Постанова Другий апеляційний адміністративний суд № 520/5065/21

ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 17 листопада 2021 р. Справа № 520/5065/21 Другий апеляційний адміністративний суд у складі колегії: Головуючого судді: Русанової В.Б., Суддів: Спаскіна О.А. , Любчич Л.В. , розглянувши в порядку письмового провадження у приміщенні Другого апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Головного управління ДПС у Харківській області на рішення Харківського окружного адміністративного суду від 27.05.2021 (головуючий суддя І інстанції: Тітов О.М.) по справі № 520/5065/21 за позовом ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у Харківській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення, ВСТАНОВИВ: ОСОБА_1 (далі позивач) звернувся до суду з позовом, в якому просив: - визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Головного управління ДПС у Харківській області від 03.02.2021 року № 5706-2034/626; - стягнути з ГУ ДПС у Харківській області на користь ОСОБА_1 судові витрати, в т.ч. витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 5 000,00 грн. та судовий збір за подання позовної заяви в розмірі 908,00 грн. Рішенням Харківського окружного адміністративного суду від 27.05.2021 позов задоволено. ГУ ДПС у Харківській області (далі - відповідач) не погодившись із рішенням суду, подало апеляційну скаргу, в якій посилаючись на невірне застосування судом першої інстанції норм процесуального та матеріального права, неповне з`ясування судом обставин справи просило скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове, яким в задоволенні позову відмовити. В обґрунтування вимог зазначає, що судом першої інстанції не враховано, що оскаржуване податкове повідомлення рішення, яким позивачу визначено податок на нерухоме майно відмінне від земельної ділянки на 2018 р., прийнято у відповідності до норм чинного законодавства, розрахунок податку здійснювався з урахуванням рішення XXIX сесії VII скликання Русько-Тишківської сільської ради від 28.11.2017. Також вказує, що відсутні підстави для стягнення на користь позивача витрат на правову допомогу, оскільки сума судових витрат, заявлена позивачем є завищеною, не співмірною із складністю справи та виконаних адвокатом робіт, часом, витраченим на їх виконання, обсягом наданих адвокатом послуг, ціною позову та значенням справи для сторони. Позивач подав відзив на апеляційну скаргу, в якому, наполягаючи на законності та обґрунтованості рішення суду першої інстанції, просить залишити апеляційну скаргу без задоволення, а оскаржуване рішення без змін. Зазначає, що відповідачем не доведено належними доказами, на підставі якого рішення міської ради ним розраховано податок на нерухоме майно. Крім того, у відзиві на позов податковий орган посилався на рішення Циркунівської сільської ради від 22.06.2018, яке не могло бути застосовано для визначення ставки податку за 2018, оскільки набрало чинності з 01.01.2019, проте, в апеляційній скарзі посилається на рішення Русько-Тишківської сільської ради від 28.11.2017, та на допущену описку у відзиві. Позивач, просить не враховувати наданий податковим органом доказ, а саме рішення від 28.11.2017, оскільки останнє суду першої інстанції не надавалось та підстав неможливості його надання раніше ним у апеляційній скарзі не зазначено. Відповідно до п.3 ч.1 ст. 311 КАС України справа розглянута в порядку письмового провадження. Колегія суддів, заслухавши суддю-доповідача, перевіривши рішення суду першої інстанції, доводи апеляційної скарги, дослідивши докази по справі, вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, з наступних підстав. Судом першої інстанції встановлено та підтверджено судом апеляційної інстанції, що ОСОБА_1 у 2018 р. мав у власності: - житловий будинок літ. А-2 загальною площею 565,9 кв.м., житловою площею 174,6 кв.м., розташований за адресою: АДРЕСА_1 , зареєстрований на підставі договору дарування від 13.11.2015 року, - 1/6 частину квартири загальної площею 83,0 кв.м. ( розмір частки у праві спільної власності 13,83 )кв.м., що знаходиться за адресою АДРЕСА_2 , що підтверджується витягом з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності (а.с. 13-14). ГУ ДПС у Харківській області на підставі п.п. 54.3.3п. 54.3ст. 54 ПК України та відповідно до пп. 266.7.2 п. 266.7 ст. 266 ПК України відносно позивача складено податкове повідомлення рішення: - № 5706-2034/626 від 03.02.2021 яким визначено суму податкового зобов`язання з податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки за 2018 рік на суму 29 357,82 грн (а.с. 11). Підставою для винесення оскаржуваного рішення слугувала наявна у суб`єкта владних повноважень інформація про знаходження у власності платника об`єкту нерухомого майна. Позивач, не погоджуючись з податковим повідомленням-рішенням, звернувся з позовом до суду. Задовольняючи позов, суд першої інстанції виходив з того, що податкове повідомлення рішення прийнято відповідачем не в межах та не у спосіб, встановлений податковим законодавством. Надаючи оцінку встановленим обставинам справи, колегія суддів вважає за необхідне зазначити наступне. Частиною 2 ст. 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Відносини, які виникають у сфері справляння податків і зборів, вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов`язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов`язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства регулює та визначає Податковий кодекс України (далі ПК України). Відповідно до п. 10.3 ст. 10 ПК України питання щодо встановлення податку на майно, в частині податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки вирішують місцеві ради в межах повноважень. Пунктом 12.3 ст. 12 ПК України передбачено, що сільські, селищні, міські ради та ради об`єднаних територіальних громад, що створені згідно із законом та перспективним планом формування територій громад, в межах своїх повноважень приймають рішення про встановлення місцевих податків та зборів. Ставки податку для об`єктів житлової та/або нежитлової нерухомості, що перебувають у власності фізичних та юридичних осіб, установлюються за рішенням сільської, селищної, міської ради або ради об`єднаних територіальних громад, що створені згідно із законом та перспективним планом формування територій громад, залежно від місця розташування (зональності) та типів таких об`єктів нерухомості у розмірі, що не перевищує 1,5 відсотка розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня звітного (податкового) року, за 1 квадратний метр бази оподаткування (пп. 266.5.1. п. 266.5 ст. 266 ПКУ). Згідно із приписами ст. 265 ПК України податок на майно складається з: податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки; транспортного податку та плати за землю. Відповідно до пп. 266.1.1 п. 266.1 ст. 266 ПК України платниками податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, є , зокрема фізичні особи, які є власниками об`єктів житлової та/або нежитлової нерухомості. Водночас, об`єктом оподаткування є об`єкт житлової та нежитлової нерухомості, в тому числі його частка (пп. 266.2.1 п. 266.2 ст. 266 ПК України), а базою оподаткування є загальна площа об`єкта житлової та нежитлової нерухомості, в тому числі його часток (пп. 266.3.1 п. 266.3 ст. 266 ПК України). База оподаткування об`єктів житлової та нежитлової нерухомості, в тому числі їх часток, які перебувають у власності фізичних осіб, обчислюється контролюючим органом на підставі даних Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, що безоплатно надаються органами державної реєстрації прав на нерухоме майно та/або на підставі оригіналів відповідних документів платника податків, зокрема документів на право власності (п.п. 266.3.2 п. 266.3 ст. 266 ПК України). Згідно з пп. «а» пп. 266.4.1 п. 266.4 ст. 266 Податкового кодексу України база оподаткування об`єкта/об`єктів житлової нерухомості, в тому числі їх часток, що перебувають у власності фізичної особи платника податку, зменшується для квартири/квартир незалежно від їх кількості - на 60 кв. метрів. Відповідно до пп. 266.4.3 п. 266.4 ст. 266 Податкового кодексу України пільги з податку, передбачені підпунктами 266.4.1 та 266.4.2 цього пункту, для фізичних осіб не застосовуються до об`єкта/об`єктів оподаткування, якщо площа такого/таких об`єкта/об`єктів перевищує п`ятикратний розмір неоподатковуваної площі, встановленої підпунктом 266.4.1 цього пункту. Відповідно до пп. 266.5.1 п. 266.5 ст. 266 Податкового кодексу України ставки податку для об`єктів житлової та/або нежитлової нерухомості, що перебувають у власності фізичних та юридичних осіб, встановлюються за рішенням сільської, селищної, міської ради або ради об`єднаних територіальних громад, що створені згідно із законом та перспективним планом формування територій громад, залежно від місця розташування (зональності) та типів таких об`єктів нерухомості у розмірі, що не перевищує З відсотка розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня звітного (податкового) року, за 1 квадратний метр бази оподаткування. Базовий податковий (звітний) період дорівнює календарному року (підпункт 266.6.1 пункту 266.6 ст. 266 ПК України). Згідно з пп. 266.7.1 п. 266.7 ст. 266 Податкового кодексу України обчислення суми податку з об`єкта/об`єктів житлової нерухомості, які перебувають у власності фізичних осіб, здійснюється контролюючим органом за місцем податкової адреси (місцем реєстрації) власника такої нерухомості у такому порядку: а) за наявності у власності платника податку одного об`єкта житлової нерухомості, в тому числі його частки, податок обчислюється, виходячи з бази оподаткування, зменшеної відповідно до підпунктів "а" або "б" підпункту 266.4.1 пункту 266.4 цієї статті, та відповідної ставки податку Обчислення суми податку з об`єкта/об`єктів нежитлової нерухомості, які перебувають у власності фізичних осіб, здійснюється контролюючим органом за місцем податкової адреси (місцем реєстрації) власника такої нерухомості виходячи із загальної площі кожного з об`єктів нежитлової нерухомості та відповідної ставки податку. За приписами п.п. 266.7.1-1 п. 266.7 ст. 266 Податкового кодексу України за наявності у власності платника податку об`єкта (об`єктів) житлової нерухомості, у тому числі його частки, що перебуває у власності фізичної чи юридичної особи - платника податку, загальна площа якого перевищує 300 квадратних метрів (для квартири) та/або 500 квадратних метрів (для будинку), сума податку, розрахована відповідно до підпунктів "а"-"г" підпункту 266.7.1 цього пункту, збільшується на 25000 гривень на рік за кожен такий об`єкт житлової нерухомості (його частку). Відповідно до п.п. 266.7.3 п. 266.7.3 Податкового кодексу України платники податку мають право звернутися з письмовою заявою до контролюючого органу за місцем проживання (реєстрації) для проведення звірки даних щодо: об`єктів житлової та/або нежитлової нерухомості, в тому числі їх часток, що перебувають у власності платника податку; розміру загальної площі об`єктів житлової та/або нежитлової нерухомості, що перебувають у власності платника податку; права на користування пільгою із сплати податку; розміру ставки податку; нарахованої суми податку. У разі виявлення розбіжностей між даними контролюючих органів та даними, підтвердженими платником податку на підставі оригіналів відповідних документів, зокрема документів на право власності, контролюючий орган за місцем проживання (реєстрації) платника податку проводить перерахунок суми податку і надсилає (вручає) йому нове податкове повідомлення-рішення. Попереднє податкове повідомлення-рішення вважається скасованим (відкликаним). Відповідно до п.п. «а» пп. 266.10.1 п. 266.10 ст. 266 Податкового кодексу України податкове зобов`язання за звітний рік з податку сплачується фізичними особами - протягом 60 днів з дня вручення податкового повідомлення-рішення. Судом першої інстанції вірно встановлено, що ОСОБА_1 в 2018 році мав у власності житловий будинок літ. А-2 загальною площею 565,9 кв.м., житловою площею 174,6 кв.м., розташований за адресою: АДРЕСА_1 . Вказана територія входила до складу Русько-Тишківської сільської ради. Відповідач у відзиві на позов послався на те, що розрахунок податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, у с. Черкаські Тишки зроблено на підставі рішення III сесії Циркунівської сільської ради VII скликання від 22.06.2018, яким встановлено ставки з податку та пільги на нерухоме майно, а саме: будівлі житлові, що перебувають у власності фізичних та юридичних осіб, у розмірі 0,3 відсотки від мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня звітного (податкового) року, за 1 квадратний метр. Суд першої інстанції вірно зазначив, що вказане рішення не є підставою для визначення ставки податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, розташоване на території Русько-Тишківської сільської ради, за 2018 звітний рік, оскільки набирає чинності з 01.01.2019 (п.4 Рішення), крім того саме до повноважень Русько-Тишківської сільської ради віднесено встановлення податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, на 2018. Таке рішення мало бути прийнято до не пізніше 30 червня 2017 року, офіційно оприлюднено до 15 липня 2017 року, а електронна копія рішення протягом 10 днів направлена до Головного управління ДФС у Харківській області, правонаступником якого є Головне управління ДПС у Харківській області (код в ЄДРПОУ 43143704), правонаступником якого в свою чергу є Головне управління ДПС у Харківській області (код відокремленого підрозділу в ЄДРПОУ 43983495). Рішенням Циркунівської сільської ради від 18.05.2018 року «Про початок реорганізації Русько-Тишківської сільської ради шляхом приєднання до Циркунівської сільської ради» вирішено почати реорганізацію Русько-Тишківської сільської ради шляхом приєднання до Циркунівської сільської ради та вказано, що Циркунівська сільська рада є правонаступником всього майна, прав та обов`язків Русько-Тишківської сільської ради. В апеляційній скарзі відповідач зазначає, що він помилково посилався у відзиві на позов на рішення Циркунівської сільської ради, оскільки при визначенні ставки податку позивачу було враховано рішення Русько-Тишківської сільської ради від 28.11.2017 " Про встановлення ставок та пільг зі сплати податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки на 2018", яке додав до скарги. Відповідно до ст.74 КАС України суд не бере до уваги докази, які одержані з порушенням порядку, встановленого законом. Обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Відповідно до ст.75 КАС України достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи. Відповідно до ч.2 ст.77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. У таких справах суб`єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин. Відповідно до ч.2 ст.94 КАС України письмові докази подаються в оригіналі або в належним чином засвідченій копії, якщо інше не визначено цим Кодексом. Якщо для вирішення спору має значення лише частина документа, подається засвідчений витяг з нього. Колегія суддів зазначає, що надане до суду рішення Русько-Тишківської сільської ради від 28.11.2017 належним чином не засвідчене, не містить підпису особи та не скріплено печаткою.(а.с.84) Крім того, відповідачем не доведено належними доказами, що саме це рішення було покладене в основу податкового повідомлення -рішення. Частиною 5 ст. 12 Закону України «Про засади державної регуляторної політики у сфері господарської діяльності» встановлено, що регуляторні акти, прийняті органами та посадовими особами місцевого самоврядування, офіційно оприлюднюються в друкованих засобах масової інформації відповідних рад, а у разі їх відсутності - у місцевих друкованих засобах масової інформації, визначених цими органами та посадовими особами, не пізніш як у десятиденний строк після їх прийняття та підписання. Крім того, підпунктом 266.4.2 пункту 266.4 ст. 266 ПК України визначено, зокрема, що сільські ради, встановлюють пільги з податку, що сплачується на відповідній території, з об`єктів житлової та/або нежитлової нерухомості, що перебувають у власності фізичних або юридичних осіб, та до 25 грудня року, що передує звітному, подають відповідному контролюючому органу за місцезнаходженням об`єкта житлової та/або нежитлової нерухомості інформацію щодо ставок та наданих пільг юридичним та/або фізичним особам зі сплати податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, за формою, затвердженою Кабінетом Міністрів України. Відповідачем не доведено, а судом не встановлено, що рішення Русько-Тишківської сільської ради від 28.11.2017 було офіційно оприлюднено в порядку, встановленому ч. 5 ст. 12 Закону України «Про засади державної регуляторної політики у сфері господарської діяльності» та з дотриманням вимог статей 4, 14 ПК України, як і не надано доказів отримання податковим органом вказаного документу від сільської ради. З огляду на зазначене, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції щодо недоведеності правомірності прийняття податкового повідомлення-рішення Головне управління ДПС у Харківській області від 03.02.2021 року № 5706-2034/626, яким ОСОБА_1 визначено податкове зобов`язання зі сплати податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, за 2018 звітний рік за об`єктом оподаткування: житловий будинок літ. А-2 загальною площею 565,9 кв.м., розташований за адресою: АДРЕСА_1 , із застосуванням ставки податку в розмірі 0,3% розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня 2018 року, за 1 квадратний метр бази оподаткування, за відсутності відповідного, офіційно оприлюдненого рішення Русько-Тишківської сільської ради про встановлення такого місцевого податку та його ставки в 2018 звітному році. Доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції. Щодо доводів про витрати на правову допомогу. Відповідно до ч.1 п. 1 ч. 3 ст.132 КАС України судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу. За приписами ч.1 ст. 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа. Розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву (частина 7 статті 139 КАС України). Відповідно до ч.ч. 3,4 ст. 143 КАС України, якщо сторона з поважних причин не може до закінчення судових дебатів у справі подати докази, що підтверджують розмір понесених нею судових витрат, суд за заявою такої сторони, поданою до закінчення судових дебатів у справі, може вирішити питання про судові витрати після ухвалення рішення по суті позовних вимог. Частинами 3, 4 статті 134 КАС України визначено, що для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат. Для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги. Аналіз наведених норм дає підстави для висновку, що розмір суми витрат на правничу допомогу адвоката визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу та вартості виконаних робіт, витрати на проведення яких понесені в межах розгляду конкретної судової справи. При цьому розмір витрат має бути співмірним із складністю виконаних адвокатом конкретних робіт та часом, витраченим на виконання цих робіт. Принцип співмірності витрат на оплату послуг адвоката запроваджено у ч.5 ст. 134 КАС України. Так, розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи . Згідно з ч.6 ст. 135 КАС України у разі недотримання вимог частини п`ятої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами. Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами (частина 7 статті 135 КАС України). З аналізу положень статті 134 КАС України вбачається, що склад та розмір витрат на професійну правничу допомогу підлягає доказуванню в судовому процесі. Сторона, яка хоче компенсувати судові витрати, повинна довести та підтвердити розмір заявлених судових витрат, пов`язаних безпосередньо з розглядом певної судової справи, а інша сторона може подати заперечення щодо неспівмірності розміру таких витрат. Тобто, питання розподілу судових витрат пов`язане із суддівським розсудом (дискреційні повноваження). Згідно з п. 4 ч.1 ст.1 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність"договір про надання правової допомоги - домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об`єднання) зобов`язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов`язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору. Статтею 19 цього Закону визначено такі види адвокатської діяльності, як надання правової інформації, консультацій і роз`яснень з правових питань, правовий супровід діяльності юридичних і фізичних осіб, органів державної влади, органів місцевого самоврядування, держави; складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру; представництво інтересів фізичних і юридичних осіб у судах під час здійснення цивільного, господарського, адміністративного та конституційного судочинства, а також в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами. Отже, правова допомога є багатоаспектною, різною за змістом, обсягом та формами і може включати консультації, роз`яснення, складення позовів і звернень, довідок, заяв, скарг, здійснення представництва, зокрема в судах та інших державних органах, захист від обвинувачення тощо, а договір про надання правової допомоги укладається на такі види адвокатської діяльності як захист, представництво та інші види адвокатської діяльності. Представництво - вид адвокатської діяльності, що полягає в забезпеченні реалізації прав і обов`язків клієнта в цивільному, господарському, адміністративному та конституційному судочинстві, в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами, прав і обов`язків потерпілого під час розгляду справ про адміністративні правопорушення, а також прав і обов`язків потерпілого, цивільного позивача, цивільного відповідача у кримінальному провадженні (пункт 9 частини першоїстатті 1 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність"). Інші види правової допомоги - види адвокатської діяльності з надання правової інформації, консультацій і роз`яснень з правових питань, правового супроводу діяльності клієнта, складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру, спрямованих на забезпечення реалізації прав, свобод і законних інтересів клієнта, недопущення їх порушень, а також на сприяння їх відновленню в разі порушення (пункт 6 частини першоїстатті 1 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність"). Відповідно до ст. 30 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час. Так, надаючи оцінку понесеним позивачем витратам на правничу допомогу колегія суддів зазначає, що суд зобов`язаний оцінити рівень адвокатських витрат, що мають бути присуджені з урахуванням того, чи були такі витрати понесені фактично та чи була їх сума обґрунтованою. При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи. Аналогічний висновок викладено у постанові Верховного Суду від 02 липня 2020 року в справі № 362/3912/18 (провадження № 61-15005св19). Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Зокрема заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (рішення у справі «East/WestAllianceLimited» проти України, заява № 19336/04, п. 269). У рішенні Європейського суду з прав людини у справі «Лавентс проти Латвії» від 28 листопада 2002 року зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір. Судом встановлено, що правову допомогу позивачу було надано адвокатом Рижковим І.П. , на підставі договору № 32/2020 про надання правової допомоги від 06.11.2020. (а.с.33-35) Згідно п. 3.2 Договору гонорар складається з суми вартості послуг, тарифи яких узгоджені сторонами та зазначені у додатку 1 до договору. Так, адвокатом надано послугу з написання позову, що включало аналіз письмових доказів, вивчення практики Верховного Суду, формування правової позиції 8 год 5 000,00 грн, що підтверджується актом прийому-передачі наданих послуг від 26.05.2021. (а.с.63) Зазначені кошти сплачені позивачем, що підтверджується квітанцією № 1 від 26.05.2021. Зі змісту норм частин 4, 5 та 6 ст.134 КАС України вбачається, що від учасника справи вимагається надання доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою (саме така позиція викладена в постанові Верховного Суду від 13.12.2018 у справі №816/2096/17). При цьому, суд враховує, що ст. 134 КАС України покладає обов`язок доведення неспівмірності понесених витрат на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами. Відповідач, в апеляційній скарзі просив врахувати, що заявлена сума витрат на правничу професійну допомогу є не співмірною із складністю справи та виконаними адвокатом послугами, часом, витраченим на виконання відповідної послуги та її обсягом, ціною позову та значенням справи для сторони. Зазначає, що справа є незначною складеності, розглянута судом в спрощеному провадженні. Відповідно до ст. 90 КАС України, суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), що міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів). Вирішуючи питання обґрунтованості розміру заявлених позивачем витрат на професійну правничу допомогу і пропорційності їх складності правовому супроводу справи, колегія суддів ураховує вказані заперечення та зазначає, що заявлені позивачем до відшкодування витратив розмірі 5 000 грн. за написання позову по оскарженню податкового повідомлення-рішення в сумі 29 357,82 грн. є співмірними із складністю справи, підтверджені належними доказами. Відповідно до ст. 242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи. Згідно з п. 1 ч. 1 ст. 315 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін. Відповідно до ст. 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Керуючись ст. ст. 308, 311, 316, 322, 325, 326, 329 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ: Апеляційну скаргу Головного управління ДПС у Харківській області - залишити без задоволення. Рішення Харківського окружного адміністративного суду від 27.05.2021 по справі № 520/5065/21 - залишити без змін. Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та не підлягає касаційному оскарженню, крім випадків, передбачених п. 2 ч. 5 ст. 328 КАС України. Головуючий суддя В.Б. Русанова Судді О.А. Спаскін Л.В. Любчич