів; 2) розташовано у заборонених Правилами дорожнього руху місцях зупинки або стоянки, а саме: а) на залізничних переїздах; б) на трамвайних коліях; в) на естакадах, мостах, шляхопроводах і під ними, у тунелях; г) на пішохідних переходах і ближче 10 метрів до них з обох боків, крім випадків зупинки для надання переваги в русі; ґ) на перехрестях та ближче 10 метрів від краю перехрещуваної проїзної частини за відсутності на ній пішохідного переходу, за винятком зупинки для надання переваги в русі та зупинки проти бокового проїзду на Т-подібних перехрестях, де є суцільна лінія розмітки або розділювальна смуга; д) на проїзній частині, де відстань між суцільною лінією розмітки чи протилежним краєм проїзної частини і транспортним засобом, що зупинився, менше 3 метрів; е) ближче 30 метрів від посадкових майданчиків для зупинки маршрутних транспортних засобів, а за їх відсутності - ближче 30 метрів від дорожнього знака такої зупинки з обох боків; є) ближче 10 метрів від позначеного місця виконання дорожніх робіт і в зоні їх виконання; ж) у місцях, де буде неможливим зустрічний роз`їзд або об`їзд транспортного засобу, що зупинився; з) ближче 10 метрів від виїздів з прилеглих територій і безпосередньо в місці виїзду; и) розташовано на позначених відповідними дорожніми знаками та/або дорожньою розміткою місцях, призначених для паркування транспортних засобів, оснащених електричними двигунами (одним чи декількома); 3) своїм розташуванням робить неможливим рух інших транспортних засобів або створює перешкоду для руху пішоходів, у тому числі осіб з інвалідністю на спеціальних засобах пересування та пішоходів із дитячими колясками; 4) розташовано на виділеній смузі для руху громадського маршрутного транспорту; 5) розташовано на позначеній відповідними дорожніми знаками та/або дорожньою розміткою велодоріжці; 6) перешкоджає руху або роботі снігоприбирального та іншого технологічного комунального транспорту у разі запровадження надзвичайного стану або у разі оголошення окремої місцевості зоною надзвичайної екологічної ситуації; 7) порушує схему паркування транспортних засобів таким чином, що він блокує проїзд по двох або більше смугах руху. Як вбачається з матеріалів фотофіксації, за місцем розташування транспортного засобу, автомобіль позивача не створював перешкод, оскільки відсутня пішохідна доріжка та більш того, не є проїзжою частиною, жодної виключної підстави щодо тимчасового затримання транспортних засобів, встановленої ст.265-4 КУпАП не було, підстави для винесення оскаржуваної постанови за порушення пп. «д» п.15.10 ПДР України та евакуації автомобіля були відсутні. При цьому, відповідачем не доведено наявність знаків, які обмежують можливість паркування на вказаній ділянці проїжджої частини чи виїздів з прилеглих території. Крім того, зазначені обставини не були підставою винесення оскаржуваної постанови. Колегія суддів дійшла висновку, що при розгляді справи не знайшов свого підтвердження факт вчинення правопорушення позивачем. В матеріалах справи такі підтвердження відсутні, є в наявності постанова про притягнення до відповідальності, що не дає підстав стверджувати про допущення позивачем порушень Правил дорожнього руху України в той день та час, оскільки зазначені твердження не знайшли обґрунтування під час розгляду справи. Відповідачем не надано жодних доказів на підтвердження правомірності складання оскаржуваної постанови про адміністративне правопорушення. Відповідачем не доведено факту порушення позивачем Правил дорожнього руху. Відповідно до ч. 3 ст. 286 КАС України, за наслідками розгляду справи з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності місцевий загальний суд як адміністративний має право: 1) залишити рішення суб`єкта владних повноважень без змін, а позовну заяву без задоволення; 2) скасувати рішення суб`єкта владних повноважень і надіслати справу на новий розгляд до компетентного органу (посадової особи); 3) скасувати рішення суб`єкта владних повноважень і закрити справу про адміністративне правопорушення; 4) змінити захід стягнення в межах, передбачених нормативним актом про відповідальність за адміністративне правопорушення, з тим, однак, щоб стягнення не було посилено. Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 19.02.2020 по справі №524/1284/17. За таких обставин, колегія суддів дійшла до висновку, постанова серії IА №00335817 від 17.03.2021 року про притягнення позивача до адміністративної відповідальності за ст. 122 ч.3 КУпАП є протиправною та підлягає скасуванню, а справа про адміністративне правопорушення стосовно позивача підлягає закриттю. Щодо вимог про відшкодування позивачу понесених матеріальних витрат, колегія суддів зазначає наступне. Як свідчать матеріали справи, за повернення тимчасово затриманого транспортного засобу, який зберігався на спеціальному майданчику чи стоянці, позивачем було оплачено витрати, пов`язані з транспортуванням та зберіганням такого транспортного засобу у розмірі 1 005 грн 63 коп. (255 грн штраф, 720 грн оплата послуги евакуації); 144 грн оплата вартості зберігання транспортного засобу на спец майданчику та 46,63 грн послуги переказу коштів). Частиною першою статті 1166 Цивільного кодексу України передбачено, що майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам юридичної особи, а також шкода, завдана її майну, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала. Отже, складовими елементами акту завдання шкоди є: протиправна поведінка особи, яка завдала шкоду; настання шкоди; причинний зв`язок між вказаними двома елементами; вина завдавала шкоди. При цьому, спеціальні підстави відповідальності за шкоду, завдану незаконними рішеннями, дією чи бездіяльністю органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування та посадової або службової особи згаданих органів при здійсненні ними своїх повноважень, визначені статтями 1173 та 1174 ЦК України відповідно. Відповідно до статті 1173 ЦК України шкода, завдана фізичній або юридичній особі незаконними рішеннями, дією чи бездіяльністю органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування при здійсненні ними своїх повноважень, відшкодовується державою, Автономною Республікою Крим або органом місцевого самоврядування незалежно від вини цих органів. Статтею 1174 ЦК України передбачено, що шкода, завдана фізичній або юридичній особі незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю посадової або службової особи органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування при здійсненні нею своїх повноважень, відшкодовується державою, Автономною Республікою Крим або органом місцевого самоврядування незалежно від вини цієї особи. Законом визначено, що обов`язок відшкодувати завдану потерпілому шкоду покладається не на посадову особу, незаконним рішенням, дією чи бездіяльністю якої завдано шкоду, а на державу Україна. Таким чином, з урахуванням положень статей 1173, 1174 ЦК України, обов`язок відшкодування шкоди, завданої незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю посадової або службової особи органу державної влади виникає саме у держави, а не в органу державної влади, посадовою чи службовою особою якого є особа, чиїми незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю завдано шкоди. Як зазначила Велика Палата Верховного Суду в постанові від 30.01.2019 у справі №826/12003/16, аналіз зазначених вище правових норм свідчить про те, що якщо вимоги про відшкодування шкоди пов`язані з вимогою вирішити публічно-правовий спір, то такі вимоги підлягають розгляду за нормами КАС України. Враховуючи викладене, колегія суддів приходить до висновку, що внаслідок прийняття серії IА №00335817 від 17.03.2021 про притягнення позивача до адміністративної відповідальності, позивач поніс реальні збитки в сумі 1 165 грн 63 коп., а тому вказані вимоги у цій частині є обґрунтованими та підлягають задоволенню. Відповідно до статті 317 КАС України, підставами для скасування рішення суду першої інстанції та ухвалення нового рішення є неповне з`ясування судом обставин, що мають значення для справи; недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права. Відтак, рішення суду першої інстанції слід скасувати та прийняти постанову, якою задовольнити позов. Ч.6 ст.139 КАС України передбачено, що якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не повертаючи адміністративної справи на новий розгляд, змінить судове рішення або ухвалить нове, він відповідно змінює розподіл судових витрат Згідно з ч.1 ст.139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа. З матеріалів справи встановлено, що при зверненні до суду з адміністративним позовом позивач сплатив судовий збір в сумі 908 грн, що підтверджується квитанцією від 11.05.2021 (а.с.44). Крім того, за подання апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції позивач сплатив судовий збір у розмірі 681 грн. З урахуванням наведеного колегія суддів дійшла висновку про стягнення на користь за рахунок бюджетних асигнувань відповідача судового збору в розмірі 1589 грн. Керуючись ст. 241, 243, 272, 286, 308, 311, 313, 317, 321, 322, 325 КАС України, апеляційний суд, ПОСТАНОВИВ : Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити. Рішення Амур-Нижньодніпровського районного суду м. Дніпропетровська від 25.08.2021 в адміністративній справі №199/3088/21 (2-а/199/52/21) скасувати та прийняти нову постанову, якою позовні вимоги задовольнити. Визнати протиправною та скасувати постанову серії ІА № 00335817 від 17.03.2021, якою ОСОБА_1 визнано винною у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.3 ст.122 КУпАП та закрити справу про адміністративне правопорушення. Стягнути з Інспекції з питань контролю за паркуванням Дніпровської міської ради за рахунок бюджетних асигнувань на користь ОСОБА_1 сплачений судовий збір за подання позовної заяви та апеляційної скарги у розмірі у розмірі 1589 грн (одна тисяча п`ятсот вісімдесят дев`ять гривень) 00 коп. Стягнути з Інспекції з питань контролю за паркуванням Дніпровської міської ради на користь ОСОБА_1 в рахунок відшкодування матеріальної шкоди у розмірі 1165 грн ( одна тисяча сто шістдесят п`ять гривень) 63 коп. Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню не підлягає відповідно до ч. 3 ст. 272 КАС України. Повний текст постанови виготовлено 28 жовтня 2021 року. Головуючий - суддя Н.А. Олефіренко суддя С.В. Білак суддя В.А. Шальєва