Ухвала КГС ВС № 912/1539/19 (912/703/21)

УХВАЛА 22 листопада 2021 року м. Київ Справа № 912/1539/19 (912/703/21) Суддя Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду Огороднік К.М. перевіривши касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Стед Інвест" з доданими до неї матеріалами на рішення Господарського суду Кіровоградської області від 24.05.2021 року та на постанову Центрального апеляційного господарського суду від 30.09.2021 року у справі № 912/1539/19 (912/703/21) за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Стед Інвест" до відповідачів Товариства з обмеженою відповідальністю "АПК Моя Родина", та до Державного реєстратора Маловисківської міської ради Кіровоградської області Сойченка Сергія Валентиновича, за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні позивача Товариства з обмеженою відповідальністю "Трейд-Лайн", про визнання незаконними та скасування записів про державну реєстрацію, зобов`язання поновити записи, у справі № 912/1539/19 від 07.09.2019 про банкрутство Товариства з обмеженою відповідальністю "АПК Моя Родина", В С Т А Н О В И В: Рішенням Господарського суду Кіровоградської області від 24.05.2021 року у задоволенні позову відмовлено повністю. Постановою Центрального апеляційного господарського суду від 30.09.2021 року апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Стед Інвест" на рішення Господарського суду Кіровоградської області від 24.05.2021р. у справі № 912/1539/19 (912/703/21), залишено без задоволення. Рішення Господарського суду Кіровоградської області від 24.05.2021р. у справі № 912/1539/19 (912/703/21) залишено без змін. Судовий збір, сплачений за подання апеляційної скарги покладено на Товариство з обмеженою відповідальністю "Стед Інвест". До Верховного Суду надійшла касаційна скарга Товариства з обмеженою відповідальністю "Стед Інвест" з доданими до неї матеріалами (надіслана 27.10.2021 року, що підтверджується конвертом Укрпошта Експрес) на рішення Господарського суду Кіровоградської області від 24.05.2021 року та на постанову Центрального апеляційного господарського суду від 30.09.2021 року у справі № 912/1539/19 (912/703/21), в якій просить суд скасувати оскаржувані рішення судів першої та апеляційної інстанції; ухвалити нове рішення яким задовольнити позовні вимоги повністю. Перевіривши касаційну скаргу з доданими до неї матеріалами, суддею-доповідачем встановлено, що вона не відповідає вимогам ст.ст. 287-291 ГПК України, з огляду на таке. Відповідно до ч. 3 ст. 3 ГПК України, судочинство у господарських судах здійснюється відповідно до закону, чинного на час вчинення окремої процесуальної дії, розгляду і вирішення справи. 08.02.2020 набув чинності Закон України "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ" від 15.01.2020 № 460-ІХ, згідно з яким, зокрема, змінено підстави касаційного оскарження судових рішень. Станом на час перевірки касаційної скарги на відповідність ст.290 Господарського процесуального кодексу України матеріали справи у суді відсутні. Статтею 290 ГПК України передбачені вимоги до форми і змісту касаційної скарги. Згідно з пунктом 4 частини першої статті 287 Господарського процесуального кодексу України, учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, інтереси та (або) обов`язки, мають право подати касаційну скаргу на ухвали і постанови суду першої інстанції після їх перегляду в апеляційному порядку та постанови суду апеляційної інстанції у справах про банкрутство (неплатоспроможність) у випадках, передбачених Законом України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом". Відповідно до абзацу 1 частини другої статті 287 Господарського процесуального кодексу України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 1, 4 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно в таких випадках: 1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; 2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні; 3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах; 4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 310 цього Кодексу. Відповідно до пункту 5 частини другої статті 290 Господарського процесуального кодексу України у касаційній скарзі повинно бути зазначено підставу (підстави), на якій (яких) подається касаційна скарга з визначенням передбаченої (передбачених) статтею 287 цього Кодексу підстави (підстав). У разі подання касаційної скарги на підставі пункту 1 частини другої статті 287 цього Кодексу в касаційній скарзі зазначається постанова Верховного Суду, в якій викладено висновок про застосування норми права у подібних правовідносинах, що не був врахований в оскаржуваному судовому рішенні. У разі подання касаційної скарги на підставі пункту 2 частини другої статті 287 цього Кодексу в касаційній скарзі зазначається обґрунтування необхідності відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду. Тобто, скаржник повинен зазначити підставу (підстави), на якій (яких) подається касаційна скарга, зокрема, з визначенням передбаченої (передбачених) статтею 287 цього Кодексу підстави (підстав). Так, в обґрунтування своєї правової позиції скаржник посилається на неправильне застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального права та порушення норм процесуального права щодо розгляду справи судом, якому заявлявся відвід. В цілому доводи касаційної скарги фактично зводяться до власного викладення обставин справи стороною по справі а саме, неправильним застосуванням норм процесуального та матеріального права. Скаржник чітко не вказав правову підставу касаційного оскарження згідно з частиною другою статті 287 ГПК України, не визначив який саме висновок та щодо застосування якої саме норми права у подібних правовідносинах, викладений у постановах Верховного Суду, не враховано судом апеляційної інстанції при винесенні оскаржуваного рішення, або ж не зазначив норму права, єдину практику застосування якої необхідно врахувати/сформувати, обставини справи, до яких ця норма повинна застосовуватись, який висновок зробили суди попередніх інстанцій з цього питання та не обґрунтував, в чому полягає непогодження із ними, що не є належним правовим обґрунтуванням підстав касаційного оскарження судових рішень та виконанням вимог процесуального закону. Отже, перевіряючи доводи касаційної скарги, Верховним Судом встановлено, що касаційна скарга не відповідає вимогам пункту 5 частини другої статті 290 ГПК України, оскільки у порушення цього пункту у ній не зазначено конкретно передбачений пункт (пункти) частини другої статті 287 цього Кодексу як підставу касаційного оскарження з належним обґрунтуванням у чому конкретно полягало неправильне застосування норм матеріального та/або порушення норм процесуального права судами попередніх інстанцій. Суд звертає увагу, що відповідно до частини 1 статті 300 Господарського процесуального кодексу України переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права. Крім того, відповідно до п. 2 ч. 4 ст. 290 ГПК України до касаційної скарги додаються документи, що підтверджують сплату судового збору у встановлених порядку і розмірі, або документи, що підтверджують підстави звільнення від сплати судового збору відповідно до закону. Правові засади справляння судового збору, платників, об`єкти та розміри ставок судового збору, порядок сплати, звільнення від сплати та повернення судового збору визначено у Законі України "Про судовий збір". Згідно з частиною 1 статті 4 Закону України "Про судовий збір" судовий збір справляється у відповідному розмірі від прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, - у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі. Відповідно до статті 7 Закону України "Про Державний бюджет України на 2021 рік" розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб станом на 01.01.2021 року становить 2 270 грн. Згідно з підпунктом 5 пункту 2 частини другої статті 4 Закону України "Про судовий збір" ставка судового збору за подання касаційної скарги на рішення суду, касаційних скарг у справі про банкрутство становить 200 відсотків ставки, що підлягає сплаті при поданні позовної заяви, іншої заяви і скарги. Таким чином, за подання до Верховного Суду касаційної скарги на постанову Центрального апеляційного господарського суду від 30.09.2021 року скаржник мав сплатити судовий збір в сумі 9 080 грн. (2 270 грн. * 2) * 200% Проте скаржником сплачено 6 810 грн. судового збору за подання касаційної скарги, що менше ніж це встановлено законом. Сума судового збору, яку необхідно доплатити заявнику, складає 2 270 грн. Відповідно до ч. 2 статті 174 ГПК України в ухвалі про залишення позовної заяви без руху зазначаються недоліки позовної заяви, спосіб і строк їх усунення, який не може перевищувати десяти днів з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху. Якщо ухвала про залишення позовної заяви без руху постановляється з підстави несплати судового збору у встановленому законом розмірі, суд в такій ухвалі повинен зазначити точну суму судового збору, яку необхідно сплатити (доплатити). З огляду на викладене, касаційна скарга подана без додержання відповідних вимог процесуального законодавства, а тому підлягає залишенню без руху на підставі ч. 2 статті 292 ГПК України. Керуючись статтями 174, 234, 235, 287, 288, 290, 291, 292 ГПК України, Верховний Суд, - У Х В А Л И В: 1.Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Стед Інвест" на рішення Господарського суду Кіровоградської області від 24.05.2021 року та на постанову Центрального апеляційного господарського суду від 30.09.2021 року у справі № 912/1539/19 (912/703/21) - залишити без руху.

2. Надати Товариству з обмеженою відповідальністю "Стед Інвест" строк для усунення недоліків, який не може перевищувати 10 днів з дня вручення ухвали про залишення касаційної скарги без руху, а саме: доплатити судовий збір за подання касаційної скарги у розмірі 2 270 грн. і надати Суду відповідні докази здійснення такої оплати; виконати вимоги пункту 5 частини другої статті 290 Господарського процесуального кодексу України та зазначити підставу (підстави), на якій (яких) подається касаційна скарга з визначенням передбаченої (передбачених) статтею 287 цього Кодексу підстави (підстав).

3. Роз`яснити скаржнику у справі № 912/1539/19 (912/703/21), що невиконання вимог цієї ухвали є підставою для повернення касаційної скарги. Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та оскарженню не підлягає. Суддя Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду Огороднік К.М.