Постанова 4813 № 501/3384/20

Номер провадження: 22-ц/813/9192/21 Номер справи місцевого суду: 501/3384/20 Головуючий у першій інстанції Тюмін Ю. О. Доповідач Цюра Т. В. ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 11.11.2021 року м. Одеса Одеський апеляційний суд у складі: Головуючого: Цюри Т.В., Суддів: Гірняк Л.А.., Сегеди С.М., За участю секретаря судового засідання: Лопотан В.І., розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі судових засідань Одеського апеляційного суду апеляційну скаргу виконавчого комітету Чорноморської міської ради Одеської області в інтересах малолітніх ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 на рішення Іллічівського міського суду Одеської області від 03 червня 2021 року по цивільній справі за позовом виконавчого комітету Чорноморської міської ради Одеської області до ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , ОСОБА_9 , третя особа: служба у справах дітей Чорноморської міської ради Одеської області, ОСОБА_10 про позбавлення батьківських прав та стягнення аліментів,- В С Т А Н О В И В: У жовтні 2020 року, виконавчий комітет Чорноморської міської ради Одеської області звернувся до суду із позовом до ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , ОСОБА_9 , третя особа: служба у справах дітей Чорноморської міської ради Одеської області, ОСОБА_10 про позбавлення батьківських прав та стягнення аліментів, у якому просив прийняти рішення про позбавлення гр. ОСОБА_5 батьківських прав щодо її дітей ОСОБА_11 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , ОСОБА_12 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , ОСОБА_13 , ІНФОРМАЦІЯ_4 .. Прийняти рішення про позбавлення гр. ОСОБА_9 батьківських прав щодо його дитини ОСОБА_11 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .. Прийняти рішення про позбавлення гр. ОСОБА_8 батьківських прав щодо його дитини ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 .. Прийняти рішення про позбавлення гр. ОСОБА_7 батьківських прав щодо його дитини ОСОБА_12 , ІНФОРМАЦІЯ_3 .. Прийняти рішення про позбавлення гр. ОСОБА_6 батьківських прав щодо його дитини ОСОБА_13 , ІНФОРМАЦІЯ_4 .. Стягнути аліменти з гр. ОСОБА_5 на утримання малолітніх дітей ОСОБА_11 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , ОСОБА_12 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , ОСОБА_13 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , у розмірі, передбаченому діючим законодавством України, але не менш, ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку до її повноліття на користь закладу або осіб, де будуть виховуватися діти. Стягнути аліменти з гр. ОСОБА_6 на утримання малолітнього ОСОБА_13 , ІНФОРМАЦІЯ_4 у розмірі, передбаченому діючим законодавством України, але не менш, ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку до її повноліття на користь закладу або осіб, де буде виховуватися дитина. Стягнути аліменти з гр. ОСОБА_7 на утримання малолітньої ОСОБА_12 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , у розмірі, передбаченому діючим законодавством України, але не менш, ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку до її повноліття на користь закладу або осіб, де буде виховуватися дитина. Стягнути аліменти з гр. ОСОБА_8 на утримання малолітнього ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , у розмірі, передбаченому діючим законодавством України, але не менш, ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку до її повноліття на користь закладу або осіб, де буде виховуватися дитина. Стягнути аліменти з гр. ОСОБА_9 на утримання малолітньої ОСОБА_11 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у розмірі, передбаченому діючим законодавством України, але не менш, ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку до її повноліття на користь закладу або осіб, де буде виховуватися дитина. Передати малолітніх дітей ОСОБА_11 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , ОСОБА_12 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , ОСОБА_13 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , виконавчому комітету Чорноморської міської ради Одеської області як органу опіки та піклування для вирішення питання про форму їх подальшого влаштування. В обгрунтування позовної заяви, апелянт зазначив, що ОСОБА_5 , приходиться матір`ю ОСОБА_11 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 ), ОСОБА_4 ( ІНФОРМАЦІЯ_2 ), ОСОБА_12 ( ІНФОРМАЦІЯ_3 ) та ОСОБА_13 ( ІНФОРМАЦІЯ_4 ). При народженні дітей відомості про їх батьків були внесені згідно ч.1 ст.135 СК України- за вказівкою матері. Згодом, в 2017 році ОСОБА_5 , разом з іншими відповідачами по справі здійснили реєстрацію визнання батьківства згідно якої- ОСОБА_11 батьком приходиться ОСОБА_14 ; батьком ОСОБА_4 приходиться ОСОБА_7 ; батьком ОСОБА_12 приходиться ОСОБА_6 , а батьокм ОСОБА_13 приходиться ОСОБА_6 . Оскільки вона за винагороду оформила батьківство іноземних осіб це майже фактично «продала» своїх дітей. Жоден із вказаних батьків ніякої участі в житті дітей не приймали. ОСОБА_5 не виконує своїх батьківських обов`язків відносно дітей, вона не має постійного місця проживання, не працює, веде асоціальний спосіб життя, дітей утримує за рахунок випадкових заробітків та соціальній допомозі при народженні дитини. В помешканні, в якому відповідачка мешкає з дітьми брудно, безлад, сморід, недостатньо продуктів харчування. ОСОБА_5 часто змінює своє місце проживання, не відповідає на телефонні дзвінки, не намагається поліпшити якість життя своїх дітей, залишає дітей зі сторонніми особами. В 2020 р. спеціалісти служби у справах дітей спільно з благодійним фондом «Добрі Справи» неодноразово пропонували ОСОБА_5 безкоштовне житло та влаштувати її на роботу, але остання проігнорувала всі запропоновані варіанти. Рішенням Іллічівського міського суду Одеської області від 03 червня 2021 року задоволено частково позов виконавчого комітету Чорноморської міської ради Одеської області до ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , ОСОБА_9 (треті особи: служба у справах дітей Чорноморської міської ради Одеської області, ОСОБА_10 ) про позбавлення батьківських прав та стягнення аліментів. Позбавлено ОСОБА_9 батьківських прав щодо ОСОБА_11 , ІНФОРМАЦІЯ_1 . Позбавлено гр. ОСОБА_7 батьківських прав щодо ОСОБА_12 , ІНФОРМАЦІЯ_3 . Позбавлено ОСОБА_6 батьківських прав щодо його дитини ОСОБА_13 , ІНФОРМАЦІЯ_4 . Стягнуто аліменти з ОСОБА_6 на утримання малолітнього ОСОБА_13 , ІНФОРМАЦІЯ_4 у розмірі однієї чверті заробітку (доходу) платника аліментів, але не менше, ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку до її повноліття на користь закладу або осіб, де буде виховуватися дитина. Стягнуто аліменти ОСОБА_7 на утримання малолітньої ОСОБА_12 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , у розмірі однієї чверті заробітку (доходу) платника аліментів, але не менш, ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку до її повноліття на користь закладу або осіб, де буде виховуватися дитина. Стягнуто аліменти з гр. ОСОБА_9 на утримання малолітньої ОСОБА_11 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у розмірі однієї чверті заробітку (доходу) платника аліментів, але не менш, ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку до її повноліття на користь закладу або осіб, де буде виховуватися дитина. Відмовлено у задоволенні позову в частині позбавлення гр. ОСОБА_5 батьківських прав щодо її дітей ОСОБА_11 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , ОСОБА_12 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , ОСОБА_13 , ІНФОРМАЦІЯ_4 та про стягнення аліментів на їх утримання. Відмовлено у задоволенні позову в частині позбавлення ОСОБА_8 батьківських прав щодо ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 та про стягнення аліментів на його утримання. Відмовлено у задоволенні позовних вимог про передачу дітей виконавчому комітету Чорноморської міської ради Одеської області як органу опіки та піклування для вирішення питання про форму їх подальшого влаштування. Додатковим рішенням цього ж суду від 14 червня 2021 року стягнуто в рівних частках з ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , ОСОБА_9 на користь держави судовий збір у розмірі 2270,0 грн. Не погоджуючись із вищевказаним рішенням суду, виконавчий комітет Чорноморської міської ради Одеської області в інтересах малолітніх ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 подав до суду апеляційну скаргу, у якій посилаючись на порушення судом норм процесуального права та неправильне застосування норм матеріального права просить суд рішення Іллічівського міського суду Одеської області від 03 червня 2021 року - скасувати в частині відмови у задоволенні вимог в частині позбавлення ОСОБА_5 батьківських прав щодо їх дітей ОСОБА_11 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , ОСОБА_12 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , ОСОБА_13 , ІНФОРМАЦІЯ_4 та про стягнення аліментів на їх утримання. В судове засідання, призначене на 11.11.2021 року, з`явились представники виконавчого комітету Чорноморської міської ради Одеської області - Матящук І.Р. та ОСОБА_15 , інші сторони у справі до суду не з`явились, про розгляд справи були повідомлені належним чином, що підтверджується рекомендованими повідомленнями про вручення поштового відправлення. Відповідно до ч. 2 ст. 372 ЦПК України неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи. Апеляційний суд з метою дотримання строків розгляду справи, вважає можливим слухати справу у відсутність сторін, які своєчасно і належним чином повідомлені про час і місце розгляду справи. У відповідності до ч. 5 ст. 268 ЦПК України, датою ухвалення рішення є дата його проголошення (незалежно від того, яке рішення проголошено - повне чи скорочене). Датою ухвалення рішення, ухваленого за відсутності учасників справи, є дата складення повного судового рішення. Заслухавши пояснення учасників судового процесу, дослідивши матеріали справи, перевіривши законність і обґрунтованість оскаржуваного рішення суду в межах доводів апеляційної скарги та заявлених вимог, апеляційний суд дійшов до висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного. Згідно ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні. Оскаржуване рішення суду першої інстанції відповідає в повній мірі зазначеним вимогам закону, з огляду на наступне. Так, судом першої інстанції встановлено, що ОСОБА_5 , приходиться матір`ю ОСОБА_11 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 ), ОСОБА_4 ( ІНФОРМАЦІЯ_2 ), ОСОБА_12 ( ІНФОРМАЦІЯ_3 ) та ОСОБА_13 ( ІНФОРМАЦІЯ_4 ), що підтверджується копіями свідоцтв про народження (а.с.10-12,14). При народженні дітей відомості про їх батьків були внесені згідно ч.1 ст.135 СК України - за вказівкою матері (а.с.13). Встановлено, що ОСОБА_11 батьком приходиться ОСОБА_14 ; батьком ОСОБА_4 приходиться ОСОБА_7 ; батьком ОСОБА_12 приходиться ОСОБА_6 , а батьком ОСОБА_13 приходиться ОСОБА_6 , що підтверджується копіями свідоцтв про народження (а.с.14-18). Згідно інформації відділу реєстрації виконавчого комітету Чорноморської міської ради Одеської області від 18.08.2020р. (а.с.18), за адресою: АДРЕСА_1 зареєстровані: ОСОБА_16 , ОСОБА_5 , ОСОБА_17 , ОСОБА_18 , ОСОБА_12 , ОСОБА_19 , ОСОБА_20 . Наказами від 21.03.2017р. служби у справах дітей Чорномонорської міської ради Одеської області (а.с.20-23), малолітніх ОСОБА_12 , ОСОБА_11 , ОСОБА_4 та ОСОБА_13 було поставлено на облік як дітей, які опинились в складних життєвих умовах. Згідно відповіді Чорноморського міського відділу ДРАЦС Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Одеса) від 15.08.2020р. (а.с.24), ОСОБА_21 ( ІНФОРМАЦІЯ_5 ) громадянин Республіки Іран; ОСОБА_8 ( ІНФОРМАЦІЯ_6 ) громадянин Швейцарської Конфедерації, ОСОБА_22 ( ІНФОРМАЦІЯ_7 ) громадянин Республіки Судан, ОСОБА_23 ( ІНФОРМАЦІЯ_8 ) громадянин Республіки Іран. Встановлено, що Чорноморський міський центр соціальних служб для сімї, дітей та молоді повідомив службу у справах дітей, що ОСОБА_5 перебуває на обліку сімей, які знаходяться в складних життєвих умовах. За тривалий період роботи з родиною були позитивні зміни, але на жаль нетривалі. ОСОБА_24 не може оформити статус багатодітної сім`ї через неможливість зв`язатися з батьками іноземцями для отримання від них необхідних документів. Родина проживає за новою адресою АДРЕСА_2 в орендованій квартирі. 22.01.2020р. до Чорноморського відділення поліції надійшов виклик від сусідів, що 14 січня 2020 р. діти були голодними, ходили по під`їзду та просили їсти (а.с.26,27). Комісією з питань захисту прав дитини при виконавчому комітеті Чорноморської міської ради було попереджено ОСОБА_5 про наслідки неналежного виконання нею своїх батьківських обов`язків. Також, на засіданні комісії було вирішено забезпечити сім`ю ОСОБА_5 гуманітарною та матеріальною допомогою, а також допомогти в оформленні статусу багатодітної сім`ї для отримання соціальних виплат та пільг (а.с.29-30). Згідно витягу з протоколу засідання комісії з питань захисту прав дитини при виконавчому комітеті Чорноморської міської ради від 16.05.2018р. було вирішено, попередити ОСОБА_5 про наслідки невиконання нею батьківських обов`язків, надати час для оформлення свідоцтва про народження дитини ІНФОРМАЦІЯ_9 (а.с.31). Згідно розпорядження Чорноморського міського голови №110 від 22.03.2017р. (а.с.32), ОСОБА_5 бажає влаштувати двох дітей ОСОБА_25 та ОСОБА_26 в будинок дитини тимчасово та було вирішено влаштувати вказаних дітей в будинок дитини. Чорноморський міський центр соціальних служб для сім`ї, дітей та молоді листом від 25.06.2019р. повідомив службу у справах дітей, що неодноразові бесіди з ОСОБА_27 щодо неналежного виконання нею своїх батьківських обов`язків не призводять до позитивних змін. ОСОБА_28 відмовляються надавати їй допомогу та просять спеціалістів Центру не турбувати їх. 25.06.2019р. в ході телефонної розмови з ОСОБА_5 , з`ясовано, що вона, з двома старшими дітьми переїхала у с.Доброолександрівку Овідіопольського району Одеської області, а двох молодших дітей тимчасово залишила на їх біологічного батька ОСОБА_29 (а.с.33). Чорноморська загальноосвітня школа І-ІІІ ступенів №1 надала характеристику згідно якої ОСОБА_30 навчається в зазначеній школі з першого класу. За час навчання проявила себе як дисциплінована, відповідальна учениця, школу відвідує регулярно, уроки без поважної причин не пропускає. З 26.02.2019р. ОСОБА_31 проживає з бабусею - ОСОБА_17 .. ОСОБА_24 не виконує своїх батьківських обов`язків відносно ОСОБА_32 (а.с.34,35). Заступник головного лікаря ДЗ «Іллічівська басейнова лікарня на водному транспорті» листом від 07.06.2017р. повідомив службу у справах дітей виконавчого комітету Чорноморської міської ради Одеської області, що 07.06.2017р. було здійснено відвідування дитини ОСОБА_33 . Дитину оглянув лікар та був встановлений діагноз обструктивний бронхіт, гіпертермія, електротравма на етапі лікування. Мама написала відмову від госпіталізації. Зі слів матері вона самовільно залишила опіковий центр МКЛ №2. Така поведінка матері загрожує життю та здоров`ю дитини (а.с.37).. ДЗ «Іллічівська басейнова лікарня на водному транспорті» 18.01.2019р. інформувала службу у справах дітей, що ОСОБА_24 винаймає житло за адресою: АДРЕСА_3 . Не виконує своїх батьківських обов`язків, не виконує призначення лікаря, не приходить на прийом та відмовляється від профілактичних щеплень (а.с.38). Судом першої існтанції встановлено, що Чорноморське відділення поліції Овідіопольського відділу поліції повідомило службу у справах дітей, що 27.09.2019р. до відділу надійшло повідомлення про те, що в м.Чорноморськ були виявлені хлопчика віком приблизно два роки та дівчинку віком трьох років, які залишені без батьківського піклування. В ході розгляду матеріалів матір ОСОБА_5 пояснила, що вона у справах поїхала до м.Київ а малолітніх дітей ОСОБА_34 та ОСОБА_3 залишила 26.09.2019р. під наглядом колишнього співмешканця (а.с.40-43). Адміністрація центру соціально-психологічної реабілітації дітей служби у справах дітей Білгород-Дністровської районної державної адміністрації повідомила службу у справах дітей виконавчого комітету Чорноморської міської ради, що у їхньому закладі з 12.08.2020р. знаходяться діти: ОСОБА_35 , ОСОБА_30 та ОСОБА_36 (а.с.46). Згідно інформації КНП «Чорноморська лікарня» від 31.08.2020р. ОСОБА_5 з 2008р. перебуває на диспансерному обліку у лікаря - психіатра поліклініки №1. З 20014р. до лікаря-психіатра не зверталась (а.с.47).. Орган опіки та піклування виконавчого комітету Чорноморської міської ради Одеської області надав суду висновок №1-17-727 від 24.12.2020р. в якому вказав, що вважає за доцільне позбавити ОСОБА_5 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , ОСОБА_9 та ОСОБА_6 батьківських прав відносно дітей- ОСОБА_11 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 ), ОСОБА_4 ( ІНФОРМАЦІЯ_2 ), ОСОБА_12 ( ІНФОРМАЦІЯ_3 ) та ОСОБА_37 ( ІНФОРМАЦІЯ_4 ) (а.с.103-104). Згідно інформації Чорноморського відділення поліції Овідіопольського відділу поліції ГУНП в Одеській області від 16.09.2020р. (а.с.120), відносно ОСОБА_5 протягом року тричі було складено протокол про адміністративне правопорушення за ст.184 КУпАП - невиконання батьками або особою, що їх змінюють обов`язків щодо виховання дітей. 23.05.2017р. ДЗ «Іллічівська басейнова лікарня на водному транспорті» був складений акт про те, що ОСОБА_24 проживає в АДРЕСА_4 . Разом з ОСОБА_38 проживають діти: ОСОБА_39 , ОСОБА_40 та ОСОБА_41 . Умови проживання незадовільні (а.с.122). 11.10.2019р. службою у справах дітей виконавчого комітету Чорноморської міської ради Одеської області був складений акт про обстеження житлово-побутових умов сім`ї ОСОБА_42 . Згідно акту ОСОБА_24 , разом з дітьми проживає за адресою: АДРЕСА_2 . Квартиру вона орендує. В квартирі чисто, охайно, є продукти харчування але відсутній дитячий одяг, іграшки. Мати пояснила, що лише сьогодні орендувала житло та згодом все необхідне для дітей привезе (а.с.125). На а.с. 127 знаходиться договір оренди житла, згідно якого ОСОБА_43 надала в оренду ОСОБА_5 житло за адресою: АДРЕСА_5 . Однак, на момент розгляду справи ОСОБА_5 пояснила, що вже не проживає за цією адресою. Адміністрацією Центру соціально- психологічної реабілітації дітей служби у справах дітей Білгород-Дністровської районної державної адміністрації було проведено опитування вихованців закладу а саме ОСОБА_44 , ОСОБА_34 та ОСОБА_45 . В ході бесіди дитини ОСОБА_32 було одразу зрозуміло, що дівчинка дуже любить свою матір та сильно бажає повернутися до неї додому. Під час розмови з ОСОБА_46 та ОСОБА_47 також видно, що діти з радістю відгукуються про матір та з нетерпінням чекають на її наступний приїзд. ОСОБА_48 з захопленням проповідає про подарунки, які мати їй привозить. ОСОБА_49 не вміє розмовляти, але коли розмова йде про матір він жестами та мімікою показує, як любить її та чекає на неї.. За весь час перебування в центрі дітей ОСОБА_5 систематично, за можливістю, відвідує своїх дітей. Якщо у неї немає такої можливості вона телефонує у заклад, щоб поспілкуватися з ними. Під час відвідувань постійно приносить своїм дітям фрукти, солодощі, памперси. Під час одного з своїх відвідувань ОСОБА_24 купила та привезла своїй доньці мобільний телефон, щоб мати можливість спілкуватися з дітьми. В ході роботи, проведеної з ОСОБА_50 , ОСОБА_46 , ОСОБА_47 впевнено можна сказати, що діти хочуть повернутися додому, до матері. (а.с.117). Відповідно до заяви, яку надав відповідач ОСОБА_51 вбачається, що він згоден з позбавленням його батьківських прав відносно - ОСОБА_4 оскільки не приходиться біологічним батьком вказаній дитині (а.с.208). Задовольняючи частково позовні вимоги виконавчого комітету Чорноморської міської ради Одеської області, суд першої інстанції дійшов висновку про обгрунтованість позовних вимог виконавчого комітету Чорноморської міської ради Одеської області в частині позбавлення батьківських прав ОСОБА_9 , ОСОБА_6 , оскільки жоден із них жодним чином не приймає участі в житті дітей, що підтверджується матеріалами справи. Відмовляючи в задоволенні позовних вимог виконавчого комітету Чорноморської міської ради Одеської області щодо позбавлення батьківських прав ОСОБА_5 , суд першої інстанції зазначив, що такий захід призведе до втрати не тільки юридичного, а й емоційного зв`язку матері з дітьми. Крім того, суд першої інстанції дійшов висновку, що оскільки відповідач ОСОБА_8 не має батьківських прав щодо дитини ОСОБА_4 , тому не може бути їх позбавлений. Також, відсутні підстави для стягнення з нього аліментів, оскільки сплачувати аліменти зобов`язані батьки, а зазначений відповідач відповідно до рішення суду не є батьком дитини. Апеляційний суд погоджується із таким висновком районного суду, оскільки він відповідає вимогам закону та фактичним обставинам справи, виходячи з наступного. Статтею 51 Конституції України визначено, що сім`я, дитинство, материнство і батьківство охороняються державою. Стаття 9 Конвенції ООН про права дитини від 20 листопада 1989 року (далі - Конвенція про права дитини), ратифікованої Україною згідно з постановою Верховної Ради України від 27 лютого 1991 року № 789-ХІІ, зобов`язує держави-учасниці забезпечувати, щоб дитина не розлучалася з батьками всупереч їх бажанню, за винятком випадків, коли компетентні органи згідно з судовим рішенням, визначають відповідно до застосовуваного закону і процедур, що таке розлучення необхідне в якнайкращих інтересах дитини. Таке визначення може бути необхідним у тому чи іншому випадку, наприклад, коли батьки жорстоко поводяться з дитиною або не піклуються про неї, або коли батьки проживають роздільно і необхідно прийняти рішення щодо місця проживання дитини. Відповідно до частини першої, другої статті 12 Закону України «Про охорону дитинства» виховання в сім`ї є першоосновою розвитку особистості дитини. На кожного з батьків покладається однакова відповідальність за виховання, навчання і розвиток дитини. Батьки або особи, які їх замінюють, мають право і зобов`язані виховувати дитину, піклуватися про її здоров`я, фізичний, духовний і моральний розвиток, навчання, створювати належні умови для розвитку її природних здібностей, поважати гідність дитини, готувати її до самостійного життя та праці. Виховання дитини має спрямовуватися на розвиток її особистості, поваги до прав, свобод людини і громадянина, мови, національних історичних і культурних цінностей українського та інших народів, підготовку дитини до свідомого життя у суспільстві в дусі взаєморозуміння, миру, милосердя, забезпечення рівноправності всіх членів суспільства, злагоди та дружби між народами, етнічними, національними, релігійними групами. Батьки, які проживають окремо від дитини, зобов`язані брати участь у її вихованні і мають право спілкуватися з нею, якщо судом визнано, що таке спілкування не перешкоджатиме нормальному вихованню дитини (частина друга статті 15 Закону України «Про охорону дитинства»). Так, підстави позбавлення батьківських прав передбачені частиною першою статті 164 СК України. Зокрема, вказаною нормою визначено, що мати, батько можуть бути позбавлені судом батьківських прав, якщо вона, він: не забрали дитину з пологового будинку або з іншого закладу охорони здоров`я без поважної причини і протягом шести місяців не виявляли щодо неї батьківського піклування; ухиляються від виконання своїх обов`язків по вихованню дитини; жорстоко поводяться з дитиною; є хронічними алкоголіками або наркоманами; вдаються до будь-яких видів експлуатації дитини, примушують її до жебракування та бродяжництва; засуджені за вчинення умисного злочину щодо дитини. Тлумачення пункту 2 частини першої статті 164 СК України дозволяє зробити висновок, що ухилення від виконання своїх обов`язків по вихованню дитини може бути підставою для позбавлення батьківських прав лише за умови винної поведінки батьків, свідомого нехтування ними своїми обов`язками. Статтею 165 СК України визначено, що право на звернення до суду з позовом про позбавлення батьківських прав мають один з батьків, опікун, піклувальник, особа, в сім`ї якої проживає дитина, заклад охорони здоров`я, навчальний або інший дитячий заклад, в якому вона перебуває, орган опіки та піклування, прокурор, а також сама дитина, яка досягла чотирнадцяти років. Згідно зі статтею 166 СК України позбавлення батьківських прав є винятковою мірою, яка тягне за собою надзвичайні правові наслідки як для батька (матері), так і для дитини. Позбавлення батьківських прав (тобто прав на виховання дитини, захист її інтересів, на відібрання дитини в інших осіб, які незаконно її утримують, та ін.), що надані батькам до досягнення дитиною повноліття і ґрунтуються на факті спорідненості з нею, є крайнім заходом впливу на осіб, які не виконують батьківських обов`язків, а тому питання про його застосування слід вирішувати лише після повного, всебічного, об`єктивного з`ясування обставин справи, зокрема ставлення батьків до дітей. Ухилення батьків від виконання своїх обов`язків має місце, коли вони не піклуються про фізичний і духовний розвиток дитини, її навчання, підготовку до самостійного життя, зокрема: не забезпечують необхідного харчування, медичного догляду, лікування дитини, що негативно впливає на її фізичний розвиток як складову виховання; не спілкуються з дитиною в обсязі, необхідному для її нормального самоусвідомлення; не надають дитині доступу до культурних та інших духовних цінностей; не сприяють засвоєнню нею загальновизнаних норм моралі; не виявляють інтересу до її внутрішнього світу; не створюють умов для отримання нею освіти. Зазначені фактори, як кожен окремо, так і в сукупності, можна розцінювати як ухилення від виховання дитини лише за умови винної поведінки батьків, свідомого нехтування ними своїми обов`язками. Крім того, зазначені чинники, повинні мати систематичний та постійний характер. Таким чином, позбавлення батьківських прав допускається лише тоді, коли змінити поведінку батьків у кращу сторону неможливо і лише при наявності вини у діях батьків. Відповідно до частини першої статті 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод та практику Європейського суду з прав людини як джерело права. Пленум Верховного Суду України у постанові № 3 від 30.03.2007 р. «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про усиновлення і про позбавлення та поновлення батьківських прав» в п. 15 лише містить застереження про те, що позбавлення батьківських прав є крайнім заходом впливу на осіб, які не виконують батьківських обов`язків, а тому питання про його застосування слід вирішувати лише після повного, всебічного, об`єктивного з`ясування обставин справи, зокрема ставлення батьків до дітей. Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ) у рішенні від 07 грудня 2006 року у справі "Хант проти України" (заява N 31111/04) наголошував на тому, що питання сімейних відносин має ґрунтуватися на оцінці особистості заявника та його поведінці. Факт заперечення заявником проти позову про позбавлення його батьківських прав також міг свідчити про його інтерес до дитини. У рішенні від 16 липня 2015 року справі "Мамчур проти України" (заява N 10383/09) ЄСПЛ зауважував, що оцінка загальної пропорційності будь-якого вжитого заходу, що може спричинити розрив сімейних зв`язків, вимагатиме від судів ретельної оцінки низки факторів та залежно від обставин відповідної справи вони можуть відрізнятися. Проте необхідно пам`ятати, що основні інтереси дитини є надзвичайно важливими. При визначенні основних інтересів дитини у кожному конкретному випадку необхідно враховувати дві умови: по-перше, у якнайкращих інтересах дитини буде збереження її зв`язків із сім`єю, крім випадків, коли сім`я виявляється особливо непридатною або явно неблагополучною; по-друге, у якнайкращих інтересах дитини буде забезпечення її розвитку у безпечному, спокійному та стійкому середовищі, що не є неблагополучним. Звернення до суду з позовом про позбавлення батьківських прав має передувати виважена та ґрунтовна підготовка, збір необхідної доказової бази, адже більшість чинників, які є підставою для прийняття позитивних рішень у вказаній категорії справ, мають оціночний характер, залежать від конкретних обставин справи та особистості учасників цих правовідносин. При вирішенні такої категорії спорів судам слід мати на увазі, що позбавлення батьківських прав є крайнім заходом, вирішення сімейних питань, на який вони йдуть лише у виняткових випадках, і головне - за наявності достатніх та переконливих доказів, що характеризують особливості батька й матері як особи, що становить реальну загрозу для дитини, її здоров`я та психічного розвитку. Дитина має право на особливе піклування та повинна мати свободу вибору щодо своїх батьків. Аналізуючи встановлені факти у контексті позбавлення батьківських прав, суди повинні зважувати на те, що позбавлення батьківських прав на дитину вже несе в собі негативний вплив на свідомість дитини, та застосовувати цей захід як крайню міру впливу та захисту прав дитини. Таким чином, позбавлення батьківських прав є крайнім заходом, який слід розглядати як виключний і надзвичайний спосіб впливу на недобросовісних батьків. Аналогічний правовий висновок викладено в постановах Верховного Суду від 29 квітня 2020 року у справі N 522/10703/18, від 13 квітня 2020 року у справі N 760/468/18, від 11 березня 2020 року у справі N 638/16622/17, від 02 жовтня 2019 року у справі N 461/7387/16-ц, від 08 травня 2019 року у справі N 409/1865/17-ц. Судова практика щодо застосування положень статті 164 СК України є усталеною. Права батьків і дітей, які засновані на спорідненості, становлять основоположну складову сімейного життя, а заходи національних органів, спрямовані перешкодити реалізації цих прав, є втручанням у права, гарантовані статтею 8 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Між інтересами дитини та інтересами батьків повинна існувати справедлива рівновага і, дотримуючись такої рівноваги, особлива увага має бути до найважливіших інтересів дитини, які за своєю природою та важливістю мають переважати над інтересами батьків. В поданій апеляційній скарзі, виконавчий комітет Чорноморської міської ради Одеської області посилається на те, що судом першої інстанцй не було досліджено та не надано належну оцінку висновку органу опіки та піклування виконавчого комітету Чорноморської міської ради Одеського району Одеської обласмі у сукупності з іншими доказами по справі щодо доцільності позбавлення відповідача ОСОБА_5 батьківських прав. Апелянт вважає, що суд першоі шстанцй під час прийняття рішення не звернув увагу на свідоме нехтування ОСОБА_5 її батьківськими обов`язками. Відповідачка не надала суду належних доказів на підтвердження зміни способу свого життя, не працевлаштувалася, не має доходу та приховує місця свого проживания, яке постійно змінює. На думку апелянта, судом першої інстанції, також, не були прийняті до уваги докази винної поведінки матері дітей та її ухилення від виконання батьківських обов`язків. Апелянт також зазначає, що судом першої інстанції не прийнято до уваги, що родина ОСОБА_52 з 2017 року перебувае під контролем Чорноморського міського центру соціальних служб, але відмовляється від соціального супроводу та від підвищення виховного потенціалу, від виконання батьківських обов`язків належним чином. Щоб надати можливість ОСОБА_5 влаштуватися на роботу та вирішити матеріальні проблеми, ОСОБА_53 , 2014 р. н., та ОСОБА_54 , 2016 р. н., розпорядженням міського голови від 22.03.2017 року № 110 були влаштовані до Будинку дитини тимчасово. Діти ОСОБА_5 на протязі останніх чотирьох років перебувають на обліку в службі у справах дітей виконавчого комітету Чорноморської міської ради Одеського району Одеської області, як діти, які опинилися в складних життевих обставинах, з матір`ю постійно проводилася профілактична робота, надавалася гуманітарна допомога, за сприянням служби у справах дітей ОСОБА_5 було знайдено місце для працевлаштування, але мати категорично відмовилася від запропонованої допомоги та повідомила, що зовсім не має бажання влаштовуватися на роботу. На думку апелянта, ці факти свідчать, що відповідачка не має бажання змінити свою поведінку та покращити умови проживания, виховання дітей. Апелянт зазначив, що відношення ОСОБА_5 до дітей не тільки не сприяє їх фізичному, духовному і моральному розвитку, а і завдає їм шкоди. Виконавчий комітет Чорноморської міської ради Одеської області вважає, що суд першої інстанції також не врахував те, що до відповідачки застосовувалися попередження про необхідність змінити своє ставлення до виховання та утримання дггей, що вона неодноразово притягувалась до адміністративної відповідальності за неналежне виконання батьківських обов`язків. Таким чином, на думку апелянта, все це вказує на злісне небажання відповідачки виконувати свої батьківські обов`язки. На вказані посилання апелянта, апеляційний суд вважає за необхідне зазначити наступне. Апеляційний суд вважає, що місцевий суд зробив правильний висновок про відмову в задоволенні позову про позбавлення батиківських прав ОСОБА_5 , оскільки вказане буде суперечити інтересам дітей, оскільки мати любить своїх дітей, бажає і має намір з ними спілкуватися. Так, в результаті опитування дітей, яке було здійснено Адміністрацією Центру соціально- психологічної реабілітації дітей служби у справах дітей Білгород-Дністровської районної державної адміністраці було втсановлено, що діти з радістю відгукуються про матір та з нетерпінням чекають на її настпуний приїзд. ОСОБА_48 з захопленням проповідає про подарунки які мати їй привозить. ОСОБА_49 не вміє розмовляти, але коли розмова йде про матір він жестами та мімікою показує, як любить її та чекає на неї. За весь час перебування в центрі дітей ОСОБА_5 систематично, за можливістю, відвідує своїх дітей. Якщо у неї немає такої можливості вона телефонує у заклад, щоб поспілкуватися з ними. Під час відвідувань постійно приносить своїм дітям фрукти, солодощі, памперси. Під час одного з своїх відвідувань ОСОБА_24 купила та привезла своїй доньці мобільний телефон, щоб мати можливість спілкуватися з дітьми. В ході роботи, проведеної з ОСОБА_50 , ОСОБА_46 , ОСОБА_47 впевнено можна сказати, що діти хочуть повернутися додому, до матері. (а.с.117). В свою чергу, позивачем не доведено якою є мета позбавлення відповідача ОСОБА_5 батьківських прав та в чому саме полягає захист інтересів дітей шляхом позбавлення матері батьківських прав по відношенню до дітей. Висновок органу опіки та піклування про доцільність позбавлення батьківських прав ОСОБА_5 у відношенні до дітей не є підставою для скасування рішення суду першої інстанції, оскільки носить рекомендаційний характер та в силу частини шостої статті 19 СК України суд може не погодитися з висновком органу опіки та піклування, якщо він є недостатньо обґрунтованим, суперечить інтересам дитини. Аналіз висновку органу опіки та піклування про доцільність позбавлення батьківських прав свідчить про те, що він не є переконливим, ґрунтується на констатації факту відсутності спілкування матері з дитиною. Доводи апеляційної скарги як на підставу для позбавлення батьківських прав про те, що відповідач ОСОБА_5 не допомагає дітям, не цікавиться їх життям, не забезпечує їх, не влаштовується на роботу, тощо суд апеляційної інстанції не вважає достатніми для скасування рішення суду першої інстанції в оскаржуваній частині та позбавлення відповідача ОСОБА_5 батьківських прав, оскільки у справі не встановлено винної поведінки відповідача: мати бажає спілкуватися з дітьми, бажає приймати участь у житті та вихованні дітей, проти позбавлення батьківських прав заперечує. Відсутність доходу у ОСОБА_5 носить лише тимчасовий характер та не свідчить про небажання відповідачки щодо утримання своїх дітей. Інші доводи апеляційної скарги висновків суду першої інстанції в оскаржуваній частині не спростовують. З урахуванням якнайкращих інтересів дітей, бажання відповідача брати участь у вихованні та спілкуванні з дітьми та з огляду на відсутність виключних підстав для позбавлення відповідача ОСОБА_5 батьківських прав, апеляційний суд погоджується з висновком суду першої інстанції про відмову в задоволенні позову в цій частині про позбавлення відповідача ОСОБА_5 батьківських прав. Посилання апелянта на те, що судом не наведено мотивів відхилення аргументів, ключових доказів та заперечень позивача щодо наявності підстав для позбавлення ОСОБА_5 батьківських прав, є безпідставними. Докази та обставини, на які посилається апелянт в апеляційній скарзі, були предметом дослідження судом першої інстанції та додаткового правового аналізу не потребують, оскільки при їх дослідженні та встановленні судом першої інстанції були дотримані норми матеріального та процесуального права. Факт того, що ОСОБА_5 не відвідує лікувальні заклади та є противником щеплення дітей, не є безумовною підставою для застосування такого крайнього заходу сімейно-правового характеру, як позбавлення батьківських прав. За викладених обставин, апеляційний суд приходить до висновку, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи, порушень норм матеріального та процесуального права не допустив, а наведені в апеляційній скарзі доводи не обґрунтовані, висновків суду не спростовують, в зв`язку з чим рішення суду у відповідності до ст.375 ЦПК України підлягає залишенню без змін. Слід також зазначити, що Європейський суд з прав людини вказав, що п. 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (Проніна проти України, № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року). Суд апеляційної інстанції враховує положення практики Європейського Суду з прав людини про те, що право на обґрунтоване рішення не вимагає детальної відповіді судового рішення на всі доводи висловлені сторонами. Крім того, воно дозволяє вищим судам просто підтверджувати мотиви, надані нижчими судами, не повторюючи їх (справ «Гірвісаарі проти Фінляндії», п.32.) Пункт 1 ст. 6 Конвенції не вимагає більш детальної аргументації від апеляційного суду, якщо він лише застосовує положення для відхилення апеляції відповідно до норм закону, як такої, що не має шансів на успіх, без подальших пояснень (Burg and others v. France (Бюрг та інші проти Франції), (dec.); Gorou v. Greece (no.2) (Гору проти Греції №2) [ВП], §

41. Отже, апеляційний суд вважає, що судове рішення ґрунтується на повно та всебічно досліджених матеріалах справи, постановлено з дотриманням вимог матеріального та процесуального права і підстав для його скасування в межах доводів апеляційної скарги не вбачається. На підставі ч.1 ст.375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. На підставі викладеного і керуючись ст. ст. 367, 368, 374, 375, 381-384, 389, 390 ЦПК України, апеляційний суд ,- П О С Т А Н О В И В: Апеляційну скаргу виконавчого комітету Чорноморської міської ради Одеської області в інтересах малолітніх ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 - залишити без задоволення. Рішення Іллічівського міського суду Одеської області від 03 червня 2021 року по цивільній справі за позовом виконавчого комітету Чорноморської міської ради Одеської області до ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , ОСОБА_9 , третя особа: служба у справах дітей Чорноморської міської ради Одеської області, ОСОБА_10 про позбавлення батьківських прав та стягнення аліментів - залишити без змін. Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена шляхом подання касаційної скарги до суду касаційної інстанції протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення. Повний текст судового рішення складено 17.11.2021 року. Головуючий Т.В. Цюра Судді: Л.А.Гірняк С.М.Сегеда