Постанова Третій апеляційний адміністративний суд № 199/7198/20 (2-а/199/31/21)

ТРЕТІЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД П О С Т А Н О В А і м е н е м У к р а ї н и 17 листопада 2021 року м. Дніпросправа № 199/7198/20 (2-а/199/31/21) Третій апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого судді Панченко О.М. (доповідач), суддів: Іванова С.М., Чередниченка В.Є., за участю секретаря судового засідання Рубана А.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за апеляційною скаргою Інспекції з питань контролю за паркуванням Дніпровської міської ради на рішення Амур-Нижньодніпровського районного суду м. Дніпропетровська від 20 квітня 2021 року (суддя Руденко В.В., м. Дніпро) у справі №199/7198/20 (2-а/199/31/21) за позовом ОСОБА_1 до інспектора з паркування Інспекції з питань контролю за паркуванням Дніпровської міської ради Овсій Едуарда Юрійовича (відповідач-1), Інспекції з питань контролю за паркуванням Дніпровської міської ради (відповідач-2), третя особа: Комунальне підприємство "Міськавтопарк", про скасування постанови про адміністративне стягнення, зобов`язання видалити інформацію про правопорушення, - встановив: Позивач звернувся до суду з позовом до відповідачів про скасування постанови про адміністративне правопорушення серії РАП № 277362863 про накладення адміністративного стягнення у вигляді адміністративного штрафу в розмірі 510,00 грн., якою притягнуто до адміністративної відповідальності за ч.3 ст. 122 КУпАП, а також просив зобов`язати видалити інформацію про правопорушення з реєстру обліку правопорушень. Рішенням суду першої інстанції позов задоволено частково. Скасовано постанову у справі про адміністративне правопорушення серії РАП № 277362863 від 21 жовтня 2020 року до повідомлення серія ІД № 00234820 про накладення адміністративного стягнення у вигляді штрафу у розмірі 510 грн. на позивача за ч.3 ст.122 КУпАП, винесену інспектором з паркування відділу контролю за стоянкою і зупинкою інспекції з питань контролю за паркуванням Дніпровської міської ради Овсій Едуардом Юрійовичем, провадження по справі про адміністративне правопорушення закрито. Суд вмотивував своє рішення тим, що відповідачем не надано будь-яких доказів порушення позивачем ПДР, оскільки відповідно до фотоматеріалів, які містяться в матеріалах справи, позивач дійсно здійснив зупинку автомобіля в районі будинку, що знаходиться за адресою: м. Дніпро, вул. Якова Самарського,6, однак з фото вбачається, що виїзду з прилеглої території він не перешкоджав та не чинив загрози безпеці руху в районі будинку. Будь-яких доказів заміру відстані на місці вчинення правопорушення під час його вчинення відповідачем виконано не було. Не погодившись з таким рішенням суду, відповідач-2 оскаржив його в апеляційному порядку, посилаючись на неповне з`ясування обставин справи та неправильне застосування норм матеріального і процесуального права. В апеляційній скарзі скаржник зазначив, що інспектором з паркування здійснено фотофіксацію обставин порушення правил зупинки в режимі фотозйомки, шляхом створення зображень транспортного засобу позивача в момент вчинення правопорушення, на яких було зафіксовано: 1) дату порушення 16.10.2020 року; 2) місце розташування транспортного засобу по відношенню до нерухомого об`єкта - вул. Якова Самарського, 6, у м. Дніпро; 3) географічні координати: 48.463493, 35.055528; 4) час вчинення порушення: 14 год. 45 хв. Зазначена фотофіксація, у відповідності до вимог ст. 283 КУпАП, розміщена на вебсайті ipkp.dniprorada.gov.ua, та є належним та допустимим доказом, який підтверджує вчинення адміністративного правопорушення позивачем. Згідно з п 15.9 ПДР зупинка забороняється: и) ближче 10 м від виїздів з прилеглих територій і безпосередньо в місці виїзду, тощо. Пунктом 1.10 ПДР визначено, що прилегла територія - територія, що прилягає до краю проїзної частини та не призначена для наскрізного проїзду, а лише для в`їзду до дворів, на стоянки, автозаправні станції, будівельні майданчики тощо або виїзду з них. З матеріалів фотофіксації чітко вбачається, що позивачем розташовано транспортний засіб безпосередньо в місці виїзду з прилеглої території, чим порушено підпункт «и» п. 15.9 розділу 15 ПДР. Отже, в оскарженій постанові чітко зазначено, що позивачем порушено вимоги п.п. «и» п. 15.9 розділу 15 Правил дорожнього руху, в частині заборони зупинки транспортного засобу ближче 10 м від виїздів з прилеглих територій і безпосередньо в місці виїзду. Також, відповідно до п.п. з) п. 2) ч. 3 ст. 2654 КУпАП для цілей цього Кодексу розміщення транспортного засобу є таким, що суттєво перешкоджає дорожньому руху або створює загрозу безпеці руху, якщо транспортний засіб: ближче 10 метрів від виїзду з прилеглих територій і безпосередньо в місці виїзду. З фотознімків чітко вбачається, що транспортний засіб позивача розташований безпосередньо в місці виїзду з прилеглої території за адресою: вул. Якова Самарського, 6, у м. Дніпрі, а отже твердження про відсутність доказів вчинення адміністративного правопорушення не відповідають дійсності. Оскільки транспортний засіб розміщено безпосередньо в місці виїзду з прилеглої території, замір відстані у даному випадку, виходячи з природи правопорушення, не здійснюється. Таким чином, суд першої інстанції при ухвалені оскаржуваного рішення не надав належну оцінку доказам, у супереч вимогам ст. 90 КАС України. Просить скасувати рішення суду та прийняте нову постанову, якою у задоволенні позову відмовити. Відзив на апеляційну скаргу не надходив. У судовому засіданні представник відповідача-2 підтримав доводи апеляційної скарги та просив її задовольнити. Позивач проти задоволення апеляційної скарги заперечував, посилаючись на те, що відповідачем не доведено належними доказами, що зупинка транспортного засобу була здійснена в місці виїзду з прилеглої території. При цьому, позивач вважає, що автомобіль знаходився на прилеглій території, а не виїзді з неї. Відповідач-1 та третя особа, повідомлені належним чином у спосіб, передбачений ч. 2 ст. 268 КАС України, про дату, час і місце розгляду справи, до суду не з`явилися, що не перешкоджає розгляду справи. Вислухавши пояснення сторін, дослідивши докази, наявні у матеріалах справи, перевіривши у межах доводів апеляційної скарги дотримання судом норм матеріального і процесуального права, колегія суддів дійшла висновку про відсутність підстав для задоволення апеляційної скарги, виходячи з наступного. Судом першої інстанції встановлено, що відповідачем, інспектором з паркування відділу контролю за стоянкою і зупинкою інспекції з питань контролю за паркуванням Дніпровської міської ради Овсій Едуардом Юрійовичем, відносно позивача було складено постанову РАП № 277362863 від 21 жовтня 2020 року до повідомлення серія ІД № 00234820, відповідно до змісту якої позивач 16 жовтня 2020 року об 14 год 45 хв транспортним засобом SEAT CORDOBA д.н.з НОМЕР_1 здійснено зупинку, стоянку, що створила перешкоди дорожнього руху або загрозу безпеці руху в районі будинку, що знаходиться за адресою: м. Дніпро, вул. Якова Самарського, 6, чим порушив вимоги п.п. и) п.15.9 розділу 15 ПДР України в частині заборони зупинки транспортному засобу безпосередньо в місці виїзду з прилеглих територій, за що передбачена відповідальність за ч. 3 ст.122 КУпАП України. Колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції щодо недоведеності відповідачами складу правопорушення, що інкримінується позивачу, та з огляду на доводи апеляційної скарги зазначає наступне. Як слідує з доводів апеляційної скарги та пояснень позивача, спір точиться навколо того, чи можна вважати виїздом з прилеглої території проїзд між парканом та будинком, де була здійснена зупинка транспортного засобу. На думку колегії суддів, відповідач-2 помилково тлумачить наведені норми Правил дорожнього руху, та вважає, що це є виїздом з прилеглої території, яка розташована поза будинком. Такі висновки відповідача-2 суперечать пункту 1.10 ПДР, який визначає, що прилегла територія це територія, що прилягає до краю проїзної частини та не призначена для наскрізного проїзду, а лише для в`їзду до дворів, на стоянки, автозаправні станції, будівельні майданчики тощо або виїзду з них. Таким чином, прилегла територія межує з проїзною частиною и розпочинається безпосередньо на цій межі, яка є місцем прилягання до дороги. Отже, на думку колегії суддів, виїздом з прилеглої території є уявна лінія, яка прилягає до проїзної частини. При цьому відсутнє будь-яке правове обґрунтування позиції відповідача-2, а також докази, на підставі яких можна дійти висновку, що прилегла територія підлягає розмежуванню на певну територію, яка є в`їздом на прилеглу територію і власно саму прилеглу територію. Отже, доводи скаржника про те, що здійснення будь-яких вимірів не вимагалось, адже порушення полягає не у тому, що автомобіль був розташований з порушенням встановленої відстані 10 метрів від виїзду з прилеглих територій, а був розташований безпосередньо в місці виїзду, колегія суддів вважає хибними. За таких обставин колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, а рішення суду слід залишити без змін. Керуючись ст. 316, 321, 322 Кодексу адміністративного судочинства України, апеляційний суд, - постановив: Апеляційну скаргу Інспекції з питань контролю за паркуванням Дніпровської міської ради залишити без задоволення. Рішення Амур-Нижньодніпровського районного суду м. Дніпропетровська від 20 квітня 2021 року у справі №199/7198/20 (2-а/199/31/21) залишити без змін. Постанова суду набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню не підлягає. Повний текст постанови складено 17.11.2021 року. Головуючий суддя О.М. Панченко суддя С.М. Іванов суддя В.Є. Чередниченко