Постанова 4811 № 461/10087/20

Справа № 461/10087/20 Головуючий у 1 інстанції: Волоско І.Р. Провадження № 22-ц/811/1498/21 Доповідач в 2-й інстанції: Ванівський О. М. Категорія:39 ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 11 листопада 2021 року Львівський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: головуючого судді: Ванівського О.М., суддів: Цяцяка Р.П., Шеремети Н.О., розглянувши в порядку письмового провадження цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Галицького районного суду м. Львова від 30 грудня 2020 року у справі за позовом Акціонерного товариства «Ідея Банк» до ОСОБА_1 про стягнення боргу, - ВСТАНОВИВ: В грудні 2020 року АТ «Ідея Банк» звернулось до суду з вимогами про стягнення з ОСОБА_1 заборгованості за кредитним договором в розмірі 74183,22 грн. В обґрунтування поданого позову покликалися на те, що 30.11.2018 року між АТ «Ідея Банк» та ОСОБА_1 було укладено кредитний договір №Z06.00116.004591365. Згідно кредитного договору позивач надав відповідачу кредит у розмірі 60000 грн. зі сплатою 21,99% річних, з поверненням, сплатою кредиту та інших платежів, у тому числі процентів у терміни, передбачені встановленим кредитним договором графіком щомісячних платежів. В позові зазначено, що позивач повністю виконав свої зобов`язання згідно умов кредитного договору, що підтверджується видатковими касовими (меморіальними) ордерами. Однак, відповідач не виконує свої зобов`язання, передбачені договором кредиту, внаслідок чого станом на 26.10.2020 року утворилась заборгованість в розмірі 74183,22 грн. Вказана заборгованість відповідача підтверджується випискою по особовому рахунку та довідкою-розрахунком заборгованості. Рішенням Галицького районного суду м. Львова від 30 грудня 2020 року позов задоволено повністю. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь Акціонерного товариства «Ідея Банк» заборгованість за кредитним договором в сумі 74183,22 грн. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь Акціонерного товариства «Ідея Банк» 2 102 грн. судового збору. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь Акціонерного товариства «Ідея Банк» 2 100 грн. витрат на професійну правничу допомогу. Рішення суду оскаржив ОСОБА_1 . Вважає рішення суду незаконним, необґрунтованим та таким, що ухвалене з порушенням норм матеріального і процесуального права, а висновки суду такими, що не відповідають дійсним обставинам справи. Зазначає, що суд першої інстанції не повідомив його про відкриття провадження у справі, не направив копію позовної заяви з додатками, у зв`язку з чим було прийнято незаконне рішення. Також звертає увагу на те, що оскільки йому було встановлено щомісячну плату за послуги банку, які за законом повинні надаватися безоплатно, то положення пунктів 1.11 та 6 кредитного договору №Z06.00116.004591365 від 30.11.2018 року, укладеного між ОСОБА_1 та АТ «Ідея Банк», щодо обов`язку позичальником сплачувати плату за обслуговування кредиту щомісячно в терміни та у розмірах, визначених графіком щомісячних платежів за кредитним договором є нікчемними. Вважає, що немає жодного простроченого платежу перед позивачем. Із врахуванням наведеного просить скасувати рішення суду та постанови нове рішення, яким в задоволенні позову відмовити. 02 серпня 2021 року від АТ «Ідея Банк» надійшов відзив на апеляційну скаргу в якому останній просить рішення суду залишити без змін, а апеляційну скаргу без задоволення. Згідно ч. 1 ст. 368 ЦПК України справа розглядається судом апеляційної інстанції за правилами, встановленими для розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження, з особливостями, встановленими цією главою. Відповідно до ч.1 ст. 369 ЦПК України апеляційні скарги на рішення суду у справах з ціною позову менше ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи. Відповідно до ч. 13 статті 7 ЦПК України розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться. Крім того, практика Європейського суду з прав людини з питань гарантій публічного характеру провадження у судових органах в контексті пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, свідчить про те, що публічний розгляд справи може бути виправданим не у кожному випадку (рішення від 08 грудня 1983 року у справі "Axen v. Germany", заява №8273/78, рішення від 25 квітня 2002 року "VarelaAssalinocontrelePortugal", заява № 64336/01). Так, у випадках, коли мають бути вирішені тільки питання права, то розгляд письмових заяв, на думку ЄСПЛ, є доцільнішим, ніж усні слухання, і розгляд справи на основі письмових доказів є достатнім. В одній із зазначених справ заявник не надав переконливих доказів на користь того, що для забезпечення справедливого судового розгляду після обміну письмовими заявами необхідно було провести також усні слухання. Зрештою, у певних випадках влада має право брати до уваги міркування ефективності й економії. Зокрема, коли фактичні обставини не є предметом спору, а питання права не становлять особливої складності, та обставина, що відкритий розгляд не проводився, не є порушенням вимоги пункту 1 статті 6 Конвенції про проведення публічного розгляду справи. Суд апеляційної інстанції створив учасникам процесу належні умови для ознайомлення з рухом справи шляхом надсилання процесуальних документів та апеляційної скарги, а також надав сторонам строк для подачі відзиву. Крім того, кожен з учасників справи має право безпосередньо знайомитися з її матеріалами, зокрема з аргументами іншої сторони, та реагувати на ці аргументи відповідно до вимог ЦПК України. Враховуючи вищезазначене, розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи. Згідно з ч.2 ст.247 ЦПК України у разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється. Відповідно до частин 4,5 ст.268 ЦПК України у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, суд підписує рішення без його проголошення. Датою ухвалення рішення, ухваленого за відсутності учасників справи, є дата складення повного судового рішення. Перевіривши матеріали справи та законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційну скаргу слід задовольнити частково виходячи із наступного. Відповідно до ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, яка є частиною національного законодавства, кожна людина при визначенні її громадянських прав і обов`язків має право на справедливий судовий розгляд. В силу положень ч. 1 ст. 5 ЦПК України, здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законами України. Згідно п. п. 1-5 ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні. Колегія суддів вважає, що рішення суду першої інстанції не в повній мірі відповідає зазначеним вимогам. Відповідно до ст. 264 ЦПК України під час ухвалення рішення суд вирішує такі питання: 1) чи мали місце обставини (факти), якими обґрунтовувалися вимоги та заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; 2) чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; 3) які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин; 4) яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин. Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції прийшов до висновку, що позов є підставним, оскільки встановлено, що дійсно у ОСОБА_1 наявна заборгованість по кредитному договору. Відповідач не представив суду жодних доказів на спростування вимог позивача. Колегія суддів не в повній мірі погоджується з висновком суду першої інстанції. Судом встановлено, що 30 листопада 2018 року між АТ «Ідея Банк» та ОСОБА_1 було укладено кредитний договір №Z06.00116.004591365. Згідно кредитного договору позивач надав відповідачу кредит у розмірі 60000 грн. зі сплатою 21,99% річних, з поверненням, сплатою кредиту та інших платежів, у тому числі процентів у терміни, передбачені встановленим кредитним договором графіком щомісячних платежів. Позивач повністю виконав свої зобов`язання згідно кредитного договору, що підтверджується меморіальним ордером. Відповідач умов договору у встановлений договором термін не виконав тому, згідно розрахунку заборгованості, станом на час розгляду справи, загальна сума заборгованості за кредитом становить 74 183, 22 грн. та складається з основного боргу 47196,49 грн., простроченого боргу 5157,71 грн., прострочених процентів - 3661,95 грн., строкових процентів 753,05 грн., нарахованої плати за обслуговування кредиту 1602,9 грн., простроченої плати за обслуговування кредиту 15776,1 грн., пені за несвоєчасне погашення платежів 35,02 грн. Як вбачається з матеріалів справи, позивач 07 вересня 2020 року направляв відповідачу вимогу про усунення порушення кредитних зобов`язань, однак останній належним чином не відреагував та зобов`язань за вищезгаданим договором кредиту не виконав. Пунктом 1.2 кредитного договору передбачено, що Банк надає кредит у день підписання даного договору строком на 48 місяців. Згідно з п.п.1.3, 1.4 договору, за користування кредитом позичальник сплачує річну змінювану процентну ставку в розмірі, що визначається як змінна частина ставки, збільшена на 12.49% (маржу банку). Станом на день укладення договору змінна частина ставки, визначена за рішенням правління банку, становить 9,5%, що разом з маржею банку складає змінювану процентну ставку в розмірі 21,99%. Згідно з п.1.11 кредитного договору, за обслуговування кредиту банком позичальник сплачує плату за обслуговування кредитної заборгованості щомісячно в терміни та у розмірах, визначених згідно Графіку щомісячних платежів за кредитним договором. Пунктом 2.1 кредитного договору передбачено, що позичальник повертає кредит разом з процентами та платою за обслуговування кредитної заборгованості в 48 щомісячних внесках включно до 2 дня/числа кожного місяця, згідно Графіку щомісячних платежів, на транзитний рахунок № НОМЕР_1 в Банку, з якого проводиться погашення заборгованості за договором у визначеній договором черговості. Право Банку нараховувати пеню за невиконання чи неналежне виконання позичальником своїх зобов`язань за договором передбачене п.3.3.1 кредитного договору. Пунктом 4.2.3 кредитного договору передбачено, що Банк має право вимагати дострокового повернення кредиту, сплати процентів, плати за обслуговування кредитної заборгованості, відшкодування збитків, а позичальник зобов`язаний на вимогу Банку достроково виконати свої грошові зобов`язання, зокрема, у випадку, якщо позичальник порушив терміни сплати щомісячних платежів більш ніж на 1 (один) календарний місяць. У пункті 5.5 кредитного договору зазначено, що сторони домовились, що строк позовної давності за цим договором, в тому числі для стягнення неустойки (штрафу, пені), встановлюється сторонами тривалістю у 3 (три) роки. Отримавши кредит, відповідач здійснював часткове повернення кредитних коштів та сплачував проценти за користування кредитом і вносив плату за обслуговування кредиту, однак, з порушенням Графіку щомісячних платежів за кредитним договором, а тому у нього виникла заборгованість перед позивачем. Відповідно до статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти (частина перша статті 1048 цього Кодексу). Договір є обов`язковим для виконання сторонами (стаття 629 ЦК України). Відповідно до статті 509 ЦК України зобов`язання це правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. У разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: зміна умов зобов`язання; сплата неустойки; відшкодування збитків та моральної шкоди (стаття 611 ЦК України). Згідно зі статтями 526, 530, 610, частиною першою статті 612 ЦК України зобов`язання повинне виконуватись належним чином у встановлений термін відповідно до умов договору та вимог чинного законодавства. Порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання). Якщо в зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню в цей строк (термін). Одним з видів порушення зобов`язання є прострочення невиконання зобов`язання в обумовлений сторонами строк. Згідно з частиною першою статті 1048 ЦК України, норма якої застосовується й до кредитних правовідносин, позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики. Отже, припис абзацу 2 частини першої статті 1048 ЦК України про щомісячну виплату процентів до дня повернення позики у разі відсутності іншої домовленості сторін може бути застосований лише у межах погодженого сторонами строку кредитування. Враховуючи викладені вище норми матеріального права, Велика Палата Верховного Суду у своїй постанові від 28.03.2018 року (справа №444/9519/12, провадження №14-10цс18), дійшла висновку про те, що право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за кредитом припиняється після спливу визначеного договором строку кредитування чи у разі пред`явлення до позичальника вимоги згідно з частиною другою статті 1050 ЦК України про дострокове повернення кредиту та нарахованих на день пред`явлення такої вимоги процентів за користування кредитом. Після цього, кредитодавець має право лише на стягнення з боржника інфляційних втрат (якщо кредит було надано в національній валюті в гривнях) та трьох процентів річних за весь час прострочення виконання грошового зобов`язання, відповідно до статті 625 ЦК України. Враховуючи, що 07 вересня 2020 року позивач надіслав відповідачу вимогу про дострокове повернення коштів за договором, чим змінив строк виконання зобов`язання, нарахування позивачем заборгованості за договором після зміни строку виконання зобов`язання, колегія суддів вважає безпідставним. Отже, з огляду на наведені вище норми матеріального права й правову позицію Великої Палати Верховного Суду, позивач, починаючи з 07.09.2020 року, не мав права нараховувати відповідачу проценти за користування кредитними коштами та пеню за прострочення виконання зобов`язань за кредитним договором, а також інші щомісячні платежі, передбачені цим договором. Окрім цього, в розмір заборгованості, заявленої у позові, позивачем було вкладено нараховану плату за обслуговування кредиту в сумі 1602,9 грн. та прострочену плату за обслуговування кредиту в сумі 15776,1 грн. Згідно із частинами першою та другою статті 12 Закону України «Про споживче кредитування» (тут і далі у редакції, чинній на час укладення кредитного договору) у договорі про споживчий кредит зазначаються: 1) найменування та місцезнаходження кредитодавця та кредитного посередника (за наявності), прізвище, ім`я, по батькові та місце проживання споживача (позичальника); 2) тип кредиту (кредит, кредитна лінія, кредитування рахунку тощо), мета отримання кредиту; 3) загальний розмір наданого кредиту;4) порядок та умови надання кредиту; 5) строк, на який надається кредит; 6) необхідність укладення договорів щодо додаткових чи супутніх послуг третіх осіб, пов`язаних з отриманням, обслуговуванням та поверненням кредиту (за наявності); 7) види забезпечення наданого кредиту (якщо кредит надається за умови отримання забезпечення); 8) процентна ставка за кредитом, її тип (фіксована чи змінювана), порядок її обчислення, у тому числі порядок зміни, та сплати процентів; 9) реальна річна процентна ставка та загальна вартість кредиту для споживача на дату укладення договору про споживчий кредит. Усі припущення, використані для обчислення такої ставки, повинні бути зазначені; 10) порядок повернення кредиту та сплати процентів за користування споживчим кредитом, включно із кількістю платежів, їх розміром та періодичністю внесення, у вигляді графіка платежів (у разі кредитування у вигляді кредитування рахунку, кредитної лінії графік платежів може не надаватися); 11) інформація про наслідки прострочення виконання зобов`язань зі сплати платежів, у тому числі розмір неустойки, процентної ставки, інших платежів, які застосовуються чи стягуються при невиконанні зобов`язання за договором про споживчий кредит; 12) порядок та умови відмови від надання та одержання кредиту; 13) порядок дострокового повернення кредиту; 14) відповідальність сторін за порушення умов договору. У договорі про споживчий кредит можуть бути також зазначені інші умови, визначені законом та за домовленістю сторін. Відповідно до частин першої та другої статті 11 Закону України «Про споживче кредитування» після укладення договору про споживчий кредит кредитодавець на вимогу споживача, але не частіше одного разу на місяць, у порядку та на умовах, передбачених договором про споживчий кредит, безоплатно повідомляє йому інформацію про поточний розмір його заборгованості, розмір суми кредиту, повернутої кредитодавцю, надає виписку з рахунку/рахунків (за їх наявності) щодо погашення заборгованості, зокрема інформацію про платежі за цим договором, які сплачені, які належить сплатити, дати сплати або періоди у часі та умови сплати таких сум (за можливості зазначення таких умов у виписці), а також іншу інформацію, надання якої передбачено цим Законом, іншими актами законодавства, а також договором про споживчий кредит. У разі якщо розмір майбутніх платежів і строки їх сплати не можуть бути встановлені у договорі про споживчий кредит (кредитування у вигляді кредитування рахунку, кредитної лінії тощо), споживачу також у строк, визначений цим договором, надається виписка з рахунку/рахунків (за їх наявності), у якій зазначаються: стан рахунку на певну дату, оборот коштів на рахунку за період часу, за який зроблена виписка з рахунку (з описом проведених операцій), баланс рахунку на початок періоду, за який зроблена виписка, баланс рахунку на кінець періоду, за який зроблена виписка, дати і суми здійснення операцій за рахунком споживача, застосована до проведених споживачем операцій процентна ставка, будь-які інші платежі, застосовані до проведених споживачем операцій за рахунком, та/або будь-яка інша інформація, передбачена договором про споживчий кредит. Згідно з пунктом 1.11 кредитного договору від 30.11.2018 року позичальнику було встановлено комісію за обслуговування кредитної заборгованості, що включає в себе: - надання інформації по рахункам позичальника з використанням телефонних каналів зв`язку, а саме зі стаціонарних телефонів по Україні, в контакт-центрі, шляхом направлення CMC- повідомлень щодо суми платежу за цим договором, щодо зарахування платежу в погашення заборгованості за кредитом тощо; - надання інформації по рахунку позичальника із використанням засобів електронного зв`язку шляхом направлення інформації про стан рахунку на адресу електронної пошти позичальника; - опрацювання запитів позичальника, що направлені банку позичальником із використанням різних каналів зв`язку тощо. Позичальник сплачує плату за обслуговування кредитної заборгованості, щомісячно в терміни та в розмірах, визначених згідно графіку щомісячних платежів за кредитним договором ( надалі - «графік щомісячних платежів»). Тобто, пунктом 1.11 кредитного договору позичальнику фактично було встановлено плату за надання інформації щодо його кредиту, безоплатність надання якої прямо встановлена частиною першою статті 11 Закону України «Про споживче кредитування». Відповідно до положень частин першої-п`ятої статті 18 Закону України «Про захист прав споживачів» (у редакції, чинній на час укладення кредитного договору) продавець (виконавець, виробник) не повинен включати у договори із споживачем умови, які є несправедливими. Умови договору є несправедливими, якщо всупереч принципу добросовісності його наслідком є істотний дисбаланс договірних прав та обов`язків на шкоду споживача. Частиною третьою цієї статті визначено перелік несправедливих умов договору. Вказаний перелік несправедливих умов у договорах із споживачами не є вичерпним. Якщо положення договору визнано несправедливим, включаючи ціну договору, таке положення може бути змінено або визнано недійсним. Наведене узгоджується з правовою позицією, висловленою Верховним Судом в постанові від 01 квітня 2020 року у справі № 583/3343/19, провадження № 61-22778св19. Посилання позивача в заяві від 02 серпня 2021 року щодо застосування до спірних правовідносин висновків Верховного Суду викладених в постанові від 13 травня 2021 року у справі №461/1763/20 колегія суддів вважає необґрунтованим, оскільки в справі яку переглядав Верховний Суд стороні була встановлена плата за обслуговування кредиту, що включала інші послуги банку, які не підпадали під положення ст. 11 ЗУ «Про споживче кредитування. З огляду на зазначене, колегія суддів вважає, що позовні вимоги в частині нарахування плати за обслуговування кредиту в сумі 1602,9 грн. та прострочену плату за обслуговування кредиту в сумі 15776,1 грн. до задоволення не підлягають. З наведених мотивів, з ОСОБА_1 в користь АТ «Ідея Банк» підлягає до стягнення заборгованість за Договором кредиту № Z06.00116.004591365 від 30.11.2018 року, що становить 55 229, 76 грн., з яких основний борг 47196, 49 грн., прострочений борг 5157, 71 грн., та відсотків за Договором кредиту станом на день пред`явлення вимоги, що становить 2875,56 грн., з яких строкові проценти 156,7 грн., прострочені проценти 2718, 86 грн. Відповідно до ст. 129 Конституції України основними засадами судочинства є рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом, змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості, а відповідно до ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод таке конституційне право повинно бути забезпечене судовими процедурами, які повинні бути справедливими. Обґрунтування наявності обставин повинні здійснюватися за допомогою належних, допустимих і достовірних доказів, а не припущень, що й буде відповідати встановленому статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04 листопада 1950 року принципу справедливості розгляду справи судом. Європейський суд з прав людини вказав, що пункт 1статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (Проніна проти України, № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року). З огляду на вищезазначене, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга підлягає до часткового задоволення, а рішення суду першої інстанції скасуванню з постановленням нового судового рішення про часткове задоволення позову. Згідно ч. 1 ст. 376 ЦПК України підставами для скасування судового рішення повністю та ухвалення нового рішення є:1) неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи; 2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; 3) невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; 4) порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права. Відповідно до ч.1,2 ст.141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються: 1) у разі задоволення позову - на відповідача; 2) у разі відмови в позові - на позивача; 3) у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Згідно п.13 ст. 142 ЦПК України якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат. Оскільки апеляційну скаргу ОСОБА_1 задоволено частково та вирішено стягнути 55 229, 76 грн. що становить 74% від 74183, 22 грн. суми заявлених вимог, а відтак з ОСОБА_1 в користь АТ «Ідея Банк» підлягає до стягнення 1555 грн. 48 коп. за подання позовної заяви, та з АТ «Ідея Банк» в користь ОСОБА_1 слід стягнути 819 грн. 78 коп. за подання апеляційної скарги. Керуючись ч. 5 ст. 268, ст.ст. 367, 368, ст. 374, ст.ст. 376, 381, 382, 384 ЦПК України, суд, П О С Т А Н О В И В : Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково. Рішення Галицького районного суду міста Львова від 30 грудня 2020 року - скасувати. Постановити нове судове рішення, яким позов Акціонерного товариства «Ідея Банк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості задовольнити частково. Стягнути з ОСОБА_1 в користь АТ «Ідея Банк» заборгованість за кредитним договором в розмірі 55 229 грн 76 коп. Стягнути з ОСОБА_1 в користь АТ «Ідея Банк» 1555 грн. 48 коп. судового збору за подання позовної заяви. Стягнути з АТ «Ідея Банк» в користь ОСОБА_1 819 грн. 78 коп. судового збору за подання апеляційної скарги. Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її прийняття, але може бути оскарженою у касаційному порядку шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції протягом тридцяти днів з дня складення повної постанови. Повний текст постанови складено 11 листопада 2021 року. Головуючий : Ванівський О.М. Судді: Цяцяк Р.П. Шеремета Н.О.