Постанова Третій апеляційний адміністративний суд № 201/4236/21(2-а/201/56/2021)

ТРЕТІЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД П О С Т А Н О В А і м е н е м У к р а ї н и 21 грудня 2021 року м. Дніпросправа № 201/4236/21 Третій апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: судді-доповідача Чумака С.Ю., суддів: Чабаненко С.В., Юрко І.В., розглянувши в порядку письмового провадження в приміщенні суду в місті Дніпро апеляційну скаргу Інспекції з питань контролю за паркуванням Дніпровської міської ради на рішення Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська від 2 серпня 2021 року в адміністративній справі № 201/4236/21 (суддя І інстанції Демидова С.О.) за позовом ОСОБА_1 до Інспекції з питань контролю за паркуванням Дніпровської міської ради про скасування постанови про притягнення до адміністративної відповідальності та закриття провадження у справі, В С Т А Н О В И В: ЗМІСТ ПОЗОВНИХ ВИМОГ, РІШЕННЯ СУДУ ПЕРШОЇ ІНСТАНЦІЇ, ВИМОГ АПЕЛЯЦІЙНОЇ СКАРГИ ТА УЗАГАЛЬНЕНІ ДОВОДИ УЧАСНИКІВ СПРАВИ Позивач звернувся до суду з позовом, з урахуванням уточнень (а.с 40-41), в якому просив скасувати постанову серії ІД № 00359049 по справі про адміністративне правопорушення відносно позивача та закриття провадження у справі за відсутністю складу злочину. Рішенням Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська від 2 серпня 2021 року позов задоволений; скасовано постанову про накладення адміністративного стягнення у справі про адміністративне правопорушення серія РАП № 293677283 до повідомлення серія ІД № 00359049 від 26 квітня 2021 року про накладення на позивача адміністративного стягнення у виді штрафу в сумі 680 грн за порушення ч. 3 ст. 122 КУпАП та закрито провадження у справі про адміністративне правопорушення відносно позивача. Не погодившись з таким судовим рішенням, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить постанову суду скасувати та прийняти нову постанову, відмовивши у задоволенні позову повністю. В обґрунтування скарги апелянт зазначив, що ним виявлено адміністративне правопорушення, яке передбачено ч. 3 ст. 122 КУпАП, а саме: стоянка транспортного засобу Ford Focus, номерний знак НОМЕР_1 , що створює перешкоди дорожньому руху або загрозу безпеці руху в районі будинку за адресою: м. Дніпро, проспект Героїв, 21, чим скоєно правопорушення. Також вказує, що інспектором з паркування було здійснено фотофіксацію обставин порушення правил стоянки в режимі фотозйомки, шляхом створення зображень транспортного засобу в момент вчинення правопорушення, на яких було зафіксовано: дату порушення 19 квітня 2021 року, місце розташування транспортного засобу по відношенню до нерухомого об`єкта м. Дніпро, пр. Героїв, буд. 21, географічні координати 48.411924,35.065735, час вчинення порушення о 12 год. 44 хв. Вважає, що зазначений транспортний засіб був розташований біля житлового будинку, чим створив загрозу життю та здоров`ю пішоходам, іншим учасникам дорожнього руху. Додатково повідомляє, що з фотознімків чітко видно відстань від транспортного засобу до будинку, яка складала 1 м, проте для руху пішоходів необхідно залишати хоча б 2 м при стоянці транспортних засобів. Вважає, що судом першої інстанції неповною мірою з`ясовано обставини, що мають значення для справи, неправильно застосовано норми матеріального права та порушено норми процесуального права. Відзив на апеляційну скаргу до суду не надходив, що не перешкоджає розгляду справи. Колегія суддів розглянула справу відповідно до вимог ст. 311 КАС України в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами. ОБСТАВИНИ СПРАВИ ТА ВИЗНАЧЕНІ ВІДПОВІДНО ДО НИХ ПРАВОВІДНОСИНИ Постановою від 26 квітня 2021 року серії РАП № 293677283, до повідомлення серія ІД № 00359049 накладено адміністративне стягнення на позивача у вигляді штрафу в розмірі 680 грн за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 122 КУпАП (а.с. 41). У зазначеній постанові вказано, що 19 квітня 2021 року о 12 год. 44 хвилин транспортним засобом Ford Focus реєстраційний номер НОМЕР_1 здійснено зупинку в районі будинку 21 по проспекту Героїв в м. Дніпро, чим порушено вимоги підпункту д) пункту 15.10 розділу 15 Правил дорожнього руху, затверджених постановою КМУ від 10 жовтня 2001 року № 1306, в частині заборони стоянки транспортному засобу у місцях, де транспортний засіб, що стоїть, створить перешкоду для руху пішоходів. Не погоджуючись з такою постановою, позивач звернувся до суду з цим позовом. Задовольняючи позов, суд першої інстанції виходив з того, що з долучених фотоматеріалів не можливо встановити, що транспортний засіб позивача був розташований таким чином, що створював перешкоди руху пішоходів або інших транспортних засобів. Водночас, суд зауважив, що сам факт винесення оскарженої постанови не є доказом вчинення адміністративного правопорушення позивачем. Отже, суд вважав, що факт вчинення ОСОБА_1 правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 122 КУпАП, є недоведеним. НОРМИ ПРАВА, ЯКІ РЕГУЛЮЮТЬ СПІРНІ ПРАВОВІДНОСИНИ, ТА ЇХ ЗАСТОСУВАННЯ СУДОМ Згідно з ч. 3 ст. 122 КУпАП в редакції станом на час вчинення правопорушення порушення правил зупинки, стоянки, що створюють перешкоди дорожньому руху або загрозу безпеці руху, тягнуть за собою накладення штрафу в розмірі сорока неоподатковуваних мінімумів доходів громадян. Порядок дорожнього руху на території України відповідно до Закону України «Про дорожній рух» встановлюють Правила дорожнього руху затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 10.10.2001 року № 1306 (далі ПДР). Відповідно до п. 1.9 ПДР особи, які порушують ці Правила, несуть відповідальність згідно із законодавством. Нормами пп. «д» п. 15.10 розділу 15 ПДР встановлено, що стоянка забороняється у місцях, де транспортний засіб, що стоїть, зробить неможливим рух інших транспортних засобів або створить перешкоду для руху пішоходів. Згідно зі ст. 280 КУпАП орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов`язаний з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. З аналізу наведеної норми слідує, що орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов`язаний з`ясувати всі обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Відповідно до ст. 251 КУпАП доказами у справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами. Отже, зазначена норма має певний перелік доказів, які підтверджують відсутність або наявність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інших обставин, що мають значення для правильного вирішення справи. Такими доказами у розумінні ст. 251 КУпАП є, зокрема, пояснення особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, свідків, показання технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, а також інші документи. Стаття 279-1 КУпАП містить в собі процедуру розгляду справ про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване в автоматичному режимі, та про порушення правил зупинки, стоянки, паркування транспортних засобів, зафіксоване в режимі фотозйомки (відеозапису). У разі якщо адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху зафіксовано в автоматичному режимі або якщо порушення правил зупинки, стоянки, паркування транспортних засобів зафіксовано в режимі фотозйомки (відеозапису), посадова особа уповноваженого підрозділу Національної поліції або інспектор з паркування за даними Єдиного державного реєстру транспортних засобів, а також у разі необхідності за даними Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, встановлює відповідальну особу, зазначену у частині першій статті 14-2 цього Кодексу. Частиною 1 статті 72 КАС України визначено, що доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами, висновками експертів, показаннями свідків. Згідно зі статтею 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. У таких справах суб`єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскарженого рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскарженого рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин. Позивач у своєму позові заперечує факт вчинення ним правопорушення, за яке його притягнуто до адміністративної відповідальності. Відповідно до положень статті 14-2 КУпАП інспектором з паркування проведено фотофіксацію обставин порушення в режимі фотозйомки, шляхом створення зображень транспортного засобу за допомогою технічного засобу LOGIC INSTRUMENT FIELDBOOK K80V2 (а.с. 39-41, 49-52а). Разом з тим, зазначені фотознімки не містять об`єктивних доказів порушення вимог пп. «д» п. 15.10 розділу 15 ПДР, оскільки належний позивачу автомобіль Ford Focus реєстраційний номер НОМЕР_1 , 19.04.2021 у визначений відповідачем час здійснив стоянку в районі будинку 21 по проспекту Героїв в м. Дніпро без створення перешкод для руху пішоходів, у тому числі осіб з інвалідністю на спеціальних засобах пересування та пішоходів з дитячими колясками, а також без створення перешкод для руху інших транспортних засобів на проїзній частині, що виключає в діях позивача склад правопорушення, про що вказує відповідач. Крім того, з вказаних фотознімків не можливо встановити наявну дорожню розмітку, дорожні знаки тощо. Натомість, фотознімки доводять, що перешкоди для руху пішоходів, зокрема і по сходинах у під`їзд будинку, відсутні. Отже, вчинення позивачем правопорушення наданими суду фотознімками (а.с. 7-10, 39-40, 49-52а) не підтверджено. Колегія суддів зазначає, що встановлені у справі обставини свідчать про те, що відповідачем не надано суду інших належних та допустимих доказів, що автомобіль позивача створював перешкоди дорожньому руху або загрозу безпеці руху, створював перешкоди для руху пішоходів, зважаючи, що саме такі обставини є кваліфікуючою ознакою правопорушення, відповідальність за яке передбачена ч. 3 ст. 122 КУпАП. Отже, відповідачем наявності неможливості руху інших транспортних засобів або створення перешкод для руху пішоходів на час здійснення позивачем стоянки транспортного засобу жодними належним та допустимими доказами (фотознімки, схема організації дорожнього руху) не підтверджено. При цьому, колегія суддів вважає твердження апелянта, що з фотознімків чітко видно відстань від транспортного засобу до будинку, яка складала 1 м, проте для руху пішоходів необхідно залишати хоча б 2 м при стоянці транспортних засобів безпідставними, оскільки стоянка забороняється на тротуарах, за винятком легкових автомобілів та мотоциклів, які можуть бути поставлені на краю тротуарів, де для руху пішоходів залишається щонайменше 2 м згідно з пп. «в» п. 15.10 розділу 15 ПДР, тоді як позивача притягнуто до адміністративної відповідальності відповідно до пп. «д» п. 15.10 розділу 15 ПДР. Крім того, апелянт, проводячи в цьому випадку аналогію з пп. «в» не звертає увагу, що позивач здійснив стоянку не на тротуарі, а біля будинку, що дозволяє пішоходу безперешкодно обійти автомобіль із заду, що виключено у випадку стоянки на тротуарі, а тому проведення аналогії в цьому випадку недоречне. З урахуванням викладеного, приймаючи до уваги, що притягнення особи до адміністративної відповідальності можливе лише за умови наявності складу адміністративного правопорушення, встановлення вини особи у його вчиненні, що має бути підтверджено належними та допустимими доказами, апеляційний суд погоджується з висновками суду першої інстанції, що в спірному випадку в установленому порядку не доведено порушення позивачем положень підпункту «д» пункту 15.10 розділу 15 Правил дорожнього руху, тому законні підстави для притягнення позивача до адміністративної відповідальності за ч. 3 ст. 122 КУпАП відсутні. Отже, така постанова підлягає скасуванню, а провадження у справі про адміністративне правопорушення відносно позивача закриттю на підставі пункту 1 статті 247 КУпАП, про що правильного висновку дійшов і суд першої інстанції. ВИСНОВОК АПЕЛЯЦІЙНОГО СУДУ Судом першої інстанції рішення прийнято з додержанням норм матеріального та процесуального права, доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують, у зв`язку з чим апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а рішення суду без змін. Оскільки предметом позову в цій справі є рішення суб`єкта владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності, судове рішення суду апеляційної інстанції згідно з частиною третьою статті 272 КАС України не підлягає оскарженню в касаційному порядку. На підставі викладеного, керуючись статтями 242, 243, 272, 286, 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 328 Кодексу адміністративного судочинства України, суд П О С Т А Н О В И В: Апеляційну скаргу Інспекції з питань контролю за паркуванням Дніпровської міської ради залишити без задоволення. Рішення Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська від 2 серпня 2021 року в адміністративній справі № 201/4236/21 залишити без змін. Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття 21 грудня 2021 року та касаційному оскарженню не підлягає. Суддя-доповідач С.Ю. Чумак суддя С.В. Чабаненко суддя І.В. Юрко