Постанова Дніпровський апеляційний суд № 932/956/20

ДНІПРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД Провадження № 22-ц/803/8271/21 Справа № 932/956/20 Суддя у 1-й інстанції - Лукінова К.С. Суддя у 2-й інстанції - Деркач Н. М. ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 22 листопада 2021 року м. Дніпро Дніпровський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: головуючого - судді Деркач Н.М., суддів - Єлізаренко І.А., Лаченкової О.В., при секретарі - Піменовій М.В., розглянувши у порядку спрощеного провадження без повідомлення осіб апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Бабушкінського районного суду м. Дніпропетровська від 02 липня 2021 року у справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про розірвання шлюбу, - В С Т А Н О В И В : У січні 2020 року ОСОБА_2 звернулась до суду з позовом до ОСОБА_1 про розірвання шлюбу, мотивуючи свої вимоги тим, що 27.09.2002 року вона уклала шлюб з відповідачем від якого мають двох дітей: ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 та ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 . Через недосягнення згоди з питань спільного мешкання, ведення сімейного бюджету та господарства, розподілу сімейних обов`язків, виховання дітей та відношення один до одного в травні 2019 року вони повністю перестали вести спільне господарство, припинили шлюбні стосунки, стали один одному чужими людьми, втратили спільність інтересів та повагу один до одного, втратили почуття кохання та припинили спільне проживання. Вважає, що примирення між ними неможливе та просила розірвати шлюб. Рішенням Бабушкінського районного суду м. Дніпропетровська від 02 липня 2021 року позовні вимоги ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про розірвання шлюбу, задоволено. Розірвано шлюб між ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 та ОСОБА_2 , що зареєстрований 27 вересня 2002 року відділом реєстрації актів громадянського стану Бабушкінського районного управління юстиції м. Дніпропетровська під актовим записом №

793. Після розірвання шлюбу прізвища сторін залишиено без змін. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 судовий збір в сумі 840,80 грн. Рішення суду мотивовано тим, що сімейно-шлюбні відносини між сторонами припинені, подальше спільне життя і збереження шлюбу неможливе та сім`я сторін розпалася остаточно та не може бути відновлена. В апеляційній скарзі ОСОБА_1 просить рішення суду скасувати та ухвалити нове, яким у задоволенні позову відмовити в повному обсязі, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права. Апеляційний скарга мотивована тим, що суд першої інстанції не повно з`ясував усі фактичні обставини справи та не дослідив і не надав належної оцінки наявним матеріалах справи доказам, не сприяв повному, об`єктивному та неупередженому її розгляду, а тому рішення суду не відповідає фактичним обставинам справи, є незаконним та необґрунтованим. Перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги і заявлених вимог, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу необхідно залишити без задоволення, з наступних підстав. Згідно з п. 1 ч. 1 ст. 274 ЦПК України у порядку спрощеного позовного провадження розглядаються малозначні справи. Згідно з ч. 13 ст. 7 ЦПК України розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться. Отже, враховуючи викладене апеляційна скарга підлягає розгляду в порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи та без їх виклику. Так, судом встановлено, що згідно копії свідоцтва про одруження від 27.09.2002 року ОСОБА_1 та ОСОБА_2 уклали шлюб 27.09.2002 року під актовим записом № 793, після укладення шлюбу ОСОБА_2 змінила прізвище на « ОСОБА_2 ». Згідно копії свідоцтва про народження, ОСОБА_1 та ОСОБА_2 мають неповнолітнього сина - ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 . Згідно копії свідоцтва про народження, ОСОБА_1 та ОСОБА_2 мають повнолітню доньку - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 . Також встановлено, що сім`я розпалась остаточно і зберегти її неможливо, що не заперечувалось сторонами в ході розгляду справи. Про вказане свідчить факт тривалого окремого проживання подружжя, відсутність спільного господарства та відсутність подружніх стосунків. Позивачка зазначала, що втратила до відповідача почуття поваги та любові, а відповідач не заперечував того факту, що повернути вказані почуття не є можливим. Задовольняючи позовні вимоги, районний суд обґрунтовано виходив того, що враховуючи тривалість перебування справи на розгляді в суді - з січня 2020 року, наданий судом строк на примирення - які не дали позитивних наслідків та не призвели до примирення подружжя, відновлення ними спільного побуту та подружніх стосунків, свідчить про неможливість збереження цієї родини. До того ж, під час розгляду справи відповідач так і не назвав, які ж саме заходи ним вживались для відновлення сім`ї, які позитивні наслідки мали ці заходи і в який спосіб можливе примирення подружжя у разі відмови в задоволенні позовних вимог. Крім того, суд зазначив, що добровільність шлюбу - одна з основних його засад. Шлюб - це сімейний союз, при цьому слово «сімейний» засвідчує, що шлюб створює сім`ю, а слово «союз» підкреслює договірну природу шлюбу, яка зумовлює його добровільний характер. Шлюб ґрунтується на вільній згоді жінки та чоловіка. Шлюб припиняється внаслідок його розірвання. Розірвання шлюбу засвідчує стійкий розлад подружніх стосунків. Для поваги до права дружини або чоловіка на пред`явлення вимоги про розірвання шлюбу потрібен прояв другим з подружжя власної гідності, поваги до себе. Колегія суддів погоджується з таким висновком суду першої інстанції. Відповідно до ч. 3 ст. 105 Сімейного Кодексу України шлюб припиняється внаслідок його розірвання за позовом одного з подружжя на підставі рішення суду, беручи до уваги вимоги ст. 110 Сімейного Кодексу. Згідно зі ст. 24 СК України шлюб ґрунтується на вільній згоді жінки та чоловіка. Примушування жінки та чоловіка до шлюбу не допускається. Відповідно до ст.112 ч.2 СК України суд постановляє рішення про розірвання шлюбу, якщо буде встановлено, що подальше спільне життя подружжя і збереження шлюбу суперечило б інтересам одного з них, що мають істотне значення. Згідно ч.2 ст.114 СК України у разі розірвання шлюбу судом, шлюб припиняється у день набрання чинності рішенням суду про розірвання шлюбу. Згідно з ч. 3 ст. 115 Сімейного кодексу України - документом, що засвідчує факт розірвання шлюбу судом, є рішення суду про розірвання шлюбу, яке набрало законної сили. Згідно з роз`ясненнями, викладеними у пункті 11 постанови Пленуму Верховного Суду України від 21 грудня 2007 року № 11 «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про право на шлюб, розірвання шлюбу, визнання його недійсним та поділ спільного майна подружжя», рішення суду у справі про розірвання шлюбу повинно відповідати вимогам статті 215 ЦПК України. У ньому, зокрема, має бути зазначено дату й місце реєстрації шлюбу, час та причини фактичного його припинення, мотиви, з яких суд визнав збереження сім`ї можливим чи неможливим, обґрунтовані висновки з приводу інших заявлених вимог. У резолютивній частині рішення слід навести відомості, необхідні для реєстрації розірвання шлюбу в органах РАЦС. Встановивши, що шлюб між сторонами носить формальний характер, збереження шлюбу суперечать інтересам як позивача, так і відповідача, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про неможливість збереження шлюбу та наявності підстав для його розірвання, враховуючи конституційне право особи на шлюб за вільною згодою (стаття 51 Конституції України). Враховуючи особливий характер сімейних відносин та їх об`єктивну недоступність для оточуючих, покладення в ухваленому рішенні обов`язку збереження сім`ї на одного з подружжя при наявності на це його категоричного заперечення, не можна визнати законним та обґрунтованим і таким, що відповідає вимогам ст. ст. 24, 55, 56 СК України. За таких обставин, доводи апеляційної скарги відповідача з приводу того, що він хоче зберегти сім`ю, а тому рішення суду є незаконним, є безпідставними, оскільки з часу подачі позову до моменту розгляду справи в суді апеляційної інстанції минуло майже два роки, але сторони не змогли відновити шлюбні відносини. Отже, суд першої інстанції правомірно врахував всі обставини справи та дійшов висновку про неможливість збереження сім`ї. Посилання апеляційної скарги на те, що розірвання його з дружиною шлюбу було підготовлено та ініційовано ПП "Український інститут сучасної гештальт-терапії" після відвідування цього підприємства позивачкою, є необґрунтованими, оскільки будь-яких доказів на підтвердження вищенаведеного суду апелянтом не надано. Посилання апелянта на відеосюжети телеканалів щодо діяльності ПП "Український інститут сучасної гештальт-терапії", які на думку журналістів руйнують сім`ї, також не можуть бути прийняті до уваги, оскільки будь-яка діяльність цього підприємства (психологічна чи освітня) не може впливати на конституційні права особи, зокрема на право на розірвання шлюбу та не може порушувати принцип добровільності шлюбних відносин. Таким чином, позивачка звернувшись до суду з даним позовом, виявила свою волю на розірвання шлюбу з відповідачем з певних підстав. А оскільки шлюб - це сімейний союз, при цьому слово «сімейний» засвідчує, що шлюб створює сім`ю, а слово «союз» підкреслює договірну природу шлюбу, яка зумовлює його добровільний характер, шлюб ґрунтується на вільній згоді жінки та чоловіка, її право на розірвання шлюбу не може бути обмежене. Вирішуючи спір, суд з`ясував узагальнені причини фактичного припинення шлюбу та мотиви, на підставі яких дійшов висновку про те, що збереження сім`ї є неможливим, тоді як доводи апеляційної скарги зводяться до з`ясування взаємовідносин між сторонами, що не впливають на правильність встановлених судом фактичних обставин справи та його висновків. За таких обставин, доводи апеляційної скарги необґрунтовані та зводяться до переоцінки доказів по справі і незгоди з висновками суду по їх оцінці. Відповідно до ч. 3 ст. 12 ЦПК України, кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Згідно до ч. 1 ст. 89 ЦПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Порушень матеріального чи процесуального закону, які могли б призвести до скасування судового рішення, судом апеляційної інстанції не встановлено. За таких обставин колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а рішення суду - залишенню без змін. Керуючись ст.ст. 259, 367, 374, 375 ЦПК України, суд, - П О С Т А Н О В И В : Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - залишити без задоволення. Рішення Бабушкінського районного суду м. Дніпропетровська від 02 липня 2021 року - залишити без змін. Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів у випадках передбачених пунктом 2 частини 3 статті 389 ЦПК України. Судді: Н.М. Деркач І.А. Єлізаренко О.В. Лаченкова