Постанова Донецький апеляційний суд № 220/781/21

22-ц/804/2040/21 220/781/21 Єдиний унікальний номер 220/781/21 Номер провадження 22-ц/804/2040/21 ПОСТАНОВА І м е н е м У к р а ї н и 17 листопада 2021 року Донецький апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: головуючої Биліни Т.І., суддів Зайцевої С.А., Баркова В.М. за участю секретаря Вороніної М.М. учасники справи: позивач - ОСОБА_1 , відповідач - Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України в Донецькій області, розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України в Донецькій області на рішення Великоновосілківського районного суду Донецької області від 24 травня 2021 року, у складі суду Яненко Г.М., у цивільній справі про встановлення факту проживання однією сім`єю, - в с т а н о в и в : Описова частина Короткий зміст позовних вимог 18 травня 2021 року позивач ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом про встановлення факту проживання однією сім`єю з ОСОБА_2 . Позовна заява мотивована тим, що він та ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , 24 вересня 1977 року уклали шлюб, після чого їй було присвоєно прізвище ОСОБА_5 . ОСОБА_2 померла ІНФОРМАЦІЯ_2 від інфікування гострою респіраторною хворобою COVID-19, внаслідок виконання своїх професійних обов`язків, оскільки працювала лікарем загальної практики сімейної медицини. У відповідності до ЗУ «Про загальнообов`язкове державне соціальне страхування», ЗУ «Про захист населення від інфекційних хвороб» та інших законодавчих актів та нормативно-правових актів, у випадку смерті медичного працівника держава забезпечує страхові виплати медичним працівникам державних і комунальних закладів охорони здоров`я. Вказане стало підставою для його звернення з відповідними документами до Великоновосілківського відділення управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України в Донецькій області для отримання одноразової допомоги. Листом Великоновосілківського відділення управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України в Донецькій області від 06.05.2021 року йому було відмовлено в отриманні одноразової допомоги, так як він та дружина мали різні реєстрації місця проживання. На момент смерті дружини, він був зареєстрований у будинку АДРЕСА_1 з 15 березня 2016 року, а ОСОБА_2 з 05 жовтня 2017 року була зареєстрована у квартирі АДРЕСА_2 , яка належала їй на праві власності, але фактично вона проживала з ним за адресою його реєстрації. Він із ОСОБА_2 вони вели спільне господарство, мали спільний бюджет, виконували права та обов`язки подружжя, тобто проживала однією сім`єю, як чоловік та жінка, тому, просив встановити факт свого проживання однією сім`єю з ОСОБА_2 , як чоловік з дружиною, за адресою: АДРЕСА_1 , до настання смерті ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 . Короткий зміст рішення суду першої інстанції Рішенням Великоновосілківського районного суду Донецької області від 24 травня 2021 року позов ОСОБА_1 задоволено. Встановлено факт постійного проживання однією сім`єю ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_4 з ОСОБА_2 ІНФОРМАЦІЯ_1 станом на дату її смерті ІНФОРМАЦІЯ_2 за адресою: АДРЕСА_1 . Задовольняючи позов суд першої інстанції виходив з встановлених обставин, сукупності наданих доказів, пояснень свідків, які не мали протиріч, та решти наданих суду доказів щодо спільного проживання подружжя за однією адресою. Короткий зміст вимог апеляційної скарги та доводи Не погодившись з рішенням, відповідач Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України в Донецькій області подав апеляційну скаргу, в якій посилаючись на порушення норм матеріального та процесуального права, просив рішення скасувати або залишити позов без розгляду. Апеляційна скарга мотивована тим, що Відділення управлінь виконавчої дирекції Фонду є відокремленим підрозділом робочих органів виконавчої дирекції Фонду, що створюються за рішенням правління Фонду без статусу юридичною особи. Однак, визначення відповідачів, предмета та підстав спору є правом позивача. Натомість, встановлення належності відповідачів й обґрунтування позову є обов`язком суду, який виконується під час розгляду справи. Але, позивачем не було надано відповідного клопотання, а з огляду на зміст процесуальних документів - судом не було здійснено заміну неналежного відповідача на належного. Органом Фонду зазначалося, що спір про право між позивачем та органом Фонду на даний час є відсутнім. Отже, вважають, що в даному випадку встановлення такого юридичного факту, як установлення статусу члена сім`ї слід розглядати в порядку окремого провадження, де орган Фонду не відповідач, а заінтересована особа. Також, звертають увагу на ухвалу суду першої інстанції про відкриття провадження, яка постановлена з грубим порушенням процесуального законодавства, а саме, вона містить посилання на ст.ст.293, 315 ЦПК України, якими регулюється така форма судового провадження як окреме провадження, та на ст.187 ЦПК України, у якій зазначаються підстави для відкриття провадження у справі в порядку позовного провадження. Тобто, виник, так званий, симбіоз процесуальних норм, які за своєю правовою природою є різними. Доводи і заперечення інших учасників справи Представник відповідача Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України в Донецькій області Юнякова С.Ю. в суді апеляційної інстанції підтримала доводи апеляційної скарги, просила їх задовольнити. Позивач ОСОБА_1 в суді апеляційної інстанції не з`явився, надав заяву про розгляд справи у його відсутність. Заперечував проти задоволення апеляційної скарги, просив її залишити без задоволення, рішення суду першої інстанції - без змін. Зважаючи на положення ч. 2 ст. 372 ЦПК України неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розглядові справи.

МОТИВУВАЛЬНА ЧАСТИНА Позиція апеляційного суду Заслухавши суддю-доповідача, пояснення представника відповідача, дослідивши матеріали справи, перевіривши доводи скарги, апеляційний суд вважає, що скарга не підлягає задоволенню з таких підстав. Відповідно до вимог ст.263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були дослідженні в судовому засіданні. Вказаним вимогам оскаржуване рішення відповідає в повній мірі, обставини судом першої інстанції встановлено повно, висновки зроблено у відповідності до вимог законів, які регулюють спірні відносини. Відповідно ч.1 ст.367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Фактичні обставини справи, встановлені судом першої інстанції Позивач ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , відповідно копії паспорта громадянина України серії НОМЕР_1 , виданого Великоновосілківським РВ УМВС України в Донецькій області 23.12.1999 року, з 15 березня 2016 року зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 . 24 вересня 1977 року між позивачем та ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , укладено шлюб, що підтверджується копією свідоцтва про шлюб серії НОМЕР_2 від 24.09.1977 року. Згідно копії паспорта серії НОМЕР_3 виданого Великоновосілківським РВ УМВС України в Донецькій області 23.12.1999 року, ОСОБА_2 з 05 жовтня 2017 року зареєстрована за адресою: АДРЕСА_2 . ОСОБА_2 , у віці 63 років померла ІНФОРМАЦІЯ_2 в смт. Велика Новосілка Донецька область, про що видано свідоцтво про смерть серії НОМЕР_4 від 20.01.2021 року. Причиною смерті ОСОБА_2 , як медичного працівника стало інфікування гострою респіраторною хворобою COVID-19, спричиненою коронавірусом SАRS-СоV-2 внаслідок виконання своїх професійних обов`язків. З пояснень свідків ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_7 , (проживає за адресою: АДРЕСА_2 ); ОСОБА_7 , ( ІНФОРМАЦІЯ_8 , проживає за адресою: АДРЕСА_4 ); ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_9 , проживає за адресою: АДРЕСА_5 ); ОСОБА_9 , ( ІНФОРМАЦІЯ_10 , проживає за адресою: АДРЕСА_6 ) встановлено, що ОСОБА_2 з 05.10.2017 року була зареєстрована у квартирі АДРЕСА_2 , яка належала їй на підставі договору купівля - продажу, однак, фактично там не проживала, продовжуючи мешкати разом з чоловіком ОСОБА_1 в будинку АДРЕСА_1 , де була зареєстрована до зміни реєстрації. Крім пояснень свідків, факт спільного проживання в будинку АДРЕСА_1 позивача ОСОБА_1 з дружиною ОСОБА_2 підтверджується: довідкою виконавчого комітету Великоновосілківської селищної ради від 07.05.2021 р., про фактичне проживання ОСОБА_2 за адресою: АДРЕСА_1 ; карткою та картою виклику швидкої медичної допомоги № 242 від 15.01.2021 року, за адресою: АДРЕСА_1 ; карткою та картою виклику швидкої медичної допомоги № 247 від 16.01.2021 року, за адресою: АДРЕСА_1 . Мотиви, з яких виходить суд апеляційної інстанції, та застосовані норми права Згідно з частиною першою статті 4 ЦПК України та ст. 15 ЦК України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів. Кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства. За приписами частини 2 статті 3 СК України сім`ю складають особи, які спільно проживають, пов`язані спільним побутом, мають взаємні права та обов`язки. Пунктом 6 рішення Конституційного Суду від 03 червня 1999 року № 5-рп/99 установлено, що до членів сім`ї належать особи, які постійно мешкають разом та ведуть спільне господарство. Ними можуть бути не тільки близькі родичі, а й інші особи, які не перебувають у безпосередніх родинних зв`язках. Обов`язковою умовою для визнання їх членами сім`ї є факт спільного проживання, ведення спільного господарства, наявність спільних витрат, купівлі майна для спільного користування, участі у витратах на утримання житла, його ремонт і т.п. Разом із тим, відповідно до частин другої, четвертої статті 3 СК України сім`ю складають особи, які спільно проживають, пов`язані спільним побутом, мають взаємні права та обов`язки. Сім`я створюється на підставі шлюбу, кровного споріднення, усиновлення, а також на інших підставах, не заборонених законом і таких, що не суперечать моральним засадам суспільства. Частинами першою, другою статті 21 СК України шлюбом є сімейний союз жінки та чоловіка, зареєстрований у органі державної реєстрації актів цивільного стану. Згідно з частиною першою статті 36 СК України, шлюб є підставою для виникнення прав та обов`язків подружжя. Право на вибір місця проживання закріплено у статті 33 Конституції України, відповідно до якої кожному, хто на законних підставах перебуває на території України, гарантується свобода пересування, вільний вибір місця проживання, право вільно залишати територію України, за винятком обмежень, які встановлюються законом. Під місцем постійного проживання розуміється місце, де фізична особа постійно проживає. Відповідно до частини другої статті 2 Закону України «Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні» реєстрація місця проживання чи місця перебування особи або її відсутність не можуть бути умовою реалізації прав і свобод, передбачених Конституцією, законами чи міжнародними договорами України, або підставою для їх обмеження. Доводи апеляційної скарги, що ухвала суду першої інстанції про відкриття провадження постановлена з грубим порушенням процесуального законодавства, а саме, що вона містить посилання на ст.ст.293, 315 ЦПК України, якими регулюється форма судового провадження як окреме провадження, та ст.187 ЦПК України, у якій зазначаються підстави для відкриття провадження у справі в порядку позовного провадження, безпідставні. Ухвала Великоновосілківського районного суду Донецької області від 18 травня 2021 року про відкриття провадження у цивільній справі була постановлена з посиланням на ст.187 ЦПК України. Наявність в ухвалі ст.ст.293, 315 ЦПК України є відображенням норм закону на які посилався позивач. Проте суд першої інстанції дотримався принципу «суд знає закони», або ж jura novit curia, який зобов`язує суд вирішити спір, застосувавши правильні норми, а не ті, на які послалася сторона. Доводи апеляційної скарги, що Відділення управлінь виконавчої дирекції Фонду є відокремленим підрозділом робочих органів виконавчої дирекції Фонду, що створюються за рішенням правління Фонду без статусу юридичною особи, а тому не може бути відповідачем - непереконливі. Дійсно встановлення належності відповідачів й обґрунтування позову є обов`язком суду, який виконується під час розгляду справи. Колегія суддів апеляційної інстанції погоджується, що філії та представництва, які не є юридичними особами, не наділені цивільною процесуальною дієздатністю не можуть виступати стороною у цивільному процесі. Тому справи, в яких відповідачем виступає філія чи представництво, не підлягають розгляду в порядку цивільного судочинства, у зв`язку з відсутністю сторони у цивільному процесі, до якої пред`явлено позов, а отже неможливістю вирішення цивільного спору. Проте з матеріалів справи вбачається, що в справі приймав участь представник Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування в Донецькій області, діючий на підставі довіреності від 04.01.2021 року за №07-13/33, виданої керівником юридичної особи Давиденко Л.І. Згідно якої Юнякову С.Ю. уповноважено представляти інтереси управління в усіх судових інстанціях, у тому числі при розгляді справ у першій, апеляційній і касаційній інстанціях, з усіма правами, що надані законом позивачу, відповідачу, третій особі, потерпілому, крім визнання позову чи укладення мирової угоди, та інше. Відзив на позовну заяву також надано представником органу Фонду(за довіреністю) головним спеціалістом - юрисконсультом сектору з питань надання правової допомоги відділенням юридичного відділу Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України в Донецькій області - Юняковою С.Ю. Апеляційну скаргу на рішення суду першої інстанції подано в.о.начальника Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування в Донецькій області, діючої на підставі довіреності №34 від 04.02.2021 року Давиденко Л.І. Вказане свідчить про те, що процесуальні дії у цивільній справі, яка переглядається, здійснювались в суді першої інстанції саме представниками Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування в Донецькій області. Вказаний висновок ґрунтується на позиції висловленій Верховним Судом у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду в постанові від 14 червня 2021 року у справі № 760/32455/19. Доводи апеляційної скарги, що спір про право між позивачем та органом Фонду, на даний час є відсутнім, а тому встановлення юридичного факту як установлення статусу члена сім`ї слід розглядати в порядку окремого провадження, де орган Фонду не відповідач, а заінтересована особа - непереконливі. Згідно з ч. 1 ст. 293 ЦПК України окреме провадження - це вид непозовного цивільного судочинства, в порядку якого розглядаються цивільні справи про підтвердження наявності або відсутності юридичних фактів, що мають значення для охорони прав, свобод та інтересів особи або створення умов здійснення нею особистих немайнових чи майнових прав або підтвердження наявності чи відсутності неоспорюваних прав. Відповідний порядок застосовується, зокрема, якщо встановлення такого факту не пов`язується з подальшим вирішенням спору про право. Юридичні факти можуть бути встановлені лише для захисту, виникнення, зміни або припинення особистих чи майнових прав самого заявника. Суддя відмовляє у відкритті провадження у справі, якщо із заяви про встановлення факту, що має юридичне значення, вбачається спір про право, а якщо спір про право буде виявлений під час розгляду справи, - залишає заяву без розгляду (ч. 4 ст. 315 ЦПК України). З пояснень представника та змісту апеляційної скарги вбачається, що спору немає «на даний час», таке ствердження відповідача не надає підстав для переконання позивача, що в майбутньому такий спір не виникне. Тим більше, позивач є спадкоємцем своєї дружини, а справи про встановлення факту, пов`язані з вирішенням питань спадкування розглядаються за правилами позовного провадження. З урахуванням вищезазначеного, приймаючи до уваги те, що відповідач у апеляційній скарзі не наводить доводів щодо правильності вирішення спору по суті, наполягаючи на залишенні провадження у справі без розгляду, колегія суддів апеляційної інстанції вважає, що оскаржене судове рішення не суперечать висновкам щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладених у постанові Верховного Суду від 22 травня 2019 року у справі № 676/5955/18-ц, а тому не може бути скасоване лише з формальних підстав. Висновки за результатами розгляду апеляційної скарги Згідно зі статями 12, 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. За вказаних обставин доводи відповідача про незаконність судового рішення є необґрунтованими. Нових доказів, які б давали підстави для скасування рішення суду першої інстанції, відповідачем не надано. Розглядаючи спір, який виник між сторонами у справі, суд першої інстанції правильно визначився з характером спірних правовідносин та нормами матеріального права, які підлягають застосуванню, повно та всебічно дослідив наявні у справі докази і дав їм належну оцінку, правильно встановив обставини справи, внаслідок чого ухвалив законне й обґрунтоване рішення, яке відповідає вимогам матеріального та процесуального права. Європейський суд з прав людини вказав, що пункт перший статті 6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними, залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд. та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (PRONINAv. UKRAINE, № 63566/00, § 23, ЄСІІЛ, від 18 липня 2006 року). У рішенні Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ) у справі «Кузнєцов та інші проти Російської Федерації» зазначено, що одним із завдань вмотивованого рішення є продемонструвати сторонам, що вони були почуті, вмотивоване рішення дає можливість стороні апелювати проти нього, нарівні з можливістю перегляду рішення судом апеляційної інстанції. Враховуючи наведене, рішення суду першої інстанції постановлено згідно вимог чинного законодавства та не може бути скасовано з підстав, викладених в апеляційній скарзі. У відповідності до ст.375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Повний текст постанови виготовлено 18 листопада 2021 року. Керуючись ст.ст. 374, 375, 381, 382 ЦПК України, апеляційний суд, п о с т а н о в и в : Апеляційну скаргу Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України в Донецькій області - залишити без задоволення. Рішення Великоновосілківського районного суду Донецької області від 24 травня 2021 року - залишити без змін. Постанова набирає законної сили з дня прийняття і може бути оскаржена у касаційному порядку до Верховного Суду за наявності передбачених ст.389 ЦПК України підстав протягом тридцяти днів з дня складання її повного тексту. Головуючий: Т.І. Биліна Судді: С.А. Зайцева В.М. Барков