LLegalAIпошук судової практики
← повернутись до результатів

Постанова Львівський апеляційний суд465/7042/19

від 15.11.2021НЕ ВЕРХОВНИЙ СУД

Справа № 465/7042/19 Головуючий у 1 інстанції: Марків Ю.С. Провадження № 22-ц/811/3013/21 Доповідач в 2-й інстанції: Савуляк Р. В. ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 15 листопада 2021 року колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ Львівського апеляційного суду в складі: головуючого судді: Савуляка Р.В., суддів: Мікуш Ю.Р., Приколоти Т.І. за участі секретаря: Савчук Г.В., без участі сторін, розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Львові цивільну справу за апеляційною скаргою Акціонерного товариства «КредоБанк» на рішення Франківського районного суду міста Львова від 03 червня 2020 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Акціонерного товариства «Кредобанк», третя особа, що не заявляє самостійних вимог - приватний нотаріус Львівського міського нотаріального округу Барбуляк Христина Миколаївна про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню,- ВСТАНОВИЛА: В грудні ОСОБА_1 звернувся із позовом до Акціонерного товариства «Кредобанк» про визнання таким, що не підлягає виконанню виконавчого напису № 2538, виданого 03 вересня 2019 року приватним нотаріусом Львівського міського нотаріального округу Барбуляк Х.М. про зобов`язання звернути стягнення на транспортний засіб Land Rover Discovery, 2017 року випуску, шасі № НОМЕР_1 , об`єм двигуна 1999, колір чорний, д.н.з. НОМЕР_2 , свідоцтво про реєстрацію НОМЕР_3 , що належать ОСОБА_1 на праві власності. В обґрунтування позовних вимог зазначав, що 23 березня 2018 року між ним та АТ «Кредобанк» укладено кредитний договір № 16060/2018. На забезпечення виконання вказаного договору 23 березня 2018 року між ним та відповідачем укладено договір застави, предметом якого є автотранспортний засіб Land Rover Discovery, 2017 року випуску, шасі № НОМЕР_1 , об`єм двигуна 1999, колір чорний, д.н.з. НОМЕР_2 , свідоцтво про реєстрацію НОМЕР_3 , вартістю 1302950 грн. У зв`язку із неналежним виконанням кредитних зобов`язань позивачем, за заявою банківської установи 03 вересня 2019 року приватним нотаріусом Львівського міського нотаріального округу Барбуляк Х.М. вчинено виконавчий напис № 2538 про звернення стягнення на рухоме майно - транспортний засіб Land Rover Discovery, 2017 року випуску. На підставі вказаного виконавчого напису 09 жовтня 2019 року державним виконавцем Дубенського міськрайонного відділу ЖВС Єрмолаєвою Т.С. винесено постанову про відкриття виконавчого провадження ВП № 60259900 про стягнення з позивача 535556,87 грн., а 19 листопада 2019 року про опис та арешт майна (коштів) боржника. Вважає виконавчий напис нотаріуса таким, що не підлягає до виконання, виходячи з наступного. Так як сума заборгованості не було безспірною, приватним нотаріусом порушено вимоги ст. 88 ЗУ «Про нотаріат», зокрема позивач не отримував письмову вимогу від банку про усунення порушень. За відсутності підтвердження ознайомлення ОСОБА_1 з обчисленим банком розрахунком боргу, у нотаріуса не було визначених законодавством підстав для вчинення виконавчого напису. Заборгованість у вказаному виконавчому написі на момент його вчинення була спірною, оскільки обчислена у гривневому еквіваленті за курсом долара США, без урахування тих фактів, що кредит він отримував у національній валюті. Пояснював, що не отримував вимоги від АТ «Кредобанк» про дострокове погашення усієї суми заборгованості за кредитним договором, крім того відповідач, як обтяжувач, не зареєстрував у Державному реєстрі обтяжень рухомого майна відомості про звернення стягнення на предмет обтяження. Фактичний розмір заборгованості, який наявний, відрізняється від розміру заборгованості, зазначений у заяві про вчинення виконавчого напису та виконавчому написі нотаріуса. Оскаржуваним рішенням Франківського районного суду міста Львова від 03 червня 2020 року позов задоволено. Визнано виконавчий напис приватного нотаріуса Львівського міського нотаріального округу Барбуляк Христини Миколаївни від 03 вересня 2019 року, зареєстрований в реєстрі за № 2538 про звернення стягнення на рухоме майно, а саме транспортний засіб Land Rover Discovery, 2017 року випуску, шасі № НОМЕР_4 , об`єм двигуна 1999, колір чорний, д.н.з. НОМЕР_2 , свідоцтво про реєстрацію НОМЕР_3 , який належить на праві власності ОСОБА_1 , за рахунок коштів отриманих від реалізації якого задоволити вимоги АТ «Кредобанку» в загальній сумі 535 556 грн. 87 коп., таким, що не підлягає виконанню (а.с. 131-137). Постановою Львівського апеляційного суду від 01 березня 2021 року апеляційну скаргу Павленка Сергія Валерійовича - представника Акціонерного товариства «КредоБанк» - задоволено. Рішення Франківського районного суду міста Львова від 03 червня 2020 року скасовано. Ухвалено нову постанову, якою відмовлено ОСОБА_1 у задоволенні позовних вимог до Акціонерного товариства «Кредобанк» про визнання таким, що не підлягає виконанню, виконавчого напису № 2538, вчиненого 03 вересня 2019 року приватним нотаріусом Львівського міського нотаріального округу Барбуляк Х.М., про звернення стягнення на транспортний засіб Land Rover Discovery, 2017 року випуску, шасі № НОМЕР_4 , об`єм двигуна 1999, колір чорний, д.н.з. НОМЕР_2 , свідоцтво про реєстрацію НОМЕР_3 , що належать позивачу на праві власності. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь Акціонерного товариства «Кредобанк» 1 152 грн. 60 коп. сплаченого судового збору за подання апеляційної скарги. Постановою Верховного Суду від 04 серпня 2021 року касаційну скаргу ОСОБА_1 задоволено частково. Постанову Львівського апеляційного суду від 01 березня 2021 року скасовано, справу направлено на новий розгляд до суду апеляційної інстанції. Рішення суду оскаржило Акціонерне товариство «Кредобанк». В обґрунтування апеляційної скарги посилається на те, що відповідач надав приватному нотаріусу всі необхідні документи, за якими стягнення заборгованості проводиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів. Вважає, що твердження позивача та висновок суду про те, що АТ «Кредобанк» порушив вимоги законодавства щодо не направлення боржнику повідомлення про порушення зобов`язання та вимоги про погашення заборгованості не відповідає дійсності та наявним матеріалам справи доказам. Зазначає, що нотаріусом виконавчий напис вчинено правомірно, оскільки 20 червня 2019 року в Державному реєстрі обтяжень рухомого майна зареєстровано звернення стягнення. Стверджує, що позивачем не надано жодного доказу і не доведено жодного факту, які б давали суду підстави для визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню. Просить рішення суду скасувати та ухвалити нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог відмовити. В судове засідання сторони не з`явились, хоча належним чином повідомлені про час та місце розгляду справи, що відповідно до ч.2 ст.372 ЦК України не перешкоджає розгляду справи без його участі. Від Дубенського міськрайонного відділу державної виконавчої служби Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції та від АТ «Кредобанк» надійшли клопотання про розгляд справи без участі їх представників. Згідно з ч.2 ст.247 ЦПК України у разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється. Частиною четвертою статті 268 ЦПК України передбачено, що у разі неявки всіх учасників справи у судове засідання, яким завершується розгляд справи, або розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, суд підписує рішення без його проголошення. Згідно ч. 5 статті 268 ЦПК України зазначено, що датою ухвалення рішення є дата його проголошення (незалежно від того, яке рішення проголошено повне чи скорочене). Датою ухвалення рішення, ухваленого за відсутності учасників справи, є дата складення повного судового рішення. Отже, враховуючи наведені вище вимоги процесуального закону, датою ухвалення апеляційним судом судового рішення в даній справі, призначеній до розгляду на 21 жовтня 2021 року, є дата складення повного судового рішення 15 листопада 2021 року. Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду в межах доводів та вимог апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу слід залишити без задоволення з наступних підстав. Відповідно до ст. 375 ЦПК України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Як вірно встановлено судом першої інстанції, 23 березня 2018 року між ОСОБА_1 та АТ «Кредобанк» укладено кредитний договір № 16060/2018, відповідно до якого банк зобов`язується надати у власність позичальникові грошові кошти у розмірі та на умовах, передбачених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит за сплатити проценти за користування ним, комісії та інші платежі, передбачені договором. В рахунок забезпечення виконання зобов`язань за кредитним договором з ОСОБА_1 23 березня 2018 року укладено договір застави автомобіля марки Land Rover Discovery, 2017 року випуску, шасі № НОМЕР_1 , об`єм двигуна 1999, колір чорний, д.н.з. НОМЕР_2 , свідоцтво про реєстрацію НОМЕР_3 , вартістю 1302950 грн. Оскільки зобов`язання за кредитним договором, виконувалось ОСОБА_1 неналежним чином, кредитор звернувся до приватного нотаріуса Львівського міського нотаріального округу Барбуляк Х.М. з заявою про вчинення виконавчого напису на договорі застави. 03 вересня 2019 року приватним нотаріусом Львівського міського нотаріального округу Барбуляк Х.М. вчинено виконавчий напис № 2538 про звернення стягнення на рухоме майно - транспортний засіб Land Rover Discovery, 2017 року випуску, шасі № НОМЕР_1 , об`єм двигуна 1999, колір чорний, д.н.з. НОМЕР_2 , свідоцтво про реєстрацію НОМЕР_3 . За рахунок коштів, отриманих від реалізації зазначеного рухомого майна, пропонує задовольнити вимоги кредитора у розмірі 535556, 87 грн. До відзиву приватний нотаріус Львівського міського нотаріального округу Барбуляк Х.М. долучила надіслані на її адресу від АТ «Кредобанк» лист-звернення від АТ «Кредобанк», договір застави від 23 березня 2018 року, розрахунок заборгованості за договором кредиту 16060/2018 від 23 березня 2018 року, кредитний договір №16060/2018 від 23 березня 2018 року, а також копію досудової вимоги, надіслану АТ «Кредобанк» ОСОБА_1 про виконання зобов`язань за договором, зокрема сплаті заборгованості, яка станом на 20 червня 2019 року становить 538 300, 91 грн., копію опису вкладення у цінний лист, згруповані відправлення Укрпошти Експрес від 21 червня 2019 року з копією квитанції про оплату таких. Порядок вчинення нотаріальних дій нотаріусами та посадовими особами органів місцевого самоврядування встановлюється Законом України «Про нотаріат» та іншими актами законодавства України (частина перша статті 39 цього Закону). Таким актом є, зокрема, Порядок вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затверджений наказом Міністерства юстиції України від 22 лютого 2012 року № 296/5 (далі - Порядок вчинення нотаріальних дій). Вчинення нотаріусом виконавчого напису - це нотаріальна дія (пункт 19 статті 34 Закону України «Про нотаріат»). При цьому нотаріус здійснює свою діяльність у сфері безспірної юрисдикції і не встановлює прав або обов`язків учасників правовідносин, не визнає і не змінює їх, не вирішує по суті питань права. Тому вчинений нотаріусом виконавчий напис не породжує права стягувача на стягнення грошових сум або витребування від боржника майна, а підтверджує, що таке право виникло в стягувача раніше. Мета вчинення виконавчого напису - надання стягувачу можливості в позасудовому порядку реалізувати його право на примусове виконання зобов`язання боржником. При цьому безспірність заборгованості чи іншої відповідальності боржника для нотаріуса підтверджується формальними ознаками - наданими стягувачем документами згідно з Переліком документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 29 червня 1999 року № 1172. Правовому регулюванню процедури вчинення нотаріусами виконавчих написів присвячена глава 14 Закону України «Про нотаріат» та Глава 16 розділу ІІ Порядку вчинення нотаріальних дій. Згідно зі статтею 87 Закону України «Про нотаріат» для стягнення грошових сум або витребування від боржника майна нотаріуси вчиняють виконавчі написи на документах, що встановлюють заборгованість. Перелік документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів, встановлюється Кабінетом Міністрів України. Статтею 88 Закону України «Про нотаріат» визначено умови вчинення виконавчих написів. Відповідно до приписів цієї статті нотаріус вчиняє виконавчі написи, якщо подані документи підтверджують безспірність заборгованості або іншої відповідальності боржника перед стягувачем та за умови, що з дня виникнення права вимоги минуло не більше трьох років, а у відносинах між підприємствами, установами та організаціями не більше одного року. Якщо для вимоги, за якою видається виконавчий напис, законом встановлено інший строк давності, виконавчий напис видається у межах цього строку. Порядок вчинення нотаріальних дій містить такі самі правила та умови вчинення виконавчого напису (пункти 1, 3 глави 16 розділу ІІ цього Порядку). Згідно з підпунктом 1.1 пункту 1 глави 16 розділу ІІ Порядку вчинення нотаріальних дій для стягнення грошових сум або витребування від боржника майна нотаріуси вчиняють виконавчі написи на документах, що встановлюють заборгованість, або на правочинах, що передбачають звернення стягнення на майно на підставі виконавчих написів. Згідно з підпунктом 2.1 пункту 2 Глави 16 розділу ІІ Порядку вчинення нотаріальних дій для вчинення виконавчого напису стягувачем або його уповноваженим представником нотаріусу подається заява, у якій, зокрема, мають бути зазначені: відомості про найменування і місце проживання або місцезнаходження стягувача та боржника; дата і місце народження боржника - фізичної особи, місце його роботи; номери рахунків у банках, кредитних установах, код за ЄДРПОУ для юридичної особи; строк, за який має провадитися стягнення; інформація щодо суми, яка підлягає стягненню, або предметів, що підлягатимуть витребуванню, включаючи пеню, штрафи, проценти тощо. Заява може містити також іншу інформацію, необхідну для вчинення виконавчого напису. У разі якщо нотаріусу необхідно отримати іншу інформацію чи документи, які мають відношення до вчинення виконавчого напису, нотаріус вправі витребувати їх у стягувача (підпункт 2.2 пункту 2 Глави 16 розділу ІІ Порядку вчинення нотаріальних дій). Вчинення виконавчого напису в разі порушення основного зобов`язання та (або) умов іпотечного договору здійснюється нотаріусом після спливу тридцяти днів з моменту надісланих іпотекодержателем повідомлень - письмової вимоги про усунення порушень іпотекодавцю та боржнику, якщо він є відмінним від іпотекодавця. Повідомлення вважається надісланим, якщо є відмітка іпотекодавця на письмовому повідомленні про його отримання або відмітка поштового відділення зв`язку про відправлення повідомлення на вказану в іпотечному договорі адресу (підпункт 2.3 пункту 2 Глави 16 розділу ІІ Порядку вчинення нотаріальних дій). Наведена норма спрямована на фактичне повідомлення іпотекодавця, аби надати йому можливість усунути порушення, і цим запобігти зверненню стягнення на його майно. Тому повідомлення іпотекодавця слід вважати здійсненим належним чином за умови, що він одержав або мав одержати повідомлення, але не одержав його з власної вини. Доказом належного здійснення повідомлення може бути, зокрема, повідомлення про вручення поштового відправлення з описом вкладення. Зазначені висновки відповідають правовій позиції Великої Палати Верховного Суду, викладеній у постановах: від 02 липня 2019 року у справі № 916/3006/17 (провадження № 14-278гс18); від 23 червня 2020 року у справі № 645/1979/15 (провадження № 14-706цс19); аналогічні висновки містяться у постановах Верховного Суду: від 03 червня 2020 року у справі № 363/568/18 (провадження № 61-49018св18), від 03 червня 2020 року у справі №359/8181/18 (провадження № 61-22164св19). Крім того, підпунктами 3.2, 3.5 пункту 3 Глави 16 розділу ІІ Порядку вчинення нотаріальних дій визначено, що безспірність заборгованості підтверджують документи, передбачені Переліком документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 29 червня 1999 року № 1172 (далі - Перелік документів). При вчиненні виконавчого напису нотаріус повинен перевірити, чи подано на обґрунтування стягнення документи, зазначені у вказаному Переліку документів. При цьому Перелік документів не передбачає інших умов вчинення виконавчих написів нотаріусами ніж ті, які зазначені в Законі України «Про нотаріат» та Порядку вчинення нотаріальних дій. Нотаріальна дія або відмова у її вчиненні, нотаріальний акт оскаржуються до суду. Право на оскарження нотаріальної дії або відмови у її вчиненні, нотаріального акта має особа, прав та інтересів якої стосуються такі дії чи акти (стаття 50 Закону України «Про нотаріат»). Вчинення нотаріусом виконавчого напису - це нотаріальна дія, яка полягає в посвідченні права стягувача на стягнення грошових сум або витребування від боржника майна. При цьому нотаріус здійснює свою діяльність у сфері безспірної юрисдикції і не встановлює прав або обов`язків учасників правовідносин, не визнає і не змінює їх, не вирішує по суті питань права. Тому вчинений нотаріусом виконавчий напис не породжує права стягувача на стягнення грошових сум або витребування від боржника майна, а підтверджує, що таке право виникло в стягувача раніше. Мета вчинення виконавчого напису - надання стягувачу можливості в позасудовому порядку реалізувати його право на примусове виконання зобов`язання боржником. Відповідне право стягувача, за захистом якого він звернувся до нотаріуса, повинно існувати на момент звернення. Так само на момент звернення стягувача до нотаріуса із заявою про вчинення виконавчого напису повинна існувати й, крім того, бути безспірною, заборгованість або інша відповідальність боржника перед стягувачем. Безспірність заборгованості чи іншої відповідальності боржника - це обов`язкова умова вчинення нотаріусом виконавчого напису (стаття 88 Закону України «Про нотаріат»). Однак характер правового регулювання цього питання дає підстави для висновку про те, що безспірність заборгованості чи іншої відповідальності боржника для нотаріуса підтверджується формальними ознаками - наданими стягувачем документами згідно з Переліком документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів. Захист прав боржника у процесі вчинення нотаріусом виконавчого напису відбувається у спосіб, передбачений підпунктом 2.3 пункту 2 Глави 16 розділу ІІ Порядку вчинення нотаріальних дій, - шляхом надіслання іпотекодержателем повідомлень - письмової вимоги про усунення порушень іпотекодавцю та боржнику, якщо він є відмінним від іпотекодавця. Натомість нотаріус вирішує питання про вчинення виконавчого напису на підставі документів, наданих лише однією стороною, стягувачем, і не зобов`язаний запитувати та одержувати пояснення боржника з приводу заборгованості для підтвердження чи спростування її безспірності. Таким чином, вчинення нотаріусом виконавчого напису відбувається за фактом подання стягувачем документів, які згідно з відповідним Переліком є підтвердженням безспірності заборгованості або іншої відповідальності боржника перед стягувачем. Однак сам по собі цей факт (подання стягувачем відповідних документів нотаріусу) не свідчить про відсутність спору стосовно заборгованості як такого. З урахуванням приписів статей 15, 16, 18 ЦК України, статей 50, 87, 88 Закону України «Про нотаріат» захист цивільних прав шляхом вчинення нотаріусом виконавчого напису полягає в тому, що нотаріус підтверджує наявне у стягувача право на стягнення грошових сум або витребування від боржника майна. Тобто боржник, який так само має право на захист свого цивільного права, в судовому порядку може оспорювати вчинений нотаріусом виконавчий напис: як з підстав порушення нотаріусом процедури його вчинення, так і з підстав неправомірності вимог стягувача (повністю чи в частині розміру заборгованості або спливу строків давності за вимогами у повному обсязі чи в їх частині), з якими той звернувся до нотаріуса для вчиненням виконавчого напису. Можливість звернення стягнення на предмет застави передбачена як загальним Законом України «Про нотаріат», так і спеціальним Законом України «Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень» від 18 листопада 2003 року № 1255-IV (далі - Закон № 1255-IV). Частинами першою, третьою статті 24 Закону № 1255-IV установлено порядок звернення стягнення на предмет застави. Зокрема, звернення стягнення на предмет забезпечувального обтяження здійснюється на підставі рішення суду, виконавчого напису нотаріуса в порядку, встановленому законом, або в позасудовому порядку згідно із цим Законом. Обтяжувач, який ініціює звернення стягнення на предмет забезпечувального обтяження, зобов`язаний до початку процедури звернення стягнення зареєструвати в Реєстрі відомості про звернення стягнення на предмет застави. Така вимога узгоджується з частиною першою статті 27 Закону № 1255-IV, згідно з якою обтяжувач, який має намір звернути стягнення на предмет забезпечувального обтяження в позасудовому порядку, зобов`язаний надіслати боржнику та іншим обтяжувачам, на користь яких встановлено зареєстроване обтяження, письмове повідомлення про порушення забезпеченого обтяженням зобов`язання. Повідомлення надсилається одночасно з реєстрацією в Реєстрі відомостей про звернення стягнення на предмет забезпечувального обтяження. Тобто законодавець визначив, що для звернення стягнення на предмет застави необхідно письмово повідомити боржника та зареєструвати в Реєстрі відомості про звернення стягнення на предмет забезпечувального обтяження. Вказані вимоги закону є імперативними. У статті 27 Закону № 1255-IV передбачені вимоги до повідомлення про порушення забезпеченого обтяженням зобов`язання. Це повідомлення повинне містити таку інформацію: 1) зміст порушення, вчиненого боржником; 2) загальний розмір не виконаної боржником забезпеченої обтяженням вимоги; 3) опис предмета забезпечувального обтяження; 4) посилання на право іншого обтяжувача, на користь якого встановлено зареєстроване обтяження, виконати порушене зобов`язання боржника до моменту реалізації предмета обтяження або до переходу права власності на нього обтяжувачу; 5) визначення позасудового способу звернення стягнення на предмет забезпечувального обтяження, який має намір застосувати обтяжувач; 6) вимогу до боржника виконати порушене зобов`язання або передати предмет забезпечувального обтяження у володіння обтяжувачу протягом 30 днів з моменту реєстрації в Реєстрі відомостей про звернення стягнення на предмет забезпечувального обтяження. Згідно зі статтею 28 Закону № 1255-IV якщо протягом 30 днів з моменту реєстрації в Реєстрі відомостей про звернення стягнення на предмет забезпечувального обтяження зобов`язання боржника, виконання якого забезпечене обтяженням, залишається невиконаним і в разі якщо предмет забезпечувального обтяження знаходиться у володінні боржника, останній зобов`язаний на вимогу обтяжувача негайно передати предмет обтяження у володіння обтяжувача. До закінчення процедури звернення стягнення обтяжувач зобов`язаний вживати заходи щодо збереження відповідного рухомого майна згідно з вимогами, встановленими статтею 8 цього Закону. Закон № 1255-IV пов`язує подальші дії стягувача не лише з виконанням чи невиконанням боржником вимоги усунути порушення зобов`язання або передати предмет забезпечувального обтяження у володіння обтяжувачу, але й установлює відповідний строк для такого виконання - протягом 30 днів, та пов`язує початок спливу цього строку з моментом реєстрації в Реєстрі відомостей про звернення стягнення на предмет забезпечувального обтяження, а отже, і подальших дій зі звернення стягнення на предмет застави. Отже, ухилення від надіслання боржнику повідомлення про порушення забезпеченого обтяженням зобов`язання, реєстрації в Реєстрі відомостей про звернення стягнення на предмет забезпечувального обтяження, а також недотримання 30-денного строку з моменту реєстрації в Реєстрі відомостей про звернення стягнення на предмет забезпечувального обтяження вважаються порушеннями, які унеможливлюють вчинення нотаріусом виконавчого напису про звернення стягнення на предмет застави. Факт недотримання стягувачем положень частини третьої статті 24 та частини першої статті 27 Закону № 1255-IV і нездійснення ним до вчинення виконавчого напису реєстрації у Реєстрі відомостей про звернення стягнення на предмет обтяження є достатньою правовою підставою для визнання за рішенням суду виконавчого напису нотаріуса таким, що не підлягає виконанню. Ухвалюючи рішення про задоволення позовних вимог та визнаючи виконавчий напис нотаріуса таким, що не підлягає виконанню, суд першої інстанції виходив із того, що стягувачем порушено процедуру звернення стягнення на заставлене майно на підставі виконавчого напису, зокрема надана ним копія досудової вимоги про усунення порушення виконання зобов`язання не посвідчена належним чином, а тому не є доказом на підтвердження виконання вимог, передбачених статтею 27 Закону № 1255-IV, а також банк не надав доказів реєстрації в Державному реєстрі обтяжень рухомого майна відомостей про звернення стягнення на спірний автомобіль. Акціонерним товариством «КредоБанк» в обґрунтування доводів та вимог апеляційної скарги долучено до неї Витяг № 60362017 про реєстрацію в Державному реєстрі обтяжень рухомого майна змін, згідно з яким 20 червня 2019 року реєстратором Львівської філії Державного підприємства «Національні інформаційні системи» Сліпець О. Я. в Державному реєстрі обтяжень рухомого майна на підставі договору застави від 23 березня 2018 року було зареєстровано зміну обтяження, а саме: зареєстровано звернення стягнення. Тобто звернення стягнення в Державному реєстрі обтяжень рухомого майна було зареєстровано 20 червня 2019 року, відповідно, 30 днів сплинуло 20 липня 2019 року. В цей період позивачем ОСОБА_1 зобов`язання перед банком виконано не було, заборгованість погашеною не була і предмет обтяження (спірний автомобіль) переданий банку не був. Доводів про це в позовній заяві не наведено і матеріали справи таких не містять, а тому 03 вересня 2019 року нотаріус вправі був вчинити виконавчий напис про звернення стягнення на спірний автомобіль. Однак вищезазначене не спростовує висновки суду першої інстанції про порушення стягувачем порядку надіслання боржнику повідомлення про порушення забезпеченого обтяженням зобов`язання з огляду на те, що недотримання такого порядку є достатньою правовою підставою для визнання за рішенням суду виконавчого напису нотаріуса таким, що не підлягає виконанню. На вищезазначені обставини звернув увагу Верховний Суд у своїй постанові від 04 серпня 2021 року, переглядаючи постанову Львівського апеляційного суду від 01 березня 2021 року у цій справі. Відтак, встановивши порушення процедури звернення стягнення на заставлене майно на підставі виконавчого напису нотаріуса, суд дійшов обґрунтованого висновку про задоволення позовних вимог. Інші доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують, а тому підстав для її задоволення немає. Європейський суд з прав людини вказав, що пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (Проніна проти України, № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року). Також, відповідно до практики ЄСПЛ, зокрема у справі «Гарсіа Руіз проти Іспанії (Garcia Ruiz v. Spain) від 21.01.1999 року (заява 30544/96), п. 26: «…при відхиленні скарги апеляційний суд може в принципі просто схвалити обґрунтування рішення суду нижчого суду…». Зважаючи на вказане колегія суддів вважає за можливе в цілому схвалити мотиви суду першої інстанції щодо розгляду усіх позовних вимог, викладені в оскаржуваному рішенні, вважаючи такі належними та відповідними до встановлених обставин, що мають значення та вимог закону, без додаткового дублювання. Судом правильно встановлено фактичні обставини справи, вірно застосовано матеріальний закон та дотримано процедуру розгляду справи, встановлену ЦПК України, ухвалено справедливе рішення, тому підстав для його зміни чи скасування колегія суддів не вбачає. Ураховуючи наведене, колегія суддів вважає за необхідне апеляційну скаргу залишити без задоволення, а судове рішення без змін. Керуючись ст. 367, ст. 368, п. 1 ч. 1 ст. 374, ст. 375, ст. 381, ст. 382, ст. 384 ЦПК України, колегія суддів, - ПОСТАНОВИЛА: Апеляційну скаргу Акціонерного товариства «КредоБанк» залишити без задоволення. Рішення Франківського районного суду міста Львова від 03 червня 2020 року залишити без змін. Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її прийняття, але може бути оскарженою у касаційному порядку шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції протягом тридцяти днів з дня складення повної постанови. Повний текст постанови складено 15 листопада 2021 року. Головуючий: Савуляк Р.В. Судді: Мікуш Ю.Р. Приколота Т.І.

релевантний фрагмент
Посилання у тексті:
· понад 3 посилання поспіль згортаються у «+N»