LLegalAIпошук судової практики
← повернутись до результатів

Постанова 4851520/12645/21

від 02.11.2021 ·
Резолютивна:Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення. Ухвалу Харківського окружного адміністративного суду від 02.08.2021 року у справі № 520/12645/21 залишити без змін.

ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 02 листопада 2021 р. Справа № 520/12645/21 Другий апеляційний адміністративний суд у складі колегії: головуючого судді: Мінаєвої О.М. суддів: Макаренко Я.М. , Калиновського В.А. за участю секретаря судового засідання Лисенко К.В. розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Другого апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Харківського окружного адміністративного суду від 02.08.2021 року, головуючий суддя І інстанції: Бадюков Ю.В., м. Харків, повний текст складено 02.08.21 року у справі № 520/12645/21 за позовом ОСОБА_1 до Управління соціального захисту населення Ізюмської міської ради про визнання дій та бездіяльності протиправними,зобов`язання вичнити певні дії, ВСТАНОВИВ: 10.07.2021 року позивач, ОСОБА_1 , звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з позовом, в якому просив суд: - визнати протиправними дії та бездіяльність Управління соціального захисту населення Ізюмської міської ради Харківської області у наданні належного роз`яснення та нарахованих сум допомоги до 5 травня, а також у нарахуванні та виплаті належної до видачі як інваліду війни 2 групи щорічної допомоги до 5 травня за 2020 та 2021р. передбаченої частиною 5 статті 13 прямої дії Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" та рішення Конституційного Суду України від 27 лютого 2020 року № 3-р/2020, справа №1-247/2018(3393/18), виходячи з кратного розміру мінімальної пенсії за віком з розрахунку 8-ми мінімальних пенсій за віком у розмірі 13696 (1712х8) грн. і 14152 (1769х8) грн. за 2020 та 2021 рік відповідно, та у нарахуванні і виплаті щорічної допомоги до 5 травня за 2020 та 2021 рік у зменшеному розмірі на підставі підзаконного акту - постанови Кабінету Міністрів України; - зобов`язати Управління соціального захисту населення Ізюмської міської ради Харківської області нарахування та виплати належної до видачі як інваліду війни 2 групи щорічної допомоги до 5 травня за 2020 р. та 2021 р. передбаченої частиною 5 статті 13 Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" та рішення Конституційного Суду України від 27 лютого 2020 року № 3-р/2020, справа №1-247/2018 (3393/18), виходячи з кратного розміру мінімальної пенсії за віком з розрахунку 8-ми мінімальних пенсій за віком у розмірі 13696 (1712х8) грн. та 14152 (1769х8) грн. за 2020 р. та 2021 р. відповідно; - стягнути з Управління соціального захисту населення Ізюмської міської ради Харківської області 13696 (1712х8) грн. і 14152 (1769х8) грн. матеріальної шкоди та 20157 грн. і 10614 (1769х6) грн. завданої моральної шкоди за 2020 та 2021 рік відповідно; - зобов`язати суб`єкта владних повноважень подати у встановлений судом строк звіт про виконання судового рішення; - допустити негайне виконання рішення суду. Ухвалою Харківського окружного адміністративного суду від 19.07.2021 р. у справі № 520/12645/21 позовну заяву ОСОБА_1 залишено без руху. Надано позивачу термін - десять календарних днів з дня отримання копії цієї ухвали, для усунення недоліків позовної заяви, шляхом подання до суду заяви про поновлення строку звернення до суду із зазначенням інших підстав для поновлення строку та доказів на їх обґрунтування. Роз`яснено позивачу, що у випадку не усунення зазначених недоліків у встановлений строк, позовна заява вважатиметься неподаною і буде йому повернута. 30.07.2021 року позивачем надано заяву про поновлення строку звернення до суду, в якій зазначено, що з інтернет сайту йому стало відомо, що постановою Великої Палати Верховного Суду у справі № 440/2722/20 від 13 січня 2021 року, апеляційним розглядом залишено без змін рішення Касаційного адміністративного суду від 29 вересня 2020 року, яким визнано протиправною бездіяльність органу соціального захисту та зобов`язав його нарахувати й виплатити грошову допомогу, та зазначив, що особа, яка має статус особи з інвалідністю війни і право на пільги, передбачені ст. 13 Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту", має право на нарахування і виплату разової грошової допомоги до 5 травня у розмірі, передбаченому ст. 13 Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту". З заявою про відновлення порушеного права, а саме про нарахування і виплати до 5 травня за 2020 та 2021 року щорічної допомоги до 5 травня відповідно норми Закону звернувся, коли стало відомо у 20 числах червня 2021 року з інтернет сайту про рішення Верховного Суду та рішення Конституційного Суду. Тому і звернувся до відповідача з заявою про відновлення порушеного права. Без повідомлень чи/або роз`яснень відповідача, не мав і не міг знати чи усвідомлювати про порушені права. Вказує, що позивач є особою похилого віку, внаслідок участі у ліквідації аварії на Чорнобильській АЕС втратив здоров`я, обмежений у спілкуванні, виявляє довіру державним органам, у даному випадку управлінню, яке зобов`язано діяти в межах Закону (виконувати вимоги Закону) надавати роз`яснення особам, що знаходяться на обліку. Зазначає, що введений Кабінетом Міністрів України карантин з метою запобігання хвороби Ковід-19, протягом 2020 р. неодноразово постановою Кабінету Міністрів України продовжувався, вводилися обмеження. Так, дію карантину, встановленого постановою Кабінету Міністрів України від 11.03.2020 №211, продовжено на всій території України постановами №392 від 20.05.2020 р. до 22 червня 2020 року; №500 від 17.06.2020 р. до 31 липня 2020 р.; №641 від 22.07.20 р. до 31 серпня 2020; №1236 від 09.12.2020 р. до 28 лютого 2021 р., №104 від 17.02.2021 р. до 30.04.2021 р.; №611 від 17.06.2021 р. до 31.08.2021 р. Вказане ускладнювало звичайні умови життєдіяльності. За вказаних обставин позивач дотримувався вимог щодо самоізоляції та заходів безпеки і обмежував умови проживання. Ухвалою Харківського окружного адміністративного суду від 02.08.2021 року у справі № 520/12645/21 визнано неповажними причини пропуску строку звернення до суду, вказані у заяві позивача від 29.07.2021. Позовну заяву ОСОБА_1 до Управління соціального захисту населення Ізюмської міської ради про визнання дій та бездіяльності протиправними та зобов`язання вчинити певні дії повернуто позивачу. На зазначену ухвалу суду позивачем подано апеляційну скаргу. Свою незгоду з ухвалою суду мотивує тим, що ухвала суд першої інстанції є протиправною та підлягає скасуванню. Просить суд апеляційної інстанції скасувати ухвалу Харківського окружного адміністративного суду від 02.08.2021 року у справі № 520/12645/21 та направити справу для продовження розгляду до суду першої інстанції. В обґрунтування вимог апеляційної скарги зазначає, що позивач не пропустив строк звернення суду із даним позовом, оскільки у травні 2020 р. та 2021 р. відповідачем виплачена йому щорічна допомога до 5 травня у зменшеному розмірі. При цьому відповідач не надав роз`яснення, розрахунку та не повідомляв про розміри нарахування. 25.06.2021 року він звернувся до Управління з заявою про нарахування та виплату щорічної допомоги до 5 травня за 2020 р. та 2021 р. згідно ч. 5 ст. 13 Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту", у кратному розмірі визначеному законом, а саме 8 мінімальних пенсій за віком на 1 січня даного року. Листом від 30.06.2021 р. №02-04/4571 відповідач зазначив, що порядок здійснення виплат щорічної разової допомоги до 5 травня визначається постановою Кабінету Міністрів України, та за діючим порядком в 2021 році проводиться нарахування та виплата даної допомоги. Питання щодо відновлення порушеного права за 2020 рік взагалі не вирішено та замовчується. Тому вважає, що саме в межах встановленого строку коли стало відомо про порушені права, він звернення суду із даним позовом. Розглянувши матеріали справи, заслухавши доповідь обставин справи, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм чинного законодавства, суд апеляційної інстанції, переглядаючи судове рішення у даній справі в межах доводів апеляційної скарги у відповідності до ч.1 ст. 308 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України), дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного. Приймаючи оскаржувану ухвалу та повертаючи позовну заяву позивачу, суд першої інстанції виходив з того, що позивач пропустив строк звернення до суду з даним позовом, після залишення позовної заяви без руху з підстав, передбачених ч. 1 ст. 123 КАС України. Колегія суддів погоджується з вказаним висновком суду першої інстанції та зазначає наступне. У відповідності до ч. 2 ст. 55 Конституції України кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб. Згідно з п. 5 ч. 1 ст. 171 КАС України суддя після одержання позовної заяви з`ясовує, чи позов подано у строк, установлений законом (якщо позов подано з пропущенням встановленого законом строку звернення до суду, то чи достатньо підстав для визнання причин пропуску строку звернення до суду поважними). Відповідності до ч. 1 ст. 118 КАС України процесуальні строки - це встановлені законом або судом строки, у межах яких вчиняються процесуальні дії. Процесуальні строки встановлюються законом, а якщо такі строки законом не визначені - встановлюються судом. Частинами 1, 2 статті 122 КАС України визначено, що позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами. Для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів. Згідно з ч. 3 ст. 122 КАС України для захисту прав, свобод та інтересів особи цим Кодексом та іншими законами можуть встановлюватися інші строки для звернення до адміністративного суду, які, якщо не встановлено інше, обчислюються з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів. Таким чином, строк звернення до адміністративного суду - це проміжок часу після виникнення спору у публічно-правових відносинах, протягом якого особа має право звернутися до адміністративного суду із заявою за вирішенням цього спору і захистом своїх прав, свобод чи інтересів. При цьому перебіг такого строку починається з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів. З матеріалів справи встановлено, що позивач 10.07.2021 року звернувся до суду з позовом про зобов`язання Управління соціального захисту населення Ізюмської міської ради Харківської області нарахування та виплати належної до видачі як інваліду війни 2 групи щорічної допомоги до 5 травня за 2020 р. та 2021 р. передбаченої частиною 5 статті 13 Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту", виходячи з кратного розміру мінімальної пенсії за віком з розрахунку 8-ми мінімальних пенсій за віком та стягнення моральної та матеріальної шкоди. Так, при вирішенні питання щодо дотримання строку звернення до адміністративного суду необхідно чітко диференціювати поняття "дізнався" та "повинен був дізнатись". Під поняттям "дізнався" необхідно розуміти конкретний час, момент, факт настання обізнаності особи щодо порушених її прав, свобод та інтересів. Суд вважає, що особа може дізнатися, що її права порушені, зокрема, при отриманні від органу, що здійснює виплату одноразової грошової допомоги відповіді (листа-відповіді, листа-роз`яснення) на надісланий запит щодо розміру допомоги, нормативно-правових документів, на підставі яких був здійснений саме такий розрахунок допомоги. Поняття "повинен був дізнатися" необхідно розуміти як неможливість незнання, високу вірогідність, можливість дізнатися про порушення своїх прав. Зокрема, особа має можливість дізнатися про порушення своїх прав, якщо їй відомо про обставини прийняття рішення чи вчинення дій і у неї відсутні перешкоди для того, щоб дізнатися про те, яке рішення прийняте або які дії вчинені (постанова Верховного Суду від 21.02.2020 №340/1019/19). В цьому випадку, допомога до 5 травня є платежем, розмір якого в будь-якому разі відомий особі, яка її отримує. Така особа має реальну, об`єктивну можливість виявити належну зацікавленість та вчинити активні дії з метою отримання інформації на підставі яких нормативно-правових актів був здійснений розрахунок одноразової грошової допомоги. Отже, з дня отримання допомоги до 5 травня, особа вважається такою, що повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи законних інтересів. Винятком з цього правила є випадок, коли така особа без зайвих зволікань, в розумний строк після отримання такої допомоги, демонструючи свою необізнаність щодо підстав нарахування одноразової грошової допомоги в меншому розмірі звернулась до відповідного органу із заявою про надання їй відповідної інформації. В такому випадку особа вважається такою, що дізналась про порушення її прав при отриманні відповіді на подану нею заяву. В той же час, відповідно до ч. 4 ст. 17-1 Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" особи, які не отримали разової грошової допомоги до 5 травня, мають право звернутися за нею та отримати її до 30 вересня відповідного року, в якому здійснюється виплата допомоги. Тобто, Законом України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" встановлено розумний строк для звернення до органу, що здійснює виплату одноразової грошової допомоги для отримання її доплати, у разі якщо виплату не здійснено або здійснено в розмірі меншому ніж встановлено Законом. При цьому, колегія суддів зауважує, що 30 вересня поточного року - це встановлений законом кінцевий строк, до якого могла бути здійснена виплата оспорюваної допомоги і до якого позивач міг очікувати на отримання більшої суми, ніж була йому нарахована. Як наслідок перебіг строку звернення позивача до суду з цим позовом слід обраховувати з 30 вересня відповідного року, за який виплачується разова щорічна грошова допомога. Отже, колегія суддів приходить до висновку, що перебіг шестимісячного строку звернення позивача до суду із вимогами щодо визнання протиправними дій Управління соціального захисту населення Ізюмської міської ради щодо нарахування та виплати ОСОБА_1 щорічної разової допомоги до 5 травня за 2020 рік у розмірі меншому, ніж передбаченою статтею 13 Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" та зобов`язання здійснити її виплату з урахуванням фактично виплачених сум, слід обраховувати саме з 30 вересня 2020 року. Наведений вище висновок узгоджується з правовою позицією Верховного Суду, яка була викладена в постанові від 22.07.2021 у справі №420/718/21. Відповідно до ч.5 ст.242 КАС України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду. Таким чином, з огляду на наведене вище, останнім днем шестимісячного строку звернення позивача до суду з цим позовом є 01.04.2021 р., що з огляду на направлення 10.07.2021 року адміністративного позову до суду (підтверджується відповідною відміткою відділу поштового зв`язку на поштовому конверті) свідчить про пропущення позивачем встановленого ч. 2 ст. 122 КАС України строку звернення до суду з таким позовом. Разом з тим, в матеріалах справи відсутні будь-які належні і беззаперечні докази на підтвердження поважності пропуску позивачем встановленого законом шестимісячного строку для звернення до суду із даними позовними вимогами та неможливості вчасного звернення до адміністративного суду внаслідок суттєвих перешкод. Відповідно до пункту 9 частини 4 статті 169 Кодексу адміністративного судочинства України, позовна заява повертається позивачеві, у випадках, передбачених частиною другою статті 123 цього Кодексу. Частиною 2 статті 123 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, зокрема, якщо підстави для поновлення строку звернення до адміністративного суду будуть визнані судом неповажними, суд повертає позовну заяву. З огляду на викладене, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції правомірно повернув позовну заяву позивачу. Відповідно до частини 2 статті 6 КАС України, суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського Суду з прав людини. Практика Європейського суду з прав людини, також, свідчить про те, що право на звернення до суду не є абсолютним і може бути обмеженим, в тому, числі і встановленням строків на звернення до суду за захистом порушених прав (справа Стаббігс на інші проти Великобританії , справа Девеер проти Бельгії). Так, Європейський суд з прав людини у своїх рішеннях наполягає на тому, що процесуальні строки (строки позовної давності) є обов`язковими для дотримання. Правила регулювання строків для подання скарги, безумовно, мають на меті забезпечення належного відправлення правосуддя і дотримання принципу юридичної визначеності. Зацікавлені особи повинні розраховувати на те, що ці правила будуть застосовані (див. рішення Європейського суду у справі "Перез де Рада Каванілес проти Іспанії" від 28 жовтня 1998 року, заява № 28090/95, пункт 45). Реалізуючи пункт 1 статті 6 Конвенції, кожна держава-учасниця цієї Конвенції вправі встановлювати правила судової процедури, в тому числі й процесуальні заборони і обмеження, зміст яких - не допустити судовий процес у безладний рух. У рішенні "Міраґаль Есколано та інші проти Іспанії" Європейський суд встановив, що строки позовної давності, яких заявники мають дотримуватися при поданні скарг, спрямовані на те, щоб забезпечити належне здійснення правосуддя і дотримання принципів правової певності. Сторонам у провадженні слід очікувати, що ці норми будуть застосовними (рішення від 25 січня 2000 року, пункт 33). Отже, за практикою Європейського суду з прав людини, застосування судами наслідків пропущення строків звернення до суду не є порушенням права на доступ до суду. Отже, колегія суддів вважає, що наведені в апеляційній скарзі мотиви та доводи не спростовують висновків суду першої інстанції і не дають підстав вважати, що судом допущено порушення норм процесуального права при постановленні оскаржуваної ухвали. Таким чином, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції щодо наявності підстав для повернення позовної заяви у відповідності до п.1 ч.4 ст. 169 КАС. Відповідно до ст. 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Враховуючи вищевикладене, колегія суддів вважає, що при прийнятті ухвали Харківського окружного адміністративного суду від 02.08.2021 року у справі № 520/12645/21 суд дійшов правильних висновків щодо встановлення обставин справи і правильно застосував до спірних правовідносин сторін норми матеріального та процесуального права. Доводи апеляційної скарги, з наведених підстав, висновків суду не спростовують. Керуючись ст. ст. 245, 246, 250, 315, 316, 321, 322, 325 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ПОСТАНОВИВ: Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення. Ухвалу Харківського окружного адміністративного суду від 02.08.2021 року у справі № 520/12645/21 залишити без змін. Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду. Головуючий суддя О.М. Мінаєва Судді Я.М. Макаренко В.А. Калиновський Постанова складена в повному обсязі 15.11.21 р.

релевантний фрагмент
Посилання у тексті:
· понад 3 посилання поспіль згортаються у «+N»