Постанова Житомирський апеляційний суд № 296/2997/25

УКРАЇНА Житомирський апеляційний суд Справа №296/2997/25 Головуючий у 1-й інст. Шкиря В. М. Категорія 101 Доповідач Коломієць О. С. ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 04 травня 2026 року Житомирський апеляційний суд у складі: головуючого судді Коломієць О.С. суддів Талько О.Б., Шалоти К.В. з участю секретаря судового засідання Драч Т.А. розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Житомирі цивільну справу №296/2997/25 за заявою ОСОБА_1 про встановлення факту проживання однією сім`єю чоловіка та дружини без реєстрації шлюбу, заінтересовані особи: Міністерство оборони України, Військова частина НОМЕР_1 за апеляційною скаргою ОСОБА_2 на рішення Корольовського районного суду м. Житомира від 24 жовтня 2025 року, ухвалене під головуванням судді Шкирі В.М. в с т а н о в и в: У березні 2025 року ОСОБА_1 через свого представника звернулася до суду із заявою, у якій просила встановити факт постійного проживання однією сім`єю як чоловіка та жінки без реєстрації шлюбу, ОСОБА_3 з ОСОБА_1 з літа 2022 року по дату визнання особи безвісно відсутнім, а саме до ІНФОРМАЦІЯ_1 . На обґрунтування заяви зазначала, що з літа 2022 року проживала з ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , однією сім`єю, як чоловік та жінка, без реєстрації шлюбу. ОСОБА_3 із заявницею та її батьком - ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , фактично проживали за адресою: АДРЕСА_1 без реєстрації. Звертає увагу, що вони разом з ОСОБА_3 здійснювали догляд за ОСОБА_4 , оскільки останній є інвалідом першої «Б» групи з 14.05.2018 загального захворювання у зв?язку із ампутацією ніг та потребує постійного стороннього догляду. Крім того, покращували житлові умови, сплачували комунальні платежі, купували предмети першочергового та необхідного вжитку і побуту. Спільний бюджет останні формували із заробітної плати ОСОБА_1 , яка працює у Військовому шпиталі та заробітної плати ОСОБА_3 , який за період спільного проживання працював різноробочим. Окрім того, ОСОБА_1 з ОСОБА_3 разом проводили дозвілля, піклувались, турбувались та підтримували один одного. 13 лютого 2024 року ОСОБА_3 був призваний до лав Збройних Сил України під час мобілізації на особливий період ІНФОРМАЦІЯ_4 і зарахований до списків особового складу військової частини НОМЕР_1 на посаду старшого стрільця оператора 2 штурмового відділення 2 штурмового взводу 1 штурмової роти, військове звання старший солдат. За період несення військової служби, ОСОБА_3 постійно піклувався за умови проживання та стан здоров?я ОСОБА_1 , оскільки остання потребувала лікування та реабілітації після перенесеного інсульту. Заявниця в свою чергу турбувалась про ОСОБА_3 шляхом спілкування та надсилання йому необхідних речей побуту та гігієни, а також домашніх продуктів харчування. Крім того, ОСОБА_5 , з метою піклування та підтримки, надсилав заявниці кошти для відновлення стану здоров`я та для поточних потреб. Зі сповіщення №1055 від 06.11.2024 року, що надійшло на адресу ОСОБА_1 як дружини ОСОБА_3 від ІНФОРМАЦІЯ_5 , вбачається, що чоловік заявниці - старший солдат військової частини НОМЕР_1 ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , відданий військовій присязі на вірність Українському народу, мужньо виконувавши військовий обов`язок, в бою за Україну, її свободу і незалежність 26.10.2024 «ЗНИК БЕЗВІСТІ» в ході виконання бойового завдання в районі населеного пункту Краснооктябрське Кореневського району Курської області внаслідок артилерійського обстрілу. На переконання заявниці, викладеними обставинами та доданими до заяви доказами підтверджено факт постійного проживання нею з ОСОБА_3 однією сім`єю як чоловіка та жінки без реєстрації шлюбу. Наголошувала, що встановлення факту проживання однією сім`єю без реєстрації шлюбу необхідно для реалізації права на отримання грошового забезпечення та додаткової винагороди у зв`язку з визнанням ОСОБА_3 безвісти відсутнім. Рішенням Корольовського районного суду м. Житомира від 24 жовтня 2025 року заяву ОСОБА_1 задоволено. Встановлено факт проживання ОСОБА_1 та ОСОБА_3 , який зник безвісти за особливих обставин під час виконання бойового завдання в районі населеного пункту Краснооктябрське Кореневського району Курської області внаслідок артилерійського обстрілу 26.10.2024, однією сім`єю без реєстрації шлюбу в період з серпня 2022 року по 26.10.2024. Не погоджуючись із вказаним рішенням суду, ОСОБА_2 подав апеляційну скаргу, у якій, посилаючись на невідповідність висновків суду обставинам справи, порушення норм процесуального права, просить рішення скасувати та ухвалити нове, яким заяву ОСОБА_1 залишити без розгляду. На обґрунтування апеляційної скарги зазначає, що є рідним братом ОСОБА_3 , який зник безвісти під час виконання військового обов`язку. Відповідно до п. 6 ст. 9 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», за військовослужбовцями, зниклими безвісти, зберігається виплата грошового забезпечення. У разі відсутності особистого розпорядження військовослужбовця на випадок полону, грошове забезпечення виплачується дружині або чоловіку, законним представникам малолітніх дітей, дітям з інвалідністю з дитинства або батькам військовослужбовців. Цим особам виплачується рівними частками частина грошового забезпечення, яка в загальній сумі не перевищує 50% грошового забезпечення. Однак якщо відсутні особи, зазначені вище, то грошове забезпечення виплачується повнолітнім дітям або рідним братам і сестрам військовослужбовця. Таким особам виплачується рівними частками частина грошового забезпечення, яка в загальній сумі не перевищує 20% грошового забезпечення, визначеного після здійснення встановлених законом відрахувань. Отже апелянт, як рідний брат зниклого безвісти військовослужбовця, має законне право на отримання грошового забезпечення за відсутності дружини, дітей або батьків. Оскаржуване рішення суду безпосередньо впливає на реалізацію його прав, оскільки встановлення факту проживання ОСОБА_1 з братом апелянта однією сім`єю без реєстрації шлюбу надає їй статус, прирівняний до статусу дружини. Це означає, що ОСОБА_1 отримує пріоритетне право на отримання 50% грошового забезпечення, тим самим повністю позбавляючи його як брата права на отримання 20% грошового забезпечення, яке передбачене законом за відсутності дружини. Таким чином, рішення суду прямо та безпосередньо обмежує його майнові права та законні інтереси, оскільки визначає, хто саме з претендентів отримає виплати у зв`язку із зникненням ОСОБА_3 безвісти. Встановлення факту проживання однією сім`єю має не формальне, а суто матеріальне значення, оскільки безпосередньо визначає розподіл грошового забезпечення між особами, які претендують на його отримання. Разом з тим, у даній справі між ОСОБА_2 та ОСОБА_1 існує прямий та очевидний спір про право на отримання грошового забезпечення за зниклим безвісти ОСОБА_3 . Зокрема, в оскаржуваному рішенні суду відображено, що метою встановлення факту проживання однією сім`єю є реалізація права на отримання грошового забезпечення та додаткової винагороди у зв`язку з визнанням ОСОБА_3 безвісти відсутнім. Отже, заявник відверто визнає, що єдиною метою звернення до суду є отримання матеріальної вигоди у вигляді виплат. Крім того, оскаржуване рішення суду безпосередньо визначає, хто саме отримає грошові виплати і в якому розмірі. Верховний Суд неодноразово вказував на необхідність залишення без розгляду заяв про встановлення факту проживання однією сім`єю у випадках, коли такі заяви впливають на права інших осіб щодо отримання виплат. Так, у постанові від 14.10.2025 у справі № 210/2439/24 Верховний Суд чітко вказав, що вимога про встановлення факту проживання однією сім`єю без реєстрації шлюбу безпосередньо впливає на реалізацію прав інших осіб на отримання одноразової грошової допомоги, тому наявність спору про право виключає можливість розгляду справи в порядку окремого провадження. Таким чином, справа про встановлення факту проживання однією сім`єю має розглядатися виключно в порядку позовного провадження з обов`язковим залученням всіх зацікавлених осіб, які мають право на отримання виплат, в тому числі апелянта як рідного брата. Розгляд такої справи в порядку окремого провадження без залучення скаржника як заінтересованої особи є грубим порушенням норм процесуального права та унеможливлює повне та всебічне з`ясування дійсних обставин справи. Перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги, апеляційний суд вважає, що апеляційна скарга підлягає до задоволення з таких підстав. Судом під час розгляду справи встановлено, що ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , є громадянином України та має паспорт громадянина України № НОМЕР_2 , дійсний до 16.01.2031 (а.с. 13-14). Зі слів ОСОБА_1 , з літа 2022 року вона проживала з ОСОБА_3 , однією сім`єю, як чоловік та жінка, без реєстрації шлюбу. Зі сповіщення №1055 від 06.11.2024, що надійшло на адресу ОСОБА_1 , як дружини ОСОБА_3 від ІНФОРМАЦІЯ_5 , вбачається, що старший солдат військової частини НОМЕР_1 ОСОБА_3 зник безвісти в ході виконання бойового завдання в районі населеного пункту Краснооктябрське Кореневського району Курської області внаслідок артилерійського обстрілу 26.10.2024. Вказане сповіщення надіслано на адресу ОСОБА_1 (а.с.38). 09.11.2024 в ЄРДР внесено відомості за № 12024060400003497 за ч.1 ст.115 КК України за фактом зникнення безвісті ОСОБА_3 в ході виконання бойового завдання в районі населеного пункту Краснооктябрське Кореневського району Курської області внаслідок артилерійського обстрілу (а.с.39). Згідно з довідкою доповіді за фактом зникнення військовослужбовця ОСОБА_3 , виданого Командиром військової частини НОМЕР_1 майором ОСОБА_6 , зазначено сімейний стан: одружений, дружина - ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_6 (а.с.40) Відповідно до накладних, за період несення служби заявниця ОСОБА_1 надсилала ОСОБА_3 необхідні речі побуту та гігієни, а також домашні продукти харчування (а.с.28- 34). ОСОБА_5 переказував ОСОБА_1 кошти, що підтверджується відповідними квитанціями щодо грошових переказів з карти ОСОБА_3 на картку ОСОБА_7 (а.с.34-37). 08.07.2025 судом першої інстанції було допитано свідків ОСОБА_8 , ОСОБА_9 , ОСОБА_10 , ОСОБА_11 , які, будучи попереджені про кримінальну відповідальність, пояснили, що ОСОБА_1 з ОСОБА_3 були чоловіком та дружиною, проживали разом на одній території, за адресою: АДРЕСА_1 , вели спільне господарство, мали спільний бюджет та взаємні права і обов`язки, разом доглядали ОСОБА_4 . Між ОСОБА_1 з ОСОБА_3 були повага, розуміння та підтримка (а.с. 89-90). Задовольняючи заяву ОСОБА_1 , суд першої інстанції виходив з того, що факт спільного проживання однією сім`єю заявниці ОСОБА_1 із зниклим безвісти ОСОБА_3 , як подружжя, без реєстрації шлюбу, знайшов своє підтвердження під час судового засідання, надані докази та показання свідків, підтверджують факт спільного їхнього проживання, виникнення між ними взаємних прав та обов`язків, притаманних подружжю, ведення спільного господарства, наявність спільного бюджету, витрат, піклування чоловіка та жінки один про одного. Проте, з такими висновками суду погодитись неможливо, виходячи з наступного. Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи. Відповідно до частини другої статті 2 ЦПК України суд та учасники судового процесу зобов`язані керуватися завданням цивільного судочинства, яке превалює над будь-якими іншими міркуваннями в судовому процесі. Згідно з частинами першою, другою та п`ятою статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні. Зазначеним вимогам закону оскаржуване судове рішення суду першої інстанції не відповідає. Відповідно до статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру. Згідно з частиною першої статті 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів. Відповідно до частини другої статті 3 Сімейного кодексу України (далі - СК України) сім`ю складають особи, які спільно проживають, пов`язані спільним побутом, мають взаємні права та обов`язки. Пунктом 6 рішення Конституційного Суду від 3.06.99 №5-рп/99 установлено, що до членів сім`ї належать особи, які постійно мешкають разом та ведуть спільне господарство. Ними можуть бути не тільки близькі родичі, а й інші особи, які не перебувають у безпосередніх родинних зв`язках. Обов`язковою умовою для визнання їх членами сім`ї є факт спільного проживання, ведення спільного господарства, наявність спільних витрат, купівлі майна для спільного користування, участі у витратах на утримання житла, його ремонт і т.п. Згідно із частинами першою, другою статті 21 СК шлюбом є сімейний союз жінки та чоловіка, зареєстрований у державному органі реєстрації актів цивільного стану. Проживання однією сім`єю жінки та чоловіка без шлюбу не є підставою для виникнення в них прав та обов`язків подружжя. Відповідно до частини першої статті 36 цього кодексу шлюб є підставою для виникнення прав та обов`язків подружжя. Разом із тим, нормою статті 74 СК України визначено, що якщо жінка та чоловік проживають однією сім`єю, але не перебувають у шлюбі між собою або в будь-якому іншому шлюбі, майно, набуте ними за час спільного проживання, належить їм на праві спільної сумісної власності, якщо інше не встановлено письмовим договором між ними. За змістом статей 12, 13, 81 ЦПК України суд розглядає справи в межах вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених ЦПК України випадках. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх позовних вимог або заперечень, крім випадків, встановлених ЦПК України. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій. Доказування не можу ґрунтуватись на припущеннях. Встановлення факту проживання однією сім`єю жінки та чоловіка без реєстрації шлюбу передбачає доведення перед судом факту спільного їх проживання, наявності у них спільного побуту, виникнення між ними у зв`язку із цим взаємних прав та обов`язків, притаманних подружжю. Під спільним проживанням слід розуміти постійне фактичне мешкання чоловіка та жінки за однією адресою, збереження ними у такому житлі переважної більшості своїх речей, зокрема щоденного побутового вжитку, сприйняття ними цього місця проживання як свого основного, незалежно від того, що будь-хто із них за особливістю своєї роботи/служби зумовлений тривалий час бути відсутнім за цим місцем проживання (несення військової служби, вахтовий метод роботи). Спільний побут, в свою чергу, передбачає ведення жінкою та чоловіком спільного господарства, наявність спільного бюджету, витрат, придбання майна для спільного користування, в тому числі за спільні кошти та внаслідок спільної праці, спільна участь в утриманні житла, його ремонт, спільне харчування, піклування чоловіка та жінки один про одного/надання взаємної допомоги тощо. До прав та обов`язків, притаманних подружжю, слід віднести зокрема, але не виключно, існування між чоловіком та жінкою, реалізацію ними особистих немайнових прав, передбачених главою 6 СК України, тощо. При цьому має бути встановлена і доведена саме сукупність вказаних усталених обставин та відносин, оскільки самі по собі, наприклад, факти перебування у близьких стосунках чоловіка та жінки або спільна присутність їх на святах, або пересилання коштів, або періодичний спільний відпочинок, або проживання за однією адресою, факт реєстрації за такою адресою при відсутності інших наведених вище ознак не можуть свідчити, що між чоловіком та жінкою склались та мали місце усталені відносини, притаманні подружжю. Наведені вище правові висновки суду повністю узгоджуються із правовими позиціями, викладеними у постанові Великої Палати Верховного Суду від 03 липня 2019 року у справі №554/8023/15-ц, постановах Верховного Суду від 26 вересня 2018 року у справі №244/4801/13-ц, від 28 листопада 2018 року в справі №127/11013/17, від 16 січня 2019 року у справі №343/1821/16-ц, від 27 лютого 2019 року у справі№522/25049/16-ц, від 27 березня 2019 року у справі №354/693/17-ц, від 17 квітня 2019 року у справі №490/6060/15-ц, від 15 серпня 2019 року у справі №588/350/15, від 23 вересня 2019 року у справі №279/2014/15-ц, від 10 жовтня 2019 року у справі №748/897/18, від 11 грудня 2019 року в справі №712/14547/16-ц, від 12 грудня 2019 року у справі №490/4949/17, від 18 грудня 2019 року в справі №761/3325/17-ц, від 24 січня 2020 року в справі №490/10757/16-ц, від 09 листопада 2020 року №757/8786/15-ц. Належними та допустимими доказами проживання чоловіка та жінки однією сім`єю без реєстрації шлюбу можуть бути, зокрема, але не виключно: свідоцтва про народження дітей; довідки з місця проживання; свідчення свідків; листи ділового та особистого характеру тощо; свідоцтво про смерть одного із «подружжя»; свідоцтва про народження дітей, в яких чоловік у добровільному порядку записаний як батько; виписки з погосподарських домових книг про реєстрацію чи вселення; докази про спільне придбання майна як рухомого, так і нерухомого (чеки, квитанції, свідоцтва про право власності); заяви, анкети, квитанції, заповіти, ділова та особиста переписка, з яких вбачається, що «подружжя» вважали себе чоловіком та дружиною, піклувалися один про одного; довідки житлових організацій, сільських рад про спільне проживання та ведення господарства та ін. Аналогічна правова позиція міститься у постанові Верховного Суду від 15 липня 2020 року по справі №524/10054/16. Разом з тим, апеляційний суд звертає увагу, що визначальною обставиною під час розгляду заяви про встановлення певних фактів у порядку окремого провадження є те, що встановлення такого факту не пов`язане з наступним вирішенням будь-якого спору про право. У порядку окремого провадження розглядаються, зокрема, справи про встановлення фактів, від яких залежить виникнення, зміна або припинення суб`єктивних прав громадян, але тільки якщо вони не пов`язані з необхідністю вирішення в судовому порядку спору про право і якщо заявник не має іншої можливості одержати або відновити документ, який посвідчує факт, що має юридичне значення. Судом апеляційної інстанції встановлено, що ухвалою судді Корольовського районного суду м. Житомира від 21 березня 2025 року прийнято заяву до розгляду, відкрито окреме провадження у цивільній справі за заявою представника заявника ОСОБА_1 - адвоката Перевишко Л.О. про встановлення факту, що має юридичне значення та залучено до участі у справі в якості заінтересованих осіб Міністерство оборони України, військову частину НОМЕР_1 (а.с. 46). Відповідно до свідоцтва про народження, ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_7 є рідним братом ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 (а.с. 55, 56). Відповідно до ст. 1 Закону України «Про правовий статус осіб, зниклих безвісти за особливих обставин», близькі родичі та члени сім`ї особи, зниклої безвісти за особливих обставин, - чоловік, дружина, батько, мати, вітчим, мачуха, син, дочка, пасинок, падчерка, рідний брат, рідна сестра, дід, баба, прадід, прабаба, внук, внучка, правнук, правнучка, усиновлювач чи усиновлений, опікун чи піклувальник, особа, яка перебуває під опікою або піклуванням, а також особи, які спільно проживають, пов`язані спільним побутом і мають взаємні права та обов`язки, у тому числі особи, які спільно проживають, але не перебувають у шлюбі. Частиною 4 статті 6 цього Закону передбачено, що члени сім`ї особи, зниклої безвісти за особливих обставин, мають право на соціальний захист у порядку, визначеному законодавством України. Відповідно до п. 6 ст. 9 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», за військовослужбовцями, зниклими безвісти, зберігається виплата грошового забезпечення. У разі відсутності особистого розпорядження на випадок полону грошове забезпечення виплачується дружині (чоловіку), законним представникам малолітніх (неповнолітніх) дітей, дітям з числа осіб з інвалідністю з дитинства (незалежно від віку) або їх законним представникам та батькам військовослужбовців (крім тих із зазначених осіб, які одержують від військовослужбовця аліменти, а також батьків, позбавлених батьківських прав, за умови що ці права не були поновлені). Таким особам рівними частками виплачується частина грошового забезпечення, що в загальній сумі не перевищує 50 відсотків грошового забезпечення, визначеного після здійснення встановлених законом відрахувань. У разі відсутності особистого розпорядження на випадок полону та осіб, зазначених в абзаці четвертому цього пункту, грошове забезпечення виплачується повнолітнім дітям, рідним братам (сестрам), законним представником яких є військовослужбовець. Таким особам рівними частками виплачується частина грошового забезпечення, що в загальній сумі не перевищує 20 відсотків грошового забезпечення, визначеного після здійснення встановлених законом відрахувань. Таким чином, ОСОБА_2 , як рідний брат зниклого безвісти військовослужбовця має законне право на отримання грошового забезпечення за відсутності дружини, дітей або батьків. Проте суд першої інстанції, задовольняючи заяву ОСОБА_1 , не врахував, що подана заява про встановлення факту проживання однією сім`єю без реєстрації шлюбу не підлягає розгляду в порядку окремого провадження, оскільки у справі наявний спір про право. Зокрема, встановлення зазначеного факту безпосередньо впливає на визначення кола осіб, які мають право на отримання грошового забезпечення військовослужбовця, зниклого безвісти, та фактично вирішує питання щодо пріоритетності права на отримання відповідних виплат між ОСОБА_1 та рідним братом військовослужбовця - ОСОБА_2 . Встановлення факту проживання однією сім`єю без реєстрації шлюбу надає ОСОБА_1 статус особи, прирівняної до дружини військовослужбовця, що, у свою чергу, створює для неї переважне право на отримання грошового забезпечення відповідно до пункту 6 статті 9 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» та виключає право рідного брата на отримання передбачених законом виплат. Отже, між сторонами існує спір щодо майнового права на отримання грошового забезпечення та соціальних гарантій, який підлягає вирішенню в порядку позовного, а не окремого провадження. Аналогічна правова позиція щодо неможливості розгляду справи в порядку окремого провадження за наявності спору про право викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 11.09.2024 у справі № 201/5972/22 (провадження № 14-132цс23). Частиною шостою статті 294 ЦПК України встановлено, що якщо під час розгляду справи у порядку окремого провадження виникає спір про право, який вирішується в порядку позовного провадження, суд залишає заяву без розгляду і роз`яснює заінтересованим особам, що вони мають право подати позов на загальних підставах. За встановлених у цій справі обставин вимога про встановлення факту проживання однією сім`єю без реєстрації шлюбу не може бути розглянута за правилами окремого провадження, оскільки її вирішення безпосередньо пов`язане з вирішенням спору про право на отримання грошового забезпечення та визначенням осіб, які мають право на відповідні виплати, у зв`язку з чим заява підлягає залишенню без розгляду. Отже, доводи апеляційної скарги слід визнати обґрунтованими. В апеляційній скарзі ОСОБА_2 заявив клопотання про дослідження доказів, а саме: копій рішень Радомишльського районного суду Житомирської області у справах № 289/687/21 від 19.04.2021, № 289/561/23 від 20.03.2023, № 289/1327/22 від 10.08.2022, а також копії рішення Черняхівського районного суду Житомирської області у справі № 279/4588/24 від 17.10.2024. Проте зазначене клопотання не підлягає задоволенню, а подані докази - дослідженню судом апеляційної інстанції, оскільки оскаржуване рішення підлягає скасуванню з процесуальних підстав, що виключає необхідність перевірки та оцінки вказаних доказів по суті спору. Відповідно до п.4 ч.1 ст. 374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати судове рішення повністю або частково і у відповідній частині закрити провадження у справі повністю або частково або залишити позовну заяву без розгляду повністю або частково. З урахуванням наведеного, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає до задоволення, а оскаржуване судове рішення скасуванню із залишенням без розгляду заяви ОСОБА_1 про встановлення факту проживання однією сім`єю чоловіка та дружини без реєстрації шлюбу з підстав, передбачених частиною шостою статті 294, частиною четвертою статті 315 ЦПК України. Керуючись статтями 294, 367, 368, 374, 377, 381-384 ЦПК України, суд у х в а л и в: Апеляційну скаргу ОСОБА_2 задовольнити. Рішення Корольовського районного суду м. Житомира від 24 жовтня 2025 року скасувати. Заяву ОСОБА_1 про встановлення факту проживання однією сім`єю чоловіка та дружини без реєстрації шлюбу залишити без розгляду. Постанова набирає законної сили з дня її ухвалення і може бути оскаржена у касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення. Повний текст постанови складено 18 травня 2026 року. Головуючий Судді