Постанова 4873 № 910/130/21

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116, (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ "13" жовтня 2021 р. Справа№ 910/130/21 Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів: головуючого: Ткаченка Б.О. суддів: Суліма В.В. Коротун О.М. без повідомлення (виклику) учасників справи розглянувши матеріали апеляційної скарги ОСОБА_1 на ухвалу Господарського суду міста Києва від 25.08.2021 у справі № 910/130/21 (суддя - Демидов В.О.) за позовом Фонду гарантування вкладів фізичних осіб до

1. ОСОБА_2

2. ОСОБА_3

3. ОСОБА_4

4. ОСОБА_5

5. ОСОБА_6 третя особа, яка заявляє самостійні вимоги щодо предмета спору - ОСОБА_1 про стягнення 201 089 038,47 грн, ВСТАНОВИВ: Короткий зміст позовних вимог У грудні 2020 року Фонд гарантування вкладів фізичних осіб (далі - Фонд, позивач) звернувся до Господарського суду міста Києва з позовом до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 та ОСОБА_6 про солідарне стягнення з відповідачів майнової шкоди у розмірі 201 089 038,47 грн. Короткий зміст ухвали місцевого господарського суду та мотиви його прийняття Ухвалою Господарського суду міста Києва від 25.08.2021 у справі № 910/130/21 повернуто позовну заяву ОСОБА_1 з доданими до неї документами. Ухвала мотивована тим, що позовна заява ОСОБА_1 безпосередньо не спрямована на предмет спору за первісним позовом. Зв`язок між вимогами заявника та вимогами позивача відсутній. Короткий зміст вимог апеляційної скарги та узагальнення її доводів Не погодившись з прийнятою ухвалою, ОСОБА_1 подала апеляційну скаргу, в якій просить суд скасувати ухвалу Господарського суду міста Києва від 25.08.2021 по справі № 910/130/21 та направити справу для продовження розгляду до Господарського суду міста Києва. Розгляд апеляційної скарги просить здійснювати без повідомлення учасників справи. Скаржник не погоджується з оскаржуваною ухвалою суду першої інстанції та вважає, що місцевим господарським судом при прийнятті оскаржуваної ухвали порушено норми процесуального права. Крім того, підстави апеляційної скарги обґрунтовуються наступними доводами. На думку скаржника, у спірній ухвалі Господарського суду міста Києва від 25.08.2021 по справі № 910/130/21, суд першої інстанції дійшов до передчасних висновків про те, що «... предметом первісного позову є встановлення факту здійснення відповідачами ряду завідомо збиткових активних операцій з надання кредитних коштів (що не повернуті банку) у великих розмірах під неліквідне забезпечення у вигляді цінних паперів та придбання цінних паперів у портфель Банку, що призвело до завдання збитків Банку в розмірі 201 089 038, 47 грн. ». Скаржник зазначає, що ототожнення судом першої інстанції підстав та предмету позову із яким звернувся Фонд гарантування вкладів фізичних осіб до Господарського суду міста Києва є хибним. Окрім того, апелянт звертає увагу на те, що судом першої інстанції помилково вказано про те, що «... предметом первісного позову с встановлення факту здійснення відповідачами ряду завідомо збиткових активних операцій...», адже у справі № 910/30/21 не було заявлено зустрічний позов жодним відповідачем. Скаржник посилається на те, що за таких обставин, надто суворе дотримання судом першої інстанції правил процесуального законодавства свідчить про надмірний формалізм у трактуванні процесуального законодавства, оскільки застосовані судом обмеження не повинні обмежувати чи зменшувати право доступу до суду таким чином або до такої міри, що порушується сама сутність права. Крім того, апелянт зазначає, що висновок суду першої інстанції щодо повернення позовної заяви ОСОБА_1 з підстав того, що позовна заява не спрямована на предмет спору за первісним позовом, і зв`язок між вимогами ОСОБА_1 та вимогами Фонду гарантування вкладів фізичних осіб відсутній є помилковим. Дії суду апеляційної інстанції щодо розгляду апеляційної скарги по суті Згідно з витягом із протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 07.09.2021 для розгляду апеляційної скарги ОСОБА_1 на ухвалу Господарського суду міста Києва від 25.08.2021 у справі № 910/130/21 визначено колегію суддів у складі: головуючий суддя: Ткаченко Б.О., судді: Коротун О.М., Сулім В.В. Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 13.09.2021 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Господарського суду міста Києва від 25.08.2021 у справі № 910/130/21. Призначено до розгляду апеляційну скаргу ОСОБА_1 у порядку письмового провадження без повідомлення (виклику) учасників справи. Зобов`язано ОСОБА_1 надати суду апеляційної інстанції оригінал позовної заяви з додатками, яка подавалась до суду першої інстанції та була повернута ухвалою Господарського суду міста Києва від 25.08.2021 у справі № 910/130/21. 20.09.2021 скаржник на виконання вимог ухвали Північного апеляційного господарського суду від 13.09.2021 у справі № 910/130/21 подав через відділ документального забезпечення Північного апеляційного господарського суду оригінал позовної заяви. Обставини справи, встановлені судом першої інстанції та перевірені судом апеляційної інстанції Як було встановлено вище, у грудні 2020 року Фонд гарантування вкладів фізичних осіб звернувся до Господарського суду міста Києва з позовом до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 та ОСОБА_6 про солідарне стягнення з відповідачів майнової шкоди у розмірі 201 089 038,47 грн. В обґрунтування позовних вимог позивач вказав на те, що відповідачами, як членами правління Публічного акціонерного товариства "Банк Камбіо" (далі - Банк), були прийняті рішення на підставі яких здійснено ряд завідомо збиткових активних операцій з надання кредитних коштів (що не повернуті банку) у великих розмірах під явно неліквідне забезпечення у вигляді цінних паперів та придбання цінних паперів у портфель Банку, які прямо протирічили інтересам останнього та його кредиторам, що призвело до завдання збитків Банку в розмірі 201 089 038,47 грн. 16.08.2021 до Господарського суду міста Києва надійшла позовна заява ОСОБА_1 , як третьої особи, яка заявляє самостійні вимоги щодо предмета спору. У якій просить стягнути солідарно з ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 та ОСОБА_6 шкоду у розмірі 151 333,34 грн. Позовна заява мотивована тим, що вона є кредитором (вкладником) ПАТ «Банк Камбіо», проте через запровадження тимчасової адміністрації у ПАТ «Банк Камбіо» їй не повернуто грошові кошти у розмірі 262 947,22 дол. США. У ході ліквідації банку 17.06.2015 уповноваженою особою Фонду гарантування вкладів фізичних осіб її було повідомлено про те, що вона є кредитором 4-ї черги кредиторів ПАТ «Банк Камбіо» та сума її акцептованих вимог становить 12 247 584,68 грн. Вказана заборгованість не погашена, у зв`язку із чим їй завдана матеріальна шкода, яка полягає в неможливості розпоряджатись належним їй майном. Предметом даного позову є саме стягнення шкоди, заподіяної її майновим інтересам, яка полягає в неможливості розпоряджатися майном та в його знеціненні, яку вона оцінює в 151 333,34 грн. Крім того, ОСОБА_1 в позовній заяві зазначає, що наявність вини та протиправність дій відповідачів встановлено рішеннями судів у справі №757/5356/15ц. При цьому, причинно-наслідковий зв`язок між протиправними діями відповідачів та заподіянням шкоди ОСОБА_1 полягає в тому, що саме відповідачі є особами, відповідальними за доведення ПАТ «Банк Камбіо» до неплатоспроможності, зокрема, внаслідок проведення ризикових операцій та нездійснення своєчасних заходів щодо запобігання погіршенню фінансового стану ПАТ «Банк Камбіо». Мотиви та джерела права, з яких виходить суд апеляційної інстанції при прийнятті постанови Колегія суддів, розглянувши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги, дослідивши правильність застосування судом першої інстанції норм процесуального права, дійшла висновку, що оскаржена ухвала суду першої інстанції підлягає залишенню без змін із наступних підстав. За приписами статті 49 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) треті особи, які заявляють самостійні вимоги на предмет спору, можуть вступити у справу до закінчення підготовчого провадження або до початку першого судового засідання, якщо справа розглядається в порядку спрощеного позовного провадження, або до початку першого судового засідання, якщо справа розглядається в порядку спрощеного позовного провадження, подавши позов до однієї або кількох сторін. Відтак, частиною 1 статті 49 ГПК України обмежено право третьої особи, яка не визначена первісним позивачем учасником провадження у справі, при заявленні нею власної позовної вимоги у вже порушеному судом позовному провадженні, виключно щодо таких вимог, які стосуються предмета спору, що визначався первісним позивачем. Водночас, критерій "взаємопов`язаності" позовних вимог, який передбачений частиною 2 статті 180 ГПК України щодо вимог відповідача при поданні ним зустрічного позову, не застосовується щодо третьої особи, яка звертається з самостійними вимогами в порядку частини 1 статті 49 ГПК України. Згідно з частиною 3 статті 49 ГПК України треті особи, які заявляють самостійні вимоги щодо предмета спору, користуються усіма правами і несуть усі обов`язки позивача. Відповідно до частини 5 статті 49 ГПК України до позовів третіх осіб, які заявляють самостійні вимоги щодо предмета спору у справі, в якій відкрито провадження, застосовуються положення статті 180 цього Кодексу. Отже, критерії звернення третіх осіб у вже порушеному позовному провадженні саме щодо самостійних вимог щодо предмета спору у справі, визначеного первісним позивачем, регламентуються частиною 1 статті 49 ГПК України, а процедура та вимоги до такої заяви визначаються частинами 3-7 статті 180 ГПК України. Також, на відміну від зустрічного позову, який повинен бути лише взаємопов`язаним з первісним, позовна заява третьої особи відповідно до положень частини 1 статті 49 ГПК України має містити самостійні вимоги саме щодо предмета спору у справі. Як вбачається з матеріалів справи, предметом спору у даній справі є стягнення солідарно з ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 та ОСОБА_6 шкоди у розмірі 201 089 038,47 грн у порядку ч. 5 ст. 52 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб». В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що розмір позовних вимог, визначений Фондом, обмежується розміром шкоди, завданої ПАТ «Банк Камбіо» його вкладникам та кредиторам, прийняттям рішень пов`язаними особами такого банку (відповідачами), на підставі яких здійснено ряд завідомо збиткових активних операцій, а саме надання кредитних коштів (що не повернуті банку) у великих розмірах юридичним особам під явно неліквідне забезпечення у вигляді цінних паперів та придбання (купівля/міна) цінних паперів у портфель банку, які прямо протирічили інтересам ПАТ «Банк Камбіо» та його кредиторам, тим самим банку було завдано збитків на суму 201 089 038,47 грн. Предметом спору згідно із заявою ОСОБА_1 є саме стягнення шкоди, заподіяної майновим інтересам, яка полягає в неможливості розпоряджатися її майном та в його знеціненні, яку вона оцінює в 151 333,34 грн. За приписами статті 180 ГПК відповідач має право пред`явити зустрічний позов у строк для подання відзиву. Зустрічний позов приймається до спільного розгляду з первісним позовом, якщо обидва позови взаємопов`язані і спільний їх розгляд є доцільним, зокрема, коли вони виникають з одних правовідносин або коли задоволення зустрічного позову може виключити повністю або частково задоволення первісного позову. Вимоги за зустрічним позовом ухвалою суду об`єднуються в одне провадження з первісним позовом. Зустрічна позовна заява, яка подається з додержанням загальних правил пред`явлення позову, повинна відповідати вимогам статей 162, 164, 172, 173 цього Кодексу. До зустрічної позовної заяви, поданої з порушенням вимог, встановлених частиною четвертою цієї статті, застосовуються положення статті 174 цього Кодексу. Зустрічна позовна заява, подана з порушенням вимог частин першої та другої цієї статті, ухвалою суду повертається заявнику. Відповідно до правової позиції Великої Палати Верховного Суду, викладеної у постанові від 13.03.2019 у справі №916/3245/17, передбачене статтею 49 Господарського процесуального кодексу України право особи вступити у справу шляхом подання позову до однієї або декількох сторін не є абсолютним. Таке право можна реалізувати лише за умови дотримання вимог процесуального законодавства. За змістом частини 1 статті 49 ГПК України для того, щоб набути статус третьої особи, яка заявляє самостійні вимоги щодо предмету спору повинно бути дотримано декілька критеріїв: 1) матеріально-правовий (наявність єдиного предмету спору); 2) суб`єктний (позовні вимоги можуть бути пред`явлені як одній стороні, так і декільком сторонам); 3) часовий (вступ у справу відбувається до закінчення підготовчого провадження або до початку першого судового засідання, якщо справа розглядається в порядку спрощеного позовного провадження). Зважаючи на це, саме дотримання цих критеріїв підлягає оцінці при прийнятті рішення щодо вступу у справу третьої особи із самостійними вимогами. Проте, на відміну від зустрічного позову, який повинен бути лише взаємопов`язаним з первісним, позовна заява третьої особи відповідно до положень частини 1 статті 49 Господарського процесуального кодексу України має містити самостійні вимоги саме щодо предмету спору у справі. Отже, вимога третьої особи, спрямована на будь-що поза предметом спору між позивачем та відповідачем, не може бути визнана вимогою третьої особи, яка заявляє самостійні вимоги на предмет спору. Водночас, така позовна вимога може бути заявлена у самостійному позові. При цьому, колегія суддів звертає увагу, що самостійність вимог третьої особи полягає в тому, що вона вважає, ніби в матеріальних правовідносинах із відповідачем перебуває саме вона і саме її право порушено відповідачем. Тож третя особа із самостійними вимогами заперечує вимогу позивача і переслідує мету вирішити спір не на користь позивача, а на свою користь. Тому третя особа із самостійними вимогами процесуально протиставляє себе не лише відповідачу, а й позивачу. Колегія суддів наголошує на відмінностях між поняттями предмет позову та предмет спору. Зокрема, предметом позову є безпосередньо матеріально-правова вимога позивача до відповідача, щодо якої особа звертається до суду за захистом своїх прав чи інтересів, а предметом спору є об`єкт спірних правовідносини, матеріально-правовий об`єкт, з приводу якого виник правовий конфлікт між позивачем і відповідачем. Аналогічна правова позиція щодо визначення предмету спору викладена у постановах Великої Палати Верховного Суду у справах від 13.03.2019 №916/3245/17 та від 12.06.2019 №916/542/18. Отже, предметом первісного позову є встановлення факту здійснення відповідачами ряду завідомо збиткових активних операцій з надання кредитних коштів (що не повернуті банку) у великих розмірах під неліквідне забезпечення у вигляді цінних паперів та придбання цінних паперів у портфель Банку, що призвело до завдання збитків Банку в розмірі 201 089 038,47 грн. Разом з тим, як було встановлено вище у цій постанові, позовна заява третьої особи, яка заявляє самостійні вимоги на предмет спору ОСОБА_1 мотивована тим, що вона є кредитором (вкладником) ПАТ «Банк Камбіо», проте через запровадження тимчасової адміністрації у ПАТ «Банк Камбіо» їй не повернуто грошові кошти у розмірі 262 947,22 дол. США та в ході ліквідації банку 17.06.2015 уповноваженою особою Фонду гарантування вкладів фізичних осіб її було повідомлено про те, що вона є кредитором 4-ї черги кредиторів ПАТ «Банк Камбіо», і сума її акцептованих вимог становить 12 247 584,68 грн. Вказана заборгованість не погашена, у зв`язку із чим їй завдана матеріальна шкода, яка полягає в неможливості розпоряджатись належним їй майном. Предметом даного позову є саме стягнення шкоди, заподіяної її майновим інтересам, яка полягає в неможливості розпоряджатися майном та в його знеціненні, яку вона оцінює в 151 333,34 грн. Отже, заявлений ОСОБА_1 позов не взаємопов`язаний з первісним позовом, адже вимоги за цим позовом виникли зовсім з інших правовідносин, що унеможливлює його спільний розгляд з первісним позовом. Відповідно до приписів частини 6 статті 180 ГПК України зустрічна позовна заява, подана з порушенням вимог частин першої та другої цієї статті, ухвалою суду повертається заявнику. Копія зустрічної позовної заяви долучається до матеріалів справи. Таким чином, перевіряючи наявність чи відсутність підстав для спільного розгляду позову ОСОБА_1 з первісним позовом, суд першої інстанції обґрунтовано дійшов висновку про те, що позовна заява ОСОБА_1 безпосередньо не спрямована на предмет спору за первісним позовом. Зв`язок між вимогами заявника та вимогами позивача відсутній. Висновки суду апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги Таким чином, колегія суддів апеляційної інстанції вважає, що ухвала суду першої інстанції ґрунтується на всебічному, повному та об`єктивному розгляді всіх обставин, що мають значення для справи, доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції, у зв`язку з чим апеляційна скарга задоволенню не підлягає. Усі інші доводи та міркування учасників справи, окрім наведених у мотивувальній частині постанови взяті судом до уваги, однак не спростовують висновків суду першої інстанції щодо наявності підстав для повернення позовної заяви ОСОБА_1 . При цьому судом враховано, що Європейський суд з прав людини неодноразово у своїх рішеннях зазначав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення (рішення ЄСПЛ у справі «Руїс Торіха проти Іспанії» від 09.12.1994, пункт 29; рішення ЄСПЛ у справі «Серявін проти України» від 10.05.2011, пункт 58). Згідно ч. 1 ст. 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Обставини, викладені в апеляційній скарзі, не знайшли свого підтвердження під час апеляційного розгляду даної справи. Згідно з ч. 1 ст. 276 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Зважаючи на вищенаведене, колегія суддів дійшла висновку про те, що ухвала суду першої інстанції прийнята з повним та всебічним дослідженням обставин, які мають значення для справи, а також із дотриманням норм процесуального права, у зв`язку з чим підстави для її скасування відсутні. У зв`язку з відмовою у задоволенні апеляційної скарги позовна заява та додані до неї документи повертається ОСОБА_1 . Розподіл судових витрат У зв`язку з відмовою в задоволенні апеляційної скарги, відповідно до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України судовий збір за подання апеляційної скарги покладається на апелянта. Керуючись статтями 129, 255, 269, 270, 271, 273, пунктом 1 частини 1 статті 275, статтями 276, 282, 284 Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Господарського суду міста Києва від 25.08.2021 у справі № 910/130/21 залишити без задоволення, а ухвалу Господарського суду міста Києва від 25.08.2021 у справі № 910/130/21 залишити без змін.

2. Судовий збір за подання апеляційної скарги покласти на ОСОБА_1 .

3. Матеріали справи № 910/130/21 повернути до Господарського суду міста Києва.

4. Позовну заяву ОСОБА_1 та додані до неї документи повернути . Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена у випадках, передбачених ст. 287-291 Господарського процесуального кодексу України. Головуючий суддя Б.О. Ткаченко Судді В.В. Сулім О.М. Коротун