Постанова Східний апеляційний господарський суд № 917/489/21

СХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОДАТКОВА ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 17 листопада 2021 року м. Харків Справа № 917/489/21 Східний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів: головуючий суддя Чернота Л.Ф., суддя Зубченко І.В., суддя Радіонова О.О. Східний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів: За участю секретаря судового засідання: За участю представників: від позивача: від відповідача: Склярук С.І. не з`явились не з`явились розглянувши заяву (вх.№12916 від 08.11.2021) про за результатом розгляду апеляційної скарги скаргу (вх.№2245П/3)Приватного сільськогосподарського підприємства Оболонь, с.Оболонь, Семенівський район, Полтавська область ухвалення додаткового рішення Оболонської сільської ради, с.Оболонь, Семенівський район, Полтавська область на рішення Господарського суду Полтавської області від15.06.2021 року (повне рішення складено 16.06.2021 року) у справі за позовом до про№917/489/21 (суддя Д. М. Сірош) Приватного сільськогосподарського підприємства Оболонь, с.Оболонь, Семенівський район, Полтавська область Оболонської сільської ради, с.Оболонь, Семенівський район, Полтавська область визнання договору оренди укладеним в порядку поновлення ВСТАНОВИВ: Рішенням Господарського суду Полтавської області від 15.06.2021 року (повне рішення складено 16.06.2021 року) у справі №917/489/21 позов задоволено у повному обсязі. Визнано поновленим на 5 (п`ять) років договір оренди землі від 22.04.2011 року, укладений між Приватним сільськогосподарським підприємством Оболонь та Семенівською районною державною адміністрацією Полтавської області, який зареєстрований у відділі Держкомзему у Семенівському районі Полтавської області, про що у Державному реєстрі земель вчинено запис від 31.05.2011 року за №532458514000286, площею 114,1758 га (кадастровий номер 5324585100:00:002:0158), на тих самих умовах, які були передбачені договором оренди землі від 22.04.2011 року з дня набрання законної сили рішенням суду у цій справі, у редакції додаткової угоди, викладеній у позовній заяві. Оболонська сільська рада, с.Оболонь, Семенівський район, Полтавська область із зазначеним рішенням суду не погодилась та звернулась до суду із апеляційною скаргою б/н від 12.07.2021 року, в якій просить суд: - поновити пропущений строк на апеляційне оскарження рішення Господарського суду Полтавської області від 15.06.2021 року у справі №917/489/21; - прийняти апеляційну скаргу на рішення Господарського суду Полтавської області від 15.06.2021 року у справі №917/489/21; - рішення Господарського суду Полтавської області від 15.06.2021 року у справі №917/489/21 скасувати та ухвалити нове рішення, яким повністю відмовити у задоволенні позову Приватного сільськогосподарського підприємства Оболонь до Оболонської сільської ради про визнання поновленим на 5 (п`ять) років договору оренди землі від 22.04.2011 року, укладеного між Приватним сільськогосподарським підприємством Оболонь та Семенівською районною державною адміністрацією Полтавської області, який зареєстрований у відділі Держкомзему у Семенівському районі Полтавської області, про що у Державному реєстрі вчинено запис від 31.05.2011 року за №53245851400026, площею 114,1758 га (кадастровий номер 5324585100:00:002:0158), на тих самих умовах, які були передбачені договором оренди землі від 22.04.2011 року з дня набрання законної сили рішенням суду у цій справі, у редакції додаткової угоди. 06.10.2021 року на електрону адресу суду від позивача надійшла заява в порядку ч. 8 ст. 129 ГПК України, за змістом якої останній відзначає, що протягом п`яти днів після ухвалення судового рішення у справі №917/489/21, будуть подані докази понесених витрат на правову допомогу, які понесло ПСП Оболонь. Постановою Східного апеляційного господарського суду від 03.11.2021 року (повний текст постанови складено та підписано 08.11.2021 року) апеляційну скаргу Оболонської сільської ради, с. Оболонь, Семенівський район, Полтавська область на рішення Господарського суду Полтавської області від 15.06.2021 року у справі №917/489/21залишено без задоволення; рішення Господарського суду Полтавської області від 15.06.2021 року у справі №917/489/21 залишено без змін. На виконання вимог частини восьмої статті 129 ГПК України, позивач 06.11.2021 року звернувся до суду із заявою б/н від 05.11.2021 року (з додатками), за змістом якої зазначає, що надає докази понесених ПСП Оболонь витрат на правову допомогу у загальному розмірі у розмірі 15 000,00 грн., що підтверджується актом прийому-передачі від 05.11.2021 року та просить суд здійснити розподіл судових витрат та відшкодувати за рахунок відповідача витрати на професійну правничу допомогу. 15 липня 2021 року між ПСП «Оболонь» та адвокатом Грущанським В.О. було укладено договір про надання правової допомоги при розгляді апеляційної скарги Оболонської сільської ради у Східному апеляційному господарському суді. Відповідно до п. 4.1 Договору про надання правової допомоги, адвокатом подано звіт про надання правової допомоги у справі №917/489/21 від 04 листопада 2021 року, на загальну суму 15000,00 грн.; Відповідно до п.4.8 Договору, ПСП «Оболонь» проведено оплату за надання правової допомоги у справі №917/489/21, про що складено відповідний акт від 05 листопада 2021 року. Загальна сума сплачених коштів ПСП «Оболонь» за надання правової допомоги у даній справі становить - 15000,00 грн. В зв`язку з чим останній просить здійснити розподіл таких витрат та стягнути їх з відповідача, з огляду на задоволення позовних вимог у справі № 917/489/21. Відповідно до витягу з протоколу передачі судової справи раніше визначеному складу суду від 09.11.2021 заяву у справі №917/489/21 передано для розгляду складу колегії суддів: головуючий суддя Чернота Л. Ф., судді: Зубченко І. В., Радіонова О. О. Ухвалою Східного апеляційного господарського суду від 09.11.2021 року прийнято заяву б/н від 05.11.2021 року Приватного сільськогосподарського підприємства Оболонь, с. Оболонь, Семенівський район, Полтавська область про ухвалення додаткового рішення стосовно розподілу судових витрат у справі №917/489/21 до провадження. Призначено заяву до розгляду на "17" листопада 2021 р. о 10:30 год. Запропоновано відповідачу до початку судового розгляду направити до Східного апеляційного господарського суду письмові пояснення або заперечення з приводу вимог Приватного сільськогосподарського підприємства Оболонь, викладених у заяві б/н від 05.11.2021 року. Пояснення або заперечення, направлені за допомогою засобів електронного зв`язку на офіційну адресу електронної пошти суду мають бути засвідчені електронним цифровим підписом уповноваженої особи. Явку представників учасників справи визнано необов`язковою. У судове засідання 17.11.2021 року представники сторін не з`явивились, про дату, час та місце розгляду справи були повідомлені належним чином. 16.11.2021 року на електронну адресу суду від Директора ПСП «Оболонь» надійшла заява, за змістом якої останній просить, у зв`язку з розповсюдженням короновірусу територією Полтавської області і обмеженням руху автобусного сполучення, просить провести судове засідання без участі представника ПСП «Оболонь» Вимоги, викладені у заяві щодо розподіл судових витрат підтримує в повному обсязі. Ухвалою Східного апеляційного господарського суду від 09.11.2021 р. не визнано обов`язковою явку представників сторін у судове засідання, тому у розумінні частини 4 статті 244 ГПК України, зважаючи на належне повідомлення судом сторін про дату, час та місце розгляду зазначеної заяви, судова колегія апеляційної інстанцій дійшла висновку про розгляд заяви без участі представників сторін, за наявними матеріалами у справі. Відповідно до вимог ст. 223 Господарського процесуального кодексу України було складено протокол судового засідання. Розглянувши заяву (вх.№12916 від 08.11.2021) Приватного сільськогосподарського підприємства Оболонь, с.Оболонь, Семенівський район, Полтавська область про ухвалення додаткового рішення судова колегія апеляційної інстанції зазначає наступне. Статтею 221 ГПК України передбачено, що якщо сторона з поважних причин не може до закінчення судових дебатів у справі подати докази, що підтверджують розмір понесених нею судових витрат, суд за заявою такої сторони, поданою до закінчення судових дебатів у справі, може вирішити питання про судові витрати після ухвалення рішення по суті позовних вимог. Для вирішення питання про судові витрати суд призначає судове засідання, яке проводиться не пізніше п`ятнадцяти днів з дня ухвалення рішення по суті позовних вимог. У випадку, визначеному частиною другою цієї статті, суд ухвалює додаткове рішення в порядку, передбаченому статтею 244 цього Кодексу. Водночас, відповідно до ст.244 ГПК України суд, що ухвалив рішення, може за заявою учасників справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо судом не вирішено питання про судові витрати. Суд, що ухвалив рішення, ухвалює додаткове судове рішення в тому самому складі протягом десяти днів з дня надходження відповідної заяви. Додаткове судове рішення ухвалюється в тому самому порядку, що й судове рішення. У разі необхідності суд може викликати сторони або інших учасників справи в судове засідання. Неприбуття у судове засідання осіб, які були належним чином повідомлені про дату, час та місце судового засідання, не перешкоджає розгляду заяви. Відповідно до ст.123 ГПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. Розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати: 1) на професійну правничу допомогу; 2) пов`язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертизи; 3) пов`язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів; 4) пов`язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду. У ч.ч.1-2 ст.126 ГПК України визначено, що витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості , що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат. Відповідно до ч.8 ст.129 ГПК України розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду, за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду. Згідно з ч.ч.1-3 ст.124 ГПК України разом з першою заявою по суті спору кожна сторона подає до суду попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які вона понесла і які очікує понести у зв`язку із розглядом справи. У разі неподання стороною попереднього розрахунку суми судових витрат, суд може відмовити їй у відшкодуванні відповідних судових витрат, за винятком суми сплаченого нею судового збору. Попередній розрахунок розміру судових витрат не обмежує сторону у доведенні іншої фактичної суми судових витрат, які підлягають розподілу між сторонами за результатами розгляду справи. Застосування відповідних положень ст.124 ГПК України належить до дискреційних повноважень суду та вирішується ним у кожному конкретному випадку з урахуванням встановлених обставин даної справи, а також інших чинників. Зі змісту ч.2 ст.124 ГПК України очевидно вбачається те, що у разі неподання учасником справи попереднього розрахунку у суду є право, а не обов`язок відмовити у відшкодуванні відповідних судових витрат. Тобто сам по собі факт неподання стороною попереднього розрахунку судових витрат не є безумовною та абсолютною підставою для відмови у відшкодуванні відповідних судових витрат. Викладене відповідає висновкам Верховного Суду, наведеним у постанові від 08.04.2021 у справі №905/716/20, які в силу положень ч.4 ст.236 ГПК України враховуються при виборі і застосуванні норм права. Близький за змістом висновок застосування ч.2 ст.124 ГПК України є послідовним та сталим і міститься також у низці постанов Верховного Суду, зокрема у постановах від 12.12.2019 у справі №922/1897/18, від 24.12.2019 у справі №909/359/19, від 13.02.2020 у справі №911/2686/18, від 19.02.2020 у справі №910/16223/18, від 21.05.2020 у справі №922/2167/19, від 10.12.2020 у справі №922/3812/19, №916/2087/18 від 31.03.2021, №910/9243/20 від 26.04.2021. Відповідно до ч.8 ст.129 ГПК України розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду, за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду. У даному випадку представник до початку судових дебатів подав заяву в порядку ч. 8 ст.129 ГПК України, що докази понесених витрат будуть надані протягом 5 днів після оголошення рішення суду. За частиною першою статті 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Суд апеляційної інстанції зауважує, що постанови у справі прийнято 03.11.2021 р. (повний текст складено та підписано 08.11.2021 р.). Як вбачається з матеріалів справи позивач направив на поштову адресу заяву про ухвалення додаткового рішення вх.№12916 від 08.11.2021. На підтвердження понесення витрат на професійну правничу допомогу подано до суду апеляційної інстанції наступні документи: договір від 15.07.2021 року про надання правової допомоги; звіт за договором від 15.07.2021 р. про надання правової допомоги від 04.11.2021 року до договору; акт прийому передачі від 05.11.2021 до договору; банківська квитанція про сплату 15000,00 грн. Враховуючи зазначене, звернення представника позивача з заявою про ухвалення додаткового рішення від (вх. №12916 від 08.11.2021) з наданням відповідних доказів понесення витрат на надання професійної правничої допомоги здійснено у строки, передбачені ч.8 ст.129 ГПК України. За змістом п.1 ч.2 ст.126, ч.8 ст.129 ГПК України розмір витрат на оплату професійної правничої допомоги адвоката встановлюється і розподіляється судом згідно з умовами договору про надання правничої допомоги при наданні відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, як уже сплаченої, так і тієї, що лише підлягає сплаті (буде сплачена) відповідною стороною або третьою особою. Отже, витрати на надану професійну правничу допомогу у разі підтвердження обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості підлягають розподілу за результатами розгляду справи незалежно від того, чи їх вартість уже фактично сплачено стороною/третьою особою чи тільки має бути сплачено. Викладене відповідає висновкам Верховного Суду, наведеним у постанові від 08.04.2021 у справі №905/716/20, які в силу положень ч. 4 ст. 236 ГПК України враховуються при виборі і застосуванні норм права. Близьку за змістом правову позицію викладено також у постановах об`єднаної палати Верховного Суду у складі суддів Касаційного господарського суду від 03.10.2019 у справі №922/445/19 та від 22.11.2019 у справі №910/906/18. Розмір гонорару визначається лише за погодженням адвоката з клієнтом, а суд не вправі втручатися в ці правовідносини. Разом з тим чинне процесуальне законодавство визначило критерії, які слід застосовувати при визначенні розміру витрат на правничу допомогу. Відповідне положення мсітиться у додатковій постанові Великої Палати від 07.07.2021 року у справі № 910/12876/19. Втручання суду у договірні відносини між адвокатом та його клієнтом у частині визначення розміру гонорару або зменшення розміру стягнення такого гонорару з відповідної сторони на підставі положень ч. 4 ст. 126 ГПК України можливе лише за умови обґрунтованості та наявності доказів на підтвердження невідповідності таких витрат фактично наданим послугам. В іншому випадку, таке втручання суперечитиме принципу свободи договору, закріпленому в положеннях ст. 627 ЦК України, принципу pacta sunt servanda та принципу захисту права працівника або іншої особи на оплату та своєчасність оплати за виконану працю, закріпленому у статті 43 Конституції України. (Аналогічна правова позиція, викладена у Постанові Верховного Суду від 19 липня 2021 року у справі №910/16803/19). При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрати на підставі ст.41 Конвенції. Зокрема, згідно з його практикою заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (рішення у справі « East/West Alliance Limited» проти України» , заява №19336/04); у рішенні Європейського суду з прав людини у справі «Лавентс проти Латвії» зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір. Велика Палата роз`яснила, що адвокат самостійно визначається зі стратегією захисту інтересів свого клієнта та алгоритмом дій задля задоволення вимог останнього та найкращого його захисту Аналогічна правова позиція, викладена у постанові Великої Палати ВС по справі №755/9215/15-ц від 19.02.2020. За змістом ст.1 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» договір про надання правової допомоги - це домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об`єднання) зобов`язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов`язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору. Гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час (ст.30 зазначеного Закону). Разом із тим згідно зі ст.15 ГПК України суд визначає в межах, встановлених цим Кодексом, порядок здійснення провадження у справі відповідно до принципу пропорційності, враховуючи: завдання господарського судочинства; забезпечення розумного балансу між приватними й публічними інтересами; особливості предмета спору; ціну позову; складність справи; значення розгляду справи для сторін, час, необхідний для вчинення тих чи інших дій, розмір судових витрат, пов`язаних із відповідними процесуальними діями, тощо. Учасники справи мають право користуватися правничою допомогою. Представництво у суді, як вид правничої допомоги, здійснюється виключно адвокатом (професійна правнича допомога), крім випадків, встановлених законом (ст.16 ГПК України). Однією з основних засад (принципів) господарського судочинства є відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення (п.12 ч.3 ст.2 ГПК України). Метою впровадження цього принципу є забезпечення особі можливості; ефективно захистити свої права в суді, ефективно захиститись у разі подання до неї необґрунтованого позову, а також стимулювання сторін до досудового вирішення спору. Практична реалізація згаданого принципу в частині відшкодування витрат на професійну правничу допомогу відбувається в такі етапи: 1) попереднє визначення суми судових витрат на професійну правничу допомогу (стаття 124 Господарського процесуального кодексу України); 2) визначення розміру судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу між сторонами (ст.126 ГПК України): - подання (1) заяви (клопотання) про відшкодування судових витрат на професійну правничу допомогу разом з (2) детальним описом робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, і здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги, та (3) доказами, що підтверджують здійснення робіт (наданих послуг) і розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи; - зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу. 3) розподіл судових витрат (ст.129 ГПК України). Як свідчать матеріали справи, з метою надання правової допомоги, пов`язаної із захистом своїх прав та інтересів позивача Приватне сільськогосподарське підприємство «Оболонь», в особі керівника Зорі П.І., що діє на підставі статуту, код ЄДРПОУ 03770129, з одного боку, і адвокат Грущанського Владислава Олеговича, що діє на підставі свідоцтва про право на заняття адвокатською діяльністю № 1502 від 13 січня 2016 року з іншого боку, було укладено договір про наступне: Клієнт доручає, а адвокат бере на себе зобов`язання надавати юридичну допомогу клієнту в обсязі та на умовах, передбачених даним договором, при розгляді справи №917/489/21 у Східному апеляційному господарському суді щодо поновлення договору оренди землі між ПСП «Оболонь» та Оболонською сільською радою Семенівського району Полтавської області, на земельну ділянку з кадастровим номером 5324585100:00:002:0158, площею 114.1758 га (п. 1 договору). Розділом 2 договору визначено «Права та обов`зки адвоката». Керуючись нормами законодавства і правилами професійної етики, адвокат зобов`язаний діяти в інтересах клієнта по даній угоді (п.2.1 договору). Пунктом 2.2 сторони погодили, Адвокат бере на себе виконання наступних дій з надання правової допомоги: -представництво інтересів клієнта в будь - яких органах державної, законодавчої та виконавчої влади, органах прокуратури, податкових органах, міліції, судових органах усіх рівнів, органах місцевого самоврядування, органах управління установ, організацій, підприємств та їх об`єднань, керівних органах об`єднань громадян; - збирання відомостей про факти, які можуть бути використані як докази у зв`язку з виконанням доручення; -використання засобів захисту, передбачених КПК України, ЦПК України та іншими законами України; -виконання інших дій, передбачених законодавством. Для захисту прав та законних інтересів клієнта адвокат має наступні права: знайомитися з матеріалами справи, робити з них витяги, знімати копії з документів, долучених до справи, одержувати копії рішень, ухвал, брати участь в судових засіданнях, подавати докази, брати участь у дослідженні доказів, задавати питання іншим особам, які беруть участь у справі, а також свідкам, експертам, спеціалістам, заявляти клопотання та відводи, давати усні та письмові пояснення, подавати свої доводи, міркування щодо питань, які виникають під час судового розгляду, а також заперечення проти клопотань, доводів і міркувань інших осіб, знайомитися з журналом судового засідання, знімати з нього копії та подавати письмові зауваження з приводу його неправильності та неповноти, прослуховувати запис фіксування судового засідання технічними засобами, робити з нього копії, подавати письмові зауваження з приводу його неправильності чи неповноти, оскаржувати рішення і ухвали суду, подавати від імені клієнта заяви, у тому числі позовні, отримувати необхідні довідки, документи, вести від його імені справи у всіх державних установах, кооперативних, громадських, приватних організаціях, а також цивільні та кримінальні справи у всіх судових установах з усіма правами, які надані законом свідку, підозрюваному, обвинуваченому, позивачу, відповідачу та третій особі, у тому числі з правом визнання або відмови повністю або частково від позовних вимог, збільшення чи зменшення позовних вимог, зміни предмета позову, укладання мирової угоди, залишення позову без розгляду, оскарження рішення, постанови, ухвали суду, отримання та пред`явлення виконавчих документів до стягнення, а також виконувати всі інші дії, що пов`язані з виконанням даного договору, в межах та обсязі, передбачених чинним законодавством України. Розділом 3 врегульовано права та обов`язки клієнта. Пунктом 3.1 визначено, що клієнт як особа, права і свободи якої захищає адвокат, або яка звернулася за захистом інтересів родичів та близьких осіб, або котрій адвокат безпосередньо надає правову допомогу в інших формах, передбачених законом, зобов`язується; -своєчасно забезпечувати адвоката всім необхідним для виконання даних йому доручень, передбачених даним договором, у т. ч. документами у потрібній кількості примірників; -сплатити адвокату кошти, необхідні для покриття фактичних витрат, пов`язаних з виконанням угоди (оплата роботи фахівців, чиї висновки запитуються адвокатом, транспортні витрати, оплата друкарських, копіювальних та інших технічних робіт, переклад та оплата послуг нотаріуса при посвідченні оригіналів і копій документів, оплата телефонних розмов та інші необхідні витрати по справі); -своєчасно і у повному обсязі сплачувати обумовлені угодою гонорар адвоката (основний та додатковий) та фактичні витрати, пов`язані з виконанням адвокатом угоди. Розділом 4 врегульовано, порядок оплати послуг адвоката. Отримання винагороди адвокатом за надання правової допомоги відбувається у формі гонорару, на підставі наданого Клієнту звіту про виконану роботу (п.4.1 договору). Пунктом 4.2 визначено, що при визначенні розміру гонорару враховується: -обсяг і час роботи, що потрібний для належного виконання доручення; -ступінь складності правових питань, що стосуються доручення; -вірогідність того, що прийняття доручення перешкоджатиме прийняттю адвокатом інших доручень або суттєво ускладнить їх виконання; -необхідність виїзду у відрядження; -важливість доручення з точки зору інтересів клієнта; -особливі або додаткові вимоги клієнта стосовно строків виконання доручення; -характер і тривалість професійних відносин адвоката з клієнтом; -професійний досвід, науково-теоретична підготовка та репутація адвоката. - ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи. Вартість однієї години роботи адвоката становить - 2000 грн. (пункт 4.3 договору). Вартість представлення інтересів клієнта в одному судовому засіданні становить - 1000 грн. Визначений угодою гонорар може бути в наступному змінений адвокатом у зв`язку із суттєвим зростанням або зменшенням обсягу допомоги, що має бути визначено відповідно до даної угоди. Визначений сторонами гонорар не може бути меншим за мінімальний розмір гонорару, встановлений відповідно до Рекомендацій. За несвоєчасну оплату адвокату передбачених договором сум, клієнт сплачує пеню у розмірі 1% від несплаченої суми за кожен прострочений день. У разі дострокового розірвання договору з ініціативи клієнта або його представника внесена сума гонорару не повертається, крім випадків, коли рішенням компетентного органу будуть встановлені факти несумлінного ставлення адвоката до своїх обов`язків, передбачених цим договором та Законом України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність». Після проведення оплати сторони складають акт виконаних робіт (пункти 4.4-4.8 договору). Даний договір набирає чинності з моменту його підписання сторонами. Договір діє до моменту фактичного виконання доручення або до моменту розірвання договору. Адвокат має право не приступати до виконання обов`язків за даним договором та не несе будь - якої відповідальності в разі не сплати Клієнтом Адвокату гонорару. Договір може бути розірваний кожною із сторін достроково, про що клієнт зобов`язаний попередити про таке адвоката за 10 днів письмовим повідомленням (пункти 5.1-5.3 договору). 04 листопада 2021 року адвокат Грущанський Владислав Олегович, що діє на підставі свідоцтва про право на заняття адвокатською діяльністю № 1502 від 13 січня 2016 року у відповідності до пункту 4.1 договороу від 15.07.2021 р. про надання правової допомоги склав відповідний звіт. (правова допомога надається ПСП «Оболонь» у справі № 917/489/21 за апеляційною скаргою Оболонської сільської ради до ПСП «Оболонь», про поновлення договору оренди землі). Відповідно до договору від 15.07.2021 р. про надання правової допомоги Адвокат виконав: - написання заяви щодо відсутності підстав для поновлення строків на подання апеляційної скарги: витрати часу-1 година; -ознайомлення з апеляційною скаргою, аналіз законодавства та написання відзиву на апеляційну скаргу: витрати часу-4 години; -підготовка клопотання про проведення судового засідання в режимі відеоконференції: витрати часу-0.5 години; -підготовка та написання письмових пояснень щодо мотивів визначення відповідачем Оболонську сільську раду: витрати часу-1 година. Загальний час: 6.5 (шість з половиною) години. 6.5год.*2000грн./год. = 13000 грн. (п. 4.3 Договору) Безпосередня участь в розгляді апеляційної скарги у Східному апеляційному господарському суді в режимі відеоконференції: - 06 жовтня 2021 року, - 03 листопада 2021 року. Загальна кількість участі в судових засідань: 2 (два). 2*1000 грн.= 2000 грн. (п. 4.4 Договору). їЗагальна сума наданої правової допомоги по даному звіту становить: 15000 грн. 05.11.2021 Приватне сільськогосподарське підприємство «ОБОЛОНЬ», в особі керівника Зорі П.І., що діє на підставі статуту, код ЄДРПОУ 03770129, з одного боку, і адвоката Грущанського Владислава Олеговича, що діє на підставі свідоцтва про право на заняття адвокатською діяльністю № 1502 від 13 січня 2016 року з іншого боку, склали акт прийому-передачі до договору від 15.07.2021 про надання правової допомоги на загальну суму 15000,00 грн. Наразі суд також зауважує про те, що позивач не заперечив проти якості, обсягу та вартості наданих йому послуг з правничої допомоги. Тому як в акті підписаному між ПСП «Оболонь» та адвокатом Грущанським В.О. було відзначено, що Клієнт жодних претензій до Адвоката з наданої правової допомоги у справі 917/489/21 не має. При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру з огляду на конкретні обставини справи та фінансового стану обох сторін (пункт 21 додаткової постанови Великої Палати Верховного Суду від 19.02.2020 у справі № 755/9215/15-ц, пункт 5.40 постанови Великої Палати Верховного Суду від 12.05.2020 у справі № 904/4507/18). Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, застосовує аналогічний підхід та вказує, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, якщо вони були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (див. mutatis mutandis рішення ЄСПЛ у справі East/West Alliance Limited проти України від 23 січня 2014 року (East/West Alliance Limited v. Ukraine, заява № 19336/04, § 268)). З урахуванням наведеного не є обов`язковими для суду зобов`язання, які склалися між адвокатом та клієнтом на підставі укладеного ними договору у контексті вирішення питання про розподіл судових витрат. Вирішуючи останнє, суд повинен оцінювати витрати, що мають бути компенсовані за рахунок іншої сторони, ураховуючи як те, чи були вони фактично понесені, так і їх необхідність. Відповідно до положень ст.901 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) за договором про надання послуг, до яких відноситься договір від 15.07.2021 про надання правової допомоги, одна сторона (виконавець) зобов`язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов`язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором. Статтею 627 ЦК України передбачено, що відповідно до ст.6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості. За змістом ст.ст.632, 903 ЦК України ціна договору (плата за договором) - форма грошового визначення вартості наданих послуг. Оплата виконавцю послуги здійснюється за виконання ним договірного обов`язку з її надання. Формою винагороди адвоката за здійснення представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту є гонорар (плата за договором), порядок обчислення якого (фіксований розмір чи погодинна оплата), підстави для зміни його розміру, порядок сплати, умови повернення тощо відповідно до ст.30 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару відповідно до частини третьої ст.30 Закону врахуванню підлягають складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, витрачений ним час, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Указаним вимогам відповідає визначені сторонами у розділі 4 договору послуги адвоката, вартість юридичних послуг. З огляду на викладене, вирішуючи, чи є розмір витрат позивача на правничу допомогу обґрунтованим та пропорційним до предмета спору у даній справі. Критерії оцінки поданих заявником доказів суд застосовує з урахуванням особливостей кожної справи та виходячи з принципів верховенства права та пропорційності, приписів статей 123-130 ГПК України та з урахуванням практики Європейського суду з прав людини, що суди застосовують як джерело права згідно зі статтею 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини". Отже, при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності) та критерію розумності їхнього розміру, з урахуванням конкретних обставин справи та доводів сторін. Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції. Зокрема, у рішеннях від 12.10.2006 у справі "Двойних проти України" (пункт 80), від 10.12.2009 у справі "Гімайдуліна і інших проти України" (пункти 34-36), від 23.01.2014 у справі "East/West Alliance Limited" проти України", від 26.02.2015 у справі "Баришевський проти України" (пункт 95) зазначається, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими (необхідними), а їхній розмір - обґрунтованим. У рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Лавентс проти Латвії" від 28.11.2002 зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір (аналогічна правова позиція викладена Касаційним господарським судом у складі Верховного Суду у додаткових постановах від 20.05.2019 у справі №916/2102/17, від 25.06.2019 у справі № 909/371/18, у постановах від 05.06.2019 у справі № 922/928/18, від 30.07.2019 у справі № 911/739/15 та від 01.08.2019 у справі № 915/237/18). Таким чином, розглядаючи заяву позивача про компенсацію понесених н витрат на професійну правничу допомогу, суд апеляційної інстанції дослідив та оцінив додані заявником до заяви документи на предмет належності, допустимості та достовірності відображеної у них інформації. Дійшов висновку, що зазначені у документах дані щодо характеру та обсягу правничої допомоги, наданої адвокатом, документам, наявним у судовій справі, дослідив, що адвокат під час розгляду даної справи не вчиняв дій, які б призвели до затягування розгляду справи, не подавав явно необґрунтованих заяв і клопотань, не включав у документи інформацію щодо витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, які не підтверджені належними доказами. За змістом частини четвертої статті 126 ГПК України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи. У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами. Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами (частина п`ята статті 126 ГПК України). Водночас, за приписами частини шостої статті 126 ГПК України обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами. Загальне правило розподілу судових витрат визначене в частині четвертій статті 129 ГПК України: 1) у разі задоволення позову - на відповідача; 2) у разі відмови в позові - на позивача; 3) у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог). Разом з тим, у частині п`ятій наведеної норми цього Кодексу визначено критерії, керуючись якими суд (за клопотанням сторони або з власної ініціативи) може відступити від вказаного загального правила при вирішенні питання про розподіл витрат на правову допомогу та не розподіляти такі витрати повністю або частково на сторону, не на користь якої ухвалено рішення, а натомість покласти їх на сторону, на користь якої ухвалено рішення. Зокрема, відповідно до частини п`ятої статті 129 ГПК України під час вирішення питання про розподіл судових витрат суд враховує: чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, у тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись. Випадки, за яких суд може відступити від загального правила розподілу судових витрат, також унормовано положеннями частин шостої, сьомої, дев`ятої статті 129 ГПК України. При цьому, на предмет відповідності зазначеним критеріям суд має оцінювати поведінку/дії/бездіяльність обох сторін при вирішенні питання про розподіл судових витрат. Відтак, зважаючи на наведені положення законодавства, у разі недотримання вимог частини четвертої статті 126 ГПК України суду надано право зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами, лише за клопотанням іншої сторони. При цьому обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, що підлягають розподілу між сторонами (частини п`ятою, шостою статті 126 ГПК України). В даному випадку клопотання про зменшення від відповідача не надходило. Водночас, під час вирішення питання про розподіл судових витрат господарський суд за наявності заперечення сторони проти розподілу витрат на адвоката або з власної ініціативи, керуючись критеріями, що визначені частинами п`ятою-сьомою, дев`ятою статті 129 ГПК України, може не присуджувати стороні, на користь якої ухвалено судове рішення, всі її витрати на професійну правову допомогу. За приписами частини четвертої статті 13 ГПК України кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій. Апеляційний господарський суд, дослідивши надані докази на підтвердження понесення витрат на професійну правничу допомогу та врахувавши сукупність доказів щодо витраченого адвокатом часу на підготовку переліку робіт визначених у звіті та акті прийому-передачі, зокрема, участі адвоката у судових засіданнях, характер спірних правовідносин у справі, складності справи, дійшов висновку, що заявлені позивачем до стягнення витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 15000,00 грн. є доказово обґрунтованими та підлягають розподілу. Також до заяви було подано платіжну квитанцію TS 2066623 від 05.11.2021 з призначенням плежу: Правова допомога у апеляційній інстанції. Справа №917/489/21. Платник: Зоря Петро Іванович. Отримувач: Грущанський Владислав Олегович. Сума: 15000 грн. Разом з тим, відповідно до пункту 5.6 Положення про організацію операційної діяльності в банках України, затвердженого Постановою Правління Національного банку України, виписки з особових рахунків клієнтів є підтвердженням виконаних за день операцій і призначаються для видачі або відсилання клієнту. ВС КАС у постанові від 21.01.2021 р. у справі № 280/2635/20 вказав, що відшкодуванню підлягають витрати, незалежно від того, їх уже фактично сплачено стороною/третьою особою чи тільки має бути сплачено. Отже, докази оплати послуг адвоката подавати не обов`язково. (постанова Верховного Суду від 03.10.2019 р. у справі №922/445/19). Гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок його обчислення, зміни та умови повернення визначаються у договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховується складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час (стаття 30 Закону №5076- VI ). Розмір гонорару визначається лише за погодженням адвоката з клієнтом, а суд не вправі втручатися в ці правовідносини (Велика Палата Верховного Суду Додаткова постанова у справі № 910/12876/19 від 07.07.2021 р.) ВС КАС у постанові від 13.12.2018 р. у справі № 816/2096/17 виклав позицію, що від учасника справи вимагається надання доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою, але не доказів обґрунтування часу, витраченого фахівцем у галузі права, оскільки зі змісту вказаних норм процесуального права можна зробити висновок, що достатнім є підтвердження лише кількості такого часу, але не обґрунтування, яку саме кількість часу витрачено на відповідні дії. Верховний Суд у постанові від 09.04.2019 р. у справі №826/2689/15 зазначив, зокрема, що чинним процесуальним законодавством не передбачено обов`язку сторони, яка заявляє клопотання про відшкодування витрат на правничу допомогу, доводити обґрунтованість їх ринкової вартості, а тому сторона не повинна надавати докази на підтвердження обґрунтованості ринкової вартості послуг. У даному випадку, жодних обставин або доказів, які свідчили б про неспівмірність, нерозумність, нереальність понесених позивачем витрат на професійну правничу допомогу та/або неналежне оформлення документів, відповідачем не наведено. Враховуючи викладене вище, суд дійшов висновку про наявність підстав для ухвалення додаткового рішення про розподіл судових витрат позивача на надання професійної правничої допомоги шляхом стягнення з відповідача на користь позивача витрат на надання професійної правничої допомоги у сумі 15000 грн. Керуючись статтями 123, 126, 129, 221, 244, 281, 282, 284 Господарського процесуального кодексу України, Східний апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ: 1.Заяву (вх.№12916 від 08.11.2021) року Приватного сільськогосподарського підприємства «Оболонь», с. Оболонь, Кременчуцький район, Полтавська область про ухвалення додаткового рішення задовольнити. 2.Стягнути з Оболонської сільської ради (код ЄДРПОУ 22543563; 38230, с. Оболонь, Семенівський район, Полтавська область, вулиця Позена Ѕ) на користь Приватного сільськогосподарського підприємства «Оболонь» (код ЄДРПОУ 03770129; 38230, с. Оболонь, Кременчуцький район, Полтавська область, вулиця Позена, 42) витрати, пов`язані з розглядом справи в суді апеляційної інстанції у розмірі 15 000,00 (п`ятнадцять тисяч) гривень.

3. Видачу відповідного наказу доручити Господарському суду Полтавської області. Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття. Порядок і строки оскарження передбачені статтями 286-289 Господарського процесуального кодексу України. Повний текст складено та підписано 17.11.2021 року. Головуючий суддя Л.Ф. Чернота Суддя І.В. Зубченко Суддя О.О. Радіонова