Ухвала КГС ВС № 910/130/21

УХВАЛА 17 листопада 2021 року м. Київ Справа № 910/130/21 Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду: Баранець О.М. - головуючий, Мамалуй О.О., Кондратова І.Д., розглянувши матеріали касаційної скарги ОСОБА_1 на ухвалу Господарського суду міста Києва у складі судді Демидов В.О. від 25.08.2021 та на постанову Північного апеляційного господарського суду у складі колегії суддів: Ткаченка Б.О., Суліма В.В., Коротун О.М. від 13.10.2021 за позовом Фонду гарантування вкладів фізичних осіб до:

1. ОСОБА_2

2. ОСОБА_3

3. ОСОБА_4

4. ОСОБА_5

5. ОСОБА_6 третя особа, яка заявляє самостійні вимоги щодо предмета спору ОСОБА_1 про стягнення 201 089 038,47 грн, ВСТАНОВИВ: ОСОБА_1 24.10.2021 звернулася до Верховного Суду з касаційною скаргою на ухвалу Господарського суду міста Києва від 25.08.2021 та на постанову Північного апеляційного господарського суду від 13.10.2021 у справі № 910/130/21. Склад колегії суддів Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду визначено відповідно до протоколу передачі судової справи раніше визначеному складу суду від 28.10.2021. Дослідивши матеріали касаційної скарги та додані до неї документи, суд дійшов висновку про відмову у відкритті касаційного провадження. Статтею 129 Конституції України серед основних засад судочинства визначено забезпечення права на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення. Згідно з частиною другою статті 293 ГПК України у випадку оскарження ухвали (крім ухвали, якою закінчено розгляд справи) суд може визнати касаційну скаргу необґрунтованою та відмовити у відкритті касаційного провадження, якщо правильне застосування норми права є очевидним і не викликає розумних сумнівів щодо її застосування чи тлумачення. Таким чином, встановлене законодавством обмеження права на касаційне оскарження відповідає вимогам вищевказаної статті 129 Конституції України. У поданій касаційній скарзі скаржник просить скасувати ухвалу Господарського суду міста Києва від 25.08.2021, якою повернуто позовну заяву ОСОБА_1 з доданими до неї документами. Судом встановлено, що постановою Північного апеляційного господарського суду від 13.10.2021 у даній справі апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишено без задоволення, ухвалу Господарського суду міста Києва від 25.08.2021 у справі № 910/130/21 залишено без змін. Згідно з частинами 1, 5 статті 49 Господарського процесуального кодексу України треті особи, які заявляють самостійні вимоги щодо предмета спору, можуть вступити у справу до закінчення підготовчого провадження або до початку першого судового засідання, якщо справа розглядається в порядку спрощеного позовного провадження, подавши позов до однієї або декількох сторін. До позовів третіх осіб, які заявляють самостійні вимоги щодо предмета спору у справі, в якій відкрито провадження, застосовуються положення статті 180 цього Кодексу. В даному випадку слід брати до уваги визначений частиною 2 статті 180 Господарського процесуального кодексу України критерій для прийняття такого позову до спільного розгляду з первісним: одночасна взаємопов`язаність і доцільність спільного розгляду. Відповідно до частин другої, третьої статті 180 Господарського процесуального кодексу України зустрічний позов приймається до спільного розгляду з первісним позовом, якщо обидва позови взаємопов`язані і спільний їх розгляд є доцільним, зокрема коли вони виникають з одних правовідносин або коли задоволення зустрічного позову може виключити повністю або частково задоволення первісного позову. Вимоги за зустрічним позовом ухвалою суду об`єднуються в одне провадження з первісним позовом. Предметом первісного позову Фонду гарантування вкладів фізичних осіб є солідарне стягнення з ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 майнової шкоди у розмірі 201 089 038,47 грн. В обґрунтування позовних вимог позивач вказав на те, що відповідачами, як членами правління Публічного акціонерного товариства «Банк Камбіо» були прийняті рішення на підставі яких здійснено ряд завідомо збиткових активних операцій з надання кредитних коштів (що не повернуті банку) у великих розмірах під явно неліквідне забезпечення у вигляді цінних паперів та придбання цінних паперів у портфель Публічного акціонерного товариства «Банк Камбіо», які прямо протирічили інтересам останнього та його кредиторам, що призвело до завдання збитків Публічному акціонерному товариству «Банк Камбіо» в розмірі 201 089 038,47 грн. ОСОБА_1 заявлено позовні вимоги, як третьої особи, яка заявляє самостійні вимоги щодо предмета спору, про стягнення солідарно з ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 шкоди у розмірі 151 333,34 грн. Позовна заява мотивована тим, що ОСОБА_1 є кредитором (вкладником) Публічного акціонерного товариства «Банк Камбіо», проте через запровадження тимчасової адміністрації у Публічного акціонерного товариства «Банк Камбіо» їй не повернуто грошові кошти у розмірі 262 947,22 дол. США. У ході ліквідації банку 17.06.2015 уповноваженою особою Фонду гарантування вкладів фізичних осіб її було повідомлено про те, що вона є кредитором 4-ї черги кредиторів Публічного акціонерного товариства «Банк Камбіо» та сума її акцептованих вимог становить 12 247 584,68 грн. Вказана заборгованість не погашена, у зв`язку із чим їй завдана матеріальна шкода, яка полягає в неможливості розпоряджатись належним їй майном та в його знеціненні, і яку вона оцінює в 151 333,34 грн. Судами попередніх інстанцій достовірно було встановлено, що заявлений ОСОБА_1 позов безпосередньо не спрямований на предмет спору за первісним позовом та не взаємопов`язаний з первісним позовом, адже вимоги за цим позовом виникли зовсім з інших правовідносин, що унеможливлює його спільний розгляд з первісним позовом. Також судами вірно зазначено, що зв`язок між вимогами заявника та вимогами позивача відсутній. Відповідно до частин четвертої - шостої статті 180 Господарського процесуального кодексу України зустрічна позовна заява, яка подається з додержанням загальних правил пред`явлення позову, повинна відповідати вимогам статей 162, 164, 172, 173 цього Кодексу. До зустрічної позовної заяви, поданої з порушенням вимог, встановлених частиною четвертою цієї статті, застосовуються положення статті 174 цього Кодексу. Зустрічна позовна заява, подана з порушенням вимог частин першої та другої цієї статті, ухвалою суду повертається заявнику. Копія зустрічної позовної заяви долучається до матеріалів справи. Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судами попередніх інстанцій ОСОБА_1 звернулася до суду першої інстанції з позовною заявою, яка фактично не є позовом третьої особи, яка заявляє самостійні вимоги на предмет спору у розумінні статті 49 Господарського процесуального кодексу України. З огляду на вищезазначені обставини, суди попередніх інстанцій, оцінивши дотримання вказаних критеріїв третьою особою обґрунтовано дійшли правильного висновку про наявність підстав для повернення позовної заяви ОСОБА_1 відповідно до частини 5 статті 180 Господарського процесуального кодексу України. З огляду на викладене, доводи скаржника, викладені у касаційній скарзі, не спростовують правильності висновків судів попередніх інстанцій та не викликають сумнівів щодо правомірності застосування норм процесуального права під час прийнятті оскаржуваних судових рішень. Таким чином, для Верховного Суду правильне застосування Господарським судом міста Києва та Північним апеляційним господарським судом норм права у розгляді справи № 910/130/21 є очевидними і не викликає розумних сумнівів щодо їх застосування чи тлумачення. Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду також враховує, що, переглядаючи справу в касаційному порядку, Верховний суд виконує функцію «суду права», що розглядає спори, які мають найважливіше (принципове) значення для суспільства та держави, та не є «судом фактів». У рішенні Європейського суду з прав людини від 23.10.1996 «Справа «Леваж Престасьон Сервіс проти Франції» (Levages Prestations Services v. France, заява № 21920/93, ЄСПЛ, § 48) вказано, що зважаючи на особливий статус суду касаційної інстанції, роль якого обмежено перевіркою правильності застосування норм закону, процесуальні процедури у такому суді можуть бути більш формальними, особливо, якщо провадження здійснюється після його розгляду судом першої інстанції, а потім судом апеляційної інстанції. У рішенні Європейського суду з прав людини від 05.04.2018 справа «ZUBAC v. CROATIA» (№ 40160/12, ЄСПЛ, § 83) вказано що застосування передбаченого законодавством порогу ratione valoris для подання скарг до верховного суду є правомірною та обґрунтованою процесуальною вимогою, враховуючи саму суть повноважень верховного суду щодо розгляду лише справ відповідного рівня значущості. Враховуючи, що повноваження суду касаційної інстанції обмежено перевіркою правильності застосування норм матеріального права чи порушенням норм процесуального права, зважаючи на особливий статус Верховного Суду, вирішення питання про можливість відкриття касаційного провадження відноситься до його дискреційних повноважень, оскільки розгляд скарг цим судом покликаний забезпечувати сталість судової практики, а не можливість проведення «розгляду заради розгляду». Право на суд, одним з аспектів якого є право на доступ до суду, не є абсолютним, воно за своїм змістом може підлягати обмеженням, особливо щодо умов прийнятності скарги на рішення (MUSHTA v. UKRAINE 8863/06, § 37, ЄСПЛ, від 18 листопада 2010 року). Враховуючи викладене, Верховний Суд дійшов висновку про відмову у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Господарського суду міста Києва від 25.08.2021 та на постанову Північного апеляційного господарського суду від 13.10.2021 у справі № 910/130/21 на підставі частини другої статті 293 Господарського процесуального кодексу України. Керуючись статтями 234, 235, 293 Господарського процесуального кодексу України, суд

УХВАЛИВ:

1. Відмовити у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Господарського суду міста Києва від 25.08.2021 та на постанову Північного апеляційного господарського суду від 13.10.2021 у справі № 910/130/21.

2. Копію ухвали про відмову у відкритті касаційного провадження з доданими до скарги матеріалами направити особі, яка подавала касаційну скаргу, а копію касаційної скарги залишити в суді касаційної інстанції.

3. Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та оскарженню не підлягає. Головуючий О. Баранець Судді І. Кондратова О. Мамалуй