Постанова 4824 № 756/6762/21

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД справа №756/6762/21 Головуючий у суді І інстанції:Тиха О.О. провадження №22-ц/824/5637/2023 Головуючий у суді ІІ інстанції: Сушко Л.П. ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 18 квітня 2023 року м. Київ Київський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати в цивільних справах: Головуючого судді: Сушко Л.П., суддів: Олійника В.І., Кулікової С.В., секретар судового засідання: Кіпрік Х.В. розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Київського апеляційного суду у порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за апеляційною скаргою адвоката Іщенка Євгена Дмитровича, який діє в інтересах ОСОБА_1 на рішення Оболонського районного суду м. Києва від 01 листопада 2022 року у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , треті особи: Служба у справах дітей та сім`ї Оболонської районної в м. Києві державної адміністрації, як орган опіки та піклування, Служба у справах дітей та сім`ї Вишгородської міської ради, як органи опіки та піклування про позбавлення батьківських прав та стягнення аліментів на неповнолітню дитину, ВСТАНОВИВ: У квітні 2021 року ОСОБА_1 звернулася до суду з вказаним позовом, в якому просила позбавити батьківських прав ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , відносно їх неповнолітнього сина ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , а також стягнути з відповідачів на її користь аліменти на утримання онука ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , у розмірі частки всіх видів доходів відповідачів, але не менше 50% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку щомісячно, починаючи з дня подання позовної заяви та до повноліття дитини. В обґрунтування позовних вимог зазначила, що вона є бабусею ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_4 . Відповідачі перебували у шлюбі, в якому народився онук. З 2013 року ОСОБА_3 покинула ОСОБА_2 і стала мешкати окремо. Рішенням Оболонського районного суду м. Києва від 09.07.2014 шлюб між ОСОБА_2 та ОСОБА_3 розірвано. З 2017 року її онук ОСОБА_4 разом з відповідачем ОСОБА_2 мешкають разом з нею. З ОСОБА_3 на користь ОСОБА_2 за судовим наказом, виданим 06.05.2019 Оболонським районним судом м. Києва стягнуто аліменти на утримання сина ОСОБА_4 . Судовий наказ перебуває на примусовому виконанні у Вишгородському районному відділі державної виконавчої служби Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ), однак відповідач ОСОБА_3 ухиляється від сплати аліментів, та станом на 01.11.2019 наявна заборгованість по аліментам у розмірі 26393,42 грн. З 2020 року ОСОБА_5 також почав вести асоціальний спосіб життя, почав вживати наркотики, самоусунувся від виховання сина, втратив роботу та взагалі перестав працювати, вдома не проживає, сина не утримує. У зв`язку з тим, що обидва батьки свідомо ухиляються від виконання батьківських обов`язків відносно неповнолітнього сина, належним чином участі у його вихованні не приймають, навчанням та здоров`ям дитини не цікавляться, зловживають алкогольними напоями, онук повністю знаходиться на утриманні позивача. Позивач вважає, що існують усі правові підстави щодо позбавлення відповідачів батьківських прав, що буде відповідати інтересам дитини, а також стягнення з них аліментів на утримання її неповнолітнього онука. Рішенням Оболонського районного суду м. Києва від 01 листопада 2022 року задоволено частково позовні вимоги. Позбавлено ОСОБА_2 батьківських прав відносно неповнолітнього сина ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_4 . Стягнуто з ОСОБА_2 , аліменти на утримання неповнолітньої дитини - ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , у розмірі 1/4 частки всіх видів його заробітку (доходу), але не менш, ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, щомісячно, починаючи стягнення з 27.04.2021 року до повноліття дитини. Стягнуто з ОСОБА_3 , аліменти на утримання неповнолітньої дитини - ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , у розмірі 1/4 частки всіх видів його заробітку (доходу), але не менш, ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, щомісячно, починаючи стягнення з 27.04.2021 року до повноліття дитини. В іншій частині у задоволенні позову відмовлено. Вирішено питання судових витрат. Не погодившись з вказаним рішенням, адвокат Іщенко Є.Д., який діє в інтересах ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу, в якій просив його скасувати в частині відмови в позбавлення батьківських прав ОСОБА_3 та ухвалити в цій частині нове судове рішення, яким позбавити ОСОБА_3 батьківських прав. Вважає, що суд першої інстанції неправильно застосувавши норми матеріального права, допустивши порушення процесуального права, припустився помилки, ухваливши незаконне рішення, яке не відповідає обставинам справи. Доводи апеляційної скарги обгрунтовував тим, що ОСОБА_3 з 2017 року, а ОСОБА_2 , з 2020 року не дбають про фізичний та духовний розвиток свого сина, не займаються його вихованням, не сприяють засвоєнню ним загальновизнаних норм моралі, не сприяють доступу до культурних та духовних цінностей, як цього вимагає ч. 1 ст. 12 Закону України "Про охорону дитинства". Вказував, що спілкування ОСОБА_3 , з сином є не вихованням, а агресивно-емоційним з`ясуванням стосунків з неповнолітнім ОСОБА_4 з приводу того, що останній не любить свою маму. Своїми діями відповідач викликає у свого сина лише душевні страждання, але ОСОБА_3 чомусь цього не бачить і не збирається змінювати свою поведінку. Представник скаржника також зазначив, що ОСОБА_4 втомився від постійного стресу, який він отримує від агресивно-нав`язливого спілкування з матір`ю і єдиний його захист від психоемоційного напруження в цій ситуації, це не бачиться із ОСОБА_3 .. Вважає, що в ході судового розгляду позовної заяви було об`єктивно доведено, що ОСОБА_3 з 2017 року повністю усунулась від виконання своїх батьківських обов`язків. Відзив у встановлений апеляційним судом строк не надходив. Перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, суд апеляційної інстанції вважає, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає з наступних підстав. Вирішуючи даний спір і відмовляючи у задоволенні позовних вимог в частині позбавлення батьківських прав ОСОБА_3 суд першої інстанції обгрунтовував свої висновки тим, що небажання неповнолітнього ОСОБА_4 спілкуватися з матір`ю викликане існуючим тривалим конфліктом між сторонами, проживанням дитини з бабусею окремо від матері, яка фактично була позбавлена можливості спілкуватися із сином, що поступово призвело до того, що формування ставлення неповнолітнього ОСОБА_4 до матері, незважаючи на усі її намагання приймати участь у його житті, відбувається лише за впливом бабусі, до якої той прихильний та яка має неприязні стосунки із відповідачем ОСОБА_3 .. Крім того, на ставлення дитини до матері вплинула ситуація в родині, де ОСОБА_4 зростав до п`ятого класу та був свідком постійних сварок між батьками, свідком домашнього насильства, що також вплинуло на його ставлення до батьків та бажання проживати з бабусею, щоб уникнути стресових ситуацій. Для налагодження довірливих відносин між матір`ю і дитиною необхідний час, можливо із залученням психолога, протягом якого поступово буде відбуватися налагодження спілкування та формування емоційної прив`язаності сина до матері, тим паче, що починаючи з літа 2022 року неповнолітній ОСОБА_4 вже не так категорично уникає зустрічей з матір`ю, відновив спілкування зі старшим братом, з яким навіть зустрічався у квартирі матері. У той же час, позбавлення ОСОБА_3 батьківських прав стосовно неповнолітнього сина ОСОБА_4 не сприятиме такому налагоджуванню стосунків та може остаточно призвести до розриву будь-яких зв`язків матері та сина, що, з урахуванням встановлених судом обставин, буде суперечити інтересам обох. Такі висновки суду відповідають обставинам справи та вимогам закону. Рішення суду в частині позбавлення батьківських прав батька ОСОБА_2 та стягнення з батьків аліментів на дитину не оскаржується, а тому судом апеляційної інстанції не переглядається. Відповідно до частин 1-5 статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні. Згідно зі статтею 165 СК України право на звернення до суду з позовом про позбавлення батьківських прав мають один з батьків, опікун, піклувальник, особа, в сім`ї якої проживає дитина, заклад охорони здоров`я, навчальний або інший дитячий заклад, в якому вона перебуває, орган опіки та піклування, прокурор, а також сама дитина, яка досягла чотирнадцяти років. Відповідно до частини першої статті 164 СК України мати, батько, можуть бути позбавлені судом батьківських прав, якщо вона, він: не забрали дитину з пологового будинку або з іншого закладу охорони здоров`я без поважної причини і протягом шести місяців не виявляли щодо неї батьківського піклування; ухиляються від виконання своїх обов`язків щодо виховання дитини та/або забезпечення здобуття нею повної загальної середньої освіти; жорстоко поводяться з дитиною; є хронічними алкоголіками або наркоманами; вдаються до будь-яких видів експлуатації дитини, примушують її до жебракування та бродяжництва; засуджені за вчинення умисного кримінального правопорушення щодо дитини. Тлумачення пункту 2 частини першої статті 164 СК України дозволяє зробити висновок, що ухилення від виконання своїх обов`язків по вихованню дитини може бути підставою для позбавлення батьківських прав лише за умови винної поведінки батьків, свідомого нехтування ними своїми обов`язками. Згідно зі статтею 166 СК України позбавлення батьківських прав є винятковою мірою, яка тягне за собою надзвичайні правові наслідки як для батька (матері), так і для дитини. Позбавлення батьківських прав (тобто прав на виховання дитини, захист її інтересів, на відібрання дитини в інших осіб, які незаконно її утримують, та ін.), що надані батькам до досягнення дитиною повноліття і ґрунтуються на факті спорідненості з нею, є крайнім заходом впливу на осіб, які не виконують батьківських обов`язків, а тому питання про його застосування слід вирішувати лише після повного, всебічного, об`єктивного з`ясування обставин справи, зокрема ставлення батьків до дітей. Ухилення батьків від виконання своїх обов`язків має місце, коли вони не піклуються про фізичний і духовний розвиток дитини, її навчання, підготовку до самостійного життя, зокрема: не забезпечують необхідного харчування, медичного догляду, лікування дитини, що негативно впливає на її фізичний розвиток як складову виховання; не спілкуються з дитиною в обсязі, необхідному для її нормального самоусвідомлення; не надають дитині доступу до культурних та інших духовних цінностей; не сприяють засвоєнню нею загальновизнаних норм моралі; не виявляють інтересу до її внутрішнього світу; не створюють умов для отримання нею освіти. Зазначені фактори, як кожен окремо, так і в сукупності, можна розцінювати як ухилення від виховання дитини лише за умови винної поведінки батьків, свідомого нехтування ними своїми обов`язками. Крім того, зазначені чинники, повинні мати систематичний та постійний характер. Таким чином, позбавлення батьківських прав допускається лише тоді, коли змінити поведінку батьків у кращу сторону неможливо і лише при наявності вини у діях батьків. Зважаючи на те, що позбавлення батьківських прав є крайнім заходом, суд може у виняткових випадках при доведеності винної поведінки когось із батьків або їх обох з урахуванням її характеру, особи батька і матері, а також інших конкретних обставин справи відмовити в задоволенні позову про позбавлення цих прав, попередивши відповідача про необхідність змінити ставлення до виховання дитини (дітей) і поклавши на органи опіки та піклування контроль за виконанням ним батьківських обов`язків. Позбавлення батьківських прав допускається лише тоді, коли змінити поведінку батьків у кращу сторону неможливо, і лише при наявності вини у діях батьків. Таких висновків дійшов Верховний Суд у постанові від 15.04.2021 у справі № 243/13192/19-ц щодо застосування положень ст. 19, 164 СК України. У рішенні від 16 липня 2015 року у справі «Мамчур проти України» (заява №10383/09) ЄСПЛ зауважував, що оцінка загальної пропорційності будь-якого вжитого заходу, що може спричинити розрив сімейних зв`язків, вимагатиме від судів ретельної оцінки низки факторів та залежно від обставин відповідної справи вони можуть відрізнятися. Проте необхідно пам`ятати, що основні інтереси дитини є надзвичайно важливими. При визначенні основних інтересів дитини у кожному конкретному випадку необхідно враховувати дві умови: по-перше, у якнайкращих інтересах дитини буде збереження її зв`язків із сім`єю, крім випадків, коли сім`я виявляється особливо непридатною або явно неблагополучною; по-друге, у якнайкращих інтересах дитини буде забезпечення її розвитку у безпечному, спокійному та стійкому середовищі, що не є неблагополучним. Таким чином, при вирішенні такої категорії спорів судам слід мати на увазі, що позбавлення батьківських прав є крайнім заходом, вирішення сімейних питань, на який вони йдуть лише у виняткових випадках, і головне - за наявності достатніх та переконливих доказів, що характеризують особливості батька й матері як особи, що становить реальну загрозу для дитини, її здоров`я та психічного розвитку. Дитина має право на особливе піклування та повинна мати свободу вибору щодо своїх батьків. Отже, аналізуючи встановлені факти у контексті позбавлення батьківських прав, суд повинен був зважити на те, що позбавлення батьківських прав на дитину вже несе в собі негативний вплив на свідомість дитини, та застосовувати цей захід як крайню міру впливу та захисту прав дитини. Аналогічний правовий висновок викладено в постановах Верховного Суду від 11 червня 2021 року у справі № 758/9706/18, від 29 квітня 2020 року у справі №522/10703/18, від 13 квітня 2020 року у справі № 760/468/18, від 11 березня 2020 року у справі № 638/16622/17, від 02 жовтня 2019 року у справі № 461/7387/16-ц, від 08 травня 2019 року у справі № 409/1865/17-ц. Встановлено, що ОСОБА_2 та ОСОБА_3 є батьками неповнолітнього ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , що підтверджується свідоцтвом про народження серії НОМЕР_1 від 19.02.2009, актовий запис № 2554 (а.с. 7). Рішенням Оболонського районного суду м. Києва від 09.07.2014 шлюб між ОСОБА_2 та ОСОБА_3 розірвано (а.с 8). За судовим наказом № 756/16444/18 від 06.05.2019, виданим Оболонським районним судом м. Києва, з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_2 стягнуто аліменти на утримання сина ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , у розмірі частки всіх видів доходів боржника, але не менше 50% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку щомісячно, починаючи стягнення з 14.12.2018 і до досягнення дитиною повноліття (а.с.9). Вказаний судовий наказ перебуває на примусовому виконанні у Вишгородському районному відділі державної виконавчої служби Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ). Згідно з довідкою-розрахунком, наданою головним державним виконавцем Вишгородського районного відділу державної виконавчої служби Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) Мовчун Т.С., заборгованість ОСОБА_3 по аліментам за період з 14.12.2018 по 01.11.2019 становить 26393,42 грн (а.с. 10). Згідно з характеристикою за місцем навчання неповнолітнього ОСОБА_4 у школі І-ІІІ ступенів № 225 м. Києва, ОСОБА_6 володіє навчальним матеріалом на середньому рівні, має здібності до вивчення англійської мови, зарубіжної літератури, трудового навчання, фізичної культури, підтримує дружні стосунки з багатьма учнями. Батьки не приділяють уваги вихованню сина. Мати ОСОБА_3 жодного разу не приходила до школи, не цікавилась шкільним життям сина. Батько ОСОБА_2 перестав цікавитись шкільним життям сина останні два роки, успіхами ОСОБА_7 активно цікавилась бабуся, яка відвідувала більшість батьківських зборів, контактувала з класним керівником (а.с. 12). Відповідно до повідомлення КНП «Центр первинної медико-санітарної допомоги №2 Оболонського району м. Києва» №18-710 від 27.09.2021 ОСОБА_4 з 01.10.2019 перебуває під наглядом педіатра ОСОБА_8 дитиною опікується бабуся ОСОБА_1 , яка завжди супроводжує останнього за потреби. З повідомлення Вишгородського районного управління поліції ГУНП в Київській області № М-1039 від 08.10.2021 вбачається, що ОСОБА_3 зверталась до поліції з заявою про вчинення щодо неї ОСОБА_2 домашнього насильства 27.12.2016 та 06.05.2015. З виписки з карткового рахунку ОСОБА_3 вбачається, що за період з 01.01.2019 по 02.12.2021 останньою здійснювалися перерахування на картковий рахунок ОСОБА_4 на загальну суму 5000,00 грн. На підтвердження підстав позбавлення ОСОБА_3 батьківських прав відносно неповнолітнього ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , а саме, ухилення нею від виконання своїх батьківських обов`язків, позивачка надала висновок Оболонської районної в місті Києві державної адміністрації від 03.09.2021 року № 104-7215, в якому зазначено про доцільність позбавлення зокрема ОСОБА_3 батьківських прав щодо неповнолітнього ОСОБА_4 (а.с. 72-73). Свідок ОСОБА_9 у судовому засіданні суду першої інстанції пояснила, що вона є сусідкою позивача, останній раз бачила ОСОБА_3 дуже давно, коли син навчався у четвертому класі. В них з позивачем виникла сварка, відповідач була у нетверезому стані, виражалася нецензурною лайкою, позивач з онуком вимушені були переховуватися в неї. Зазначила, що матеріальні питання вказаної родини їй не відомі, позивач іноді позичає у неї гроші. Відповідач ОСОБА_2 вдома буває дуже рідко та не приймає участі у вихованні сина, коли вона його зрідка зустрічала - завжди перебував у нетверезому стані. Допитаний у судовому засіданні ОСОБА_4 пояснив, що мешкає з бабусею з четвертого класу, остання повністю займається його вихованням, з батьками спілкуватись не бажає, оскільки пам`ятає, як вони постійно сварилися, дралися, пили. Йому краще з бабусею. Зазначив, що мати намагається контактувати з ним за допомогою телефонного зв`язку, месенджерів, приходила до школи. Також приходила до них додому, проте він не бажає з неї спілкуватися, пам`ятаючи усе погане, що було в минулому, вважає, що мама не змінилася. Вона емоційно спілкується, плаче, кричить і це викликає в нього негативні емоції. Вже два роки батько також ним не цікавиться, де він проживає, йому не відомо, приходить лише зрідка додому. Свідок ОСОБА_10 у судовому засіданні суду першої інстанції від 22.09.2022 року пояснив, що він є старшим сином ОСОБА_3 та братом ОСОБА_4 .. Зараз він проживає разом з мамою у м. Вишгород. Мати намагається спілкуватися з братом. Останній після дня народження, яке вони святкували разом, у жовтні 2019 року перестав з ними спілкуватися, не пояснюючи причин. Ніяких конфліктів не було між ними та ОСОБА_11 . Вони з матір`ю їздили до школи, де навчається ОСОБА_11 , щоб поговорити з вчителями про його навчання, їздили до ОСОБА_11 додому, проте їх не пустили до квартири. Зараз спілкування з братом відновилося, він іноді пише, а приблизно місяць назад ОСОБА_11 з друзями приїжджав у гості до них на мамину квартиру, коли мами не було вдома. Брат не зізнається, чому не бажає спілкуватися з матір`ю. Коли мати проживала з ОСОБА_2 , той її бив, були постійні сварки, мати випивала, лікувалася навіть від цього. Після того, як перестала жити з ОСОБА_2 , перестала й випивати, працює прибиральницею у банному комплексі. Зі слів брата, він вдарив батька за те, що той вкрав гроші, батько вдома не проживає. Свідок ОСОБА_12 у судовому засіданні суду першої інстанції 22.09.2022 року пояснила, що вона працює у школі № 225, де навчається ОСОБА_4 , завідуючою бібліотекою. З ОСОБА_3 вони товаришують вже давно, постійно спілкуються, разом були в батьківській раді, коли сини навчалися у першому класі. Діти також товаришують та до 2019 року, поки син не вступив до ліцею, навчалися разом. Коли ОСОБА_13 навчався у п`ятому класі, він проживав у бабусі, відповідач мешкала окремо, проте з сином спілкувалася, привозила до школи піцу на день народження, спілкувалася з ОСОБА_14 в бібліотеці. Вона помічала, що ОСОБА_11 став замкнутим, що в них трапилося з мамою - вона не знає. Відповідач завжди через неї цікавилася навчанням сина, спілкувалася з ним іноді по її телефону. Відповідача ОСОБА_2 вона останній раз бачила приблизно три роки тому, він водив ОСОБА_11 на тренування, де займався і її син. Влітку 2022 року ОСОБА_11 приїздив до них у гості та залишився ночувати. Того ж дня у неї у гостях була ОСОБА_3 .. Син попередив ОСОБА_11 , що мама в них, проте той усе одно погодився приїхати, вони привіталися, поспілкувалися недовго і ОСОБА_15 поїхала, а ОСОБА_11 залишився. Ельвіра скинула на карту її сина гроші, щоб діти купили собі піцу. ОСОБА_11 попередила про присутність у квартирі матері, оскільки знала, що у них непрості стосунки, а враховуючи це та підлітковий вік ОСОБА_11 , не хотіла створення конфліктної ситуації. Знала, також, що ОСОБА_15 емоційно може відреагувати на появу сина, почати плакати, а тому не хотіла, щоб ОСОБА_11 засмучувався, проте той усе одно до них приїхав та побачився з матір`ю. Також встановлено, що листом Служби у справах дітей та сім'ї Вишгородської міської ради було повідомлено про те, ОСОБА_3 була запрошена на прийом, під час якого з нею було проведено профілактичну бесіду та взято пояснення (а.с. 90-94). В судовому засіданні суду апеляційної інстанції встановлено, що відповідно до інформації від 10.02.2023 року № 13 наданої директором школи № 225 І-ІІІ ступенів Оболонського району м. Києва, ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , що тимчасово проживає за адресою АДРЕСА_1 разом з бабусею, ОСОБА_1 , систематично не відвідує онлайн уроки. Мати, ОСОБА_3 , що проживає за адресою АДРЕСА_2 , повідомила, що ОСОБА_7 з нею не спілкується і вона не може контролювати його навчання і поведінку. Також встановлено, що відповідно до повідомлення директора школи № 225 І-ІІІ ступенів Оболонського району м. Києва від 13.04.2023 року № 64, зазначено що учень 10-Б класу ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_4 продовжує не відвідувати дистанційне навчання, на онлайн-зв'язок не виходить і має реальну загрозу бути не атестованим за курс 10 класу. Крім того, ОСОБА_4 ,, який досяг призовного віку, проігнорував обов'язкову медичну комісію і приписку до Територіального центру комплектування і соціальної підтримки (ТЦК СП) Оболонського району м. Києва Мати учня, ОСОБА_3 , вкотре звернулась до школи за допомогою у поверненні дитини до родини і навчання, продовжує цікавитись життям і побутом сина, до якого її навмисне (зі слів ОСОБА_3 ) не допускають. Будь-яке спілкування відсутнє. Суд апеляційної інстанції погоджується з висновками суду першої інстанції про те, що небажання неповнолітнього ОСОБА_4 спілкуватися з матір`ю, викликане існуючим тривалим конфліктом між сторонами, проживанням дитини з бабусею окремо від матері, яка фактично була позбавлена можливості спілкуватися із сином, що поступово призвело до того, що формування ставлення неповнолітнього ОСОБА_4 до матері, незважаючи на усі її намагання приймати участь у його житті, відбувається лише за впливом бабусі, до якої той прихильний та яка має неприязні стосунки із відповідачем ОСОБА_3 .. Також суд апеляційної інстанції погоджується з висновками суду першої інстанції стосовно того, що на ставлення дитини до матері вплинула ситуація в родині, де ОСОБА_4 зростав до п`ятого класу та був свідком постійних сварок між батьками, свідком домашнього насильства, що також вплинуло на його ставлення до батьків та бажання проживати з бабусею, щоб уникнути стресових ситуацій. Що стосується висновку Оболонської районної в місті Києві державної адміністрації від 03.09.2021 № 104-7215, яким визнано за доцільне позбавлення батьківських прав ОСОБА_2 та ОСОБА_3 відносно їх неповнолітнього сина ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , як вірно встановив суд першої інстанції, та з яким погоджується суд апеляційної інстанції, що відповідно до частині 6 статті 19 Сімейного Кодексу України суд може не погодитися з висновком органу опіки та піклування, якщо він є недостатньо обґрунтованим, суперечить інтересам дитини. Отже висновок та рішення органу опіки та піклування, є дорадчими та не тягнуть за собою виникнення будь-яких прав чи обов`язків у батьків щодо батьківських прав та визначення способів участі у вихованні дитини оскільки такий не порушує прав та обов`язків жодного з батьків. При цьому правові наслідки для батьків виникають виключно в результаті прийняття рішення судом, в ході якого і відбувається оцінка всіх доказів в сукупності, в тому числі і висновку та рішення органу опіки та піклування, який не має наперед встановленої сили для суду, що розглядає спір про позбавлення батьківських прав. Доводи апеляційної скарги про те, що відповідач ОСОБА_3 з 2017 року, не дбає про фізичний та духовний розвиток свого сина, не займається його вихованням, не сприяє засвоєнню ним загальновизнаних норм моралі, не сприяють доступу до культурних та духовних цінностей, суд апеляційної інстанції відхиляє, оскільки як вбачається з матеріалів справи, що відповідач весь час розгляду справи заперечувала проти позбавлення її батьківських прав, зазначаючи, що бажає та прикладає зусиль для спілкуватися зі своєю дитиною. А тому така поведінка відповідача ОСОБА_3 дає підстави вважати, що остання не нехтує інтересами дитини та не бажає розривати зв`язки з сином. Також суд апеляційної інстанції звертає увагу на те, що до суду першої інстанції відповідачем ОСОБА_3 було надано скріншоти переписки в чаті, з яких зокрема вбачається зацікавленість у спілкуванні з дитиною (а.с. 118-131, 140-147). Окрім цього, до суду першої інстанції також було долучено до справи як доказ довідки про переказ грошових коштів ОСОБА_4 (а.с. 148-149). Доводи апеляційної скарги про те, що спілкування ОСОБА_3 , з сином є не вихованням, а агресивно-емоційним з`ясуванням стосунків з неповнолітнім ОСОБА_4 з приводу того, що останній не любить свою маму, суд апеляційної інстанції сприймає критично, оскільки враховуючи значний проміжок відсутності спілкування матері з сином і неприйняття нею участі у його вихованні викликано кількома причинами, основною з яких є складні відносини, що склалися між сторонами на ґрунті взаємних образ і звинувачень. Звертаючись з апеляційною скаргою, скаржник заявив клопотання про допит ОСОБА_4 в якості свідка, однак в судовому засіданні апеляційної інстанції представник скаржника відкликав вказане клопотання, про що було здійснено відповідний запис в протоколі судового засідання. Зважаючи на викладене, оскільки винної поведінки відповідача ОСОБА_3 , свідомого нехтування нею батьківських обов`язків під час судового розгляду справи не встановлено, суд першої інстанції дійшов правильного висновку про відсутність підстав для застосування такого крайнього заходу впливу на матір, як позбавлення її батьківських прав. Інші доводи апеляційної скарги висновків суду першої інстанції, викладених у рішенні, не спростовують. З урахуванням наведеного, суд апеляційної інстанції, враховуючи, що визначальною обставиною, яка має значення для вирішення цього спору, є інтереси дитини, а інтересам дитини найкраще відповідатиме збереження її зв`язків з сім`єю, в тому числі і з матір`ю, суд першої інстанції дійшов вірного висновку про відмову в задоволенні позову в частині позбавлення батьківських прав відносно ОСОБА_3 та вірно застосував до правовідносин що виникли між сторонами положення ст. 164, 166 Сімейного кодексу України. Згідно зі ст.375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права. Таким чином, доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду, рішення суду ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права, і не може бути скасовано з підстав, викладених у апеляційній скарзі. На підставі викладеного, керуючись ст.ст.374, 375 ЦПК України, суд,

ПОСТАНОВИВ: Апеляційну скаргу адвоката Іщенка Євгена Дмитровича, який діє в інтересах ОСОБА_1 залишити без задоволення. Рішення Оболонського районного суду м. Києва від 01 листопада 2022 року залишити без змін. Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття, і може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів. Повний текст постанови складено «20» квітня 2023 року. Головуючий суддя Л.П. Сушко Судді С.В. Кулікова В.І. Олійник